Рішення

від 23.12.2024 по справі 346/2623/24

КОЛОМИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 346/2623/24

Провадження № 2/346/1322/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2024 р.м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області, у складі головуючого - судді Коваленка Д.С., секретар судових засідань: Івантишин Д.Р., за участю: позивачів: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , їх представниці: ОСОБА_3 , представника відповідача: ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі судових засідань суду, за правилами загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: виконавчий комітет Отинійської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області про позбавлення батьківських прав та зміну розміру аліментів на утримання дитини,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду, з позовною заявою до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: виконавчий комітет Отинійської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області, якою просить позбавити ОСОБА_5 батьківських прав відносно ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та збільшити розмір аліментів на утримання ОСОБА_1 до 4000 гривень щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 05 червня 2024 року, провадження у справі було відкрито та призначено підготовче судове засідання на 11 липня 2024 року. 21.08.2024 року суд призначив судове засідання на 21.10.2024 року, яке було проведено і закрито, а розгляд справи по суті призначено останній раз на 23 грудня 2024 року.

Позивачі просили позов задовольнити. Третя особа подала висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.

Представник відповідача також подав заяву, в якій просив задовольнити вимоги частково стосовно стягнення аліментів, а саме у розмірі 2000 гривень, а у позбавленні відповідача батьківських прав просив відмовити.

Аргументи учасників справи.

Позиція позивачів. 10.12.2010 року рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області шлюб між позивачкою та відповідачем, зареєстрований 30 квітня 2009 року, було розірвано, а також вирішено стягувати з відповідача аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі по 400грн. щомісячно на користь позивачки на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) позивача.

12 жовтня 2015 року позивачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 і після державної реєстрації шлюбу змінила прізвище з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_2 ». І з моменту укладення цього шлюбу її син, позивач: ОСОБА_1 проживає разом з матір`ю та вітчимом, обов`язки батька щодо позивача виконував і виконує виключно ОСОБА_6 , від яких самоусунувся відповідач. ЇЇ син, позивач, називає ОСОБА_6 батьком. Відповідач ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться успіхами своєї дитини, станом здоров`я, не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини: не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення, не створює та не забезпечує умов для отримання освіти. Відповідач не приділяє увагу навчанню сина і взагалі не контактує із ним. Тобто відповідач, покладених на нього батьківських обов`язків не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, посильної трудової або будь-якої іншої участі у вихованні сина.

За таких обставин створились умови, які шкодять інтересам дитини. Батько (відповідач) свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, з сином з моменту розірвання шлюбу не спілкується і не бажає спілкуватись, не піклується про його духовний та фізичний розвиток, не цікавиться життям та здоров`ям (не відвідує, не телефонує), не допомагає ні матеріально, ні фізично, будь-якого контакту із закладом освіти він не підтримує, батьківські збори та свята не відвідує, не вітає на свята та дні народження, не проявляє жодної заінтересованості, змінювати свою поведінку в кращу сторону не проявляє бажання. ОСОБА_9 , не брав участі у житті сина протягом навчання його у Закрівецькій початковій школі, контакту зі школою не підтримував, батьківські збори не відвідував. За час навчання сина, жодного разу не поцікавився його успіхами. Також не бере і не брав участі у житті сина, не цікавився навчанням. Контактів зі школою не підтримує, батьківські збори не відвідує, за весь період навчання жодного разу не поцікавився успіхами та результатами навчання дитини. Разом з цим, ОСОБА_1 називає свого вітчима батьком.

Позиція представниці позивачів. Згідно з висновком, викладеним у Постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29.01.2024 року по справі № 185/9339/21 вирішуючи спір про позбавлення батьківських прав, суд передусім повинен надати оцінку дотриманню якнайкращих інтересів дитини, що передбачає пошук і знаходження балансу між усіма елементами, які потрібні для ухвалення справедливого судового рішенням. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, тощо), які надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтується на факті спорідненості з нею, є винятковим, але можливим заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати виключно після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. У зв`язку із чим просили позбавити відповідача батьківських прав відносно ОСОБА_1 та змінити розмір аліментів та стягувати з відповідача аліменти на утримання сина у твердій грошовій сумі в розмірі 4000 гривень щомісячно.

Позиція відповідача та його представника. Відповідач визнає позовні вимоги частково, зокрема не визнає позовні вимоги в частині позбавлення батьківських прав та частково визнає позовні вимоги в частині збільшення розміру аліментів, зокрема у розмірі 2000 гривень.

Вважають, що ні позовна заява, ні додані до неї матеріали не містять жодних належних та достатніх доказів, які б самі по собі або у своїй сукупності свідчили про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав. Зазначає, що відповідач не уникає спілкування із своєю дитиною та по мірі своїх можливостей намагається брати участь у його вихованні. Однак 15.02.2023 року відповідач був мобілізованим. Крім того, у відповідача наявні серйозні проблеми із здоров`ям. Тому підстав вважати, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини немає.

Також не врахована правова позиція, Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду у справі № 243/13192/19-ц, відповідно до якої позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, який повинен застосовуватись лише у випадках свідомого та умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків та з врахуванням того, що такий захід буде застосований в інтересах дітей. Позбавлення прав на підставі ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття не повної загальної середньої освіти, можливе виключно за умови винної поведінки батька та свідомого нехтування батьківськими обов`язками.

Відповідач з поважних причин не має можливість сплачувати аліменти у розмірі, про який зазначає позивач. Оскільки у нього незадовільний стан здоров`я та він перебуває у складі ЗСУ, тобто мають місце обставини, які змушують відповідача витрачати більшу частину свого доходу на лікування та придбання необхідного спорядження, амуніції та інших речей, необхідних для несення військової служби. При цьому сторона відповідача просила суд врахувати положення п.2 ч.1 ст. 182 СК України, відповідно до яких, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів. А тому слід врахувати факт перебування на утриманні відповідача дружини: ОСОБА_10 , яка має статус внутрішньо переміщеної особи, а також її двох дітей від першого шлюбу. Також відповідач оплачує проживання своєї дружини та її дітей. У зв`язку із чим відповідач має можливість сплачувати аліменти у розмірі 2000 гривень на утримання свого сина, позивача.

Заперечення представниці позивача. З 2011 до 2023 року відповідачу нічого не перешкоджало виконувати свої батьківські обов`язки, і жодних доказів неможливості здійснювати свої батьківські обов`язки до лютого 2023 року відповідачем не наведено і не надано, як і не надано доказів щодо здійснення перешкод у спілкуванні чи побаченні з сином. Договір оренди від 01.11.2023 року припинив свою дію 01.11.2024 року, іншого договору оренди житлового приміщення після 01.11.2024 року не додано. Крім того не надано доказів, що дружина не працює, не отримує дохід, а отже повністю перебуває на утриманні відповідача. Відповідачем також не додано доказів того, що батько дітей його нової дружини не допомагає в їх утриманні, не сплачує аліменти. Відповідача вже позбавлено батьківських прав щодо ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від другого шлюбу з ОСОБА_12 (справа № 346/3522/18). На сьогоднішній день Відповідач не звертався до суду з позовом про надання дозволу на побачення з тією дитиною чи поновлення батьківських прав. У зв`язку із чим просили їх позовну заяву задоволити.

Позиція третіх осіб. Орган опіки та піклування вважає, що відповідача слід позбавити батьківських прав щодо дитини, оскільки сама дитина цього бажає і вже давно своїм батьком вважає і називає іншу людину.

Встановлені судом обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_1 , його батьками зазначені ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (а.с. 11)

Згідно з рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10.12.2010 року, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 розірвано (а.с. 16). Разом з цим з ОСОБА_5 , рішенням вищевказаного суду від 26 лютого 2013 року вирішено стягувати аліменти у розмірі 400 гривень, щомісячно, на утримання сина: ОСОБА_1 (а.с. 17).

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб, 12.10.2015 року ОСОБА_2 одружилась з ОСОБА_6 та змінила своє прізвище на « ОСОБА_2 » (а.с.14).

Витяги з реєстру територіальної громади №2024/000192269 і 2024/000192493 передбачають, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 8,10).

Актом обстеження матеріальних-побутових умов від 10.05.2024р. встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована в житловому будинку, по АДРЕСА_1 разом із своїми дітьми: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_14 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) та ОСОБА_15 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ), у господарстві своєї матері: ОСОБА_16 . Житловий будинок побудований 1986 року, загальною площею 90 кв.м., житлова 75 кв.м. Умови проживання задовільні. В даний час ОСОБА_2 знаходиться в декретній відпустці, малолітніх дітей виховує разом з чоловіком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 18).

Також актом від 09.05.2024 року встановлено, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом зі своєю матір`ю ОСОБА_2 , вітчимом ОСОБА_6 , братом ОСОБА_14 та сестрою ОСОБА_15 . Батько ОСОБА_1 , ОСОБА_5 участі у вихованні сина не бере, сина не навідував і не навідує, виховує та утримує ОСОБА_1 його матір та вітчим ОСОБА_6 , якого ОСОБА_1 називає батьком (а.с. 19).

Згідно з характеристикою Закрівецької початкової школи - філії Отинійського ліцею Отинійської селищної ради, ОСОБА_1 навчався у Закрівецькій початковій школі з 01.09.2016 року по 31.05.2020 року. Матір ОСОБА_2 та вітчим - ОСОБА_6 приділяли належну увагу вихованню сина, цікавились навчанням, допомагали досягти успіхів, приймали активну участь у житті класу, забезпечували всі матеріальні потреби учня. ОСОБА_5 завжди добре і щиро відкликався про матір та вітчима. ОСОБА_6 називав батьком. Батько - ОСОБА_5 , не брав участь у житті сина протягом навчання його у Закрівецькій початковій школі, контакту зі школою не підтримував, батьківські збори не відвідував. За час навчання ОСОБА_1 жодного разу не поцікавився його успіхами (а.с. 20).

Відповідно до характеристики від 13.05.2024р. з Грабицької гімназії Отинійської селищної ради, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається у Грабицькій гімназії з п`ятого класу. Матір дитини, ОСОБА_2 , та вітчим, ОСОБА_6 , приділяють належну увагу вихованню сина ОСОБА_17 ; цікавляться його успіхами у навчанні, комунікують з класним керівником, активно співпрацюють з батьківським активом класу, регулярно відвідують батьківські збори, забезпечують всі матеріальні потреби учня. ОСОБА_1 завжди добре відгукується про матір та вітчима, любить та поважає їх. Вітчима ОСОБА_6 називає батьком. Батько дитини ОСОБА_5 , не бере і не брав участь у житті сина, не цікавиться навчанням. Контакти зі школою не підтримує, батьківські збори не відвідує, за весь період навчання жодного разу не поцікавився успіхами та результатами навчання дитини (а.с. 21).

Довідкою-характеристикою від 10.05.2024р. старости встановлено, що біологічний батько ОСОБА_1 участі у вихованні сина не бере, сина не навідує, не цікавиться його психологічним та фізичним розвитком. Виховує та утримує ОСОБА_1 , його матір та вітчим ОСОБА_6 (а.с. 23)

Протоколом бесіди з дитиною від 17.07.2024р. з`ясовано, що ОСОБА_1 закінчив 8 клас Грабицького ліцею. Після закінчення 9 класу дитина планує навчатись в Отинійському ОПЛЕТ. ОСОБА_1 стверджує, що з батьком жодного разу не бачився, не спілкувався. Дитина стверджує, що батько жодного разу не вітав з днем народження, не приходив на свято першого дзвоника в школі, не дарував подарунки, не передавав кошти. Проте ОСОБА_17 спілкувався з дідусем ОСОБА_18 , який час від часу з ним спілкувався і давав йому кошти від себе, а не від батька. ОСОБА_1 стверджує, що з народження вважає свого вітчима: ОСОБА_6 батьком, так його і називає, адже свого рідного батька не бачив і жодного разу з ним не спілкувався. Дитина хоче позбавити батька батьківських прав (а.с.112).

Відповідно до висновку виконавчого комітету Отинійської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області, як органу опіки та піклування було з`ясовано, що ОСОБА_1 з батьком: ОСОБА_5 жодного разу не бачився і не спілкувався. Батько не вітав його з днем народження, не приходив на свято першого дзвоника до школи, не дарував подарунків, не надавав коштів для особистих потреб. Проживає він разом із мамою та вітчимом уже більше 9-ти років, та називає вітчима ОСОБА_6 - батьком. Батько не піклується про його фізичний та духовний розвиток, не забезпечує необхідного харчування та медичного догляду. Не бачиться з ним, не здійснює підготовку до дорослого життя та не виявляє інтересу до його внутрішнього світу. У зв`язку із чим доцільно позбавити батьківських прав ОСОБА_5 щодо його неповнолітнього сина ОСОБА_1 (а.с.113-116).

У судовому засіданні була допитана в якості свідка ОСОБА_19 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка народилась в с. Голови Верховинскього району Івано-Франківської області, проживає в АДРЕСА_2 , працює в Закрівецькій початковій школі філії Отинійського ліцею вчителем, завідувач філії), яка дала такі покази: з 2015 року по 2019 року вчила ОСОБА_1 та була класним керівником. Між батьком та позивачем не бачила ніяких стосунків, на перше вересня, ОСОБА_1 приводив ОСОБА_2 і на першу її пропозицію прийти на батьківські збори завжди приходив. Батька за 4 роки жодного разу не бачила. Хоча той знає її і бачив її неодноразово на вулиці, але нічого не питав про сина. Між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 існує зв`язок, як між рідним батьком та сином, що вона оцінює на підставі їх поведінки та відносин між собою, коли вона бачила їх разом. Навіть діти у класі, казали ОСОБА_1 коли приходив ОСОБА_2 , що то прийшов його батько. На останній дзвоник також приходили ОСОБА_20 та ОСОБА_6 , рідний батько ОСОБА_17 не приходив.

У судовому засіданні була допитана ОСОБА_21 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , яка народилась в с. Торговиця Коломийського району Івано-Франківської області, проживає в АДРЕСА_3 , пенсіонерка), яка дала наступні покази: працювала у школі та дитячому садку у с. Торговиця. Позивачі є її сусідами, однак вона не бачила щоб ОСОБА_5 , рідний батько ОСОБА_17 , позивача у справі, десь спілкувався чи приходив до ОСОБА_1 .

У судовому засіданні також було допитану самого ОСОБА_1 , який дав наступні покази: за 15 років його життя, батько жодного разу не з`являвся у його житті, не вітав із днем народження, не вітав з новим роком, не дарував подарунків, у садок чи школу не приходив. Він усвідомлено бажає позбавити батька батьківських прав, оскільки той не приділяв йому належної батьківської уваги та турботи, і все це робив його вітчим: ОСОБА_6 , якого він бажає своїм батьком і завжди називав його саме так, і хоче щоби саме вітчим був його батьком, і хоче мати прізвище, як у брата та сестри, " ОСОБА_2 ", А рідного батька не пробачив би навіть якби той вибачився.

Оцінка судом правовідносин сторін спору.

Отже, із встановлених обставин вбачається, що між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , виник цивільно-правовий спір у сімейних правовідносинах з приводу права дитини на отримання належного піклування про нього обома батьками, якому кореспондує обов`язок обох батьків забезпечувати таке піклування.

Також, із встановлених обставин вбачається, що між сторонами виникли сімейні правовідносини, в межах яких між позивачем (матір`ю дитини), позивачем (дитиною, яка не досягла повноліття) та відповідачем виник спір щодо утримання дитини, в якому відповідач відмовляється від утримання своєї дитини до досягнення ним повноліття у збільшеному розмірі, чим може порушувати право позивачки на рівність у виконанні батьками їх обов`язку щодо утримання дітей та право дитини на належне фінансове утримання обома батьками.

Оцінка суду щодо права дитини на батьківське піклування.

Відповідно до положень частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до їх повноліття.

При цьому, виходячи з положень частини першої статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка набула чинності для України 27 вересня 1991 року), батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно з положеннями пункту шостого частини першої статті 92 Конституції України основи охорони дитинства, виховання визначаються виключно законами України.

Так, статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року №2402-ІІІ передбачено, що кожна дитина має право на піклування батьків. Предметом основної турботи і основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

При цьому, статтею 12 цього ж закону встановлено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини; батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток і навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Таким чином, праву дитини на належне батьківське піклування та виховання кореспондує певне коло обов`язків, невиконання яких свідчить про порушення вказаного права дитини, за що батьки можуть нести відповідальність встановлену законом.

В силу положень частини першої статті 164 Сімейного кодексу України, мірою відповідальності для батьків може бути позбавлення їх батьківських прав, на підставі рішення суду, за наявності будь-якої підстави, що передбачена пунктами 1-6 частини першої статті 164 цього кодексу.

Виходячи з положень пункту другого частини першої статті 164 Сімейного кодексу України, підставою для позбавлення батьківських прав, є ухилення матері та/або батька від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Основні обов`язки, що беззаперечно входять до кола обов`язків з виховання дитини як складової частини батьківського піклування, передбачені статтею 150 Сімейного кодексу України та статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року №2402-ІІІ. Зокрема, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Проте із встановлених судом обставин вбачається, що ОСОБА_5 жодного з цих обов`язків щодо своєї дитини дійсно не виконує вже більше 14 років, оскільки всі ці обов`язки виконує ОСОБА_6 . Саме він, разом з матір`ю дитини, забезпечує отримання дитиною загальної середньої освіти, дбає про здоров`я дитини та отримання нею належної медичної допомоги, створює усі умови для його проживання та фінансово забезпечує реалізацію потреб дитини. Нажаль, батько дитини взагалі не цікавиться його життям, залишив його, втратив контакт із сином та не вчиняє жодних дій, спрямованих на його відновлення.

Навіть нині, коли суд розглядав цю справу відповідач, через свого представника, не надав жодних адекватних пояснень і не навів жодних поважних причин, які б заважали йому весь цей час виконувати батьківські обов`язки. Не побачив суд і будь-яких доказів того, що матір дитини та/або вітчим створювали для відповідача будь-які перешкоди у здійсненні ним своїх батьківських обов`язків.

Більше того, обставини життя позивача прямо вказують на те, що фактично дитина вважає і називає своїм батьком іншу людину, не відповідача, а вітчима, який фактично і здійснює ті обов`язки від вчинення яких відповідач дійсно ухилявся, бо жодним чином і жодного разу протягом такого тривалого часу не приступив до їх виконання.

Тому суд вважає, що ОСОБА_5 , як батько, дійсно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо позивача, оскільки жодних батьківських обов`язків не виконує, при відсутності об`єктивних причин, які б перешкоджали йому їх виконувати. І це триває дуже великий і безперервний проміжок часу, починаючи від досягнення однорічного віку дитиною і до досягнення ним повних 15 років. Думка самого ОСОБА_17 по цьому питанню, яку з`ясував орган опіки та піклування та перевірив суд, є чіткою, усвідомленою, виваженою і обгрунтованою і вона зводиться до того, що батька слід позбавити батьківських прав.

Суд згоден із аргументами відповідача та його представника про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, але відзначає, що право ОСОБА_1 , на належне батьківське піклування та виховання батьком, дійсно порушується і порушується саме відповідачем. При цьому таке порушення має системний, триваючий і безперервний у часі характер, а явне бажання відновити втрачений контакт з дитиною відповідач не довів. Тут суд виходить з із того, що простого заперечення проти позбавлення батьківських прав є явно недостатньо аби суд погодився із необхідністю збереження зв`язку між батьком та дитиною, який фактично втрачено, з урахуванням бажання дитини, яка досягла 15 років, цей зв`язок взагалі обірвати.

І тому, вважаючи встановлене достатньою підставою для застосування до відповідача такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав відносно його дитини, яка виступає позивачем у цій справі і наполягає на задоволенні позову у частині позбавлення батьківських прав його рідного батька, позов слід задовольнити у повному обсязі.

Оцінка суду щодо права дитини на належне утримання.

Положення частини 1 і 2 статті 51 Конституції України гарантують, що кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

А положеннями частини 6 статті 7 та частини 1 статті 141 Сімейного кодексу України передбачено, що жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї, та щодо дитини.

Статті 180 та 181 СК України встановлюють обов`язок обох батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття у грошовій і (або) натуральній формі, за домовленістю між батьками.

При цьому, згідно частини 1 статті 15 СК України, сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Відповідно до положень частини третьої статті 181, частини першої статті 191 Сімейного кодексу України за рішенням суду, кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі, від дня пред`явлення позову.

Однак згідно з частиною другою статті 182 Сімейного кодексу України мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (що, на підставі статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024" складає 3196 гривень), і він присуджується судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

І застосовуючи вказану норму права, суд не може забувати про принцип змагальності цивільного судочинства, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 3 статті 12 ЦПК України). А також суд пам`ятає про принцип диспозитивності, відповідно до якого, суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Тож зважаючи на викладене суд вважає, що аліменти у розмірі 4000 гривень суд міг би присудити на користь позивачів, виключно у разі такого майнового стану відповідача, який би підтверджувався доказами і прямо вказував би на його можливість сплачувати аліменти у такому розмірі. Проте суд відзначає наступне.

В силу положень частини 1 статті 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Тож суд констатує, що: 1) суду не надано доказів того, що син сторін, за станом свого здоров`я потребує лікування саме на оплатній і постійній основі; і що матеріальне становище сина, у зв`язку із цим, потребує підтримки з боку батька у більшому розмірі ніж рекомендований рівень законом; 2) суду не надано доказів того, що відповідач, за станом свого здоров`я потребує витрачання коштів на його підтримку (хоча проблеми із здроров`ям у відповідача суд бачить, це підтверджується доказами); суду не надано доказів того, що матеріальне становище відповідача не дозволяє йому сплачувати аліменти у більшому розмірі ніж мінімально гарантований (50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку: 1598грн.), з урахуванням того, що він сам згоден платити 2000грн.; суду не надано докази того, що відповідач не взмозі платити аліменти у розмірі, рекомендованим законом (3196грн.); проте позивачами не доведено достатність майнового стану відповідача аби він сплачував аліменти у розмірі 4000 гривень; 3) суду не надано доказів наявності у платника аліментів (відповідача) інших дітей, непрацездатної дружини, батьків, інших дітей (тут суд враховує, що відповідач вдруге одружений на жінці, що має двохї дітей від іншого чоловіка, але докази того, що відповідач здійснює їх утримання, а не їх рідний батько суду не надано, як і того, що його дружина знаходиться на утриманні відповідача. Той факт, що вона має статус внутрішньо-переміщеної особи, сам по собі, не може вказувати на це); 3-1) суду не надано доказів наявності у відповідача на праві власності, володіння та/або користування майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) позивач не довела здійснення відповідачем витрат, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи; 4) суд враховує такі інші обставини, що мають істотне значення: син проживає з матір`ю, яка несе основні, постійні та щомісячні витрати на його утримання; позивачами не доведено потребу сина у заявленому ними розмірі аліментів, як рівню, який відповідає розвитку дитини, як гармонійному; позивачами не доведено наявність у відповідача витрат, що перевищують його заробіток (дохід), як і сам дохід; відповідач згоден і має можливість сплачувати аліменти у розмірі по 2000 гривень; відповідач має статус військовослужбовця, а тому має передбачений і чітко визначений законом дохід.

Суд враховує надані представником відповідача документа, а саме: копію довідки та військового квитка ОСОБА_5 (а.с. 168, 169-179) з яких вбачається, що він перебуває на військовій службі, копії свідоцтва про шлюб з якої вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_22 уклали 02 травня 2023 року шлюб, внаслідок чого остання змінила своє прізвище з « ОСОБА_22 » на ОСОБА_22 свідоцтв про народження ОСОБА_24 , та ОСОБА_25 , батьками яких є ОСОБА_26 та ОСОБА_27 (а.с. 184,185), договір оренди житлового приміщення з додатками (а.с. 188-195), копію направлення на стаціонарне лікування у хірургічне відділення КНП «Міська клінічна лікарня ІФМР» ОСОБА_5 , з діагнозом куприкова кіста після операції (а.с. 198) копію довідки з діагнозом ОСОБА_5 , - Вялогранулююча рана після операції, висічений епітеліальної куприкової кісти на її ходів, у зв`язку із чим йому рекомендовано стаціонарне лікування в умовах КНП «Міська клінічна лікарня № 1 ІФМР» (а.с. 201) копію довідки від 30.01.2024 року з якої вбачається, що ОСОБА_5 , перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом Вялогранулююча рана після операції, висічений епітеліальної куприкової кісти на її ходів з 19.12.2023 року по даний час (а.с. 203), копію виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_5 , з якої вбачається, що останній потребує відпустки за станом здоров`я на 30 календарних діб (а.с. 205-206), копією виписки з медичної карти стаціонарного хворого (хірургічне відділення) ОСОБА_5 , в якій зазначено лікування: VAC - терапія в`ялогранулюючої. Рани куприкової ділянки (20.12.2023 -23.12.2023 року; 25.12.2023 року - 28.12.2023 року, 01.01.2024 року - 04.01.2024 року, 12.01.2024 року - 15.12.2024 року, 22.01.2024 року - 25.01.2024 року, 29.01.2024 року - 02.02.2024 року) та призначено анальгін, диклофенак, перев`язки з маззю інфралакс. Рекомендовано: перев`язки з розчином ОСОБА_28 ; спостереження у сімейного лікаря за місцем проживання; ОСОБА_29 , приймати середину по 1 таблетці при болях; особиста гігієна. (а.с. 208), копію довідки в якій значиться, що ОСОБА_5 , 06.02.2024 року виписано після проходження лікування та він повинен 11 лютого 2024 року прибути для подальшого проходження служби у військову частину НОМЕР_1 (а.с. 211).

Однак суд зазначає, що відповідачем не надано належних доказів того, що він не має можливості сплачувати аліменти у більшому розмірі ніж 2000 гривень, які він визнав, оскільки він перебуває на військовій службі та одержує щомісячний дохід. Відповідачем також не доведено суду того факту, що дружина відповідача, а також її двоє дітей від першого шлюбу перебувають на його утриманні, оскільки з наданих суду доказів такий факт неможливо встановити. Разом з цим суд враховує стан здоров`я відповідача у зв`язку із чим суд вважає, що позовні вимоги позивачів слід задовольнити частково. Зокрема, з відповідача на користь позивачки слід стягувати аліменти у розмірі 3196 гривень, щомісячно, починаючи стягнення з 17.05.2024р. і до досягнення дитиною повноліття. У стягненні аліментів у більшому розмірі слід відмовити.

Висновок суду щодо судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. І оскільки судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1211 гривень 20 копійок, які сплачені позивачем за позов про позбавлення батьківських прав, суд вважає документально підтвердженими (а.с.5,6) і позов підлягає задоволенню в цій частині повністю, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача: сина, який його сплатив. Разом з цим, за подання позову про збільшення розміру аліментів, оскільки позивачі були звільнені від сплати судового збору, з відповідача на користь держави слід стягнути додаткові 1211 гривень 20 копійок, як мінімальну ставку судового збору, яка підлягала сплаті, не залежно від того, що позов задоволено частково. Тобто меньше судовий збір не міг бути сплачений.

Таким чином, керуючись ст. 133-142,258,259,263-265,272,273 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: виконавчий комітет Отинійської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області про позбавлення батьківських прав та зміну розміру аліментів на утримання дитини - задовольнити частково.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) відносно сина: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Змінити розмір стягуваних з ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_30 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) аліментів на утримання неповнолітнього сина: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), які призначені рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області по справі № 346/787/13-ц, з 400 (чотириста) гривень, на аліменти у розмірі 3196 (три тисячі сто дев`яносто шість) гривень, щомісяця, і до досягнення дитиною повноліття.

У зміні розміру аліментів на більшу суму - відмовити. Рішення, в частині стягнення аліментів, в межах суми виплат за один місяць, допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ).

Стягнути з ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок на користь держави: Україна (на рахунок: отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

Розподіл інших судових витрат - не проводити.

Рішення набирає законної сили після закінчення тридцятиденного строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Повний текст рішення складено 02 січня 2025 року.

Суддя: Коваленко Д. С.