Рішення

від 26.12.2024 по справі 641/2980/23

БАЛАКЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я (заочне)

Іменем України

641/2980/23 2/610/286/2024 26 грудня 2024 року

Балаклійський районний суд Харківської області у складі:

судді: Стригуненка В.М.

за участю

позивача: ОСОБА_1 ,

третьої особи: служби у справах дітей Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області - представника Гаврилюк О.В.,

третьої особи: ОСОБА_2 ,

секретаря: Виноградської О.В.,

розглянувши у місті Балаклія Ізюмського району Харківської області у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: служба у справах дітей Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області, ОСОБА_2 , про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки, призначення опікуна та стягнення аліментів на утримання дитини,

в с т а н о в и в:

Позивач, уточнивши позовні вимоги, просить:

1)позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав щодо її дитини - доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

2)встановити над нею опіку та призначити позивача її опікуном,

3)стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менш 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позову вказує, що відповідач ОСОБА_3 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. У вересні 2012 року вона поїхала на заробітки до РФ, а дитину залишила їй з чоловіком, за весь час приїжджала лише декілька разів, останній раз у 2018 році, дотепер станом здоров`я і розвитком дитини не цікавиться, матеріально не допомагає, самоусунулась від виховання своєї дитини. Відомості про батька дитини записані відповідно до ст. 135 СК України. Малолітня ОСОБА_4 доводиться онукою позивачу і з 2012 року проживає разом із нею та її чоловіком ОСОБА_2 і знаходиться на їхньому повному утриманні, так як державної допомоги на дитину вона не отримує. Тому даним позовом вона має намір захистити інтереси дитини (а.с. 1-11, 69-78).

Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 04.09.2024 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду (а.с. 115).

В судовому засіданні позивач даний позов підтримала та просила задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, не заперечувала проти заочного розгляду справи. Пояснила, що дитина проживає з ними з самого народження, відповідач іноді цікавилась дитиною, а останні років 8 вже ні. Відповідач є її донькою, а дитина - онукою. Зазначила, що відповідач наразі знаходиться десь в РФ у Підмосков`ї, точної адреси не знає, іноді телефонує з різних номерів. Стверджувала, що відповідач взагалі не приймає участі у вихованні та утриманні дитини, за останні 8 років не приїздила до доньки, яка також до неї не їздила.

Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що через необхідність бути з дитиною передчасно вийшов на пенсію. Підтвердив, що пояснення позивача відповідають дійсності.

Представник третьої особи - служби у справах дітей Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області Гаврилюк О.В. в суді позов підтримала. Пояснила, що дитину тимчасово було влаштовано у родину ОСОБА_1 до бабусі, щоб хтось міг представляти її інтереси. Дитина проживає з ними, має належні умовами проживання та забезпечення, їй скоро виповниться 14 років та її необхідно паспортизувати, чого не можна буде зробити за відсутності законного представника дитини.

Відповідач про дату, час і місце судового засідання повідомлялась належним чином за зареєстрованим місцем проживання (перебування) (а.с. 65), однак на пошту за отриманням судової повістки і в судове засідання не з`явилась (а.с. 141-142), причини неявки суду не повідомила, відзиву на позовну заяву та заяви про розгляд справи за її відсутності не надала, поважності неявки не убачається.

Тому суд ухвалив провести заочний розгляд справи, на підставі наявних у ній доказів і зважаючи на вжиті заходи для забезпечення відповідача участі в розгляді справи.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд з такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 Сімейного кодексу України).

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, а також здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини дев`ята-десята статті 7 СК України).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06 зазначено, що відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.

У рішенні від 10 вересня 2019 року у справі «Strand Lobben and Others v. Norway» (заява № 37283/13) Європейський суд з прав людини підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване статтею 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв`язків означає від`єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім`ї.

За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Судом встановлені обставини і визначені відповідні до них правовідносини.

Відповідач ОСОБА_3 є матір`ю дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 22). Відомості про батька дитини - ОСОБА_5 записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного Кодексу України, що встановлено з копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження (а.с. 18).

Неповнолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доводиться онукою позивачу ОСОБА_1 та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 16, 17, 22, 24, 28), при цьому фактично проживає з позивачем за однією адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 27).

Наказом Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області від 26.08.2022 малолітню ОСОБА_4 було влаштовано на тимчасове проживання до родини ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 25).

За актом обстеження житлово-побутових умов проживання потенційного опікуна від 16.01.2023 за адресою: АДРЕСА_2 було встановлено, що за даною адресою проживають ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їхня онука ОСОБА_4 , у якої є окрема кімната, в якій знаходиться все необхідне для дитини, її речі знаходяться на своїх місцях, є багато іграшок та книжок, шкільне приладдя, створені всі побутові умови та умови для здобуття дівчинкою освіти, дитина завжди охайна, дідусь та бабуся відвідують школу за потребою, цікавляться успіхами у навчанні дитини, піклуються про її здоров`я, підтримують духовний розвиток, роблять все, щоб виховати всебічно розвинену особистість. Стосунки в сім`ї доброзичливі, турботливі. ОСОБА_1 працює в компанії Нафтогаз ТОВ «Олександр», дідусь є пенсіонером (а.с. 26).

ОСОБА_4 навчається в Андріївському ліцеї № 2 Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області станом на 03.04.2023 в 5-А класі (а.с. 32).

Згідно з характеристикою з ліцею ОСОБА_4 за час навчання виявила достатній рівень знань, матеріал засвоює швидко, намагається вчитися наполегливо, виконує домашні завдання, на уроках дисциплінована, зосереджена, добре розвинена пам`ять, увага, уява, вміє самостійно працювати з книгою, заучувати матеріал, не порушує правил поведінки, до виконання доручень відноситься сумлінно, відповідальна, з однокласниками підтримує дружні стосунки, доброзичлива, привітна, прислухається до порад старших, має задовільний стан здоров`я та фізичного розвитку. Дівчинку виховує бабуся ОСОБА_1 та дідусь ОСОБА_2 , які відповідально ставляться до виховання та навчання дитини, вдома створені всі необхідні житлово-побутові умови для нормального розвитку учениці, бабуся постійно підтримує зв`язок з класним керівником, відвідує батьківські збори (а.с. 33).

З довідки КНП «ЦПМСД» Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області вбачається, що під час обстеження ОСОБА_4 25.01.2023 було встановлено, що дитина хвора на гострий бронхіт (а.с. 42).

Також до матеріалів справи позивачем було долучено фотоматеріали, на який зображено їхню родину, а саме ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їхню онуку ОСОБА_4 , в різні періоди життя дитини (а.с. 43-46).

До матеріалів справи долучено письмові пояснення свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , з яких встановлено, що вони є сусідами позивача та знають, що з позивачем та її чоловіком проживає їхня онука ОСОБА_4 , про яку вони піклуються, матір дитини з ними не проживає.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , сусідка позивача, пояснила, що дитина ОСОБА_4 з самого раннього віку проживає у родині позивача. Відповідача бачила років 10 тому.

Відповідно до положень ст. 12 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що її стосується, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

Відповідно до ст. 3 Конвенції, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Аналогічної позиції притримується і судова практика. Зокрема, у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 357/17852/15-ц визначено, що: «Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть переважати інтереси батьків. При цьому при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди».

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, для того, щоб здійснити забезпечення найкращих інтересів дитини, потрібно, для початку, виявити ці інтереси. Одним з основних способів визначення інтересів дитини (яка досягла віку і такого рівня розвитку, який дозволяє їй сформулювати й висловити власні погляди) є визначення думки самої дитини щодо ситуації, що склалась.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. 7 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

На виконання вимоги ст. 171 СК України щодо врахування думки дитини при вирішенні питань, що стосуються її життя, та врахування її найкращих інтересів, судом за згодою та в присутності представника органу опіки та піклування була заслухана думка дитини.

Малолітня ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що їй 13 років, вона проживає з бабусею, позивачем по справі, та дідусем, навчається в Андріївському ліцеї. Свою матір в останнє бачила 7 років тому, коли вона приїздила до них, однак вже десь 3 роки з нею не спілкуються, бо вона не хоче спілкуватися з матір`ю. Відповідач інколи телефонує, пише, але дуже рідко, запитує, як справи, що нового, свою відсутність пояснює тим, що вона на заробітках, матеріально її не забезпечує, це роблять її бабуся та дідусь, вихованням не займається. Вважала за доцільне позбавлення її матері батьківських прав, оскільки вона не займається її вихованням і не приймає участі у її житті.

Відповідно до висновку служби у справах дітей Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області від 21.08.2024 визнано доцільним позбавлення відповідача ОСОБА_3 батьківських прав відносно її дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки вона ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

В ході перевірки встановлено, що матір дитини з 2018 року та по теперішній час проживає в РФ, окремо від доньки, займається виключно своїм життям, взагалі перестала цікавитися своєю донькою, не виявляє жодного бажання займатися її вихованням, матеріальної допомоги на утримання малолітньої доньки не надає, не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, не забезпечує необхідним харчуванням та медичним доглядом, не бачиться з дитиною, не здійснює її підготовку до дорослого життя та не проявляє інтересу до її внутрішнього світу. Дитина тимчасово проживає в родині бабусі, з ними також проживає дідусь. Проживають у приватному будинку, санітарний стан приміщення задовільний, у помешканні чисто, наявна вся побутова техніка, предмети побуту, для виховання та розвитку дитини створені всі необхідні умови, а саме виділено окрему кімнату, обладнану місцем для відпочинку, для навчання, для зберігання особистих речей, дівчинка забезпечена продуктами харчування, одягом та взуттям відповідно до сезону, засобами гігієни, мобільним телефоном, комп`ютером для навчання (а.с. 156-157).

За загальним правилом позбавлення батьківських прав спрямоване насамперед на захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей та є засобом стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач покинула свою малолітню доньку ОСОБА_4 . 6 років тому і залишила її проживати разом з бабусею ОСОБА_1 та її чоловіком, які створили належні умови для її виховання, проживання та утримання, тобто фактично взяли на себе повну опіку над дитиною, повністю задовольняються її потреби, що підтверджено відповідними довідками та актом обстеження.

Відповідач не спілкується з дитиною вже 3 роки, не відвідує її, не забезпечує належним доглядом, вихованням, харчуванням, навчанням, утриманням та підготовкою дитини до самостійного життя, не піклується про її духовний та фізичний розвиток, дотепер навіть не намагалась забрати до себе дитину та належним чином виконувати свої батьківські обов`язки, тобто взагалі не виявляє бажання до виховання дитини, піклування про неї.

Все це свідчить про те, що відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

В судовому засіданні була з`ясована думка малолітньої дитини, яка пояснила, що вже давно не спілкується з матір`ю взагалі, бо навіть сама цього не хоче, вона не приїздить до неї, зовсім не займається її вихованням та утриманням, цим займаються бабуся з дідусем, з якими вона проживає з майже самого народження. Не заперечувала проти позбавлення матері батьківських прав та призначення її опікуном бабусі.

Прийшовши до переконання про те, що відповідач тривалий час не приділяє уваги, не бере участі у вихованні дитини, у її духовному та моральному розвитку, як це передбачено ст. 150 СК України, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує належним харчуванням, одягом, медичним доглядом, лікуванням, як складову виховання. ОСОБА_3 не спілкується з донькою в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає їй доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не вживаючи заходів до її проживання з нею, не цікавиться її долею, не звертаючись до органів опіки та піклування за сприянням у здійсненні своїх батьківських прав і виконанні батьківських обов`язків, суд зважає і на те, що позбавлення батьківських відповідає інтересам дитини, яка все своє свідоме життя проживає з бабусею та дідусем, матері майже не знає.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Проте у цій справі суд на підставі наявних у матеріалах справи доказів дійшов висновку, що позивач довів, що відповідач нехтує потребами своєї дитини, порушує її права на належне батьківське виховання та не виконує батьківських обов`язків.

Верховний Суд зазначає, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, проте у цій справі з урахуванням якнайкращих інтересів дитини, оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення, а також із встановлених обставин на підставі досліджених та оцінених доказів у справі, які вказують на нехтування матір`ю своїми батьківськими обов`язками, обґрунтованим є позбавлення її батьківських прав.

Враховуючи відсутність будь - якої участі відповідача у вихованні та утриманні дитини протягом тривалого часу, і навіть відсутності такого бажання, а також думку дитини, яка виявила бажання надалі проживати з бабусею та дідусем, суд вважає за доцільне позбавити відповідача батьківських прав, яке відбувається саме в інтересах дитини.

Крім того, необхідно зазначити, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни ставлення до своїх обов`язків, щодо виховання дитини.

У відповідності до ст. 55 Цивільного кодексу України, опіка та піклування встановлюється з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України (ст. 243 СК України).

Так, ч. 3 ст. 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 244 СК України опікуном дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа, при призначенні якої органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини.

Згідно із ч. 2, 3, 4 ст. 63 Цивільного кодексу України опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю; фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою; опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника; при призначенні опікуна для малолітньої особи та при призначенні піклувальника для неповнолітньої особи враховується бажання підопічного.

З висновку служби у справах дітей Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області від 21.08.2024 встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянка України, працює прибиральником територій в ТОВ «Олександр», отримує середньомісячний дохід 7870 грн, відомості про притягнення до кримінальної відповідальності відсутні, відповідно до висновку про стан здоров`я може бути опікуном. ОСОБА_1 разом з чоловіком ОСОБА_2 проживають у приватному будинку зі своєю онукою, де для неї створені всі необхідні умови. Бабуся приділяє значну увагу вихованню дитини, слідкує за станом її здоров`я, розвитком та вихованням, проведення дозвілля, дбає про фізичний та розумовий розвиток дитини, забезпечує усім необхідним відповідно до віку. ОСОБА_1 виявила бажання взяти онуку під опіку, а дитина в ході бесіди підтвердила, що в них з бабусею гарні взаємовідносини і вона не заперечує проти встановлення опіки. Враховуючи вищевикладене та те, що ОСОБА_1 може виконувати функції опікуна, комісія з питань захисту прав дитини вважала доцільним та таким, що відповідає інтересам малолітньої дитини, встановлення опіки над ОСОБА_4 (а.с. 158-159).

Позивач ОСОБА_1 працює в ТОВ «Олександр» з 08.02.2021 на посаді прибиральника територій сектору господарського обслуговування відділення № 2 (Шебелинське) та згідно з характеристикою за період роботи зарекомендувала себе відповідальним, не схильним до конфліктів працівником, є прикладом та мотивуючим фактором для інших співробітників, за характером спокійна та врівноважена, сумлінна та відповідальна, жодної скарги не надходило, в колективі користується повагою та авторитетом, дотримується трудової дисципліни і техніки безпеки на робочому місці, дисциплінарних стягнень за період роботи не мала (а.с. 34, 38).

Отже позивач за станом свого здоров`я та матеріальним становищем має можливість і бажає реально виконувати обов`язки опікуна, а тому, враховуючи подання органу опіки і піклування, суд вважає заявлені позовні вимоги в частині встановлення опіки та призначення опікуна обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, згідно із ч. 2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

У відповідності до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька. Причому обов`язок є особистим, а не солідарним.

У відповідності до вимог ч 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч. 1 ст. 183 СК України).

Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатність чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення (ст. 182 СК України).

Водночас відповідно до ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Враховуючи інтереси дитини, її потреби, виходячи з принципів розумності та справедливості, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня звернення з позовною заявою до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд виходить з принципів судочинства про змагальність судового процесу та ухвалення рішення судом лише на підставі доказів, наданих сторонами.

Внаслідок задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 200, 206, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК

у х в а л и в:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав щодо дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

3.Встановити опіку над неповнолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та призначити їй опікуна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

4.Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 29.05.2023 і до досягнення дитиною повноліття.

5.Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) 1073,60 гривні судового збору.

6.Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь держави 1073,60 гривні судового збору.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , рнокпп НОМЕР_2 .

Третя особа: Служба у справах дітей Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області, місце знаходження: 64250, Харківська область, Ізюмський район, с-ще Донець, вул. Центральна, буд. 40, код ЄДРПОУ 43930600.

Третя особа:ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_3 .

Суддя Стригуненко В.М.