Рішення

від 01.01.2025 по справі 279/6020/24

КОРОСТЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

провадження №2/279/115/25

Справа № 279/6020/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 січня 2025 року м.Коростень Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Волкової Н.Я., з секретарем Пригоцькою Я.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу №279/6020/24 за позовом Приватного акціонерного товариства "Волинська фондова компанія" до ОСОБА_1 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Акріс Логістик" про стягнення в порядку регресу шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до відповідача зазначивши, що 02.12.2022 року о 09-00 год. по Київському шосе в м.Житомирі сталася дорожньотранспортна пригода, пі час якої водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем "Renault Dokker", реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпечності та скоїв наїзд на припаркований автомобіль "Mercedes-Benz Vario", реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Акріс Логістик», внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Корольовського районного суду м.Житомира від 18.01.2023 року у справі № 296/9014/22 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Автомобіль марки «Renault Dokker», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував на момент виникнення ДТП ОСОБА_1 , знаходився у володінні Приватного акціонерного товариства «Волинська фондова компанія» (надалі Позивач або ПрАТ «ВФК») згідно з Договором № 3 найму (оренди) автомобілів від 02.10.2017 року та Актом прийому -передачі автомобілів в найм від 30.10.2017 року, укладеним з ТОВ «Євроферма».

Згідно з Наказом (розпорядженням) №18 від 18 квітня 2022 року ОСОБА_1 з 19.04.2022 працював помічником інженера з організації експлуатації та ремонту у Приватному акціонерному товаристві «Волинська фондова компанія», тобто на момент ДТП перебував у трудових відносинах із підприємством, яке володіло та користувалося вищевказаним

транспортним засобом. Транспортний засіб "Renault Dokker", реєстраційний номер НОМЕР_1 , був закріплений та переданий ОСОБА_1 05.08.2022 відповідно до Наказу №66 про перезакріплення транспортних засобів на ПрАТ «Волинська фондова компанія» та Акту приймання-передачі автомобіля.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Renault Dokker", реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована згідно з Полісом № ЕР.211146769, страховик ПРАТ СК "ПЗУ УКРАЇНА".

Після вищезгаданої дорожньо-транспортної пригоди ТОВ «Акріс Логістик » звернулося до страховика ПРАТ СК "ПЗУ УКРАЇНА" із заявою про сплату страхового відшкодування.

Відповідно до Страхового акту № 23969/1 до виплати ТОВ «Акріс Логістик» було нараховано 19590 гривень 45 копійок страхового відшкодування, розрахованого як різниця між вартістю відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (26628.54 грн), суми франшизи (2600.00 грн), суми податку на додану вартість (4438.09грн).

08.02.2023 року ПРАТ СК "ПЗУ УКРАЇНА" сплатило на користь ТОВ «Акріс Логістик» 19590 гривень 45 копійок страхового відшкодування, що підтверджується платіжною інструкцією №00089699 від 08.02.2023 р.

Оскільки ТОВ «Акріс Логістик» страховиком ПРАТ СК "ПЗУ УКРАЇНА" було відшкодовано вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, а не вартість відновлювального ремонту автомобіля, тому у березні 2023 року ТОВ «Акріс Логістик» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути на його користь 18795,67 грн. матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та судові витрати. Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 14 вересня 2023 року по справі №296/2595/23 позов задоволено повністю. Додатковим рішенням цього ж суду

від 09 жовтня 2023 року було відмовлено у стягненні із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Акріс Логістик» витрат на правничу допомогу у розмірі 11272,8 грн. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржив його у апеляційному порядку, обґрунтувавши це тим, що він є неналежним відповідачем у справі. В свою чергу ТОВ «Акріс Логістик» було подано апеляційну скаргу, в якій просили додаткове рішення скасувати та ухвалити нове додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на їх користь 11272,8 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 14 травня 2024 року по справі №296/2595/23 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, апеляційну скаргу ТОВ «Акріс Логістик» задоволено частково, рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 14 вересня 2023 року та додаткове рішення цього ж суду від 09 жовтня 2023 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Акріс Логістик» до ОСОБА_1 відмовлено.

24.05.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Акріс Логістик" звернулося до Господарського суду Волинської області з позовною заявою про стягнення з ПрАТ «ВФК» 29 830 грн. 05 коп. різниці між вартістю відновлювального ремонту (49420,50 грн) та розміром сплаченого страхового відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, винуватцем якої було визнано ОСОБА_1 (19590,50 грн). Для визначення вартості відновлювального ремонту ТОВ «Акріс Логістик» було використано висновок експерта автотоварознавчої експертизи №09/07/23 від 11.07.2023 року у справі № 296/2595/23, згідно з яким вартість відновлювального ремонту автомобіля "Mercedes-Benz Vario", реєстраційний номер НОМЕР_3 , станом на дату огляду (06.07.2023 року) становила 49420 гривень 50 копійок. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 17.07.2024 року по справі №903/530/24 було затверджено мирову угоду від 10.07.2024, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Акріс Логістик» та Приватним акціонерним товариством «Волинська фондова компанія». Відповідно до даної мирової угоди сторони погодили, що розмір шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, що сталася 02.12.2022 року по Київському шосе в м.Житомир за участі транспортних засобів: автомобіля "Renault Dokker", реєстраційний номер НОМЕР_1 , автомобіля "Mercedes-Benz Vario", реєстраційний номер НОМЕР_2 , яка підлягає відшкодуванню Приватним акціонерним товариством «Волинська фондова компанія», становить 25 000 грн.. Грошові кошти в сумі 25 000 грн. сплачені Приватним акціонерним товариством «Волинська фондова компанія», що підтверджується платіжною інструкцією №010005483 від 04.07.2024 на виконання п.1 цієї мирової угоди. Крім того, Приватне акціонерне товариство «Волинська фондова компанія» відшкодувало Товариству з обмеженою відповідальністю "Акріс Логістик" витрати, пов`язані із сплатою судового збору в сумі 2 422 грн, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Логістик", що підтверджується платіжною інструкцією №010005943 від 18.07.2024.

Відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

19.07.2024 року відповідно до Наказу (розпорядження) № 41 від 19.07.2024 року ПрАТ«ВФК» ОСОБА_1 було звільнено згідно з ст. 38 КЗпП України.

Випадки повної матеріальної відповідальності регламентовані ст.134 КЗпП України. Зокрема, п.1 ч.1 ст.134 КЗпП України передбачена можливість покладення на відповідача (працівника) повної матеріальної відповідальності за завдану шкоду у випадку укладення між працівником і підприємством письмового договору про повну матеріальну відповідальність.

Проте посада помічника інженера з організації експлуатації та ремонту, яку обіймав ОСОБА_1 , не міститься у Переліку посад і робіт, займаних або виконуваних працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатись письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення чи використання в процесі виробництва, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 28 грудня 1977 р. № 447/24 (чинного на території України згідно з постановою Верховної Ради України від

12.09.1991 р. № 1545-ХІІ).

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 на час дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої було завдано матеріальної шкоди, перебував у трудових відносинах з позивачем, він не був працівником, з яким могло бути укладено договір про повну матеріальну відповідальність, тому він несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну з його вини, у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Відповідно до довідки розрахунку середнього заробітку №281 від 07.08.2024, середня заробітна плата за попередні два відпрацьовані ОСОБА_1 до звільнення місяці склала 16 739,04 грн.. ПрАТ «ВФК» відшкодувало шкоду, заподіяну дорожньо-транспортною пригодою, що сталася 02.12.2022 року, в розмірі 27 422 грн., з них відшкодування шкоди 25 000 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №010005483 від 04.07.2024 та відшкодування витрати, пов`язаних із сплатою судового збору 2 422 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №010005943 від 18.07.2024.

Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Волинська фондова компанія» відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі, що становить 16739 гривень 04 копійок, та судові витрати.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він вказав, що погоджується з тим, що дійсно 02 грудня 2022 року об 09 годині 00 хвилин по Київському шосе в м. Житомирі сталася дорожньо-транспортна пригода, де він керуючи автомобілем "Renault Dokker", реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпечності та скоїв наїзд на припаркований автомобіль "Mercedes-Benz Vario", реєстраційний номер НОМЕР_4 , власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Акріс Логістик», внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Корольовського районного суду м.Житомира від 18.01.2023 року у справі № 296/9014/22 його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Також він не заперечує і того, що відповідно до Наказу (розпорядженням) N18 від 18 квітня 2022 року з 19.04.2022 року він працював помічником інженера з організації експлуатації та ремонту у Приватному акціонерному товаристві «Волинська фондова компанія», тобто на момент ДТП перебував у трудових відносинах із підприємством, яке володіло та користувалося вищевказаним транспортним засобом.

Транспортний засіб був закріплений та переданий йому 05.08.2022 відповідно до Наказу про перезакріплення транспортних засобів на ПрАт «Волинська фондова компанія» та Акту приймання- передачі автомобіля.

Цивільно-правова вілповілальність власника транспортного засобу "Renault Dokker", реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована згідно з Полісом Nе ЕР.211146769, страховик ПРАТ СК "ПЗУ УКРАЇНА". Після вищезгаданої дорожньо-транспортної пригоди ТОВ «Акріс Логістик» звернулося до страховика - ПРАТ СК "ПЗУ УКРАЇНА" із заявою про сплату страхового відшкодування.

Відповідно до Страхового акту N0 23969/1 до виплати ТОВ «Акріс Логістик» було нараховано 19590 гривень 45 копійок страхового відшкодування, розрахованого як різниця між вартістю відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (26628.54 грн), суми франшизи (2600.00 гри), суми податку на додану вартість (4438.09грн). 08.02.2023 року ПРАТ СК "ПЗУ УКРАЇНА" сплатило на користь ТОВ «АКРІС ЛОГІСТИК» 19590 гривень 45 копійок страхового відшкодування, що підтверджується платіжною інструкцією N000089699 від 08.02.2023 р.

Після чого ТОВ «Акріс Логістик» звернулося із позовом до суду про стягнення з нього шкоди заподіяної дорожньо-транспртною пригодою і рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 14 вересня 2023 року, позовні вимоги позивача було задоволено.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 14 вересня 2023 року у справі № 296/2595/23, скасовано апеляційним судом 14.05.2024 року.

У постанові Пленуму Верховного СудуУкраїни від 29 грудня 1992 року N 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 28 березня 1997 року N З, від 3 грудня 1997 року N 12 зокрема заначено, що судам необхідно перевіряти, чи додержаний власником або уповноваженим ним органом встановлений ст.233 КЗпП річний строк з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення в суд з позовом про її відшкодування. Цей строк застосовується і при зверненні із заявою прокурора.

Крім того, звертає увагу суду на неправильно здійснений розрахунок його заробітку, який є суттєво завищеним, так як заробіток вираховано із розрахунку середньомісячного числа робочих годин у розрахунковому періоді 172 години за місяць, хоча за останні два робочі місяці ним відпрацьовано лише 232 години.

Тобто простий математичний розрахунок показує 232 (відпрацьовані години) х 97,32 грн. (середньо денна оплата праці) та / на 2 (останні робочі місяці) = 11 289.12 грн. (середньомісячна заробітна плата).

Також вважає необгрунтованим і попередній розрахунок на професійну правничу допомогу у типовій справі, яка не тягне за собою докладання якихось особливих юридичних знань. Крім того не співрозмірним, на його переконання, визначено і гонорар за надання професійної правничої допомоги у справі розміром 8 000 гривень, при ціні позову 16739.04 грн., тобто 50 % ціни позову, а тому вважає, що у суду наявні всі правові підстави відмовити у задоволенні вказаної позовної вимоги. Просив відмовити у задоволенні позову, відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

Від третьої особи ТОВ "Акріс Логістик" надійшло пояснення, в якому зазначено, що відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Оскільки ПрАТ «ВФК» відшкодувало шкоду, заподіяну дорожньо-транспортною пригодою, що сталася 02.12.2022 року по Київському шосе в м. Житомир за участі транспортних засобів: автомобіля "Renault Dokker", реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіля "Mercedes-Benz Vario", реєстраційний номер НОМЕР_2 , винуватцем якої згідно з постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 18.01.2023 року у справі № 296/9014/22 було визнано ОСОБА_1 , тому ПрАТ «ВФК» має право зворотної вимоги (регресу) до ОСОБА_1 ..

Щодо попереднього розрахунку суми судових витрат просив врахувати, що орієнтовний розмір судових витрат, які ТОВ «Акріс Логістик» очікує понести у зв`язку із розглядом справи № 279/6020/24, становить 5000.00 гривень витрат на правничу допомогу.

Враховуючи наведене, Товариство з обмеженою відповідальністю «Акріс Логістик» підтримує позов Приватного акціонерного товариства "Волинська фондова компанія" до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу), в повному обсязі.

29.10.2024 року від представника позивача Спященка О.Є. надійшла заява про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ"Волинська фондова компанія" понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 гривень, до заяви долучено калькуляцію вартості надання послуг професійної правничої допомоги по Договору №01/07/2024 про надання правничої допомоги від 01.07.2024 року, від 24.10.2024 року, акт про надання послуг професійної правничої допомоги від 24.10.2024 року.

30.10.2024 року від представника позивача ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив, в якій вказав, що відповідач у відзиві повністю визнає обставини ДТП, що сталася 02.12.2022 року, а також те, що відповідно до постанови Корольовського районного суду м.Житомира від 18.01.2023 року у справі № 296/9014/22 його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а також те, що на момент ДТП він перебував в трудових відносинах з ПрАТ «ВФК».

У відзиві відповідач зазначає, що ПрАТ «ВФК» пропущено строки звернення до суду щодо відшкодування шкоди, заподіяної працівником.

Проте відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 14 від 29.12.1992 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками", право регресної вимоги до працівника виникає з часу виплати підприємством, організацією, установою сум третій особі і з цього ж часу обчислюється строк на пред`явлення регресного позову.

04 липня 2024 року ПрАТ «ВФК» було відшкодовано шкоду заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди ТОВ «Акріс Логістик», що підтверджується платіжною інструкцією №010005483 від 04.07.2024 на суму 25 000 грн. Отже, строки подання позовної заяви про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу) ПрАТ «ВФК» не було порушено.

У відзиві відповідач також не погоджується із розрахунком його середнього заробітку. Проте даний розрахунок проведено ПрАТ «ВФК» відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Порядку обчислення середньої заробітної плати» (надалі - Порядок обчислення середньої заробітної плати). Щодо розрахунку, який було зроблено відповідачем у відзиві, то така методика розрахунку середнього заробітку не передбачена затвердженим Порядком обчислення середньої заробітної плати. Таким чином, ПрАТ «ВФК» здійснило вірний розрахунок середньої заробітної плати.

Також Відповідач не погоджується з заявленим позивачем розрахунком судових витрат на професійну правничу допомогу. Однак, витрати на професійну правничу допомогу по даній справі відповідають вимогам законодавства та принципам справедливості та розумності, співрозмірний із складністю справи, обсягом та часом роботи адвоката, його кваліфікацією та досвідом. Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Волинська фондова компанія» відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі, що становить 16739 гривень 04 копійок, та стягнути судові витрати.

07.11.24 року надійшов відзив від ОСОБА_1 на заяву про стягнення судових витрат, вважає її безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню виходячи із наступного: ціна позову становить 16739.04 грн., це більше ніж 50 % ціни позову. Крім того, позивачем у справі неправильно здійснений розрахунок його заробітку який є суттєво завищеним, так як його заробіток вирахувано із розрахунку середньомісячного числа робочих годин у розрахунковому періоді 172 години за місяць, хоча за останні два робочі місяці мною відпрацьовано лише 232 години, що підтверджується письмовими доказами у справі.

Тобто простий математичний розрахунок показує 232 (відпрацьовані години) х 97.32 грн. (середньо денна оплата праці) та / на 2 (останні робочі місяці) = 11 289.12 грн. (середньомісячна заробітна плата), а отже ціна позову мала б бути 11 289.12 грн..

Зважаючи на зазначене, якщо здійснити математичний розрахунок у процентному відношенні суми гонорару адвоката до ціни позову, то гонорар складає майже 71% грн. від ціни позову, що абсолютно не є співрозмірним.

Також вважає необгрунтованим і розрахунок на професійну правничу допомогу у типовій справі, яка не тягне за собою докладання якихось особливих юридичних знань та складання позовної заяви протягом восьми годин. Крім того представником позивача не долучено до матеріалів справи жодного належного та допустимого доказу про сплату позивачем адвокату гонорару. Відмовити у задоволенні заяви представника позивача приватного акціонерного товариства «Волинська фондова компанія» Л.О.Чорної до нього про стягнення (відшкодування) судових витрат на професійну правничу допомогу.

14.11.2024 року від ОСОБА_1 надійшло заперечення на відповідь на відзив, вважає, що наведені позивачем посилання жодним чином не підтверджують стягнення з нього 16739.04 гри. шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ( в порядку регресу).

Позивачем не вірно здійснений розрахунок заробітку, який є суттєво завищеним так як його заробіток вирахувано із розрахунку середньомісячного числа робочих годин у розрахунковому періоді 172 години за місяць, хоча за останні два робочі місяці він відпрацював лише 232 години.

Тобто простий математичний розрахунок показує 232 (відпрацьовані години) х 97.32 грн. (середньо денна оплата праці) та / на 2 (останні робочі місяці) = 11 289.12 грн. (середньомісячна заробітна плата), а розрахунок який здійснив позивач по 172 години за місяць не відповідає дійсним обставинам справи, у зв`язку з чим сума стягнення з нього шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ( в порядку регресу) не може становити 16739.04 грн., і дане посилання позивачем як у позовній заяві так і у відповіді на відзив спростовано не було.

Також вважає, що не є співрозмірним на його переконання визначено і гонорар за надання професійної правничої допомоги в розмірі 8000 грн., при ціні позову 16739.04 грн., а на його переконання позову не відповідає дійсності виходячи із наведеного ним вище розрахунку і наявності підстав для стягнення з нього шкоди мала б становити 11 289.12 грн., що у процентному відношенні суми гонорару адвоката до ціни позву гонорар складає майже 71% грн. ціни позову, що абсолютно не спів розмірним. Просив відмовити у задоволенні позову, та у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

27.11.2024 року від представника позивача ОСОБА_2 надійшли додаткові пояснення, та зазначено, що відповідно до довідки-розрахунку середнього заробітку № 281 від 07.08.2024 року середньогодинний заробіток становить 97, 32 грн, середньомісячне число робочих годин у розрахунковому періоді становить 172. 97,32х172 = 16739,04 грн.

Отже, даний розрахунок проведено ПрАТ «ВФК» відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Порядку обчислення середньої заробітної плати». Таким чином, ПрАТ «ВФК» здійснило вірний розрахунок середньої заробітної плати. Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Волинська фондова компанія» відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі, що становить 16739 гривень 04 копійок, та стягнути понесені судові витрати.

Дослідивши письмові докази, враховуючи позицію сторін, суд дійшов висновку про наступне:

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ПрАТ "Волинська фондова компанія". 02 грудня 2022 року о 09.00 годині 00 у м.Житомирі по вул.Київське шосе ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Renault Dokker», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпечності, скоїв наїзд на припаркований автомобіль марки «Mercedes-Benz Vario», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого є ТОВ «Акріс Логістик». Внаслідок чого вказані автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Корольовського районного суду міста Житомира від 18 січня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за статтею124 КУпАП.

Цивільно-правова відповідальність транспортного засобу марки «Renault Dokker», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахована згідно Полісу № ЕР.211146769 у Приватному акціонерному товаристві Страхова компанія «ПЗУ Україна». Страховий поліс був чинним на момент ДТП.

Згідно Страхового акту №23969/1 вартість відновлювального ремонту автомобіля Mercedes-Benz Vario, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 26628,54 грн..

Відповідно до висновку експерта №09/07/23 від 11.07.2024 року вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Mercedes-Benz Vario», державний реєстраційний номерАМ1883 СІ , становить 49 420, 50 грн..

08 лютого 2023 року ПАТ СК «ПЗУ Україна» сплатило на користь ТОВ «Акріс Логістик» 19590,45 грн страхового відшкодування, розрахованого як різниця між вартістю відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (26628,54 грн), суми франшизи (2600,00 грн), суму податку на додану вартість (4438,09 грн).

Згідно копії Наказу (розпорядження) № 8 від 18 квітня 2022 року із 19.04.2022 ОСОБА_1 працював помічником інженера з організації експлуатації та ремонту у Приватному акціонерному товаристві «Волинська Фондова Компанія», тобто на момент ДТП перебував у трудових відносинах із підприємством, яке володіло та користувалося вищевказаним транспортним засобом. Вказані обставини позивачем не спростовані.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 17.07.2024 року по справі №903/530/24 було затверджено мирову угоду від 10.07.2024, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Акріс Логістик» та Приватним акціонерним товариством «Волинська фондова компанія». Відповідно до даної мирової угоди сторони погодили, що розмір шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, що сталася 02.12.2022 року по Київському шосе в м. Житомир за участі транспортних засобів - автомобіля "Renault Dokker", реєстраційний номер НОМЕР_1 , автомобіля "Mercedes-Benz Vario", реєстраційний номер НОМЕР_2 , яка підлягає відшкодуванню Приватним акціонерним товариством «Волинська фондова компанія», становить 25 000 грн.. Грошові кошти в сумі 25 000 грн. сплачені Приватним акціонерним товариством «Волинська фондова компанія», що підтверджується платіжною інструкцією №010005483 від 04.07.2024 на виконання п.1 цієї мирової угоди. Крім того, Приватне акціонерне товариство «Волинська фондова компанія», відшкодувало Товариству з обмеженою відповідальністю "Акріс Логістик" витрати пов`язані із сплатою судового збору в сумі 2 422 грн. шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Логістик", що підтверджується платіжною інструкцією №010005943 від 18.07.2024.

Відтак, у позивача виникло право регресної вимоги до відповідача на стягнення сплаченої суми відповідно до ст.132 КЗпП України в межах середнього місячного заробітку останнього.

19.07.2024 року відповідно до Наказу (розпорядження) № 41 від 19.07.2024 року ПрАТ«ВФК» ОСОБА_1 було звільнено згідно з ст. 38 КЗпП України.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У відповідності до положень ч.1 ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Тобто за наявності вини працівника юридичної особи у завданні шкоди фізичній особі, і в разі, якщо така шкода завдана під час виконання трудових (службових) обов`язків, така шкода має бути відшкодована працедавцем.

Згідно з ч.1 ст. 1191 Цивільного кодексу України визначає, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Стаття 130 КЗпП України встановлює, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 29 грудня 1992 року «Про судову практику у справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» визначено, що у відповідності зі ст.130 КЗпП відшкодування шкоди провадиться незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності за дії (бездіяльність), якими заподіяна шкода підприємству, установі, організації. Виходячи з вимог ст.15 ЦПК, суд у кожному випадку зобов`язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130, 135-3, 137 КЗпП залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з`ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника. Якщо шкоду заподіяно кількома працівниками, в рішенні суду має бути зазначено, які конкретно порушення трудових обов`язків допустив кожен працівник, ступінь його вини та пропорційна їй частка загальної шкоди, за яку до нього може бути застосовано відповідний вид і межі матеріальної відповідальності. За шкоду, заподіяну внаслідок порушення трудових обов`язків, працівник несе відповідальність перед підприємством (установою, організацією), з яким перебуває в трудових відносинах.

КЗпП України передбачає два види матеріальної відповідальності: обмежену (ст.ст.132, 133 КЗпП України) й повну (ст. 134 КЗпП України).

Відповідно до п. 1 ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадку, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до ст. 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Згідно ст. 135-1 КЗпП України, письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.8 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками від 29.12.1992 року № 14, при розгляді справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілості майна та інших цінностей переданих йому для зберігання або інших цілей ( п.1 ст.134 КЗпП).

У правовому висновку Верховного Суду України від 25 квітня 2012 року у справі № 6-16цс12 зазначено, що договори про повну матеріальну відповідальність з працівниками, чиї посади (виконувана робота) в Переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва не вказані, юридичної сили не мають і не можуть бути підставою для матеріальної відповідальності у повному розмірі заподіяної з їх вини шкоди.

Відповідно до ст. 132 КЗпП України, за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Інших обставин, які б на підставі положень ст. 134 КЗпП України давали підстави для висновку про можливість покладення на відповідача (працівника) повної матеріальної відповідальності за завдану шкоду також відсутні.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 на час дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої було завдано матеріальної шкоди перебував у трудових відносинах з позивачем, однак не був працівником, з яким могло бути укладено договір про повну матеріальну відповідальність, тому він несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну з його вини, у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Разом з тим, відповідач посилався на пропуск позивачем однорічного строку для звернення до суду з даним позовом, що передбачено ст. 233 КЗпП України.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 29.12.1992 р. "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками", право регресної вимоги до працівника виникає з часу виплати підприємством, організацією, установою сум третій особі і з цього ж часу обчислюється строк на пред`явлення регресного позову. При цьому, строк позовної давності для звернення до суду з позовом про відшкодування матеріальної шкоди становить 1 рік з дня її виявлення.

Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником. Право регресної вимоги до працівника виникає з часу виплати роботодавцем певних сум третій особі і з цього ж часу обчислюється строк на пред`явлення регресного позову.

З матеріалів справи вбачається, що право регресної вимоги у позивача до відповідача виникло 04.07.2024 року, тобто з дня виплати відшкодування страховику, з даним позовом ПРАТ "Волинська фондова компанія" звернулося до суду 23.09.2024 року, тобто в межах строку позовної давності, а відтак, підстави для відмови в позові у зв`язку із пропуском строку для звернення до суду, відсутні.

Щодо розрахунку середньомісячної заробітної плати, то з довідки-розрахунку середнього заробітку ОСОБА_1 №281 від 07.08.2024 року вбачається, що за травень-червень 2024 року останній отримав заробітну плату в сумі : 7565,22 грн.+ 12325 грн.+2686,95 грн=22577,17 грн.; відпрацьовано 232 години за 60 календарних днів, середньогодинна (по робочих годинах) становить 22577,17 грн./232 год.=97,32 грн., тому середньомісячна заробітна плата становить 97,32 сгзп х 116 срг = 11288, 59 грн. .

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов ПРАТ "Волинська фондова компанія" слід задовольнити частково, а саме: стягнути з відповідача в користь позивача суму шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу в розмірі середнього місячного заробітку в розмірі 11288,59 грн. та відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України суму сплаченого судового збору в розмірі 2041,41 грн.

Щодо заявленої вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми в рахунок відшкодування за правничу допомогу суд зазначає наступне.

Статтею 133 ЦПК України визначено види судових витрат, які складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1ч.3 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч.3 ст. 141 ЦПК України).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги від 01.07.2024 року №01/07/2024, калькуляцію вартості надання послуг професійної правничої допомоги по Договору №01/07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024 року, акт про надання послуг професійної правничої допомоги від 24.10.2024 року.

Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка в силу приписів частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України».

Також у постанові від 12.02.2020 року у справі № 648/1102/19 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернулася до суду, їх значення для заявника.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Так, з урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи у даній справі (надання консультації, складення частково тотожних за змістом документів - скарги, запити, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження), враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необхідність зменшити розмір заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу до розміру 4000 грн.. Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними з наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Враховуючи вищевикладене, заявлені позивачем судові витрати підлягають частковому відшкодуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 263-265 ЦПК України, ст.1166, 1167, 1172, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України, ст.130, 132, 233 Кодексу законів про працю України,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Волинська фондова компанія" до ОСОБА_1 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Акріс Логістик" про стягнення в порядку регресу шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Приватного акціонерного товариства "Волинська фондова компанія" в порядку регресу майнову шкоду в розмірі 11288 (одинадцять тисяч двісті вісімдесят вісім) гривень 59 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства "Волинська фондова компанія" судовий збір в розмірі 2041 (дві тисячі сорок одна) гривня 41 копійка та 4000 (чотири тисячі) гривень за надання професійної правничої допомоги.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення (складення) рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано .

Сторони:

Позивач Приватне акціонерне товариство "Волинськафондова компанія", місце знаходження: 43023, Волинська область, м. Луцьк, вул. Мирослава Скорика, 16, код ЄДРПОУ 13356951.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКП НОМЕР_5 .

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Акріс Логістик", місце знаходження: Житомирська область, Територіальна громада Станишівська Комплекс будівель і споруд №11, буд. 1, код ЄДРПОУ 36330737.

Суддя Волкова Н.Я.