Рішення

від 16.12.2024 по справі 358/402/22

БОГУСЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 358/402/22 Провадження № 2/358/199/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Тітова М.Б.

за участю секретаря судового засідання Зеленько О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Богуславської державної нотаріальної контори, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 про скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну частку (пай), -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну частку (пай), яке видане ОСОБА_2 та визнати право ОСОБА_1 на земельну частку (пай), як першочергового спадкоємця згідно з ст. 1261 ЦК України і непрацездатної особи (згідно зі ст. 535 ЦК УРСР в редакції 1963 року).

В обґрунтування своєї заяви ОСОБА_1 посилається на ту обставину, що Богуславською державною нотаріальною конторою 03 жовтня 2000 року було видано ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на земельну частку (пай) КСП «Медвинське» в с. Медвин Богуславського району Київської області, яка належала спадкодавцю ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , з порушенням норм ЦК України, оскільки свідоцтво про право власності на земельну частку (пай) ОСОБА_2 було видано після пропуску строку для прийняття спадщини, встановленого ст.1270 ЦК України. Відповідно такі дії нотаріальної контори порушують його (позивача) право на спадщину, як спадкоємця першої черги (сина спадкодавця), який не відмовився від прийняття спадщини, та у відповідності до вимог ст. 535 ЦК України в редакції 1963 року має право на обов`язкову частку у спадщині.

Позивач подав до суду заяву, в якій просить розглянути справу без його участі, а також зазначив, що позов підтримує в повному обсязі.

Відповідач - Богуславська державна нотаріальна контора Київської області свого представника в судове засідання не направила. В заяві, поданій до суду, просять відмовити у задоволенні позову, оскільки належним відповідачем у справі має бути спадкоємець, який прийняв спадщину та якому було видано свідоцтво про право на спадкове майно.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, хоч належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає за необхідне позов про скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну частку (пай) задовольнити, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч.3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Медвинською сільською радою Богуславського району Київської області 20 серпня 1999 року.

За життя ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений 09 липня 1999 року секретарем виконавчого комітету Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області, реєстровий номер 59, згідно якого все своє майно де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі те, на що вона буде мати за законом і що їй буде належати на день її смерті, заповіла ОСОБА_2 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, у тому числі, на право на земельну частку (пай) КСП «Медвинське» в с. Медвин Богуславського району Київської області, що належало померлій на підставі сертифікату серії НОМЕР_2 , виданого в липні 1997 року Богуславською райдержадміністрацією.

03 жовтня 2000 року спадкоємець за заповітом ОСОБА_2 подав до Богуславської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, в якій зазначив « ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , яка проживала в с. Медвин Богуславського району, яка зробила на моє ім`я заповіт, посвідчений Медвинською сільською радою 09 липня 1999 року за реєстром №59. На день її смерті залишилось спадкове майно, яке складається з права на земельну частку (пай) КСП «Медвинське» в с. Медвин Богуславського району. Спадкове майно я прийняв і прошу видати мені свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Спадкоємців, передбачених ст. 535 Цивільного кодексу України, а саме живого чоловіка немає. Первинні документи додаються.»

Також в цій заяві державним нотаріусом зазначено, що особу ОСОБА_2 1962 р.н. встановлено по паспорту НОМЕР_3 , виданого ВВС Рудничного р/ну м. Прокропєвка, Кемеровської обл., 1.12.1995 року, справжність підпису заявника перевірено. Прийняття спадщини - права на земельну частку, перевірено по пред`явленню спадкоємцем сертифікату на ім`я спадкодавця.

03 жовтня 2000 року державним нотаріусом Богуславської державної нотаріальної контори Полковніковою Т.А. було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім`я ОСОБА_2 на право на земельну частку (пай) КСП «Медвинське» с. Медвин Богуславського району, що належало померлій ОСОБА_3 на підставі сертифікату серії НОМЕР_2 , виданого в липні 1997 року Богуславською райдержадміністрацією.

Позивач ОСОБА_1 , 1935 року народження, являється сином ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією рішення Богуславського районного суду Київської області від 03 грудня 2018 року про встановлення факту родинних відносин, та на час смерті спадкодавця мав вік 64 роки.

Відповідно до статті 534 ЦК України в редакції 1963 року, яка була чинною на час відкриття спадщини, кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям. Заповідач може у заповіті позбавити права спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом.

Відповідно до статті 535 ЦК України в редакції 1963 року, неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в тому числі усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) і утриманці померлого успадковують, незалежно від змісту заповіту,

не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом (обов`язкова частка). При визначенні розміру обов`язкової частки враховується і вартість спадкового майна, що складається з предметів звичайної домашньої обстановки і

вжитку.

Юридичним фактом, який презюмує постійну непрацездатність особи, є пенсійний вік.

На момент відкриття спадщини позивач ОСОБА_1 був пенсіонером, оскільки мав вік 64 роки, а тому мав право на обов`язкову частку у спадщині.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції від 16 січня 2003 року, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно пункту 5 Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Оскільки спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_3 прийняв спадкоємець за заповітом ОСОБА_2 , подавши заяву до Богуславської державної нотаріальної контори 03.10.2000 року, то в даному випадку до правовідносин, що виникли з прав на спадщини, необхідно застосовувати положення ст. 535 ЦК України в редакції 1963 року, згідно якої ОСОБА_1 , як непрацездатний син спадкодавця, успадковує не менше двох третин частки, яка належала б кожному із спадкоємців при спадкоємстві за законом (обов`язкова частка).

Щодо можливої на думку позивача неправильності дій державного нотаріуса при прийнятті заяви ОСОБА_2 , суд враховує наступне.

Згідно статті 548 ЦК України в редакції від 1963 року, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту

відкриття спадщини.

Згідно статті 549 ЦК України в редакції від 1963 року, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

Згідно Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 р. №18/5 113 (яка була чинною на час відкриття спадщини після померлої ОСОБА_3 ), свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (ст. 549 Цивільного кодексу). Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанції про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього.

Оскільки державним нотаріусом Богуславської районної державної нотаріальної контори у заяві про прийняття спадщини від 03.10.2000 вказано, що особу ОСОБА_1 1962 р.н. встановлено по паспорту НОМЕР_3 , виданого ВВС Рудничного р/ну м. Прокропєвка, Кемеровської обл., 1.12.1995 року, прийняття спадщини - права на земельну частку, перевірено по пред`явленню спадкоємцем сертифікату на ім`я спадкодавця, то зважаючи на те, що у спадкодавця був наявний сертифікат серії КВ №0248147 на земельну частку (пай) КСП «Медвинське» в с. Медвин Богуславського району Київської області, виданий в липні 1997 року Богуславською райдержадміністрацією на ім`я ОСОБА_3 , то як наслідок державний нотаріус належним чином зафіксувала факт вступу у володіння спадковим майном спадкоємцем ОСОБА_2 який прийняв спадщину.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України «Про нотаріат» № 3425-XII від 02.09.1993.

Відповідно до ст.1 цього Закону нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Статтею 4 Закону № 3425-XII передбачено, що нотаріус має право витребувати від підприємств, установ і організацій відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій.

Згідно ст. 5 Закону України «Про нотаріат» нотаріус зобов`язаний, зокрема: здійснювати свої професійні обов`язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги, дотримуватися правил професійної етики; сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз`яснювати права і обов`язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду; відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам; виконувати інші обов`язки, передбачені законом.

Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Як убачається із матеріалів спадкової справи №567/2000 спадкоємець ОСОБА_2 діяв недобросовісно та приховав від державного нотаріуса інформацію про наявність у спадкодавця ОСОБА_3 непрацездатного сина ОСОБА_1 , що потягло за собою незаконну видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ім`я ОСОБА_2 .

Таким чином, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог, оскільки встановлено, що на момент смерті ОСОБА_3 (час відкриття спадщини) позивач ОСОБА_1 досягнув пенсійного віку та був пенсіонером відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», отже, в силу положень статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» вважався непрацездатним, тому мав право на обов`язкову частку у спадщині, передбачену статтею 535 ЦК України в редакції 1963 року.

Тож, враховуючи викладене вище, суд вважає за необхідне скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане державним нотаріусом Богуславської державної нотаріальної контори 03 жовтня 2000 року на ім`я ОСОБА_2 на право на земельну частку (пай) КСП «Медвинське» с. Медвин Богуславського району, що належало померлій ОСОБА_3 на підставі сертифікату серії НОМЕР_2 , виданого в липні 1997 року Богуславською райдержадміністрацією.

Щодо права позивача на земельну частку (пай) КСП «Медвинське» с. Медвин Богуславського району, що належало померлій ОСОБА_3 на підставі сертифікату серії КВ №0248147, виданого в липні 1997 року Богуславською райдержадміністрацією, то суд звертає увагу позивача на те, що особи, які мали право на обов`язкову частку в спадщині на підставі ст. 535 ЦК України в редакції 1963 року, проте не здійснили дій, що свідчать про прийняття спадщини (ст. 549 ЦК України в редакції 1963 року), можуть звернутися з позовом про продовження строку для прийняття спадщини (ст. 550 ЦК України в редакції 1963 року).

Матеріали спадкової справи №567/2000 не містять жодної інформації про спадкоємця ОСОБА_1 , який мав право на обов`язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_3 , оскільки, як зазначено вище, інший спадкоємець за заповітом ОСОБА_2 приховав від державного нотаріуса даний факт.

Суд враховує, що у випадку, коли нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Оскільки позивач ОСОБА_1 не звертався до Богуславської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , що видно із матеріалів спадкової справи №567/2000, не вирішив питання про звернення до суду з позовом про продовження строку для прийняття спадщини (ст. 550 ЦК України в редакції 1963 року), тому для нього не існують перешкоди для оформлення права на спадщину у нотаріальному порядку.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 534, 535, 548, 549 ЦК України в редакції 1963 року, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом видане державним нотаріусом Богуславської державної нотаріальної контори 03 жовтня 2000 року на ім`я ОСОБА_2 на право на земельну частку (пай) КСП «Медвинське» с. Медвин Богуславського району, що належало померлій ОСОБА_3 на підставі сертифікату серії КВ №0248147, виданого в липні 1997 року Богуславською райдержадміністрацією.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: суддя М. Б. Тітов