Рішення

від 03.01.2025 по справі 702/983/24

МОНАСТИРИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №702/983/24

Провадження №702/983/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2024 року м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

головуючої судді Барської Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Карабань З.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представник відповідача - не з`явився,

третя особа - не з`явилась,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі судових засідань в м. Монастирище цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Монастирищенської міської ради, третя особа на стороні відповідача нотаріус Монастирищенської державної нотаріальної контори Бондаренко Олена Василівна, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,

в с т а н о в и в:

21.10.2024 до Монастирищенського районного суду Черкаської області з позовними вимогами про визнання права власності на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами до Монастирищенської міської ради Черкаської області звернувся ОСОБА_1 .

Поданий позов ґрунтується на тому, що покійний батько позивача ОСОБА_2 до моменту своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 був власником житлового будинку АДРЕСА_1 .

На час смерті батька позивач ОСОБА_1 був зареєстрований у цьому житловому будинку.

Окрім нього, в будинку були зареєстрованими також інші діти покійного ОСОБА_2 - син ОСОБА_3 та донька ОСОБА_4 .

Позивач стверджує, що він є єдиним спадкоємцем покійного батька, оскільки його брат та сестра, хоча і були зареєстровані в спірному будинку, однак з ним не проживали, а тому право успадкувати збудований батьком житловий будинок АДРЕСА_1 належить тільки йому.

ОСОБА_1 зазначає, що в оформленні його спадкових прав державний нотаріус відмовила з мотивів відсутності документів, які б засвідчували право власності покійного ОСОБА_2 на спірний об`єкт нерухомості.

Постановленою 22.10.2024 ухвалою суддя Монастирищенського районного суду Черкаської області відкрив загальне позовне провадження у справі, встановив строк учасникам для подачі відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив та витребував з Монастирищенської державної нотаріальної контори спадкову справу після смерті ОСОБА_2 .

Ухвалою від 21.11.2024 підготовче провадження у справі суд закрив і призначив її для розгляду по суті.

У судове засідання 25.12.2024 представник відповідача та третя особа на його стороні державний нотаріус Бондаренко О.В. не з`явились, про дату, час і місце його проведення повідомлені належним чином, у поданій на адресу суду 21.11.2024 заяві міський голова О. Тищенко просить провести розгляд справи без представника Монастирищенської міської ради (а.с.58).

Державний нотаріус Бондаренко О.В. у заяві на адресу суду вказала, що вона не може бути залученою до справи як заінтересована особа, а також звернула увагу суду, що рішень про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину вона не приймала (а.с.53).

Враховуючи вимоги ст. 223 ЦПК України суд постановив розгляд справи проводити за відсутності представника відповідача та третьої особи на його стороні.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги підтримав повністю і просив їх задовольнити, додаткового до викладених у позові обставин пояснив, що він зареєстрований у житловому будинку АДРЕСА_1 і користується електричною енергією згідно з укладеним 18.04.2016 Договором на постачання електричної енергії за адресою АДРЕСА_1 .

У покійного брата ОСОБА_3 залишились малолітня донька ОСОБА_5 та дружина, але , позивач переконаний, що покійний брат у поданому на адресу суду у 2021 році у справі №702/805/21 відзиві від прийняття спадщини після смерті батька відмовився, а у покійної сестри нікого з числі спадкоємців не залишилось, оскільки її чоловік загинув.

Суд, дослідивши усі надані йому докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, створивши при цьому учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, дійшов таких висновків і такого рішення.

Вирішуючи юридичний спір суд встановив, що рішенням виконкому Монастирищенської районної ради депутатів трудящих №294 від 10.08.1977 ОСОБА_2 наданий дозвіл на будівництво індивідуального жилого будинку та видачу Свідоцтва про забудову садиби в АДРЕСА_1 (а.с.6).

24 листопада 1977 року забудовнику ОСОБА_2 видане Свідоцтво № 55 садиби в сільських населених пунктах УРСР, за змістом якого місцем будівництва є земельна ділянка по АДРЕСА_1 площею 0,06 га, яка виділена із земель колгоспу ім. Карла Маркса на підставі рішення загальних зборів колгоспників, строк початку та закінчення будівництва 1977-1980 р.р., на відведеній земельній ділянці належить збудувати житловий будинок на три кімнати житловою площею 33,0 кв. м, сарай, л. кухню, туалет (а.с.7).

Відповідно до копії документу під назвою «Сводный оценочный акт по домовладению АДРЕСА_1 улица Франка город Монастирище. Владелец ОСОБА_6 » загальна дійсна (відновна) вартість житлового будинку «А» за даними основної інвентаризації від 06.02.1982 складає 1312 рублів (а.с.8).

Технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 підтверджує, що станом на 20.03.2019 по АДРЕСА_1 розташовується житловий будинок «А-1», 1980 року спорудження, площею основи 89,5 кв. м, веранда «а», 1982 року забудови, площею основи 16,0 кв. м, сарай «Б», 1990 року спорудження, площею основи 16,6 кв. м, сарай «В», 1990 року спорудження, площею основи 16,4 кв. м, погріб «Г», 1985 року спорудження, площею основи 10,1 кв. м, хвіртка, ворота та огорожа.

Дані виготовленого станом на 20.03.2019 технічного паспорта актуальні протягом одного року з дати проведення технічної інвентаризації (а.с.9-15).

Згідно з копією довідки виконавчого комітету Монастирищенської міської ради від 27.07.2010 ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дня смерті постійно проживав і був зареєстрований по АДРЕСА_1 . Після його смерті залишилось спадкове майно. На день смерті ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 були зареєстровані і проживали ОСОБА_1 , 1974 року народження, та ОСОБА_3 , 1978 року народження.

ОСОБА_4 , 1980 року народження, була зареєстрована по АДРЕСА_1 , а проживала в м. Києві (а.с.16).

Копія Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 підтверджує, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що в книзі реєстрації смертей 04.06.2009 Відділом реєстрації актів цивільного стану Молнастирищенського районного управління юстиції Черкаської області зроблений відповідний актовий запис №62 (а.с.17).

Відповідно до копії Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 04.11.2023 Монастирищенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ) складений відповідний актовий запис №423 (а.с.18).

Досліджена копія повторно виданого Монастирищенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 підтверджує, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.19).

З копії виданого 23.01.1974 Монастирищенським районним відділом ЗАГС Черкаської області Свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 та Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 08.10.2024 випливає, що батьками позивача ОСОБА_1 зареєстровані ОСОБА_2 та ОСОБА_8 (а.с.21-22).

ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що в Книзі реєстрації смертей 14.03.2007 вчинений актовий запис №35 (а.с.20).

Поданий покійним ОСОБА_3 відзив на позов ОСОБА_1 у справі №702/601/21 про визнання заповіту недійним містить твердження про те, що баба ОСОБА_3 . ОСОБА_10 через рік після смерті свого чоловіка ОСОБА_11 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , повідомила родичів про те, що заповість все своє майно тому, хто буде її доглядати. ОСОБА_3 погодився доглядати бабу і перейшов проживати до її будинку (а.с.24-25).

Відповідно до копій Витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи) від 30.08.2010 та Інформаційних довідок зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) (а.с.27, 51) Спадкова справа після смерті ОСОБА_2 відкрита 16.08.2023.

Згідно з матеріалами спадкової справи №111/2023 (номер спадкової справи у Спадковому реєстрі 71097937) до складу спадкоємців ОСОБА_2 входять ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які зареєстровані в АДРЕСА_1 .

Постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус Монастирищенської державної нотаріальної контори Бондаренко О.В. не виносила (а.с.46-52).

16.08.2024 завідувач Монастирищенської державної нотаріальної контори О. Бондаренко інформувала суд, що згідно з матеріалами спадкової справи №111/2023, що заведена в Монастирищенській державній нотаріальній конторі Черкаської області після смерті ОСОБА_2 , 1950 року народження, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , до складу його спадкоємців входять ОСОБА_1 , 1974 року народження, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.52).

Уманська окружна прокуратура листом від 11.09.2024 повідомила позивача про те, що право власності ОСОБА_10 на будинок по АДРЕСА_1 не зареєстроване, також в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості щодо будинку по АДРЕСА_1 (а.с.56-57,76-77).

Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач суду не надав.

Згідно з Договором №38-0486 від 18.04.2016 про користування електричною енергією енергопостачальник взяв на себе обов`язок постачати споживачеві ОСОБА_1 електричну енергію за адресою АДРЕСА_1 (а.с.79-82).

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з того, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).

Згідно зі статтею 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

У постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року в справі № 761/23904/19 вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 01 травня 2024 року у справі № 491/838/21.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року в справі № 226/817/19 (провадження № 61-6327св20) вказано, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року по справі № 523/9076/16-ц зазначила, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Верховний Суд у прийнятій 10 листопада 2021 року в справі № 759/19779/18 (провадження № 61-4523св21) постанові виснував, що «у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування».

У цій справі предметом спору є визнання за позивачем в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_2 права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_2 були його діти син ОСОБА_1 , 1974 року народження, син ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , та донька ОСОБА_4 , яка померла, ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Відповідно до ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті як такі, що не пов`язані з його особою нерозривно.

Тому у зв`язку зі смертю ОСОБА_12 і ОСОБА_4 до складу спадщини увійшли успадковані ними після смерті батька права та обов`язки, адже вони не припинилися внаслідок їх смерті і спадкуються їх спадкоємцями.

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (ст. 1258 ЦК України).

Статтями 1261, 1262 ЦК України унормовано, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Всупереч цьому, позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець другої черги після смерті ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , позовні вимоги висунув Монастирищенській міській раді, не довівши перед судом факту відсутності у покійних брата та сестри спадкоємців першої черги.

Більше того, порушуючи приписи ч.2 ст. 43 ЦПК України, позивач ОСОБА_1 не лише не сприяв своєчасному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, а, навпаки, не надав суду доказів, що у покійного ОСОБА_3 залишилась дружина і малолітня дочка, які можуть бути потенційними спадкоємцями першої черги після його смерті, а покійний ОСОБА_3 , у випадку відсутності спадкоємців першої черги у ОСОБА_4 , як спадкоємець другої черги, міг успадкувати успадковану нею після смерті батька ОСОБА_2 частку в праві власності на спірний житловий будинок АДРЕСА_1 .

За правилами частин 3-5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частина перша ст. 1270 ЦК України визначає, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч.1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Враховуючи наведене нормативно - правове регулювання спадкових правовідносин, суд відхиляє доводи позивача про те, що покійний ОСОБА_3 у поданому на адресу Монастирищенського районного суду Черкаської області відзиві на позов про визнання заповіту недійсним відмовився від прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_2 , оскільки відзив на позов заявою про відмову від прийняття спадщини не являється, подавався він поза межами визначеного шестимісячного строку та до органу, який не наділений повноваженнями оформляти спадкові права.

Отже, зважаючи на не залучення до участі у справі спадкоємців за законом першої черги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , не доведення, що такі спадкоємці відсутні, та не доведення, що ОСОБА_3 не успадкував після смерті ОСОБА_4 її частку у спадковому майні покійного батька ОСОБА_2 , у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити через неналежний склад відповідачів у справі.

Адже ОСОБА_1 доказів того, що особою, яка утримує за собою його право на спадкування, або заперечує спадкові права позивача, є Монастирищенська міська рада Черкаської області, не надав.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими у статтях 141, 142 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд прийшов до висновку про залишення позову без задоволення, то в такому разі судові витрати підлягають залишенню за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст. 316, 328, 392, 1216-1218, 1220-1223, 1258,1261-1262, 1268-1269, 1273 - 1274, 1297 ЦК України, ст.12, 13, 76-81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 274, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Монастирищенської міської ради, третя особа на стороні відповідача нотаріус Монастирищенської державної нотаріальної контори Бондаренко Олена Василівна, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, залишити без задоволення.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку упродовж тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана упродовж тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Відповідач: Монастирищенська міська рада місцезнаходження вул. Соборна, 117 м. Монастирище Черкаської області, код ЄДРПОУ 25769919.

Третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, нотаріус Монастирищенської державної нотаріальної контори Бондаренко Олена Василівна, місцезнаходження вул. Соборна, 117 м. Монастирище Черкаської області, 19100.

Повне судове рішення складене 03.01.2025.

Суддя Тетяна БАРСЬКА