Рішення

від 02.01.2025 по справі 705/2688/22

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №705/2688/22

2/705/214/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 січня 2025 року м.Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі судді Піньковського Романа Володимировича, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами»</a>, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Тамара Миколаївна, Уманський відділ ДВС в Уманському районі Черкаської області ЦПУМЮ (м.Київ) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

У С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з позовом про визнання виконавчого напису № 26970, вчиненого 22 грудня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що у травні місяці 2022 року вона отримала повідомлення у додатку «Дія» про наявність щодо неї виконавчого провадження, звернувшись до адвоката за правничою допомогою, завдяки доступу до автоматизованої системи виконавчих проваджень, вдалося дізнатися про існування в Уманському ВДВС в Уманському районі Черкаської області ЦМУМЮ (м.Київ) виконавчого провадження №68658735. На адвокатський запит було надіслано постанову головного державного виконавця Уманського ВДВС в Уманському районі Черкаської області ЦМУМЮ (м.Київ) Лимарченко В.М. від 16.02.2022 року про відкриття виконавчого провадження. Також до копії постанови було надано копію запитуваного виконавчого напису №26970 вчиненого 22.12.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. про стягнення з неї заборгованості на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» у розмірі 17354,67 грн.

Право вимоги у стягувача ТОВ «Фінансова компанія управління активами», відповідно до тексту виконавчого напису від 22.12.2021 року, виникло на підставі договору Факторингу №РВ-2021-26/10 від 26.10.2021, за яким відступлено право вимоги за кредитним договором №SAMDN50OTC001165608 від 02 квітня 2013 року, укладеного між АТ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 .

За спливом часу та зміною місця проживання вона вже втратила документи про той кредит, але згадує, що дійсно у 2013 року нею з ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір, за яким їй було відкрито рахунок, на який перераховано кредитором певну суму гривень. Виконання зобов`язань за договором вона намагалась виконувати вчасно, здійснювала платежі у сумах згідно графіку погашення, і за її підрахунками вона виплатила всю суму позичених грошей з відсотками.

Категорично не згодна із вчиненням зазначеного виконавчого напису нотаріусом від 22 грудня 2021 року про стягнення з неї заборгованості, тому що вважає,щонотаріус при його вчиненні не мав у розпорядженні належних документів від заявника та не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають за написом та дотримання стягувачем вимог закону щодо трирічного строку подання заяви про вчинення виконавчого напису з часу настання у нього права на звернення з вимогами по кожному окремому щомісячному платежу, чим порушено норми ст.88 Закону України «Про нотаріат», п.284 Інструкції та п.1 Переліку. Напис вчинений нотаріусом про те, що стягнення проводиться за період з 25 жовтня 2021 року по 22 грудня 2021 року також не відповідає дійсності, оскільки строк дії картки, випущеної у 2013 році, скінчився у 2016 році, з того часу картка Приватбанком їй не перевипускалась і погашення кредиту нею не здійснювалось.

Просить суд, визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №26970 від 22 грудня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Тамарою Миколаївною про стягнення з ОСОБА_2 на користь товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами»</a> заборгованість в розмірі 17354,67 грн.

Стягнути з ТОВ «Фінансова компанія управління активами» на користь ОСОБА_1 судові витрати.

Ухвалою судді від 01.09.2022 року відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, а також роз`яснено відповідачу його право подати відзив на позовну заяву або пред`явити зустрічний позов до позивача у строк 15 днів з дня отримання копії ухвали судді про відкриття провадження у справі. Також суддею визначено строки для подання позивачем відповіді на відзив та подання відповідачем заперечень.

Представник відповідача на адресу суду направив заяву про визнання позовних вимог та відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України просить стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «Управління активами»» на користь ОСОБА_1 50% сплаченого позивачем судового збору, оскільки інші 50% підлягають поверненню позивачу з державного бюджету.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Згідно положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ч.1 ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З огляду на статтю 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень статей 77, 81 ЦПК України Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 22 грудня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.В. вчинено виконавчий напис на підставі ст.ст.87-91 закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку та на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29 червня 1999 року №1172, що зареєстрований в реєстрі за №26970, про стягнення з ОСОБА_2 , на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» на підставі договору факторингу №РВ-2021-26/10 від 26 жовтня 2021 року заборгованості за кредитним договором №SAMDN50OTC001165608 від 02 квітня 2013 року на загальну суму 17354 гривні 67 копійок.

Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження №68658735 від 16.02.2022 відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» заборгованості в розмірі 17354,67 гривні та виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця в розмірі 1735,47 грн.

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00036128321 від 13.07.2022 - 04 листопада 2015 року ОСОБА_2 в результаті укладення шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_3 ».

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 13.07.2022, виданого Знам`янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розірвали шлюб 18.06.2016. Прізвище після розірвання шлюбу: чоловіка - ОСОБА_3 ; дружини - ОСОБА_3 . Актовий запис №16.

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 23 жовтня 2017 року виконавчим комітетом Петрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрували шлюб 23.10.2017 у виконавчому комітеті Петрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, актовий запис №27. Після реєстрації шлюбу прізвище чоловіка - ОСОБА_7 , дружини - ОСОБА_7 .

Відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Положеннями ст.88 Закону України «Про нотаріат» визначено певну умову вчинення виконавчих написів. Так, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо, зокрема, подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. № 296/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.02.2012р. за № 282/20595 (далі - Порядок), передбачено порядок вчинення виконавчих написів.

Згідно пункту 1.1 Глави 16 Порядку, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Пунктом 1.2 Глави 16 Порядку перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 3.1 Глави 16 Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відповідно до пункту 3.2 Глави 16 Порядку безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. № 1172 (далі - Перелік).

Відповідно до пункту 1 Переліку, для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та в Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно роз`яснень до п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішення справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Як зазначено Верховним Судом України в своїй постанові від 05 липня 2017 року по справі №754/9711/14-ц безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так і неправильність вимог боржника.

Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

В постанові Верховного Суду України (справа №310/9293/15ц від 23.01.2018р.) зазначено, що: при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-887цс17.

Відповідно п.2 Переліку (із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014р. № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»), для одержання виконавчого напису по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями подається: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Однак суд враховує, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017р. (справа № 826/20084/14), яку залишено без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017р., визнано незаконною та нечинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.

При прийнятті постанови 22.02.2017 р. колегією суддів застосовано вимоги положення п. 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013р. № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно з яким визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акту.

Суд, з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.

Відповідно до статті 124 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. при вчиненні виконавчого напису за №26970 від 22 грудня 2021 не отримав від ТОВ «Фінансова компанія управління активами» документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку та не врахував обставин, що норми, які дозволяють вчиняти виконавчі написи по кредитним договорам, укладеним у простій письмовій формі вже нечинні і повинен був відмовити кредитору у вчиненні виконавчого напису у відповідності до норм Закону України «Про нотаріат», оскільки пункт 2 Переліку не є чинним, а пункт 1 Переліку стосується лише нотаріально посвідчених договорів, яким кредитний договір, за яким стягується заборгованість, не являється, оскільки доказів на підтвердження цього матеріали справи не містять.

Таким чином суд приходить до переконання, що внаслідок вчинення оспорюваного виконавчого напису не було забезпечено справедливий баланс інтересами позивача та суспільства, що не відповідає нормі, викладеній у статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За вказаних обставин суд вважає, що виконавчий напис необхідно визнати таким, що не підлягає виконанню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, а тому з урахуванням приписів ч.1 ст. 142 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати, понесені ним по оплаті судового збору в розмірі 496 гривень 20 копійок, оскільки інші 50% сплаченого судового збору в розмірі 496 гривень 20 копійок підлягають поверненню позивачу з державного бюджету.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16.

Згідно ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом встановлено, що представництво інтересів позивача у вказаній справі адвокат Перемот О.Г. здійснювала згідно ордеру серії №1034891 від 14.07.2022.

У попередньому розрахунку судових витрат представник позивача зазначив суму витрат за свої послуги в розмірі 8000 гривень.

Враховуючи, що під час розгляду справи стороною позивача не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, суд вважає, що такі витрати не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 81, 89, 141, 142, 263-265, 268, 273-279, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №26970 від 22 грудня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Тамарою Миколаївною про стягнення з ОСОБА_2 на користь товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами»</a> заборгованості в розмірі 17354,67 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами»</a> (ЄДРПОУ 35017877) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 ) сплачений судовий збір у розмірі 496 гривень 20 копійок.

Зобов`язати ГУДКСУ у Черкаській області повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (рнокпп НОМЕР_3 ) з державного бюджету судовий збір в сумі 496 гривень 20 копійок, який сплачено на підставі квитанції АТ «КБ Приватбанк» 0.0.2592377526.1 від 29.06.2022 (отримувач платежу ГУК у Черк.обл./ТГ м.Умань/22030101 на рахунок №UA588999980313151206000023755, код отримувача 37930566).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Р. В. Піньковський