Ухвала

від 03.01.2025 по справі 243/10434/24

СЛОВ'ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 243/10434/24

Провадження № 2/243/32/2025

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

03 січня 2025 року м. Слов`янськ

Суддя Слов`янського міськрайонного суду Донецької області Соловйова О.О., розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 до комунального підприємства Слов`янської міської ради «Благоустрій» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

24 грудня 2024 до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 до комунального підприємства Слов`янської міської ради «Благоустрій» про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Ухвалою суду від 30.12.2024 посилання позивача на п. 13 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» як на підставу для звільнення від сплати судового збору судом визнане безпідставним, у зв`язку із несплатою судового збору позовну заяву залишено без руху, позивачеві наданий строк для усунення недоліків.

02.01.2025 до суду надійшла заява ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 про усунення недоліків, за змістом якої представник зазначає, що автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT реєстраційний номер НОМЕР_1 2006 року використовувався ОСОБА_2 для виконання службових обов`язків. Падіння дерева та пошкодження автомобіля відбулося у м. Слов`янськ Донецької області, де позивач перебував у зв`язку з виконання службових обов`язків. Зокрема позивач є військовослужбовцем згідно з посвідченням офіцера НОМЕР_2 від 03.08.2024 року та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_3 на посаді офіцер відділення логістики штабу. У зв`язку з чим представник позивача зазначила, що позивачем надано достатню кількість доказів в обґрунтування наявності права на звільнення або відстрочення від сплати судового збору.

Однак, суд не погоджується з такими доводами позивача та зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З ч.3 цієї статті вбачається, що з підстав, зазначених у ч.1 цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Згідно положень ч.1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити аборозстрочити сплатусудового зборуна певнийстрок,але недовше ніждо ухваленнясудового рішенняу справіза такихумов: 1)розмір судовогозбору перевищує5відсотків розмірурічного доходупозивача -фізичної особиза попереднійкалендарний рік;або 2)позивачами є: а)військовослужбовці; б)батьки,які маютьдитину вікомдо чотирнадцятироків абодитину зінвалідністю,якщо іншийз батьківухиляється відсплати аліментів; в)одинокі матері(батьки),які маютьдитину вікомдо чотирнадцятироків абодитину зінвалідністю; г)члени малозабезпеченоїчи багатодітноїсім`ї; ґ)особа,яка дієв інтересахмалолітніх чинеповнолітніх осібта осіб,які визнанісудом недієздатнимичи дієздатністьяких обмежена;або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, наведеними правовими нормами ЦПК України та Закону України«Про судовийзбір» встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб`єктних та предметних критеріїв, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема відстрочити або розстрочити останнім сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення. При цьому, особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

З аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, або звільнення від його сплати може мати місце за наявності виключних обставин та за наявності клопотання.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (п. 111 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia»)).

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 6364 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).

При здійсненні правосуддя, суди повинні вирішувати питання, пов`язані з судовими витратами забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Верховний Суд у постанові від 6 березня 2019 року у справі № 805/1248/18-а зазначив, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов`язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони. Визначення майнового стану сторони є оціночним критерієм та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.

Отже, чинним законодавством визначено право суду, а не обов`язок щодо відстрочки, розстрочки, зменшення розміру судового збору або звільнення заявника від сплати судового збору. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що позивачем жодним чином не мотивовано неможливість сплати ним судового збору, не надано жодних доказів, які могли б підтвердити обставини неможливості сплати судового збору, тому його клопотання про звільнення або відстрочення від сплати судового збору задоволенню не підлягає.

Крім того, пунктом 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Зазначена норма не передбачає вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору. Водночас, Великою Палатою Верховного Суду у постанові № 545/1149/17 від 12.02.2020 викладено правовий висновок, відповідно до якого вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм п. 13 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» суд повинен враховувати предмет і підстави позову, а також те, чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень ст. ст. 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Оскільки позивач хоча і має статус учасника бойових дій, однак звернувся до суду за захистом своїх майнових права, яке не стосується його соціального захисту як учасника бойових дій, суд приходить до переконання, що за подання зазначеної позовної заяви позивачеві слід сплатити судовий збір.

Позивачем заявлено дві вимоги одна вимога немайнового характеру (про стягнення моральної шкоди) та друга вимога майнового характеру (про стягнення матеріальної шкоди).

Згідно до ч.3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Відповідно до положень ст.4Закону України«Про судовийзбір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з абз. 4 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік з 01.01.2024 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розмірі 3028 грн. Отже, сума судового збору становитиме 1211,20 грн. за вимогу майнового характеру та 1211,20 грн. за вимогу немайнового характеру.

Таким чином, позивачеві потрібно усунути зазначені недоліки, а саме - надати суду оригінал квитанції про сплату судового збору за вимоги майнового та немайнового характеру, від сплати якого позивач не звільнений.

Надати позивачеві реквізити для зарахування надходжень до державного бюджету: отримувач коштів: Донецьке ГУК/Слов`янська МТГ/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37967785, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, Рахунок отримувача: UA598999980313111206000005658, Код класифікації доходів бюджету: 22030101.

За змістом ч. 2 ст. 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Враховуючи допущені при подачі позовної заяви недоліки, з урахуванням поданої позивачем заяви про усунення недоліків від 02.01.2025 року доводи якої визнані судом необґрунтованими, суд приходить до переконання про продовження строку для усунення недоліків.

Керуючись ст. ст. 127, 175, 177, 185, 260, 261 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Продовжити позивачу ОСОБА_2 строк для усунення недоліків, вказаних в ухвалі суду від 30.12.2024, та допущених під час звернення до суду з позовною заявою до комунального підприємства Слов`янської міської ради «Благоустрій» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, терміном на десять днів з дня вручення цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя О.О. Соловйова