Постанова

від 20.12.2007 по справі 11/602-нм

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

УКРАЇНА

Господарський

суд

Житомирської

області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "20" грудня 2007 р.

Справа № 11/602-НМ

Господарський суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Маріщенко Л.О.

при секретарі Коваль В.А.

за участю представників сторін:

від позивачаОСОБА_1- приватний підприємець

від відповідача Васільєва Т.П. - дор. від 16.01.2007р. №545/04

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи

ОСОБА_1 (м.Житомир) 

до Управління Пенсійного фонду України в Богунському районі міста

Житомира (м. Житомир)

про визнання протиправними дій та скасування рішення про

застосування фінансових санкцій №75 від 12.03.2007р.

Позивачем подано адміністративний позов про скасування рішення

відповідача про застосування фінансових санкцій. (а.с.2-3)

В судовому засіданні позивач позов підтримала в повному обсязі з

підстав викладених в позовній заяві.

Представником відповідача надано відзив, в якому позові вимоги

заперечує в повному обсязі як заявлені безпідставно. (а.с.30-32)

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників

сторін, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності

виконкомом Житомирської міської ради14.01.97р. та є платником єдиного податку.

В Управлінні Пенсійного фонду України в Богунському районі

м.Житомира позивач зареєстрована як платник збору (страхових внесків) на

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за №062711-15311.

Рішенням заступника начальника управління ПФУ в Богунському районі

м.Житомира від 22.12.06р. №531 до позивача були застосовані фінансові санкції в

сумі 170,00 грн. за неподання розрахунку сум страхових внесків на обов'язкове

державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством на підставі

п.5 ч.9 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування" від 09.07.03р. №1058-ІV.

06.03.2007р. дане рішення було скасовано постановою господарського

суду Житомирської області по справі №16/7-НМ.

12.03.2007р. відповідач прийняв нове рішення за №75 про

застосування фінансових санкцій за несвоєчасне подання звіту про нарахування та

сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування

за 2005 рік у строки, визначені законодавством, у розмірі 768,26 грн.

Таким чином, відповідачем 

за одне й те саме порушення на підставі акту перевірки  ППОСОБА_1на предмет порушення  терміну 

подачі звітності  за  2005 рік 

від 22.12.2006 р.  № 208 було

прийнято стосовно позивача два оспорюваних рішення.

Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути  двічі притягнутий до юридичної

відповідальності  одного виду за одне й

те саме порушення.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначила, що

оспорюване рішення  суперечить п.11.12

"Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та

застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування до Пенсійного фонду України", затвердженої Постановою

правління Пенсійного фонду України 19.12.03р. № 21-1, а саме - відповідач

застосував санкцію за неподання звіту про нарахування та сплати суми страхових

внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2005 рік, в той

час як позивач повинен подавати звіт про нараховані та сплачені суми

фіксованого розміру страхових внесків за 2005 рік.

Крім того, позивач посилається на ст.250 ГКУ, відповідно до якої

адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта

господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення.

Щодо посилання позивача на ст.ст.238, 239, 241, 250 ГКУ слід

зазначити наступне.

Розмір, порядок та строки для застосування фінансових санкцій

визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування" згідно преамбули якого він визначає принципи, засади і

механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного

страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних

послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків

роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також

регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за

рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій

або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим

особам, передбаченим цим Законом.

Згідно ч.15 ст.106 вказаного Закону строк давності щодо стягнення

недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

п.15 Прикінцевих положень цього Закону визначено, що до приведення

законодавства України у відповідність із цим Законом Закони України та інші

нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому

Закону.

Тобто, даний Закон є спеціальний і застосування ст.250 ГК України

є неможливим, оскільки ч.15 Закону визначено, що строк давності не

застосовується.

Господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню з

наступних підстав.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.14 Закону України "Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.03р. №

1058-IV відповідач є страхувальником, оскільки норми цієї статті визначають, що

страхувальниками є фізичні  особи -

суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий   спосіб оподаткування (фіксований податок,

єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний

торговий патент), та члени  сімей

зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької

діяльності.

Згідно з п.п.2.1.3 п.2.1. "Інструкції про порядок обчислення

і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове

державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", затвердженої

Постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.03р. № 21-1, платниками

страхових внесків є фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому

числі ті,  які обрали особливий спосіб

оподаткування (фіксований податок, єдиний податок).

Відповідно до п.4 ч.2 ст.17 названого Закону, страхувальник, крім

іншого, зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду

у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.

Так, зокрема, вказана Інструкція (пп.11.12) передбачає, що

платники, зазначені в підпункті 2.1.3 пункту 2.1 (крім тих,   які  

обрали  особливий  спосіб 

оподаткування  (фіксований

податок, єдиний податок)), подають до органу Пенсійного фонду один раз  на 

рік,  але не пізніше 1 травня

поточного року,  розрахунок авансових  сум 

страхових  внесків   згідно 

з  додатком  24 

цієї Інструкції.

За  підсумками  року 

платники,  зазначені  в підпункті 2.1.3 (крім тих,  які обрали особливий спосіб

оподаткування  (фіксований податок,

єдиний  податок))   пункту 

2.1 цієї Інструкції,  надають

органу Пенсійного  фонду  за 

місцем  проживання  розрахунки  

сум страхових внесків   на   загальнообов'язкове   державне  

пенсійне страхування за звітний рік до 1 квітня наступного за звітним

роком за  формою  згідно 

з  додатком 25 цієї Інструкції. (

Абзац другий пункту   11.12   в 

редакції  Постанови  Пенсійного 

фонду  N  3-1 ( z0233-05 ) від 31.01.2005 )

Платники, зазначені в 

підпункті  2.1.3  пункту 

2.1  цієї Інструкції,  які обрали особливий спосіб оподаткування

(фіксований податок,  єдиний  податок) подають до органу Пенсійного фонду

до 1 квітня  наступного  за звітним роком річний звіт про нараховані

та сплачені  суми  фіксованого 

розміру  страхових  внесків за формою згідно з додатком 26 цієї

Інструкції.

Тобто, позивач повинна подавати звітність до відповідача у вигляді

річного звіту згідно з додатком 26 до Інструкції.

При цьому, позивач не заперечувала, що дійсно допустила порушення

строку подання звітності до Пенсійного фонду.

З матеріалів справи, а саме рішення №75 про застосування

фінансових санкцій за несвоєчасне подання звіта про нарахування та сплати суми

страхових внесків та розрахунку суми фінансової санкції вбачається, що відповідачем

нараховано 768,26 грн. фінансової санкції.

Розрахунки відповідача проводились за 9 місяців прострочення і

склали 90% (10%*9міс) суми страхових внесків заявлених у розрахунку. Однак з

такими розрахунками погодитися не можна.

За приписом п.5 ст.106 Закону України „Про загальнообов'язкове

державне пенсійне страхування” за неподання, несвоєчасне подання, подання не за

встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в

системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої

законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у

розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали

сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць

затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних

мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення

- у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних

мінімумів доходів громадян.

Тобто, за кожен місяць прострочення позивач сплачує 10% заявленої

суми страхових внесків, а загальна сума такої фінансової санкції повинна бути

не меншою 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

За розрахунками суду, фінансова санкція повинна була складати

170,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної

влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти

лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією

та законами України.

Неправильно нараховані фінансові санкції є підставою для

скасування рішення, відповідно до якого вони були застосовані.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному

обсязі.

У відповідності до ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене

на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі

здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету

України. вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного

законодавства та таки

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 160 Кодексу адміністративного

судочинства України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в

Богунському районі міста Житомира, 10003, м.Житомир, вул.Перемоги 55, ідентифікаційний

код  20404900.

3. Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в

Богунському районі міста Житомира № 75 від 12.03.07р. про застосування до

ОСОБА_1 фінансових санкцій в розмірі 768,26грн. за несвоєчасне подання звіту

про нарахування та сплати суми страхових внесків на загальнообов'язкове

державне пенсійне страхування у строки визначені законодавством.

4. Стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_1, АДРЕСА_1,

ідентифікаційний НОМЕР_1 - 3,40грн. судового збору.

Постанова господарського суду Житомирської області набирає

законної сили в строки, встановлені ст.254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного

адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки,

встановлені ст.186 КАС України.

Суддя

Маріщенко Л.О.     

дата

складання24.12.07 р.

Друк:

1

- в справу

2

- позивачу

3

- відповідачу