Рішення

від 03.01.2025 по справі 441/2714/24

ГОРОДОЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

441/2714/24 2/441/203/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

03.01.2025 Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючого, судді - Ференц О.І.,

за участю секретаря судових засідань - Пеленської Х.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Городок Львівської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Великолюбінської селищної ради Львівського району Львівської області про визнання права власності на житловий будинок як на майно колгоспного двору

В С Т А Н О В И В:

Позивачі 29.10.2024 звернулися до суду із позовом до Великолюбінської селищної ради Львівської області про визнання права власності на частки в житловому будинку як на майно колгоспного двору, покликаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх відповідно чоловік та батько ОСОБА_5 , після чого ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса за оформленням спадщини. Однак нотаріусом було встановлено, що житловий будинок на АДРЕСА_1 має статус колгоспного двору. Згідно довідки виконкому Великолюбінської селищної ради Львівського району Львівської області № 231 від 24.10.2024 головою двору був ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а членами двору були ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . На даний час у них є необхідність у визнанні права власності на частки у вищевказаному житловому будинку, тому вони змушені звернутися із вказаним позовом до суду.

Позивачі в судове засідання не з`явились, від них надійшла письмова заява про розгляд справи у їх відсутності, позов підтримують у повному обсязі та просять його задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи у його відсутності, позов визнає.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Проаналізувавши підстави позовної заяви, оглянувши та оцінивши матеріали справи, дослідивши зібрані у справі докази, беручи до уваги визнання позову відповідачем, суд вважає, що позов слід задоволити з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є дружиною ОСОБА_5 (а.с.12, 21). ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_10 (д.п. ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є дочками ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (а.с.22-28).

Згідно довідки Великолюбінської селищної ради Львівського району Львівської області № 231 від 24.10.2024, даних погосподарських книг по с. Залужани Городоцького району Львівської області за 1991-1995 роки, будинкової книги для прописки громадян, які проживають в будинку АДРЕСА_1 рахується господарство, особовий рахунок № НОМЕР_1 , який належить колгоспному двору, головою якого був ОСОБА_5 , члени двору - ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (а.с. 36-44). Будинок АДРЕСА_1 1984 року забудови (а.с.47).

Право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 не зареєстровано (а.с.45-46).

У відповідності до ч.2 ст.9 Закону СРСР «Про власність в СРСР», який набрав чинності 01.07.1990, майно селянського господарства належить його членам на праві загальної спільної власності, якщо інше не передбачено законодавчими актами союзної і автономної республіки.

Пунктом 4 Постанови Верховної Ради УРСР від 26.03.1991 № 885-12 «Про введення в дію Закону Української РСР «Про власність» (що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що правила, які містяться в Законі УРСР «Про власність» і були передбачені Законом СРСР «Про власність СРСР», застосовуються з дня введення в дію Закону СРСР, тобто з 1 липня 1990.

Як роз`яснив Пленум ВСУ в п. 6 постанови від 22.12.1995 № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» (з наступними змінами) - положення статей 17, 18 Закону України «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). Спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15.04.1991, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба). Розмір частки члена двору визначається виходячи із рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних у відповідності до ст.123 ЦК УРСР. Згідно зі ст. 4 Постанови Верховної Ради України "Про введення в дію Закону "Про власність" загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990.

Як видно із копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 22.09.2023, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Залужани Львівського району Львівської області (а.с.20). Разом з ним на день смерті були зареєстровані та проживали дружина - ОСОБА_1 , дочка ОСОБА_4 та внуки (а.с.29).

Таким чином останніми членами колгоспного двору, які не втратили частку в майні цього двору, є позивачі.

Відповідно до ст.16 ЦК України визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.

Згідно ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше право не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За правилами ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що житловий будинок на АДРЕСА_1 належав колгоспному двору, позивачі є останніми членами цього колгоспного двору і не втратили частку в майні такого, відтак за кожним із них слід визнати право власності на частину вищевказаного житлового будинку як на майно колгоспного двору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 16, 328, 392 ЦК України, ст.10, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) право власності на 1/4 частину житлового будинку садибного типу в АДРЕСА_1 як на майно колгоспного двору.

Визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ) право власності на 1/4 частину житлового будинку садибного типу в АДРЕСА_1 як на майно колгоспного двору.

Визнати за ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 ) право власності на 1/4 частину житлового будинку садибного типу в АДРЕСА_1 як на майно колгоспного двору.

Визнати за ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_6 ) право власності на 1/4 частину житлового будинку садибного типу в АДРЕСА_1 як на майно колгоспного двору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Головуючий Ференц О.І.