Рішення

від 12.12.2024 по справі 465/3012/24

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/3012/24

2/465/2258/24

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

12.12.2024 року м.Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Величка О.В.,

з участю секретаря судового засідання Венгринюк О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу.

В обґрунтування заявленого позову зазначає, що 03.07.2021 року ОСОБА_1 близько 08:58 по вул. Володимира Великого, 22 "б", керуючи транспортним засобом марки ВАЗ 217130, державний номерний знак НОМЕР_1 , був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснив наїзд на транспортний засіб марки Volkswagen Polo, державний номерний знак НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження та завдано матеріальні збитки.

Крім того, ОСОБА_1 , будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди, залишив місце події, не повідомивши про це у відповідний орган, за що передбачена відповідальність ст. 122-4 КУпАП. Даний факт підтверджується постановою Франківського районного суду м. Львова від 10.09.2021 року у справі № 465/5724/21.

31.05.2022 року ПАТ «СК «Граве Україна» (страховик потерпілого) звернулося до ПАТ «АСК «Скарбниця» із завою про виплату страхового відшкодування. ПАТ «АСК «Скарбниця», розглянувши цей випадок, прокваліфікувала його як страховий. На основі страхового акту № 165/цв/22 ПАТ «АСК «Скарбниця» виплатила страхове відшкодування у загальній сумі 29 856,58 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 10324 від 01.09.2022 року.

Страхова компанія «Скарбниця» виконала свій обов`язок згідно договору цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/4811539, за яким була застрахована цивільно-правова відповідальність винної у ДТП особи.

Відповідно до постанови Франківського районного суду м. Львова від 10.09.2021 року у справі № 465/5724/21 на момент ДТП відповідач не залишився на місці пригоди, будучи причетним до ДТП та здійснивши зіткнення з автомобілем потерпілого.

ПАТ «АСК «Скарбниця» надсилало претензію відповідачу в досудовому порядку на суму 29 856,58 грн. Станом на день подання позовної заяви вищезгадана вимога залишилась без задоволення.

Відтак, просить суд вказану суму страхового відшкодування стягнути з відповідача, а також інфляційні витрати в розмірі 3506 грн. 53 коп., пеню в розмірі 20500 грн. 22 коп., 3 % річних в розмірі 1412 грн. 89 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 13000 грн.

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 18.06.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 03.10.2024 року закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання представник позивача не з`явилася, подала клопотання про розгляд справи у відсутності сторони позивача.

Відповідач в судові засідання не з`являвся, неодноразово, належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив, відзиву, в також будь яких клопотань на адресу суду не подавав.

Відповідно до ч.1ст.223 ЦПК Українинеявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно ч. 3ст.223 ЦПК України,якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що слід згідно ст.280ЦПКУкраїни проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1 ст.280ЦПКУкраїни у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів. Наявних у справі матеріалів про права та обов`язки сторін достатньо для її розгляду у відсутності відповідача.

У відповідності до положень ч.2 ст.247 ЦПК Україниу зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з таких мотивів.

Відповідно до ч.1ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що постановою Франківського районного суду м. Львова від 10.09.2021 року у справі №465/5724/21 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124та ст.122-4 КУпАП, і накладено на нього стягнення, з врахуванням ч.2ст.36 КУпАП, в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, заст.122-4КУпАП у виді штрафу в дохід держави у розмірі 3400 (три тисячі чотириста) грн. 00 коп.

Як вбачається із вказаної постанови, ОСОБА_1 03.07.2021 року о 08 год. 58 хв. у м. Львові по вул. Володимира Великого, 22Б керував автомобілем марки ВАЗ217030, д.н.з. НОМЕР_1 , був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснив наїзд на транспортний засіб марки Volkswagen Polo, д.н.з. НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження та завдано матеріальні збитки, чим порушив вимоги п.п. 2.3б, 13.1 ПДР України, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП. Окрім того, ОСОБА_1 03.07.2021 року о 08 год. 58 хв. у м. Львові по вул. Володимира Великого, 22б керував автомобілем марки ВАЗ217030, д.н.з. НОМЕР_1 , будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди, залишив місце події, не повідомивши про це у відповідний орган чи підрозділ Національної поліції України, чим порушив вимоги п.2.10 А,Д ПДР України, за що відповідальність передбачена ст. 122-4 КУпАП.

Відповідно до страхового акту № 165/цв/22 від 01.09.2022 року ПАТ СК «Скарбниця» кваліфікувало вказану подію як страховий випадок.

Згідно звіту № ФС-82 від 13.07.2021 року, виконаного оцінювачем - ФОП ОСОБА_2 , вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу автомобіля Volkswagen Polo, д.н.з. НОМЕР_2 , становить 29856 грн. 58 коп.

Відповідно до платіжного доручення № 10324 від 01.09.2022 року та беручи до уваги заяву ПАТ СК «Граве Україна» № 1071 від 31.05.2022 року, ПАТ АСК «Скарбниця» здійснено переказ на користь ПАТ СК «Граве Україна» 29856 грн. 58 коп. у рамках страхового відшкодування згідно страхового акту № 165/цв/22.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 7Закону України«Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов`язковим.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до пп.а пп. 38.1.1, п.38.1ст.38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.

Відповідно дост.1187ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речову право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Оскільки цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки Volkswagen Polo, д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_3 була застрахована в ПАТ СК «Граве Україна», остання виплатила потерпілому страхове відшкодування.

В подальшому, ПАТ СК «Граве Україна» звернулася з регресною вимогою до позивача ПАТ АСК «Скарбниця», у зв`язку з чим остання на підставі страхового акту № 165/цв/22 від 01.09.2022 року виплатила відшкодування на загальну суму 29856 грн. 58 коп.

На підставі ч.1ст.1191ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Зокрема, згідно зіст. 993 ЦК Українидо страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст.993ЦК України та ст.27Закону України«Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що позивач отримав право зворотної вимоги (регресу) до відповідача на суму страхового відшкодування, яка становить 29856 грн. 58 коп.

Разом з тим, згідно з ч.2ст.625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК Українипенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із положеннями ст. 36.5Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Оскільки відповідачу було відомо про наявність у нього заборгованості перед позивачем, однак, таку він не сплатив, хоча позивач і звертався з письмовою вимогою, то відповідач прострочив виконання зобов`язання перед позивачем.

Враховуючи наведене, суд вважає обґрунтованими вимоги про стягненняз відповідача пені в розмірі 20500,22 грн., трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання згідно зіст. 625 ЦК Українив розмірі 1412,89 грн. та 3506,53 грн. - інфляційних втрат. Судом перевірено і прийнято до уваги представлений позивачем розрахунок суми, яка підлягає до стягнення.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 3028 грн. 00 коп.

Щодо стягнення з відповідача суми витрат на правову допомогу в рамках розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, ч. 3ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. 3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. 4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. 5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Витрати фізичних осіб, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги при розгляді судом справ про оголошення померлою фізичної особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку, або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, несуть юридичні особи, на території яких мав місце нещасний випадок внаслідок таких надзвичайних ситуацій.

Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Крім цього, витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 15.04. 2020 у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19).

Також, у постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, понесених позивачем, суд вважає, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати ВСУ від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та додатковій постанові Великої Палати ВСУ від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. В пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

Крім того, у п.154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

З огляду на наведене та приймаючи до уваги характер спірних правовідносин, складність справи, задоволення позовних вимог, значення справи для сторін, вимоги розумності і справедливості, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, приходить до висновку про часткове задоволення вимог представника позивача про стягнення судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу, в розмірі 5000 грн. Зазначений розмір витрат на правову допомогу суд вважає належним та співмірним із характером правовідносин та складністю справи.

Враховуючи наведене та на підставі ст.ст.12,81,141,258,259,263-265,280-282, 284, 352,354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» 55276 (п`ятдесят п`ять тисяч двісті сімдесят шість) грн. 22 коп., з яких: сума страхового відшкодування - 29856 (двадцять дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят шість) грн. 58 коп., інфляційні втрати - 3506 (три тисячі п`ятсот шість) грн. 53 коп., пеня - 20500 (двадцять тисяч п`ятсот) грн. 22 коп., три відсотки річних - 1412 (одна тисяча чотириста дванадцять) грн. 89 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» понесені витрати на професійну правову допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. на відшкодування судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця», код ЄДРПОУ 13809430, м. Львів, вул. Саксаганського, 5.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 .

Суддя Величко О.В.