Рішення

від 03.01.2025 по справі 469/1313/23

БЕРЕЗАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

03.01.2025 Справа № 469/1313/23

2/469/243/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2024 року селище Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді - Тавлуя В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Рогозевич С.О.,

учасники справи та їхні представники:

прокурори - Мішустін М.А.,

- Горностаєва А.А.

Представник органу, уповноваженого державою,

здійснювати відповідні функції у спірних

правовідносинах, Головного управління

Держгеокадастру у Миколаївській області - не з`явився,

відповідач ОСОБА_1 - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою, здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до ОСОБА_1 , громадянина російської федерації, про конфіскацію земельних ділянок, -

в с т а н о в и в:

Керівник Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою, здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області 23.06.2023 року звернувся до Березанського районного суду з зазначеним позовом, у якому просив:

- конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області земельну ділянку ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , з кадастровим номером 4820980300:01:000:0032 площею 10,4700 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Коблівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області (колишня Анатолівська сільська рада Березанського району Миколаївської області).

У обґрунтування заявлених вимог прокурор посилався на те, що ОСОБА_1 , який є громадянином російської федерації, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серія та номер: ННС 778328, зареєстрованого в реєстрі за № 471, виданого 25.07.2018 приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Миколаївської області Мартинюк О.Б., набув право власності на земельну ділянку, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 4820980300:01:000:0032 площею 10,4700 га, яка знаходиться на території Коблівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області (колишня Анатолівська сільська рада Березанського району Миколаївської області).

ОСОБА_1 25.07.2018 зареєстрував право власності на дану земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (далі - Реєстр речових прав на нерухоме майно), реєстраційний номер 27187838.

Разом із цим, окружною прокуратурою виявлено порушення ст.ст.13, 14, 41 Конституції України, ст.ст.80, 81, 145 Земельного кодексу України при використанні ОСОБА_1 зазначеної земельної ділянки, оскільки іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до ч.2 ст.81 ЗК України можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно з ч.3 ст.81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до ч.2 цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Відповідно до ч.5 ст.22 ЗК України набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог ст. 130 цього Кодексу, а саме: іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення.

Одночасно за змістом ч.4 ст.81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

У разі невиконання цієї вимоги настають наслідки, передбачені ч. ч. 2, 4 ст.145 ЗК України, а саме, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 , будучи іноземним громадянином, упродовж року після набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення (з 27.06.2019 по даний час) не відчужив їх, прокурор вважає, що є підстави для їх конфіскації у власність держави.

Посилаючись на наведені обставини та положення ч. ч. 2, 4 ст. 145 ЗК України ЗК України, прокурор просить задовольнити позов.

15 вересня 2023 року ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження (а.с.67).

18 квітня 2024 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (а.с.92).

Представник позивача Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області у судове засідання не з`явився.

У судовому засіданні прокурори Мішустін М. А. та Горностаєва А. А. заявлені позовні вимоги підтримали повністю, просили позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 неодноразово повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи, зокрема, у спосіб передбачений п.2 ч.7, ч.11 ст.128 ЦПК України, однак у судове засідання не з`явився, не повідомив про причину своєї неявки, відзиву на позовну заяву та пояснень щодо позову до суду не надав (а.с.104-105, 109-110).

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Виходячи з того, що відповідач неодноразово не з`являвся у судові засідання, суд зі згоди прокурора вирішив ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Заслухавши пояснення прокурорів, та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом установлено, що відповідач у справі ОСОБА_1 , є громадянином російської федераціїї, що вбачається з даних свідоцтва про право на спадщину за законом серія та номер ННС 778328, зареєстрованого в реєстрі за №471 виданого 25.07.2018 приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Миколаївської області (а.с.13), даних Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №342526809 від 11.08.2023 року (а.с.12) та сукупністю даних досліджених судом Запиту Миколаївської окружної прокуратури від 25.04.2023 за №50-2046 вих-23 на адресу Управління Державної міграційної служби у Миколаївській області щодо надання відомостей про дату та факт документування паспортом громадянина України зазначених у запиті фізичних осіб (а.с.41-45) та Відповіді УДМСУ в Миколаївській області від 25.04.2023 року на запит Миколаївської окружної прокуратури (а.с.46).

Як вбачається з досліджених судом доказів відповідач у справі ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 4820980300:01:000:0032 площею 10,4700 га, яка знаходиться на території Коблівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області (колишня Анатолівська сільська рада Березанського району Миколаївської області) на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом серія та номер ННС 778328, зареєстрованого в реєстрі за №471 виданого 25.07.2018 приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Миколаївської області (а.с.13) .

25.07.2018 року ОСОБА_1 зареєстрував право власності на дану земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, реєстраційний номер 27187838, що підтверджується даними Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №342526809 від 11.08.2023 року (а.с.12).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує, що окружною прокуратурою виявлено порушення ст.ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст.ст. 80, 81, 145 ЗК України щодо використання земель сільськогосподарського призначення особою, яка не являється громадянином України, а саме, відповідачем ОСОБА_1 .

Положення ст.ст.13, 14 Конституції України визначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Суб`єктами права приватної власності на землю згідно зі ст.80 ЗК України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте з урахуванням змісту ч.2 ст. 81 та інших норм ЗУ України суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до ч. 2 ст. 81 ЗК України можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно із ч.3 ст.81 ЗУ України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Відповідно до ч.5 ст.22 ЗК України набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог ст.130 цього Кодексу, а саме: іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення.

Одночасно за змістом ч. 4 ст. 81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

У разі невиконання цих вимог настають наслідки, передбачені ч. ч. 2, 4 ст. 145 ЗК України, у разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 346 ЦК України визначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності.

Згідно із ст. 356 ЦК України до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом.

Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.

Частиною 5 ст. 41 Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Враховуючи виявлені порушення та зазначені положення законодавства, керуючись ст.23 ЗУ «Про прокуратуру», Миколаївською окружною прокуратурою Головному управлінню Держгеокадастру у Миколаївській області надіслано лист №50-1673 вих-23 від 05.04.2023 про виявлені порушення із вимогою вжити заходи щодо їх усунення, у тому числі в судовому порядку (а. с.16-309).

Разом із цим, уповноваженим державним органом заходи щодо конфіскації земельної ділянки в дохід держави не вжито, листом №10-14-06-1323/2-23 від 10.05.2023 повідомлено Миколаївську окружну прокуратуру про наявність підстав для представництва інтересів держави в суді (а. с.35-36).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 «Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року №15 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади який реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю), зокрема, в агропромисловому комплексі в частині дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Таким чином, враховуючи зазначені положення законодавства саме ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області є уповноваженим органом щодо здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності та в даному випадку, з урахуванням ч. ч. 2, 4 ст. 145 ЗК України, звернення до суду із позовом про конфіскацію земельної ділянки.

Статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Згідно із п. 76-77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 по справі № 912/2385/18 прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Згідно із п. 80 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 81 вказаної вище постанови). Крім того, на даний час продовольча безпека України потребує величезної уваги, що тягне за собою невідкладне вжиття вичерпних заходів щодо повернення земельних ділянок у власність держави та їх подальше використання з метою забезпечення потреб у першу чергу громадян України.

Окрім цього, воєнні дії, які ведуться на території України вкрай негативно впливають на продовольчі процеси у нашій державі, зокрема, багато земель сільськогосподарського призначення на територіях, де ведуться активні бойові дії, на даний час забруднені та не можуть використовуватись за призначенням, сотні гектарів залишаються окупованими. Це в сукупності призведе до зниження врожайності, тому у цих умовах важливим є те, щоб кожна земельна ділянка, яка використовується з порушенням вимог законодавства була безумовно повернута у власність держави.

У зв`язку із зазначеним, в даному випадку представництво інтересів держави в суді здійснюється прокурором, який виконує субсидіарну роль, щоб ці інтереси не залишились незахищеними. ОСОБА_1 є громадянином російської федерації.

На думку суду обраний спосіб захисту порушеного права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які незаконно використовує відповідач у справі - громадянин російської федерації ОСОБА_1 , є ефективним та належним способом захисту порушених прав держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, як уповноваженого органу на здійснення функцій держави щодо конфіскації у власність держави земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які незаконно використовуються іноземними громадянами. Зазначений спосіб захисту чітко визначений ч.4 ст.81 Земельного кодексу України.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 , не являючись громадянином України, 25.07.2018 року набув право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення та упродовж року після набуття права власності не відчужив їх (кінцевий строк 25.07.2019 року), суд дійшов висновку обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність підстав для їх конфіскації у власність держави, тому позов Керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою, здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до ОСОБА_1 , громадянина рф, про конфіскацію земельних ділянок, слід задовольнити.

На підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_1 на користь Миколаївської обласної прокуратури слід стягнути судовий збір у розмірі 4026,00 гривень (2684,00 грн судового збору, сплаченого за пред`явлення позову та 1342,00 грн. за заяву про забезпечення позову).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги задовольнити.

Конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області земельну ділянку ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) із кадастровим номером 4820980300:01:000:0032 площею 10,4700 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Коблівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області (колишня Анатолівська сільська рада Березанського району Миколаївської області).

На підставі ст.ст.133, 141 ЦПК України стягнути з ОСОБА_1 , громадянина російської федерації, (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 автономний округ, російська федерація) на користь Миколаївської обласної прокуратури (р/р №UA748201720343150001000000340, банк ДКСУ м.Києва, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910048) 4026,00 грн. судового збору (2684,00 грн. судового збору, сплаченого за пред`явлення позову, та 1342,00 грн. за заяву про забезпечення позову) .

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 03 січня 2025 року.

Суддя: