Рішення

від 23.12.2024 по справі 476/771/23

ЄЛАНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 476/771/23

Провадження № 2/476/31/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.12.2024 року с.м.т. Єланець

Єланецький районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Чернякової Н.В.

за участю секретаря Минаєвої Н.П.

представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідачки ОСОБА_2 , представників третьої особи служби у справах дітей Єланецької селищної ради Оганесян О.С., ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - служба у справах дітей Єланецької селищної ради, орган опіки та піклування Єланецької селищної ради про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та визначення способу участі батька у вихованні дітей

В С Т А Н О В И В :

12.09.2023 року представник позивача ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - служба у справах дітей Єланецької селищної ради про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та визначення способу участі батька у вихованні дітей.

Позовні вимоги мотивує тим, що з відповідачкою проживали у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу з 2013 року за адресою: АДРЕСА_1 . Під час спільного проживання народилися діти: донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації до України, збройної агресії російської федерації проти України, задля безпеки дітей, відповідачка разом із дітьми перетнули кордон України та поїхали до Канади, де вони проживають до теперішнього часу. ОСОБА_5 перешкоджає йому у спілкуванні з дітьми, що призвело до звернення в суд з вказаним позовом.

Посилаючись на викладене, просив суд зобов`язати відповідачку ОСОБА_5 , не чинити перешкоди йому у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сином ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом визначення йому способу участі у вихованні та спілкуванні із дітьми у вигляді тимчасових побачень, а саме: вівторок та четвер кожного тижня з 17 год. до 20 год. за місцем його проживання без участі матері ОСОБА_5 ; субота та неділя першого та третього тижня з 10 год. до 20 год. за місцем його проживання, без участі матері ОСОБА_5 ; дні народження батька, бабусі - ОСОБА_8 , проводити разом із дітьми з 14 год. до 20 год. без участі матері ОСОБА_5 ; перший та другий тиждень липня, перший тиждень січня проводити разом з батьком, без участі матері ОСОБА_5 ; релігійні свята, а саме: Різдво Христове, Пасха Христова, Новий Рік проводити з ним; особисте безперешкодне спілкування його з дітьми за допомогою телефонного, електронного, відео, скайпу та іншого засобу зв`язку у зручний час з урахуванням розпорядку дня дітей; зобов`язати відповідачку у разі зміни фактичного місця проживання дітей або навчання повідомляти особисто батька дітей за допомогою телефонного, електронного зв`язку на наступний день з дня настання таких обставин; зобов`язати відповідача, ОСОБА_5 , повідомляти його про факти захворювання та лікування дітей, про від`їзд (обставини й напрямок) дітей за межі міста більше ніж на два дні, так як це не є діянням, спрямованим на обмеження волевиявлення особи, і входить до поняття надання інформації про дитину, що є складником контакту з дитиною. Водночас повідомлення батьку про важливі факти із життя дітей не можна розцінювати як обтяжливе зобов`язання.

Позивач в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлений про слухання справи.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити їх повністю, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, хоча про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Представник відповідачки у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити у задоволенні позову. До суду надала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що відповідачка, за погодженням з позивачем на вивезення дітей з України, задля збереження життя та психічного здоров`я дітей, виїхала за кордон у найбільш безпечне місце. Позивач 03.05.2023 року надав нотаріальний дозвіл на виїзд дітей з України. Наразі, про що заздалегідь відповідачка повідомила позивача, діти разом з матір`ю виїхали з Молдови до Канади, де разом проживають. Відповідачка влаштувалася на роботу, а діти ходять до школи. До моменту припинення воєнного стану до України ОСОБА_5 разом з дітьми повернутися не зможуть, оскільки це не відповідає безпеці та гармонійному розвитку дітей. Всі дії матері по збереженню життя та здоров`я дітей відповідають вимогам ЗУ «Про охорону дитинства» та не порушують ст. 15 цього закону, оскільки діти спілкуються із батьком та бабусею шляхом засобів відео та мобільного зв`язку. Вказує, що позивач взагалі не надавав ніякої матеріальної допомоги дітям під час перебування їх за кордоном і аліменти на їх утримання не сплачує. Відповідачка була вимушена самостійно їх утримувати та забезпечувати всім необхідним для нормального фізичного та духовного розвитку, вирішувати питання щодо комфортного їх перебування в Канаді та влаштовувати їх життя, періодично звертаючись за допомогою до своїх родичів. А тому позовні вимоги ОСОБА_4 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Представники третьої особи служби у справах дітей Єланецької селищної ради Оганесян О.С., ОСОБА_3 суду пояснили, що ОСОБА_5 , враховуючи інтереси дітей, які перебувають у безпечному місці, не перешкоджає у спілкуванні дітей з батьком засобами телефонного зв`язку.

Представник органу опіки та піклування Єланецької селищної ради в судове засідання не з`явилася, до суду надала заяву про слухання справи в її відсутність. Рішення виконавчого комітету Єланецької селищної ради від 17 травня 2024 року № 195 «Про затвердження висновку органу опіки та піклування Єланецької селищної ради про визначення способу участі ОСОБА_4 у вихованні малолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 » надано Єланецькому районному суду Миколаївської області 04.06.2024 року.

Вислухавши представників сторін, третьої особи, дослідивши письмові матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, суд приходить до слідуючого висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, сторони проживали у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу з 2013 року за адресою: АДРЕСА_1 . Під час спільного проживання народилися діти: донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судом встановлено, що відповідачка разом з дітьми, відносно яких позивач просить суд не чинити перешкоди у спілкуванні та визначити спосіб участі батька у їх вихованні, на даний час проживають у м. Ньюмаркет (Канада).

Між сторонами не досягнуто згоди з приводу участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми, внаслідок чого між ними виникають непорозуміння, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

З висновку органу опіки та піклування Єланецької селищної ради від 17.05.2024 року слідує, що орган опіки Єланецької селищної ради вважає недоцільним затверджувати такі пункти графіку побачень з дітьми - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як:

-вівторок та четвер кожного тижня з 17 год. до 20 год. за місцем проживання батька ОСОБА_4 без участі матері ОСОБА_5 ;

-субота та неділя першого та третього тижня з 10 год. до 20 год. за місцем проживання батька ОСОБА_4 без участі матері ОСОБА_5 ;

-дні народження батька, ОСОБА_4 , бабусі, ОСОБА_8 , проводити разом із дітьми з 14 год. до 20 год. без участі матері ОСОБА_5 ;

- перший та другий тиждень липня, перший тиждень січня проводити разом з батьком, ОСОБА_4 , без участі матері ОСОБА_5 ;

-релігійні свята, а саме: Різдво Христове, Пасха Христова, Новий Рік проводити з батьком, ОСОБА_4 .

Дані пункти, на сьогоднішній день, не можуть бути виконані через неможливість ОСОБА_4 виїхати за кордон, а ОСОБА_5 разом з дітьми тимчасово повернутися в Україну, так як мати не бажає наражати на небезпеку життя дітей.

2.Недоцільно затверджувати пункт про те, щоб ОСОБА_5 повідомляла про від`їзд (обставини й напрямок) дітей за межі міста більше, ніж на два дні, так як діти не проживають за адресою: АДРЕСА_1 , проживають в м. Ньюмаркет (Канада), тому їх від`їзд з даного міста ніяким чином не буде впливати на графік побачень батька з дітьми.

3.Рекомендувати ОСОБА_5 забезпечити безперешкодне спілкування батька з дітьми за допомогою телефонного зв`язку, засобами електронного зв`язку, засобами відеозв?язку через соціальні мережі «Viber» та «Telegram», та іншого засобу зв`язку у зручний час з урахуванням розпорядку дня дітей.

4.Рекомендувати ОСОБА_5 у разі зміни фактичного місця проживання дітей або навчання повідомляти особисто батька дітей допомогою телефонного, електронного зв`язку на наступний день з дня настання таких обставин.

5.Рекомендувати ОСОБА_5 повідомляти ОСОБА_4 про факти захворювання та лікування дітей.

Оцінюючи обставини справи суд враховує, що інтереси дітей захищаються передусім, і не лише національним законодавством, але й нормами міжнародного права.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3, ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини ООН від 20.11.1989р. (далі Конвенція), яку було ратифікованоПостановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991р. та яка набула чинності для України 27.09.1991р., в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками в супереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно Принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір`ю. На суспільство та органи публічної влади має бути покладений обов`язок щодо здійснення особливого піклування про дітей, які не мають сім`ї, та про дітей, які не мають достатніх засобів існування. Бажано, щоб багатодітним сім`ям надавалася державна або інша допомога на утримання дітей.

Згідно зі ст. 18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Тобто, права та обов`язки матері та батька щодо дитини є рівними навіть тоді, коли вони не є подружжям. На обсяг батьківських прав та обов`язків не впливає та обставина, що один із батьків проживає окремо від дитини.

Згідно із ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Відповідно ст. 153 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування.

Згідно ч. 1 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Відповідно до ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно ст. 159 СК України якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Форми й методи виховання дитини не повинні суперечити Конституції України(стаття 52), Конвенції про права дитини від 2 листопада 1989 року ( статті 8,12, 16, 19, 28, 31, 32, 34 , 36, 37), Декларації прав дитини,Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про охорону дитинства" батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

З наведених вище норм діючого законодавства можна зробити висновок, що сторони по справі зобов`язані здійснювати свої батьківські обов`язки щодо дітей, мають право на спілкування з дітьми, їх виховання. При цьому батьку у рівній мірі з матір`ю гарантоване право на особисте спілкування з дітьми.

Судом встановлено, що між сторонами протягом тривалого часу склались особисті неприязні стосунки, вони негативно налаштовані один до одного. Наведене випливає, зокрема, з поведінки сторін, їх небажанні особисто спілкуватися та узгоджувати питання спілкування батька та його участі у вихованні дітей.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» контакт з дитиною - це реалізація матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини. Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно; батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Мати, яка проживає разом з дитиною не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Виходячи із гарантій, передбачених ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при вирішенні спорів щодо участі батька (матері) у вихованні (піклуванні) дитини необхідно брати до уваги інтереси, а також права та свободи всіх залучених сторін і, що більш важливо, - основні інтереси дитини та її права. Якщо існує можливість того, що контакти з батьком (матір`ю) можуть завдати шкоди інтересам дитини або становити втручання в її права, саме відповідні національні органи зобов`язані забезпечити справедливу рівновагу між ними.

Відповідно до ч.2 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»і ч.4 ст. 10 ЦПК України застосовується судами України як джерело права. У рішенні ЄСПЛ у справі «Hunt v. Ukraine» від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (§ 54) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78). Отже, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини. У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

В частинах ч. 4, 5, 6 ст.19 СК України встановлено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Суд при визначенні способу участі одного з батьків у вихованні дитини задля уникнення конфліктних ситуацій між батьками дітей і забезпечення їх прав та інтересів, вважає за доцільне покласти на відповідачку обов`язок не перешкоджати батькові брати участь у вихованні дітей та спілкуванні з ними.

Вивчивши обставини справи, суд приходить висновку, що діти перебувають на цей час на повному вихованні матері та не спілкуються вільно з батьком, оскільки зв`язок батька з дітьми підконтрольний матері та в цілому залежить від суб`єктивного бажання матері надавати дітям такий час. Діти та відповідачка знаходяться за кордоном, тому очевидно, що за наслідком конфлікту між батьками, добровільно домовитись, як батько буде приймати участь у вихованні дітей неможливо.

Також, жодних обставин або належних чи допустимих доказів, які унеможливлювали б право батька на спілкування з малолітніми дітьми, чи обставин, які свідчили б, що спілкування батька з дітьми перешкоджало б нормальному розвитку дітей, не встановлено.

Отже, суд погоджується із висновком органу опіки та піклування, який повністю відповідає інтересам малолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та їх батька ОСОБА_4 , не порушує права матері ОСОБА_5 .

Визначаючи спосіб участі батька у вихованні дітей, суд виходить з того, що діти наразі знаходяться за межами України разом з матір`ю, отже, потенційне спілкування батька з дітьми за допомогою телефонного зв`язку не може бути обмежене ні часом, ні матір`ю, однак з урахуванням розпорядку дня дітей. Таке спілкування буде сприяти повноцінному вихованню дітей, їх розвитку, оскільки спілкування дітей з батьком служить задоволенню життєво важливих психологічних потреб дітей. Позивач має право на спілкування з дітьми та приймати участь у їх вихованні і при цьому відповідачка в інтересах дітей не має права перешкоджати цьому. Можливість побачень батька з дітьми в Україні ускладняється фактом того, що діти на теперішній час проживають у Канаді, тому суд приходить до висновку, що порядок виконання вищезазначеного способу участі батька у спілкуванні та вихованні дітей в частині особистих зустрічей доцільно відстрочити на час воєнного стану в Україні і перебування дітей у цей період за кордоном.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовну заяву слід задовольнити частково, оскільки участь батька у вихованні дітей та спілкуванні з ними відповідає їх інтересам, забезпечує справедливу рівновагу між забезпеченням прав дітей та батьків, а також рівність прав батьків щодо дітей, постійне проживання дітей станом на теперішній час разом з матір`ю, та вважає за необхідне на час воєнного стану в Україні та перебування дітей у цей період за кордоном зобов`язати відповідачку не чинити позивачу перешкоди у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та сином ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Визначити спосіб участі ОСОБА_4 у вихованні та спілкуванні з дітьми шляхом безперешкодного онлайн спілкування батька з дітьми засобами телефонного зв`язку, засобами електронного зв`язку, засобами відеозв`язку через соціальні мережі Telegram, Skype, Viber, WhatsApp та іншого засобу зв`язку у зручний час з урахуванням розпорядку дня дітей. Зобов`язати відповідачку повідомляти позивача про зміни фактичного місця проживання, навчання та про факти захворювання і лікування дітей за допомогою телефонного, електронного зв`язку на наступний день з дня настання таких обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - служба у справах дітей Єланецької селищної ради, орган опіки та піклування Єланецької селищної ради про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та визначення способу участі батька у вихованні дітей задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , не чинити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , перешкоди у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та сином ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Визначити спосіб участі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у вихованні та спілкуванні з дітьми: донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та сином ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , шляхом безперешкодного онлайн спілкування батька з дітьми засобами телефонного зв`язку, засобами електронного зв`язку, засобами відеозв`язку через соціальні мережі Telegram, Skype, Viber, WhatsApp та іншого засобу зв`язку у зручний час з урахуванням розпорядку дня дітей.

Зобов`язати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , повідомляти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , про зміни фактичного місця проживання, навчання та про факти захворювання і лікування дітей: доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за допомогою телефонного, електронного зв`язку на наступний день з дня настання таких обставин.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Єланецький районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення буде виготовлено 02.01.2025 року.

Суддя Н.В. Чернякова