Ухвала

від 26.12.2024 по справі 954/744/24

ХЕРСОНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №954/744/24

н/п 1-кп/766/279/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про продовження запобіжного заходу

(повний текст)

26.12.2024

Херсонський міський суд Херсонської області у складі колегії суддів: головуючого судді ОСОБА_1 , судді ОСОБА_2 , судді ОСОБА_3 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

представників сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисниці ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12018230070000736 від 01.04.2018 року, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України)),

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 05.04.2024 (справа №487/3099/24, н/п 1-кс/487/2374/24) стосовно підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 31.05.2024 без визначення застави.

Ухвалою слідчого судді Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 02.08.2024 року (справа №954/744/24 н/п 1-кп/954/158/24) продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого на два місяці та визначено заставу в розмірі 2 735 857,00 грн.

Ухвалою слідчого судді Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 18.11.2024 року продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою строком до 16.01.2025, включно, з визначенням розміру застави в сумі 2 735 857,00 гривень.

Прокурором, у зв`язку з закінченням строку запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_6 , на підставі частини третьої ст. 331 Кримінального процесуального кодексу України (надалі - КПК), подано клопотання від 23.12.2024 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого на строк 60 днів з альтернативою внесення застави у розмірі 2 735 857,00 гривень.

І. Позиція сторони обвинувачення

Клопотання сторони обвинувачення обґрунтовано тим, що ОСОБА_6 , обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавленні волі на строк від семи до дванадцяти років. Крім того, ОСОБА_6 офіційно не працевлаштований, не має стабільного джерела доходів та вчиненим злочином спричинив потерпілій матеріальну шкоду у особливо великому розмірі. Отже, на думку прокурора, є всі підстави вважати, що наявні ризики того, що перебуваючи на волі, він може: вчинити спробу переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення, у тому числі пов`язані з таємним викраденням чужого майна з метою отримання незаконного доходу, знищити або сховати речі, які мають суттєве значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню в інший спосіб. Тому стосовно обвинуваченого необхідно продовжити строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Також необхідно врахувати той факт, що ОСОБА_6 з 10.04.2020 по 03.04.2024 перебував у розшуку, оскільки переховувався від органу досудового розслідування, суду та 03.04.2024 був затриманий працівниками поліції на підставі ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, під час дії на території України воєнного стану, обвинувачений може виїхати на місцевість, що перебуває на території громади, яка перебуває в тимчасовій окупації, у зв`язку з реєстрацією місця проживання обвинуваченого в смт. Таврійськ Херсонської області.

Другим ризиком, зазначеним у п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, обвинувачений може мати можливість незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_8 із деякими свідками добре знайомий, а тому може переконати їх змінити свої показання, що негативно позначиться на судовому розгляді кримінального провадження.

З зазначених підстав прокурор переконує, що викладені ризики свідчать про те, що застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу не пов`язаного із триманням під вартою із альтернативою внесення застави у розмірі 2 735 857,00 гривень, не зможе забезпечити його належну поведінку та попередити спроби обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків.

ІІ. Позиція сторони захисту

Сторона захист проти клопотання прокурора заперечувала з підстав необґрунтованості доводів сторони обвинувачення. Захисниці просила суд застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Захисниця в своїх письмових запереченнях зазначила, що мотивуючи доведеність ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурор зазначає: «що під час дії на території України воєнного стану, обвинувачений може виїхати на місцевість, що перебуває на території громади, яка перебуває в тимчасовій окупації, у зв`язку з реєстрацією місця проживання обвинуваченого в смт. Таврійськ, Херсонської області».

Прокурор навів лише загальновідому обставину щодо окупації м. Таврійськ Каховського району Херсонської області, при цьому не довів, що обвинувачений має можливість та/або здійснював намір виїхати на тимчасово окуповану територію.

Також загальновідомо, що відсутні будь-які пункти пропуску та межа з окупованою територією під цілодобовим вогневим контролем.

Як аргумент захисниця зазначає, що сам обвинувачений, якщо б мав умисел переховуватись від слідства і суду, міг би залишитись на тимчасово окупованій території, де проживав все життя, натомість він та його родина, не залишились проживати за місцем реєстрації проживання в зв`язку з окупацією цієї території, а переїхала жити на підконтрольну Україні територію, у м. Київ, що вказує на свідомий вибір місця проживання, патріотичну визначеність та спростовує доводи прокурора і вказує на необґрунтованість зазначеного ризику.

Крім того, відповідно до Указу Президента України №64/2022 в Україні діє правовий режим воєнного стану. На період дії правового режиму воєнного стану чоловікам - громадянам України, віком від 18 до 60 років заборонено виїзд за межі України, відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Враховуючи, що ОСОБА_6 є особою призовного за мобілізацією віку та громадянином України, то ця обставина виключає можливість виїзду за кордон в силу дії воєнного стану.

Також, прокурор посилається на те, що ОСОБА_6 перебував у розшуку з 10.04.2020 по 03.04.2024.

З посиланням на приписи ст. 281 КПК України захисниця зазначає, що до оголошення підозрюваного в розшук слідчий, прокурор зобов`язаний вжити заходів щодо встановлення його місцезнаходження.

При цьому, прокурором не надано доказів, щодо виїзду обвинуваченого за кордон чи спроби цього, переховування на тимчасово окупованій території, а також щодо його належного повідомлення про виклик.

Жодними доказами не підтверджено, що на стадії досудового розслідування ОСОБА_8 викликався в порядку визначеному ст. 111, 112 КПК України.

За відсутності підтвердження належного повідомлення про виклик не може вважатися, що прокурором виконано обов`язок, передбачений ст. 111, 112 КПК України. Також не надано доказів переховування обвинуваченого, який не залишав територію України та не залишився на тимчасово окупованій території України.

Надалі захисниця стверджує, що мотивуючи доведеність ризику передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, щодо можливості незаконно впливати на потерпілого та свідків, прокурор зазначає: «оскільки обвинувачений ОСОБА_6 із деякими свідками добре знайомий, може переконати їх змінити свої показання, що негативно позначиться на судовому розгляді кримінального провадження».

Наявність свідків в реєстрі матеріалів досудового розслідування та припущення щодо можливого впливу на них, які не підтверджені жодними доказами, не можуть бути підставою для застосування найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи, що потерпіла та свідки перебувають на тимчасово окупованій території та їх місцезнаходження прокурору не відомо.

Доказів того, що обвинувачений здійснював спроби впливу на свідків під час досудового розслідування прокурором не надано, що вказує на відсутність доказового забезпечення зазначеного ризику, який ґрунтується виключно на припущеннях прокурора.

Тобто, одних припущень прокурора щодо наявності певних ризиків недостатньо для винесення судом рішення про обрання запобіжного заходу, кожен конкретний ризик має бути доведений та обґрунтований доказами його існування з наданням копій матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Захисниця просить суд звернути увагу на те, що ОСОБА_6 раніше не судимий, має на утриманні дружину та малолітню доньку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживали однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором оренди житлового приміщення №1 від 26.03.2023 та листом Оболонського управління поліції у м. Києві.

За вищевказаною адресою ОСОБА_6 характеризується позитивно, алкогольними напоями не зловживає, громадський порядок не порушує, скарг від мешканців будинку на нього не надходило, з особами сумнівної репутації не спілкується, що підтверджується характеристикою за місцем проживання, наданою Оболонським управлінням поліції у м. Києві.

ОСОБА_6 , його дружина та донька є внутрішньо переміщеними особами, оскільки м. Таврійськ, Каховського району, Херсонської області перебуває в окупації, тобто потребують додаткових фінансових витрат на оренду житла, забезпечення необхідними умовами проживання дитину та перебувають у скрутному матеріальному стані.

Захисниця просила також врахувати сімейні обставини обвинуваченого, необхідність утримувати родину, можливість офіційного працевлаштування за пропозицією ПП «Орбіта 97», яке запропонувало обвинуваченому приступити до роботи з 02.12.2024.

Враховуючи вищевикладене, а саме міцність сімейних зв?язків, потребу у забезпеченні родини та дитини, в умовах воєнного стану, які позбавлені засобів до існування, наявність постійного місця проживання, позитивні характеристики за місцем проживання, відсутність судимостей, пропозицію щодо працевлаштування та можливість фінансово утримувати родину, сторона захисту просила змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

ІІІ. Мотиви Суду

Вирішуючи зазначене клопотання сторони обвинувачення, Суд виходить з того, що підставою, як для застосування, так і для продовження запобіжного заходу в тому числі у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри, а також ризиків, які дають достатні підстави Суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, що перелічені в диспозиції частини першої ст. 177 КПК (ч. 2 ст. 177 КПК).

В Кримінальному процесуальному кодексі поняття «обґрунтована підозра» не розтлумачено, проте відповідно до частини шостої ст. 9 КПК у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу, в тому числі, застосовується принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ст. 8 КПК).

Отже, з огляду на практику Європейського суду з прав людини Суд бере до уваги, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» застосовується з метою уникнення порушення п. «с» ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) і за узагальненим тлумаченням визначається, як наявність фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», від 21.04.2011, заява № 42310/04, пункт 175).

Під час судового провадження, за наявності обвинувального акта на розгляді суду, є обґрунтовані підстави вважати, що стандарт доведення «обґрунтована підозра» дотримано. Однак виконання цієї умови не звільняє сторону обвинувачення від доказування наявності ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Зокрема, відповідно до частини першої ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа може вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та/або судовому розгляду або/та створитимуть загрозу суспільству.

Отже, оцінюючи рівень доведеності сторонами провадження обставин, які б могли вплинути на мотиви Суду під час ухвалення рішення щодо зазначеного клопотання, Суд наголошує, що тягар доведення ризиків, передбачених ст. 177 КПК та необхідності застосування відповідного запобіжного заходу завжди залишається на стороні обвинувачення, оскільки на боці сторони захисту завжди діє презумпція «свободи», сформульована в ст. 29 Конституції України та ст. 5 Конвенції.

Водночас Суд також зауважує, що право на свободу, як і інше право особи (людини) не є абсолютним, відтак може бути обмеженим відповідно до закону. Крім того, з метою уникнення свавілля право на свободу має обмежуватись відповідними зобов`язаннями покладеними на особу, дотримання (виконання) яких унеможливило б порушення прав і інтересів інших осіб, суспільства та держави.

В цьому контексті Суд звертає увагу, що за змістом приписів ст. 2 КПК завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.

Крім того, оцінюючи наявність того чи іншого ризику, як імовірнісну категорію, Суд має зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому та на підставі цього Суд має ухвалити рішення, яке повинно забезпечити не тільки права учасників кримінального провадження, зокрема, обвинуваченого, його право на свободу, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

З огляду на практику ЄСПЛ Суд, наголошує, що продовження тримання особи під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, заява N 40107/02, пункт 79)

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, Суд розуміє, що саме існування «обґрунтованої підозри» та вагомість доказів, які її підтверджують (враховуючи і не порушуючи презумпцію невинуватості), а також тяжкість покарання не можуть бути єдиними підставами для продовження строку тримання під вартою, а тому такі обставини мають розглядатися в сукупності з іншими.

Суд, крім тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, на стадії продовження запобіжного заходу враховує і сукупність обставин, які визначені ст. 178 КПК України, зокрема Суд, додатково бере до уваги також обставини, які характеризують обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків і його поведінку, на підставі аргументів та доказів, що наведені як в клопотанні сторони обвинувачення, так і в запереченнях сторони захисту.

Суд наголошує, що відповідно до КПК тягар доведення наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК, покладається на сторону обвинувачення, однак, в свою чергу, сторона захисту має переконати Суд і довести наявність умов, що мінімізують зазначені ризики і припущення прокурора щодо можливих вчинків обвинуваченого.

Враховуючи усі вище викладені аргументи сторін кримінального провадження, Суд вважає за можливе задовольнити клопотання прокурора і продовжити обвинуваченому строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

ВИСНОВКИ СУДУ

Суд вважає, що прокурором дотримано стандарт доказування «обґрунтована підозра», в тому числі доведено існування ризиків вчинення обвинуваченим дій, які можуть перешкоджати судовому розгляду кримінального провадження або ж створитимуть загрозу суспільству.

Відтак, за переконанням Суду тяжкість покарання за вчинене кримінальне правопорушення є вагомою підставою спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності поведінку обвинуваченого та припустити, що обставини, які перелічені в ст. 177 КПК можуть настати при обранні більш м`якого запобіжного заходу чи в разі його скасування.

Водночас Суд вважає, що аргументи сторони захисту не є переконливими в тому, що в разі звільнення обвинуваченого з під варти (отримання ним свободи) є умови, за яких останній дотримається (виконає) свої обов`язки щодо недопущення порушення прав та інтересів, як інших осіб, так і суспільства в цілому та держави і не допустить спроб вчинити дії, що передбачені приписами ст. 177КПК.

Виходячи з перелічених обставин у сукупності Суд зауважує, що в даному випадку обґрунтована наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК, і вважає за доцільне продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого до обвинуваченого з можливістю внесення застави у в раніш визначеному розмірі.

З цих підстав,

керуючись статтями 176-178, 182, 183, 197, 199, 315, 369-372, 392, 395 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 - задовольнити.

2. Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 05.04.2024 (справа №487/3099/24, н/п 1-кс/487/2374/24), стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 23.02.2025 року, включно.

3. Залишити обвинуваченому ОСОБА_6 заставу в розмірі, визначеному ухвалою слідчого судді Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 02.08.2024 року (справа №954/744/24 н/п 1-кп/954/158/24), що становить 2 735 857,00 грн (два мільйона сімсот тридцять п`ять вісімсот п`ятдесят сім гривень 00 коп.)

4. Застава може бути внесена у будь-який момент часу протягом дії цієї ухвали обвинуваченим, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації в Херсонській області за реквізитами:

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26283946;

Банк отримувача ДКСУ, м. Київ;

Код банку отримувача (МФО) 820172;

Рахунок отримувача: UA968201720355209001000001110.

5. У разі внесення застави у визначеному судом розмірі і надання підтверджуючих документів, обвинувачений ОСОБА_6 підлягає звільненню з під варти негайно.

6. З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави, обвинувачений ОСОБА_6 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

7. При застосуванні до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави покласти на нього такі обов`язки:

1) прибувати за першою вимогою до суду;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває (проходить службу) без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи (служби);

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд до України;

5) утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні.

8. Роз`яснити обвинуваченому, заставодавцю, що у випадку внесення застави, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі установи місця ув`язнення, а саме: Державна установа «Миколаївський слідчий ізолятор».

9. Роз`яснити обвинуваченому та заставодавцю, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього цією ухвалою обов`язки, застава звертається в дохід держави.

10. Копію ухвали направити прокурору, обвинуваченому, захиснику, Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор» (54030, Миколаївська область, м. Миколаїв, Центральний район, вул. Лагерне поле, 5).

11. Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

12. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Головуючий суддяОСОБА_1 СуддяОСОБА_2 Суддя ОСОБА_3