Постанова

від 02.01.2025 по справі 686/15583/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 січня 2025 року

м. Хмельницький

Справа № 686/15583/24

Провадження № 22-ц/820/72/25

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,

секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,

з участю представниці позивачки Лотоцької О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства управляюча муніципальна компанія «Центральна» Хмельницької міської ради про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника за апеляційною скаргою Комунального підприємства управляюча муніципальна компанія «Центральна» Хмельницької міської ради на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 вересня 2024 року та додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 жовтня 2024 року,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства управляюча муніципальна компанія «Центральна» Хмельницької міської ради (далі - Підприємство) про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника.

ОСОБА_1 зазначила, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 березня 2023 року у справі №686/21319/22 поновлено її на посаді економіста Міського комунального аварійно-технічного підприємства житлово-комунального господарства, стягнуто з цього підприємства на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 75 638 грн 98 коп. з відрахуванням обов`язкових платежів та зборів, допущено до негайного виконання стягнення заробітку за один місяць в сумі 12 418 грн 15 коп., вирішено питання про судовий збір. Наказом Підприємства як правонаступника Міського комунального аварійно-технічного підприємства житлово-комунального господарства №33-к від 8 березня 2024 року позивачку призначено на посаду інженера-контролера з указаної дати. Оскільки мала місце затримка виконання рішення суду про поновлення позивачки на роботі за період з 14 березня 2023 року по 7 березня 2024 року, то Підприємство має виплатити їй середній заробіток за час цієї затримки у розмірі 145 633 грн 26 коп.

За таких обставин ОСОБА_1 просила суд стягнути з Підприємства на свою користь 145 633 грн 26 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 вересня 2024 року позов задоволено.

Стягнуто з Підприємства на користь ОСОБА_1 145 633 грн 26 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника та 1 456 грн 33 коп. судового збору.

Додатковим рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 жовтня 2024 року стягнуто з Підприємства на користь ОСОБА_1 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Суд керувався тим, що Підприємство як правонаступник Міського комунального аварійно-технічного підприємства житлово-комунального господарства допустило затримку виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі та повинно виплатити їй середній заробіток за весь час цієї затримки.

Ухвалюючи додаткове рішення, суд виходив з того, що у зв`язку з розглядом справи ОСОБА_1 має понести реальні та обґрунтовані витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. Оскільки позов ОСОБА_1 задоволено, то ці витрати слід покласти на відповідача.

Короткий зміст і узагальнені доводи апеляційної скарги

В апеляційній скарзі Підприємство просить скасувати основне та додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що затримка виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі сталася не з вини Підприємства, яке не було стороною у справі та у виконавчому провадженні. Крім того, Підприємство не могло виконати рішення суду через допущені у ньому помилки. Суд першої інстанції поклав на Підприємство витрати на професійну правничу допомогу, розмір яких є необґрунтованим і завищеним.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У своєму відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, вказавши на їх законність та обґрунтованість.

2.Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Частиною першою статті 375 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши учасницю судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

З 19 лютого 2009 року ОСОБА_1 працювала на посаді економіста Міського комунального аварійно-технічного підприємства житлово-комунального господарства (наказ про призначення від 19 лютого 2009 року №8-к).

Наказом від 2 лютого 2022 року №40-к ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у зв`язку із скороченням штату працівників.

На підставі рішення Хмельницької міської ради від 28 квітня 2022 року №16 припинено Міське комунальне аварійно-технічне підприємство житлово-комунального господарства шляхом приєднання його до Підприємства.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області у справі №686/21319/22 від 13 березня 2023 року, в якому ухвалою суду від 5 лютого 2024 року виправлено описку в частині дати звільнення позивачки: поновлено ОСОБА_1 на посаді економіста Міського комунального аварійно-технічного підприємства житлово-комунального господарства з дати звільнення - 5 вересня 2022 року; стягнуто з Міського комунального аварійно-технічного підприємства житлово-комунального господарства на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 75 638 грн 98 коп. з відрахуванням обов`язкових платежів та зборів, допущено до негайного виконання стягнення заробітку за один місяць в сумі 12 418 грн 15 коп.; вирішено питання про судовий збір.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року Підприємство залучено до участі у справі як правонаступник Міського комунального аварійно-технічного підприємства житлово-комунального господарства.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 17 січня 2024 року апеляційну скаргу Підприємства залишено без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області 13 березня 2023 року залишено без змін.

Наказом від 8 березня 2024 року №33-к ОСОБА_1 призначено на посаду інженера-контролера Підприємства з указаної дати.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Обов`язковість рішення суду віднесена до основних засад судочинства (пункт 9 частини другої статті 129 Конституції України).

Відповідно до статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Згідно зі статтею 236 КЗпП України у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Зміст конституційного права на працю включає відповідні гарантії захисту працівника від незаконного звільнення. Однією з таких гарантій є сформульований у законі обов`язок роботодавця негайно поновити незаконно звільненого працівника на попередній роботі за рішенням суду.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні. Оскільки закон (стаття 235 КЗпП України) в імперативній формі передбачає негайне виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі відсутність у судовому рішенні вказівки про це не позбавляє рішення його обов`язковості з моменту проголошення. Отже, законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися (див. постанову Верховного Суду України від 1 липня 2015 року у справі №6-435цс15).

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16 вересня 2020 року у справі №709/1465/19 зазначив, що негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його оголошення в судовому засіданні. Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків. Виконання рішення вважається закінченим із моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника. Тобто, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника, зокрема до конкретного робочого місця.

Затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі за змістом статті 236 КЗпП України слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин негайно після проголошення судового рішення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №711/8446/16-ц).

Зібрані докази вказують на те, що рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 березня 2023 року про поновлення ОСОБА_1 на роботі виконано Підприємством шляхом видання відповідного наказу та допущення позивачки до виконання трудових обов`язків лише 8 березня 2024 року. Таким чином мала місце затримка виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі з 14 березня 2023 року по 7 березня 2024 року.

Встановивши, що затримка виконання рішення суду сталася без поважних причин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з Підприємства на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час цієї затримки у розмірі 145 633 грн 26 коп. Вказана сума судом обчислена правильно, її розмір і порядок нарахування Підприємством не оспорюється.

Посилання Підприємства на те, що затримка виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі сталася не з його вини, а з об`єктивних причин, суперечать фактичним обставинам справи та чинним нормам закону.

Суд першої інстанції з`ясував усі обставини справи, застосував правильно норми права та дав належу оцінку дослідженим доказам. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є безпідставними.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Статтею 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Із положень статті 137 ЦПК України слідує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1)розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

В силу статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За змістом статті 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до складу витрат, пов`язаних з розглядом справи. Сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу.

До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Розмір гонорару адвоката та порядок його обчислення визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом на підставі укладеного ними договору, при цьому гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними.

Чинне законодавство визначає критерії, які мають бути враховані судом при вирішенні питання про відшкодування понесених учасником справи витрат на професійну правничу допомогу.

Зокрема, відшкодуванню підлягають витрати на правову допомогу адвоката, розмір яких є співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі, якщо понесені особою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат. Процесуальний закон виключає ініціативу суду щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, якщо ці витрати не відповідають критерію співмірності.

Саме таку правову позицію висловили Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року (справа №755/9215/15-ц) та Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 3 червня 2020 року (справа №211/1674/19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року (справа №922/1964/21) зроблено висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підставі договору про надання правової (правничої) допомоги №39 від 9 травня 2024 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокаткою Лотоцькою О.Б. (а.с. 56-58), остання надавала позивачці професійну правничу допомогу по справі. За умовами вказаного договору: гонорар складається з суми вартості послуг, узгоджених сторонами та зазначених в додатку до цього договору (пункт 2 розділу ІІІ); факт надання послуг підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг, який є додатком до цього договору (пункт 6 розділу ІІІ); клієнт оплачує гонорар протягом 10 банківських днів після опублікування Хмельницьким міськрайонним судом повного тексту рішення по справі (пункт 7 розділу ІІІ).

Адвокатка Лотоцька О.Б. зобов`язалася надати позивачці ОСОБА_1 правничі послуги у виді здійснення консультацій і роз`яснень з правових питань, зібрання документів, складення позовної заяви, оформлення додатків, забезпечення представництва в суді (розділ І).

Згідно додатку №1 до договору про надання правової (правничої) допомоги №39 від 9 травня 2024 року (а.с. 59) сторони визначили гонорар адвоката у фіксованому розмірі 10 000 грн, які мають бути сплачені клієнтом протягом 10 банківських днів після опублікування Хмельницьким міськрайонним судом повного тексту рішення по справі (пункти 1, 2).

Відповідно до акту здачі-приймання наданих послуг від 30 вересня 2024 року №1 (а.с. 60) адвокатка Лотоцька О.Б. у період з 9 травня по 30 вересня 2024 року надала, а ОСОБА_1 прийняла належним чином надані та оформлені послуги з правової (правничої) допомоги у справі загальною вартістю 10 000 грн.

До закінчення судових дебатів ОСОБА_1 зробила заяву про подання доказів щодо розміру понесених нею витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду

1 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Підприємства на свою користь 10 000 грн витрат на професійну правову (правничу) допомогу (а.с. 53-55). До цієї заяви ОСОБА_1 додала вказані документи.

Подані докази вказують на те, що ОСОБА_1 має понести обґрунтовані витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції. Ці витрати є співмірними з обсягом отриманих позивачкою юридичних послуг і тривалістю їх надання адвокаткою Лотоцькою О.Б.

Оскільки позов ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі, то суд першої інстанції правильно поклав ці витрати на відповідача в цілому.

Доводи Підприємства про необґрунтованість і неспівмірність витрат позивачки на професійну правничу допомогу суперечать фактичним обставинам справи.

3.Висновки суду апеляційної інстанції

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному суді

За договором про надання правової (правничої) допомоги №39/А від 1 листопада 2024 року, укладеним між ОСОБА_1 та адвокаткою Лотоцькою О.Б. (а.с. 104-108), остання надавала позивачці професійну правничу допомогу в апеляційному суді. За умовами вказаного договору: гонорар складається з суми вартості послуг, узгоджених сторонами та зазначених в додатку до цього договору (пункт 2 розділу ІІІ); факт надання послуг підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг, який є додатком до цього договору (пункт 6 розділу ІІІ); клієнт оплачує гонорар протягом 20 банківських днів після опублікування Хмельницьким апеляційним судом повного тексту (постанови) рішення по справі (пункт 7 розділу ІІІ).

Адвокатка Лотоцька О.Б. зобов`язалася надати позивачці ОСОБА_1 правничі послуги у виді здійснення консультацій і роз`яснень з правових питань, зібрання документів, складення відзиву на апеляційну скаргу, оформлення додатків, забезпечення представництва в суді (розділ І).

Згідно додатку №1 до договору про надання правової (правничої) допомоги №39/А від 1 листопада 2024 року (а.с. 109) сторони визначили гонорар адвоката у фіксованому розмірі 10 000 грн, які мають бути сплачені клієнтом протягом 20 банківських днів після опублікування Хмельницьким апеляційним судом повного тексту (постанови) рішення по справі (пункти 1, 2).

Відповідно до акту здачі-приймання наданих послуг від 17 грудня 2024 року №1 (а.с. 110) адвокатка Лотоцька О.Б. у період з 1 листопада по 17 грудня 2024 року надала, а ОСОБА_1 прийняла належним чином надані та оформлені послуги з правової (правничої) допомоги у справі загальною вартістю 10 000 грн.

В суді апеляційної інстанції представник відповідача, адвокат Марцонь В.Б., зробив заяву про необґрунтованість і неспівмірність заявлених ОСОБА_1 судових витрат.

Оскільки апеляційна скарга Підприємства залишена без задоволення, то з нього на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в апеляційному суді.

Водночас ці витрати не є співмірними з обсягом отриманих позивачкою правових послуг і тривалістю їх надання адвокатом. Так, консультації адвокатки Лотоцької О.Б. мали місце після вирішення справи по суті в суді першої інстанції та мали узгоджуватися з попередніми роз`ясненнями щодо підстав і предмету спору, правового обґрунтування спірних правовідносин і судової практики. Поданий адвокаткою Лотоцькою О.Б. відзив на апеляційну скаргу не є значним за обсягом і ґрунтується на раніше поданих позові та відповіді на відзив.

За таких обставин із Підприємства на користь ОСОБА_1 слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в апеляційному суді у розмірі 3 000 грн.

Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства управляюча муніципальна компанія «Центральна» Хмельницької міської ради залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 вересня 2024 року та додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 жовтня 2024 року залишити без змін.

Стягнути з Комунального підприємства управляюча муніципальна компанія «Центральна» Хмельницької міської ради (місцезнаходження - 29013, Хмельницька область, місто Хмельницький, вулиця Соборна, 56, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 02090148) на користь ОСОБА_1 (місце проживання - АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) 3 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному суді.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 3 січня 2025 року.

Судді: О.І. Ярмолюк

Л.М. Грох

Т.О. Янчук

Головуючий у першій інстанції - Чевилюк З.А.

Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 53