Ухвала

від 03.01.2025 по справі 522/23168/24

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

03.01.2025

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 522/23168/24

Провадження 1-кс/522/57/25

03 січня 2025 року

Слідчий суддяПриморського районногосуду м.Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , слідчого ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритомусудовому засіданні клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу Управління СБ України в Одеській області підполковника юстиції ОСОБА_7 , погоджене прокурором ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно, -

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Любашівка Одеської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 .

підозрюваного в рамках кримінального провадження №22024160000000468 від 12.10.2024 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси звернувся старший слідчий в ОВС слідчого відділу Управління СБ України в Одеській області підполковник юстиції ОСОБА_7 з клопотанням,погодженим прокуроромвідділу Одеськоїобласної прокуратури ОСОБА_3 про обраннязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою відносно ОСОБА_4 ,підозрюваного укримінальному провадженні,внесеному доЄдиного реєструдосудових розслідувань за №22024160000000468 від 12.10.2024 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Клопотання обґрунтовано тим, що слідчим відділом УСБУ в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22024160000000468 від 12.10.2024 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 24.02.2022 о 05:00 год. за наказом президента Російської Федерації ОСОБА_8 , збройні сили Російської Федерації незаконно, віроломно вторглись на територію Україну, здійснили широкомасштабну неспровоковану військову агресію і збройний напад, застосовуючи всі види стрілецької, артилерійської, ракетної, іншої зброї, в тому числі засоби ведення війни, заборонені міжнародним правом, спричиняючи ураження і руйнування об`єктів військової і цивільної, в тому числі критичної, інфраструктури, ураження і вбивства особового складу підрозділів Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів, мирного населення, масово порушуючи при цьому закони та звичаї війни, передбачені міжнародними договорами, і масово вчиняючи на території України злочини проти основ національної безпеки України, проти життя та здоров`я особи, проти волі, честі та гідності особи, проти статевої свободи та статевої недоторканності особи, проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина, проти власності, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом ПрезидентаУкраїни таВерховного головнокомандувачаЗбройних силУкраїни ОСОБА_9 від 24.02.2022№ 64/2022та ЗаконуУкраїни «Прозатвердження УказуПрезидента України«Про введеннявоєнного станув Україні»від 24.02.2022№ 2102-ХІвведено військовий стан на всій території України, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Крім того, Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022 "Про загальну мобілізацію", затвердженим Законом України № 2105-IX від 03.03.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на всій території України протягом 90 днів із дня набрання чинності Указом. Також указом, серед іншого, постановлено:

- призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами;

- місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому законом порядку, серед іншого, своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини;

- здійснення призову військовозобов`язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

У подальшому, строк проведення загальної мобілізації неодноразово продовжувався у встановленому законом порядку.

Статтею 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Згідно зі ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Абзацом 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Аналогічне визначення особливого періоду міститься у Законі України "Про оборону України", згідно з абзацом 13 ч. 1 ст. 1 якого, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Таким чином, враховуючи введення в Україні у встановленому законом порядку правового режиму воєнного стану, з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні діє особливий період у розумінні Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" і Закону України "Про оборону".

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, військовому командуванню разом з військовими адміністраціями, органами виконавчої влади, правоохоронними органами та за участю органів місцевого самоврядування постановлено запроваджувати і здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи правового режиму воєнного стану, реалізовувати повноваження, необхідні для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності.

Законом України "Про правовий режим воєнного стану" визначено поняття воєнного стану. Так, воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про оборону", захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно з законодавством. Громадяни України проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов`язок у запасі відповідно до законодавства.

Ч. 1 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно із ч. 2 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Ч. 7 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначено, що виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують, серед іншого, районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, серед іншого, прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з ч. 3 ст. 33 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний і персональний.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центра комплектування та соціальної підтримки.

Ч. 3 ст. 3 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначено, що зміст мобілізаційної підготовки, серед іншого, становить: військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів; підготовка та накопичення військово-навчених людських ресурсів призовників, військовозобов`язаних та резервістів для комплектування посад, передбачених штатами воєнного часу.

Статтею 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Зокрема, відповідно до

ч. 1 цієї статті, громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період. Згідно з ч. 3 цієї статті, під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Збройні Сили України", Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Згідно з ч. 3 Закону України "Про Збройні Сили України", до структури Збройних Сил України відносяться, серед іншого, органи військового управління.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оборону України", до органів військового управління, серед іншого, відносяться територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки і мобілізації.

Правовий статус і повноваження територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки визначені Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі за текстом - Положення про ТЦК та СП). Так, згідно з пунктом 1 Положення про ТЦК та СП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, м. м. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізуються Міноборони.

Пунктом 8 Положення про ТЦК та СП визначено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, м. м. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження військової служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, тощо.

Повноваження територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки визначені пунктом 9 Положення про ТЦК та СП. Так, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, серед іншого, ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, інших категорій військовослужбовців; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

Досудовим розслідуванням встановлено, що 26.11.2024 у громадянина ОСОБА_4 , який усвідомлював, що Російська Федерація здійснює широкомасштабну неспровоковану військову агресію і збройний напад проти України, у зв`язку з чим в Україні у встановленому законом порядку введено воєнний стан і оголошено загальну мобілізацію, виник злочинний умисел, направлений на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, шляхом виготовлення та збуту громадянину України ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , «фіктивних», а саме таких які не зобов`язують останнього з`явитися до РТЦК та СП повісток нібито виданих ІНФОРМАЦІЯ_3 , з метою сприяння ухиленню останнім від виконання визначеного Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» обов`язку з`явитися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

На виконання свого злочинного умислу, 27.11.2024 близько 15 год. 00 хв. ОСОБА_4 зустрівся із ОСОБА_10 поряд із будинком розташованим за адресою:

АДРЕСА_3 , діючи умисно,маючи умиселна перешкоджаннязаконній діяльностіЗбройних СилУкраїни вособливий період, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання шкідливих наслідків у вигляді зниження обороноздатності України в умовах воєнного стану і збройної агресії Російської Федерації проти України, загрози її національній безпеці, домовився з ОСОБА_10 за грошові кошти у розмірі 4170 (чотири тисячі сто сімдесят) гривень про виготовлення на його ім`я «фіктивних», а саме таких які не зобов`язують останнього з`явитися до РТЦК та СП, повісток про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Вказані повістки надають право особі на безперешкодне проходження блокпостів, без отримання додаткової (справжньої) повістки про виклик до РТЦК та СП та уникнення мобілізації.

Цього ж дня, ОСОБА_4 виготовив вищевказані повістки, присвоївши їм фіктивні номери та дати, а саме №№ 196 від 27.11.2024 та 197 від 13.12.2024, за підписом тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 та поряд із будинком розташованим за адресою: АДРЕСА_3 , за грошові кошти у розмірі 100 (сто) доларів США, що в перерахунку на гривні НБУ станом на 27.11.2024 становить близько 4170 (чотири тисячі сто сімдесят) гривень НБУ, передав їх ОСОБА_10 .

Крім того, 27.12.2024 у громадянина ОСОБА_4 , який усвідомлював, що Російська Федерація здійснює широкомасштабну неспровоковану військову агресію і збройний напад проти України, у зв`язку з чим в Україні у встановленому законом порядку введено воєнний стан і оголошено загальну мобілізацію, повторно виник злочинний умисел, направлений на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, шляхом виготовлення та збуту громадянину України ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , «фіктивних», а саме таких які не зобов`язують останнього з`явитися до РТЦК та СП повісток нібито виданих ІНФОРМАЦІЯ_3 , з метою сприяння ухиленню останнім від виконання визначеного Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» обов`язку з`явитися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

На виконання свого злочинного умислу, 02.01.2025 близько 15 год. 00 хв.

ОСОБА_4 , попередньо призначивши ОСОБА_10 зустріч на вказану дату та час, зустрівся із останнім поряд із будинком розташованим за адресою: АДРЕСА_4 , діючи умисно,маючи умиселна перешкоджаннязаконній діяльностіЗбройних СилУкраїни вособливий період, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання шкідливих наслідків у вигляді зниження обороноздатності України в умовах воєнного стану і збройної агресії Російської Федерації проти України, загрози її національній безпеці, домовився з ОСОБА_10 за грошові кошти у розмірі 100 (сто) доларів США, що в перерахунку на гривні НБУ станом на 02.01.2025 становить близько 4200 (чотири тисячі двісті) гривень НБУ, про виготовлення на його ім`я «фіктивних», а саме таких які не зобов`язують останнього з`явитися до РТЦК та СП, повісток про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Вказані повістки надають право особі на безперешкодне проходження блокпостів, без отримання додаткової (справжньої) повістки про виклик до РТЦК та СП та уникнення мобілізації.

Цього ж дня, ОСОБА_4 виготовив вищевказані повістки, присвоївши їм фіктивні номери та дати, а саме №№ 27 від 02.01.2025 та 28 від 15.01.2025, за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 та поряд із будинком розташованим за адресою: АДРЕСА_4 , в автомобілі Toyota д.н. НОМЕР_1 за грошові кошти у розмірі 4200 (чотири тисячі двісті) гривень НБУ, передав їх ОСОБА_10 .

Одразу після передачі ОСОБА_4 вищезазначених документів ОСОБА_10 , за грошову винагороду, його злочинна діяльність була припинена працівниками УСБУ в Одеській області.

02 січня 2025 року ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

03 січня 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 1 ст. 114-1 КК України, а саме, - перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, за кваліфікуючими ознаками: перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період.

У зв`язку з викладеним, слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор та слідчий у судовому засіданні підтримали клопотання та просили його задовольнити у повному обсязі, посилаючись на те, що наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України.

Підозрюваний та його захисник заперечували проти задоволення клопотання слідчого, просили застосувати більш м`який запобіжний захід, а саме домашній арешт, посилаючись на те, що підозрюваний вину визнає, намагається компенсувати завдану шкоду.

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Підозра ОСОБА_4 у вчиненні вказаного вище кримінального правопорушення є обґрунтованою, оскільки ґрунтується на доказах, здобутих під час досудового розслідування, зокрема протоколом допиту представника потерпілого та наданими ним документами, протоколом допиту свідка, протоколом огляду речових доказів, протоколом затримання особи в порядку ст. 208 КПК України та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності тощо.

На даному початковому етапі досудового розслідування зазначені докази є достатніми, щоб стверджувати, що ОСОБА_4 має певне відношення до вказаного злочину.

Таким чином, слідчий суддя, на підставі розумної оцінки сукупності досліджених під час розгляду клопотання доказів, які об`єктивно вказують на обґрунтованість припущення про причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, приходить до висновку про обґрунтованість підозри у кримінальному провадженню за №22024160000000468 від 12.10.2024 відносно ОСОБА_4 .

На даному початковому етапі досудового розслідування зазначені докази є достатніми, щоб стверджувати, що ОСОБА_4 має певне відношення до вказаного злочину.

Слідчий суддя приходить до висновку, що у ОСОБА_4 мають місце процесуальні ризики, передбачені п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України.

Повідомлення ОСОБА_4 про підозру обґрунтовується наступними доказами:

- відповіддю на доручення представництва ВБ в Одеській області (з дислокацією у

м. Одеса) 2 управління ГУ ВБ СБ України від 14.11.2024;

- відповіддю на доручення представництва ВБ в Одеській області (з дислокацією у

м. Одеса) 2 управління ГУ ВБ СБ України від 23.12.2024;

- протоколом допиту свідка гр. ОСОБА_10 від 15.11.2024;

- протоколом огляду і вручення грошових коштів від 27.11.2024;

- протоколом отримання добровільно наданого предмету від 27.11.2024;

- довідкою щодо походження та отримання грошових коштів від 27.11.2024;

- протоколом допиту свідка гр. ОСОБА_10 від 27.11.2024;

- протоколом допиту свідка гр. ОСОБА_10 від 02.01.2025;

- протоколом допиту свідка гр. ОСОБА_10 від 02.01.2025;

- протоколом огляду місця події від 02.01.2025;

- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину та її обшуку від 02.01.2025;

- протоколом обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 від 02.01.2025;

- протоколом обшуку автомобілю, який використовує ОСОБА_4 від 02.01.2025;

- іншими матеріалами досудового розслідування.

Підозрюваний ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, який згідно зі ст.12 КК України є тяжким.

Тяжкість злочину свідчить про ступінь суспільної небезпеки вчиненого діяння цією особою, дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, більш того, за вчинення вищевказаних злочинів передбачене покарання у вигляді позбавлення волі до десяти років, що у сукупності свідчить про наявність реального ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Зокрема, у п.2 ч.1 ст.178 КПК України прямо вказано, що при оцінці відповідних ризиків (перелічених у ч.1 ст.177 КПК) слід враховувати й, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною в інкримінованому правопорушенні. Подібна орієнтація законодавців та правозастосувачів зустрічається й у міжнародному праві. Так, у ст.5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 року «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Отож, важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за злочин, вчинений обвинуваченим. Тобто, чим більш сувора санкція передбачена за злочин, поставлений обвинуваченому в вину, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо неї.

У зв`язку з викладеним, ОСОБА_4 , усвідомлюючи можливість його засудження до покарання у виді позбавлення волі, може переховуватись від органів досудового розслідування, прокурора та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Також, наявний ризик передбачений п.3 ч.1 ст. 177 КК України, оскільки ОСОБА_4 , перебуваючи на свободі має можливість незаконно впливати на свідків у цьому ж провадженні з метою зміни ними показань у ході судового розгляду кримінального провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою ст.177 КПК України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, слідчий суддя при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: репутацію підозрюваного, а також що кримінальне правопорушення вчинене в умовах російського військового вторгнення в Україну та ведення РФ війни проти України, що у свою чергу свідчить про обґрунтовані підстави вважати, що у розмірі застосування щодо ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу чи внесення ним визначеного слідчим суддею розміру застави, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, він може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється.

Все вищевикладене в сукупності свідчить, що обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного та обмеження його конституційних прав, у даному випадку, є виправданим з точки зору відповідного суспільного інтересу, що значно переважає інтереси однієї людини, і таким, що відповідає практиці ЄСПЛ.

Вказані обставини є підставами вважати, що до підозрюваного ОСОБА_4 з метою забезпечення виконання процесуальних обов`язків має бути застосований запобіжний захід тримання під вартою. За указаних обставин підстави для застосування до нього будь-якого іншого, більш м`якого, запобіжного заходу, відсутні.

Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено.

Метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 є забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання зазначеним ризикам.

Згідно п.2 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зважаючи на положення ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави, враховуючи особу підозрюваного, його майновий стан та вік.

Керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 182, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 376 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу Управління СБ України в Одеській області підполковника юстиції ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» на строк до 02.03.2025 включно.

Строк дії ухвали слідчого судді становить 60 (шістдесят) днів і обчислюється з моменту фактичного затримання підозрюваного, тобто з 02.01.2025.

Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію 02.03.2025 включно.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень.

Підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного обов`язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:

1) прибувати до прокурора, слідчого або суду за вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому ОСОБА_4 зареєстрований та проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Роз`яснити підозрюваному наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1