Ухвала

від 03.01.2025 по справі 200/8920/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

03 січня 2025 року Справа №200/8920/24

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голошивець І.О., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, в якому просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, яка полягає у не виготовленні та не направленні до Головного управління Пенсійного фонду України нової довідки про розмір грошового забезпечення позивача, що враховується для перерахунку пенсій з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення на підставі статей 8, 10, 43, та 63 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», за формою, передбаченою додатком 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393», з урахуванням змін у грошовому забезпеченні, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;

-зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області скласти та направити до Головного управління Пенсійного фонду України нову довідку про розмір грошового забезпечення позивача, що враховується для перерахунку пенсії станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з повною інформацією за формою, передбаченою додатком 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», для перерахунку та виплати пенсії з 1 січня 2018 року на підставі статей 8, 10, 43, та 63 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, підвищення) та премії.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без руху.

Встановлений позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду: обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з зазначенням обставин, які є об`єктивно непереборними, пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами поважності причин пропуску строку звернення у період з 01.08.2018 року до дня подачі цього адміністративного позову до суду.

Вказану ухвалу отримано представником позивача адвокатом Єрьоміною В.А. відповідно до наявної у неї реєстрації кабінету електронного суду станом на 27.12.2024 року про що свідчить відмітка у графі «дата встановлення статусу» та графі «доставлено».

30 грудня 2024 року від представника позивача адвоката Єрьоміної В.А. на адресу суду надійшла заява про поновлення процесуального строку, в якій вона зокрема зазначила наступне: - «[…]. Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 р. у справі № 240/12017/19 відступив від висновків викладених у постановах: від 29.10.2020 р. по справі №816/197/18, від 20.10.2020 р. по справі №640/14865/16-а, від 25.02.2021 р. по справі №822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, у першу чергу, з боку держави, а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період. […]. Враховуючи те, що пенсія за своєю правовою природою є основним джерелом існування пенсіонера, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним ст. 1 Першого протоколу до Конвенції), видається, що до правовідносин, які виникають у спорах, пов`язаних із стягненням неотриманої з вини органів, які призначають та виплачують пенсію, сум пенсії, можна розглядати питання стосовно застосування строків, визначених в інших законах, зокрема, ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб». […]. Тож, норми статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають застосуванню до спорів, які виникли у зв`язку з виплатою недоплаченої суми пенсії. Зважаючи на те, що не проведення виплати належної суми пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів, виплати недоплаченої суми пенсії має проводитися без обмеження будь-яким строком. Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 24.11.2020 у справі № 815/460/18, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2020 року, справа №815/1226/18. […]. Верховний Суд постановою від 12 листопада 2019 року у справі № 826/3858/18 встановив, що пункти 1, 2 Постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку № 45 є протиправними й такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили, суди у період чинності цих норм постанови Кабінету Міністрів України повинні застосовувати Закон № 2262-ХІІ (безвідносно до того, чи скасовані ці норми судом), хоч ці норми й не були скасовані на момент спірних правовідносин. Дана позиція узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 9 червня 2022 року по справі № 520/2098/19. […]. Відповідно до пункту 4 Порядку N 45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Частиною третьою статті 51 Закону N 2262-ХІІ передбачено, що перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком. […]. Крім того, прошу суд прийняти до уваги наявність збройної агресії проти України агресора рф.». Окрім наведеного, представник позивача просила суд також врахувати висновки, які зазначені у постанові Верховного Суду від 12.12.2023 року по справі №380/1907/23 та постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.06.2022 року по справі №520/2098/19. З урахуванням наведеного представник позивача просила вважати поважною причину пропуску процесуального строку на подання позову та поновити пропущений з поважних причин строк звернення позивача до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

В даному випадку, слід зауважити, що представником позивача на виконання вимог зазначених в ухвалі Донецького окружного адміністративного суду було надано лише саму заяву про поновлення строку звернення, при чому сама заява по собі містить лише посилання на певні висновки, які зазначені в постановах Верховного Суду, але в той же час вимогою суду для усунення недоліків позовної заяви було саме надання - обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з зазначенням обставин, які є об`єктивно непереборними, пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами поважності причин пропуску строку звернення у період з 01.08.2018 року до дня подачі цього адміністративного позову до суду.

Матеріали заяви про поновлення строку, як і матеріали позовної заяви не містять доказів щодо обставин, які є об`єктивно непереборними, пов`язаними з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду та підтвердженими належними доказами поважності причин пропуску строку звернення у період з 01.08.2018 року до дня подачі цього адміністративного позову до суду.

Проаналізувавши текст заяви про поновлення строку звернення, судом не встановлено жодної з поважних причин та підстав, які б унеможливлювали звернення позивача у відповідні строки, які визначені Кодексом адміністративного судочинства України.

Суд вже зазначав в своїй ухвалі від 27.12.2024, що згідно з частинами першою та другою статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Питання застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, у соціальних спорах було предметом розгляду Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі №240/12017/19, в якій відступаючи від висновків про те, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у соціальних спорах слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави, а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період, Верховний Суд зазначив таке.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексу адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, позивач зазначає, що його право на перерахунок пенсії пов`язано з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови №103 від 21.02.2018, якою було передбачено перерахувати пенсії, призначені відповідно до Закону, з 01.01.2018. Позивач стверджує, що на виконання постанови №103 відповідач склав довідку про розмір грошового забезпечення позивача для перерахунку пенсії, проте до цієї довідки не були включені додаткові види грошового забезпечення, внаслідок чого просить зобов`язати відповідача скласти оновлену довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2018 з урахуванням всіх складових грошового забезпечення.

Слід зазначити, що обставин та фактів звернення до відповідача або ж оскарження таких дій до дати звернення до суду в цій справі позовна заява не містить. З урахуванням наведеного, позивач протягом 6 місяців з дати отримання вказаної довідки та перерахунку пенсії з 01.01.2018 мав право звернутися до адміністративного суду з позовними вимогами щодо визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання відповідача скласти та направити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області нову довідку про розмір його грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії станом на 1 березня 2018 року для перерахунку та виплати пенсії з 1 січня 2018 року.

В ухвалі суду від 27.12.2024 року було зазначено, що право позивача на отримання нової довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії пов`язано з прийняттям Урядом постанови №103, відповідно моментом порушення такого права є встановлення факту складання відповідним органом на виконання цієї постанови довідки без включення в неї всіх складових грошового забезпечення, а не момент прийняття Верховним Судом постанови у справі при розгляді спорів подібної категорії.

З урахуванням викладеного, слід зазначити, що позивач повинен був дізнатися про порушення свого права на перерахунок пенсії, в тому числі і відсутності належно сформованої довідки, як складової в алгоритмі згаданого перерахунку, після перерахунку пенсії з 01.01.2018 року.

Щодо посилань представника позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 09.06.2022 року у справі №520/2098/19 слід зазначити, що відповідно до даних зазначених по цій справі за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/, було відкрито провадження відповідно до ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2019 року.

В даному випадку, у цій справі, позивач звернувся за захистом своїх справ через сплив майже 6 років, з урахуванням наведеного, суд вважає таке посилання необґрунтованим, оскільки щоразу отримуючи перерахунок пенсії після 2018 року, позивач міг дізнатися про порушення свого права.

Також, суд не враховує посилання представника позивача на висновки Верховного Суду у постановах від 24.11.2020 у справі №815/460/18, від 20.05.2020 у справі №815/1226/18, від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, оскільки вони стосуються позовних вимог щодо перерахунку та виплати пенсії позивачам, тобто правовідносини у них не є подібними з цією справою, ухвалені за інших фактичних обставин справи, з урахуванням іншої нормативної бази.

Посилання представника позивача на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2023 у справі №640/14223/22 не враховується, оскільки вона стосуються інших правовідносин та учасників, не має преюдиційного значення відповідно до ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України та відповідно до приписів ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо інших підстав зазначених представником позивача, суд зазначає, що посилання на статтю 51 Закону України №2262-XII є необґрунтованим, оскільки даний спір не стосується нарахованої заборгованості.

З приводу посилань позивача на статтю 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» щодо не обмеження будь-яким строком, то слід зазначити, що частиною другою статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV передбачено, що нараховані суми пенсії не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Таким чином, положення наведеної норми права регулюють виплату за минулий час уже нарахованих пенсій, однак не виплачених з вини Пенсійного фонду України. Водночас, спір у даній справі не стосується виплати нарахованих сум пенсії. Тому, доводи заяви про поновлення строку звернення до суду в цій частині суд вважає також необґрунтованими.

При цьому, право звернення до суду не є абсолютним та підлягає легальному обмеженню, як то із застосуванням процесуальних строків, які забезпечують дотримання стабільності правовідносин, які зі спливом цього стану стають узгодженими.

В свою чергу, позивач не довів, що мав перешкоди своєчасно звернутися до суду та вказані обставини стали перешкодою належному судовому захисту його прав. Викладені у заяві доводи не стосуються об`єктивних факторів, свідчать про необґрунтоване зволікання позивача щодо звернення до відповідача та суду щодо отримання оновленої довідки станом на 1 березня 2018 року для перерахунку та виплати пенсії з 1 січня 2018 року, а отже, не обґрунтовані. Тобто, за змістом не містить посилань на обставини, які перешкодили своєчасно звернутися до суду.

В ухвалі про залишення позову без руху суд роз`яснив позивачу щодо пропуску строку звернення до адміністративного суду зі вказаними вище позовними вимогами та обов`язку надати суду заяву про поновлення порушеного строку, із зазначенням обґрунтованих підстав для його поновлення та з наданням належних доказів на підтвердження обставин поважності причин його пропуску.

Проте, позивачем вказані вимоги не було виконано.

У заяві про поновлення строку звернення до суду представник позивача не навів поважних обставин, які не залежали від волевиявлення позивача та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку та не надав жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду.

Таким чином, за відсутності у матеріалах позову обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду з даними вимогами та належних доказів, що свідчили б про наявність об`єктивних, непереборних обставин неможливості своєчасного звернення до суду з цим позовом, суддя дійшов висновку, що строк звернення з цим позовом позивачем пропущений без наявності на те поважних причин.

Відповідно до частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Згідно з частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Суд зазначає, що поважними причинами пропуску або продовження строку можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифіковано Україною 17 липня 1997 року) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Разом з тим, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30.08.2006 (справа Каменівська проти України), право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду..., не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності

Отже, за практикою Європейського Суду з прав людини, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії).

Причини пропуску строку звернення до адміністративного суду можуть бути визнані судом поважними лише якщо відповідні обставини виникли об`єктивно, незалежно від волі особи, безпосередньо унеможливлюють або ускладнюють можливість подання позову у визначений законом строк, виникли протягом строку, який пропущено та підтверджується належними і допустимими доказами.

Також необхідно зауважити, що відповідно до змісту положень статті 122 Кодексу адміністративного судочинства особа, яка вважає, що рішенням, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи законні інтереси, повинна подати відповідну позовну заяву у визначений законодавством строк, а у випадку його пропуску з поважних причин в найкоротший час після того, як відпали обставини, які об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду.

Позивачем до суду не додано доказів, які б підтверджували неможливість звернутися до суду з позовом у визначений Кодексом адміністративного судочинства України строк з поважних причин.

Суд наголошує, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Інших належних доказів на підтвердження існування обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду, позивач до суду не надав та не зазначив, оскільки зазначені ним підстави пропуску строку звернення у заяві про усунення недоліків по суті дублюють раніше вже зазначене ним в первинній його заяві про поновлення строку звернення, тільки у більш розширеному вигляді.

Згідно частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного суду України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Зважаючи на те, що з позовними вимогами позивач звернувся до суду поза межами встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України строку, позовну заяву позивача необхідно повернути позивачу.

Слід звернути увагу позивача на те, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України).

На підставі вищевикладеного, керуючись 122, 123, 169, 256, 293-295Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви позивача про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та поновлення цього строку за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії відмовити та як наслідок визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Повернути ОСОБА_1 його позовну заяву до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку, що визначеністаттею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Суддя І.О. Голошивець