Ухвала

від 03.01.2025 по справі 300/9248/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"03" січня 2025 р. справа № 300/9248/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши в письмовому провадженні клопотання Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області, яке надійшло на адресу суду 30.12.2024, про розгляд за правилами загального позовного провадження адміністративної справи №300/9248/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пекейдж" до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними і скасування рішення №12009712/44915777 від 05.11.2024 про відмову у реєстрації податкової накладної та зобов`язання до вчинення дій щодо реєстрації податкової накладної №2 від 26.10.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пекейдж" (надалі по тексту також - позивач, ТОВ "Пекейдж") звернулося в суд до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (надалі по тексту також відповідачі, орган державної податкової служби) про визнання протиправними і скасування рішення №12009712/44915777 від 05.11.2024 про відмову у реєстрації податкової накладної (надалі по тексту також оскаржуване рішення) та зобов`язання до вчинення дій щодо реєстрації податкової накладної №2 від 26.10.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.12.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Водночас, відповідно до статей 260 і 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також КАС України, Кодекс), пунктом 2 ухвали про відкриття провадження від 13.12.2024 розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання і повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.

Від представника відповідачів 30.12.2024 в суд надійшло клопотання за №16310/5/09-19-05-02-05 від 30.12.2024 про розгляд даної адміністративної за правилами загального позовного провадження.

Клопотання представника відповідачів мотивовано рядом власних аргументів, серед яких, характеризуючи важливість справи для органу державної податкової служби, останній вказує наступне: "податкові надходження займають значний відсоток у структурі доходів Державного бюджету", "дана справа має виняткове значення для учасників справи, у тому числі держави".

Окрім того, представник відповідачів в клопотанні вказує, що відповідно до норм частини 3 статті 257 КАС України, при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Додатково здійснено покликання на приписи пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, за змістом яких не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, вказуючи, що розгляд даної адміністративної справи у порядку спрощеного позовного провадження матиме негативні наслідки для відповідача-2, оскільки таким чином у останнього "буде обмежений доступ до перегляду справи в касаційному порядку у випадку невірного застосування судами норм матеріального права або порушення під час розгляду справи норм процесуального права".

В обґрунтування заявленого клопотання представник відповідачів також посилається на пункт 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від 10.02.2004), а саме: "національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті".

Суд зауважує, що будь-яких інших мотивованих і належних обґрунтувань, зазначення конкретних обставин даної адміністративної справи, які зумовлюють необхідність її розгляду у порядку загального позовного провадження, у коментованому клопотанні не викладено.

Розглядаючи по суті заявлене клопотання, зважаючи на наявні у справі станом на 03.01.2025 матеріали, враховуючи зміст та предмет спірних правовідносин, суд виходить із наступних підстав і мотивів.

Так, частиною 2 статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд зазначає, що відповідно до особливостей розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, визначених частиною 4 статті 260 КАС України, відповідач в установлений судом строк може подати заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, у свою чергу, суд, залежно від обґрунтованості заперечень відповідача, протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про: залишення заяви відповідача без задоволення або розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення передбачені частиною 1 статті 167 КАС України.

Оцінюючи аргументи відповідача-2, суд, виходить із того, що, недотримуючись вимог вищезгаданої норми процесуального закону, клопотання органу державної податкової служби не містить належних підстав, мотивованого та правового обґрунтування, із посиланням на фактичні обставини справи, котрі об`єктивно свідчили б про неможливість розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Оцінивши зміст позовних вимог, заявлених до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби України в Івано-Франківській області, і попередньо дослідивши наявні матеріали адміністративної справи та поданий відзив, суд вважає, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі як станом на13.12.2024 (день вирішення питання про відкриття провадження у справі), так і станом на 03.01.2025 (день оцінки по суті клопотання про розгляд даної адміністративної справи за правилами загального позовного провадження), не вимагає переходу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Суд зважає на те, що в клопотанні представник відповідачів не розкрив зміст власних міркувань, а саме не конкретизував, у чому проявляється значущість даної адміністративної справи для органу державної податкової служби, та яким саме чином суд позбавить чи обмежить останнього у реалізації прав учасника справи і забезпечення здійснення деяких принципів адміністративного судочинства, якщо не здійснить перехід до загального позовного провадження.

Відтак, таке клопотання не містить жодної мотивації щодо неможливості забезпечення належного представництва, надання необхідних пояснень, зауважень чи заперечень у відношенні до всіх обставин справи, одержання можливості своєчасно та належним чином заперечувати доводи інших учасників, при розгляді справи за правилами статті 262 КАС України.

З приводу висловленого у клопотанні доводу про необхідність переходу до розгляду даної адміністративної справи за правилами загального позовного провадження, суд зазначає наступне.

Як встановлено частиною 3 статтею 257 КАС України, при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Аналіз наведених норм права вказує, що будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, за винятком справ, зазначених у частині четвертій статті 257 КАС України. При цьому, вирішуючи питання про те, за правилами якого провадження (спрощеного чи загального) здійснюватиметься розгляд конкретної справи, суд зобов`язаний враховувати вимоги частини 3 статті 257 КАС України.

Частиною четвертою статті 257 Кодексу визначено перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Так, за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

- щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

- щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

- щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім того, частиною четвертою статті 12 КАС України встановлено, що виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:

- щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

- щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

- щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";

- щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 2661 цього Кодексу.

Вищенаведений перелік справ, які належить розглядати виключно у порядку загального позовного провадження, визначений частиною 4 статті 12 та частиною 4 статті 257 КАС України, є вичерпним, а отже будь-які інші справи, у спорах, не встановлених цим переліком можуть розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження.

Предметом спору у даній справі є визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень, а саме про відмову у реєстрації податкової накладної та зобов`язання до вчинення дій щодо реєстрації останньої в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відтак, дана адміністративна справа, зважаючи на предмет спору, не входить до переліку справ, який визначений частиною 4 статті 12 та частиною 4 статті 257 КАС України, а тому може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

Особливості розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін жодним чином не звужують зміст основних принципів адміністративного судочинства, визначених частиною 3 статті 2 КАС України, в тому числі таких, як верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Суд звертає увагу, що відповідно до частини 1 статті 8 КАС України, всі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Зокрема, даний принцип роз`яснений рішенням Конституційного Суду України від 12 квітня 2012 року у справі №9-рп/2012 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення положень статті 24 Конституції України (справа про рівність сторін судового процесу), в якому Суд виходив із наступного: "гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод".

Відтак наголошення представника відповідачів на особливому статусі органу державної податкової служби, як суб`єкта владних повноважень, та доводи про те, що "податкові надходження займають значний відсоток у структурі доходів Державного бюджету", "дана справа має виняткове значення для учасників справи, у тому числі держави" не є належним обґрунтуванням неможливості розгляду даної адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки суд не обмежує й не надає переваги учасникам справи в реалізації їх матеріальних та процесуальних прав, а також застосування законів щодо правовідносин, учасниками яких вони є, виключно з підстави їх статусу як органу державної влади тощо.

Додатково представник відповідачів покликається на приписи пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, за змістом яких не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, вказуючи, що розгляд даної адміністративної справи у порядку спрощеного позовного провадження матиме негативні наслідки для Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби України в Івано-Франківській області, оскільки таким чином у останнього "буде обмежений доступ до перегляду справи в касаційному порядку у випадку невірного застосування судами норм матеріального права або порушення під час розгляду справи норм процесуального права".

Згідно пункту 20 статті 4 КАС України, адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частина 2 стаття 12 Кодексу).

Частинами 1, 2 статті 257 КАС України встановлено розгляд саме справ незначної складності за правилами спрощеного позовного провадження, а також будь-яких інших, віднесених до юрисдикції адміністративного суду, за винятком зазначених у частині четвертій цієї статті, які відповідно не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, і, до яких, як вже було з`ясовано судом, дана адміністративна справа не відноситься.

За змістом частини 6 статті 12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо:

1) прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище;

2) оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію;

3) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;

4) припинення за зверненням суб`єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців;

5) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо в`їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію;

6) оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

7) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження;

8) типові справи;

9) оскарження нормативно-правових актів, які відтворюють зміст або прийняті на виконання нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним і нечинним повністю або в окремій його частині;

10) інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження;

11) перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.

Як вже було встановлено судом вище, предметом спору у даній справі є визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень, а саме про відмову у реєстрації податкової накладної та зобов`язання до вчинення дій щодо реєстрації останньої в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відтак, дана адміністративна справа, зважаючи на предмет спору, не входить до переліку справ незначної складності, визначеного частиною 6 статті 12 КАС України, а тому може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

З приводу зауваження представника органу державної податкової служби щодо неможливості касаційного оскарження судових рішень у справах незначної складності, суд зазначає таке.

Пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названих категоріях адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

При цьому, як вказує Верховний Суд в ухвалі від 02.03.2023 у справі №120/4928/22 (адміністративне провадження №К/990/5304/23), вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Коментуючи процитований представником органу державної податкової служби у клопотанні пункт 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року), а саме: "національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті", суд вказує наступне.

Згідно частини 1 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 3 статті 242 КАС України).

Варто наголосити, що за приписами частини 8 статті 262 КАС України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України (від 03.10.2017) передбачає розгляд даної категорії справ в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, який здійснюється за приписами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у Главі 10 цього Кодексу.

Сторони і їх представники в однаковій мірі наділені усім обсягом прав, визначених КАС України, незалежно від того здійснюється судовий розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження чи за правилами загального позовного провадження.

Відтак, суд жодним чином не позбавлений можливості дослідити будь-яку кількість доказів по справі, при цьому розгляд справи в спрощеному позовному провадженні жодним чином не позбавляє сторін і учасників справи надавати докази та висловлювати свою позицію чи спростовувати доводи опонентів шляхом подання письмових пояснень, доказів, заявленням відповідних клопотань тощо а також права висловлювати свої доводи та міркування щодо досліджуваних доказів або будь-яких інших питань, що можуть виникнути під час судового розгляду, та акцентувати увагу суду на окремих особливостях письмових й електронних доказів, які встановлюють обставини, котрі входять до предмету доказування. Розгляд справи в спрощеному позовному провадженні жодним чином не свідчить про неможливість чи нездатність суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Слід вкотре наголошити, що КАС України в редакції від 03.10.2017 надає суду можливість за встановленою процедурою здійснювати судовий розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження на засадах верховенства права, в тому числі в порядку письмового провадження.

За приписами частини 4 статті 260 Кодексу, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про: залишення заяви відповідача без задоволення або про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Проаналізувавши адміністративний позов і його вимоги, долучені до нього матеріали (документи), беручи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, суд, станом на 03.01.2025, не вбачає необхідності здійснити перехід до розгляду даної адміністративної справи у порядку загального позовного провадження.

Натомість суд наголошує учасникам справи на необхідності неухильного виконання вимог ухвали суду від 13.12.2024 про відкриття провадження у справі, в яких чітко визначено перелік питань та письмових доказів, які повинні бути надані суду для вирішення даної справи за правилами статті 262 КАС України.

Саме на підставі поданих сторонами письмових документах (процесуальні заяви по справі, письмові пояснення, накази, розпорядження, рішення, документи первинного бухгалтерського і податкового обліку, доповідні і службові записки, положення, довідки, листи, оголошення, роздруковані відомості про публічну інформацію тощо), які суд зможе оцінити як письмовий доказ в справі, яка розглядається за правилами статті 262 КАС України, вирішуватиметься даний публічно-правовий спір по суті.

В силу вимог частини 1 і 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

У випадку необхідності з`ясування відповідних обставин справи, заслуховування усних пояснень сторін, їх представників і учасників справи в судовому засіданні чи витребування додаткових доказів, суд вживатиме конкретних процесуальних заходів на підставі положень КАС України.

Водночас, суд звертає увагу відповідачів, що в разі якщо в ході судового розгляду справи буде встановлено обставини, які потребуватимуть, в тому числі, переходу до розгляду справи за правилами загального позовного провадження чи проведення судового засідання у справі суд не позбавлений права з власної ініціативи здійснити відповідні процесуальні дії та перейти до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін чи за правилами загального позовного провадження.

Разом з тим, сторони не позбавлені можливості ініціювати перед судом шляхом подання письмових процесуальних заяв по справі з метою зібрання тих чи інших доказів, звертати увагу на їх належність чи неналежність, допустимість чи не допустимість останніх тощо.

Керуючись статтями 44, 167, 195, 243, 248, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Залишити клопотання Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області без задоволення, яке надійшло на адресу суду 30.12.2024, про розгляд за правилами загального позовного провадження адміністративної справи №300/9248/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пекейдж" до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними і скасування рішення №12009712/44915777 від 05.11.2024 про відмову у реєстрації податкової накладної та зобов`язання до вчинення дій щодо реєстрації податкової накладної №2 від 26.10.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвалу, окремо від рішення суду, включаються до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Суддя Чуприна О.В.