Рішення
від 03.01.2025 по справі 300/8491/24
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" січня 2025 р. справа № 300/8491/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Яблончук Володимир Йосипович, до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання звільнити з військової служби, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, військовослужбовець, заявник, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Яблончук Володимир Йосипович (надалі по тексту також - представник позивача, адвокат Яблончук В.Й.), звернувся в суд з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (надалі по тексту також - відповідач, військова частина, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність командира Військової частини НОМЕР_1 щодо неприйняття рішення про звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з військової служби за призовом по мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами - у зв`язку необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи і потребує постійного стороннього догляду, за умови, відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати такий догляд - на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 та абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-ХІІ;

- зобов`язати командира Військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з військової служби за призовом по мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами - у зв`язку необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи і потребує постійного стороннього догляду, за умови, відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати такий догляд - на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 та абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-ХІІ.

Підставою звернення до суду, на переконання позивача, є протиправна бездіяльність щодо не розгляду його рапорту про звільнення з військової служби за абзацом 7 підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-ХІІ (надалі по тексту також - Закон №2232-ХІІ), як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідності другої групи.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 19.09.2024 звернувся до командування Військової частини НОМЕР_1 із рапортом про звільнення з військової служби через сімейні обставини, а саме у зв`язку із необхідністю здійснення постійного догляду за своєю матір`ю ОСОБА_2 (надалі по тексту також - мати позивача, ОСОБА_2 ), яка є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного догляду, за умови відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення, які можуть здійснювати такий догляд і висловив небажання подальшого проходження військової служби. До означеного рапорту позивачем долучено документи на засвідчення обставин необхідності здійснення постійного стороннього догляду за матір`ю ІІ групи інвалідності та відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати такий догляд. Своєю чергою, ВЧ НОМЕР_1 не надано письмової відповіді по суті розгляду коментованого рапорту, а лише ознайомлено позивача із рапортом помічника командира з правової роботи - начальника юридичної служби від 19.09.2024, у якому зазначена пропозиція командиру військової частини відмовити у задоволенні рапорту ОСОБА_1 .

В подальшому, 11.10.2024 військовослужбовець повторно звернувся по команді до відповідача із рапортом, в якому клопотав про звільнення з військової служби через сімейні обставини на підставі положень підпункту "г" пункту 2 частини 4 та абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ, до котрого долучено відповідні документи. На переконання позивача, останній має право на звільнення з військової служби, та є єдиною особою, котра може здійснювати постійний догляд за матір`ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи довічно та за висновком лікарсько-консультативною комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного стороннього догляду. Також ОСОБА_1 зазначив, що його рідна сестра ОСОБА_3 (надалі по тексту також - сестра позивача, ОСОБА_3 ) є єдиною особою першого ступеня споріднення окрім позивача, однак остання не може здійснювати постійний сторонній догляд за матір`ю з інвалідністю ІІ групи, оскільки проживає за кордоном, а саме у Республіці Польща та не має наміру повертатись в України до закінчення воєнного стану. З наведених підстав просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними матеріалами у відповідності до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України). Одночасно судом витребувано у сторін докази необхідні для розгляду даної адміністративної справи (а.с.84-85).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву. Так, від Військової частини НОМЕР_1 через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему надійшов відзив із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд 14.12.2024" на позовну заяву, реєстрацію якого із відповідними документами проведено в суді 16.12.2024 за вх.№34893/24 (а.с.89-190). Представник військової частини не погоджується з доводами ОСОБА_1 , викладеними у позовній заяві, вказує на їх безпідставність з огляду на наступне.

Як зазначила представник ВЧ НОМЕР_1 , на адресу Військової частини НОМЕР_1 надходили рапорти оператора 3 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 2 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем Військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_1 щодо звільнення його з військової служби у запас відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 (за підпунктом 12 пункту 3 частини 12) статті 26 Закону №2232-ХІІ, через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. До коментованих рапортів військовослужбовцем долучено ряд відповідних документів, якими, на переконання позивача, засвідчується обставина наявності підстав для звільнення з військової служби.

Втім, як зазначила представник відповідача, старшим солдатом ОСОБА_1 не долучено документу який свідчить про потребу у постійному сторонньому догляді його матері та не долучено акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Водночас, у довідці до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №819284, виданої ОСОБА_2 , не зазначено, що остання потребує постійного стороннього догляду. У висновку про наявність порушення функцій організму, через які невиліковні хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійні основі №394 від 09.09.2024 року (форма первинної облікової документації №80-4/00 затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України №407 від 09 березня 2021 року), не зазначено про потребу ОСОБА_2 у постійному сторонньому догляді, а зазначено про потребу соціальної послуги на непрофесійній основі.

Також військовослужбовцем до рапортів долучені копії документів, які підтверджують наявність у ОСОБА_2 рідної доньки ОСОБА_3 , а отже, окрім самого позивача, у його матері також наявний інший член сім`ї першого ступеня споріднення (рідна донька), тому перша з двох додаткових умов для наявності підстав для звільнення військовослужбовця з військової служби не виконується. ОСОБА_1 до рапорту не долучено документів, які підтверджують, що його рідна сестра ОСОБА_3 сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

На переконання представника ВЧ НОМЕР_1 , оскільки у ОСОБА_2 наявна також рідна донька, якій не встановлено необхідність в постійному догляді, друга додаткова умова для наявності підстав для звільнення військовослужбовця з військової служби не виконується. Для наявності підстав для звільнення військовослужбовця з військової служби, у батьків, які потребують постійного догляду, повинні бути відсутні також інші члени сім`ї другого ступеня споріднення (рідні брати та сестри, баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки) або такі інші члени сім`ї другого ступеня споріднення самі повинні потребувати постійного догляду за висновком МСЕК чи ЛКК. У тексті доданої до рапорту нотаріально посвідченої заяви сестри позивача відсутні твердження щодо відсутності у ОСОБА_2 інших членів сім`ї другого ступеня споріднення (рідні брати та сестри, баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки) або що такі інші члени сім`ї другого ступеня споріднення самі повинні потребувати постійного догляду за висновком МСЕК чи ЛКК. Інших документів, які б підтверджували відсутність у ОСОБА_2 членів сім`ї другого ступеня споріднення подано не було.

Відтак, за аргументами представника відповідача, долучені позивачем до рапорту документи не засвідчують обставини наявності у військовослужбовця правових підстав для звільнення з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 (за підпунктом 12 пункту 3 частини 12) статті 26 Закону №2232- XII.

З огляду на зазначене, відповідальним працівником ВЧ НОМЕР_1 запропоновано командиру Військової частини НОМЕР_1 даний рапорт не погоджувати, оскільки відсутні законні підстави щодо звільнення за сімейними обставинами оператора 3 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 2 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем Військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_1 щодо звільнення його з військової служби у запас відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 (за підпунктом 12 пункту 3 частини 12) статті 26 Закону №2232-XII, через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. З наведених підстав просила відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши адміністративний позов, відзив на позовну заяву, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з листопада 2023 року проходить військову службу по мобілізації в Збройних Силах України, а з 03.01.2024 у складі Військової частини НОМЕР_1 , свідченням чого є наявні записи у військовому квитку серії НОМЕР_2 та довідка ВЧ НОМЕР_1 від 20.02.2024 за №1490 (форма №5) (а.с.13-16).

Військовослужбовець 19.09.2024 звернувся по команді до Командира 2 взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів 2 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем Військової частини НОМЕР_1 із рапортом, в якому просив клопотання перед вищим командуванням про звільнення старшого солдата ОСОБА_1 , оператора 3 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 2 взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів 2 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем, з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 (за підпунктом 12 пункту 3 частини 12) статті 26 Закону №2232-ХІІ, а саме у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним зі своїх батьків, який є особою з інвалідністю І групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком МСЕК або ЛКК закладу охорони здоров`я.

До коментованого рапорту позивачем долучено копії: паспорту громадянина України та реєстраційний номер облікової картки платника податків ОСОБА_1 , паспорту громадянина України ОСОБА_2 , довідки МСЕК серії ААГ №819284 від 21.02.2024, висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я №87/3, висновку про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, акту про встановлення факту в необхідності здійснення догляду, паспорт ендопротеза, витяги з реєстру територіальної громади з Дубнівської територіальної громади ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , нотаріально завіреної заяви ОСОБА_2 (а.с.151).

За результатами розгляду означеного рапорту разом із долученими до такого документами, помічником командира з правової роботи - начальником юридичної служби Військової частини НОМЕР_1 майором юстиції ОСОБА_4 , сформовано на ім`я командира ВЧ НОМЕР_1 рапорт від 19.09.2024 [зареєстрований відповідачем 19.09.2024 за вх.№24692ка згідно відтиску печатки], котрий містить висновок про те, що подані старшим солдатом ОСОБА_1 документи до рапорту не підтверджують наявність підстав для звільнення з військової служби відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 (за підпунктом 12 пункту 3 частини 12) статті 26 Закону №2232-ХІІ, через сімейні обставини або з інших поважних причин, оскільки (1) документально не підтверджена необхідність постійного догляду для матері, (2) у його матері наявні інші члени сім`ї першого ступеня споріднення, яким не встановлена потреба у постійному догляді за рішенням МСЕК чи ЛКК, (3) не доведена відсутність у матері інших членів сім`ї другого ступеня споріднення.

Запропоновано не погоджувати рапорт старшого солдата ОСОБА_1 (а.с.153-156).

В подальшому, позивач повторно 11.10.2024 звернувся по команді до командира 2 взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів 2 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем Військової частини НОМЕР_1 із рапортом, в якому просив клопотання перед вищим командування військової частини про звільнення з лав Збройних Сил України на підставі положень підпункту "г" пункту 2 частини 4 (за підпунктом 12 пункту 3 частини 12) статті 26 Закону №2232-ХІІ, через сімейні обставини, а саме у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за своєю матір`ю - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного такого догляду, за умови відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення, які можуть здійснювати такий догляд. Повідомив про не бажання продовжувати проходження військової служби та проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України (зворотній бік а.с.100).

ОСОБА_1 до коментованого вище рапорту долучено нотаріально засвідчені копії та оригінали документів, котрі підтверджують підставність звільнення останнього з військової служби, а саме: ID паспорта громадянина України № НОМЕР_3 (а.с.101), Витягу з реєстру територіальної громади від 12.09.2024 (а.с.102), свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 18.06.1996 (зворотній бік а.с.102), Витягу з ДРАЦС про народження на ОСОБА_1 (а.с.103), паспорта громадянина України серії НОМЕР_5 (а.с.109-111), реєстраційного номера облікової картки платника податків (зворотній бік а.с.112), витягу з реєстру територіальної громади від 11.09.2024 (а.с.112), пенсійного посвідчення по інвалідності № НОМЕР_6 від 13.03.2024 серії НОМЕР_7 (а.с.113), Повного витягу з ДРАЦСГ про шлюб на ім`я ОСОБА_5 (а.с.113-115); Довідки до акта МСЕК № 535 серії 12 ААГ № 819284 від 21.02.2024 (а.с.105), Індивідуальної програми реабілітації інваліда від 21.02.2024 за № 554 (а.с.106), Висновку про необхідність забезпечення особи допоміжними засобами реабілітації від 21.02.2024 за №87/3 (а.с.107), Висновку ЛКК від 09.09.2024 за №394 на ім`я ОСОБА_2 (а.с.108); Рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 18.01.2024 про розірвання шлюбу (а.с.138-139); Довідки Дубівської сільради про склад сім`ї від 30.09.2024 за № 181 (а.с.140), Акту Дубівської сільради про встановлення факту в необхідності здійснення догляду від 11.09.2024 (зворотній бік а.с.140, а.с.141-142); свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 від 10.20.2000 (зворотній бік а.с.142), паспорту громадянина України серії НОМЕР_9 (а.с.143-144), реєстраційного номера облікової картки платника податків на ім`я ОСОБА_3 (а.с.145); заяви ОСОБА_3 (а.с.146, 170-171), Повідомлення про присвоєння персонального номера в Універсальній системі Електронного Реєстру Населення Республіки Польщі від 30.07.2024 (а.с.123-124), Рішення про дозвіл на тимчасове проживання від 03.04.2024, Картки проживання від 06.06.2024 за № НОМЕР_10 (а.с.126-131), Договору оренди приміщення від 01.01.2024 (а.с.133-137), Договору доручення (трудовий договір) від 05.07.2024 на ім`я ОСОБА_3 (а.с.116-122).

Розглянувши означений рапорт ОСОБА_1 від 11.10.2024, помічником командира з правової роботи - начальником юридичної служби Військової частини НОМЕР_1 майором юстиції ОСОБА_4 , складено на ім`я Командира ВЧ НОМЕР_1 рапорт [зареєстровано згідно відтиску печатки відповідача 12.10.2024 за вх.№27161кп] котрий містить наступні висновки. Старшим солдатом ОСОБА_1 не долучено документу, який свідчить про потребу у постійному сторонньому догляді його матері та не долучено акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки. З наявних документів відомо, що у ОСОБА_1 є рідна сестра ОСОБА_6 , яка може здійснювати такий догляд.

З огляду на зазначене, поданий рапорт оператора 3 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 2 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем Військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_1 про звільнення із залученням додатків, не підтверджений належними документами для звільнення зі служби в Збройних Силах України за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 (за підпунктом 12 пункту 3 частини 12) статті 26 Закону №2232-ХІІ. Запропоновано Командиру ВЧ НОМЕР_1 даний рапорт не погоджувати за відсутності законних підстав щодо звільнення з військової служби на підставах, зазначених у такому (а.с.98-100).

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначила, що подані ОСОБА_1 рапорти подавалась командиру Військової частини НОМЕР_1 , які залишено останнім без реалізації. Також підтвердила обставину отримання військовою частиною документів, доданих військовослужбовцем до рапортів, та копії таких долучила до відзиву на позовну заяву.

Вважаючи протиправною бездіяльність командира Військової частини НОМЕР_1 щодо неприйняття рішення про звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з військової служби за призовом по мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами - у зв`язку необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи і потребує постійного стороннього догляду, за умови, відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати такий догляд - на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 та абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-ХІІ, військовослужбовець звернувся з цим позовом до суду з метою захисту свого порушеного права на звільнення з військової служби.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-XII (надалі по тексту також - Закон №2232-XII).

Статтею 1 Закону №2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

За змістом частини 2 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (надалі по тексту також - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частина 1 статті 2 Закону №2232-XII).

Згідно із частиною 6 статті 2 цього Закону №2232-XII, одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону №2232-XII).

Абзацом 4 статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 за №3543-XII (надалі по тексту також - Закон №3543-XII) визначено, що мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено про оголошення та проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Як встановлено судом вище по тексту судового рішення, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з листопада 2023 року проходить військову службу по мобілізації в Збройних Силах України, а з 03.01.2024 у складі Військової частини НОМЕР_1 , свідченням чого є наявні записи у військовому квитку серії НОМЕР_2 та довідка ВЧ НОМЕР_1 від 20.02.2024 за №1490 (форма №5) (а.с.13-16).

Звільнення військовослужбовців з військової служби регламентовано статтею 26 Закону №2232-XII.

Підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 коментованого Закону визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, під час дії воєнного стану, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), - зокрема, необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Згідно частини 7 статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

ОСОБА_1 19.09.2024 звернувся по команді до командира 2 взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів 2 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем Військової частини НОМЕР_1 із рапортом, в якому просив клопотати перед вищим командуванням про звільнення старшого солдата ОСОБА_1 , оператора 3 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 2 взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів 2 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем, з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 (за підпунктом 12 пункту 3 частини 12) статті 26 Закону №2232-ХІІ, а саме у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним зі своїх батьків, який є особою з інвалідністю І групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком МСЕК або ЛКК закладу охорони здоров`я (а.с.151-152).

Позивач повторно 11.10.2024 звернувся по команді до командира 2 взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів 2 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем Військової частини НОМЕР_1 із рапортом, в якому просив клопотати перед вищим командування військової частини про звільнення з лав Збройних Сил України на підставі положень підпункту "г" пункту 2 частини 4 (за підпунктом 12 пункту 3 частини 12) статті 26 Закону №2232-ХІІ, через сімейні обставини, а саме у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за своєю матір`ю - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного такого догляду, за умови відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення, які можуть здійснювати такий догляд. Повідомив про не бажання продовжувати проходження військової служби та проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України (зворотній бік а.с.100).

ОСОБА_1 до коментованого вище рапорту долучено нотаріально засвідчені копії та оригінали документів, котрі підтверджують підставність звільнення останнього з військової служби, а саме: ID паспорта громадянина України № НОМЕР_3 (а.с.101), Витягу з реєстру територіальної громади від 12.09.2024 (а.с.102), свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 18.06.1996 (зворотній бік а.с.102), Витягу з ДРАЦС про народження на ОСОБА_1 (а.с.103); паспорта громадянина України серії НОМЕР_5 (а.с.109-111), реєстраційного номера облікової картки платника податків (зворотній бік а.с.112), витягу з реєстру територіальної громади від 11.09.2024 (а.с.112), пенсійного посвідчення по інвалідності № НОМЕР_6 від 13.03.2024 серії НОМЕР_7 (а.с.113), Повного витягу з ДРАЦСГ про шлюб на ім`я ОСОБА_5 (а.с.113-115); Довідки до акта МСЕК № 535 серії 12 ААГ № 819284 від 21.02.2024 (а.с.105), Індивідуальної програми реабілітації інваліда від 21.02.2024 за № 554 (а.с.106), Висновку про необхідність забезпечення особи допоміжними засобами реабілітації від 21.02.2024 за №87/3 (а.с.107), Висновку ЛКК від 09.09.2024 за №394 на ім`я ОСОБА_2 (а.с.108); Рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 18.01.2024 про розірвання шлюбу (а.с.138-139), Довідки Дубівської сільради про склад сім`ї від 30.09.2024 за № 181 (а.с.140), Акту Дубівської сільради про встановлення факту в необхідності здійснення догляду від 11.09.2024 (зворотній бік а.с.140, а.с.141-142), свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 від 10.20.2000 (зворотній бік а.с.142), паспорту громадянина України серії НОМЕР_9 (а.с.143-144), реєстраційного номера облікової картки платника податків на ім`я ОСОБА_3 (а.с.145); заяви ОСОБА_3 (а.с.146, 170-171), Повідомлення про присвоєння персонального номера в Універсальній системі Електронного Реєстру Населення Республіки Польщі від 30.07.2024 (а.с.123-124), Рішення про дозвіл на тимчасове проживання від 03.04.2024, Картка проживання від 06.06.2024 за № НОМЕР_10 (а.с.126-131), Договору оренди приміщення від 01.01.2024 (а.с.133-137), Договору доручення (трудовий договір) від 05.07.2024 на ім`я ОСОБА_3 (а.с.116-122).

Розглянувши означений рапорт ОСОБА_1 від 11.10.2024, помічником командира з правової роботи - начальником юридичної служби Військової частини НОМЕР_1 майором юстиції ОСОБА_4 , складено на ім`я Командира ВЧ НОМЕР_1 рапорт [зареєстровано згідно відтиску печатки відповідача 12.10.2024 за вх.№27161кп] котрий містить наступні висновки. Старшим солдатом ОСОБА_1 не долучено документу який свідчить про потребу у постійному сторонньому догляді його матері та не долучено акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки. З наявних документів відомо, що у ОСОБА_1 є рідна сестра ОСОБА_6 , яка може здійснювати такий догляд.

Повертаючись до з`ясування питання нормативно-правового регулювання порядку подання та розгляду рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби, суд зазначає наступне.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах, визначає Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999 за №548-XIV (надалі по тексту - Статут внутрішньої служби Збройних Сил України).

Так, за нормами статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).

Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника (стаття 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).

Відповідно до пункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024 за №40 (надалі по тексту також - Інструкція №40), рапорт (заява) - це письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.

Кожен військовослужбовець має право, щоб його звернення було розглянуто в межах розумних термінів, а відтак має бути належний доказ отриманням військовою частиною такого рапорту/заяви військовослужбовця чи його представника (в порядку звернення громадян), який може бути направлений рекомендованим листом із повідомленням про вручення та описом вкладення на адресу військової частини.

Згідно з підпунктом 2 пункту 225 "Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 за №1153/2008 (надалі по тексту також - Положення №1153/2008) звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Пунктом 233 Положення №1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

За змістом абзацу 4 пункту 241 Положення №1153/2008 накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.

Суд звертає увагу, що подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання, і так далі до прямого керівника, командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті, зокрема, питання звільнення військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів.

Зі змісту рапортів ОСОБА_1 від 19.09.2024 та від 11.10.2024 про звільнення з військової служби слідує, що такі подано "по команді", з огляду на наявність проставлених резолюцій відповідних посадових осіб Військової частини НОМЕР_1 , які наділені правом вирішувати питання про скерування вказаного рапорту до вищого командування частини.

Означені обставини свідчать про безпосереднє надходження такого рапорту до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом ухвалювати рішення, а отже й про початок процедури розгляду рапорту про звільнення з військової служби такого військовослужбовця по суті.

В той же час, необхідно зазначити, що суд бере до уваги саме рапорт позивача від 11.10.2024, оскільки до такого рапорту долучено додаткові документи на засвідчення обставини наявності підстав для звільнення ОСОБА_1 згідно з підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII та саме про такий рапорт зазначає військовослужбовець у позовній заяві, як на звернення за звільненням з військової служби.

Обставина подання такого рапорту в установленому порядку також не заперечується відповідачем, про що зазначено у відзиві на позовну заяву, а також підтверджується матеріалами долученими до останнього, зокрема, юридичними висновками [рапортами] помічника командира з правової роботи - начальника юридичної служби Військової частини НОМЕР_1 (а.с.98-100, 153-156).

З огляду на зазначене правове регулювання, видача наказу по особовому складу про звільнення військовослужбовця з військової служби чи надання обґрунтованої відмови у задоволенні рапорту можлива лише у разі остаточного надходження рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті.

Таким чином, суд доходить наступного висновку: розглянутим вважається рапорт, який слугував підставою видачі наказу по особовому складу про звільнення з військової служби чи ухваленні рішення про відмову у задоволенні рапорту, доведені до військовослужбовця у порядок, передбачений чинним законодавством.

Так, Військова частина НОМЕР_1 рапортами помічника командира з правової роботи - начальника юридичної служби ВЧ НОМЕР_1 довела до відома ОСОБА_1 про відсутність підстав для звільнення з військової служби та про обставину залишення його звернення, зокрема, від 11.10.2024 - "без реалізації".

Військовослужбовець повідомлений про складання таких рапортів, оскільки останні долучені ОСОБА_1 до адміністративного позову, а також вказане засвідчується проставленим позивачем власноруч кульковою ручкою особистим підписом на титульній сторінці кожного.

Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 за №735 (надалі по тексту також - Інструкція №735) визначений порядок розгляду, реєстрації, приймання, узагальнення та аналізу звернень військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України, у структурних підрозділах апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, інших органів військового управління, з`єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України, а також визначає порядок контролю за його дотриманням.

Відповідно статті 117 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді.

Пунктом 6 розділу ІІІ ''Розгляд звернень громадян'' Інструкції №735 також передбачено те, що звернення вважається вирішеним, якщо розглянуто всі поставлені в ньому питання, прийнято обґрунтоване рішення та вжито потрібних заходів щодо його виконання і заявника повідомлено про результати розгляду звернення і прийняте рішення.

Отже, розглянутим вважається рапорт, по якому прийнято рішення та це рішення чи відповідь доведена до військовослужбовця належним чином. Відповідь на рапорт має містити рішення з посиланням на акти законодавства та роз`ясненням порядку оскарження.

Також слід звернути увагу на те, що жодним нормативно-правовим актом не визначено можливості повернення рапорту військовослужбовця без розгляду, без реалізації або на ''доопрацювання''.

Матеріали справи не містять доказів прийняття рішення [у разі задоволення - відповідного наказу про виключення зі списків особового складу, у разі відмови - відповідного рішення із зазначенням конкретних причин відмови та роз`яснень способу оскарження] за поданим рапортом, або доказів повідомлення позивача про причини неможливості розгляду рапорту у встановлений законодавством термін, таких відомостей ані позивачем, ані відповідачем до суду не надано.

Вище по тексту судового рішення суд зазначив свої висновки з приводу застосування положень Статуту, відповідно до яких подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання.

Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України.

Звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду регламентовано пунктом 225 Положення№1153/2008.

Так, підпунктом 2 пункту 225 Положення №1153/2008 передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу":

- у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них;

- у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

У випадку ж відмови клопотати, на переконання суду, рапорт військовослужбовця з обґрунтуванням відмови у будь-якому випадку має передаватися вищому командуванню. Остаточне рішення має прийматися саме тією посадовою особою, яка наділена правом вирішувати питання по суті.

Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (абзац третій пункту 241 Положення №1153/2008).

Згідно з пунктом 242 Положення №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання.

Пунктами 12.1, 12.11 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 року за №438/16454, передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.

До керівників органів військового управління Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, які в особливий період мають право звільнення військовослужбовців з військової служби, належать посадові особи, які під час особливого періоду мають право призначення на посади осіб офіцерського складу.

Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.

Відповідно до пункту 14.10 розділу XIV цієї Інструкції звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.

Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.

Відтак, правом звільнення позивача з військової служби наділений командир ВЧ НОМЕР_1 , а не помічник командира з правової роботи - начальника юридичної служби ВЧ НОМЕР_1 , до повноважень якого не віднесено вирішення питання звільнення ОСОБА_1 з військової служби.

Слід вкотре наголосити, що рапорт має дійти до останньої ланки (відповідальної посадової особи) з клопотаннями безпосередніх (прямих) командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності.

Викладене свідчить про допущення ВЧ НОМЕР_1 протиправної бездіяльності щодо не розгляду (не вирішення по суті) рапорту позивача. Залишення відповідачем без реалізації рапорту ОСОБА_1 порушує законні права та інтереси останнього у правовідносинах із проходження публічної (військової) служби.

Надаючи оцінку наявності підстави для звільнення позивача з військової служби під час дії воєнного стану, як необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я на підставі положень підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ, слід зазначити таке.

Обов`язковими умовами для отримання права на звільнення з військової служби за сімейними обставинами у цьому випадку є:

- наявність одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи;

- необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи;

- відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Зазначені обставини мають існувати в сукупності та бути підтвердженими доданими до рапорту доказами.

Так, з відомостей рапорту від 11.10.2024 слідує наступне: ОСОБА_1 просив звільнити його з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами, у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю ОСОБА_2 , яка є особою з ІІ групою інвалідності та за відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я (зворотній бік а.с.100).

Військовослужбовцем до коментованого вище рапорту долучено нотаріально засвідчені копії та оригінали документів, котрі підтверджують підставність звільнення останнього з військової служби, а саме: ID паспорта громадянина України № НОМЕР_3 (а.с.101), Витягу з реєстру територіальної громади від 12.09.2024 (а.с.102), свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 18.06.1996 (зворотній бік а.с.102), Витягу з ДРАЦС про народження на ОСОБА_1 (а.с.103); паспорта громадянина України серії НОМЕР_5 (а.с.109-111), реєстраційний номер облікової картки платника податків (зворотній бік а.с.112), витягу з реєстру територіальної громади від 11.09.2024 (а.с.112), пенсійного посвідчення по інвалідності № НОМЕР_6 від 13.03.2024 серії НОМЕР_7 (а.с.113), Повного витягу з ДРАЦСГ про шлюб на ім`я ОСОБА_5 (а.с.113-115), Довідки до акта МСЕК №535 серії 12 ААГ №819284 від 21.02.2024 (а.с.105), Індивідуальної програми реабілітації інваліда від 21.02.2024 за № 554 (а.с.106), Висновку про необхідність забезпечення особи допоміжними засобами реабілітації від 21.02.2024 за №87/3 (а.с.107), Висновку ЛКК від 09.09.2024 за №394 на ім`я ОСОБА_2 (а.с.108), Рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 18.01.2024 про розірвання шлюбу (а.с.138-139); Довідки Дубівської сільради про склад сім`ї від 30.09.2024 за №181 (а.с.140), Акту Дубівської сільради про встановлення факту в необхідності здійснення догляду від 11.09.2024 (зворотній бік а.с.140, а.с.141-142), свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 від 10.20.2000 (зворотній бік а.с.142), паспорта громадянина України серії НОМЕР_9 (а.с.143-144), реєстраційного номера облікової картки платника податків на ім`я ОСОБА_3 (а.с.145), заяви ОСОБА_3 (а.с.146, 170-171), Повідомлення про присвоєння персонального номера в Універсальній системі Електронного Реєстру Населення Республіки Польщі від 30.07.2024 (а.с.123-124), Рішення про дозвіл на тимчасове проживання від 03.04.2024, Картки проживання від 06.06.2024 за № НОМЕР_10 (а.с.126-131), Договору оренди приміщення від 01.01.2024 (а.с.133-137), Договору доручення (трудовий договір) від 05.07.2024 на ім`я ОСОБА_3 (а.с.116-122).

Обставина отримання перелічених вище документів не заперечується відповідачем, а навпаки, копії таких долучені ВЧ НОМЕР_1 до відзиву на позовну заяву.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_11 від 18.06.1996 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько ОСОБА_7 , мати ОСОБА_2 (зворотній бік а.с.102).

Відтак, ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_1 , вказана обставина визнається та не заперечується сторонами.

Як слідує зі змісту довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією №535 серії 12 ААГ № 819284 від 21.02.2024 ОСОБА_2 21.02.2024 встановлено [повторно] з 23.01.2024 другу групу інвалідності загальне захворювання довічно (а.с.105).

Коментована довідка не містить жодних відміток у графах "Висновок про умови та характер праці" і "Рекомендовані заходи щодо відновлення працездатності" (а.с.105).

Отже, першу умову для отримання права на звільнення з військової служби за сімейними обставинами, а саме наявність одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, ОСОБА_1 дотримано, оскільки у військовослужбовця є матір з інвалідністю ІІ групи ОСОБА_2 .

Відповідно до індивідуальної програми реабілітації інваліда №554 мета реабілітації ОСОБА_2: часткове відновлення обмеження життєдіяльності, часткове відновлення соціально-побутового стану і часткове відновлення професійної та трудової діяльності (а.с.106).

За висновком Калуської міжрайонної МСЕК про необхідність забезпечення особи з обмеженням повсякденного функціонування допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами реабілітації) №87/3 ОСОБА_2 21.02.2024 призначено допоміжний засіб реабілітації милиці з опорами на передпліччя, палиці (а.с.107).

Зі змісту висновку про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 09.09.2024 за №394, виданого лікарсько-консультативною комісією при КНП "Рожнятівська багатопрофільна лікарня" слідує, що ОСОБА_2 рекомендовано соціальність послуги з догляду вдома (а.с.108).

Разом з тим, Військовою частиною НОМЕР_1 у рапорті від 12.10.2024 зазначено про те, що старшим солдатом ОСОБА_1 не долучено документу який свідчить про потребу у постійному сторонньому догляді його матері та не долучено акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Окремо, суд вважає за необхідне надати оцінку питанню допустимості довідки до акта огляду МСЕК № 535 серії 12 ААГ № 819284 від 21.02.2024 і висновку ЛКК від 09.09.2024 за №394 на підтвердження необхідності здійснення ОСОБА_1 постійного догляду за матір`ю [ ОСОБА_2 ], як за особою з інвалідністю II групи.

У досліджуваному питання в контексті, який саме орган видає медичний документ щодо необхідності здійснення постійного догляду варто керуватися висновками, сформованими Верховним Судом в постанові від 21.02.2024 у справі №120/1909/23.

Так, суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що визначення терміну "медичний висновок" наведено у пункті 3 Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України "Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я" від 18.09.2020 за №2136, як електронний документ, який формується на підставі медичних записів в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров`я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством.

У пункті 3 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.10.2020 за №705, термін "медичний висновок" вжито у значенні висновку у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров`я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого поліцейського.

У пункті 3 розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 за №337, термін "медичний висновок" визначено, як висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров`я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та висновок у формі рішення лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я (у разі хронічного професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого про встановлення зв`язку погіршення стану здоров`я працівника з впливом на нього важкості та напруженості трудового процесу, небезпечних, шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров`я виконувати роботу.

Отже, медичний висновок це документ, який містить дані про стан здоров`я особи та видається з питань, пов`язаних з таким станом здоров`я.

Суб`єктами формування та видачі медичного висновку є лікарі, лікарсько-консультативні та лікарсько-експертні комісії закладів охорони здоров`я.

Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (надалі по тексту також - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначено Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 за №1317 (надалі по тексту також - Положення №1317; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пунктів 19, 24 Положення №1317 комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

Комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.

Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також лікувально-профілактичному закладові і органові праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи з інвалідністю. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності - витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги.

З наведеного слідує, що лікар, лікарсько-консультативна комісія та лікарсько-експертна комісія формують медичний висновок, а медико-соціальні експертні комісії - довідку, акт огляду (витяг з акту огляду).

Стосовно повноважень лікарсько-консультативної комісії та медико-соціальної експертної комісії на видачу медичного висновку щодо необхідності здійснення постійного догляду, слід зазначити про таке.

Відповідно до пункту 3 Положення №1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Медико-соціальна експертиза потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання проводиться після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 за №337 "Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві", висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або територіального органу Пенсійного фонду України, суду чи прокуратури.

Згідно з пунктом 4 Положення №1317 медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії, з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

За приписами підпункту 1 пункту 11 Положення №1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають:

- ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків;

- потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;

- потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;

- ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;

- причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім`ї померлого;

- медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.

У наведеному переліку прав та обов`язків медико-соціальної експертної комісії відсутнє поняття "постійного догляду", який може бути визначений для осіб, яким інвалідність не встановлена, а вказано лише право визначати необхідність "стороннього нагляду, догляду".

Поняття "сторонній догляд" не є тотожним поняттю "постійний догляд", адже перше вказує на те, ким надається догляд, а друге - коли надається такий догляд. При цьому, "постійний догляд" - це безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження - постійно.

Водночас, відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.04.2008 за №189 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 01.06.2021 за №1066) (надалі по тексту також - Порядок №189), при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункт 1 розділу III).

За приписами пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить:

1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку;

2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності;

3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження;

4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб`єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб`єкта господарювання).

Пунктом 4 розділу ІV Порядку №189 передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи:

1) форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв`язку захворювання з умовами праці, відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 за №337 "Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві";

2) висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 за №407 "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я" затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-2/о "Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі". Згідно з пунктами 3, 4 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров`я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі форми первинної облікової документації №027/о "Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого", затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.02.2012 за №110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за №661/20974.

Згідно з пунктами 2, 3 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров`я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації №025/о "Медична карта амбулаторного хворого №__", затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.02.2012 за №110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за №661/20974.

Також повноваження ЛЛК визначені в наказі Міністерства охорони здоров`я України 31.07.2013 за №667 "Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання".

Так, у затвердженій вказаним наказом Інструкції мова йде про те, що висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу видається лікарською консультативною комісією закладу охорони здоров`я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю (пункт 1). Висновок ЛКК надається особі, що звернулася із заявою, згідно з формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31.07.2013 за №667, за підписами членів ЛКК, завіреними печаткою закладу охорони здоров`я, у структурі якого перебуває ЛКК (пункт 8).

Аналізуючи повноваження медико-соціальної експертної комісії, передбачені Положенням №1317, є підстави для висновку, що вона визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.

Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров`я нездатні до самообслуговування і потребують постійно стороннього догляду, то на переконання суду, такі повноваження віднесені до ЛКК закладу охорони здоров`я, які мають право приймати, зокрема:

1) висновок або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку;

2) висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-4/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг;

3) висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціального послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-2/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг;

4) висновок щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу за формою бланка, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31.07.2013 за №667.

Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2024 у справі №120/1909/23, від 11.04.2024 у справі №420/16689/23, а також у постанові від 13.06.2024 у справі №520/21316/23 за подібних обставин справи, суті спору і правового регулювання.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

Як слідує зі змісту довідки до акта огляду МСЕК № 535 серії 12 ААГ №819284 від 21.02.2024 ОСОБА_2 21.02.2024 встановлено [повторно] з 23.01.2024 другу групу інвалідності загальне захворювання довічно, однак така довідка не містить відомостей про потребу останньої у сторонньому нагляді, догляді.

Водночас, відповідно до висновку про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 09.09.2024 за №394, виданого лікарсько-консультативною комісією при КНП "Рожнятівська багатопрофільна лікарня" ОСОБА_2 рекомендовано "соціальну послугу з догляду вдома" (а.с.108).

Суд вважає за необхідне звернути увагу сторін на те, що у коментованому висновку ЛКК, складеному у відношенні до ОСОБА_2 , рекомендовано "соціальну послугу з догляду вдома", в той час підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII спосіб здійснення допомоги визначено як "постійний догляд" за відповідною особою з інвалідністю I чи II групи.

В контексті вказаного слід відмітити, що підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII чітко не визначено пряму залежність чи пов`язаність потреби/необхідності "постійного догляду" як наслідок чи прояв у особи інвалідності I чи II групи.

В той же час, приписи Положення №1317 розрізняють необхідність здійснення "постійного стороннього догляду, допомоги або нагляду" для осіб з інвалідністю І групи та окремо ІІ групи.

Так, в пункту 26 Положення №1317 визначено, що особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності.

I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я особи з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

Разом з тим, за змістом абзац 16 пункту 27 Положення №1317 підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

Критеріями встановлення II групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження у вираженому II ступені однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи, поряд з іншим, є обмеження здатності контролювати свою поведінку II ступеня - здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою сторонніх осіб (абзац 17 пункту 27 Положення №1317).

З огляду на вказане, ОСОБА_2 рекомендовано лише надання соціальної послуги (згідно висновку ЛКК від 09.09.2024 за №394) у вигляді "догляду вдома", однак не означено характерні темпоральні параметри тривалості такого догляду, тобто не встановлено чи коментована соціальна послуга повинна здійснюватися постійно чи мати кількісний характер.

Відтак, ОСОБА_1 документально не підтверджено необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, зокрема за ОСОБА_2 , оскільки ані довідкою до акта огляду МСЕК № 535 серії 12 ААГ № 819284 від 21.02.2024, ані висновком ЛКК від 09.09.2024 за №394 не підтверджено обставину у потребі ОСОБА_2 "постійного стороннього догляду", а відтак військовослужбовцем не додержано умови, визначеної підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII.

Щодо доводів відповідача про те, що у ОСОБА_1 є рідна сестра ОСОБА_6 , яка може здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю ІІ групи - матір`ю позивача ОСОБА_2 , то слід вказати на таке.

За змістом положень підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ умовою для звільнення з військової служби по мобілізації на період дії воєнного стану через сімейні обставини у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю І чи ІІ групи є відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

При цьому, визначення інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення у Законі №2232-XII не міститься.

Відповідно до частини 6 статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Водночас, при повній або частковій відсутності норм, які регулюють певні суспільні відносини, можливо застосувати аналогію закону, тобто, вирішення справи або окремого юридичного питання на основі правової норми, розрахованої на схожі випадки.

Абзацами 1, 3 частини 2 статті 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Приписами абзацу 2 частини 1 статті 1265 Цивільного кодексу України унормовано, що ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.

Статтею 1261 Цивільного кодексу України встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до статті 1262 Цивільного кодексу України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Підпунктом 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що членами сім`ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені.

Членами сім`ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_12 від 10.02.2000, ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , батько ОСОБА_7 , мати ОСОБА_2 (зворотній бік а.с.142).

Отже, ОСОБА_3 дочка ОСОБА_2 , та останні є особами першого ступеня спорідненості.

Згідно рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 18.01.2024 у справі №350/44/24 розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 (а.с.138-139).

Дубівською сільською радою 30.09.2024 видано довідку про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №181, згідно якої до складу сім`ї входять ОСОБА_2 (заявник), ОСОБА_1 (син) та ОСОБА_3 - навчається і проживає за межами України з 2020 року (дочка) (а.с.140).

Відповідно до акту про встановлення факту необхідності здійснення догляду (постійного догляду) від 11.09.2024, виданого Дубівською сільською радою за заявою ОСОБА_2 від 09.09.2024 за №к-286, встановлено факт потреби в постійному сторонньому догляді за ОСОБА_2 , який може здійснювати виключно ОСОБА_1 (а.с.140-141).

Доводи позивача із посиланням на акт обстеження матеріально-побутових умов від 09.09.2024 за №к-286, як на доказ потреби у постійному сторонньому догляді за ОСОБА_2 є необґрунтованими, оскільки як вказувалось вище законодавцем визначений інший порядок підтвердження такого догляду, а саме за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, також даний акт встановлює тільки фактичне проживання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 за однією адресою.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до наказу Міністерства соціальної політики України від 04.07.2022 за №190 затверджено форму акта обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/фактичного місця проживання особи, з метою призначення житлових субсидій та надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду.

У випадку позивача, спірні правовідносини не стосуються призначення житлових субсидій та надання щомісячної грошової допомоги особі з інвалідністю, що свідчить про неналежність такого доказу як акт обстеження матеріально-побутових умов у правовідносинах публічної служби.

Основним доводом військовослужбовця про те, що ОСОБА_3 не може здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 , яка є особою з ІІ групою інвалідності є обставина постійного проживання ОСОБА_3 у Республіці Польща та її власна заява про неможливість здійснення коментованих дій.

На засвідчення означених обставин, військовослужбовцем до рапорту від 11.10.2024 долучено повідомлення про присвоєння персонального номера в Універсальній системі Електронного Реєстру Населення Республіки Польщі від 30.07.2024 (а.с.123-124), Рішення про дозвіл на тимчасове проживання від 03.04.2024, Картка проживання від 06.06.2024 за № НОМЕР_10 (а.с.126-131), Договору оренди приміщення від 01.01.2024 (а.с.133-137), Договору доручення (трудовий договір) від 05.07.2024 на ім`я ОСОБА_3 (а.с.116-122) та копію паспорта громадянина України для виїзду закордон ОСОБА_3 № НОМЕР_13 від 18.06.2020 (а.с.175-178).

Так, відповідно до частини 1 статті 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Таке піклування, турбота може знаходити свій вияв у особистому догляді, наданні матеріальної допомоги, представництві, захисті прав та інтересів батьків у різних установах тощо.

Згідно зі статтею 47 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" діти зобов`язані піклуватися про батьків похилого віку, подавати їм допомогу і підтримку, в разі необхідності здійснювати догляд за ними.

Обов`язок дітей утримувати батьків в першу чергу виникає на підставі кровного споріднення.

Також в матеріалах адміністративної справи міститься заява ОСОБА_3 , переклад якої засвідчений спеціальним штампом нотаріуса в Республіці Польща, у котрій останньою зазначено про неможливість здійснення утримання та догляду за матір`ю ОСОБА_2 , оскільки на даний момент фактично проживає та працює в Республіці Польща за адресою АДРЕСА_1 і до закінчення дії воєнного стану не має наміру повертатись в Україну (зворотній бік а.с.146, а.с.147).

Відповідно до статті 204 Сімейного кодексу України дочка, син можуть бути звільнені судом від обов`язку утримувати матір, батька та обов`язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов`язків. Дочка, син звільняються судом від обов`язку утримувати матір, батька та обов`язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько не сплачували аліменти на утримання дитини, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, і така заборгованість є непогашеною на момент прийняття судом рішення про визначення розміру аліментів на батьків. У виняткових випадках суд може присудити з дочки, сина аліменти на строк не більш як три роки.

Відтак, долучені військовослужбовцем до рапорту від 11.10.2024 повідомлення про присвоєння персонального номера в Універсальній системі Електронного Реєстру Населення Республіки Польщі від 30.07.2024 (а.с.123-124), Рішення про дозвіл на тимчасове проживання від 03.04.2024, Картка проживання від 06.06.2024 за № НОМЕР_10 (а.с.126-131), Договору оренди приміщення від 01.01.2024 (а.с.133-137), Договір доручення (трудовий договір) від 05.07.2024 на ім`я ОСОБА_3 (а.с.116-122) та копія паспорта громадянина України для виїзду закордон ОСОБА_2 № НОМЕР_13 від 18.06.2020 (а.с.175-178), а також заява ОСОБА_3 про відмову від утримання матері, не передбачені чинним законодавством України як підтвердження факту звільнення ОСОБА_3 від обов`язку піклуватися про свою матір, адже відповідно до статті 204 Сімейного Кодексу України звільнення від обов`язку утримувати матір засвідчується рішенням суду.

Таких доказів [судового рішення] ОСОБА_1 , ані до суду, ані до ВЧ НОМЕР_1 не надано.

Разом з тим, згідно з підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ умовою для звільнення з військової служби по мобілізації на період дії воєнного стану через сімейні обставини у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю І чи ІІ групи є відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Також слід врахувати те, що хоч ОСОБА_3 і перебуває закордоном, що підтверджується відмітками у закордонному паспорті та коментованими вище документами, однак докази того, що остання потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я у матеріалах справи відсутні.

Більше того, суд вважає за необхідне довести до відома позивача зміст статті 17 Конституції України, за змістом якого захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування.

В силу вимог частини 1 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

В контексті вказаного, варто мати на увазі, що не бажання рідної сестри позивача повертатися на територію України до завершення воєнного стану для догляду за власною матір`ю, в тому числі в межах Івано-Франківської області, де впродовж 2022-2025 років не велися і не ведуться бойові дії, територія якої не перебувала і не перебуває під тимчасовою окупацією російської федерації, не може нівелювати зміст обов`язку ОСОБА_1 , визначеного частини 1 статті 1 Закону №2232-XII.

Право сестри обрати можливість проживати в Республіці Польща без підтвердження потреби у власному постійному догляді не може слугувати належною підставою для реалізації позивачем права на звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ.

З огляду на викладене, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_3 , як передбачає згадана вище норма Закону №2232-XII, потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, суд вважає, що розглядаючи рапорт позивача про звільнення з військової служби разом із доданими документами, відповідач дійшов правильного висновку, що позивачем не було надано документів, які підтверджують те, що інші члени сім`ї першого ступеня споріднення ОСОБА_2 самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Відтак, суд вважає, що при розгляді рапорту позивача відповідачем обґрунтовано зроблено висновок про те, що наявність у ОСОБА_2 дорослої доньки ОСОБА_3 , а також перебування останньої за кордоном не є підставою для звільнення з військової служби позивача згідно з вимогами підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ.

Без будь-яких пояснень зі сторони позивача залишилася також аргументи і мотиви відповідача про не доведення обставини відсутності у ОСОБА_2 інших членів сім`ї другого ступеня споріднення.

Суд пам`ятає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пунктів 2, 4, 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (абзац 2 частини 4 статті 245 КАС України).

У позовній заяві військовослужбовець просив суд:

Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина 2 статті 9 КАС України).

Як уже зазначалось судом, кожен військовослужбовець має право, щоб його звернення було розглянуто, відтак, з огляду на відсутність доказів прийняття рішення за поданим рапортом від 11.10.2024 про звільнення з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (вирішення рапорту по суті), або доказів повідомлення позивача про причини неможливості розгляду рапорту у встановлений законодавством термін, викладене свідчить про допущення ВЧ НОМЕР_1 протиправної бездіяльності щодо розгляду рапорту ОСОБА_1 , яка порушує його законні права та інтереси.

В контексті вищенаведеного, суд доходить висновку, що слід визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не розгляду по суті рапорту ОСОБА_1 від 11.10.2024 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" через сімейні обставини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Як наслідок, слід зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 11.10.2024 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" через сімейні обставини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Інші доводи учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд доходить висновку про те, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що ОСОБА_1 на підставі пункту 12 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи.

До позовної заяви ОСОБА_1 долучив квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки АТ КБ "Приватбанк" №0.0.3989355441.1 від 07.11.2024 про сплату судового збору в розмірі 1 211,20 грн. (а.с.82).

Частиною 2 статті 132 КАС України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 за №3674-VI (надалі по тексту також - Закон України "Про судовий збір").

Згідно пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 на підставі пункту 12 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи.

Так, частиною 5 статті 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Суд вважає, що вказаний судовий збір сплачено позивачем помилково, оскільки в цій категорії справ на позивача поширюються пільги щодо сплати судового збору, встановлені пунктом 12 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".

За таких обставин сплачений позивачем судовий збір може бути повернутий судом за заявою позивача, поданою суду на підставі статті 7 Закону України "Про судовий збір".

За відсутності доказів оплати сторонами інших судових витрат у справі, керуючись частиною 5 статті 139 КАС України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстави для розподілу судових витрат у справі.

На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду по суті рапорту ОСОБА_1 від 11.10.2024 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-XII через сімейні обставини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 11.10.2024 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-XII через сімейні обставини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_14 ), АДРЕСА_2 ;

представник позивача - Яблончук Володимир Йосипович (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_15 ), ордер на надання правничої допомоги серії АТ №1084613, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №714, вул.Чорновола, 136/53, м. Івано-Франківськ, 76005;

відповідач - Військова частина НОМЕР_1 (ідентифікаційний код юридичної особи, код ЄДРПОУ НОМЕР_16 ), АДРЕСА_3 .

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Рішення не набрало законної сили.

Суддя

Чуприна О.В.

/підпис/

"____"

2025 року

м.п.


Суд	Івано-Франківський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	03.01.2025
Оприлюднено	06.01.2025
Номер документу	124215378
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо проходження служби, з них