Рішення

від 03.01.2025 по справі 480/5499/24

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 січня 2025 року Справа № 480/5499/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Воловика С.В., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Суми адміністративну справу № 480/5499/24 за позовом приватного підприємства «Завод «Сател» до Волинської митниці про скасування рішення та картки відмови,-

У С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Завод «Сател» (далі - позивач, ПП «Завод «Сател») звернулось з позовною заявою до Волинської митниці (далі - відповідач, Волинська митниця), у якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару № UA205140/2024/000071/1 від 19.04.2024;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205140/2024/000964.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПП «Завод «Сател» зазначило, що до митної декларації № 24UA205140024116U2 від 10.04.2024, поданої з метою митного оформлення напівпричіпу NKT 33, VIN НОМЕР_1 , що був у користуванні, додавались усі документи, які підтверджують заявлену митну вартість.

Позивач зауважив на тому, що розбіжності у назві моделі напівпричіпу не впливали на можливість його ідентифікації, оскільки головною ідентифікуючою ознакою є VIN TK9NKPSBZJ1HS5095. Наявність розбіжностей в умовах поставки в договорі і рахунку-фактурі, на думку ПП «Завод «Сател», також не впливала на заявлену митну вартість, на підтвердження якої надавались відповідні документи.

ПП «Завод «Сател» наголосило на тому, що усі документи, які були надані Волинській митниці, не містили розбіжностей, помилок, ознак підробки, що свідчить про відсутність у відповідача права вимагати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.

Ухвалою суду від 25.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 480/5499/24, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення осіб, встановлені строки для подання заяв по суті справи.

Ухвалою суду від 15.07.2024, у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відмовлено.

Не погоджуючись з позовними вимогами, у відзиві (а.с. 29-37) Волинська митниця зазначила, що під час здійснення митного оформлення напівпричіпу NKT 33, VIN TK9NKPSBZJ1HS5095 та перевірки наданих документів, спрацювала система АСУР за кодами ризиків 101-1, 103-1, 105-2, 107-3, 109-4, 203-1, 911-1. При цьому, основним профілем ризику був код 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів»

Враховуючи те, що в рахунку-фактурі № 2024002 від 22.03.2024 зазначено модель транспортного засобу NKT 33, у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу вказана модель NKP, а у декларації країни відправлення ENKS0025, а також приймаючи до уваги те, що у зовнішньоекономічному контракті поставка визначена на умовах EXW Haje, а в рахунку-фактурі EXW CZ Kovcin і калькуляція транспортних витрат як до кордону України так і в її межах не надавалась, Волинська митниця дійшла висновку про те що надані документи не можуть підтверджувати митну вартість, у зв`язку з чим, направила позивачу повідомлення про необхідність надання додаткових документів.

Оскільки надані додаткові документи ПП «Завод «Сател» не підтверджували заявлену митну вартість, відповідачем були прийняті рішення про її коригування та картка відмови у прийнятті митної декларації, відповідно до яких митна вартість напівпричіпу визначена за резервним методом.

За таких обставин, Волинська митниця вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Дослідивши подані матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності, суд встановив наступне.

З метою митного оформлення напівпричіпу NKT 33, VIN НОМЕР_1 , 2018 року випуску, придбаного відповідно до договору купівлі-продажу № 22/03 від 22.03.2024, ПП «Завод «Сател» 10.04.2024 Волинській митниці була подана митна декларація № 24UA205140024116U2, до якої додавались: договір № 22/03 від 22.03.2024; рахунок-фактура (інвойс) від 22.03.2024; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; банківський платіжний документ; документи на підтвердження вартості перевезення напівпричіпу.

За результатами розгляду поданих документів, відповідачем встановлено, що у рахунку-фактурі № 2024002 від 22.03.2024 вказана модель транспортного засобу «NKT 33», у договорі купівлі-продажу № 22/03 від 22.03.2024, предметом купівлі-продажу зазначено «напівпричіп NKT 33» у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 08.04.2024, модель транспортного засобу вказана «NKP», а в копії митної декларації країни відправлення 24CZ600000007T2HA6 від 08.04.2024 модель транспортного засобу вказана «ENKS0025».

Крім того, в графі 20 декларації вказано умови поставки EXW CZ Kovcin, у рахунку-фактурі умовою поставки також визначено EXW CZ Kovcin, а у договорі купівлі-продажу умовою поставки вказано EXW Haje. При цьому, калькуляція транспортних витрат із врахуванням витрат як до кордону України, так і в межах України, надана не була.

Вважаючи зазначене розбіжностями, які мають вплив на визначення митної вартості товарів, відповідно до частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України та з урахуванням частин другої-третьої статті 53, ПП «Завод «Сател» зобов`язано протягом 10 календарних днів надати: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; договір (контракт) про перевезення; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; банківські платіжні документи щодо оплати перевезення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; міжнародну автотранспортну накладну; калькуляцію витрат на транспортування із врахуванням витрат, як до кордону, так і в межах України, а також, за бажанням декларанта, інші документи, які підтверджують митну вартість товару.

На виконання вказаної вимоги, 17.04.2024 позивачем направлено лист у якому повідомлялось про те, що назву напівпричіпу вказував продавець TIMBER TRANSPORT s.r.o. Так, у договорі купівлі-продажу та рахунку-фактурі була вказана назва «напівпричіп NKT 33», вказаний номер VIN НОМЕР_1 та зазначена ціна 5 800, 00 євро. У платіжній інструкції, також вказано про оплату напівпричіпу NKT 33 в сумі 5 800, 00 євро.

Крім того, у згаданому листі повідомлялось про те, що відповідно до калькуляції витрат на доставку від 09.04.2024, витрати на транспортування придбаного напівпричіпу за маршрутом: Praha (Чеська Республіка) Ягодин (України) становлять 300, 00 євро.

Отримавши лист, 19.04.2024 Волинська митниця прийняла рішення № UA205140/2024/000071/1 про коригування митної вартості товарів, згідно з яким, митну вартість напівпричіпу скориговано за резервним методом визначення митної вартості, з використанням інформації, що міститься у митній декларації № UA305160/2024/10155 від 28.03.2024.

Підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості, митний орган визначив розбіжності щодо назви товару, який ввозиться на територію України, а також відсутність усіх даних для підтвердження складових заявленої митної вартості, зокрема, витрат на транспортування напівпричіпу з місця його фактичного завантаження до місця ввезення на митну територію України.

У зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем була винесена картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205140/2024/000964.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, та вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що на виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 8 ст. 257 Митного кодексу України (далі Митний кодекс, МК України), митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України).

На виконання статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. До таких документів належать: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За приписами частини 3 вказаної статті, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган має право, серед іншого, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; застосовувати інші передбачені форми митного контролю (ч. 5 ст. 54 Митного кодексу).

Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, митний орган може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу (ч. 6 ст. 54 Митного кодексу).

Згідно зі статтею 55 Митного кодексу України, якщо митний органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту встановлюються статтею 57 Митного кодексу України. До таких методів належать: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); та другорядні за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що митна вартість має бути підтверджена належними та достовірними документами. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявності у них розбіжностей, ознак підробки, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

У справі що розглядається судом встановлено, що підставою для надсилання позивачу вимог про надання додаткових документів щодо числового значення заявленої митної вартості, Волинська митниця фактично визначила, по-перше, розбіжності у назві напівпричепу, вказаної у договорі купівлі-продажу, рахунку-фактурі, платіжних документах та свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, а по-друге, розбіжності в умовах поставки та відсутність калькуляції вартості транспортних витрат із врахуванням витрат як до кордону України, так і в межах України.

У повідомленні про надання додаткових документів, відповідач зазначив про необхідність надання, окрім іншого, договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), договір (контракт) про перевезення, банківські платіжні документи щодо оплати перевезення, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; міжнародну автотранспортну накладну; калькуляцію витрат на транспортування із врахуванням витрат, як до кордону, так і в межах України.

Вирішуючи питання щодо виникнення у Волинської митниці права витребовувати у позивача додаткові документи під час митного оформлення транспортного засобу за митною декларацією № 24UA205140024116U2 від 10.04.2024 та, відповідно, права вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів, суд зазначає про те, що на виконання приписів норм, які регулюють спірні правовідносини, митний орган зобов`язаний зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви у достовірності заявленої митної вартості, причини неможливості її перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження заявленої у митній декларації № 24UA205140024116U2 від 10.04.2024 митної вартості товару, який ввозився на територію України, ПП «Завод «Сател» надало відповідачу, зокрема, договір купівлі-продажу № 22/03 від 22.03.2024; рахунок-фактуру (інвойс) від 22.03.2024; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; банківський платіжний документ та калькуляцію витрат на доставку від 09.04.2024.

За змістом вказаного договору, поставка напівпричіпу, який є предметом купівлі-продажу, здійснюється на умовах EXW Haje, а за змістом наданого разом з митною декларацією рахунку-фактури (а.с. 75), умовою поставки визначено EXW Kovcin st. 76. Така ж сама умова поставка вказана і у графі 20 митної декларації № 24UA205140024116U2 від 10.04.2024.

Суд зауважує на тому, що митна вартість, окрім ціни яка була сплачена за товар, включає в себе також і витрати на транспортування цього товару до місця ввезення на митну територію України. Тобто, вартість перевезення товарів є однією із складових митної вартості і має бути належним чином підтверджена.

Відповідно до наданої позивачем митному органу калькуляції витрат на доставку від 09.04.2024, витрати на транспортування напівпричіпу NKT 33, серійний номер TK9NKPSBZJ1HS5095 за маршрутом: CZECH REPUBLIC / Praha Україна / Ягодин складають 300 євро. При цьому, інформації щодо вартості витрат на транспортування цього напівпричіпу від місця поставки CZECH REPUBLIC / Kovcin до місця його ввезення Україна / Ягодин, зазначена калькуляція не містить. Відсутня ця інформація і в інших документах, які надавались ПП «Завод «Сател» Волинській митниці разом з митною декларацією № 24UA205140024116U2 від 10.04.2024

Отже, на переконання суду, у зв`язку з ненаданням позивачем документів на підтвердження вартості транспортування придбаного напівпричепу від місця поставки до місця ввезення в Україну, яка є числовим значенням складової митної вартості товару, митний орган не мав можливості здійснити розрахунок дійсної митної вартості товару на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально.

За таких обставин, суд робить висновок про виникнення у Волинської митниці права витребовувати у ПП «Завод «Сател» додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, зокрема, документи що підтверджують дійсні витрати на транспортування напівпричепу від місця поставки CZECH REPUBLIC / Kovcin до державного кордону України.

Крім того, з огляду на те, що позивач вимогу відповідача надати документи які містять відомості про вартість транспортування напівпричепу не виконав, суд робить висновок про виникнення у Волинської митниці права визначити митну вартість товару вказаного у декларації № 24UA205140024116U2 від 10.04.2024 за другорядним методом в порядку, встановленому Митним кодексом України.

Суд констатує, що ненадання ПП «Завод «Сател» документів, які відображають вартість транспортування напівпричепу за маршрутом: CZECH REPUBLIC / Kovcin Україна / Ягодин, зумовлюють неможливість підтвердження вартості транспортування в сумі 300, 00 євро, враховану позивачем під час визначення митної вартості товару у митній декларації № 24UA205140024116U2 від 10.04.2024.

Таким чином, доводи позивача про відсутність у Волинської митниці правових підстав витребовувати додаткові документи для підтвердження дійсної митної вартості товару, вказаного у митній декларації № 24UA205140024116U2 від 10.04.2024, суд вважає необґрунтованими. Водночас, суд враховує те, що у повідомленні про надання додаткових документів Волинська митниця вказувала на відсутність документів на підтвердження вартості транспортування та пропонувала позивачу надати додаткові документи зі змісту яких заявлену вартість можна було б підтвердити.

Стосовно застосування Волинською митницею резервного методу при визначенні митної вартості напівпричіпу NKT 33, VIN - НОМЕР_1 , придбаного відповідно до договору купівлі-продажу 22/03 від 22.03.2024, суд зазначає, що порядок визначення митної вартості товарів за другорядними методами встановлений статтями 59-64 Митного кодексу України. Так, відповідно до приписів вказаних норм, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту), за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів).

У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена за вказаним методом, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів).

У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена за цим методом, їх митна вартість визначається за методом на основі віднімання вартості, а у разі неможливості за методом на основі додавання вартості (обчислена вартість).

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання зазначених методів, митна вартість оцінюваних товарів визначається за резервним методом, що полягає у використанні способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Водночас, митна вартість, визначена за резервним методом, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Відповідно до підпараграфа (а) параграфу 2 статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Підпараграф (b) визначає, що під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи аналогічного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або (i) з порівнюваними кількостями, або (ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.

На виконання підпараграфа (с), якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпараграфа (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Отже, беручи до уваги те, що застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних товарів і за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, відповідач не мав можливості у зв`язку з відсутністю у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні товари; застосувати методи на основі віднімання вартості та на основі додавання вартості (обчислена вартість) відповідач також не мав можливості через відсутність вартісної основи для розрахунку митної вартості у митного органу та декларанта, суд погоджується з доводами Волинської митниці про наявність підстав для визначення митної вартості за резервним методом із використанням цінової інформації, наявної у митного органу, а саме: у декларації № UA305160/2024/10155 від 28.03.2024.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, про відповідність оскаржуваних рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви приватного підприємства «Завод «Сател» до Волинської митниці про скасування рішення та картки відмови відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Воловик