Рішення

від 26.12.2024 по справі 904/3412/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2024м. ДніпроСправа № 904/3412/24

За позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ 44118658)

до відповідача 1: Фермерського господарства «АГРОР» (49049, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пров. Добровольців, буд. 17, код ЄДРПОУ 41865671),

відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕ-НАТ ТРЕЙД» (61037, Харківська область, м. Харків, просп. Московський, буд. 199-А, офіс 704, код ЄДРПОУ 41804556),

відповідача 3: Приватного акціонерного товариства «Сумський завод продовольчих товарів» (42350, Сумська область, Сумський район, с. Бездрик, вул. Зарічна, буд. 1, код ЄДРПОУ 00375160)

про визнання недійсними договорів

Суддя Дичко В.О.

Секретар судового засідання Жукова К.Д.

Представники:

від позивача: Басова О.Б., Голенко Є.А. (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань)

від відповідача 1: не з`явився

від відповідача 2: Костиря Г.А., адвокат (ордер серії АХ № 1150768 від 22.08.2024)

від відповідача 3: Вареник А.О. (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань); Жукова Н.Д., адвокат (ордер серії АН №1497933 від 28.08.2024)

СУТЬ СПОРУ:

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Фермерського господарства «АГРОР», Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕ-НАТ ТРЕЙД» та Приватного акціонерного товариства «Сумський завод продовольчих товарів» про визнання недійсними договору поставки № 04/01-2020 від 10.03.2020, укладеного між Фермерським господарством «АГРОР» і Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕ-НАТ ТРЕЙД», та договору поставки № 167 від 31.03.2020, укладеного між Фермерським господарством «АГРОР» і Приватним акціонерним товариством «Сумський завод продовольчих товарів».

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що за результатами аналізу Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області вказаних договорів поставки, документів, оформлених сторонами угод щодо їх виконання, інших документів (отриманих від сторін угод, органів державної влади та місцевого самоврядування тощо) позивач дійшов висновків про наявність у сторін цих угод на момент їх укладання ознак умислу на укладення угод, що суперечать інтересам держави та суспільства.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2024 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 03.09.2024 о 12:00 год.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2024 витребувано у Фермерського господарства «АГРОР» та Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕ-НАТ ТРЕЙД» належним чином оформлену копію договору поставки № 04/01-2020 від 10.03.2020, укладеного між Фермерським господарством «АГРОР» і Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕ-НАТ ТРЕЙД».

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2024 відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕ-НАТ ТРЕЙД» повернуто без розгляду, оскільки подано без дотримання ч. 6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України.

29 серпня 2024 року через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Дніпропетровської області від представниці Приватного акціонерного товариства «Сумський завод продовольчих товарів» надійшов відзив на позовну заяву.

02 вересня 2024 року через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Дніпропетровської області від представниці позивача надійшла відповідь на відзив Приватного акціонерного товариства «Сумський завод продовольчих товарів».

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2024 відкладено підготовче засідання у справі № 904/3412/24 на 17.09.2024 о 12:00 год.

05 вересня 2024 року через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Дніпропетровської області від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕ-НАТ ТРЕЙД» надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві представник відповідача 2 заявив клопотання про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2024 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕ-НАТ ТРЕЙД» про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву, прийнято відзив відповідача 2 на позовну заяву (з додатками) до розгляду.

12 вересня 2024 року через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Дніпропетровської області від представниці Приватного акціонерного товариства «Сумський завод продовольчих товарів» надійшли заперечення на відповідь на відзив позивача.

13 вересня 2024 року через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Дніпропетровської області від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшли відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕ-НАТ ТРЕЙД» та додаткові пояснення.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2024 відмовлено в задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, викладеного в позовній заяві, про виклик в судове засідання та допит свідка, відкладено підготовче засідання на 01.10.2024 об 11:30 год.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання у справі № 904/3412/24 на 22.10.2024 о 12:00 год.

22 жовтня 2024 року через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Дніпропетровської області надійшли додаткові пояснення від представниці Приватного акціонерного товариства «Сумський завод продовольчих товарів».

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2024 прийнято до розгляду заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про уточнення позовних вимог, ухвалено подальший розгляд справи № 904/3412/24 здійснювати з такими позовними вимогами:

- визнати недійсним договір поставки № 04/01-2020 З від 10.03.2020, укладений між Фермерським господарством «АГРОР» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕ-НАТ ТРЕЙД»;

- визнати недійсним договір постачання № 167 від 31.03.2020, укладений між Фермерським господарством «АГРОР» та Приватним акціонерним товариством «Сумський завод продовольчих товарів».

Також зазначеною ухвалою закрито підготовче провадження у справі № 904/3412/24 та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 12.11.2024 о 10:00 год.

У судовому засіданні 12.11.2024 заслухано вступне слово представниці позивача, присутньої в залі суду, яка підтримала позовні вимоги.

У судовому засіданні 12.11.2024 оголошено перерву до 28.11.2024 о 10:00 год., про що постановлено ухвалу, не виходячи до нарадчої кімнати, без оформлення її окремим документом.

19 листопада 2024 року через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Дніпропетровської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕ-НАТ ТРЕЙД» надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 904/3412/24 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 420/12471/22.

26 листопада 2024 року через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Дніпропетровської області від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшли заперечення на клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕ-НАТ ТРЕЙД» про зупинення провадження у справі № 904/3412/24.

Ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2024 відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕ-НАТ ТРЕЙД» про зупинення провадження у справі № 904/3412/24, а також відмовлено в задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про поновлення строку подання додаткових доказів та їх приєднання до матеріалів справи.

У судовому засіданні 28.11.2024 заслухано вступні слова представниць Приватного акціонерного товариства «Сумський завод продовольчих товарів», присутніх у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, які заперечували проти позовних вимог та просили відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

У судовому засіданні 28.11.2024 оголошено перерву до 12.12.2024 о 10:00 год., про що постановлено ухвалу, не виходячи до нарадчої кімнати, без оформлення її окремим документом.

У судовому засіданні 12.12.2024 заслухано вступне слово представника Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕ-НАТ ТРЕЙД», присутнього в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, який заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

У судовому засіданні 12.12.2024 оголошено перерву до 26.12.2024 об 11:00, про що постановлено ухвалу, не виходячи до нарадчої кімнати, без оформлення її окремим документом.

Копії всіх ухвал Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/3412/24 направлялись на адресу Фермерського господарства «АГРОР», що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань: 49049, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пров. Добровольців, буд. 17. Однак усі поштові відправлення повернулись до Господарського суду Дніпропетровської області з відмітками Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання вказаного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку - суду (близька за змістом правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Отже, Фермерське господарство «АГРОР» вважається таким, що повідомлено про дату, час та місце розгляду справи № 904/3412/24 належним чином.

У судовому засіданні 26.12.2024 представники позивача підтримали позовну заяву, представники відповідачів 2, 3 просили відмовити в задоволенні позову.

Ураховуючи предмет та підстави позову в даній справі, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

У порядку ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 26.12.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши подані документи, заслухавши пояснення представників позивачів та відповідачів 2, 3, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування в даній справі є встановлення обставин укладення відповідачами договору поставки № 04/01-2020 З від 10.03.2020 та договору постачання № 167 від 31.03.2020, обставин виконання/невиконання відповідачами вказаних договорів, наявність/відсутність підстав для визнання цих договорів недійсними.

Позивач зазначає, що під час супроводження в Київському окружному адміністративному суді справи № 320/1016/21 за позовом Фермерського господарства «АГРОР» до Головного управління ДПС у Київській області та Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії встановлено, що Фермерське господарство «АГРОР», яке є юридичною особою та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області, направило на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №№ 12, 13 від 04.04.2020 (т. 2, а.с. 69, 75), № 14 від 05.04.2020 (т. 2, а.с. 81-82), № 15 від 06.04.2020 (т. 2, а.с. 88-89), №№ 16, 17 від 07.04.2020 (т. 2, а.с. 95, 101), № 18 від 08.04.2020 (т. 2, а.с. 107), № 20 від 09.04.2020 (т. 2, а.с. 113-114), № 22 від 10.04.2020 (т. 2, а.с. 119-120), №№ 24, 25 від 11.04.2020 (т. 2, а.с. 127-128, 133), № 26 від 13.04.2020 (т. 2, а.с. 137), №№ 27, 28 від 14.04.2020 (т. 2, а.с. 143-144, 150), №№ 29, 31 від 15.04.2020 (т. 1, а.с. 176-177; т. 2, а.с. 156), №№ 30, 32 від 16.04.2020 (т. 1, а.с. 169; т. 2, а.с. 162), №№ 46, 47 від 17.04.2020 (т. 1, а.с. 166-167; т. 2, а.с. 181), № 48 від 18.04.2020 (т. 2, а.с. 193), № 49 від 22.04.2020 (т. 2, а.с. 198-199), №№ 50, 51 від 24.04.2020 (т. 2, а.с. 205, 211-212), № 52 від 29.04.2020 (т. 2, а.с. 218).

Позивач повідомляє суд, що вказані податкові накладні складено за результатами господарсько-фінансової діяльності Фермерського господарства «АГРОР».

Зокрема, 10.03.2020 між Фермерським господарством «АГРОР» (надалі постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕ-НАТ ТРЕЙД» (надалі покупець) укладено договір поставки № 04/01-2020 З (т. 5, а.с. 2-3, надалі Договір від 10.03.2020), за результатами виконання якого складені податкові накладні №№ 12, 13 від 04.04.2020 (т. 2, а.с. 69, 75), №№ 16, 17 від 07.04.2020 (т. 2, а.с. 95, 101), № 18 від 08.04.2020 (т. 2, а.с. 107), № 25 від 11.04.2020 (т. 2, а.с. 133), № 26 від 13.04.2020 (т. 2, а.с. 137), № 28 від 14.04.2020 (т. 2, а.с. 150), № 29 від 15.04.2020 (т. 2, а.с. 156), № 30 від 16.04.2020 (т. 2, а.с. 162), № 46 від 17.04.2020 (т. 2, а.с. 181), № 50 від 24.04.2020 (т. 2, а.с. 205), № 52 від 29.04.2020 (т. 2, а.с. 218).

Згідно з пунктом 1.2 Договору від 10.03.2020 під «товаром» в цьому Договорі розуміється продукція - зерно українського походження (надалі іменується товар).

Відповідно до пункту 1.3 Договору від 10.03.2020 найменування товару, його вартість, кількість оговорюється сторонами та відображається у рахунках-фактурах та у видаткових накладних, які є його невід`ємною частиною, або в специфікаціях.

Згідно зі специфікаціями № 1 від 10.03.2020, № 2 від 17.03.2020, № 3 від 20.03.2020, № 4 від 25.03.2020, № 5 від 26.03.2020, № 6 від 01.04.2020, № 7 від 02.04.2020, № 8 від 03.04.2020, № 9 від 04.04.2020, №№ 10, 11 від 07.04.2020, № 12 від 08.04.2020, № 13 від 11.04.2020, № 14 від 13.04.2020, № 15 від 14.04.2020, № 16 від 16.04.2020, № 17 від 17.04.2020, № 18 від 24.04.2020 (т.5, а.с. 3-12) товаром зазначені пшениця озима, пшениця, пшениця 3 класу та пшениця 4 класу.

На підставі пункту 1.5 Договору від 10.03.2020 продавець гарантує, що він є сільськогосподарським товаровиробником відповідно до ст. 14.1.235 Податкового кодексу України, товар, що є предметом поставки за цим Договором, вироблений (вирощений) безпосередньо продавцем і належить до категорії товарів, визначених ст. 14.1.234 Податкового кодексу України.

На підставі пункту 3.2 Договору від 10.03.2020 загальна вартість товару згідно Договору дорівнює загальній фактичній вартості товарів, що поставлено постачальником покупцю за весь час дії цього Договору.

Відповідно до пункту 7.1 Договору від 10.03.2020 цей Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими на те особами і діє в частині виконання постачальником зобов`язань щодо поставки товару по 31 грудня 2020 р. включно, а по взаєморозрахунках до повного виконання своїх зобов`язань кожної із сторін.

Позивач указує, що на підтвердження виконання умов Договору від 10.03.2020 Фермерським господарством «АГРОР» надано на розгляд Комісії Головного управління ДПС у Київській області та до Київського окружного адміністративного суду разом із позовною заявою у справі №320/1016/21 наступні видаткові накладні: №№ 170, 174 від 04.04.2020 (т. 1, а.с. 148, 149), №№175, 176 від 07.04.2020 (т. 2, а.с. 100, 106), № 177 від 08.04.2020 (т. 2, а.с. 112), № 180 від 11.04.2020 (т. 2, а.с. 136), № 181 від 13.04.2020 (т. 2, а.с. 142), № 184 від 14.04.2020 (т. 2, а.с. 155), № 190 від 15.04.2020 (т. 2, а.с. 161), № 192 від 16.04.2020 (т. 2, а.с. 167), № 194 від 17.04.2020 (т. 2, а.с. 186), № 201 від 24.04.2020 (т. 2, а.с. 210), № 208 від 29.04.2020 (т. 2, а.с. 223).

Факти постачання товару Фермерське господарство «АГРОР» підтверджувало наступними товарно-транспортними накладними:

- №№ 1, 2, 3, 4 від 04.04.2020 (т. 2, а.с. 244-247);

- №№ 1, 1/2, 1/3, 2 від 07.04.2020 (т. 2, а.с. 248-250; т. 3, а.с. 1);

- № 1 від 08.04.2020 (т. 3, а.с. 2);

- №№ 1/1, 2/1, 3/1 від 11.04.2020 (т. 3, а.с. 3-5);

- №№ 1/1, 2/1, 3/1 від 13.04.2020 (т. 3, а.с. 6-8);

- № 1 від 14.04.2020 (т. 3, а.с. 9);

- №№ 1, 2 від 15.04.2020 (т. 3, а.с. 10-11);

- № 1 від 16.04.2020 (т. 3, а.с. 12);

- № 1/1 від 17.04.2020 (т. 3, а.с. 13);

- № 1 від 24.04.2020 (т. 3, а.с. 14).

До матеріалів справи також долучено копію платіжного доручення № 1009 від 08.04.2020 на суму 1 000 000 грн (т. 2, а.с. 66).

31 березня 2020 року між Фермерським господарством «АГРОР» (надалі постачальник) та Приватним акціонерним товариством «Сумський завод продовольчих товарів» (надалі покупець) укладено договір постачання № 167 (т. 1, а.с. 155-159, надалі Договір від 31.03.2020), за результатами виконання якого складені податкові накладні № 14 від 05.04.2020 (т. 2, а.с. 81-82), №15 від 06.04.2020 (т. 2, а.с. 88-89), № 20 від 09.04.2020 (т. 2, а.с. 113-114), № 22 від 10.04.2020 (т.2, а.с. 119-120), № 24 від 11.04.2020 (т. 2, а.с. 127-128), № 27 від 14.04.2020 (т. 2, а.с. 143-144), №31 від 15.04.2020 (т. 1, а.с. 176-177), № 32 від 16.04.2020 (т. 1, а.с. 169), № 47 від 17.04.2020 (т. 1, а.с. 166-167), № 48 від 18.04.2020 (т. 2, а.с. 193), № 49 від 22.04.2020 (т. 2, а.с. 198-199), № 51 від 24.04.2020 (т. 2, а.с. 211-212).

Згідно з пунктом 1.2 Договору від 31.03.2020 найменування товару/номенклатура: насіння соняшника, зібраного з сільськогосподарських угідь постачальника, що відповідає вимогам ГОСТу 22391-89: ДСТУ 7011:2009. Товар придбається покупцем з метою подальшого використання у господарській діяльності.

Згідно з пунктом 1.3 Договору від 31.03.2020 документи на товар, які постачальник повинен передати покупцю при поставці кожної парті товару:

- видаткову накладну;

- податкову накладну;

- рахунок-фактуру.

Відповідно до пункту 5.3 Договору від 31.03.2020 остаточна сума Договору розраховується сторонами як сума всіх партій товару у погоджених заявках на протязі дії цього Договору.

Згідно з пунктом 9.1 Договору від 31.03.2020 даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 серпня 2020 року, а в частині розрахунків, відповідальності сторін та санкцій, встановлених договором до повного виконання зобов`язань.

Позивач повідомляє, що на підтвердження виконання умов Договору від 31.03.2020 Фермерським господарством «АГРОР» надано на розгляд Комісії Головного управління ДПС у Київській області та до Київського окружного адміністративного суду разом із позовною заявою у справі № 320/1016/21 наступні видаткові накладні: № 183 від 05.04.2020 (т. 2, а.с. 87), № 185 від 06.04.2020 (т. 2, а.с. 94), № 186 від 09.04.2020 (т. 2, а.с. 118), № 187 від 10.04.2020 (т. 2, а.с. 126), №188 від 11.04.2020 (т. 2, а.с. 132), № 189 від 14.04.2020 (т. 2, а.с. 149), № 191 від 16.04.2020 (т. 2, а.с. 180), № 198 від 17.04.2020 (т. 1, а.с. 182), № 199 від 18.04.2020 (т. 2, а.с. 197), № 200 від 22.04.2020 (т. 2, а.с. 204), № 207 від 24.04.2020 (т. 2, а.с. 217).

Факти постачання товару Фермерське господарство «АГРОР» підтверджувало наступними товарно-транспортними накладними:

- №№ 970053, 970054 від 05.04.2020 (т. 1, а.с. 35, 36);

- № 970055 від 06.04.2020 (т. 1, а.с. 37);

- № 970056 від 08.04.2020 (т. 1, а.с. 38);

- №№ 970057, 970058 від 09.04.2020 (т. 1, а.с. 40, 41);

- №№ 970059, 970060 від 10.04.2020 (т. 1, а.с. 39, 42);

- № 970061 від 13.04.2020 (т. 1, а.с. 43);

- № 970062 від 16.04.2020 (т. 1, а.с. 44);

- №№ 970063, 970064 від 17.04.2020 (т. 1, а.с. 45, 46);

- № 970065 від 22.04.2020 (т. 1, а.с. 47);

- № 970066 від 24.04.2020 (т. 1, а.с. 48).

До матеріалів справи також долучено копію платіжного доручення № 12915 від 06.04.2020 на суму 500 000 грн (т. 2, а.с. 67).

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі зазначених вище договорів поставки, документів, оформлених сторонами угод щодо їх виконання, інших документів (отриманих від сторін угод, органів державної влади та місцевого самоврядування тощо) зроблено висновки про наявність у сторін указаних угод на момент їх укладання ознак умислу на укладення угод, що суперечать інтересам держави та суспільства.

Позивач зазначає, що з метою підтвердження інформації, вказаної в податкових накладних, щодо реалізації насіння соняшника на адресу Приватного акціонерного товариства «Сумський завод продовольчих товарів» та пшениці на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕ-НАТ ТРЕЙД» Фермерським господарством «АГРОР» надано копію довідки № 18 без дати про суборендовані земельні ділянки (т. 1, а.с. 153-154), в якій зазначено, що Фермерське господарство «АГРОР» суборендує 61 земельну ділянку загальною площею 1 525,62 га у Фермерського господарства «АГРОСТАР ЛІМІТЕД» на території Миколаївської області та у Фермерського господарства «АГРОЛЕНД КОМПАНІ» на території Херсонської області.

Проте Головне управління ДПС у Дніпропетровській області вважає, що вказані обставини Фермерським господарством «АГРОР» не доведені, оскільки останнім не надані копії договорів суборенди земельних ділянок на загальну площу 1 039,16 га, оформлені відповідно до норм чинного законодавства, тому у відповідача 1 відсутні земельні ділянки для вирощування сільськогосподарських культур.

Також позивач повідомляє, що ним зроблено запити до Головних управлінь Національної поліції в Полтавській та Сумській областях (листи №№ 45001/5/04-36-05-01-10, 45006/5/04-36-05-01-10 від 21.11.2023 т. 1, а.с. 83-90). Згідно з відповідями, наданими Головними управліннями Національної поліції в Полтавській та Сумській областях (листи № 1325/117/03/33-2023 від 02.12.2023, № 5863/115/03/45-2023 від 13.12.2023 т. 1, а.с. 49-73), жодний транспортний засіб із зазначених у товарно-транспортних накладних не зафіксований системами відеоспостереження транспортних засобів у вказані в цих товарно-транспортних накладних дати (частина транспортних засобів взагалі не зафіксована системою в зазначених областях, частина зафіксована, але в інші дні).

Крім того, позивач указує, що звертався із запитами до Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС у Дніпропетровській області про надання відомостей щодо автомобілів/причепів з державними номерними знаками, зазначеними в товарно-транспортних накладних відповідачів, виданих на реалізацію спірних договорів, а також відомостей про осіб, які мали право керування такими транспортними засобами (листи Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №№ 43247/5/04-36-05-01-10, 43248/5/04-36-05-01-10, 43250/5/04-36-05-01-10 від 09.11.2023, № 45013/5/04-36-05-01-10 від 21.11.2023 т. 1, а.с. 74-82, 91-93). На вказані листи позивач отримав відповіді Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС у Дніпропетровській області №№ 31/4-4404, 31/4-4405, 31/4-4406 від 16.11.2023, № 31/29-187 від 07.12.2023 (т. 1, а.с. 28-34, 94-95). З наданих відповідей убачається, що жодний із зазначених транспортних засобів не зареєстрований за перевізниками, вказаними в товарно-транспортних накладних. Водійські посвідчення на зазначені в товарно-транспортних накладних транспортні засоби або взагалі не видавались, або видавались не тим водіям, які вказані в цих накладних.

Таким чином, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області вважає, що фактично господарські операції з поставки Фермерським господарством «АГРОР» товару контрагентам за договорами не відбувались.

Також позивач зазначає, що Фермерським господарством «АГРОР» з метою підтвердження реальності здійснення господарських операцій контролюючим органам надавались письмові пояснення, в яких відповідач 1 повідомляв, що для збору врожаю пшениці та соняшника у 2019році залучав фізичних осіб підприємців Вертелецького В.А., Мороза Є.Г. та Шаргородського С.В. (т. 2, а.с. 224). Однак перевірка не підтвердила взаємовідносини між Фермерським господарством «АГРОР» та фізичною особою підприємцем Морозом Є.Г. (т. 1, а.с.249-250; т. 2, а.с. 1-3).

Беручи до уваги правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 809/117/13-а, від 22.03.2018 у справі № 815/3666/16, від 10.04.2018 у справі № 815/24/17, від 10.09.2020 у справі № 805/3461/16-а, від 05.05.2023 у справі №160/15514/20, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області вважає, що господарські операції за договором поставки № 04/01-2020 З від 10.03.2020 та за договором постачання № 167 від 31.03.2020 фактично не здійснювались, тому платники податків не мають права на податкову вигоду у вигляді податкового кредиту та/або зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат.

Не погоджуючись із позовними вимогами Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Приватне акціонерне товариство «Сумський завод продовольчих товарів» подало до суду відзив на позовну заяву, в якому повністю заперечує проти позову.

Відповідач 3 вважає необґрунтованими твердження позивача та повідомляє, що договір постачання № 167 від 31.03.2020 виконано сторонами в повному обсязі, товар, що був предметом договору, поставлений та перероблений, а результат такої переробки продано та вже, ймовірно, спожито. Крім того, реальність операцій за спірним договором вже була предметом судового розгляду в рамках справи № 320/1016/21, тобто така реальність операцій є преюдиційним фактом.

Приватне акціонерне товариство «Сумський завод продовольчих товарів» повідомляє, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області подано позовну заяву до суду після набрання законної сили рішенням суду у справі № 320/1016/21, тому позивачу відомо про те, що Головне управління ДПС у Київській області не довело правових підстав для відмови Фермерському господарству «АГРОР» у реєстрації податкових накладних.

Відповідач 3 указує, що волевиявлення сторін договору постачання № 167 від 31.03.2020 було спрямовано на передачу Фермерським господарством «АГРОР» у власність Приватного акціонерного товариства «Сумський завод продовольчих товарів» товару (насіння соняшника) з метою подальшого використання у своїй діяльності, прийняття та оплату товару (насіння соняшника) відповідачем 3, що відповідає правовій природі договорів поставки загалом та безпосередньо умовам договору № 167 від 31.03.2020 року.

Так, алгоритм взаємодії Фермерського господарства «АГРОР» та Приватного акціонерного товариства «Сумський завод продовольчих товарів» за договором постачання № 167 від 31.03.2020 виглядає наступним чином:

1) сторони досягли домовленості за всіма істотними умовами та підписали текст договору (момент вчинення договору);

2) на виконання вимог пункту 1.4 Договору від 31.03.2020 Фермерське господарство «АГРОР» надано копії статистичних звітів про посівні площі сільськогосподарських культур форми № 4-сг під урожай 2019 року, про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду форми № 29-сг на 01.12.2019 (т. 1, а.с. 201-204);

3) Фермерське господарство «АГРОР» передано у власність відповідача 3 товар (насіння соняшника) партіями, що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними, копії яких додано до позовної заяви;

4) Приватним акціонерним товариством «Сумський завод продовольчих товарів» прийнято та оплачено (копії платіжних доручень додаються т. 3, а.с. 255-258) товар відповідно до видаткових та товарно-транспортних накладних, виписаних Фермерським господарством «АГРОР»;

5) Фермерським господарством «АГРОР» складено і направлено податкові накладні на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З наведеного відповідач 3 робить висновок, що Фермерське господарство «АГРОР» та Приватне акціонерне товариство «Сумський завод продовольчих товарів» не мали наміру не виконувати договір постачання № 167 від 31.03.2020, а, навпаки, мали намір на створення правових наслідків за результатами виконання договору та фактично виконали його, тому правові підстави для визнання такого договору недійним відсутні.

Відповідач 3 наполягає, що Київський окружний адміністративний суд у рішенні від 29.07.2022 у справі № 320/1016/21 урахував, що надані Фермерським господарством «АГРОР» документи підтверджували реальність господарських операцій з Приватним акціонерним товариством «Сумський завод продовольчих товарів» за договором постачання № 167 від 31.03.2020 року.

Крім того, Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 30.11.2022 у справі №320/1016/21 зазначив, що факт зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних не спростовує ані факту здійснення платником податків господарських операцій, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (придбання товарів/послуг або отримання коштів), що підтверджується тільки первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

Відповідач 3 також звертає увагу, що у справі № 904/3412/24 беруть участь ті самі особи, які брали участь у справі № 320/1016/21.

Також Приватне акціонерне товариство «Сумський завод продовольчих товарів» зауважує, що запити Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на адресу Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС у Дніпропетровській області містять численні помилки та описки, що призвело до отримання неправдивої інформації, яка не відповідає дійсності.

Відповідач 3 указує, що позивачем не долучено до матеріалів справи № 904/3412/24 документи, які надавались Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області при розгляді справи № 160/21451/23, а саме: запит позивача до Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях № 45016/5/04-36-05-01-10 від 21.11.2023 та відповідь Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях № 31/29-151 від 30.11.2023 (т. 3, а.с. 263-265). Зазначена у відповіді інформація ідентична з інформацією, що міститься в товарно-транспортних накладних, та спростовує доводи позивача щодо «нереальності» господарських операцій за договором.

Отже, відповідач 3 вважає, що договір постачання № 167 від 31.03.2020, укладений між Фермерським господарством «АГРОР» та Приватним акціонерним товариством «Сумський завод продовольчих товарів», є правомірним, таким, що не суперечить статтям 203, 208, 215, 228 Цивільного кодексу України; сторони при укладенні договору дотрималися вимог статей 627, 629 Цивільного кодексу України щодо свободи та обов`язковості договору.

У відповіді на відзив Приватного акціонерного товариства «Сумський завод продовольчих товарів» Головне управління ДПС у Дніпропетровській області наполягає, що: фактично предмет договору не вирощувався і не міг вирощуватись Фермерським господарством «АГРОР» на вказаних останнім земельних ділянках; посвідчення водіїв, зазначені в товарно-транспортних накладних, не відповідають дійсності; товар не вивозився на адресу відповідачів 2, 3 перевізниками, вказаними в товарно-транспортних накладних, підписаних сторонами договорів; зазначені в товарно-транспортних накладних транспортні засоби не перетинали вказані в товарно-транспортних накладних населені пункти або взагалі, або в дні, зазначені в таких товарно-транспортних накладних.

Таким чином, позивач наполягає на відсутності здійснення господарських операцій на виконання договору постачання № 167 від 31.03.2020 року.

Щодо посилання Приватного акціонерного товариства «Сумський завод продовольчих товарів» на практику Верховного Суду, викладену у справах №№ 820/13380/13-а, 808/1543/17, 813/8500/13, 804/939/16, 806/4408/13-а, 826/6280/13-а, 160/3364/19, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звертає увагу суду, що предметом розгляду в наведених справах була виключно правомірність визначення контролюючими органами податку на додану вартість та податку на прибуток платникам податків шляхом винесення податкових повідомлень-рішень на підставі статей 138, 139, 193, 198, 201 Податкового кодексу України. У справі № 904/3412/24 предметом позову є не податкові правовідносини, а правовідносини щодо відповідності укладених між суб`єктами господарювання договорів інтересам держави та суспільства. При цьому вимоги щодо визнання вказаних договорів недійсними заявлені позивачем на підставі статей 202-204, 215-216, 228 Цивільного кодексу України, а не на підставі положень Податкового кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕ-НАТ-ТРЕЙД» подало відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти заявлених позовних вимог.

Відповідач 2 вважає, що обов`язковою умовою визнання правочину недійсним є встановлення обставин вчинення такого правочину.

Крім того, платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕ-НАТ ТРЕЙД» зазначає, що на виконання умов договору поставки № 04/01-2020 З від 10.03.2020 кількісні, якісні та вартісні показники визначались у специфікаціях до договору: № 1 від 10.03.2020, № 2 від 17.03.2020, № 3 від 20.03.2020, № 4 від 25.03.2020, № 5 від 26.03.2020, № 6 від 01.04.2020, № 7 від 02.04.2020, № 8 від 03.04.2020, № 9 від 04.04.2020, №№ 10, 11 від 07.04.2020, № 12 від 08.04.2020, № 13 від 11.04.2020, № 14 від 13.04.2020, № 15 від 14.04.2020, № 16 від 16.04.2020, № 17 від 17.04.2020, №18 від 24.04.2020 року.

На виконання вказаних специфікацій Фермерське господарство «АГРОР» передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕ-НАТ-ТРЕЙД» прийняло пшеницю на підставі наступних видаткових накладних: №№ 170, 174 від 04.04.2020, №№ 175, 176 від 07.04.2020, № 177 від 08.04.2020, № 180 від 11.04.2020, № 181 від 13.04.2020, № 184 від 14.04.2020, № 190 від 15.04.2020, № 192 від 16.04.2020, № 194 від 17.04.2020, № 201 від 24.04.2020 року.

Надалі отриманою від Фермерського господарства «АГРОР» продукцією сільськогосподарського призначення (пшеницею) Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕ-НАТ ТРЕЙД» розпорядилось, відвантаживши її на адреси товариств з обмеженою відповідальністю «Лихачовський елеватор» та «АПК НОВААГРО».

Отже, відповідач 2 вважає, що позивачем не надано суду належних, достатніх, допустимих доказів на підтвердження протиправності спірних правочинів, тому позов Головного управління ДПС у Дніпропетровській області не є обґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Позивач просить визнати недійсними договір поставки № 04/01-2020 З від 10.03.2020, укладений між Фермерським господарством «АГРОР» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕ-НАТ ТРЕЙД», та договір постачання № 167 від 31.03.2020, укладений між Фермерським господарством «АГРОР» та Приватним акціонерним товариством «Сумський завод продовольчих товарів».

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недоодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно з ч.ч. 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

На підставі ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 22.06.2020 у справі №177/1942/16-ц, наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення, тобто недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору. Невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, не є підставою для його визнання недійсним.

Оспорюваний правочин Цивільний кодекс України імперативно не визнає недійсним, допускаючи можливість визнання його таким у судовому порядку на вимогу однієї зі сторін або іншої заінтересованої особи, якщо в результаті судового розгляду буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину в порядку, передбаченому процесуальним законом.

При цьому оспорюваний правочин є вчиненим, породжує юридично значущі наслідки, обумовлені ним, та в силу презумпції правомірності правочину за ст. 204 Цивільного кодексу України вважається правомірним, якщо не буде визнаний судом недійсним.

Таким чином, при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Реалізуючи передбачене ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, звертаючись до господарського суду, особа зазначає в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Водночас указані норми права не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близькі за змістом правові висновки викладені в п. 8.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17, п. 7.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18, п. 112 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Особа, яка звертається до суду з позовом, зазначає в позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмета заявленого позову, наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним указується в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 22.09.2022 у справі № 924/1146/21, від 06.10.2022 у справі № 922/2013/21, від 17.11.2022 у справі № 904/7841/21.

У справі № 904/3412/24 Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до суду з позовом про визнання недійсними договорів поставки саме на підставі ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування наявності порушеного цивільного права (інтересу) позивач зазначив про те, що спірні договори укладені відповідачами з ознаками умислу на укладення договорів, що суперечать інтересам держави та суспільства, у зв`язку з чим спірні договори підлягають визнанню недійсними.

При цьому Головне управління ДПС у Дніпропетровській області не довело наявності в нього порушеного права та інтересу.

Водночас ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, шляхом укладання правочинів суб`єкти правовідносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Згідно зі статтями 16, 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є:

- пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою;

- наявність підстав для оспорювання правочину;

- встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала в певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав, тобто особа має обґрунтувати юридичну зацікавленість щодо наявності/відсутності цивільних прав.

Свобода договору, яка передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, і свобода підприємницької діяльності, яка полягає у самостійному здійсненні без обмежень будь-якої підприємницької діяльність, не забороненої законом, є ключовими засадами цивільного та господарського права, закріпленими у статтях 3, 627 Цивільного кодексу України, статтях 6, 43 Господарського кодексу України. Визнання договорів недійсними за позовом третьої особи, не сторони договорів, є істотним втручанням держави в указані принципи, при цьому порушений інтерес особи має бути таким, що вимагає такого втручання, а таке втручання має бути єдиним можливим способом виправлення правової ситуації.

Аналогічний правовий висновок сформований у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20.

Крім учасників правочину (сторін договору), позивачем у справі про визнання недійсним правочину може бути будь-яка заінтересована особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Такий правовий висновок викладений у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 387/515/18.

Водночас у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17 міститься правовий висновок про те, що тлумачення статей 15, 16 Цивільного кодексу України свідчить, що недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документа, як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документа не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Крім того, за правовим висновком, викладеним у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09.09.2024 у справі № 352/1070/17, застосування позову про оспорення правочину (ресцисорного позову) потребує не лише встановлення підстав для оспорення, але й порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду.

Для приватного права, з урахуванням принципу розумності, є неприйнятним використання правомірних приватно-правових конструкцій (зокрема, конструкції оспорюваного правочину). Правопорядок не може допускати ситуації, коли правомірна конструкція (зокрема, конструкції оспорюваного правочину) застосовується не для тієї мети, для якої вона призначена, та за відсутності умов, за яких вона може бути застосована (зокрема, за відсутності порушеного приватного права чи інтересу, чи коли при застосуванні конструкції оспорюваного правочину не здійснюється присікання порушеного приватного права чи/та інтересу або ж їх відновлення).

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №910/15262/18 та від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, постановах Верховного Суду від 10.06.2021 у справі № 904/2981/20 та від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20.

Разом із цим, у наведених постановах Верховного Суду також відзначено, що у разі з`ясування обставин відсутності порушеного права позивача (що є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові), судам не потрібно вдаватись до оцінки спірного правочину на предмет його відповідності положенням законодавства.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області не доведено, що оспорюваними договорами порушені права та інтереси останнього, тому вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Щодо інших доводів сторін суд указує наступне.

Ураховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, беручи до уваги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень за застосування практики Європейського суду з прав людини», ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та протоколів до неї, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в п. 23 рішення від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (заява № 63566/00) зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, №303-A).

Судом досліджені всі документи, які надані сторонами, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень судом до уваги не береться, оскільки вони не спростовують наведених вище висновків.

З огляду на відмову в задоволенні позовної заяви, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на Головне управління ДПС у Дніпропетровській області.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовної заяви Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ 44118658) до Фермерського господарства «АГРОР» (49049, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пров. Добровольців, буд. 17, код ЄДРПОУ 41865671), Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕ-НАТ ТРЕЙД» (61037, Харківська область, м. Харків, просп. Московський, буд. 199-А, офіс 704, код ЄДРПОУ 41804556) та Приватного акціонерного товариства «Сумський завод продовольчих товарів» (42350, Сумська область, Сумський район, с. Бездрик, вул. Зарічна, буд. 1, код ЄДРПОУ 00375160) про визнання недійсними договору поставки № 04/01-2020 З від 10.03.2020, укладеного між Фермерським господарством «АГРОР» і Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕ-НАТ ТРЕЙД», та договору постачання № 167 від 31.03.2020, укладеного між Фермерським господарством «АГРОР» і Приватним акціонерним товариством «Сумський завод продовольчих товарів» відмовити.

2. Витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 03.01.2025.

Суддя В.О. Дичко