Ухвала

від 02.01.2025 по справі 904/5779/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження у справі

02.01.2025м. ДніпроСправа№ 904/5779/24

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Татарчук В.О., розглянувши матеріали позовної заяви

За позовом Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Дніпропетровська обл., м. Дніпро)

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Максіпром Груп (Дніпропетровська обл., м.Нікополь)

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Максіпром Груп" про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період грудень 2022 року-листопад 2024 року за списком №2 у розмірі 324746,66грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Максіпром Груп" є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. На виконання пункту 6 Інструкції "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", затвердженої Постановою управління Пенсійного фонду України №31-1 від 19.12.2003 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за №65/8663, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області були отримані розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, які були призначені особам згідно довідок наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Максіпром Груп" відділами по призначенню пенсій управлінням Пенсійного фонду України. Отже, сума заборгованості за списком №2 за період з грудня 2022 року по листопад 2024 року становить 324746,66грн.

Правовою підставою позову позивач вказує порушення відповідачем норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Проаналізувавши матеріали позовної заяви, господарський суд встановив, що подана позовна заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства з огляду на наступне.

Згідно з частиною другою статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються в межах справи про банкрутство шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом (пункт 3 частини восьмої статті 45 Кодексу України з питань банкрутства).

Однак, як вбачається з автоматизованої системи "Діловодство спеціалізованого суду", постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.04.2023 у справі №904/3841/22 ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2022 про відкриття провадження у справі №904/3841/22 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопрогресбуд" про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Максіпром Груп" - скасовано. Відмовлено у відкритті провадження у справі №904/3841/22 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопрогресбуд" про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Максіпром Груп".

Враховуючи викладене, подана позовна заява повинна досліджуватися судом на відповідність розгляду саме за правилами господарського судочинства, враховуючи як суб`єктний склад, так і заявлений предмет позову.

Положення статті 20 Господарського процесуального кодексу України передбачають визначення юрисдикції господарських судів у справі як за суб`єктним, так і за предметним критерієм.

Згідно з частиною першою статті 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду;

3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;

4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах;

5) справи у спорах щодо фінансових інструментів, зокрема щодо цінних паперів, в тому числі пов`язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов`язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах;

6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності;

8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України;

9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство;

10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;

11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті;

12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (власників), учасника (учасників), акціонера (акціонерів) такої юридичної особи, поданим в її інтересах;

13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами;

14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою;

15) інші справи у спорах між суб`єктами господарювання;

16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець;

17) справи, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійних договорів, крім спорів, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства;

18) справи у спорах щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів власників облігацій, що виникають між адміністратором за випуском облігацій та емітентом облігацій та/або особами, які надають забезпечення за такими облігаціями;

19) справи у спорах щодо оскарження рішення зборів власників облігацій;

20) справи у спорах між організацією водокористувачів та її членом або власником (користувачем) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, включеної до території обслуговування відповідної організації водокористувачів, щодо набуття чи припинення членства в такій організації водокористувачів, укладання, зміни, розірвання, виконання організацією водокористувачів договорів, додаткових угод та іншої документації, яка відповідно до умов договору є його невід`ємною частиною, умов надання послуг організацією водокористувачів, визнання недійсними правочинів, вчинених організацією водокористувачів, а також щодо визначення території обслуговування організації водокористувачів; справи у спорах між власниками меліоративних систем або мереж та водокористувачами щодо умов забору, доставки води та її відведення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.05.2018 у справі №910/11188/17 зазначає, що при вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 Господарського кодексу України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №910/7726/18.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з частиною першою статті 45 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

За змістом статті 4 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі можуть бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці, а також фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, але у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду.

Відповідно до статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб`єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Так, не підлягають розгляду в господарських судах справи у спорах, пов`язаних із здійсненням владних повноважень, зокрема, Пенсійним фондом України та його органами у стягненні витрат на доставку та виплату пенсій. Водночас господарськими судами розглядаються на загальних підставах справи зі спорів за участю названих органів, якщо такі спори виникають з цивільних чи господарських правовідносин, в яких ці органи виступають на рівних засадах з іншими учасниками відповідних відносин (наприклад, у зв`язку з виконанням цивільно-правових чи господарсько-правових договорів, відшкодування матеріальної або моральної шкоди, із зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави тощо).

Спір за участю Управління Пенсійного фонду України як органу виконавчої влади, який у спірних правовідносинах безпосередньо реалізує надані законодавством владні управлінські функції, з роботодавцем про стягнення витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Великої палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11.

Таким чином, позовну заяву подано з порушенням правил предметної юрисдикції господарських судів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви (частина третя статті 175 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною шостою статті 175 Господарського процесуального кодексу України, відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Враховуючи зазначені позивачем підстави обґрунтування вимог, такий позов підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

За загальним правилом, встановленим частиною другою статті 26 Кодексу адміністративного судочинства України, позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Керуючись статтями 3, 4, 20, 45, 175, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Максіпром Груп" про стягнення заборгованості в розмірі 324746,66грн.

2. Роз`яснити про право Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернутися з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Максіпром Груп" про стягнення заборгованості в розмірі 324746,66грн в порядку адміністративного судочинства за місцем знаходження відповідача.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 02.01.2025.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.О. Татарчук