Рішення

від 12.12.2024 по справі 908/2075/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/134/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2024 Справа № 908/2075/24

м. Запоріжжя

За позовом: Керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі:

позивача: Запорізької міської ради, м. Запоріжжя

до відповідача-1: Департаменту управління активами Запорізької міської ради, м. Запоріжжя,

відповідача-2: Комунального підприємства «ГРАДОПРОЕКТ», м. Запоріжжя,

відповідача-3: Запорізького обласного товариства болгарської культури, м. Запоріжжя

про визнання договору оренди нерухомого майна недійсним в частині

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Самойленко О.П.

За участю представників:

прокурор: Якушева Я.А.;

від позивача: Савченко І.Г.;

від відповідача-1: Шевкопляс Т.В.;

від відповідача-2: не з`явився;

від відповідача-3: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (документ сформований в системі «Електронний суд») керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі позивача: Запорізької міської ради до відповідачів: Департаменту управління активами Запорізької міської ради, Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7» та Запорізького обласного товариства болгарської культури про визнання недійсним п. 3.1 договору оренди нерухомого майна на вул. Наукового містечка, 8, що належить до комунальної власності та передається в оренду без проведення аукціону, № 1/24 від 02.01.2024, укладеного між Департаментом управління активами Запорізької міської ради, Комунальним підприємством «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7» та Запорізьким обласним товариством болгарської культури, в частині визначення згідно з рішенням Запорізької міської ради від 29.09.2023 № 188 орендної плати у розмірі 1 (однієї) гривні на рік без ПДВ.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 30.07.2024 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2075/24 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою суду від 05.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2075/24, присвоєний номер провадження 9/134/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Ухвалою суду від 03.09.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів, підготовче засідання відкладено. Ухвалою суду від 04.10.2024 в порядку ст. 48 ГПК України замінено первісного відповідача-2 Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7» на належного Комунальне підприємство «ГРАДПРОЕКТ», підготовче засідання відкладено. Ухвалою суду від 04.11.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.11.2024. У судовому засіданні 26.11.2024 оголошено перерву до 12.12.2024.

В судовому засіданні 12.12.2024 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Прокурор підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених у позові, з урахуванням доводів, зазначених у відповідях на відзиви відповідача-1 та відповідача-2 (Т.1, арк.с. 162-168, арк.с. 221-228). Позовні вимоги мотивовані, зокрема, наступним. Відповідно до Свідоцтва на право власності від 02.10.2001 № 1804 будинок за адресою: о. Хортиця, 55, м. Запоріжжя, належить територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради на підставі рішень Запорізької міської ради від 24.10.1991 № 419/8 та від 27.06.1997 № 308/1. Розпорядженням голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району від 25.12.2012 № 974р упорядковано поштові адреси об`єктів нерухомості, розташованих на о. Хортиця у м. Запоріжжі. Так, будинку № 55 на о. Хортиця присвоєно адресу: вул. Наукового містечка, 8, м. Запоріжжя. Відповідно до інформації виконавчого комітету Запорізької міської ради від 13.03.2024 № 02872/03.3-20/03 встановлено, що на виконання рішення Запорізької міської ради від 29.09.2023 № 188 між Департаментом управління активами Запорізької міської ради (орендодавець), Комунальним підприємством «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7» (балансоутримувач) та Запорізьким обласним товариством болгарської культури (орендар) 02.01.2024 укладено договір оренди № 1/24 нерухомого майна на вул. Наукового містечка, 8, що належить до комунальної власності та передається в оренду без проведення аукціону. Відповідно до п. 3.1 Договору орендна плата визначається згідно з рішенням Запорізької міської ради від 29.09.2023 № 188 і складає 1 (одну) гривню на рік без ПДВ. Цей Договір укладено строком на 1 (один) рік з 02 січня 2024 ороку по 01 січня 2025 року включно. У той же день (02.01.2024) між орендодавцем, балансоутримувачем та орендарем підписано акт прийому-передачі. Тобто рішення Запорізької міської ради від 29.09.2023 № 188 «Про передачу в оренду без проведення аукціону комунального майна Запорізької міської територіальної громади на вул. Наукового містечка, 8 та встановлення річної орендної плати за користування таким майном Запорізькому обласному товариству болгарської культури» є реалізованим. Рішення Запорізької міської ради від 29.09.2023 № 188 «Про передачу в оренду без проведення аукціону комунального майна Запорізької міської територіальної громади на вул. Наукового містечка, 8 та встановлення річної орендної плати за користування таким майном Запорізькому обласному товариству болгарської культури» прийнято всупереч ст.ст. 2, 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», п. 111 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, п. 13 Методики розрахунку орендної плати за державне майно, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання розрахунку орендної плати за державне майно», у зв`язку з чим останнє є незаконним в частині визначення орендної плати у розмірі 1 грн., а п. 3.1 договору оренди № 1/24 нерухомого майна на вул. Наукового містечка, 8, що належить до комунальної власності та передається в оренду без проведення аукціону від 02.01.2024 недійсним в частині визначення орендної плати в розмірі 1 гривні на рік. Запорізька міська рада є основним органом в системі органів місцевого самоврядування, до повноважень якого належить захист прав та законних інтересів Запорізької міської територіальної громади щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності (ст.ст. 10, 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Отже прокурором правомірно визначено Запорізьку міську раду позивачем у вказаній справі, яка повинна захищати інтереси Запорізької міської територіальної громади у правовідносинах, що виникли. Позиція Запорізької міської ради, яка є єдиним належним представником власника предмета оренди за оспорюваним договором (Запорізької міської територіальної громади), свідчить про її усвідомлену пасивну поведінку, самоусунення від захисту інтересів територіальної громади зокрема, та держави в цілому, у правовідносинах, що виникли, а отже надає прокурору право на їх захист в суді. Незважаючи на заперечення позивача (Запорізької міської ради) проти задоволення поданого в її інтересах позову, прокурор підтримав поданий ним позов та наполягав на розгляді справи по суті.

Запорізька міська рада підтримала свою правову позицію, що викладена у поясненнях від 04.11.2024, та заперечила проти заявлених позовних вимог, зазначивши, зокрема, про наступне. Спір про право між Запорізькою міською радою та відповідачами відсутній. Прокурор не звертався до відповідача-1 орендодавця комунального майна, в порядку ч. 3 ст. 23 ГПК України щодо усунення, на його переконання, порушень чинного законодавства у процесі укладення договору оренди та не надав достатніх та переконливих доказів щодо недійсності договору оренди. Запорізькою міською радою прийнято рішення про передачу об`єкта нерухомого майна за 1 гривню на підставі чинного законодавства та в межах повноважень, визначених чинним законодавством України. Рішеннями Запорізької міської ради від 06.04.2011 №47 «Про затвердження і введення в дію річних ставок орендної плати за використання нерухомого майна права комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя», від 26.08.2020 №62 «Про деякі питання оренди комунального майна» (зі змінами, внесеними рішенням від 29.09.2023 №203) визначений перелік юридичних осіб зі встановленням річної орендної плати у розмірі 1 гривні для комунального майна Запорізької міської територіальної громади. Нерухоме майно по вул. Наукове містечко, 8 перебуває в користуванні відповідача-3 на умовах договору оренди від 02.01.2024 №1/24. Прокурором в позові безпідставно визначено Запорізьку міську раду в якості позивача.

Відповідач-1 (Департамент управління активами Запорізької міської ради) підтримав заперечення, що викладені у відзиві на позов (Т.1, арк.с. 94-97). Заперечення вмотивовані наступним. Орендоване майно за спірним договором оренди є комунальною власністю; саме на відповідача-1 покладено функції здійснення повноважень орендодавця майна комунальної власності територіальної громади міста Запоріжжя, у тому числі щодо виконання рішення Запорізької міської ради. Саме прийняття позивачем рішення стало підставою для укладання договору оренди, а не самостійне прийняття рішення Департаментом управління активами Запорізької міської ради щодо передачі в оренду нежитлового приміщення - окремо розташованої двоповерхової нежитлової будівлі (літ.А-1) площею 262,10 кв.м за адресою: 69005, м.Запоріжжя, вул. Наукове містечко, 8. Виконання рішення міської ради є прямим обов`язком Департаменту управління активами Запорізької міської ради. Прокурор не звертався до відповідача-1 Орендодавця комунального майна в порядку частини 3 статті 23 ГПК України щодо усунення, на його переконання, порушень чинного законодавства у процесі укладення договору оренди та не надав достатніх та переконливих доказів щодо недійсності договору оренди. Прокурором не надано жодних належних доказів та не доведено, що Запорізька міська рада, як орган, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси Запорізької територіальної громади, не здійснює або неналежним чином здійснює її захист. З огляду на викладене, прокурором у позові безпідставно визначено Запорізьку міську раду в якості позивача. Також, в даному випадку, державні інтереси ніким не порушено, отже відсутній предмет спору. Таким чином правова позиція прокурора є необґрунтованою, а доводи позовної заяви не підтверджені фактичними обставинами.

Відповідач-2 (КП «ГРАДПРОЕКТ») в судові засідання з розгляду справи по суті не з`являвся, про причини неявки суду не повідомляв; про дати, час та місце судових засідань був повідомлений належним чином. У відзиві, який отримано судом 18.10.2024, заперечив проти заявлених прокурором позовних вимог (Т.1, арк.с. 209-215). Заперечення мотивовані зокрема наступним. Прокурором не надано жодних належних доказів та не доведено, що Запорізька міська рада, як орган, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси Запорізької територіальної громади, не здійснює або неналежним чином здійснює її захист. Прокурором у позові безпідставно визначено Запорізьку міську раду у якості Позивача. У даному випадку державні інтереси ніким не порушено, отже відсутній предмет спору. Правова позиція прокурора є необґрунтованою, а доводи позовної заяви не підтверджені фактичними обставинами. Запорізькою міською радою прийнято рішення про передачу об`єкта нерухомого майна за 1 гривню на підставі чинного законодавства та в межах повноважень, визначених чинним законодавством України. На виконання вищевказаного рішення Запорізької міської ради й було укладено спірний договір оренди. Визнання правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача.

Відповідач-3 (Запорізький обласне товариство болгарської культури) в судові засідання не з`являвся, про причини неявки суду не повідомляв; своїм правом на подання відзиву не скористався, відзив не надав. Будь-яких заяв, клопотань від відповідача-3 до суду не надходило.

Про відкриття провадження у даній справі, дати, час та місце судових засідань був повідомлений належним чином.

Так, відповідно до ч.ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

З положень ч. 4 ст. 89 ЦК України слідує, що до єдиного державного реєстру, зокрема, вносяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.

За приписами частини першої статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до відомостей (витяг) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою місцезнаходження відповідача Запорізького обласного товариства болгарської культури, код ЄДРПОУ 13626868, є: 690633, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, 60.

Ухвали суду, в тому числі і ухвала від 05.08.2024 про відкриття провадження у справі, були направлені відповідачу-3 на зареєстровану адресу місцезнаходження. Разом з тим, ухвала суду про відкриття провадження у справі 27.08.2024 була повернута підприємством поштового зв`язку до господарського суду без вручення адресату з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою». Також ухвали суду від 03.09.2024, від 04.10.2024, від 29.10.2024 та від 04.11.2024 були повернуті до господарського суду підприємством поштового зв`язку без вручення адресату з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд зазначає, що відповідач-3 у даній справі є юридичною особою, на яку відповідно до положень статті 4, пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» покладено обов`язок зазначати достовірні дані щодо місцезнаходження юридичної особи та які відповідно до положень статті 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України «Про поштовий зв`язок» та Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 09.02.2022 по справі № 916/939/15-г).

Відповідно до змісту постанови Верховного Суду від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, Касаційний господарський суд, здійснивши аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Верховний Суд у вказаній постанові також зазначив, що встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

День невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду (зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.06.2022 у справі № 910/4430/21).

Зі змісту ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до п. 1, п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про розгляд справи за відсутністю відповідача-2 та відповідача-3, за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора, представників позивача та відповідача-1, суд

УСТАНОВИВ:

02.01.2024 року між Департаментом управління активами Запорізької міської ради (Орендодавець, відповідач-1), Комунальним підприємством «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7» (Балансоутримувач) та Запорізьким обласним товариством болгарської культури (Орендар, відповідач-3) укладено Договір оренди №1/24 нерухомого майна на вул. Наукового містечка, 8, що належить до комунальної власності та передається в оренду без проведення аукціону (надалі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Орендодавець і Балансоутримувач, на підставі рішення Запорізької міської ради від 29.09.2023 №188, передають, а Орендар приймає в строкове платне користування комунальне майно окремо розташовану двоповерхову будівлю (літ. А-2) площею 262,10 кв.м., за адресою: 69017, м. Запоріжжя, вул. Наукового містечка, 8 (далі майно), яке перебуває в господарському відданні Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7», вартість якого визначена на підставі звіту про незалежну оцінку майна і становить за висновком про його вартість 2 414 300,00 грн без ПДВ станом на 31.10.2023.

Майно передається в оренду для проведення статутної діяльності Запорізького обласного товариства болгарської культури (п. 1.4 Договору).

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що орендна плата визначається згідно з рішенням Запорізької міської ради від 29.09.2023 №188 і складає 1 (одну) гривню на рік без ПДВ.

Цей Договір укладено строком на 1 (один) рік з 02 січня 2024 року по 01 січня 2025 року включно (п. 9.1 Договору).

Додатковою угодою від 01.07.2024 до Договору (Т. 1, арк.с. 144 - зворотній бік, 145) внесено зміни щодо сторони в Договорі, а саме: балансоутримувача Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7» замінено на Комунальне підприємство «ГРАДПРОЕКТ» (відповідач-2 у справі). Також п. 3.3 Договору викладено в новій редакції.

Як зазначив прокурор, встановлення пільгової річної орендної плати суперечить ст. ст. 2, 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», п. 111 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, п. 13 Методики розрахунку орендної плати за державне майно, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання розрахунку орендної плати за державне майно», внаслідок чого п. 3.1 Договору оренди від 02.01.2024 № 1/24 підлягає визнанню недійсним в частині визначення орендної плати в розмірі 1 гривні на рік.

У зв`язку з невідповідністю умов Договору оренди №1/24 від 02.01.2024 в частині визначення розміру орендної плати положенням діючого законодавства та нездійснення Запорізькою міською радою захисту порушених інтересів держави та територіальної громади міста Запоріжжя, керівник Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в порядку ст. 53 ГПК України звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом, за яким відкрито провадження у даній справі № 908/2075/24.

З положень статті 131-1 Конституції України слідує, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

В частинах 1, 3 та 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», зокрема, визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

За приписами статті 53 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Системне тлумачення положень ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення її інтересів, зокрема, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі №925/383/18).

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси Держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

При встановленні наявності або відсутності порушень або загрози порушень інтересів держави необхідно виходити з того, що ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» зазначає про порушення або загрозу порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Аналіз вказаної статті Закону дає підстави дійти до висновку що «інтереси держави» (як загальне поняття) являють собою комплекс прав та законних інтересів як в цілому держави України (або народу України), так і інтереси окремої територіальної громади певної місцевості (жителі певного населеного пункту або декількох населених пунктів).

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Інтереси держави Україна та інтереси певної територіальної громади є частинами одного цілого «інтересів держави», про які зазначено в ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Незалежно від причин неможливості самостійно звернутись до суду з позовом, сам факт незвернення до суду місцевої ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів відповідної територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Таку ж позицію висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18.

У постанові Великої Палати Верховного суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (провадження №12-194гс19) Верховний Суд зауважив, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

У вказаній постанові Великою Палатою Верховного Суду наведено наступні правові висновки. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 4/166 «Б», «нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він наділений відповідними повноваження для їх захисту інтересів держави, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. «Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. «Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача. Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чиномпрокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 906/982/19.

Позивачем у позовній заяві визначено Запорізьку міську раду.

За приписами статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

З положень ч. 1 ст. 6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» слідує, що первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

В силу ч. ч. 3, 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтями 142 Конституції України та ст. ст. 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Держава бере участь у формуванні доходів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.

Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Згідно з ч. 7 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об`єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, скорочувати обсяги доходів місцевих бюджетів, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.

Статтею 172 ЦК України визначено, що територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції, встановленої законом.

Таким чином, територіальна громада як власник об`єктів права комунальної власності делегує відповідній раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Тобто Запорізька міська рада, яка діє від імені Запорізької міської територіальної громади, повинна діяти в інтересах територіальної громади та виключно у спосіб і у межах повноважень, передбачених законом.

При цьому воля територіальної громади може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Розуміючи, що об`єкти комунальної власності є важливим елементом забезпечення економічної безпеки членів територіальної громади зокрема, та держави в цілому, Запорізька міська територіальна громада, делегуючи Запорізькій міській раді повноваження на володіння, користування та розпорядження своїм майном, правомірно розраховувала на його ефективне використання, законне розпорядження їм на умовах оренди, отримання від цього доходу, який у подальшому буде спрямовано на користь її членів та зміцнить основи місцевого самоврядування.

В позовній заяві прокурором зазначено, що Запорізька міська рада як власник майна, що є предметом оспорюваного договору, повинна здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Нездійснення власником майном захисту інтересів держави свідчить про усвідомлену пасивну поведінку суб`єкта уповноваженого на звернення до суду за захистом інтересів держави та є підставою для пред`явлення прокурором позову до суду в інтересах держави, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно зі ст. 145 Конституції України права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.

Право на звернення прокурора в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування підтверджене у постанові Великої Плати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 32/563 (провадження № 12-172гс18).

В матеріалах справи містяться копії звернень прокурора до позивача (Т.1, арк.с. 32-33, 49) щодо надання інформації про вжиття заходів усунення порушень вимог чинного законодавства при передачі в оренду нежитлової будівлі.

Також прокурор до звернення з позовом до суду, попередньо, в порядку частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», повідомив Запорізьку міську раду про наявність підстав для представництва в суді (Т.1, арк.с. 66).

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про наявність законних підстав для представництва прокурором в суді інтересів держави в особі позивача Запорізької міської ради.

Стосовно непідтримання Запорізькою міською радою позову поданого в її інтересах прокурором, суд зазначає наступне.

За змістом ч.ч. 4, 5 ст. 55 ГПК України якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, поданого власником (власниками), учасником (учасниками), акціонером (акціонерами) цієї юридичної особи в її інтересах, а також позову прокурора в інтересах держави. Відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

У п. 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено, що при вирішенні питання про необхідність звернення до суду з позовом компетентний орган може діяти в умовах конфлікту інтересів - коли порушення інтересів держави, про яке стверджує прокурор, може бути пов`язане з раніше вчиненими протиправними діями цього органу чи бездіяльністю.

Аналіз наведеного свідчить, що непідтримання компетентним органом позову, поданим в його особі, не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим, оскільки невжиття цим органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Проаналізувавши норми чинного законодавства та фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом частин 1-3 статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. За договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об`єктом оренди можуть бути, зокрема, державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

Згідно з ч. ч. 1 - 3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

При цьому, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними, а також наявність у позивача порушеного права чи інтересу в результаті укладення спірного правочину (правочинів).

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 ЦК України).

Судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва на право власності від 02.10.2001 № 1804 будинок за адресою: о. Хортиця, 55, м. Запоріжжя, належить територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради на праві комунальної власності, на підставі рішень Запорізької міської ради від 24.10.1991 № 419/8 та від 27.06.1997 № 308/1.

Розпорядженням голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району від 25.12.2012 № 974р упорядковано поштові адреси об`єктів нерухомості, розташованих на о. Хортиця у м. Запоріжжі. Так, будинку № 55 на о. Хортиця присвоєно адресу: вул. Наукового містечка, 8, м. Запоріжжя.

До голови Постійної комісії з питань комунальної власності, ресурсів, приватизації, архітектури та земельних відносин Запорізької міської ради надійшла заява голови правління Громадської організації «Запорізьке обласне товариство болгарської культури» Міткова В.В. без номера та дати, в якій останній просив включити до Переліку другого типу та передати в оренду нежитлове приміщення площею 262,1 кв. м. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Наукове містечко 55 та укласти договір оренди з Громадською організацією «Запорізьке обласне товариство болгарської культури» терміном на 1 календарний рік з метою використання вказаного приміщення: для провадження статутної діяльності громадської організації. При укладанні договору оренди просила застосувати орендну плату в розмірі 1 грн на рік відповідно до Закону України «Про національні меншини (спільноти) України».

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 затверджено Порядок передачі в оренду державного та комунального майна, який визначає механізм передачі в оренду державного та комунального майна, включаючи особливості передачі його в оренду відповідно до положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (далі - Порядок).

Відповідно до п. 111 Порядку протягом 20 робочих днів з дати включення об`єкта оренди до Переліку другого типу або визначення статусу об`єкта оренди як «вільний» у Переліку другого типу (в разі коли щодо об`єкта не було прийнято рішення про виключення такого майна з Переліку другого типу або у разі відмови в продовженні договору оренди відповідно до абзацу третього частини першої статті 19 Закону) орендодавець повинен розробити, затвердити та опублікувати в електронній торговій системі умови та додаткові умови (у разі наявності) оренди майна.

У разі коли рішення про включення об`єкта оренди до Переліку другого типу приймається уповноваженим органом, передбаченим частиною шостою статті 6 Закону, додаткові умови оренди майна (у разі наявності) затверджуються таким органом.

Умови передачі майна в оренду обов`язково включають розмір орендної плати, визначений відповідно до Методики розрахунку орендної плати, та строк оренди.

Строк оренди визначається орендодавцем. Орендодавцем може бути врахований бажаний строк оренди, зазначений потенційним орендарем у поданій ним заяві.

Додаткові умови оренди майна розробляються відповідно до пункту 54 цього Порядку.

29.09.2023 Запорізька міська рада прийняла рішення №188, яким включила до Переліку другого типу комунальне майно окремо розташовану двоповерхову нежитлову будівлю (літ. 5-2) площею 262,10 кв.м. за адресою: 69017, м. Запоріжжя, вул. Наукового містечка, 8, яке перебуває в господарському відданні комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7», та постановила передати його в оренду без проведення аукціону Запорізькому обласному товариству болгарської культури строком на 1 рік для проведення діяльності цієї організації. Встановлено Запорізькому обласному товариству болгарської культури річну орендну плату у розмірі 1 гривні за користування вказаним комунальним майном.

Також з матеріалів справи вбачається, що до прийняття вказаного рішення Запорізької міської ради №188 від 29.09.2023 мали місце зауваження Департаменту управління активами Запорізької міської ради до проєкту цього рішення Запорізької міської ради, відповідно до яких зазначено, що Запорізьким обласним товариством болгарської культури документально не підтверджено наявність права на отримання в оренду комунального майна без проведення аукціону.

02.01.2024 року, на підставі зазначеного вище рішення Запорізької міської ради №188 від 29.09.2023, між Департаментом управління активами Запорізької міської ради (Орендодавець, відповідач-1), Комунальним підприємством «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7» (Балансоутримувач) та Запорізьким обласним товариством болгарської культури (Орендар, відповідач-3) був укладений Договір оренди №1/24 нерухомого майна на вул. Наукового містечка, 8, що належить до комунальної власності та передається в оренду без проведення аукціону, згідно з п. 3.1 якого орендна плата визначається згідно з рішенням Запорізької міської ради від 29.09.2023 №188 і складає 1 (одну) гривню на рік без ПДВ.

Додатковою угодою від 01.07.2024 до Договору внесено зміни щодо сторони у Договорі, а саме: балансоутримувача Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7» замінено на Комунальне підприємство «ГРАДПРОЕКТ» (відповідач-2 у справі).

Відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 № 157-ІХ, який є спеціальним, та відповідно до преамбули регулює правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» право на отримання в оренду державного та комунального майна без проведення аукціону мають: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, інші установи і організації, діяльність яких фінансується за рахунок державного або місцевих бюджетів; релігійні організації для забезпечення проведення релігійних обрядів та церемоній; Пенсійний фонд України та його органи; дипломатичні представництва, консульські установи іноземних держав, представництва міжнародних міжурядових організацій в Україні для виконання функцій дипломатичного представництва, консульських і статутних функцій міжнародних міжурядових організацій; орендарі земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - щодо оренди гідротехнічних споруд, які можуть бути передані в оренду.

У частині 2 наведеної статті зокрема зазначено, що право на отримання в оренду державного та комунального майна, що не міститься в Переліку першого типу, без проведення аукціону також мають, зокрема, музеї; державні та комунальні підприємства, установи, організації у сфері культури і мистецтв чи громадські організації у сфері культури і мистецтв (у тому числі національні творчі спілки або їх члени під творчі майстерні).

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про культуру» до основних видів діяльності у сфері культури належать: створення, виконання, тиражування, розповсюдження, демонстрування (публічний показ і публічне сповіщення) та популяризація творів літератури і мистецтва; створення, збереження, охорона, використання та популяризація національного культурного надбання; проведення наукових досліджень у сфері культури, літературна і художня критика, кінокритика; організація відпочинку і дозвілля громадян.

Відповідно до частини другої наведеної статті Закону України «Про культуру» суб`єктами діяльності у сфері культури є: держава в особі уповноважених органів виконавчої влади; територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування; професійні творчі працівники; наукові працівники, зокрема, музейних, бібліотечних закладів, історико-культурних заповідників, архівних установ; педагогічні працівники закладів освіти сфери культури; митці, які працюють на засадах мистецького аматорства; працівники культури; заклади культури, а також підприємства, установи та організації всіх форм власності, статути (положення) яких передбачають провадження діяльності у сфері культури; окремі громадяни, об`єднання громадян, які провадять діяльність у сфері культури.

Як вбачається зі Статуту Запорізького обласного товариства болгарської культури, предметом її діяльності (завданнями товариства), зокрема є: сприяння відродженню національних традицій, побуту, мови, історії болгарського народу та його культури, релігійних обрядів, пісень, танців, особливостей життєвого укладу; сприяння вивченню членами товариства болгарської мови, літератури, як невід`ємних складових частин національної культури з відкриттям недільної школи; сприяння вивченню та популяризації болгарської мови, історії та культури; сприяння розвитку науково-дослідної діяльності, пов`язаної з історією, культурою та іншими сферами життєдіяльності болгар… (п. 2.2 Статуту).

Разом з тим, за змістом ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі передачі майна в оренду без проведення аукціону орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати, яка затверджується Кабінетом Міністрів України щодо державного майна та представницькими органами місцевого самоврядування - щодо комунального майна.

У разі якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив Методику розрахунку орендної плати, застосовується Методика, затверджена Кабінетом Міністрів України.

Аналіз наведеної норми права свідчить, що законом визначено лише два способи визначення розміру орендної плати за користування державним та комунальним майном на умовах оренди:

1) за результатами аукціону у випадку передачі майна в оренду на умовах аукціону;

2) відповідно до Методики розрахунку орендної плати, яка затверджується Кабінетом Міністрів України щодо державного майна та представницьким органом місцевого самоврядування щодо комунального майна.

Інших способів визначення розміру орендної плати за державне та комунальне майно закон не містить.

До того ж, як зазначалось судом вище, відповідно до п. 111 розділу Порядку, який (розділ) регламентує передачу майна в оренду без проведення аукціону, умови передачі майна в оренду обов`язково включають розмір орендної плати, визначений відповідно до Методики розрахунку орендної плати.

У п. 13 Методики розрахунку орендної плати за державне майно, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28.04.2021 № 630, наведений вичерпний перелік орендарів, яким встановлюється річна плата за оренду нерухомого майна у розмірі 1 гривні.

Так, зокрема, визначено, що річна орендна плата за оренду нерухомого майна у розмірі 1 гривні встановлюється таким орендарям: органам державної влади, іншим бюджетним організаціям, закладам, установам, які повністю фінансуються з державного бюджету; органам місцевого самоврядування для розміщення центрів надання адміністративних послуг; казенним підприємствам, що утворилися у результаті реорганізації державного закладу охорони здоров`я; Національному банку щодо майна, яке було закріплене на праві господарського відання за Національним банком і передане до сфери управління інших державних органів або у комунальну власність, з цільовим функціональним призначенням для зберігання запасів готівки Національного банку та проведення технологічних процесів щодо забезпечення готівкового обігу; Пенсійному фонду України та його органам; національним художнім колективам, яким надається фінансова підтримка з державного бюджету; редакціям державних і комунальних періодичних видань, які повністю або частково фінансуються з державного або місцевих бюджетів, або заснованих об`єднаннями громадян, державними науково-дослідними установами, трудовими і журналістськими колективами, а також реформованим друкованим засобам масової інформації та редакціям відповідно до Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих медіа».

У листі від 13.03.2024 №02872/03.3-20/03 виконавчий комітет Запорізької міської ради (Т.1, арк.с. 43-48) зазначив наступне: «…Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, то належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування. При цьому, частиною 7 статті 60 Закону передбачено, що майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об`єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, скорочувати обсяги доходів місцевих бюджетів, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню. Ухвалення рішень про порядок та умови передачі в орендне користування об`єктів права комунальної власності належить до виключної компетенції Запорізької міської ради. Відповідно до Закону рішення, прийняті міською радою, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території…».

Стосовно методики розрахунку орендної плати комунального майна виконавчий комітет Запорізької міської ради у зазначеному листі повідомив наступне: «…керуючись частиною 2 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» Запорізькою міською радою прийняті рішення:

-від 06.04.2011 №47 «Про затвердження і введення в дію річних ставок орендної плати за використання нерухомого майна права комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя» (зі змінами);

- від 26.08.2020 №62 «Деякі питання оренди комунального майна» (зі змінами), зокрема рішення Запорізької міської ради від 29.09.2023 №203 «Про внесення змін до рішення Запорізької міської ради від 26.08.2020 №62 «Деякі питання оренди комунального майна».

Зазначеними рішеннями визначений перелік юридичних осіб зі встановленням річної орендної плати у розмірі 1 гривні для комунального майна Запорізької міської територіальної громади.

… рішення про включення об`єктів комунальної власності до Переліку другого типу приймається відповідним представницьким органом місцевого самоврядування.

Так, Порядком передачі в оренду державного та комунального майна (затвердженого Постановою КМУ від 03.06.2020 № 483) відсутня пряма заборона на передачу громадським організаціям без проведення аукціону майна за 1 гривню.

Відповідно до Порядку передача майна в оренду без проведення аукціону коли рішення про включення об`єкта оренди до Переліку другого типу приймається уповноваженим органом - відповідним представницьким органом місцевого самоврядування, додаткові умови оренди майна (у разі наявності) затверджуються таким органом… ».

Разом з тим, суд зазначає, що рішення Запорізької міської ради від 06.04.2011 №47 «Про затвердження і введення в дію річних ставок орендної плати за використання нерухомого майна права комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя» (зі змінами) прийнято до введення в дію Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (01.02.2020). Вказаним рішенням встановлено, що при оренді нерухомого майна права комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя застосовуються ставки орендної плати, які затверджуються Кабінетом Міністрів України для об`єктів права державної власності, за винятком випадків, передбачених п.п. 2-4 даного рішення.

Рішенням Запорізької міської ради від 26.08.2020 № 62 «Деякі питання оренди комунального майна» (зі змінами відповідно до рішення Запорізької міської ради від 29.09.2023 №203) затверджено додатковий перелік підприємств, установ, організацій, що надають соціально важливі послуги населенню, які мають право на отримання в оренду комунального майна без проведення аукціону (додаток 2 до рішення № 203).

Проте у вказаному рішенні жодним чином не вирішується питання встановлення орендної плати у розмірі 1 гривні.

Таким чином вищезазначені рішення не підтверджують правомірність прийняття міською радою рішення в частині визначення розміру орендної плати для Запорізького обласного товариства болгарської культури в розмірі 1 гривні, оскільки: - одне з них (рішення від 06.04.2011 № 47) прийнято до введення в дію Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (01.02.2020); - вказані рішення в розумінні ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» не є ані Методикою розрахунку орендної плати за комунальне майно Запорізької міської територіальної громади, ані затверджують її, не визначають розмір орендної плати за використання комунального майна Запорізької міської територіальної громади громадськими організаціями, отже взагалі не регулюють ці правовідносини.

Крім того суд зазначає, що загальновідомим є факт, що об`єкти комунальної власності є важливим елементом забезпечення економічної безпеки держави, розпорядження ними повинно відбуватися виключно у чіткій відповідності до вимог закону. В основу орендних правовідносин законодавець заклав економічний підхід як чинник оцінки ефективності використання державного та комунального майна на умовах оренди.

Майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об`єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, скорочувати обсяги доходів місцевих бюджетів, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню (ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Законодавством України не передбачено право представницького органу місцевого самоврядування та орендодавця комунального майна передавати майно в оренду на пільгових умовах (без проведення аукціону за 1 гривню) виключно з метою звільнення власника майна від витрат на його утримання.

Воля територіальної громади як власника майна може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

В матеріалах справи відсутні докази того, що на спірне приміщення відсутній попит з боку потенційних орендарів або що справедлива ринкова вартість орендної плати спірного приміщення складає 1 гривню, як і відсутні докази вжиття заходів щодо пошуку потенційних орендарів спірного приміщення.

Отже Запорізька міська рада всупереч вимогам закону прийняла рішення від 29.09.2023 № 188 про передачу об`єкта комунальної власності в оренду відповідачу із встановленням річної орендної плати за його використання у розмірі 1 гривні, яким фактично сприяла ослабленню економічної основи місцевого самоврядування, скоротивши обсяг доходів місцевого бюджету.

Слід також зазначити, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору оренди, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням, а можливість його скасування не дозволить позивачу ефективно відновити володіння відповідним майном. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі №910/8413/21 (пункт 180), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 (пункт 8.13).

На підставі усього вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що заявлені прокурором позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Заперечення відповідача-1, відповідача -2 та позивача щодо заявлених прокурором вимог не спростовують висновків суду, покладених в основу даного судового рішення.

Витрати зі сплати судового збору згідно з положеннями статті 129 ГПК України покладаються на відповідачів порівну.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним п. 3.1 Договору оренди нерухомого майна на вул. Наукового містечка, 8, що належить до комунальної власності та передається в оренду без проведення аукціону, № 1/24 від 02.01.2024, укладеного між Департаментом управління активами Запорізької міської ради, Комунальним підприємством «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7» та Запорізьким обласним товариством болгарської культури, в частині визначення згідно з рішенням Запорізької міської ради від 29.09.2023 №188 орендної плати у розмірі 1 (однієї) гривні на рік без ПДВ.

Стягнути з Департаменту управління активами Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ 45013287 (вул. Зелінського, буд. 3, м. Запоріжжя, 69105) на користь Запорізької обласної прокуратури, код ЄДРПОУ 02909973 (розрахунковий рахунок: UA438201720343180001000000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, код класифікації видатків бюджету - 2800) суму 807 (вісімсот сім) грн 47 коп. витрат зі сплати судового збору.

Стягнути з Комунального підприємства «ГРАДПРОЕКТ», код ЄДРПОУ 20504731 (вул. Зелінського, буд. 3, м. Запоріжжя, 69037) на користь Запорізької обласної прокуратури, код ЄДРПОУ 02909973 (розрахунковий рахунок: UA438201720343180001000000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, код класифікації видатків бюджету - 2800) суму 807 (вісімсот сім) грн 46 коп. витрат зі сплати судового збору.

Стягнути з Запорізького обласного товариства болгарської культури, код ЄДРПОУ 13626868 (вул. Гоголя, буд. 60, м. Запоріжжя, 69063) на користь Запорізької обласної прокуратури, код ЄДРПОУ 02909973 (розрахунковий рахунок: UA438201720343180001000000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, код класифікації видатків бюджету - 2800) суму 807 (вісімсот сім) грн 47 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 03.01.2025.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва