Рішення

від 04.12.2024 по справі 911/1527/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1527/24

Господарський суд Київської області у складі судді Мальованої Л.Я. за участю секретаря судового засідання Суткової Д.С. розглянувши справу

За позовом Приватного акціонерного товариства "Комбінат "Тепличний", Київська обл., Броварський р-н., смт. Калинівка

до Російської Федерації в особі:

1) Міністерства юстиції Російської Федерації, м. Москва

2) Генеральної прокуратури Російської Федерації

про стягнення 937 852 171 грн. 52 коп.

Представники сторін:

позивача Рященко М.І.;

відповідача 1 не з`явився;

відповідача 2 не з`явився.

Обставини справи:

Приватне акціонерне товариство Комбінат Тепличний звернулось до суду з позовом до російської федерації в особі Міністерства юстиції російської федерації та Генеральної прокуратури російської федерації про стягнення збитків у розмірі 937 852 171, 52 грн., що еквівалентно 24 478 373,72 Долари США або 22 575 293,04 Євро.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку з ракетним та артилерійським обстрілом військових формувань російської федерації у позивача загинуло 35,34 га рослин з плановим обсягом врожаю сезону 2022 року в кількості 16 928,96 т.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представники відповідачів в засідання суду не з`явились.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

УСТАНОВИВ:

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, Приватне акціонерне товариство "Комбінат "Тепличний" являється підприємством, основним видом діяльності якого є вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів.

Як зазначає позивач в позовній заяві, основною його продукцією є огірки та томати найвищої якості, призначені для забезпечення внутрішнього ринку продукцією, а також для експорту товару до країн-партнерів з дотриманням найвищих міжнародних умов. Підприємство вирощує томати та огірки в високотехнологічних теплицях, які потребують функціонування круглий рік. До широкомасштабної війни функціонувало 35,34 га високотехнологічних теплиць. Загальний річний обсяг виробництва становив 19,3 тис. тон (це близько 18% від обсягів виробництва тепличної продукції в Україні) на суму 534 млн. грн. з ПДВ, на підприємстві працювало 580 осіб, за 2021 рік підприємство сплатило 97,3 млн. грн. обов`язкових податків та зборів.

В січні 2022 року позивач приступив до виконання виробничої програми по вирощування помідорів врожаю 2022 року. Позивач вказує на те, що технологія вирощування культур томатів в тепличному комплексі є багаторівневою і складною, на кожному етапі потребує залучення спеціалістів з різних сфер, контролю дотримання коректності всіх процесів та обслуговування теплиць. На початку лютого 2022 року розсаду томатів було висаджено в теплиці на постійне місце для подальшого вирощування.

24.02.2022 російська федерація вчинила акт повномасштабної агресії щодо усієї території України. У зв`язку з початком повномасштабної збройної агресії російської федерації від 24.02.2022, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 року на всій території України було введено військовий стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022.

Як вбачається із матеріалів справи, з 24 лютого 2022 року селище міського типу Калинівка, де розташований тепличний комплекс позивача, перебувало під ракетним та артилерійським обстрілом військових формувань російської федерації, що становило загрозу життю та здоров`ю населення району. Крім того, позивач звертає увагу на те, що Броварський район Київської області знаходився на шляху руху військових формувань російської федерації в напрямку м. Києва, а в подальшому на території Броварського району та смт. Калинівка велися бойові дії, що підтверджується Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих з територій України від 22.12.2022 № 309.

Відповідно до наказу №309 активні бойові дії на території смт Калинівка Калинівської селищної територіальної громади Броварського району Київської області велися з 08.03.2022 по 30.03.2022.

Факт активних бойових дій на території смт Калинівка Калинівської селищної територіальної громади Броварського району Київської області підтверджується також листом Броварської районної державної адміністрації № 6375/01-15 від 01.09.2023 р.

У зв`язку з тривалим характером збройної агресії російської федерації проти України, керуючись ст.13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136-ІХ, враховуючи відсутність можливості забезпечення безпеки життю та здоров`ю працівників, надання та виконання робіт, з 24 березня 2022 року та до офіційної дати закінчення воєнного стану на території України позивач призупинив дію трудових договорів з працівниками ПрАТ «Комбінат «Тепличний», що призвело до повної неможливості підтримання необхідних процесів в теплицях та технологій виробництва.

Після усунення загрози бойових дій для території Броварського району та смт. Калинівка, працівниками комбінату було виявилено, що всі рослини (томати), висаджені в теплицях загинули, що підтверджується наказом Голови правління ПрАТ «Комбінат «Тепличний» №26-Б від 02.05.2022 р., в якому зазначено про те, що на площі 35,34 га загинули 872 892 рослин помідорів в наступному обсязі: цех № 1 - 161464 рослини помідорів на площі 6,6 га; цех № 2 - 187500 рослин помідорів на площі 7,5 га; цех № 4 - 92928 рослин помідорів на площі 4 га; цех №6 - 226000 рослин помідорів на площі 9,04 га; цех №7 - 100000 рослин помідорів на площі 4 га; цех №9 - 105000 рослин помідорів на площі 4,2 га. Рослини загинули внаслідок технологічного процесу та відсутності догляду за ними (полив, живлення, обігрів), які сталися через військову агресію російської федерації, підвищену небезпеку життю та здоров`ю працівників ПрАТ «Комбінат «Тепличний» через безпосередню близкість комбінату до бойових дій та загрозу обстрілів смт. Калинівка.

Внаслідок загибелі урожаю томатів 2022 року позивач не міг реалізувати його через торгові мережі та на експорт, внаслідок чого поніс збитки у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди), на який він обґрунтовано розраховував.

Таким чином, позивач поніс пряму шкоду (реальні збитки) внаслідок втрати активів, через загибель рослин врожаю 2022 ПрАТ «Комбінат «Тепличний», спричинену зупиненням господарської діяльності підприємства в результаті збройної агресії російської федерації, та збитки у вигляді упущеної вигоди внаслідок втрати урожаю 2022 року через зупинення господарської діяльності підприємства в результаті збройної агресії російської федерації в розмірі 24 478 373,72 доларів США.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України Про міжнародне приватне право права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 42 Конвенції про правову допомогу зобов`язання про відшкодування шкоди, крім тих, що випливають із договорів та інших правомірних дій, визначаються за законодавством договірної сторони, на території якої мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Одночасно, відповідно до пп. ж ст. 11 Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992 р. права і обов`язки сторін за зобов`язаннями, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, визначаються за законодавством держави, де відбулася подія або інша обставина, що стала підставою для вимог про відшкодування шкоди.

Таким чином, оскільки подія, яка стала підставою для вимог про відшкодування шкоди (а саме - знищення урожаю позивача) мала місце на території України, то застосовним матеріальним законом при розгляді даного спору є матеріальний закон України.

Поряд з цим, слід зазначити, що відповідно до ст. 17 Загальної декларації прав людини (прийнята і проголошена резолюцією 217A(III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року) кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідно зі ст. 1 Протоколу № 1 від 20.03.1952 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За приписами ч. 3 ст. 386 Цивільного кодексу України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Таким чином, знищення належного позивачу на праві власності майна порушує відповідне право власності позивача, який у зв`язку із цим набуває права на відшкодування заподіяної йому майнової шкоди.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У силу статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Суд зазначає, що при вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтею 1166 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

Так само і для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

При вирішенні відповідних спорів слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відсутність будь-якої із зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

У той же час, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків, а також надати докази протиправності дій відповідача та причинно-наслідкового зв`язку між вказаними діями та заподіяними збитками.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародновизнаних кордонів України.

Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16 березня 2022 року у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов`язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі - атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини і вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року Про заяву Верховної Ради України Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.

Преамбулою Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Відповідно до частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Росії проти України в розумінні частини 3 статті 85 ГПК України, є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні.

Щодо вини, як складового елементу цивільного правопорушення, то законодавством України не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах.

Обов`язковою умовою покладення на відповідача відповідальності за заподіяння збитків має бути безпосередній причинний зв`язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв`язку між діями однієї сторони та зменшенням майнових прав іншої.

За результатами дослідження зазначених вище доказів, наявних у матеріалах справи, судом встановлено, що саме внаслідок ракетного та артилерійського обстрілу з боку російських військ селища міського типу Калинівка Броварського району Київської області, позивач не зміг надати своїм рослинам (томатам) повного та належного догляду, якого вони потребували, а тому рослини загинули і позивач втратив можливість їх подальшої реалізації з метою отримання прибутку.

Cуд враховує, що захист права власності гарантується першою статтею Додаткового протоколу до Європейської конвенції з прав людини, а відповідальність за порушення вказаного права покладається безпосередньо на державу і настає у тому випадку, коли будь-яке діяння держави має своїм прямим наслідком застосування до особи забороненого поводження.

Крім того, згідно з пунктами 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року відповідальність у формі відшкодування збитків у випадку порушення правил і звичаїв ведення воєнних дій покладається саме на державу в цілому, як воюючу сторону. Відтак, стягнення відповідної шкоди також має здійснюватись із держави в цілому, за рахунок усіх наявних у неї активів, зокрема і майна підрозділів специфічного апарату держави, який реалізує її функції, в тому числі як державних органів, так і інших підприємств, організацій, установ, які реалізовують відповідні державні функції.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.

За приписами пунктів 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року також передбачено, що договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Вона є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.

Таким чином, відповідно до наведених положень Цивільного кодексу України та наведеної Конвенції, за шкоду, спричинену порушенням законів і звичаїв війни, відповідальність несе воююча держава в цілому, незважаючи на те, який конкретно підрозділ її збройних сил заподіяв шкоду.

За таких умов, пред`явлення позовних вимог до Російської Федерації як до держави в цілому не лише відповідає положенням матеріального закону, але являє собою ефективний спосіб захисту права позивача.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 завданих збитків в розмірі 24 478 373,72 доларів США є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім збитків, заподіяних неправомірною поведінкою відповідача 1, позивач просить суд стягнути з останнього додаткові витрати на залучення експертів для підготовки висновку експертів № G-004-MOA/23 від 05/03/2024 у розмірі 370 000 грн.

В обґрунтування заявлених витрат, позивач посилається на те, що між Приватним акціонерним товариством «Комбінат «Тепличний» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал Експерт ЮА» (виконавець) 21.06.2023 р. укладено договір про організацію та проведення експертних робіт № ЕР/06/23 відповідно до п. 1.1. умов якого у порядку та на умовах, визначених договором, виконавець зобов`язується за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку (терміну) організувати проведення експертних робіт, а саме: залучити фахівців для складання комплексного висновку, організувати їх роботу та передати замовникам висновки з досліджуваних питань або повідомлення про неможливість надання висновків, а замовники приймають належним чином надану послугу та результат та здійснюють оплату відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 3.1. договору, ціна договору складається із вартості послуги, що є предметом договору та становить 370 000,00 грн. Аванс за надані послуги становить 185 000,00 грн. і має бути сплачений замовником прямим банківським переказом на поточний рахунок виконавця не пізніше десяти робочих днів від дати підписання договору (п. 3.4. договору).

Відповідно до ч. 2 ст. 127 ГПК України експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов`язану із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків.

Згідно ч. 5 ст. 127 ГПК України розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 127 ГПК України).

З огляду на вищевикладені обставини, суд вважає заявлену суму витрат з залученням експертів по підготовці звіту в розмірі 370 000 грн. 00 коп. обґрунтованою та правомірною.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13 73-92, 129, 236-240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, Російська Федерація, м. Москва, вул. Житня, 14, буд. 1, код 13180000) на користь Приватного акціонерного товариства «Комбінат «Тепличний» (07443, Київська область, Броварський район, смт. Калинівка, вул. Теплична, буд. 2, код ЄДРПОУ 05528361) 24 478 373 (двадцять чотири мільйони чотириста сімдесят вісім тисяч триста сімдесят три) доларів США 72 центи збитків 370 000 (триста сімдесят тисяч) грн. 00 коп. витрат по підготовці звіту.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 03.01.2025 року.

Суддя Л.Я. Мальована