Рішення

від 23.12.2024 по справі 916/1596/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" грудня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1596/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Курко Ю.О.

за участю представників:

від позивача: Поваляєв О.Б.;

від відповідача: Казарновський О.Л.;

від третьої особи: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу№916/1596/24

за позовом: Фізичної особи-підприємця Лавріненко Ірини Борисівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Баранової Людмили Володимирівни ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 );

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Федерації професійних спілок Одеської області (65079, Одеська обл., місто Одеса, Куликове Поле, буд. 1, код ЄДРПОУ 02668630);

про визнання договору недійсним,-

1. Суть спору.

12.04.2024 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява (вх.№1633/24) ФОП Лавріненко Ірини Борисівни до відповідача ФОП Баранової Людмили Володимирівни, в якій позивач просить суд визнати договір №13 майнового найму нежитлового приміщення, укладений 01.07.2020 року між ФОП Барановою Л.В. та ФОП Лавріненко І.Б., недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю у ФОП Баранової Л.В. прав на укладання Договору №13 від 01.07.2020.

2. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії по справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.04.2024 позовну заяву було залишено без руху.

25.04.2024 до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви (вх.№17077/24).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.04.2024 було відкрито провадження у справі №916/1596/24 за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання.

08.05.2024 до суду надійшов відзив ФОП Баранової Л.В. на позовну заяву (вх.№18661/24).

27.05.2024 до суду надійшло клопотання позивача про долучення доказів (вх.№21108/24).

У судовому засіданні 27.05.2024 суд встановив позивачу строк для надання відповіді на відзив, відповідачу для заперечень та ухвалою у протокольній формі відклав розгляд справи на 18.06.2024.

30.05.2024 до суду надійшла відповідь на відзив (вх.№21602/04).

04.06.2024 до суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив (вх.№22151/24).

У судовому засіданні 18.06.2024 судом було оголошено вступну та резолютивну частини ухвали про залучення третьої особи та відклав розгляд справи на 29.07.2024.

Ухвало Господарського суду Одеської області від 18.06.2024 було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Федерацію професійних спілок Одеської області.

15.07.2024 до суду надійшли пояснення третьої особи у справі (вх.№27011/24).

У судовому засіданні 29.07.2024 суд ухвалою у протокольній формі задовольнив усне клопотання представника позивача та відклав розгляд справи на 08.08.2024.

24.08.2024 до суду надійшло клопотання про витребування доказів по справі (вх.№29566/24).

У судовому засіданні 08.08.2024 суд оголосив вступну та резолютивну ухвали про витребування доказів та ухвалою у протокольній формі відклав розгляд справи на 16.09.2024.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.08.2024 витребувано від Федерації професійних спілок Одеської області договір №7 від 18 травня 2018р. між Федерацією профспілок Одеської області та ФОП «Баранова Л.В.» про сумісне використання будівлі, яка належить Федерації профспілок Одеської області і розташована за адресою: м. Одеса, вул. Жуковського,

24.05.2024 до суду надійшли пояснення третьої особи разом із витребуваними документами (вх.№32355/24).

16.09.2024 до суду надійшло клопотання позивача про витребування доказів по справі (вх.№33577/24).

У судовому засіданні 16.09.2024 суд оголосив вступну та резолютивну частини ухвали про часткове задоволення клопотання позивача про витребування документів та відклав розгляд справи на 14.10.2024.

Ухвалою Господарського суду Одеської області 16.09.2024 витребувано від Федерації професійних спілок Одеської області оригінал договору №7 від 18 травня 2018 р. укладений між Федерацією профспілок Одеської області та ФОП «Баранова Л.В.» про сумісне використання будівлі, яка належить Федерації профспілок Одеської області і розташована за адресою: м. Одеса, вул. Жуковського, 38 для огляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні 14.10.2024 суд задовольнив клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи та надання можливості ознайомитись з матеріалами справи, а також ухвалою у протокольній формі відклав розгляд справи на 21.10.2024.

14.10.2024 представник позивача подав до суду відповідне клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (вх.№27380/24), на якому 18.10.2024 здійснив відповідний напис про те що він ознайомився з матеріалами справи.

21.10.2024 до суду надійшло клопотання позивача про призначення судово-почеркознавчої експертизи (вх.№38114/24).

У судовому засіданні 21.10.2024 суд за результатом розгляду клопотання позивача про призначення експертизи ухвалою у протокольній формі відмовив у його задоволенні та роз`яснив мотиви такої відмови, а також оголосив ухвалу у протокольній формі про закриття підготовчого провадження та призначив справу до розгляду по суті на 14.11.2024.

14.11.2024 у судовому засіданні суд за результатом задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи ухвалою у протокольній формі оголосив перерву у розгляді справи по суті до 25.11.2024.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.11.2024 суд викликав у судове засідання 25.11.2024 о 16:00 повноважного представника Федерації професійних спілок Одеської області.

У судовому засіданні 25.11.2024 за участі представника позивача, відповідача та представника третьої особи, суд дослідив докази наявні у матеріалах справи та ухвалою у протокольній формі оголосив перерву у розгляді справи по суті до 23.12.2024.

У судовому засіданні 23.12.2024 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та відкладено складення повного рішення на строк, визначений ч. 6 ст. 233 Господарським процесуальним кодексом України.

3. Аргументи учасників справи.

3.1. Аргументи Фізичної особи-підприємця Лавріненко Ірини Борисівни.

У якості обґрунтування позовних своїх позивач зазначає, що 01.07.2020 року, між ФОП Барановою Людмилою Володимирівною (Наймодавець) та ФОП Лавріненко Іриною Борисівною (Наймач) укладено договір №13 майнового найму нежитлового приміщення, згідно з яким Наймодавець передає, а Наймач приймає в термінове платне користування ізольоване нежитлове приміщення 168,6 кв.м., розташоване за адресою: Жуковського, 38 м. Одеса, 65045, для використання під магазин.

Позивач вважає, що такий договір має бути визнаний судом недійсним, з огляду на те, що право передання майна у найм має власник майна або особа, якій належать майнові права. У разі передачі майна у найм не власником цього майна судовому захисту підлягатимуть порушені таким чином права власника цього майна.

Також позивач вказує, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про Фізичну особу-підприємця/фізичну особу Баранову Людмилу Володимирівну як власника ізольованого нежитлового приміщення 168,6 кв.м., розташоване за адресою: Жуковського, 38 м. Одеса, 65045.

Таким чином, на думку ФОП Лавріненко І.Б., у випадку виявлення власником майна, факту, що його майном користувались без його згоди, він матиме всі права та можливості для стягнення із неї коштів за користування таким приміщенням та відшкодування збитків.

Крім того ФОП Лавріненко І. Б. зазначає, що грошові кошти які вона має сплатити за оспорюваним договором ФОП Барановій Л. В., не матимуть для власника приміщення та суду, що розглядатиме справу, жодного значення.

У зв`язку з чим, ФОП Лавріненко І. Б. стверджує, що у випадку не визнання оспорюваного договору недійсним несе ризик подвійної відповідальності та подвійного стягнення за користування майном. За таких обставин позивач вважає беззаперечним той факт, що невизнання оскаржуваного договору недійсним порушує права ФОП Лавріненко І. Б., які мають бути захищені судом.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд визнати договір №13 майнового найму нежитлового приміщення, укладений 01.07.2020 року між ФОП Барановою Людмилою Володимирівною та ФОП Лавріненко Іриною Борисівною, недійсним.

У відповіді на відзив на позовну заяву, позивач вказує, що із зібраних доказів, що надані Відповідачем не вбачається, що Відповідач мала право передавати в оренду приміщення та отримувати кошти за нього, адже не була і не є власником такого приміщення, не є і не була орендодавцем такого приміщення з правом здачі такого приміщення в суборенду.

3.2. Аргументи Фізичної особи-підприємця Баранової Людмили Володимирівни.

У відзиві на позовну заяву ФОП Баранова Л.В. зазначає що позовні вимоги вважає такими не ґрунтуються на законі та не підлягають задоволенню.

В обґрунтування чого відповідач зазначає, що позивач прийняв зазначене в договорі та в акті прийму-передачі приміщення та фактично користується цим приміщенням станом на теперішній час, натомість орендну плату за користуванням приміщенням позивач не сплачує у зв`язку з чим Господарським судом Одеської області винесено рішення 20.09.2023 по справі №916/3022/22 про стягнення з ФОП Лавріненко І.Б. заборгованість за період з листопада 2020 по жовтень 2022 року в сумі 438 000 грн.

Відповідач вказує, що ФОП Лавріненко І.Б. у позові не зазначає, які саме її права порушені станом на дату пред`явлення позову, а не зазначення прав, які підлягають захисту на момент пред`явлення позову, є підставою для відмови в позові.

Також відповідач вважає, що припущення позивача про можливість порушення її прав в майбутньому внаслідок дій третіх осіб, які ці треті особи ще не скоїли, не може бути підставою для визнання недійсним договору.

ФОП Баранова Л.В. зазначає, що власником будівлі, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Жуковського, 38 є Федерація профспілок Одеської області, з якою відповідачем укладено Договір №7 про сумісне використання будівлі, яка належить Федерації профспілок Одеської області і розташована за адресою: м. Одеса, вул. Жуковського, 38. Відповідно до пункту 1 договору ФОП «Баранова Л.В.» було передано приміщення на першому поверсі площею 168,6 кв.м, а відповідно до пункту 5 договору ФОП «Баранова Л.В.» має право надавати зазначене приміщення в оренду та використовувати його для своєї діяльності

Окрім того, відповідач вважає, що право власності на дане приміщення не є предметом спору, не є предметом доказування та не має в даному випадку правового значення, оскільки позивач приміщенням фактично користується і жодних перешкод у користуванні цим приміщенням з боку власника - Федерації профспілок Одеської області - відносно позивача ніколи не було і зараз немає.

З урахуванням зазначеного, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

3.3. Аргументи Федерації професійних спілок Одеської області.

У своїх поясненнях третьої особи Федерація зазначає, що вважає позовні вимоги необґрунтованими.

Вказує, що рішенням арбітражного суду Одеської області від 12.10.1999 у справі №17/4-5151 за Радою Федерації профспілок Одеської області було визнано право власності на домоволодіння №38 по вулиці Жуковського в м. Одесі - Палац культури будівельників ім. Л. Українки.

Зазначає, що відповідно до законодавства, яке діяло на той час, право власності було зареєстровано Одеським міжміським бюро технічної інвентаризації в реєстраційній книзі за №7неж-стр.136-р№3991, що підтверджується реєстраційним посвідченням, виданим Одеським МБТІ 03.11.1999 року.

Третя особа стверджує, що Рада Федерації профспілок Одеської області є власником будівлі, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Жуковського, 38 в цілому, а не окремих частин цієї будівлі, отже Рада Федерації є власником і ізольованого нежитлового приміщення площею 168,6 кв.м, розташованого за адресою м. Одеса, вул. Жуковского, 38, яке ФОП Баранова Л.В. передала у майновий найм ФОП Лавріненко І.Б. за договором №13 від 01.07.2020 року. Це ізольоване нежитлового приміщення прощею 168,6 кв.м є складовою частиною будівлі (домоволодіння), яка знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Жуковского, 38.

Посилаючись на п. 6.1 Статуту Федерації професійних спілок Одеської області, відповідно до якого, Федерація є правонаступником прав та обов`язків ліквідованих обласної Ради профспілок та Ради Федерації профспілок Одеської області, зазначає, що Федерація професійних спілок Одеської області є повноважним власником будівлі, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Жуковського, 38 та має право здійснювати відносно цієї будівлі усі повноваження власника а саме володіння, користування та розпорядження.

Вважає, що в межах здійснення Федерацією професійних спілок Одеської області повноважень власника будівлі, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Жуковського, 38, 18 травня 2018р. було укладено договір №7 між Федерацією профспілок Одеської області та ФОП Баранова Л.В. про сумісне використання будівлі, яка належить Федерації профспілок Одеської області і розташована за адресою: м. Одеса, вул. Жуковського, 38.

Також Федерація стверджує, що згідно умов зазначеного договору ФОП Баранова Л.В. мала право здавати зазначене приміщення в оренду будь-кому та на умовах, які визначає саме ФОП Баранова Л.В. та отримувати за це плату.

Враховуючи зазначене Федерація професійних спілок Одеської області просить відмовити в задоволенні позовних вимог ФОП Лавріненко І.Б.

4. Фактичні обставини справи встановлені судом.

01.07.2020 між фізичною особою-підприємцем Баранова Л.В. (Наймодавець) та фізичною особою-підприємцем Лавриненко І.Б. (Наймач) укладено Договір №13 майнового найму нежитлового приміщення (далі Договір), відповідно до п.1.1. якого, Наймодавець передає а Наймач приймає у строкове платне користування ізольоване нежитлове приміщення 168,6 кв.м., яке знаходиться за адресою: Жуковського, 38, м.Одеса, 65045 для використання під магазин.

Відповідно до п. 2.1. Договору, оплата за найм встановлюється із розрахунку 55 000,00 грн за все приміщення в місяць.

Згідно з п. 3.2. Договору, Наймодавець зобов`язаний:

- надати приміщення Наймачу в 3-х денний термін з моменту підписання Договору за Актом приймання-передачі, який підписується Сторонами;

- забезпечити безперешкодне використання Наймачем приміщення на умовах даного договору, вхід в приміщення персоналу та відвідувачів в установленому порядку Наймодавцем.

Згідно п 4.2. Договору, Наймач зобов`язаний:

- своєчасно проводити оплату за найм та інші платежі відповідно до розділу 2 Договору;

- утримувати порядок в приміщенні, дотримуватися санітарних норм та правил пожежної безпеки, а також правил експлуатації встановленої в приміщенні апаратури та обладнання, призначати відповідальну особу за дотримання норм пожежної безпеки.

Пунктом 8.2. Договору передбачено, що якщо жодна зі сторін в термін за 15 днів до закінчення дії даного Договору не заявить про намір його розірвати, то Договір вважається продовженим на той самий термін.

Пунктом 8.3. Договору сторони визначили, що Наймодавець має право достроково розірвати Договір в односторонньому порядку без відшкодування збитків Наймачу, попередивши його про це за 15 днів, якщо Наймач:

- систематично не вносить оплату та інші платежі, передбачені розділом 2 Договору; здає приміщення в піднайм без узгодження з Наймодавцем

- без додаткового письмового узгодження з Наймодавцем використовує приміщення не за призначенням;

- експлуатує приміщення таким чином, що спричинило виведення із ладу інженерно-будівельні та санітарно-технічні системи, електролінії, лінії зв`язку, порушує санітарні норми та правила пожежної безпеки.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.05.2023 по справі №916/3022/22 встановлено порушення зобов`язань ФОП Лавріненко Л.В. за Договором перед ФОП Барановою Л.В. та господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог ФОП Баранової Л.В., у зв`язку з чим прийняв рішення про задоволення позову яким стягнув з ФОП Лавріненко Л.В. на користь ФОП Баранової Л.В. заборгованість з оплати оренди за період з листопада 2020 по жовтень 2022 в розмірі 438 000,00 грн.

Вказане рішення було залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.09.2023.

Крім того, рішенням Господарського суду Одеської області від 05.12.2024 по справі №916/5002/23 було стягнуто з ФОП Лавріненко Л.В. на користь ФОП Баранової Л.В. 540 000,00 грн заборгованості з орендної плати за період листопад 2022 року - жовтень 2023 року.

Як встановлено судом, 18.05.2018 між Федерацією професійних спілок Одеської області та ФОП Баранова Л.В., враховуючи нагальну потребу у відновленні «Будинку культури», який потребує капітального ремонту, було укладено Договір №7 спільного використання нерухомого майна.

Відповідно до п. 1.1. Договору спільного використання Федерація передає а ФОП Баранова Л.В. як член профспілки, приймає в тимчасове користування на умовах цього договору нерухоме майно - будівлю, за адресою місто Одеса, Жуковського, 38, (надалі Будинок культури) загальною площею 168,6 кв.м.

Пунктом 1.2. Договору спільного використання передбачено, що Будівля Будинку культури в цілому належить Федерації на підставі реєстраційного посвідчення, виданого Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості 03.11.1999, зареєстрованого в реєстраційній книзі №7неж стр.136-рпр 3991 та розташований на земельній ділянці площею 980 кв.м.

Згідно з п. 1.3. Договору спільного використання передбачено, Федерація свідчить, що майно знаходиться у її власності і на момент укладення Договору нікому не відчужене, під арештом, іпотекою, податковою заставою не перебуває, як внесок до статутного фонду інших юридичних осіб та/або спільної діяльності не внесено, в управління не передано, права щодо нього у третіх осіб відсутні.

Відповідно до п. 2.6. Договору спільного використання, передача майна в користування не тягне за собою виникнення у ФОП Баранової Л.В. права власності на майно, вона користується майном на свій розсуд протягом строку дії Договору.

Пунктом 3.1. Договору спільного використання сторони визначили, що ФОП Баранова Л.В. зобов`язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати комунальні послуги за використання майна, за окремим договором з обслуговуючою організацією, а також сплачувати інші платежі, які вона зобов`язана сплачувати відповідно до умов договору.

Пунктами 4.1. та 4.2. Договору спільного використання, сторони визначили свої обов`язки за даним Договором.

Таким чином ФОП Баранова Л.В. зобов`язана:

- використовувати майно відповідно до його призначення та умов цього договору;

- забезпечити збереження майна та підтримувати/утримувати майно в належному технічному та експлуатаційному стані, відповідно до встановлених норм та стандартів, правил/положень, в тому числі відповідно до умов цього договору;

- утримувати майно у повній збереженості, запобігати його пошкодженню та псуванню;

- утримувати майно у належному стані, забезпечувати його прибирання і очистку при забрудненні. Здійснювати обслуговування теплових, електричних та вентиляційних мереж, а при необхідності забезпечити доступ експлуатаційних організацій до цих мереж з метою їх профілактичного огляду і ремонту. У разі виникнення аварійної ситуації забезпечити доступ протягом всієї доби та за власні кошти для здійснення ліквідації/локалізації аварії. Виконувати санітарні правила.

- сплачувати фактичні витрати за користування електроенергією, іншими комунальними послугами;

- за свій рахунок проводити протипожежні заходи, нести матеріальну відповідальність за збитки, спричинені пожежею, що виникла з її вини.

Натомість Федерація професійних спілок Одеської області зобов`язана:

- передати ФОП Барановій Л.В майно в порядку, передбаченому розділом 2 цьог договору;

- не вчиняти дій, які б перешкоджали ФОП Барановій Л.В користуватись майном на умовах цього договору.

Відповідно до п. 5.1. Договору спільного використання, ФОП Баранова Л.В. має право безперешкодно та цілодобово використовувати майно за напрямками своєї діяльності відповідно до витягу, зазначеного в преамбулі даного договору, який є додатком до даного договору, протягом всього строку дії цього договору, відповідно до призначення майна, умов цього договору та законодавства України.

Пунктами 10.1.-10.3. Договору спільного використання, передбачено, що Договір укладено строком на два роки, він набуває чинності з момент

Умови цього договору зберігають чинність протягом строку його дії, а якщо вони не будуть виконані у зазначений строк, то умови договору є чинними до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань по договору.

Якщо жодна із сторін за два місяці до закінчення терміну дії договору не заявить про свій намір припинити дію цього договору, він вважається автоматично продовженим та той самий термін та на тих самих умовах, які містяться в цьому договорі.

Згідно з п.11.2. та п.11.3. Договору спільного використання, ФОП Баранова Л.В. має переважне право перед іншими особами на продовження строку дії цього договору або на укладання договору використання майна на новий строк.

Федерація професійних спілок Одеської області свідчить, що всі ризики, пов`язані з істотною зміною обставин, з яких вона виходила при укладанні цього договору, приймає на себе і такі зміни обставин не є підставою для внесення змін або розірвання цього договору, а також невиконання Федерацією зобов`язань за цим договором.

Пунктом 11.6. Договору спільного використання, сторони засвідчили, що ними досягнуто згоди по всім істотним умовам договору.

Як вбачається із відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом економічної діяльності фізичної особи-підприємця Баранової Людмили Володимирівни 68.20. Надання в оренду й експлуатацією власного чи орендованого нерухомого майна.

Також як вбачається із матеріалів справи, рішенням Арбітражного суду Одеської області від 12.10.1999 по справі №17/4-5151 за позовом Ради Федерації професійних спілок Одеської області було визнано право власності за Радою Федерації професійних спілок Одеської області на домоволодіння №38 по вул. Жуковського в місті Одесі.

На підставі даного рішення 03.11.1999 Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості видано реєстраційне посвідчення на домоволодіння, яке належить державним кооперативним громадянської установи підприємства та організацій, яким посвідчено що домоволодіння АДРЕСА_3 зареєстровано за Радою Федерації професійних спілок Одеської області і здійснено запис в реєстраційну книгу за №7неж-стр.136 рн3991.

Відповідно до п.6.1. Статуту Федерації професійних спілок Одеської області в редакції від 05.12.2013 затвердженого Постановою №Р-4-3 Ради Федерації професійних спілок Одеської області зі змінами та доповненнями, яка є чинною станом на даний момент, Федерація є правонаступником прав та обов`язків ліквідованих обласної Ради профспілок та Ради Федерації профспілок Одеської області, володіє, користується та розпоряджається майном і грошовими коштами, які належать її на правах власності.

Федерація може мати у власності земельні ділянки, будівлі, споруди, обладнання, майно, культурно-освітнього та спортивно-оздоровчого призначення, видавництва, підприємства, навчальні заклади, грошові кошти, акції, інші цінні папери та інше майно, необхідне для матеріального забезпечення діяльності Федерації.

5. Позиція суду.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У відповідності до п.1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

При цьому за правилами статті 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У статтях 36, 203, 626, 627 ЦК України, визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов`язання, наведені в ст.179 ГК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України, визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як було встановлено судом, 01.07.2020 між фізичною особою-підприємцем Баранова Л.В. (Наймодавець) та фізичною особою-підприємцем Лавріненко І.Б. (Наймач) укладено Договір №13 майнового найму нежитлового приміщення (далі Договір), відповідно до п.1.1. якого, Наймодавець передає а Наймач приймає у строкове платне користування ізольоване нежитлове приміщення 168,6 кв.м., яке знаходиться за адресою: Жуковського, 38, м.Одеса, 65045 для використання під магазин.

ФОП Барановою Л.В. свої зобов`язання за договором виконуються в повному обсязі, а саме дане приміщення було передано в користування позивачу та останнім воно безперешкодно використовується з моменту укладення договору. Натомість ФОП Лавріненко І.Б. зобов`язання зі своєчасної та повної оплати вартості найму приміщення не виконує, що підтверджується рішенням Господарського суду Одеської області від 25.05.2023 по справі №916/3022/22 та рішенням Господарського суду Одеської області від 05.12.2024 по справі №916/5002/23.

Водночас у позовній заяві позивач зазначає, що ФОП Баранова Л. В. не мала жодних прав укладати Договір № 13 майнового найму нежитлового приміщення, а ФОП Лавріненко І. Б. діяла під впливом обману, оскільки ФОП Баранова Л. В. своєю поведінкою та словами запевнила про наявність прав на приміщення, у зв`язку з чим договір є недійним оскільки укладений під впливом обману.

Згідно зі ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України, встановлено, що якщо одна зі сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Судом було встановлено, що ФОП Баранова Л.В. не є власником нежитлового приміщення розташованого по вулиці Жуковського, 38 в місті Одеса, а використовує його на підставі Договору №7 спільного використання нерухомого майна від 18.05.2018 укладеного з Федерацією професійних спілок Одеської області.

Також судом встановлено, що відповідно до п. 5.1. Договору спільного використання нерухомого майна, ФОП Баранова Л.В. має право безперешкодно та цілодобово використовувати майно за напрямками своєї діяльності протягом всього строку дії цього договору, відповідно до призначення майна, умов цього договору та законодавства України. Судом також було встановлено, що основним видом економічної діяльності ФОП Баранової Л.В. є 68.20. Надання в оренду й експлуатацією власного чи орендованого нерухомого майна.

Згідно з частиною першою статті 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

У частинах першій та другій статті 50 Цивільного кодексу України передбачено право фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом.

Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою.

Водночас, судом встановлено, що рішенням Арбітражного суду Одеської області від 12.10.1999 по справі №17/4-5151 за позовом Ради Федерації професійних спілок Одеської області було визнано право власності за Радою Федерації професійних спілок Одеської області на домоволодіння №38 по вул. Жуковського в місті Одесі.

На підставі даного рішення 03.11.1999 Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості видано реєстраційне посвідчення на домоволодіння, яке належить державним кооперативним громадянської установи підприємства та організацій, яким посвідчено що домоволодіння АДРЕСА_3 зареєстровано за Радою Федерації професійних спілок Одеської області і здійснено запис в реєстраційну книгу за №7неж-стр.136 рн3991.

Наказом Державного комітету будівництва архітектури та житлової політики України №121 від 09.06.1998 було затверджено Інструкцію про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб (далі - Інструкція).

Відповідно до п.1.1. Інструкції, даною Інструкції визначається порядок здійснення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна в Україні.

Згідно з п. 1.9. Інструкції, до об`єктів нерухомого майна, що підлягають державній

реєстрації, відносяться:

а) житлові і нежитлові будинки, садові будинки, дачі, гаражі, будівлі виробничого, господарського, соціально-побутового та іншого призначення, розташовані на окремих земельних ділянках вулиць, площ і провулків під окремими порядковими номерами;

б) вбудовані в житлові будинки нежитлові приміщення (як частини цих будинків);

в) квартири багатоквартирних будинків.

2.1. Реєстрація провадиться на підставі правовстановлювальних документів (додаток 1) у такому порядку:

а) заявник подає до бюро технічної інвентаризації два примірники правовстановлювального документа (оригінал та копію);

б) відповідальний працівник бюро технічної інвентаризації вивчає законність та повноту документів і на підставі їх робить відповідний запис у реєстрову книгу;

в) адреса об`єкта, що реєструється, записується в алфавітний журнал адрес (додаток 2);

г) прізвище, ім`я та по батькові фізичних осіб власників нерухомого майна вноситься в алфавітний журнал або картку картотеки власників (додатки 3, 4);

ґ) на оригіналі правовстановлювального документа робиться реєстраційний напис (додаток 5).

Якщо на правовстановлювальному документі немає місця для реєстраційного напису, то видається реєстраційне посвідчення, яке є невід`ємною частиною такого документа (додаток 6);

д) на копії правовстановлювального документа робиться відмітка про реєстрацію з посиланням на реєстровий номер та дату реєстрації;

е) до інвентаризаційної справи додається копія правовстановлювального документа, довідка про належність об`єкта нерухомого майна, в якій записується: прізвище, ім`я та по батькові або найменування власника, назва і зміст правовстановлювального документа, число і місяць реєстрації з підписом особи, яка відповідає за реєстрацію.

Пунктом 11 Додатку №1 до Інструкції Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких провадиться державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна, визначалося, що рішення судів, арбітражних судів про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна є правовстановлювальним документом, на підставі яких провадилася державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомості.

Таким чином, із встановлених під час розгляду справи обставин, суд доходить висновку, що на підставі рішення арбітражного суду в Федерації професійних спілок Одеської області в особі Ради Федерації професійних спілок Одеської області виникло право власності на будівлі розташовані за адресою м. Одеса, вул. Жуковського 38 та таке право було зареєстроване відповідно до законодавства, яке діяло на момент виникнення цього права власності, а саме в порядок передбачений Інструкцією про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб затвердженою Наказом Державного комітету будівництва архітектури та житлової політики України №121 від 09.06.1998.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними, зокрема якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Згідно з ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, яка визначає особливості державної реєстрації прав на земельні ділянки державної та комунальної власності, та в інших випадках, визначених законом.

Відповідно до п.6.1. Статуту Федерації професійних спілок Одеської області в редакції від 05.12.2013 затвердженого Постановою №Р-4-3 Ради Федерації професійних спілок Одеської області зі змінами та доповненнями, яка є чинною станом на даний момент, Федерація є правонаступником прав та обов`язків ліквідованих обласної Ради профспілок та Ради Федерації профспілок Одеської області, володіє, користується та розпоряджається майном і грошовими коштами, які належать їй на правах власності.

Враховуючи вказане суд доходить висновку, що ФОП Баранова Л.В. здійснила передачу в найм приміщення розташованого за адресою: вул. Жуковського, 38 в місті Одеса, правомірно, а саме керуючись положеннями Договору спільного використання нерухомого майна укладеного із Федерацією професійних спілок Одеської області.

Натомість твердження позивача про те що при укладенні Договору найму ФОП Лавріненко І.Б. діяла під впливом обману, в наслідок протиправних дій ФОП Баранової Л.В. не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Також у постанові від 09.01.2019 у справі №689/1157/16-ц Верховний Суд дійшов висновку, що право передання майна у найм має власник майна або особа, якій належать майнові права. У разі передачі майна у найм не власником цього майна судовому захисту підлягатимуть порушені таким чином права власника цього майна. Позивачі не заявляють про належність їм права власності чи майнових прав на предмет оспорюваних договорів, а тому підстав для задоволення позову за обставин, на які вони посилаються, немає.

У даній справі Федерація професійних спілок Одеської області, приймає участь на стороні відповідача та вважає що ФОП Баранова Л.В. діяла правомірно, керуючись нормами чинного законодавства та положеннями Договору №7 спільного використання нерухомого майна.

Відповідно до вимог статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом, вказаного висновку дійшов КГС ВС у постанові від 25.10.2023 у справі №902/567/21.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Верховний Суд у постанові 25.06.2020 по справі №924/233/18, дійшов висновку, що згідно положень статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Отже на суд покладений обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. При цьому обставини, на які учасник справи як на підставу своїх вимог або заперечень підлягають доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

До того ж, Верховний Суд наголошує, що стандарт доказування "вірогідність доказів", на відмінну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Зміст цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Вказану правову позицію також було застосовано в постанові КГС ВС від 17.04.2024 року по справі № 910/18677/23, постанові КГС ВС від 13.03.2024 по справі № 906/91/20, постанові КГС ВС від 24.07.2024 року по справі 910/1869/23, постанові КГС ВС 03.09.2024 року по справі 910/2127/24.

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, з підстав його необґрунтованості та безпідставності.

Приймаючи до уваги відмову судом у позові у повному обсязі, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України, відшкодуванню не підлягають та покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

2.Судові витрати понесені позивачем відшкодуванню не підлягають та покладаються на позивача.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Повне рішення складено 02.01.2025

Суддя Ю.М. Невінгловська