Рішення

від 24.12.2024 по справі 910/8491/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

(додаткове)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2024 року м. ХарківСправа № 910/8491/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані" про ухвалення додаткового рішення (вх.№31803 від 18.12.2024) по справі

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМОРА", м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані", м.Київ про та зустрічним позовом до про стягнення 469964,78 грн Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані", м.Київ Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМОРА", м.Київ зобов`язання вчинити певні дії за участю представників:

позивача (відповідача за зустрічним позовом) не з`явився;

відповідача (позивача за зустрічним позовом) не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Харківської області знаходиться справа №910/8491/24.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.12.2024 року у справі №910/8491/24 в первісному позові відмовлено повністю.

Зустрічний позов задоволено повністю, зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛМОРА" вчинити певні дії: виконати зобов`язання по Договору оренди №А31-8/Х-1 від 09.07.2021 року привести Приміщення у стан, що відповідає вимогам до повернення шляхом усунення недоліків, що зафіксовані протоколом огляду приміщення А31-8 від 23.07.2024 року (здійснити демонтаж вивіски, демонтаж покриття підлоги (плитки та стяжки), демонтаж внутрішніх перегородок, демонтаж підвісної стелі, демонтаж внутрішніх систем електропостачання) та у стан, що відповідає вимогам Договору оренди №А31-8/Х-1 від 09.07.2021 року для повернення Приміщення, повернути з тимчасового користування Приміщення секції А31-8 за Актом повернення у відповідності до вимог Договору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМОРА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані" 2422,40 грн судового збору.

18.12.2024 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані" надав до суду заяву (вх.№31803) про ухвалення додаткового рішення, в якій просить суд ухвалити додаткове судове рішення у справі №910/849/24 щодо розподілу судових витрат та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛМОРА» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОНА-КОМПАНІ» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.12.2024 року призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 24.12.2024 року.

20.12.2024 року представник первісного позивача надав до суду заперечення проти заяви про ухвалення Додаткового рішення (вх.№32044).

Обґрунтовуючи свої заперечення первісний позивач зазначає, що ТОВ "Крона-Компані" пропущений строк на подання доказів в обґрунтовування понесених судових витрат, оскільки в заяві про ухвалення додаткового рішення не зазначено про поважність причини, з яких вказані вище документи не були подані до закінчення судових дебатів. Додатково зазначає, що до заяви про ухвалення Додаткового рішення, в якості доказів, якими підтверджується понесені витрати на правничу допомогу, надано Договір від 11 липня 2024 року, Додаток 1 до Договору, Акт №1 без дати, який є додатком 2, Додаткова угода 1 від 11 липня 2024 року, Платіжна інструкція від 29 листопада 2024 року на суму 20000,00 гривень, Детальний опис робіт від 18 грудня 2024 року. З аналізу наданих документів, вбачається, що всі вони (окрім Детального опису робіт) були наявні в сторони на момент ухвалення рішення, однак надані суду не були, про поважні причини неможливості надати документи, як це зазначено в ст. 221 ГПК України, повідомлено не було, а також Заява про ухвалення Додаткового рішення також не містить таких обґрунтувань. Додатково звертав увагу, що під час судового засідання, яке відбулось 17.12.2024 року, під час судових дебатів, представник ТОВ «Крона компані» зазначила про понесені витрати в розмірі 20000,00 грн. Однак, в Заяві про ухвалення додатково рішення представник ТОВ «Крона компані» просить стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі 40000,00 грн.

Також, заперечуючи проти заяви про ухвалення додаткового рішення звертав увагу, що пункт 3.6 Договору від 11.07.2024 року, містить умову, що факт наданих послуг, підтверджується Актом наданих послуг, який визначений Додатком 2 до Договору. Такий Акт наданих послуг, підписаний сторонами, відсутній.

23.12.2024 року ТОВ "Крона Компані" надало до суду Додаткові пояснення у справі (вх.№32101), в яких зазначало, що при подачі 18.12.2024 року до Господарського суду Харківської області заяви про ухвалення додаткового рішення по справі № 910/8491/24 не було можливості надати підписаний акт приймання передачі наданих послуг від 18.12.2024 зі звітом про надану правничу допомогу, так як надані документи потребували часу для оформлення та підписання (підписант ТОВ «КРОНА-КОМПАНІ» знаходиться у м. Харків, Адвокат Пірус Л.О., знаходиться у Київський області). Заявник просив суд долучити до матеріалів справи акт приймання передачі наданих послуг від 18.12.2024 зі звітом про надану правничу допомогу та платіжну інструкцію про сплату №98747200 від 29.11.2024.

24.12.2024 року відповідач за первісним позовом надав до суду заяву про розгляд справи без його участі (вх.№32346).

Надані документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

Представники сторін в судове засідання 24.12.2024 року не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи та докази, надані представником зустрічного позивача на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ст.221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог; для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.4 ст.244 ГПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

В зустрічній позовній заяві позивач зазначав попередній (орієнтовний) розмір витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції 20000,00 грн.

Крім того, в судовому засіданні 24.12.2024 року повідомляв суд, що орієнтовний розмір судових витрат складає 20000,00 грн, додатково повідомляв, що докази на підтвердження судових витрат будуть надані у встановлений законом строк.

В заяві, наданій до суду 23.12.2024 року, представник ТОВ "Крона Компані" (вх.№32101), зазначає, що при подачі 18.12.2024 року заяви про ухвалення додаткового рішення по справі № 910/8491/24 не було можливості надати підписаний акт приймання передачі наданих послуг від 18.12.2024 зі звітом про надану правничу допомогу, так як надані документи потребували часу для оформлення та підписання (підписант ТОВ «КРОНА-КОМПАНІ» знаходиться у м.Харків, Адвокат Пірус Л.О. знаходиться у Київський області). Заявник просив суд долучити до матеріалів справи акт приймання передачі наданих послуг від 18.12.2024 зі звітом про надану правничу допомогу та платіжну інструкцію про сплату №98747200 від 29.11.2024.

На виконання приписів ч.8 ст.129 ГПК України позивачем за зустрічним позовом надіслано відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідно до чч.1,3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як передбачено ч.1 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

ТОВ «КРОНА-КОМПАНІ» надано до суду наступні докази понесення витрат на правничу допомогу:

- договір про надання правничої допомоги №11-07/24 від 11.07.2024 року;

- додаткова угода №1 від 11.07.2024 року до договору про надання правничої допомоги №11-07/24 від 11.07.2024 року;

- ордер АІ №1675649 від 11.07.2024 року;

- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю ЧН №000125 видане на підставі рішення Ради адвокатів Чернігівської області від 21.04.2017 року №45;

- довіреність на ведення справи від 19.11.2024 року;

- платіжна інструкція №98746342 від 29.11.2024 року, №98747200 від 20.12.2024 року;

- детальний опис робіт, виконаних адвокатом Пірус Л.О. за договором про надання правничої допомоги №11-07/24 від 11.07.2024 року в Господарському суді Харківської області по справі №910/8491/24 від 18.12.2024 року;

- Акт приймання-передачі наданих послуг від 18.12.2024 року по договору №11-07/24 від 11.07.2024 про надання правничої допомоги 11.07.2024 року;

- звіт про надану правничу (правову) допомогу від 18.12.2024 року до акту приймання-передачі наданих послуг від 18.12.2024 року по договору №11-07/24 від 11.07.2024 про надання правничої допомоги 11.07.2024 року.

Отже позивачем за зустрічним позовом згідно з вимогами статті 74 ГПК України надано докази на обґрунтування понесених витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.07.2024 року між ТОВ «КРОНА-КОМПАНІ» (клієнтом) та Адвокатом Пірус Людмилою Олегівною укладено договір про надання правничої допомоги №11-07/24, відповідно до якого адвокат виконував роботи та надавав послуги у обсязі та порядку, встановленому за домовленістю сторін.

11.07.2024 року між ТОВ «КРОНА-КОМПАНІ» (клієнтом) та Адвокатом Пірус Людмилою Олегівною укладено додаткову угоду №1.

Пунктом 1 Додаткової угоди №1 встановлено, що на підставі наданого в усній формі завдання Адвокат здійснюватиме представництво інтересів Клієнта в місцевих господарських судах України при розгляді справи №910/8491/24 за позовом ТОВ «АЛМОРА» до ТОВ «Крона-Компані» про стягнення 469964,78 грн. згідно п.14.1. Договору оренди №А31-8/Х-1 від 09.07.2021р.

Сторони дійшли згоди про застосування до правовідносин з виконання Адвокатом завдання, вказаного в пункті 1 даної додаткової угоди, положень пункту 3.2 Договору про надання правничої допомоги та вирішили встановити фіксований розмір гонорару Адвоката за виконання цього завдання, який складає 40000,00(сорок тисяч) гривень та не залежить від досягнення чи недосягнення Адвокатом позитивного результату, якого бажає Клієнт, за наслідками виконання завдання (п.2. Додаткової угоди).

Сторони домовились, що Гонорар має бути сплачений Клієнтом Адвокату в наступному порядку: авансовим платежем в розмірі 50% не пізніше 30.11.2024, залишок суми Гонорару Клієнт повинен сплати до 31.12.2024 (п.3. Додаткової угоди).

На виконання умов договору між сторонами підписано Акт приймання-передачі наданих послуг від 18.12.2024 року по договору №11-07/24 від 11.07.2024 про надання правничої допомоги 11.07.2024 року, відповідно до якого адвокат (ФОП) Пірус Л.О. надала, а ТОВ "КРОНА-КОМПАНІ" прийняло надані юридичні послуги, загальний обсяг яких складає 40000,00 грн.

Відповідно до правової позиції Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, що викладена у додатковій постанові від 21.01.2020 року по справі №904/1038/19 за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 року у справі № 910/906/18.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо.

Вибір форми та суб`єкта такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.

Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, з означених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Відповідно до чч.1,2 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та в надання інших видів правової допомоги клієнту.

Судова практика свідчить, що українські суди, здійснюючи розподіл витрат на послуги адвоката, керуються практикою Європейського суду з прав людини. У своїх рішеннях у справах "Баришевський проти України" від 26.02.2015, "Гімадуліна та інші проти України" від 10.12.2009, "Двойних проти України" від 12.10.2006, "Меріт проти України" від 30.03.2004, "East/West Jinnee Limited" проти України" від 23.01.2014 ЄСПЛ указував, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

Сформована практика Європейського суду з прав людини заснована на тому, що заявник має право на відшкодування витрат в розмірі, який був необхідний та розумний і дійсно понесений. Зокрема, у справі "Неймайстер проти Австрії" було вирішено, що витрати на правову допомогу присуджуються в тому випадку, якщо вони були здійснені фактично, були необхідними і розумними в кількісному відношенні (пункт 43 рішення "Неймайстер проти Австрії").

Згідно з ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування при вирішення заяви сторони. Так, у ч. 3 ст. 126 та ч. 8 ст. 129 ГПК України визначено особливості доказування розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями ч.3 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, наведені процесуальні норми вказують на те, що обов`язку суду щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу передує подання стороною відповідної заяви.

Разом з тим, процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема, не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 921/221/21, від 31.05.2022 у справі № 917/304/21 та від 19.01.2024 у справі № 910/2053/20.

Оцінюючи доводи сторін, суд відзначає таке.

Згідно з ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 08.02.2022 у справі №910/20792/20 зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", рішення у справі "Баришевський проти України", рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України", рішення у справі "Двойних проти України", рішення у справі "Меріт проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 Цивільного кодексу України.

Частинами 1 та 2 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру чи погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката хоч і визначається ч.1 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

З урахуванням наведеного, суд констатує, що в даному випадку в п.2 додаткової угоди №1 від 11.07.2024 до договору про надання правової допомоги від 11.07.2024 сума гонорару адвоката була встановлена сторонами договору у фіксованому розмірі, який не залежить від обсягу послуг та витраченого представником зустрічного позивача часу, а отже, розмір витрат є визначеним. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

При цьому, відповідно до ч.6 ст.126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст.126 ГПК України, які застосовуються за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Аналогічний за змістом правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/17343/20 та постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у cправі № 911/2652/17 (911/3581/20).

ТОВ "Алмора", заперечуючи проти задоволення заяви ТОВ "Крона Компані" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат даній у справі, посилався, зокрема, на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10.01.2024 у справі № 285/5547/21.

Так, у постанові Верховного Суду від 10.01.2024 по справі № 285/5547/21, на яку посилається ТОВ "Алмора", колегія суддів дійшла висновку, що у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.

Слід зазначити, що під час ухвалення рішення про судові витрати у справі, суд повинен встановити дотримання заявником порядку подання заяви, визначеного положеннями статей 124, 129, 221 ГПК України.

Суд наголошує, що положення статей 126, 129 ГПК України є універсальними у правовідносинах при розподілі витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, що підтверджується сталою практикою Верховного Суду.

Як було зазначено вище, в судовому засіданні 17.12.2024 року ТОВ "Крона Компані" до закінчення судових дебатів у справі зробило заяву, що орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу складає 20000,00 грн, та відповідна заява про відшкодування витрат разом з доказами буде надана у встановлений законом строк.

Поряд з цим, у зустрічній позовній заяві ТОВ "Крона Компані" також зазначало про очікуване понесення витрат на правову допомогу у розмірі 20000,00грн.

У подальшому, 18.12.2024 року позивачем за зустрічним позовом було подано заяву про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 40000,00грн та доказами на їх підтвердження, тобто, в межах встановленого ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України строку.

При цьому, 23.12.2024 року ТОВ "Крона Компані" надало до суду Додаткові пояснення у справі (вх.№32101), в яких зазначало, що при подачі 18.12.2024 року до Господарського суду Харківської області заяви про ухвалення додаткового рішення по справі № 910/8491/24 не було можливості надати підписаний акт приймання передачі наданих послуг від 18.12.2024 зі звітом про надану правничу допомогу, так як надані документи потребували часу для оформлення та підписання.

До вказаної заяви зустрічним позивачем було долучено, зокрема, платіжна інструкція №98746342 від 29.11.2024 року, №98747200 від 20.12.2024 року; детальний опис робіт виконаних адвокатом Пірус Л.О. за договором про надання правничої допомоги №11-07/24 від 11.07.2024 року в Господарському суді Харківської області по справі №910/8491/24 від 18.12.2024 року; Акт приймання-передачі наданих послуг від 18.12.2024 року по договору №11-07/24 від 11.07.2024 про надання правничої допомоги 11.07.2024 року; звіт про надану правничу (правову) допомогу від 18.12.2024 року до акту приймання-передачі наданих послуг від 18.12.2024 року по договору №11-07/24 від 11.07.2024 про надання правничої допомоги 11.07.2024 року, що, в свою чергу, свідчить про неможливість їх попереднього подання до суду, оскільки зазначені документи були складені після прийняття судового рішення у даній справі.

З огляду на це, суд відзначає, що наведена відповідачем позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 10.01.2024 у справі № 285/5547/21, не виключає в даному випадку наявності підстав для задоволення заяви зустрічного позивача та ухвалення додаткового рішення у даній справі про стягнення витрат на професійну правничу допомогу на підставі поданих позивачем після ухвалення рішення у справі з дотриманням вимог ч. 8 ст. 129 ГПК України доказів понесення судових витрат.

Також, на думку зустрічного відповідача, заявлена позивачем сума понесених витрат на правову допомогу є неспівмірною із складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання.

Водночас, будь-яких доказів або підтверджених документально обґрунтувань чи розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність чи ненадання ТОВ "Крона Компані" передбачених договором обсягів послуг адвоката, ТОВ "Алмора" до справи не надало.

Частиною 5 ст.129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес,

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо,

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020: "Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони".

Втручання суду в договірні відносини між адвокатом та його клієнтом в частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому в статті 43 Конституції (Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду).

Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок позивача, відповідно до положень ст.126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові 06.11.2022 по справі №922/1964/21 та об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 по справі №922/445/19 сформували правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, який судом враховується при розподілі судових витрат в межах даної справи.

Зокрема, за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Разом з тим, згідно зі ст.15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Згідно з частиною 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відносно обґрунтованості розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу та його (розміру) пропорційності предмету спору, суд приймає до уваги, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015р., п.п.34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009р., п.80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006р., п.88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004р. та п.268 рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Виходячи з наведеного суд зазначає, що розмір витрат на правничу допомогу у сумі 40000,00 грн не є співмірним з предметом позову у даній справі, а отже стягнення з ТОВ "Алмора" судових витрат на правничу допомогу у розмірі 40000,00грн є необґрунтованим.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищезазначене, у вирішенні питання щодо витрат зустрічного позивача на правничу допомогу, за відсутності заперечень зустрічного відповідача щодо зменшення суми таких витрат, суд, керуючись правилами, встановленими у частині п`ятій статті 129 ГПК України, дійшов висновку не покладати всі витрати зустрічного позивача на правничу допомогу в заявленій сумі.

Зокрема, суд враховує, що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності.

Наявні матеріали позову для кваліфікованого юриста не потребують багато часу для їх дослідження.

Крім того, спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Розгляд справи за цим позовом не потребував тривалої підготовки та опрацювання значної кількості нормативно-правових актів і узагальнення нової судової практики.

Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, суд вважає за доцільне додатково звернутися до нещодавньої практики ЄСПЛ з цього питання. Зокрема, у рішення від 18.02.2022 у справі "Чоліч проти Хорватії" ЄСПЛ зазначив (п. 77), що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.

Тобто ЄСПЛ підкреслює необхідність об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність). При цьому ЄСПЛ у зазначеній вище справі, присудивши 2550 євро компенсації, які й просив скаржник, не знайшов підстав для їх зменшення.

Водночас, у рішенні ж від 22.09.2022 у справі "Генеральний будівельний менеджмент проти України" Європейський суд з прав людини у п. 41 зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3 750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат відносно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг, не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень.

З огляду на зазначене, стягнення повної вартості послуг, заявлених представником зустрічного позивача, на загальну суму 40000,00 грн, не узгоджується з критеріями реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру і пропорційності, так як ці витрати не мають характеру необхідних та не обґрунтовують обсягу фактичних дій представника зустрічного позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату. Тобто не є розумно обґрунтованим і, відповідно, такі витрати не можуть бути відшкодовані тільки лише через те, що вони дійсно понесені зустрічним позивачем (справедлива сатисфакція).

У вирішенні спірного питання чи є розмір витрат зустрічного позивача на правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, суд враховує конкретні обставини справи, зокрема, суб`єктний склад, характер спірних правовідносин, висновки Верховного Суду щодо застосування положень частин п`ятої - сьомої, дев`ятої статті 129 ГПК України та критерії Європейського суду з прав людини (відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір).

Отже у даному випадку, за відсутності клопотання зустрічного відповідача про зменшення витрат зустрічного позивача на професійну правничу допомогу, суд керуючись, зокрема, такими критеріями як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також ураховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов висновку не присуджувати зустрічному позивачу, на користь якого ухвалено судове рішення, всі його витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, що заявлені до стягнення.

На підставі наведеного вище, суд дійшов висновку, що витрати зустрічного позивача на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції підлягають лише частковому покладенню на зустрічного відповідача. Зокрема, керуючись критеріями обґрунтованості, пропорційності та розумності, суд вважає, що розмір таких витрат має становити 10000,00 грн.

З огляду на наведене, керуючись критеріями, що визначені ч.4 ст.129 ГПК України, виходячи із загальних засад судочинства - справедливості, добросовісності та розумності, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, дослідивши заяву зустрічного позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а також надані ним документи, суд дійшов висновку про стягнення з зустрічного відповідача на користь зустрічного позивача 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співрозмірні з виконаною роботою у суді першої інстанції.

Відповідно до ч.5 ст.244 ГПК України додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 42, 46, 73, 74, 79, 80, 86, 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані" про ухвалення додаткового рішення (вх.№31803 від 18.12.2024).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМОРА" (адреса: 03061, м.Київ, вул.Миколи Шепелєва,6; код ЄДРПОУ 39946536) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані" (адреса: 04074, м.Київ, вул.Лугова,12; код ЄДРПОУ) 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст додаткового рішення складено 03.01.2025

Суддя К.В. Аріт