Ухвала

від 03.01.2025 по справі 990/1/25

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 січня 2025 року

м. Київ

справа №990/1/25

адміністративне провадження №П/990/1/25

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів: Желєзного І.В., Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М., Смоковича М.І.,

перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним в частині,

УСТАНОВИВ:

30 грудня 2024 року ОСОБА_1 надіслав поштовим зв`язком до Верховного Суду як суду першої інстанції позовну заяву до Вищої ради правосуддя, яка зареєстрована Судом 2 січня 2025 року, у якій просить:

- визнати протиправним та нечинним абзац третій пункту 8.5 глави 8 розділу 2, а саме «Заява про відвід (самовідвід) у засіданні не оголошується», речення друге абзацу четвертого пункту 8.5 глави 8 розділу 2, а саме: «Час надання пояснень щодо заявленого відводу становить не більше 3 хвилин» та абзац третій пункту 9.1 глави 9 розділу 2, а саме: «Час надання пояснень щодо заявленого клопотання, заяви з процедурних питань, заяви про відвід становить не більше 3 хвилин» Регламенту Вищої ради правосуддя, затверджений рішенням від 12 грудня 2024 року №3621/0/15-24 «Про затвердження Змін до Регламенту Вищої ради правосуддя».

Пунктом 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Вирішуючи питання щодо відкриття провадження, Верховний Суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1- 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Гарантоване статтею 55 Конституції України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача стосовно оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності було обґрунтованим, і таке порушення прав має бути реальним, стосуватися особистих прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Згідно частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.

Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, бездіяльності Кабінету Міністрів України передбачені статтею 266 КАС України.

Статтею 266 КАС України, зокрема частиною першою цієї статті, встановлено, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо:

1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України;

2) законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3) законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

4) законності рішень Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат;

5) законності бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.

З огляду на викладене, Верховний Суд як суд першої інстанції має повноваження щодо розгляду чітко визначеної категорії адміністративних справ.

Відповідно до частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач оскаржує зміни до Регламенту Вищої ради правосуддя, затверджені рішенням Вищої ради правосуддя від 12 грудня 2024 року №3621/0/15-24.

Так, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Проте, в порушення пункту 2 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві не зазначені відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у позивача.

Згідно з пунктами 5 та 10 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт.

В загальній теорії права нормативно-правові акти визначають як правові акти управління, які встановлюють, змінюють, припиняють (скасовують) правові норми. Нормативно-правові акти містять правові норми, які встановлюють загальні правила регулювання однотипних відносин та розраховані на тривале застосування. Вони встановлюють загальні правила поведінки - норми права, регламентують однотипні суспільні відносини у певних галузях і, зазвичай, розраховані на довгострокове та багаторазове їхнє застосування.

Отже, до нормативно-правових актів належать ухвалені уповноваженими органами акти, які встановлюють, змінюють норми права, мають загальний чи локальний характер, розраховані на невизначене коло осіб та застосовуються неодноразово.

Позивач оскаржуючи зміни до Регламенту Вищої ради правосуддя, затверджені рішенням Вищої ради правосуддя від 12 грудня 2024 року №3621/0/15-24 стверджує, що він є учасником дисциплінарної справи щодо якого Третя Дисциплінарна Палата Вищої ради правосуддя винесла рішення від 13 листопада 2024 року №3300/3дп/15-24 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

На переконання колегії суддів, Регламент Вищої ради правосуддя є нормативно-правовим актом, оскільки ухвалений уповноваженим суб`єктом владних повноважень - ВРП; встановлює приписи, що розраховані на регламентацію однотипних суспільних відносин - порядку здійснення ВРП своїх повноважень у спосіб конкретизації встановлених Законом України «Про Вищу раду правосуддя» вимог до розгляду дисциплінарних справ ВРП/її дисциплінарними органами; поширює свою дію на невизначене коло осіб, адже його положення спрямовані на регулювання відносин між ВРП/її дисциплінарними органами й іншими суб`єктами дисциплінарних справ, коло яких не є заздалегідь встановленим, розрахований на довгострокове та неодноразове застосування в межах відносин, які становлять предметом його регулювання.

У цьому контексті Верховний Суд зазначає, що суб`єкт правовідносин, до якого застосовується чи буде застосований нормативно-правовий акт, якщо вважатиме, що цей нормативний документ порушує або порушуватиме його права або інтереси, за наявності відповідного обґрунтування може оскаржити відповідний акт/його окремі положення, доки нормативно-правовий залишається чинним та продовжує регулювати певні відносини, в межах яких, на думку суб`єкта правовідносин, відбувається порушення його прав та/або законних інтересів.

Натомість, позовна заява не містить достатніх доводів про застосування оскаржуваних змін до позивача, відсутні обґрунтування, які саме індивідуально виражені права чи інтереси позивача, вказаний нормативно-правовий акт порушує, не додано доказів належності позивача до суб`єктів правовідносин, у яких застосовуються або будуть застосовані зміни до Регламенту Вищої ради правосуддя, затверджені рішенням Вищої ради правосуддя від 12 грудня 2024 року №3621/0/15-24.

Посилання позивача на те, що Третя Дисциплінарна Палата Вищої ради правосуддя винесла рішення від 13 листопада 2024 року №3300/3дп/15-24 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності є необґрунтованим, оскільки цим рішенням вирішено, зокрема, застосувати до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Колегія суддів наголошує, що оскаржувані зміни набрали чинності після винесення рішення від 13 листопада 2024 року №3300/3дп/15-24 та не підлягають застосуванню у відносинах до позивача. Окрім того, положеннями частини другої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлений строк на оскарження рішення Дисциплінарної палати, який становить не пізніше десяти днів з дня його ухвалення.

Разом з тим, позивачем не надано доказів на підтвердження оскарження ним рішення від 13 листопада 2024 року №3300/3дп/15-24, у позовній заяві вказані відомості також відсутні.

З урахуванням наведеного, позивачу слід привести позовну заяву у відповідність з процесуальним законодавством, а саме зазначити в чому полягає наявність відповідного порушення нормативно-правовим актом прав, свобод або інтересів особи на момент його звернення до суду, обґрунтувати, які саме індивідуально виражені права чи інтереси позивача, вказаний нормативно-правовий акт порушує та зазначити, яким чином відбувається вплив суспільних правовідносин, що є предметом регулювання даним нормативно-правовим актом на права свободи або інтереси позивача та його роль і місце у цих відносинах.

Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (частина друга статті 169 КАС України).

Підсумовуючи наведене, відповідно до вимог статті 169 КАС України, позовну заяву слід залишити без руху з наданням десятиденного строку для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до Верховного Суду:

- уточненої позовної заяви (нової її редакції), в якій зазначити: 1) відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у позивача; 2) обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 3) відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей нормативний акт;

- копії уточненої позовної заяви відповідно до кількості учасників справи.

Керуючись статтями 9, 160, 161, 169, 171, 243, 248, 256 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним в частині, - залишити без руху.

Встановити для усунення зазначених в цій ухвалі недоліків десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали.

Роз`яснити позивачу, що у разі не усунення цих недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, заява буде повернута з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

...........................

...........................

Н.М. Мартинюк

І.В. Желєзний

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко

М.І. Смокович,

Судді Верховного Суду