Рішення

від 02.01.2025 по справі 183/10318/24

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/10318/24

№ 2/183/4298/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 січня 2025 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря судових засідань Аніськової А.В.,

розглянувши, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Піщанської сільської ради, треті особи - ОСОБА_2 , Друга Новомосковська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про визнання права власності, в порядку спадкування за законом, -

в с т а н о в и в:

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Піщанської сільської ради, треті особи - ОСОБА_2 , Друга Новомосковська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в якому просить визнати за нею право власності на земельну ділянку загальною площею 0,2500 га, кадастровий номер 1223285000:02:001:0029, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка зазначає, що її матір ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 придбала у ОСОБА_2 житловий будинок та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, а позивач, як спадкоємець за законом прияла спадщину, подавши відповідну заяву до Другої Новомосковської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).

Державним нотаріусом 30 квітня 2024 року на її ім`я було видане свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок за вказаною адресою, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку позивачці було відмовлено, оскільки з Витягу з Державного земельного кадастру вбачається, що право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 1223285000:02:001:0029, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване за попереднім власником - ОСОБА_2 . Крім того, нотаріус зазначає, що після посвідчення договору купівлі-продажу ОСОБА_3 не отримала Державний акт про право власності на земельну ділянку на своє ім`я та не зареєструвала право власності належним чином.

Таким чином, позивачка зазначає, що позбавлена можливості реалізувати у повному обсязі свої спадкові права, оскільки їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, яка нерозривно пов`язана з будинком, що на ній знаходиться, тому вона була змушена звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 10 жовтня 2024 року відкрите загальне позовне провадження у справі (а.с.47).

Ухвалою суду від 10 жовтня 2024 року зобов`язано Другу Новомосковську державну нотаріальну контору Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) надати копію спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.47).

Позивач в судове засідання не з`явилася, звернулася до суду із заявою про розгляд справи у її відсутність, позов підтримала (а.с.24).

Представник відповідача - Піщанської сільської об`єднаної територіальної в судове засідання не з`явився, надіславши до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Третя особа - представник Другої Новомосковської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) звернулася до суду з клопотанням про розгляд справи у її відсутність (а.с.47).

Третя особа - ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, повідомлена належним чином, причина неявки суду не відома.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Суд, дослідивши докази, з точки зору належності та допустимості, а у свій сукупності, з точки зору достатності, дійшов до наступного висновку.

Суду подано свідоцтво про смерть ОСОБА_3 , у відповідності до якого остання померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.13).

З матеріалів спадкової справ № 109/2018, заведеної Другою Новомосковською державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), вбачається, що із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , звернулася спадкоємець першої черги за законом - ОСОБА_1 (а.с. 52).

30 квітня 2024 року позивачці видане свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 14-15,62). Спадкове майно належало спадкодавцю на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого 16.12.1996 року державним нотаріусом Новомосковської районної державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за № 2-4469, який також був досліджений в судовому засіданні (а.с. 12).

Судом були оглянуті матеріали інвентаризаційної справи на житловий будинок по АДРЕСА_1 , яка також містить відомості про державну реєстрацію договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки за ОСОБА_3 .

Між тим, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку позивачці було відмовлено, оскільки з Витягу з Державного земельного кадастру вбачається, що право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 1223285000:02:001:0029, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване за попереднім власником - ОСОБА_2 . Крім того, нотаріус зазначає, що після посвідчення договору купівлі-продажу ОСОБА_3 не отримала Державний акт про право власності на земельну ділянку на своє ім`я та не зареєструвала право власності належним чином (а.с. 40).

Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані наступними нормами закону.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом (ст. 126 Земельного кодексу України).

Як зазначав суд вище, після смерті ОСОБА_3 Другою Новомосковською державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) заведено спадкову справу № 109/2018 (а.с.29).

Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

У відповідності до ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

На підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого державним нотаріусом Новомосковської районної державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 2-4471, ОСОБА_3 набула право власності на земельну ділянку площею 0,25 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11).

З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 15 квітня 2024 року вбачається, що право власності на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 1223285000:02:001:0029, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване за попереднім власником - ОСОБА_2 . (а.с.57).

Так, відповідно до Основного Закону України в Україні визнається й діє принцип верховенства права. Конституція України має вищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти повинні відповідати їй. Із цього приводу Конституційний Суд України зазначив, що "відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Усі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України." (абзац другий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року N 15-рп/2004).

Отже, суд вважає, що право позивача, яке перейшло в порядку спадкування від спадкодавця, не може бути звужено чи обмежено.

Частина 3 ст. 22 Конституції України стверджує, що при ухваленні нових законів або внесенні змін в чинні закони не допускається звуження обсягу та змісту існуючих прав і свобод. Ця норма згідно зі ст. 8 Конституції має найвищу юридичну силу і є нормою прямої дії, вона не може ігноруватися з тієї причини, що суперечить міжнародному договору або практиці Європейського суду.

Відповідно до п. 6 Перехідних положень ЗК України, громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, не може бути позбавлений права переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Отже, в даному випадку, позивач успадкувавши право власності земельною ділянкою, відповідно до Перехідних положень ЗК України, повинен переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на земельну ділянку.

При видачі свідоцтва про право на спадщину підпункт 4.14 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій зобов`язує нотаріуса перевіряти: факт смерті спадкодавця; час і місце відкриття спадщини; наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом; прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб; склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. Для підтвердження вказаних обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти. Громадяни та юридичні особи відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Згідно з частиною 1 статті 126 Земельного кодексу України в редакції, яка діяла до 01 січня 2013 року, документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку, є державний акт на право власності. Державний акт, виданий після смерті спадкодавця при зазначенні в ньому дати прийняття уповноваженим органом відповідного рішення про передачу у власність земельної ділянки за життя спадкодавця, свідчить про набуття спадкодавцем права власності на земельну ділянку.

Стаття 125 Земельного Кодексу України визначає, що право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації такого права. У разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно спадкодавця спадкоємець має право згідно з пунктом 66 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 25 грудня 2015 року № 1127 подати документи, необхідні для державної реєстрації права власності на підставі заяви спадкоємця. Перелік документів передбачений в статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та в Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. До них належать: документи, що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на нерухоме майно, витяг із Спадкового реєстру про наявність заведеної спадкової справи та документ, що містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом чи уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, якими заведено відповідну спадкову справу.

Підставою для державної реєстрації права власності відповідно до статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право власності на землю, державний акт на право власності на земельну ділянку або державний акт на право постійного користування землею, видані до 1 січня 2013 року. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації згідно з підпунктом 4.15 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій, проводиться нотаріусом після подачі документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно. Враховуючи вищенаведене та з урахуванням того, що наявність держаного акту про право власності на земельну ділянку є підтвердженням факту державної реєстрації права власності спадкодавця на об`єкт нерухомого майна, вбачається можливим задоволення позову спадкоємця.

Статті 81, 131 ЗК України передбачають, що громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі прийняття спадщини, міни, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку Державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.

Відповідно до п. "г" ст. 81, ч. 1 ст. 131 ЗК України, громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З 1 січня 2013 року, у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Державний земельний кадастр» правовстановлюючим документом, який посвідчує право власності на земельну ділянку замість державного акта є свідоцтво про право власності на земельну ділянку, у разі набуття права на земельну ділянку в межах норм безоплатного виділення відповідно до ЗКУ, чи витяг із реєстру нерухомого майна та їх обтяжень, у разі переходу права на земельну ділянку від однієї особи до іншої.

Чіткий порядок спадкування як за законом, так і за заповітом передбачений Цивільним Кодексом України, Законом України «Про нотаріат».

Основоположні принципи здійснення право володіти своїм майном сформульовані у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що набрало чинності для України з 11 вересня 1997 року та є складовою її правової системи відповідно до вимог ст. 9 Конституції України.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається в порядку, визначеному законом.

У відповідності з вимогами ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Сутність принципу верховенства права розкривається в доповіді, схваленій Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25-26 березня 2011 року).

Згідно з вимогами ст. 2. Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, в судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що спадкодавець ОСОБА_3 на законних підставах набула право власності на вказану земельну ділянку, але за життя не отримала правовстановлюючий документ замість договору купівлі-продажу - Державний акт про право власності на земельну ділянку та не зареєструвала своє право власності у встановленому порядку, у зв`язку з чим державний нотаріус правомірно прийняла рішення про відмову у вчиненні нотаріальної дії, і тому позивач позбавлений можливості оформити спадкове майно.

Аналізуючи викладе, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований підлягає задоволенню, спадкодавець за життя на законних підставах набула право власності на земельну ділянку, а тому до позивачки, відповідно до ст. 1216 ЦК України, перейшло таке ж право власності, у повному обсязі, яке набув спадкодавець.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 328, 392, 1216, 1218, 1225, 1268 ЦК України, ст.ст. 4,12,76,81,89,263, 265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Піщанської сільської ради, треті особи - ОСОБА_2 , Друга Новомосковська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про визнання права власності, в порядку спадкування за законом, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на земельну ділянку 0,2500 га, кадастровий номер 1223285000:02:001:0029, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач - Піщанська сільська рада, код ЄДРПОУ 04338836, місцезнаходження: вул.Центральна, 4, с.Піщанка Самарівський район, Дніпропетровська область, 51283.

Третя особа - ОСОБА_2 , РНОКПП не відоме, місце проживання не відоме.

Третя особа - Друга Новомосковська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), код ЄДРПОУ 05466105, місцезнаходження: пл..Героїв, 1, м.Самар Дніпропетровська область, 51200

Суддя О.В.Сорока.