Рішення

від 18.11.2024 по справі 761/18446/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/18446/24

Провадження № 2/761/7407/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Сіромашенко Н.В.,

при секретарі Дем`янчук С.Р.,

за участю представника позивачки ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Київської міської ради, ОСОБА_3 , Публічного акціонерного товариства «Дельта банк», 3-я особа: Боярська державна нотаріальна контора Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем та визнання права власності на майно в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2024 року позивачка звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом, в якому просила: 1) встановити факт постійного проживання спадкоємця ОСОБА_2 , однією сім`єю разом із спадкодавцем ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини; 2) визнати за позивачкою право власності на частину квартири АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 батьком ОСОБА_4 ..

Позов обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 49 років помер батько позивачки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зазначає, що після смерті батька залишилось спадкове майно, яке складається з частини квартири АДРЕСА_3 . Вказує, що вищевказана частина квартири належала її батьку, на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 03.02.1994 року, виданого Відділом приватизації державної адміністрації Шевченківського району згідно з розпорядженням (наказом) від 02.02.1994 року № 6400, зареєстрованого в Бюро технічної інвентаризації міста Києва 03.03.1994 року за №2231. Зазначає, що іншим співвласником зазначеної квартири був дідусь позивачки, ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Все належне дідусю майно, в тому числі і частина спільної з батьком квартири АДРЕСА_2 , ОСОБА_5 , заповів позивачці, що підтверджується заповітом від 24.03.2018 року, посвідченим приватним нотаріусом КМНО Красновською Т.В., реєстровий номер 402, а також позивачкою отримано свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 20.03.2024 року, видане державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Кравченко Т.В., реєстровий номер 17-208. Вказує, що фактично батько позивачки з 2012 року і по день його смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 проживав разом з нею та її сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначає, що весь час готувала для батька, купувала продукти харчування, ліки, прала, прасувала речі, а батько, в свою чергу, допомогав позивачці в догляді та вихованні свого онука. Вказує, що після смерті батька, стан здоров`я дідуся дуже погіршився, а тому позивачка вимушена була жити на дві квартири і в більшості часу проживала саме в спадковій квартирі АДРЕСА_2 . Таким чином, позивачка фактично вступила у володіння та користування частковою квартири, що належала її батьку. Однак, після батька, у встановлений законодавством шестимісячний строк, позивачка не подавала до будь-якої нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, оскільки була впевнена, що проживаючи разом з батьком на день його смерті, являється такою, що має право на спадщину без подання будь-яких заяв, що все батькове майно належить їй автоматично, а також те, що вона зможе оформити свої спадкові права в будь-який час. Проте, коли позивачка звернулась до Боярської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, отримала відмову у вчиненні нотаріальних дій, оскільки нею не подано заяву про прийняття спадщини в шестимісячний термін з дня смерті спадкодавця та не надано доказів факту прийняття спадщини чи доказів спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, адже адреса реєстрації її місця проживання і місця проживання спадкодавця відрізняються, у зв`язку з чим позивачка вимушена звернутися до суду з даним позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.05.2024 вищевказана позовна заява надійшла в провадження судді Сіромашенко Н.В.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21.05.2024 відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

26.07.2024 року представником відповідача Київською міською радою подано відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідача просила ухвалити рішення, згідно норм чинного законодавства України.

06.09.2024 протокольною ухвалою суду закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивачки в судовому засіданні підтримав позов, просив його задовольнити та ухвалити відповідне рішення, надав пояснення, аналогічні викладеним в позові.

Представник відповідача-1 у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, у відзиві на позовну заяву просив розгляд справи проводити за відсутності представника.

Відповідачка-2 в судове засідання не з`явилась, про розгляд справи повідомлялась належним чином, подала заяву, в якій просила розгляд справи здійснювати за її відсутності, позовні вимоги визнала в повному обсязі.

Представник відповідача-3 у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, причину неявки до суду не повідомив.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, подав заяву, в якій просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника тертьої особи.

Заслухавши пояснення представника позивача, допитавши свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивачки ОСОБА_4 , про що зроблено актовий № 15388 Відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 03.10.2017 року серія НОМЕР_1 .

Позивачка ОСОБА_2 є дочкою померлого ОСОБА_4 , що підтверджується Свідоцтвом про народження від 24.10.1989 року, серія НОМЕР_2 .

Як вбачається зі Свідоцтва про шлюб від 12.06.2010 року, серія НОМЕР_3 , після укладення шлюбу ОСОБА_8 присвоєно прізвище « ОСОБА_9 ».

З 2012 року по 02.10.2017 року покійний батько позивачки ОСОБА_4 проживав без реєстрації у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві спільної часткової власності позивачці ОСОБА_2 ..

Після смерті ОСОБА_4 залишилася спадкова маса у вигляді 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 , яка належала покійному на підставі свідоцтва про право власності на житло від 03.02.1994 року виданого Відділом приватизації державної адміністрації Шевченківського району, згідно розпорядження (наказом) від 02.03.1994 року № 6400.

До майна померлого Києво-Святошинською районною державною нотаріальною конторою 29.11.2017 року відкрито спадкову справу №544/2017.

Проте, державним нотаріусом Боярської державної нотаріальної контори Прокопенко В. було відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її батька ОСОБА_4 , у зв`язку з тим, що спадщину в шестимісячний термін з дня смерті спадкодавця не прийняла та вважається такою, що пропустила строк для прийняття спадщини.

Встановлення факту постійного проживання позивачки разом із її батьком необхідно їй для вирішення питання про оформлення спадкових прав на майно.

Факт спільного проживання позивачки ОСОБА_2 разом з її батьком ОСОБА_4 у період з 2012 року по 02.10.2017 року включно знайшов своє підтвердження у судовому засіданні та був доведений належними доказами, зокрема показами свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , відповідно до яких свідки підтвердили факт постійного проживання заявника разом з батьком до його смерті.

Відповідно до положень ст. ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно зі ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно із ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до абз. 3 п. 3 роз`яснень постанови Пленуму ВСУ України від 30.05.2008 року N 7 "Про судову практику у справах про спадкування" місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст. 29, ч. 2 ст. 1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

Отже, для того, щоб набути право на спадщину, спадкоємці за заповітом або за законом мають прийняти її у порядку та у строки, встановлені законом.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори.

Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.

Згідно з п. п. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Як слідує з наданих суду доказів, позивачем доведено факт постійного проживання разом з покійним батьком на час відкриття спадщини, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Право власності на частину квартири АДРЕСА_2 входить до спадкової маси за померлим ОСОБА_4 , проте не може бути прийнято спадкоємцем в загальному порядку, через не подання у встановлені строки заяви про прийняття спадщини.

Згідно з ч.5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За таких фактів та відповідних їм правовідносин, суд знаходить позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню повністю.

Питання розподілу судових витрат позивачем не порушувалось. Заходи забезпечення позову судом не вживались.

Керуючись ст.ст. 1-4, 19, 89, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Київської міської ради, ОСОБА_3 , Публічного акціонерного товариства «Дельта банк», 3-я особа: Боярська державна нотаріальна контора Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем та визнання права власності на майно в порядку спадкування задовольнити.

Встановити факт постійного проживання спадкоємця ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) однією сім`єю разом із спадкодавцем ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини.

Визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 батьком ОСОБА_4 .

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.В. Сіромашенко