Ухвала

від 02.01.2025 по справі 991/3405/24

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ

Справа № 991/3405/24

Провадження №11-сс/991/16/25

слідчий суддя 1 інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 січня 2025 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

представника ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ОСОБА_8 ,

прокурор, треті особи, щодо майна яких вирішується питання про арешт, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційні скарги представника власників майна ОСОБА_7 та ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24 квітня 2024 року про арешт майна у кримінальному провадженні №52017000000000802 від 17 листопада 2017 року із клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24 квітня 2024 року клопотання прокурора задоволено частково та накладено арешт на майно ОСОБА_7 із забороною відчуження та розпорядження ним, а саме: земельну ділянку площею 0.01 га, кадастровий номер: 7320585500:01:001:0264, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2152989273101; земельну ділянку площею 0.0044 га, кадастровий номер: 7324084000:02:001:0008, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 949551573240; земельну ділянку площею 0.0044 га, кадастровий номер: 7324084500:01:001:0068, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 951381273240; квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна: 12472532; корпоративні права - частку 50% у статутному капіталі ТОВ "ВІП КОМ" (код ЄДРПОУ 33707168, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 58000, Чернівецька обл., м.Чернівці, площа Соборна,9); на майно, яке є спільною сумісною власністю ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_6 , із забороною відчуження та розпорядження ним, а саме: нежитлові приміщення №36-1-36-9, загальною площею 108.4 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1805608673101; частку в розмірі 45/100 житлового будинку, з належними до нього будівлями та спорудами по АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1764411573101; частку у розмірі 1/2 нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 595373973101; житловий будинок з належними до нього надвірними спорудами по АДРЕСА_5 , реєстраційний номер майна: 2238275; частку в розмірі 45/100 земельної ділянки площею 0.0613 га, кадастровий номер: 7310136300:17:002:1198, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1982603673101; транспортний засіб KIA SPORTAGE, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 ; транспортний засіб AUDI RS Q8, д.н.з. НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_4 ; транспортний засіб MERCEDES-BENZ EQS 580, д.н.з. НОМЕР_5 , VIN: НОМЕР_6 ; транспортний засіб TOYOTA RAV4, д.н.з. НОМЕР_7 , VIN: НОМЕР_8 ; транспортний засіб MERCEDES-BENZ V 250, д.н.з. НОМЕР_9 , VIN: НОМЕР_10 . Судове рішення мотивоване тим, що орган досудового розслідування належним чином вжив заходів для вручення, у спосіб передбачений КПК України, ОСОБА_7 повідомлення про підозру, тому він набув у цьому кримінальному провадженні процесуальний статус підозрюваного та обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255, ч.3 ст.27, ч.3 ст.212, ч.4 ст.27, ч.2 ст.364, ч.4 ст.369 КК України, санкції яких передбачають покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна. Оскільки матеріали справи не містять відомостей, які давали б підстави віднести транспортні засоби та нерухоме майно до особистої власності одного з подружжя, право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_6 , та слідчий суддя позбавлений можливості їх визначати на етапі досудового розслідування поза межами позовного провадження, тому обтяження майна в цілому є єдиним можливим, реальним та ефективним заходом забезпечення кримінального провадження з метою можливого виконання конфіскації майна у випадку призначення такого виду покарання. Враховуючи норми ч.10 ст.170 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку, що дане майно є об`єктами, на яке може бути накладено арешт у цьому кримінальному провадженні, ненакладення арешту на яке може призвести до його відчуження на користь третіх осіб або настання інших наслідків, та не буде досягнута дієвість даного кримінального провадження. Оскільки ризики, передбачені абз.2 ч.1 ст.170 КПК України, прокурором доведені, слідчий суддя дійшов висновку, що заборона відчуження та розпорядження майном виправдовує у цьому випадку ступінь втручання у право власності ОСОБА_7 та ОСОБА_6 . У задоволенні клопотання у частині накладення арешту на майно ТОВ «ВІП КОМ» відмовлено.

17 грудня 2024 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшли апеляційні скарги представника власників майна ОСОБА_7 та ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 , в яких він просить поновити строк апеляційного оскарження, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24 квітня 2024 року в частині накладення арешту на майно ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , із забороною відчуження та розпорядження ним, скасувати. На його думк, однією з найважливіших процесуальних дій у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування є повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, з яким кримінальний процесуальний закон пов`язує настання певних юридичних наслідків. Можливість практичної реалізації принципу змагальності у кримінальному процесі фактично починається із моменту повідомлення особі про підозру, однак, набуття процесуального статусу підозрюваного пов`язується не із самим фактом обізнаності особи про наявне щодо неї досудове розслідування, а з діями, які відповідно до кримінального процесуального закону має вчинити детектив, прокурор. У судовому засіданні під час розгляду справ №991/3377/24 та №991/4819/24 було встановлено, що ОСОБА_7 залишив територію України ще 20 грудня 2023 року та тривалий час не проживає спільно з дружиною ОСОБА_6 та спільними дітьми. Відповідно до повідомлення ДМС України УДМС у Чернівецькій області 03 травня 2024 року рішенням УДМС у Чернівецькій області ОСОБА_7 відмовлено у наданні дозволу на імміграцію в Україну на підставі п.6 ч.1 ст.10 Закону України «Про імміграцію». Колегією суддів під час апеляційного розгляду справи №991/3377/24 також встановлено, що згідно Указу Президента України ОСОБА_7 позбавлений громадянства України, на час складення повідомлення про підозру є громадянином Румунії та на території України не перебував, відповідно до інформації про особу ДМС від 26 березня 2024 року паспорт громадянина України та 3 паспорти громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_7 визнані недійсними, а отже, при вирішенні питань правового статусу такої особи, зокрема щодо місця її проживання, необхідно керуватися Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" №3773-УІ від 22 вересня 2011 року із змінами і доповненнями. Місце проживання громадянина іноземної держави на території України підтверджується відповідною посвідкою на проживання. Згідно з ч.7 ст.135 КПК України повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва. Підставою для скасування повідомлення про підозру або визнання особи такою, що не набула статусу підозрюваного, є порушення процесу (порядку) здійснення повідомлення про підозру, відсутність обов?язкових елементів повідомлення про підозру. Оскільки органом досудового розслідування ОСОБА_7 не повідомлено про підозру та не вручено письмове повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України, тому він не набув статусу підозрюваного у встановленому законом порядку. ОСОБА_6 не має жодного процесуального статусу у кримінальному провадженні №52017000000000802 від 17 листопада 2017 року. Майно, на яке накладено арешт, набуто ОСОБА_6 у встановлений законом спосіб, належить їй на праві приватної власності, з цивільного обороту не вилучене та його використання не потребує наявності будь-яких ліцензій або дозволів. Таким чином, на даний час такий ступінь втручання у права і свободи ОСОБА_6 не виправдовує потреб досудового розслідування. Вважає, що за таких обставин ухвала слідчого судді в частині накладення арешту на майно ОСОБА_7 та ОСОБА_6 підлягає скасуванню. ОСОБА_7 та ОСОБА_6 про дату та час судового засідання не були обізнані, можливості прийняти участь у судовому засіданні та/або направити до суду свого представника чи подати заперечення на клопотання прокурора були позбавлені, копію ухвали від 24 квітня 2024 року не отримували, текст судового рішення в ЄРДР відсутній, про арешт майна ОСОБА_6 стало відомо 04 грудня 2024 року, під час звернення до приватного нотаріуса. Він як представник ОСОБА_6 та ОСОБА_7 копію ухвали слідчого судді від 24 квітня 2024 року отримав 16 грудня 2024 року, тому просив поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді.

У судовому засіданні представник власників майна ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 доводи, зазначені в апеляційних скаргах, підтримав повністю, просив апеляційні скарги задовольнити.

Прокурор 26 грудня 2024 року засобами електронного зв`язку подав клопотання про розгляд апеляційних скарг за його відсутності. Додатково зазначив, що, враховуючи висловлену у попередніх рішеннях позицію колегії суддів щодо ненабуття ОСОБА_7 статусу підозрюваного, а також те, що єдиною підставою накладення арешту на майно в ухвалі визначено п.3 ч.2 ст.170 КПК України, проти поновлення строку апеляційного оскарження та задоволення апеляційних скарг не заперечує.

Власники майна ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які повідомлялися про час і місце апеляційного розгляду у встановленому законом порядку, у судове засідання не з?явилися.

Відповідно до приписів ч.4 ст.405 КПК України їх неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи представника власників майна, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів доходить таких висновків.

Згідно з ч.3 ст.392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення (абз.2 ч.3 ст.395 КПК України).

Відповідно до матеріалів кримінального провадження 22 квітня 2024 року прокурором подано до Вищого антикорупційного суду клопотання про накладення арешту на майно ОСОБА_7 та ОСОБА_6 із витягом з ЄРДР у кримінальному провадженні №52017000000000802 від 17 листопада 2017 року (т.1 а.с.1-26).

24 квітня 2024 року слідчим суддею клопотання прокурора розглянуто у закритому судовому засіданні без повідомлення власників майна чи їх представників, на підставі п.4 ч.2 ст.27, ч 2 ст.172, ст.222 КПК України (т.3 а.с.168-178).

06 травня 2024 року копію ухвали слідчого судді від 24 квітня 2024 року надіслано на поштові адреси власників майна за відомим їх місцем проживання в Україні (т.3 а.с.188).

Поштові відправлення із копіями ухвали слідчого судді 20 травня 2024 року повернулися до Вищого антикорупційного суду без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою/за кордоном» (т.3 а.с.191,192).

Докази вручення власникам майна ОСОБА_7 та ОСОБА_6 копії оскаржуваного рішення матеріали справи не містять.

Відповідно до листа начальника відділу доступу до публічної інформації та розгляду звернень Вищого антикорупційного суду від 11 грудня 2024 року №03.11-04/419/2024 у відповідь на клопотання адвоката ОСОБА_8 від 04 грудня 2024 року №0009 копію ухвали слідчого судді від 24 квітня 2024 року надіслано на його поштову адресу. Згідно із рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, копію ухвали адвокат ОСОБА_8 отримав 16 грудня 2024 року (т.3 а.с.223-224).

Апеляційні скарги від представника власників майна ОСОБА_7 та ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 надійшли 17 грудня 2024 року. У зв?язку з тим, що ОСОБА_7 , ОСОБА_6 не були обізнані про розгляд клопотання про арешт майна, копію ухвали від 24 квітня 2024 року не отримували, представник власників майна - адвокат ОСОБА_8 копію ухвали отримав 16 грудня 2024 року, колегія суддів вважає, що, відповідно до абз.2 ч.3 ст.395 КПК України строк апеляційного оскарження ували слідчого судді пропущений не був, у зв`язку з чим клопотання про його поновлення задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження, а метою, крім іншого, забезпечення конфіскації майна як виду покарання (ч.ч.1-2 ст.170 КПК України).

Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п.3, 4 ч.2 ст.170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 КПК України); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 КПК України); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно зі ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

До клопотання слідчого, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.

Згідно із вимогами п.3 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

У випадку, передбаченому п.3 ч.2 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна (ч.5 ст.170 КПК України).

При вирішенні питання про арешт майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб (ч.2 ст.173 КПК України).

Відповідно до матеріалів кримінального провадження 16 квітня 2024 року детективом НАБУ складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255 (в редакції до внесення змін Законом № 671-ІХ від 04 червня 2020 року), ч.3 ст.27, ч.2 ст.364, ч.3 ст.27, ч.3 ст.212, ч.4 ст.369 КК України (т.3 а.с.2-146).

У зв?язку із невстановленням місцезнаходження ОСОБА_7 та неможливістю вручення йому повідомлення про підозру особисто у день його складання, детективами НАБУ 16 квітня 2024 року у порядку ч.2 ст.135, ст.278 КПК України вжито заходи щодо вручення ОСОБА_7 письмового повідомлення про підозру, а саме: за відомим місцем проживання ОСОБА_7 вручено дорослому члену сім`ї - його сину ОСОБА_9 ; засобами поштового зв`язку надіслано за місцем реєстрації ОСОБА_7 ; як додатковий захід, надіслано на електронну пошту ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_1 та у месенджер WhatsApp за номером телефону НОМЕР_11 , що підтверджується копією протоколу про здійснення повідомлення про підозру від 17 квітня 2024 року (т.3 а.с.147-148).

З огляду на доводи апеляційних скарг сторони захисту, визнання прокурором обставин щодо ненабуття статусу підозрюваного ОСОБА_7 , які колегія суддів згідно з вимогами ст.42 КПК України вважає обґрунтованими, підстава для накладення арешту на майно, передбачена п.3 ч.2 ст.170 КПК України, відсутня, у зв`язку з чим апеляційні скарги підлягають задоволенню із скасуванням ухвали слідчого судді та постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора.

На підставі наведеного, керуючись ст.98, 132, 135, 167, 170, 171, 173, 405, 407, 418, 419, 422, 424, 566 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні клопотання про поновлення строку відмовити.

Апеляційну скаргу представника власників майна ОСОБА_7 та ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24 квітня 2024 року скасувати та постановити у цій частині нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна відмовити.

Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_2

судді: ОСОБА_3

ОСОБА_4