Рішення

від 26.11.2024 по справі 750/578/22

НОВОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа №750/578/22

Провадження №2/751/452/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року місто Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Овсієнко Ю. К.

за участю секретаря Шульга В.Л.,

представника позивача Сагаля С.В.,

представника відповідача Манжули Н.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернігова в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради про визнання незаконним та скасування пункту рішення, -

с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Чернігівської міської ради, у якому просить визнати незаконним та скасувати пункт 36 рішення Чернігівської міської ради від 23.12.2021 №15/VIII-20 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою, надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним і фізичним особам» (а.с. 2-11).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 27.12.2018 вона придбала у Дочірнього підприємства «ЧПК-Трейд-01 ВАТ «Чернігівський плодоовочевий комбінат» 2/15 частини у праві спільної часткової власності на об`єкти нерухомості, загальною площею 981,9 кв. м, розміщених по АДРЕСА_1 .

Позивач вказує, що підпунктом 1.7 пункту 1 рішення Чернігівської міської ради від 30.05.2019 №42/VІІ-18 позивачу було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтованою площею 0,1200 га, по АДРЕСА_1 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості з подальшою передачею земельної ділянки в оренду, тобто, сама ж рада погодилась надати їй, як фізичній особі, в оренду земельну ділянку, віднесену до категорії земель промисловості. Питання затвердження проекту землеустрою та надання їй в оренду земельної ділянки кадастровий номер 7410100000:01:011:0358 площею 0,1200 га по АДРЕСА_1 , було включене до проекту рішення грудневої сесії ради 2019 року. При цьому у пункті 1.1 проекту рішення запропоновано встановити для неї розмір орендної плати на рівні 3% нормативної грошової оцінки землі. Проте, в період з 17 по 19.12.2019, за пропозицією та наполяганням начальника Управління земельних ресурсів, постійні комісії Чернігівської міської ради прийняли протокольні рішення, якими запропонували встановити для неї орендну плату на рівні 12% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що в чотири рази більше чим це передбачено пунктом 11.02 Положення про плату за землю, затвердженого рішенням ради 47 сесії 6 скликання від 30.01.2015.

Позивач зазначає, що пропозиція начальника Управління земельних ресурсів встановити особисто для неї орендну плату на рівні 12% також було підтримане і депутатами на пленарному засіданні ради, як наслідок, Чернігівська міська рада прийняла рішення від 24.12.2019 №49/VII-18, пунктом 1.1 якого їй затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі в оренду земельної ділянки площею 0,1200 га, кадастровий номер 7410100000:01:011:0358 по АДРЕСА_1, строком до 24.12.2024 саме для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, а також встановлено розмір орендної плати на рівні 12% нормативної грошової оцінки землі.

Позивач вважає, що в розумінні ст. 377 ЦК України та ст.120 ЗК України для ПБпП « Вимал », ТОВ «М-ЛАЙТ» та для неї, як співвласників своїх часток придбаної у ДП «ЧПК-Трейд-01» будівлі та суб`єктів господарювання, кожному з яких надана земельна ділянка, віднесена до категорії земель промисловості, мав би бути встановлений один розмір орендної плати на рівні 3%. Однак, для ПБпП « Вимал » та ТОВ «М-ЛАЙТ» орендна плата Чернігівською міською радою затверджена на рівні 3%, а для лише для неї на рівні 12%.

Зазначає, що з такою несправедливістю та відвертою дискримінацією з боку Чернігівської міської ради вона погодитись не могла, а тому звернулась за захистом своїх прав та інтересів до суду, зокрема, рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від, залишено без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 01.12.2021 року, задоволено її позовну заяву та скасовано пункт 59 рішення Чернігівської міської ради від 24.12.2020 №3/VІІІ-34, яким їй встановлено орендну плату за вищезгадану земельну ділянку на рівні 10% нормативної грошової оцінки. Проте, вже 23.11.2021 року Чернігівська міська рада прийняла рішення №15/VIII-20, пунктом 36 якого встановила для неї орендну плату на рівні 11% нормативної грошової оцінки, хоча пунктом 40 цього рішення передбачалась орендна плата на рівні 3% нормативної грошової оцінки.

Позивач вважає, що оскаржуваний нею пункт 36 рішення ради від 23.12.2021 №15/VIII-20 суперечить: ст.1, ч.ст.6 ЗУ «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»; ст.ст.2, 15, 50 ЗУ «Про захист економічної конкуренції»; ст.ст.203, 319, 320, 415 та 627 ЦК України; ст.25 Господарського кодексу України; судовій практиці Європейського суду з прав людини; висновкам Верховного Суду та Чернігівського апеляційного суду, викладеним у постановах відповідно від 02.09.2020 та від 10.11.2020 у справі №750/540/20, а також у рішенні Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12.08.2021 у справі №750/171/21, залишеному в силі постановою Чернігівського апеляційного суду від 01.12.2021.

З таким підходом Чернігівської міської ради до вирішення земельних питань, які на пряму пов`язані з її господарською діяльністю, позивач погодитись не може, а тому з урахуванням положень ст.ст.15, 16 ЦК України та ч. 10 ст .59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» вона змушена вчергове звернутись до суду за захистом своїх прав, як фізичної особи, на вільне володіння, користування та розпорядження своєю власністю з метою ведення бізнесу без будь-якої дискримінації з боку Чернігівської міської ради.

Ухвалою судді від 18 лютого 2022 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження з призначенням по справі підготовчого судового засідання (а.с. 62).

21.10.2024 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 78-83), у якому просить відмовити у задоволенні позову. Заперечення відповідача проти позову зводяться до того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що при прийнятті зазначеного рішення було порушено положення законодавства України, в тому числі, що органом місцевого самоврядування вчинено антиконкурентні дії чи дискримінацію позивача. Зокрема зазначає, що передана в оренду земельна ділянка за цільовим призначенням 11.02 «Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівною та іншої промисловості» за цільовим призначенням не використовується, позивач не зареєстрована суб`єктом підприємницької діяльності та не здійснює виробництво. Тому вважає, що встановлення позивачу орендної плати на рівні 11% нормативної грошової оцінки земельної ділянки не суперечить вимогам законодавства України та в повній мірі узгоджується з виключною її компетенцією.

Ухвалою суду від 21.10.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 104).

11.11.2024 року від представника відповідача надійшла відповідь на відзив (а.с. 110-113), у якій, зокрема, зазначає, що не надавши позивачу в оренду земельну ділянку та не встановивши орендну плату за неї на рівні 3% від її нормативної грошової оцінки, як це встановлено для інших фізичних осіб, Чернігівська міська рада не лише вчинила до позивача відверту дискримінацію, але й позбавила можливості користуватись придбаним ОСОБА_1 об`єктом нерухомості та законного права оренди земельної ділянки, на якій він розміщений.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві та відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала і у його задоволенні просила відмовити, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 27.12.2018 року ОСОБА_1 придбала у ДП «ЧПК-Трейд-01» ВАТ «Чернігівський плодоовочевий комбінат» 2/15 частини у праві спільної часткової власності на об`єкти нерухомості, загальною площею 981,9 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Підпунктом 1.7 пункту 1 рішення Чернігівської міської ради від 30.05.2019 року № 42/VІІ-18 ОСОБА_1 на підставі її заяви надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1200 га, по АДРЕСА_1 , для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості з подальшою передачею земельної ділянки в оренду.

Виготовлений на замовлення позивача проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки було передано на розгляд Чернігівської міської ради.

Фактично ОСОБА_1 земельна ділянка промислового призначення за період з часу набуття права власності на об`єкт нерухомості по АДРЕСА_1 і до моменту розгляду справи судом використовувалася на бездоговірній основі.

Питання розміру орендної плати земельної ділянки (кадастровий номер 7410100000:01:011:0358), площею 0,1200 га, по АДРЕСА_1 , було включено до проекту рішення грудневої сесії ради 2020 року. При цьому у проекті рішення запропоновано встановити розмір орендної плати на рівні 3% нормативної грошової оцінки землі.

24.12.2020 Чернігівською міською радою було прийнято рішення № 3/VIIІ-34, пунктом 59 якого ОСОБА_1 встановлено розмір орендної плати на рівні 10 відсотків нормативної грошової оцінки землі, а саме земельної ділянки (кадастровий номер 7410100000:01:011:0358), площею 0,1200 га, по АДРЕСА_1 , для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Для попереднього власника (ДП «ЧПК-Трейд-01» ВАТ «Чернігівський плодоовочевий комбінат») об`єкту нерухомості, розміщеного на спірній земельній ділянці, було визначено розмір збитків з урахуванням розміру орендної плати за земельну ділянку на 2015-2018 роки 3 % нормативної грошової оцінки, який було встановлено на підставі, зокрема у пункті 13.5.4 Положення «Про плату за землю», затвердженого рішенням міської ради від 30.01.2015 «Про місцеві податки» зі змінами і доповненнями.

Вказані обставини встановлено рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12.08.2021 року по справі №750/171/21 (а.с. 29-33), залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 01.12.2021 року (а.с. 34-41), яким визнано незаконним та скасовано пункт 59 рішення Чернігівської міської ради від 24.12.2020 №3/VIII-34 щодо встановлення орендної плати за земельну ділянку кадастровий номер 7410100000:01:011:0358, площею 0, 1200 га, розміщеної в АДРЕСА_1 , на рівні 10% нормативної грошової оцінки.

Пунктом 36 рішення Чернігівської міської ради від 23.12.2021 року №15/VIII-20 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою, надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним і фізичним особам», ураховуючи постанову Чернігівського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року по справі № 750/171/21, абзац 2 підпункту 1.1 пункту 1 рішення Чернігівської міської ради від 24 грудня 2019 року № 49/VII-18, яким ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передано в оренду, строком до 24 грудня 2024 року, земельну ділянку (кадастровий номер 7410100000:01:011:0358), площею 0,1200 га, по АДРЕСА_1 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, викладено в наступній редакції: «Встановити розмір орендної плати на рівні 11 відсотків нормативної грошової оцінки» (а.с. 42-44).

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (частина перша статті 124 ЗК України).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини 1 статті 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина десята статті 59 зазначеного Закону).

Відповідно до статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Позивач просить скасувати пункт 36 рішення Чернігівської міської ради від 23.12.2021 року №15/VIII-20, яким встановлено розмір орендної плати на рівні 11 % нормативної грошової оцінки.

Як на підставу позову позивач посилається на положення Закону України «Про захист економічної конкуренції», стверджуючи, що орган місцевого самоврядування, встановивши у спірному рішенні ставку орендної плати - 11% від нормативної грошової оцінки землі, хоча при цьому для інших суб`єктів господарювання встановлено меншу ставку орендної плати за користування земельними ділянками з таким самим цільовим призначенням, створив для позивача дискримінаційні умови господарської діяльності порівняно з іншими суб`єктами господарювання.

Відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Згідно з пунктами 2, 3 частини першої статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними; непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Відповідно до преамбули Закону України «Про захист економічної конкуренції» цей Закон визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

Згідно із положеннями статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

За змістом частини першої та абзацу восьмого частини другої статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції» антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.

Антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, зокрема, є дія, внаслідок якої окремим суб`єктам господарювання або групам суб`єктів господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами.

Антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції (пункт 3 частини першої статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Відповідно до частини першої статті 34 ГК України перешкодами у процесі конкуренції вважаються: дискредитація суб`єкта господарювання, нав`язування споживачам примусового асортименту товарів (робіт, послуг), схиляння до бойкоту суб`єкта господарювання або дискримінації покупця (замовника), або до розірвання договору з конкурентом, підкуп працівника постачальника або покупця (замовника).

Статтею 55 ГК України визначено поняття суб`єкта господарювання. У частинах першій, другій статті 55 ГК України зазначено, що суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб`єктами господарювання є:

1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Відповідно до положень частини 2 статті 25 ГК України органам державної влади і органам місцевого самоврядування, що регулюють відносини у сфері господарювання, забороняється приймати акти або вчиняти дії, що визначають привілейоване становище суб`єктів господарювання тієї чи іншої форми власності, або ставлять у нерівне становище окремі категорії суб`єктів господарювання чи іншим способом порушують правила конкуренції. У разі порушення цієї вимоги органи державної влади, до повноважень яких належить контроль та нагляд за додержанням антимонопольно-конкурентного законодавства, а також суб`єкти господарювання можуть оспорювати такі акти в установленому законом порядку.

Згідно з пунктом 14.1.136 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Пунктами 288.2, 288.4, 288.5 ПК України встановлено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку і не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Положенням про плату за землю, яке затверджене Чернігівською міською радою 30 січня 2015 року (із змінами і доповненнями, внесеними рішенням міської ради від 26 серпня 2021 року № 10/VIII-36), встановлено розмір орендної плати за землі промисловості на рівні 3 відсотків нормативної грошової оцінки (пункт 13.5) (а. с. 30, 31-37).

Відповідно до пункту 14 вказаного Положення в окремих випадках розмір орендної плати та ставки податку можуть бути збільшені на пленарному засіданні сесії міської ради за пропозиціями постійних комісій Чернігівської міської ради.

Згідно з пунктом 34 частини першої статті 26, статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції міських рад відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до пункту 3 рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 11 березня 1980 року №R(80)2 здійснюючи дискреційні повноваження адміністративний орган влади дотримується принципу рівності перед законом, уникаючи несправедливої дискримінації.

Несправедливої дискримінації відповідачем не допущено.

Тлумачення зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що визначення розміру орендної плати є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування, який (розмір) має затверджуватися рішенням уповноваженої ради у встановленому законом порядку.

При цьому, Закон України «Про захист економічної конкуренції» застосовується до господарських правовідносин в процесі здійснення суб`єктами господарювання господарської діяльності, однак ОСОБА_1 не є суб`єктом господарювання в розумінні положень статті 55 ГК України (а.с. 84), отже, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що при прийнятті зазначеного рішення було порушено положення законодавства України, в тому числі, що органом місцевого самоврядування вчинено антиконкурентні дії чи дискримінацію щодо позивача.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вище викладене, суд вважає необґрунтованими доводи про те, що для ОСОБА_1 , якій було встановлено розмір орендної ставки за користування земельною ділянкою у розмірі 11% від діючої нормативної грошової оцінки землі, створювалися дискримінаційні умови ведення господарської діяльності у порівнянні з іншими суб`єктами господарювання, які отримали в оренду земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (для експлуатації будівлі промислового призначення), та яким було встановлено менший розмір орендної ставки від діючої нормативної грошової оцінки землі, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 18, 200, 258-259, 263 - 265, 351, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - суддя Ю. К. Овсієнко