Рішення

від 27.12.2024 по справі 341/2051/24

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 341/2051/24

Номер провадження 2/341/688/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2024 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Мергеля М. Р., за участю:

секретаря судового засідання Матейко О. С.,

представника позивачки ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_2 до Більшівцівської селищної ради Івано-Франківської області про визнання права власності.

установив

Представник Раврик І. Д. в інтересах позивачки ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Більшівцівської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визнання права власності в порядку спадкування.

В обґрунтування позовних вимог представник позивачки зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дід позивачки ОСОБА_3 . На випадок своєї смерті ОСОБА_3 склав заповіт, яким все своє майно заповів позивачці. Позивачка прийняла спадщину після смерті діда на належну йому земельну частку (пай). Проте, нотаріус відмовив позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки відсутні правовстановлюючі документи на це майно.

З огляду на викладене, просить суд визнати за позивачкою право власності на житловий будинок, загальною площею 92,4 кв. м та господарські будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 16 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 25 жовтня 2024 року.

Ухвалою суду від 25 жовтня 2024 року відкладено підготовче засідання на 05 листопада 2024 року та визнано обов`язковою явку позивачки чи її представника у підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 27 листопада 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11 грудня 2024 року, яке відкладено на 27 грудня 2024 року.

У судове засідання 27 грудня 2024 року з`явився представник позивачки.

Представник Більшівцівської селищної ради Івано-Франківської області не з`явився, 17 грудня 2024 року надіслав до суду заяву, у якій просить справу розглядати без участі представника, не заперечує щодо задоволення позовних вимог (а. с. 77).

Положеннями частини першої статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки ( пункт 1 частини третьої статті 223 ЦПК України).

Таким чином, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представника відповідача, оскільки такий повідомлений належним чином про судове засідання, заяв чи клопотань про відкладення судового засідання не подавав, просив розгляд справи здійснювати без його участі.

У судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові, та просив позов задовольнити.

Заслухавши представника позивачки, свідка, надавши належну правову оцінку наявним у справі письмовим доказам, суд установив наступні фактичні обставини у справі.

Згідно зі змістом наявної у матеріалах справи копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , підтверджується, що спадкодавець ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 11).

Відповідно до змісту копії заповіту від 05 травня 2009 року, посвідченого виконавчим комітетом Нараївської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області, внесеного в реєстрі за № 10, підтверджується, що ОСОБА_3 на випадок своєї смерті, все належне йому майно заповів ОСОБА_2 (а. с. 10).

Те, що позивачка є внучкою спадкодавця підтверджується: копією свідоцтва про її народження від 06 вересня 1990 року серії НОМЕР_2 , у якому в графі «мати» зазначено « ОСОБА_4 » (а. с. 7); копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 СК України, у якому підтверджується, що батьком ОСОБА_4 є ОСОБА_3 (а. с. 9); копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя, відповідно до якого ОСОБА_4 після реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_2 » (а. с. 8).

Позивачка прийняла спадщину після смерті діда на належну йому земельну частку пай, яка перебуває у власності с/п «Нараївка» у с. Нараївка Галицького району Івано-Франківської області, розміром 73,1 в умовних кадастрових гектарах, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26 травня 2016 року (а. с. 12).

Відповідно до постанови приватного нотаріуса Галицького районного нотаріального округу Дзери Л. О. від 18 серпня 2016 року № 211/02-14 про відмову у вчиненні нотаріальної дії підтверджується, що нотаріус відмовив позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки позивачка не подала документи, які підтверджують право власності на вищевказане майно (а. с. 14).

На замовлення позивачки 30 грудня 2016 року виготовлений технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 17-20).

Відповідно до копії характеристики з технічного паспорта на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за вищевказаною адресою, підтверджується факт побудови вказаного будинку 1970 року з господарськими спорудами, а саме: із верандою (рік побудови 1970) - літера «а», літною кухнею - літера «Б», стодолою - літера «В», стайнею - літера «Г», стайнею - літера «Д», криницею - № 1, воротами - № 2, огорожею - № 3 та огорожею - № 4 (а. с. 20).

Згідно з копією довідки від 30 грудня 2016 року № 371, виданої Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації ОСОБА_2 , домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , має наступні технічні характеристики: станом на 30 грудня 2016 року (час проведення технічної інвентаризації) до складу будинковолодіння входили: житловий будинок (літера «А») - площею 92,4 кв. м, літня кухня (літера «Б») - 13,6 кв. м., стодола (літера «В») - площею 32,7 кв. м, стайня (літера «Г») - площею 23,9 кв. м, стайн (літера «Д») - площею 11,3 кв. м, криниця (№ 1) - площею 9,0 кв. м, ворота (№ 2) - площею 5,9 кв. м, огорожа (№ 3) - площею 12,4 кв. м. та огорожа (№ 4) - площею 42,5 кв. м. Реєстрація права власності на вищевказане домоволодіння в ОКП «Івано-Франківське ОБТІ» не здійснювалась (а. с. 15).

ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 (а. с. 22).

Відповідно до змісту копії заповіту від 21 січня 2002 року, посвідченого виконавчим комітетом Нараївської сільської Ради народних депутатів Галицького району Івано-Франківської області, внесеного в реєстрі за № 16, підтверджується, що ОСОБА_7 на випадок своєї смерті, все належне їй майно заповіла ОСОБА_3 (а. с. 23).

Згідно з копією довідки від 10 лютого 2016 року, виданої виконкомом Нараївської сільської ради, ОСОБА_3 після смерті матері ОСОБА_7 , спадщину прийняв, але юридично не оформив (а. с. 21).

Відповідно до копії довідки від 28 жовтня 2024 року, виданої виконкомом Нараївської сільської ради, на момент смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно проживав і був зареєстрований по АДРЕСА_1 . Проживав один (а. с. 53).

Відповідно до копії витягу з погосподарської книги за 2001-2010 роки, виданого Більшівцівською селищною радою Івано-Франківської області, за адресою: с. Нараївка підтверджується, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4, була головою домогосподарства, також був зареєстрований син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 72-75).

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5, староста Новоскоморохівського старостинського округу Більшівцівської селищної ради Івано-Франківської області, пояснила, що АДРЕСА_1 це неоднакові вулиці в різних частинах села Нараївка. Сім`я ОСОБА_3 проживали по АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 приїжджає влітку та живе у цьому будинку. У будинку нічого не перебудовано з 70-80-х років. Також, додала, що ОСОБА_3 склав заповіт випадок своєї смерті та все належне йому майно заповів позивачці ОСОБА_2 .

Надаючи правову оцінку установленим обставинам справи та спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною третьою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ЦПК України.

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частиною першою статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до частини третьої статті 1223 ЦК України право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до листа ВССУ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду справ про спадкування» при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців.

За змістом пункту 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах. До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад. Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11.03.1985 № 105 у 1985-1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали. Проте, незважаючи на внесення записів у погосподарські книги, більшість громадян своє право власності в БТІ не зареєстрували (не оформили). Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Відповідно до Закону України від 15.04.2014 № 1212-VII " Про внесення змін до статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" доповнено частиною третьою, якою передбачено, що для здійснення державної реєстрації прав власності, з подальшою видачею відповідного свідоцтва про право власності, на об?єкти (індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них), що розташовані на територіях сільських рад та які закінчені будівництвом до 05.08.1992, проведення технічної інвентаризації не потребується. Документом, що замінює технічний паспорт у разі його відсутності, є виписка з погосподарської книги, яка надається виконавчим органом сільської ради ( у разі, якщо такий орган не створений- сільським головою) або відповідною архівною установою.

Відповідно до копії витягу з погосподарської книги за 2001-2010 роки, виданого Більшівцівською селищною радою Івано-Франківської області, за адресою: с. Нараївка ОСОБА_7., ІНФОРМАЦІЯ_4, була головою домогосподарства, був зареєстрований ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3, син.

Таким чином, на підставі наданих доказів суд установив, що будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , належало ОСОБА_7 .

Спадкодавець ОСОБА_3 є спадкоємцем майна ОСОБА_7 відповідно до заповіту від 21 січня 2002 року.

Позивачка ОСОБА_2 є спадкоємицею майна після смерті діда ОСОБА_3 відповідно до заповіту від 05 травня 2009 року.

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Суд установив та підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи, що позивачка ОСОБА_2 є спадкоємицею за заповітом на спадкове майно, зокрема, на будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке на день смерті належало її дідові ОСОБА_3 , який успадкував його за заповітом після смерті матері ОСОБА_7 , проте не оформив своїх спадкових прав.

Інших спадкоємців, які б претендували на вказане спадкове майно не встановлено.

Відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Визнання відповідачем пред`явленої позовної вимоги не суперечить закону та не порушує, права свободи чи інтереси інших осіб.

З врахуванням наведеного вище, враховуючи те, що позивачка є спадкоємицею за заповітом на спадкове майно, зокрема на будинковолодіння, яке знаходиться по АДРЕСА_1 , у встановлений строк звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, а також, беручи до уваги визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Таким чином, суд дійшов висновку, що зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позову.

На підставі приписів статей 259, 268 ЦПК України суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення. Складання повного тексту рішення суду відкладено на строк не більш як десять днів.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 258, 259, 263, 265, 268, 272, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив

Позов ОСОБА_2 до Більшівцівської селищної ради Івано-Франківської області про визнання права власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок, загальною площею 92,4 кв. м та господарські будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 06 січня 2025 року.

Учасники справи:

позивачка - ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач - Більшівцівська селищна рада Івано-Франківської області, місцезнаходження за адресою: вул. Вічевий Майдан, 1, смт. Більшівці, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ: 04357450.

СуддяМикола МЕРГЕЛЬ