Постанова
від 12.12.2024 по справі 902/546/24
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року Справа № 902/546/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Маціщук А.В. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Черначук А.Д.

за участю представників сторін:

прокурора: Ковальчук І.Л.

позивача: Хомеренчук Ю.О.

відповідача 1: не з`явився

відповідача 2: Горовий С.І.

третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплик Агро" на рішення Господарського суду Вінницької області від 03.10.2024р. у справі №902/546/24, ухвалене суддею Яремчук Ю.О., повний текст рішення складено 15.10.24р.

за позовом: Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури (вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21001) в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової державної адміністрації (вул. Соборна, 70, м. Вінниця, 21050)

до: Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області (вул. Незалежності, 25, смт. Теплик, Гайсинський р-н. Вінницька обл., 23800)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплик Агро" (вул. Незалежності, 30, с. Степанівка, Гайсинський р-н., Вінницька обл., 23814)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної військової адміністрації (вул. Соборна 15А, м. Вінниця, 21050, код 43723537)

про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, визнання недійсним договору, скасування реєстраційних дій, повернення земельної ділянки

Перший заступник керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової державної адміністрації звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплик Агро" про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, визнання недійсним договору, скасування реєстраційних дій, повернення земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 03.10.2024 р. позов задоволено. Зобов`язано усунути перешкоди власнику-державі в особі Вінницької обласної військової адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою історико-культурного призначення за кадастровим номером 0523783000:01:000:0321 шляхом: визнання недійсним договору на обробіток, збереження та оренду земельної ділянки історико-культурного з кадастровим номером 0523783000:01:000:0321, укладеного між Теплицькою селищною радою код (04326193) (Комарівською сільською радою, правонаступником якої є Теплицька селищна рада) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплик-Агро" (код 35737530) 18.12.2013. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди земельної ділянки Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплик-Агро". Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0523783000:01:000:0321 Теплицької селищної ради. Зобов`язано Теплицьку селищну раду та Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплик-Агро" повернути земельну ділянку історико-культурного призначення з кадастровим номером 0523783000:01:000:0321 державі в особі Вінницької обласної військової (державної) адміністрації. Стягнуто з Теплицької селищної ради на користь Вінницької обласної прокуратури судовий збір в сумі 6 056,00 гривень. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплик-Агро" на користь Вінницької обласної прокуратури судовий збір в сумі 6 056,00 гривень.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Вінницької області у справі №902/546/24 Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплик Агро" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду. Апеляційну скаргу задоволити скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 03.10.24р. у справі №902/546/24. Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової державної адміністрації до Теплицької селищної ради та ТОВ "Теплик-Агро" відмовити в повному обсязі. Стягнути з відповідача суму судових витрат понесених ТОВ "Теплик-Агро" на сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Оскільки апеляційна скарга надійшла без матеріалів справи, суд апеляційної інстанції витребував їх у Господарського суду Вінницької області.

05.11.2024 матеріали справи №902/546/24 надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплик Агро" на рішення господарського суду Вінницької області від 03.10.2024р. у справі №902/546/24, розгляд апеляційної скарги призначено на 12.12.2024 р. об 10:30 год.

02.12.2024 р. до апеляційного господарського суду від Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому прокурор просить залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплик-Агро» на рішення Господарського суду Вінницької області від 03.10.2024 у справі №902/546/24 за позовом першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової адміністрації до Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області та ТОВ «Теплик-Агро», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної військової адміністрації про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, визнання недійсним договору, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки - без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

05.12.2024р. в системі "Електронний суд" була сформована заява представника Вінницької обласної військової державної адміністрації про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 клопотання представника Вінницької обласної військової державної адміністрації про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №902/546/24 - задоволено.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги та надав додаткові пояснення по суті позовних вимог просив скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 03.10.2024р. у справі №902/546/24 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 12.12.2024 р. прокурор заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду Вінницької області залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи прокурора та надав додаткові пояснення по суті позовних вимог.

Представники Теплицької селищної ради та Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної військової адміністрації у судове засідання не з`явилися хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст рішення суду першої інстанції.

За результатом розгляду спору судом першої інстанції встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 0523783000:01:000:0321 площею 24,773 га, на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення, відноситься до категорії земель історико-культурного призначення, які не можуть відчужуватись з державної у комунальну або приватну власність. Також, суд першої інстанції зазначив, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 0523783000:01:000:0321 площею 24,773 га, перебуває за межами населеного пункту та належить до земель історико-культурного призначення, повноваженнями на розпорядження якою наділена Вінницька обласна державна адміністрація (наразі - Вінницька обласна військова адміністрація), вимога прокурора - зобов`язати Теплицьку селищну раду та Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплик-Агро" повернути земельну ділянку історико-культурного призначення з кадастровим номером 0523783000:01:000:0321 державі в особі Вінницької обласної військової (державної) адміністрації є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірний договір укладений 01.12.2013 між Комарівською сільською радою та ТОВ "Теплик-Агро" на обробіток, збереження та оренду земельної ділянки та додаткова угода до нього укладена Теплицькою селищною радою з порушеннями ст. ст.17 Закону України "Про охорону культурної спадщини", ст. ст. 53, 54, ч. 5 ст. 122, п.п. ґ п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, тому вимога про визнання недійсним договору на обробіток, збереження та оренду земельної ділянки історико-культурного з кадастровим номером 0523783000:01:000:0321, укладеного між Теплицькою селищною радою (Комарівською сільською радою, правонаступником якої є Теплицька селищна рада) та ТОВ "Теплик-Агро" 18.12.2013 є правомірною та обґрунтованою та такою що підлягає до задоволення.

Суд першої інстанції у рішенні також вказав на те, що скасування державної реєстрації земельної ділянки є ефективним способом захисту порушених прав держави, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення земельної ділянки, а тому вимоги прокурора про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди земельної ділянки Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплик-Агро" (вул. Незалежності, 30, с. Степанівка, Гайсинський район, Вінницька область, код 35737530) та про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0523783000:01:000:0321 Теплицької селищної ради (вул. Незалежності, 25, смт Теплик, Гайсинський район, Вінницька область, код 04326193) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку , що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплик Агро" вказує, що Господарський суд Вінницької області, помилково вважав встановленою обставину, яка не відповідає фактичним обставинам справи, що призвело до помилкових висновків, тому у відповідності до п.п.1-3 ч.1 ст.277 ГПК України є самостійною та достатньою підставою для скасування оскаржуваного рішення, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Зокрема, скаржник наголошує на тому, що основною підставою позову було припущення прокурора про наявність на спірній земельній ділянці пам`ятки археології. Перелік доказів, які на його думку свідчать про наявність такої пам`ятки, були витяги з Державного земельного кадастру , технічні документації із землеустрою, Паспорт та облікова картка пам`ятки археології, поземельна книга та охоронний договір. В противагу Позивачу, Товариство в заперечення позовних вимог, подало до суду архівні довідки щодо правонаступників колгоспів імені Котовського та "Мир", викопіювання з Публічної кадастрової карти України, державний акт на право колективної власності на землю КСП "Мир".

З огляду на те, що ні технічні документації, ні витяги з ДЗК не місять інформації про місцезнаходження пам`ятки археології, в них відсутня будь-яка археологічна науково-проектна документація , чи проект землеустрою з організації та встановлення меж пам`ятки археології місцевого значення "Поселення трипільської культури IV-II т.т до.н.е", та віднесення спірної земельної ділянки до категорії земель історико-культурного призначення було здійснено з порушенням ст.20 ЗК України, тому докази, які зазначені в групі 1 в силу вимог ст.76 ГПК України, є неналежними.

Відповідно до інформації, яка міститься у документах групи 2 (паспорт та особова картка пам`ятки археології), можна встановити місцезнаходження пам`ятки археології, а саме, що вона знаходиться на західній околиці села Розкошівка, 200 метрів на північ, і перебувала у користуванні КСП ім.Котовського с.Розкошівка. В той же час, відповідно до інформації з Публічної кадастрової карти України, відстань від західної околиці села Розкошівка на північ до крайньої точки спірної земельної ділянки становить 4,23 км. З огляду на те, що розмір пам`ятки археології становить 800х300 метрів, тому зазначене вище свідчить про відсутність пам`ятки археології на спірній земельній ділянці.

Додатковим доказом відсутності пам`ятки археології також є те, що в пункті г. розділу Х Паспорту пам`ятки археології (балансова належність і конкретне використання) зазначено "знаходиться на полях колгоспу імені Котовського с.Розкошівка".

Відповідно до архівної довідки №18/01-22 від 24.01.2020 року КСП ім.Котовського с.Розкошівка , яке використовувало земельну ділянку на якій знаходилася пам`ятка археології, було реорганізовано в КСП "Розкошівське".

В той же час, Технічна документація, відповідно до якої було визначено спірну земельну ділянку, як ділянку історико-культурного призначення, виготовлялася для правонаступника КСП села Комарівка. Відповідно до архівної довідки №01-11-146 від 15.05.2024 року, КСП ім.Жданова с.Комарівка було перейменовано в КСП "Мир" і в подальшому реорганізовано в СВК "Мир", правонаступником якого, став ТОВ "Янів".

Таким чином, докази, які були подані Товариством на підтвердження своїх заперечень, однозначно свідчать про відсутність пам`ятки археології на спірній земельній ділянці.

Окрім того, обґрунтування судом першої інстанції факту наявності пам`ятки археології на спірній земельній ділянці з посиланням на рішення Господарського суду Вінницької області у справі №902/17/16 теж є помилковим та не відповідає дійсності, оскільки рішенням Господарського суду Вінницької області та Постановою Вищого господарського суду України у справі № 902/17/16 від 21.03.2016 року та від 25.10.2016року такий факт не встановлювався та не був відображений у рішенні.

У відповідності до позовної заяви, прокурор просив суд усунути перешкоди у користуванні майном шляхом: 1) визнання недійсним договору від 18.12.2013 року; 2) скасуванням в ДРРПНМ державної реєстрації права оренди; 3) скасуванням в ДРРПНМ державної реєстрації права власності.

Заперечуючи проти задоволення вказаних вимог, Товариство акцентувало увагу суду на тому факту, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушених прав, адже: 1. Вимога про визнання недійсним договору від 18.12.2013 році в силу приписів ЦК України не відноситься до вимог захисту права власності від порушень, не пов`язаних з позбавленням володіння, і на неї поширюються строки визначені Главою 19 ЦК України, про застосування яких і просило Товариство. З моменту видачі державного акту на право колективної власності на землю (1996 рік) по 2023 рік (момент реєстрації права комунальної власності) і на даний час, земельна ділянка не перебувала у державній власності, і позивач не був також її титульним володільцем.

Зазначена обставина підтверджується державним актом на право колективної власності на землю КСП "Мир", адже видавши його колективному сільськогосподарському підприємству держава втратила володіння специфічним об`єктом цивільних відносин (спірною земельною ділянкою), і в подальшому такого права володіння не набула.

Оскільки Вінницька ОВА не є ні власником спірної земельної ділянки, ні її титульним, ні фактичним володільцем, тому вимога про усунення перешкод у користуванні майном, є неналежним способом захисту порушених прав. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції на зазначену обставину не звернув уваги, і у його мотивувальній частині рішення застосував норми матеріального права визначені ЗУ "Про державний земельний кадастр", зробивши при цьому висновок з посиланням на постанову Верховного Суду у справі № 924/504/20 від 31.01.2023 року, що для забезпечення державі реалізувати усі правомочності власника майна, необхідно усунути перешкоди шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки, відомості про які містяться у Державному земельному кадастрі.

Помилково ототожнивши вимоги прокурора про скасування речових прав на нерухоме майно, які необхідно розглядати відповідно до приписів ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Господарський суд Вінницької області застосував норми права згідно Закону України "Про державний земельний кадастр", який в нашому випадку, не підлягав застосуванню.

Окрім того, вимога про повернення земельної ділянки не є належним способом захисту порушених і неодноразово була предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду.

Також апелянт вказує на те, що одним із предметів позовних вимог було визнання недійсним договору оренди землі від 01.12.2013 року. З позовною заявою прокурор звернувся до суду лише у 2024 році, тобто по за межами 3-х річного терміну, що є достатньою підставою для відмови у задоволенні позову в зв`язку з пропущенням строків звернення.

Позивачем в даній справі є Вінницька ОВА, і тому прокурор зобов`язаний був довести в суді неможливість саме виконавчого органу , а не прокурора, знати про порушення своїх прав, що ним зроблено не було.

Підсумовуючи вище зазначене, з огляду на те, що Господарським судом Вінницької області при прийнятті рішення від 03.10.2024 року було неповно з`ясовано обставини справи, порушено норми процесуального права та невірно застосовано норми матеріального права

Заперечуючи доводи апеляційної скарги, прокурор акцентує увагу на тому, що доводи, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та не містять правових підстав для задоволення скарги.

ТОВ «Теплик-Агро», як на підставу відсутності на спірній земельній ділянці пам`ятки археології зазначає про розбіжності, які зазначені у паспорті та технічній документації. Зокрема, згідно паспорта пам`ятки археології 1977 року, остання знаходилась на полях колгоспу імені Котовського с. Розкошівка, у той же час технічна документація по передачі земельних часток (паїв) в натурі з виготовленням державних актів на право власності на землю громадянам стосується ТОВ «Янів» Комарівської сільської ради Теплицького району Вінницької області.

У той же час, відповідно до технічної документації по передачі земельних часток (паїв) в натурі з виготовленням державних актів на право власності на землю громадянам ТОВ «Янів» Комарівської сільської ради Теплицького району Вінницької області, розробленої Інститутом землеустрою Української академії аграрних наук (Вінницьким філіалом) у 2003 році, на території Комарівської сільської ради станом на 01.09.2001 відомо про одну пам`ятку археології - поселення трипільської культури IV-III. Також у технічній документації наявна схема організації території земельних часток (паїв) ТОВ «Янів» Комарівської сільської ради Теплицького району Вінницької області, на якій позначено одну земельну ділянку історико-культурного призначення площею 24,83га.

Також, помилковими є доводи апелянта про те, що вимога про визнання недійсним договору, в силу приписів Цивільного кодексу України, не відноситься до вимог захисту права власності від порушень, не пов`язаних з позбавленням володіння і на неї поширюються строки, визначені главою 19 Цивільного кодексу України.

Однак, враховуючи те, що земельна ділянка, яка була передана за договором про обробіток, збереження та оренду, належать до державної власності та вибула з державної власності поза волею власника, власник такої земельної ділянки має право вимагати усунення порушень його прав, зокрема і шляхом визнання недійсним договору оренди, укладеного іншими особами, тобто без фактично волевиявлення власника земельних ділянок та за відсутності у особи, яка вчинила такі правочини, прав на розпорядження такими земельними ділянками.

Оскільки спірний договір укладений 01.12.2013 між Комарівською сільською радою та ТОВ «Теплик-Агро» на обробіток, збереження та оренду земельної ділянки та додаткова угода до нього укладена Теплицькою селищною радою з порушеннями ст. ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини», ст. ст. 53, 54, ч.5 ст.122, п.п. ґ п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, наявні правові підстави для визнання його недійсним.

Також, не відповідають вимогам законодавства доводи ТОВ «Тепли Агро», що Вінницька обласна військова адміністрація не є власником спірної земельної ділянки, враховуючи, що земельна ділянка історико-культурного призначення з кадастровим номером 0523783000:01:000:0321 площею 24,7 га, на якій розташована пам`ятка археології , перебуває у власності держави, а Волинська ОВА є її розпорядником.

З урахуванням того, що земельна ділянка історико-культурного призначення з кадастровим номером 0523783000:01:000:0321 в силу свого статусу, якого вона не була позбавлена у встановленому законом порядку, взагалі не може перебувати у комунальній власності (ч.2 ст.17 Закону України «Про охорону культурної спадщини», п.п. ґ) п. 24 Земельного кодексу України), перехід права власності на спірну земельну ділянку з порушенням положень закону треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.

Отже, позовні вимоги про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Відтак, рішення Господарського суду Вінницької області від 03.10.2024 у справі №902/546/24 є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі всебічно з`ясованих обставин та досліджених доказів.

3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.

На виконання постанови Ради Міністрів Української РСР від 20.02.1967 № 125 "Про стан і заходи по дальшому поліпшенню охорони та збереження пам`ятників архітектури, мистецтва, археології та історії в Українській РСР" рішенням виконкому Вінницької обласної ради депутатів трудящих від 10.06.1971 № 313 затверджено список пам`ятників археології, історії та мистецтва місцевого значення.

Згідно додатку до вищевказаного рішення на території с.Розкошівка розташована пам`ятка археології - поселення трипільської культури ІV-ІІІ т.т. до н.е. (порядковий номер списку 803).

Пам`ятку археології паспортизовано 30.06.1977. Відповідно до паспорту пам`ятки поселення датоване початком пізнього етапу Трипілля, перша половина III тис. до н. е. Пам`ятка розташована на полях колгоспу ім. Котовського, 200 м на північ від села Розкошівка, Теплицького району, Вінницької області. На поселенні знаходяться потужні залишки глиняної обмазки і червоної кераміки з монохромним розписом. Поселення може бути джерелом для вивчення епохи енеоліту на території Південного Побужжя.

До паспорту пам`ятки складено схематичний план трипільського поселення в с. Розкошівка Комарівської сільської ради Теплицького району Вінницької області, відповідно до якого здійснено прив`язку місця розташування поселення, а також облікову картку пам`ятки археології, яка датована 30.06.1977, у якій зазначено інформацію про місце розташування та площу - 800x300 м.

Інститутом землеустрою Української академії аграрних наук (Вінницький філіал) у 2003 році розроблено технічну документацію по передачі земельних часток (паїв) в натурі з виготовленням державних актів на право власності на землю громадянам ТОВ "Янів" Комарівської сільської ради Теплицького району Вінницької області.

Відповідно до висновку Управління культури Вінницької обласної державної адміністрації від 18.10.2002 №1175/03-06, який міститься у вищезазначеній технічній документації, на території сільської ради, станом на 01.09.2001, відомо про одну пам`ятку археології - поселення трипільської культури ІV-ІІІ тис. до н. е., яке знаходиться на північній околиці села Розкошівка.

Також до матеріалів технічної документації долучено схему організації території земельних часток (паїв) ТОВ "Янів" Комарівської сільської ради Теплицького району Вінницької області, на якій позначено одну земельну ділянку історико-культурного призначення площею 24,83 га.

Між відділом культури Теплицької районної державної адміністрації та Комарівською сільською радою 01.04.2004 укладено охоронний договір на пам`ятку культурної спадщини - поселення трипільської культури ІV-ІІІ тис. до нашої ери. Умовою охоронного договору є використання пам`ятки - поселення трипільської культури виключно під екскурсійно туристичні цілі (п. 5 договору). Термін дії договору з 2004 по 2014 рік.

Згідно експлікації земельних угідь, наявної у технічній документації по передачі земельних часток (паїв) з виготовленням державних актів на право власності на землю власникам сертифікатів на території Комарівської сільської ради Теплицького району Вінницької області, розробленої ДП "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" у 2004 році на території Комарівської сільської ради обліковуються землі історико-культурного призначення площею 24,83 га.

Розпорядженням Теплицької районної державної адміністрації Вінницької області від 02.08.2013 №218 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Теплицького району.

На виконання наказу Головного управління Держземагентства у Вінницькій області від 12.08.2013 №67 "Про проведення робіт по інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності" ДП "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності (за межами населених пунктів) на території Комарівської сільської ради Теплицького району Вінницької області.

Відповідно до технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності (за межами населених пунктів) на території Комарівської сільської ради Теплицького району Вінницької області, розробленої Державним підприємством "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" у 2013 році, розміщена земельна ділянка історико-культурного призначення площею 24,83 га.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 0523783000:01:000:0321 га належить до категорії земель історико-культурного призначення. Дата державної реєстрації земельної ділянки 04.11.2013.

Про належність вищезазначеної земельної ділянки до земель історико- культурного призначення також свідчать дані поземельної книги (записи від 04.11.2013 №001 та від 11.12.2019 № 003).

Факт знаходження на земельній ділянці з кадастровим номером 0523783000:01:000:0321 вищезазначеної пам`ятки археології - поселення трипільської культури було досліджено Господарським судом Вінницької області під час розгляду справи №902/17/16 за позовом Бершадської окружної прокуратури в інтересах Вінницької обласної державної адміністрації до ТОВ "Теплик-Агро" про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки історико-культурного призначення з кадастровим номером 0523783000:01:000:0321.

В подальшому, Комарівською сільською радою та ТОВ "Теплик-Агро" 18.12.2013 укладено договір на обробіток, збереження та оренду вищезазначеної земельної ділянки, згідно з умовами якого 24,83 га землі історико-культурного призначення державної власності передано товариству на 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з орендною платою у 812,00 грн за 1 га в рік.

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право оренди зареєстровано 04.07.2023, номер запису 50866165.

За інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 04.07.2023 за Теплицькою селищною радою зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0523783000:01:000:0321 площею 24,7 га.

Теплицькою селищною радою Гайсинського району 01.12.2023 прийнято рішення №1290 про укладення з ТОВ "Теплик-Агро" договору оренди землі на новий строк шляхом укладення додаткової угоди про внесення змін до договору про обробіток, збереження та оренду земельної ділянки, укладеного 18.12.2013 між Комарівською сільською радою та ТОВ "Теплик-Агро".

У подальшому 01.12.2023 між Теплицькою селищною радою та ТОВ "Теплик-Агро" укладено додаткову угоду про внесення змін до договору про обробіток та оренду земельної ділянки від 18.12.2013. За умовами додаткової угоди термін дії договору продовжено на 7 років та змінено розмір орендної плати за землю.

Згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 03.01.2024 за ТОВ "Теплик-Агро" зареєстровано право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 0523783000:01:000:0321 площею 24,773 га.

За доводами прокурора оформлення права комунальної власності на земельну ділянку історико-культурного призначення з кадастровим номером 0523783000:01:000:0321 за Теплицькою селищною радою та надання її в оренду ТОВ "Теплик-Агро" суперечить вимогам законодавства у сфері охорони культурної спадщини, що і стало підставою позову.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 03.10.2024 р. позов задоволено.

4.Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин.

Згідно з ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений в ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, одним з яких є відновлення становища, що існувало до порушення.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Згідно з ч.2 ст. 2 Закону України "Про охорону культурної спадщини" археологічний об`єкт культурної спадщини - рештки життєдіяльності людини (нерухомі об`єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов`язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації.

Пунктом 3 розділу X "Прикінцеві положення" Закону України "Про охорону культурної спадщини" визначено, що об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української PCP "Про охорону і використання пам`яток історії та культури", визнаються пам`ятками відповідно до цього Закону.

Статтею 6 Закону УРСР "Про охорону і використання пам`яток історії та культури" (у редакцій чинній на час прийняття рішення виконкому облради № 66 від 23.03.1992) до пам`яток історії та культури належать пам`ятки археології - городища, кургани, залишки стародавніх поселень укріплень, виробництв, каналів, шляхів, стародавні місця поховань, кам`яні скульптури, наскельні зображення, старовинні предмети, ділянки історичного культурного шару стародавніх населених пунктів.

Частиною 2 статті 8 Закону УРСР "Про охорону і використання пам`яток історії та культури" передбачено, що виконавчі комітети обласних Рад народних депутатів затверджують переліки пам`яток історії та культури місцевого значення, встановлюють зони їх охорони, а також вирішують інші питання в галузі охорони і використання пам`яток історії та культури, віднесені до їх відання законодавством Союзу PCP і Української PCP.

Статтями 53, 54 Земельного кодексу України визначено, що до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

Виходячи з приписів ст.541 Земельного кодексу України з метою охорони культурної спадщини на використання земель у межах території пам`ятки культурної спадщини встановлюються обмеження відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини".

Обмеження у використанні земель у межах території пам`ятки культурної спадщини, зон охорони, поширюються на усі розташовані в межах цих територій та об`єктів землі незалежно від їх цільового призначення. Межі території, на яку поширюються такі обмеження, визначаються відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини" і зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації, науково-проектній документації у сфері охорони культурної спадщини. Відомості про зазначені обмеження у використанні земель вносяться до Державного земельного кадастру.

Режим використання земель у межах території пам`ятки культурної спадщини, визначається науково-проектною документацією у сфері охорони культурної спадщини, а до затвердження такої документації - Законом України "Про охорону культурної спадщини".

Відповідно до ст.17 Закону України "Про охорону культурної спадщини" пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом. Усі пам`ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов`язані з ними рухомі предмети, є державною власністю.

Згідно з п.1 ст.18 Закону України "Про охорону культурної спадщини" об`єкти культурної спадщини, що є пам`ятками (за винятком пам`яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

У відповідності до ст. 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини" землі, на яких розташовані пам`ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення.

5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в даній справі, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Щодо підстав звернення прокурора до суду з цим позовом.

Згідно з п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами 3-5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

З урахуванням того, що поняття "інтереси держави" є оціночним, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. ст.13, 11 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

З огляду на приписи ч. 4 ст. 84, ст. 122 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, водні ресурси є об`єктами права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Виходячи з приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Аналіз ч. 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", який визначає підстави для звернення прокурора до суду свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Аналогічна позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

При цьому поняття "компетентний орган" вживається у значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. При цьому підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18).

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

У постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації на території України введено воєнний стан з 24.02.2022, термін якого продовжено указами Президента України 18.03.2022 №133/2022, 18.04.2022 №259/2022, від 12.08.2022 №573/2022, від 07.11.2022 №757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 №254/2023, від 26.07.2023 №451/2023, від 08.11.2023 №734/2023, від 06.02.2024 № 49/2024, від 08.05.2024 № 271/2024.

Згідно ч.ч.1,2 ст.4 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації. Рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування.

Відповідно до ч.2 ст.9 вказаного Закону Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Повноваження військових адміністрацій визначені ст.15 Закону України "Про правовий режим воєнного стану". Зокрема, згідно ч. 1 вказаної статті військові адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України "Про оборону України", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", "Про критичну інфраструктуру", цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Повноваження військових адміністрацій здійснюються ними в порядку, визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Частиною 3 даної статті регламентовано, що районна, обласна військові адміністрації здійснюють на відповідній території повноваження, віднесені до їхньої компетенції цим Законом, а також передбачає повноваження у разі прийняття Верховною Радою України за поданням Президента України рішення, передбаченого частиною третьою статті 10 цього Закону, або у разі тимчасової окупації або оточення адміністративного центру області.

Указом Президента України від 24.02.2022 №68/2022 "Про утворення військових адміністрацій" для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, серед інших утворено Вінницьку обласну військову адміністрацію та визначено, що у зв`язку з утворенням військових адміністрацій, зазначених у цій статті, обласні, Київська міська державні адміністрації та голови цих адміністрацій набувають статусу відповідних військових адміністрацій та начальників цих військових адміністрацій.

З урахуванням наведеного, зазначену позовну заяву подано в інтересах Вінницької обласної військової (державної) адміністрації.

Судами встановлено, що листами від 17.01.2024 № 15/3-85вих-24, 05.02.2024 № 15/3-143 вих-24 та 05.03.2024 № 15/3-253 вих-24 Вінницька обласна прокуратура повідомила Вінницьку обласну військову адміністрацію про встановлені обставини оформлення Теплицькою селищною радою права комунальної власності та передачу в оренду земельної ділянки історико-культурного призначення, на якій розташована пам`ятка археології - поселення трипільської культури. У вказаних листах Вінницька обласна прокуратура просила повідомити про вжиті Вінницькою обласною військовою адміністрацією заходи щодо повернення земельної ділянки історико-культурного призначення у державну власність.

Поряд з цим, листами від 31.01.2024 № 07-15-107, від 19.02.2024 № 07-15-188 та від 26.03.2024 № 01.01-54/2212 Вінницька обласна військова адміністрація повідомила, що не приймала рішення про передачу спірної земельної ділянки у комунальну власність Теплицької селищної ради. Крім того Вінницька обласна військова адміністрація зазначила, що не вживала заходів щодо повернення спірної земельної ділянки у власність держави, оскільки вважає, що земельні ділянки історико-культурного призначення перебувають у комунальній власності відповідно до вимог пункту 24 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України.

Таким чином, Вінницька обласна військова адміністрація як орган державної влади, уповноважений на захист інтересів держави у сфері використання спірної земельної ділянки, відмовилась від захисту таких інтересів.

Приймаючи до уваги те, що представництво інтересів держави в суді є конституційною функцією органів прокуратури, а подача позову - єдиним можливим заходом реагування, направленим на реальне поновлення порушених прав та інтересів держави, невжиття самостійно уповноваженим органом у спірних правовідносинах, ефективних заходів щодо усунення виявлених порушень, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що в даному випадку наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Вінницької обласної державної адміністрації (Вінницької обласної військової адміністрації) та звернення до суду із вказаним позовом у цій справі.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що в даному випадку прокурор підтвердив наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в особі Вінницької обласної державної адміністрації (Вінницької обласної військової адміністрації) у суді при зверненні із цим позовом.

Щодо суті позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судами, з наданих прокурором доказів в сукупності, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 0523783000:01:000:0321 розташована в межах пам`ятки археології місцевого значення "Поселення трипільської культури ІV-ІІІ т.т до н.е.", яка паспортизована 30.06.1997 та розташована на полях колгоспу ім. Котовського села Розкошівка, 200 метрів на північ від села Розкошівка Теплицького району Вінницької області. Так, на земельній ділянці з кадастровим номером 0523783000:01:000:0321 площею 24,7 га розташований пам`ятник архітектури, що підтверджується рішенням виконкому Вінницької обласної Ради депутатів трудящих від 10.06.1971 №313 "Про затвердження списку пам`ятників археології, історії та мистецтва місцевого значення"; паспортом пам`ятки археології від 30.06.1977; технічною документацією по передачі земельних часток (паїв) в натурі з виготовленням державних актів на право власності на землю громадянам ТОВ "Янів" Комарівської сільської ради Теплицького району Вінницької області, розробленою Інститутом землеустрою Української академії аграрних наук (Вінницьким філіалом) у 2003 році; технічною документацією по передачі земельних часток (паїв) з виготовленням державних актів на право власності на землю власникам сертифікатів на території Комарівської сільської ради Теплицького району Вінницької області, розробленою ДП "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" у 2004 році; охоронним договором на пам`ятку культурної спадщини - поселення трипільської культури ІV-ІІІ тис. до нашої ери; укладеним 01.04.2004 між відділом культури Теплицької районної державної адміністрації та Комарівською сільською радою; технічною документацією із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності (за межами населених пунктів) на території Комарівської сільської ради Теплицького району Вінницької області, розробленою Державним підприємством "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" у 2013 році; охоронним договором на пам`ятку культурної спадщини від 19.09.2014 № 13/14; інформацією з Публічної кадастрової карти України; інформацією з Державного земельного кадастру; рішенням суду першої, апеляційної та касаційної інстанції у справі №902/17/16.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 0523783000:01:000:0321 належить до категорії земель історико-культурного призначення. Дата державної реєстрації земельної ділянки 04.11.2013.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що спірна земельна ділянка, відноситься до земель історико-культурного призначення, порядок та режим використання якої визначається Законом України "Про охорону культурної спадщини".

За таких обставин, земельна ділянка з кадастровим номером 0523783000:01:000:0321 площею 24,773 га, на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення, відноситься до категорії земель історико-культурного призначення, які не можуть відчужуватись з державної у комунальну або приватну власність.

Водночас із встановлених судами обставин вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 0523783000:01:000:0321 площею 24,773 га на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення, протиправно вибула з державної в комунальну власність.

Закон України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 № 1805-ІІІ (набув чинності 12.07.2000) є спеціальним законодавчим актом відносно до Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ (набув чинності 01.01.2002).

Враховуючи вищезазначені приписи ч.1 ст.54 Земельного кодексу України та ст.17 Закону України "Про охорону культурної спадщини", за висновками суду, до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме положення спеціального законодавчого акту - Закону України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 № 1805-ІІІ.

Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений в ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.20 Господарського кодексу України, одним з яких є відновлення становища, що існувало до порушення.

Обраний спосіб захисту має забезпечити ефективне поновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів, або попередити їх порушення на майбутнє.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні за змістом висновки наведені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц).

Згідно ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності держави або територіальної громади на обмежені в обороті об`єкти встановлене законом, тому не потребує доказування правового титулу.

У разі протиправної передачі цих об`єктів у приватну власність відповідне порушення, ураховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.

Тому, позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, тобто позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Предмет негаторного позову становить вимога власника, який володіє майном, до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову є посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.

У постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17 суд виклав висновок про те, що способом захисту в негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).

Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 0523783000:01:000:0321 площею 24,773 га, перебуває за межами населеного пункту та належить до земель історико-культурного призначення, повноваженнями на розпорядження якою наділена Вінницька обласна державна адміністрація (наразі - Вінницька обласна військова адміністрація), вимога прокурора - зобов`язати Теплицьку селищну раду та Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплик-Агро" повернути земельну ділянку історико-культурного призначення з кадастровим номером 0523783000:01:000:0321 державі в особі Вінницької обласної військової (державної) адміністрації є обґрунтованою та задоволена правомірно.

Щодо визнання недійсним договору на обробіток, збереження та оренду земельної ділянки то колегія суддів зазначає наступне.

Як уже було встановлено судами між, Комарівською сільською радою та ТОВ "Теплик-Агро" 18.12.2013 укладено договір на обробіток, збереження та оренду вищезазначеної земельної ділянки, згідно з умовами якого 24,773 га землі історико-культурного призначення державної власності передано товариству на 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з орендною платою у 812,00 грн за 1 га в рік.

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право оренди зареєстровано 04.07.2023.

Слід зазначити, що постановою Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17.07.2020 № 807-ІХ, яка набула чинності з 19.07.2020, у Вінницькій області утворено Гайсинський район (з адміністративним центром у місті Гайсин) у складі територій Бершадської міської, Гайсинської міської, Дашівської селищної, Джулинської сільської, Краснопільської сільської, Кунківської сільської, Ладижинської міської, Ободівської сільської, Ольгопільської сільської, Райгородської сільської, Соболівської сільської, Теплицької селищної, Тростянецької селищної, Чечельницької селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 707-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області" визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Вінницької області. Згідно вказаного розпорядження Комарівська сільська рада увійшла до складу Теплицької територіальної громади.

Згідно частини 3 статті 8 Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад" об`єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальних громад, що об`єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об`єднаною територіальною громадою.

Частиною 4 вказаної статті визначено, що з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об`єднаною територіальною громадою, у порядку, визначеному цим Законом, здійснюється реорганізація відповідних юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об`єдналися, та розміщених поза адміністративним центром об`єднаної територіальної громади, шляхом їх приєднання до юридичної особи - сільської, селищної, міської ради, розміщеної в адміністративному центрі об`єднаної територіальної громади. Після завершення реорганізації відповідні юридичні особи - сільські, селищні, міські ради припиняються у порядку, визначеному цим Законом. Юридична особа - сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі об`єднаної територіальної громади, є правонаступником прав та обов`язків всіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об`єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об`єднаною територіальною громадою.

Таким чином, Теплицька селищна рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Комарівської сільської ради Теплицькою селищною радою Гайсинського району 01.12.2023 прийнято рішення № 1290 про укладення з ТОВ "Теплик-Агро" договору оренди землі на новий строк шляхом укладення додаткової угоди про внесення змін до договору про обробіток, збереження та оренду земельної ділянки, укладеного 18.12.2013 між Комарівською сільською радою та ТОВ "Теплик-Агро".

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьої, п`ятою, шостою ст. 203 ЦК України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1-3,5,6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 2 ст. 152 ЗК України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється зокрема шляхом визнання угоди недійсною (п. "в" ч. З ст. 152 ЗК України).

Враховуючи те, що земельна ділянка, яка була передана за договором про обробіток, збереження та оренду, належать до державної власності та вибула з державної власності поза волею власника, власник такої земельної ділянки має право вимагати усунення порушень його прав, зокрема і шляхом визнання недійсним договору оренди, укладеного іншими особами, тобто без фактично волевиявлення власника земельних ділянок та за відсутності у особи, яка вчинила такі правочини, прав на розпорядження такими земельними ділянками.

Оскільки, спірний договір укладений 01.12.2013 між Комарівською сільською радою та ТОВ "Теплик-Агро" на обробіток, збереження та оренду земельної ділянки та додаткова угода до нього укладена Теплицькою селищною радою з порушеннями ст. ст. 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини", ст. ст. 53, 54, ч. 5 ст. 122, п.п. ґ п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, тому суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що вимога про визнання недійсним договору на обробіток, збереження та оренду земельної ділянки історико-культурного з кадастровим номером 0523783000:01:000:0321, укладеного між Теплицькою селищною радою (Комарівською сільською радою, правонаступником якої є Теплицька селищна рада ) та ТОВ "Теплик-Агро" 18.12.2013 є правомірною та обґрунтованою та такою що підлягає до задоволення.

Крім того, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав проводиться шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до положень частини 3 статті 26 цього Закону відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку визнання її вчиненою з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.

Отже, з метою ефективного захисту порушених прав ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав на майно, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладених у постанові від 23.06.2020 у справі №906/516/19.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України визначено, що земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За приписами статті 79-1 цього кодексу формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Наявність державної реєстрації такої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі порушує права держави, унеможливлює розпорядження вказаною земельною ділянкою, отже державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 0523783000:01:000:0321 підлягає скасуванню в судовому порядку.

Відтак, єдиним можливим та ефективним засобом захисту прав позивача є саме скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0523783000:01:000:0321 (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у справі № 924/504/20 від 31.01.2023).

Відповідно до ч.10 ст.24 Закону України "Про державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Для забезпечення державі реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки необхідно усунути перешкоди в користуванні нею шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки, відомості про які містяться у Державному земельному кадастрі.

З огляду на зазначене, колегія суддів наголошує на тому, що скасування державної реєстрації земельної ділянки є ефективним способом захисту порушених прав держави, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення земельної ділянки, а тому вимоги прокурора про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди земельної ділянки Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплик-Агро" (вул. Незалежності, 30, с. Степанівка, Гайсинський район, Вінницька область, код 35737530) та про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0523783000:01:000:0321 Теплицької селищної ради (вул. Незалежності, 25, смт Теплик, Гайсинський район, Вінницька область, код 04326193) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що прокурором не доведено належними доказами про наявність на спірній земельній ділянці пам`ятки археології, однак колегія суддів критично оцінює вище вказаний довід, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи наявність на земельній ділянці з кадастровим номером 052378000:01:000:0321 пам`ятки археології підтверджується наступними доказами, долученими до матеріалів справи:

- Рішенням виконкому Вінницької обласної Ради депутатів трудящих від 10.06.1971 №313 «Про затвердження списку пам`ятників археології, історії та мистецтва місцевого значення». Згідно додатку до вищевказаного рішення на території с. Розкошівка розташована пам`ятка археології - поселення трипільської культури IV-II т. т. до н. е. (порядковий номер у списку 803).

- Паспортом пам`ятки археології від 30.06.1977 року.

- Технічною документацією по передачі земельних часток (паїв) в натурі з виготовленням державних актів на право власності на землю громадянам ТОВ «Янів» Комарівської сільської ради Теплицького району Вінницької області, розробленою Інститутом землеустрою Української академії аграрних наук (Вінницьким філіалом) у 2003 році. Відповідно до висновку Управління культури Вінницької обласної державної адміністрації від 18.10.2002 № 1175/03-06, який міститься у вказаній технічній документації, на території Комарівської сільської ради станом на 01.09.2001 відомо про одну пам`ятку археології - поселення трипільської культури IV-III. Також у технічній документації наявна схема організації території земельних часток (паїв) ТОВ «Янів» Комарівської сільської ради Теплицького району Вінницької області, на якій позначено одну земельну ділянку історико-культурного призначення площею 24,83га.

- Охоронним договором на пам`ятку культурної спадщини - поселення трипільської культури IV-III тис. до нашої ери, укладеним 01.04.2004 між відділом культури Теплицької районної державної адміністрації та Комарівською сільською радою.

- Технічною документацією із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності (за межами населених пунктів) на території Комарівської сільської ради Теплицького району Вінницької області, розробленою Державним підприємством «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» у 2013 році. На підставі розробленої технічної документації було сформовано земельну ділянку історико-культурного призначення з кадастровим номером 052378000:01:000:0321 площею 24,7730 га.

- Охоронним договором на пам`ятку культурної спадщини від 19.09.2014 № 13/14, укладеним між Управлінням культури і туризму Вінницької обласної державної адміністрації та відповідачем - ТОВ «Теплик-Агро». Відповідно до умов договору ТОВ «Теплик-Агро» брав на себе зобов`язання щодо охорони пам`ятки археології місцевого значення - поселення трипільської культури IV-II т. до н.е., що знаходиться у с. Комарівка (станція Розкошівка) Теплицького району Вінницької області.

- Інформацією з Державного земельного кадастру, де зазначено категорію земельної ділянки з кадастровим номером 052378000:01:000:0321 - землі історико-культурного призначення (витяг, поземельна книга).

- Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 052378000:01:000:0321, де зазначено цільове призначення - землі історико-культурного призначення.

- Договором на обробіток, збереження та оренду земельної ділянки від 18.12.2013, укладеним між Комарівською сільською радою та ТОВ «Теплик-Агро», відповідно до якого товариство приймає в управління земельну ділянку з кадастровим номером 052378000:01:000:0321, що потребує утримання (догляду) згідно схеми розміщення земельної ділянки історико-культурного призначення.

- Рішенням судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій у справі № 902/17/16 за позовом керівника Бершадської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької обласної державної адміністрації до ТОВ «Теплик Агро» про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки історико-культурного призначення з кадастровим номером 0523783000:01:000:0321 та стягнення 101, 4 тис. грн.

Натомість, будь-яких доказів в спростування вказаних обставин, які б свідчили про відсутність на спірній земельній ділянці пам`ятки археології, Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплик Агро" суду не надано.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Відтак, апеляційний суд, застосовуючи стандарт доказування вірогідності доказів, дійшов висновку, що сукупність наданих прокурором доказів є більш вірогідними в підтвердження наявності на спірній земельній ділянці пам`ятки археології.

Таким чином, колегія суддів відхиляє вище вказаний довід.

Відтак, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, надав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не установлено.

У Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Отже, судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення, а скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.

6.Висновки за результатами апеляційного розгляду.

Таким чином, у апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплик Агро" не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.

Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.

Керуючись ст.ст.269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплик Агро" на рішення Господарського суду Вінницької області від 03.10.2024р. у справі №902/546/24 - залишити без задоволення, рішення Господарського суду Вінницької області - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №902/546/24 повернути Господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "24" грудня 2024 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Василишин А.Р.


Суд	Північно-західний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	12.12.2024
Оприлюднено	07.01.2025
Номер документу	124228204
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про усунення порушення прав власника

Філіпова Т.Л.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 12.12.2024 по справі 902/546/24ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —902/546/24

Постанова від 12.12.2024

Постанова
від 12.12.2024 по справі 902/546/24
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД