Постанова

від 13.11.2024 по справі 908/2939/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2024 року м. Дніпро Справа № 908/2939/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чус О.В. (доповідач)

судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.

секретар судового засідання: Солодова І.М.

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: Богомол О.М. (в залі суду) прокурор;

від позивача: не з`явився;

від відповідача-1: Пономаренко М.А. (поза межами суду) адвокат;

від відповідача-2: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Південна залізниця акціонерного товариства Українська залізниця на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.01.2024 (повний текст рішення складено 26.01.2024, суддя Мірошниченко М.В.) у справі № 908/2939/23

за позовом виконувача обов`язків керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, -

позивача Північно-східного офісу Держаудитслужби, м. Харків

до відповідача-1: Акціонерного товариства УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ в особі Регіональної філії Південна залізниця, м. Харків

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю Машинобудівний завод КВІК, м. Запоріжжя

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Південно-Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, м. Дніпро

про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

До Господарського суду Запорізької області звернувся виконувач обов`язків керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Північно-східного офісу Держаудитслужби до відповідача-1: Акціонерного товариства УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ в особі Регіональної філії Південна залізниця та відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю Машинобудівний завод КВІК, в якому просить:

- визнати недійсним договір від 27.02.2017 №П/НХ-17502/НЮ, укладений між відповідачами;

- стягнути з відповідача-2 на користь відповідача-1 37142,40 грн., а з відповідача-1 одержані ним за рішенням суду 37142,40 грн. стягнути в дохід держави в особі Північно-східного офісу Держаудитслужби.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем-2 законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати тендеру, що призвело до придбання товару за рахунок бюджетних коштів за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками тендеру її видимості, та як наслідок - порушення інтересів держави в бюджетній сфері.

Позов заявлено на підставі ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру, ст. ст. 1, 3, 8, 36 Закону України Про публічні закупівлі (в редакції станом на 27.01.2018), ст. ст. 1, 4, 50 Закону України Про захист економічної конкуренції, ст. ст. 13, 16, 202, 203, 215, 216, 228, 256, 257, 258, 261 Цивільного кодексу України, ст. ст. 5, 20 Господарського кодексу України, ст. ст. 2, 5 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.01.2024, у даній справі, позов задоволено.

Визнано недійсним договір від 27.02.2017 №П/НХ-17502/НЮ, укладений між Акціонерним товариством УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ в особі Регіональної філії Південна залізниця та Товариством з обмеженою відповідальністю Машинобудівний завод КВІК.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Машинобудівний завод КВІК (69123, м. Запоріжжя, вул. Василя Стуса, буд. 8а, ідентифікаційний код 38284929) на користь Акціонерного товариства УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ (вул. Єжи Гедройця, буд. 5, м. Київ, 03680, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії Південна залізниця (61052, м. Харків, вул. Євгена Котляра, буд. 7, ідентифікаційний код 40081216) 37 142,40 грн. (тридцять сім тисяч сто сорок дві грн. 40 коп.), а з Акціонерного товариства УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ вул. Єжи Гедройця, буд. 5, м. Київ, 03680, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії Південна залізниця (61052, м. Харків, вул. Євгена Котляра, буд. 7, ідентифікаційний код 40081216) одержані ним за рішенням суду кошти в сумі 37 142,40 грн. (тридцять сім тисяч сто сорок дві грн. 40 коп.) стягнути в дохід держави в особі Північно-східного офісу Держаудитслужби (49004, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, буд. 2, ідентифікаційний код 20306037).

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Машинобудівний завод КВІК (69123, м. Запоріжжя, вул. Василя Стуса, буд. 8а, ідентифікаційний код 38284929) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (69057, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29а, розрахунковий рахунок UA438201720343180001000000271, відкритий у ДКС України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ідентифікаційний код 02909973, код видатків бюджету - 2800) кошти витрачені у 2023 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави в суді в сумі 5 368,00 грн. (п`ять тисяч триста шістдесят вісім грн. 00 коп.).

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми доказами.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Акціонерне товариство Українська залізниця звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити. Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на позивача.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

-норма частини 3 статті 228 ЦК України зазначає правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства. Без визначення правочину таким, що порушує публічний порядок застосування правових наслідків порядку частини 3 статті 228 ЦК України є неможливим. Частина 1 статті 228 ЦК України дає визначення правочину таким, що порушує публічний порядок. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Скаржник зазначає, що внаслідок укладення спірного правочину пошкоджень майну Відповідача-1 не нанесено, незаконне заволодіння майном не відбувалось;

-у статті 37 Закону України «Про публічні закупівлі» викладений вичерпний перелік підстав, за якими договір про закупівлю є нікчемним. Порушення Закону ані з боку Відповідача 1, ані з боку Відповідача 2 судом першої інстанції не встановлено;

-чинним законодавством, в тому числі і законодавством про захист економічної конкуренції, не передбачена автоматична недійсність укладеної за результатом проведеної процедури закупівлі угоди у разі вчинення учасниками закупівлі порушень у сфері антимонопольного законодавства. Апелянт зазначає про відсутність законодавчих підстав як для визнання Договору недійсним, так і для застосування наслідків недійсності за частиною 3 статті 228 ЦК України, а отже і незаконність рішення суду першої інстанції;

-обставини, встановлені рішенням третьої особи стосуються правопорушення у сфері антимонопольного законодавства, що не тягне автоматичного визнання недійсною укладеної за результатом проведеної процедури закупівлі угоди. Преюдиційне значення у справі може надаватись обставинам, встановлених судовими рішеннями. Чинним законодавством, в тому числі і законодавством про захист економічної конкуренції, не встановлено преюдиційність обставин, встановлених відповідними рішеннями органів Антимонопольного комітету України. Отже, в межах справи №908/2939/23 до предмету доказування належить наявність порушення законодавства про захист економічної конкуренції в діях замовника та учасників закупівлі, так і наслідків вчинення антиконкурентних узгоджених дій, а тому підлягає встановленню чи спростуванню, шляхом надання правової оцінки фактичним обставинам, висвітленим у рішенні адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.09.2020 № 54/37-р/к у справі № 02/19-19;

-фактичні обставини у справах №922/1391/18 та №910/114/19 не є схожими до тих, що розглядаються в межах цієї справи, а матеріально-правове регулювання спірних взаємовідносин є різними, викладена в постановах Верховного Суду у зазначених постанова правова позиція не відноситься до правовідносин, що розглядаються, а отже і не підлягає врахуванню судом;

-апелянт зазначає, що у відзиві на позовну заяву Відповідач-1 надавав суду свої пояснення та аргументи щодо не встановлення уповноваженими органами на захист інтересів держави (Північно-східним офісом Держаудитслужби та правоохоронними органами) під час здійснення відповідних перевірок та розслідувань фактів посягання спірного правочину на суспільні, економічні та соціальні основи держави, а отже, і порушення публічного порядку. При цьому як докази відсутності будь-яких порушень в цій частині суду надавались витяг з Довідки планової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця» за період з 01.01.2017 по 30.06.2020, копії протоколів обшуку від 09.02.2017 та тимчасового доступу до речей і документів від 10.05.2017, відповіді на адвокатські запити (лист Слідчого управління Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області від 01.11.2023 №51/17/П-2781/24, в якому повідомлено про те, що відповідно до інформації, яка міститься в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, вказаний епізод виділено у кримінальне провадження №22018101110000002 від 03.01.2018, яке скероване за підслідністю до слідчого відділу Управління СБ України в Харківській області; лист слідчого управління УСБУ в Харківській області від 20.11.2023 №70/6-П-3053, відповідно до якого повідомлено про те, що кримінальне провадження №22018101110000002 від 03.01.2018 передано до Харківської обласної прокуратури для визначення підслідності; лист Харківської обласної прокуратури від 23.11.2023 №09/1-467-23 про те, що процесуальне керівництво у наведеному кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова, старший групи прокурорів, - Осадча Л.О.; лист Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова від 08.12.2023 № 33/1-3082-19 про те, що у кримінальному провадженні №22018101110000002 від 03.01.2018 досудове розслідування триває, проводяться необхідні слідчі дії, після проведення яких буде прийнято законне рішення згідно чинного законодавства). У клопотанні про доручення доказів Відповідач-1 додатково наголошував про те, що вказані відповіді підтверджують відсутність нанесення пошкоджень майну Відповідача 1 та незаконного заволодіння таким майном, які на думку Відповідача 1 є необхідним елементом для визнання правочину таким, що порушує публічний порядок, в розумінні статті 228 Цивільного кодексу України. А отже, відсутні правові підстави для застосування наслідків за частиною третьою цієї статті.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

25.03.2024 від заступника керівника Запорізької обласної прокуратури до ЦАГС надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким просить апеляційну скаргу АТ «Українська залізниця» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 16.01.2024 у справі № 908/2939/23 - без змін.

Відзив обґрунтований наступним:

-прокурор зазначив, що через вчинення ТОВ «М3 «Квік» та ТОВ «Компанія «Аддішенел Ревенью Менеджмент» антиконкурентных узгоджених дій, змагання між зазначеними суб`єктами господарювання під час підготовки та участі в торгах не відбувалося, тобто суб`єкти господарювання не намагалися здобути завдяки власним досягненням переваги над іншими учасниками торгів. Внаслідок цього замовник був змушений обрати найкращу запропоновану цінову пропозицію, яка склалася не завдяки економічній конкуренції, а в результаті узгодженої неконкурентної поведінки. Отже придбання Відповідачем 1 товару відбулося за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками цього тендера її видимості. Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вона (вони), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. Так, ТОВ «МЗ «Квік», маючи намір щодо отримання незаконного права на укладення договору з метою одержання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, а також інших учасників ринкових відносин, усвідомлюючи протиправність таких дій, їх суперечність інтересам держави і суспільства, прагнучи та свідомо допускаючи настання протиправних наслідків, взяло участь у проведенні конкурентної процедури закупівлі, нівелювавши змагальність у ній, внаслідок чого отримало кошти в сумі 37 142,40 грн.;

-договір, укладений за результатом процедури відкритих торгів, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу ТОВ «Машинобудівний завод «КВІК», на підставі ст. ст. 203, 215, ч. 3 ст. 228 ЦК України. Отже, Відповідач 1 в апеляційній скарзі безпідставно посилається на норми права щодо визнання договору, як такого, що порушує публічний порядок, адже наслідком такого договору є його нікчемність. Прокурором в свою чергу заявлено позовну вимогу про визнання договору недійсним як такого, що суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

-Верховний Суд у постанові від 27.03.2019 № 905/1250/18 погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, що оспорюваний договір про закупівлю, укладений за результатами закупівлі робіт (у формі відкритих торгів), яка проведена з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі», підлягає визнанню недійсним відповідно до ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України як такий, що суперечить цьому Закону та інтересам держави і суспільства, оскільки не було дотримано принципу добросовісної конкуренції серед учасників, а переможця торгів було визначено не в результаті конкурентного відбору. Відповідачем 1 ані в суді першої інстанції, ані в апеляційній скарзі не наведено жодних обставин, не надано жодних доказів щодо спростування висновків рішення адміністративної колегії та забезпечення учасниками процедури закупівлі принципу добросовісної конкуренції між ними.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.02.2024 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи №908/2939/23. Доручено Господарському суду Запорізької області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 908/2939/23.

04.03.2024 матеріли справи надійшли до ЦАГС.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Українська залізниця на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.01.2024 у справі № 908/2939/23. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 24.04.2024 об 11 год. 00 хв.

08.04.2024 від представника АТ Українська залізниця до ЦАГС надійшла заява, якою просить забезпечити проведення судового засідання, що призначене на 24.04.2024 об 11:00 у справі №908/2939/23 у режимі відеоконференції через електронний кабінет системи «Електронний суд».

Ухвалою ЦАГС від 24.04.2024 оголошено перерву в судовому засіданні до 24.07.2024 на 10 год. 20 хв.

24.07.2024 судове засідання не відбулось у зв`язку з відпусткою члена колегії суддів - Кощеєва І.М.

Ухвалою ЦАГС від 29.07.2024 розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства Українська залізниця на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.01.2024 у справі № 908/2939/23 призначено в судове засідання на 13.11.2024 об 11 год. 40 хв.

16.10.2024 від першого заступника керівника Запорізької обласної прокуратури до ЦАГС надійшли письмові пояснення, в яких прокуратура посилається на правовий висновок, зроблений у постанові Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №922/3322/20: узгодження учасниками торгів своїх тендерних пропозицій усуває конкуренцію та змагальність між учасниками, а отже спотворює та спростовує результат, порушує тим самим право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, який досягається у зв`язку з наявністю лише справжньої конкуренції. При цьому указане порушення прав замовника є достатньою підставою для визнання торгів недійсними (п. 5.88 постанови). Цією ж постановою суд констатував, що встановлене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, є підставою для визнання недійсними результатів аукціону, що зумовлює недійсність, зокрема, укладеного з переможцем договору купівлі-продажу відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК України. Крім того, Верховний Суд зазначив, що виключні повноваження здійснювати системну оцінку та кваліфікацію дій суб`єктів господарювання у справах щодо порушення законодавства про економічну конкуренцію належать органам Антимонопольного комітету України (статті 7, 19 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»). Саме рішенням Комітету встановлюється факт порушення антиконкурентного законодавства. Також, Верховний Суд у постанові від 27.03.2019 у справі № 905/1250/18 погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, що оспорюваний договір про закупівлю, укладений за результатами закупівлі робіт (у формі відкритих торгів), яка проведена з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі», підлягає визнанню недійсним як такий, що суперечить цьому Закону та інтересам держави і суспільства, оскільки не було дотримано принципу добросовісної конкуренції серед учасників, а переможця торгів було визначено не в результаті конкурентного відбору.

У судове засідання 13.11.2024 з`явилися прокурор та представник апелянта.

Інші учасники справи не скористалися правом участі в судовому засіданні, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Представник Акціонерного товариства Українська залізниця підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Прокурор заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні.

У судовому засіданні 13.11.2024 колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Встановлені судом першої інстанції та перевірені апеляційним господарським судом обставини справи.

Дніпровською окружною прокуратурою міста Запоріжжя за результатами опрацювання офіційного веб-порталу Уповноваженого органу з питань закупівель ProZorro та відкритих зведених відомостей про рішення органів Антимонопольного комітету України щодо визнання вчинення суб`єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендерів) встановлено порушення вимог Закону України Про публічні закупівлі (далі - Закон).

Згідно з відомостями, розміщеними в електронній системі публічних закупівель https://prozorro.gov.ua Регіональною філією Південна залізниця ПАТ Укрзалізниця (далі - замовник, споживач, відповідач 1) 23.12.2016 опубліковано відомості про проведення відкритих торгів із закупівлі запасні частини локомотивів та рухомого складу Лот№3 - трубка форсуночна права, трубка форсуночна ліва, в обсязі по 53 штуки кожна, ідентифікатор закупівлі UA-2016-12-23-001080-b. Очікувана вартість предмета закупівлі становила 37 180,56 грн. Відповідно до тендерної документації, критерієм вибору переможця була ціна.

Тендерні пропозиції з метою участі у відкритих торгах подано трьома суб`єктами господарювання: Товариство з обмеженою відповідальністю Авіанова; Товариство з обмеженою відповідальністю Торгово-Виробнича Компанія Квік-2006 (далі відповідач 2) (як встановлено за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань 26.01.2019 підприємством змінено назву на ТОВ Машинобудівний завод Квік), Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Аддішенел Ревенью Менеджмент, що підтверджується формою реєстру отриманих тендерних пропозицій.

Тендерна пропозиція ТОВ Авіанова становила 34 636,56 грн, однак протоколом тендерного комітету №150/3 від 26.01.2017 пропозицію відхилено у зв`язку з невиконанням вимог тендерної документації.

Тендерна пропозиція ТОВ ТВК Квік-2006 становила 37 142,40 грн., а ТОВ Компанія Аддішенел Ревенью Менеджмент - 37 180,56 грн.

Упродовж аукціону розмір пропозицій учасників не змінювався.

Враховуючи, що найбільш економічно вигідну пропозицію рішенням тендерного комітету відхилено, наступною виявилася тендерна пропозиція ТОВ ТВК Квік-2006, що підтверджується формою протоколу розкриття тендерних пропозицій та у подальшому визнана переможною.

Рішенням тендерного комітету замовника, оформленим протоколом засідання його тендерного комітету №150/5 від 07.02.2017 (т. 1, а.с. 40-41), переможцем торгів за лотом №3 визначено ТОВ ТВК Квік-2006, тендерна пропозиція якого із сумою 37 142,40 грн відповідала кваліфікаційним критеріям, встановленим у тендерній документації замовника.

У зв`язку з викладеним електронною системою закупівель сформовано повідомлення про намір укласти договір.

Так, за результатом проведення відкритих торгів 27.02.2017 між Замовником ПАТ Українська залізниця та переможцем за лотом №3 ТОВ ТВК Квік- 2006 було укладено Договір №П/НX-17502/НЮ про закупівлю товару (далі - договір) (т. 1, а.с. 44-49).

Відповідно до розділу 1 договору визначено, що постачальник зобов`язується поставити і передати у зумовлені строки у власність покупцю товар, відповідно до Специфікації №1, що є невід`ємною частиною цього договору, а покупець - прийняти і оплатити товар. Найменування товару - трубка форсуночна права, трубка форсуночна ліва (відповідно до Специфікації у кількості по 53 шт. кожна).

Пунктом 3.4 договору встановлено, що ціна договору становить 37 142,40 грн. з урахуванням ПДВ 20% - 6190,40 грн.

Відповідно до видаткових накладних №0608.1 від 08.06.2017, №1018.2 від 18.10.2017, №1123.1 від 23.11.2017, підтверджується постачання ТОВ Квік товару: трубка форсуночна права у кількості 53 шт, трубка форсуночна ліва у кількості 53 шт. Вказані обставини також підтверджуються копіями приймальних актів: №311 від 13.06.2017, №635 від 18.10.2017, №769 від 24.11.2017.

Платіжними дорученнями №341430 від 07.07.2017, №497859 від 14.11.2017, №568375 від 19.12.2017 підтверджується сплата Регіональною філією Південна залізниця на розрахункові рахунки ТОВ ТВК КВІК-2006 за Договором №П/НХ-17502/НЮ від 27.02.2017 коштів на суму 37 142,40 грн (т. 1, а.с. 65-67).

В той же час, за інформацією Регіональної філії Південна залізниця від 16.02.2023 за вих.№НЮ-05-21/66 встановлено, що розмір видатків за фактично поставлений товар по договору від 27.02.2017 за № П/НХ-17502/НЮ становить 37142,40 грн.

В подальшому, рішенням адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.09.2020 № 54/37-р/к у справі № 02/19-19 (т. 1, а.с. 78-94) визнано, що ТОВ Машинобудівний завод КВІК (ЄРДПОУ 38284929) та ТОВ Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Аддішенел Ревенью Менеджмент (ЄДРПОУ 38563862), вчинили порушення, передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України Про захист економічної конкуренції, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, шляхом спотворення результатів тендеру (торгів), проведених Регіональною філією Південна залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця на закупівлю: ДК 016- 2010:30.20.4 Частини залізничних локомотивів, трамвайних моторних вагонів і рухомого складу; кріплення та арматура і їхні частини; механічне устаткування для керування рухом (запасні частини до тягового рухомого складу), код ДК 021:2015:34631000-9 Частини локомотивів чи рухомого складу (запасні частини до тягового рухомого складу) (далі - Торги) за лотами 1 - 3 [оголошення про проведення процедури закупівлі розміщено на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель - https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2016-12-23-001080-b].

За вказане порушення накладено штраф на TOВ Машинобудівний завод КВІК та ТОВ Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Аддішенел Ревенью Менеджмент (п.п. 2-3 рішення АМКУ №54/37-р/к).

Вказане рішення (за винятком конфіденційних даних та інформації з обмеженим доступом) оприлюднене на офіційному веб-сайті Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Адміністративною колегією, при розслідуванні даної справи, встановлено обставини, які свідчать про порушення ТОВ Машинобудівний завод Квік вимог законодавства, а саме: 1. наявність господарських відносин між ТОВ М3 Квік та ТОВ Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Аддішенел Ревенью Менеджмент (п. 4.1 Рішення); 2. надання фінансової допомоги (п. 4.2 Рішення); 3.використання однієї IP-адреси (п. 4.3 Рішення); 4. схожість у властивостях електронних файлів, синхронна послідовність дій відповідачів при створенні документів (п. 4.5 Рішення); 5 синхронність дій відповідачів у часі (п. 4.6 Рішення); 6. спільні особливості в оформленні відповідачами документів, поданих у складі своїх тендерних пропозицій на торги (п. 4.7 Рішення); 7 надання однакових документів відповідачами у складі своїх пропозицій (п. 4.8 Рішення).

З огляду на вищезазначене, адміністративна колегія Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у рішенні від 24,09.2020 №54/37-р/к у справі № 02/19-19 дійшла висновку, що ТОВ Машинобудівний завод Квік та ТОВ Компанія Аддішенел Ревенью Менеджмент діяли не самостійно, а узгоджували свої дії, не змагалися між собою, що є обов`язковою умовою участі в конкурентних процедурах закупівель.

Узгодивши свої поведінку та пропозиції конкурсних торгів, вказані суб`єкти господарювання усунули конкуренцію та змагальність між собою, а отже, спотворили результати проведених замовником торгів, порушивши право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, тобто вчинили антиконкурентні узгоджені дії, заборонені Законом України Про захист економічної конкуренції.

Враховуючи викладене, така поведінка ТОВ Компанія Аддішенел Ревенью Менеджмент та ТОВ Машинобудівний завод Квік становить порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів, заборонених відповідно до п. 1 ст. 50, п. 4 ч, 2 ст. 6 Закону України Про захист економічної конкуренції.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2020 у справі №904/6190/20, залишено без розгляду позовну заяву ТОВ М3 Квік до Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування пункту 1 та пункту 3 рішення Південно-східного міжобласного територіального відділення №54/37- р/к від 24.09.2020 у справі №02/19-19. Вказана ухвала суду не оскаржувалась.

Таким чином, рішення адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення №54/37-р/к від 24.09.2020 у справі №02/19-19, є чинним.

Зазначене, за доводами прокурора, є підставою для визнання недійсним спірного договору на підставі ст. 228 ЦК України та застосування наслідків недійсності правочину, передбачених цією статтею.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора та представника апелянта, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити, зокрема, інтересам держави і суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч. 2 ст. 228 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Зі змісту ст. 228 ЦК України вбачається, що у ній законодавець передбачив дві окремі обставини, з якими закон пов`язує нікчемність або недійсність правочину, - порушення публічного порядку (ч. ч. 1, 2 цієї статті) та невідповідність інтересам держави та суспільства (ч. 3).

У першому випадку правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним, а тому визнання його недійсним судом не вимагається. При цьому ст. 228 ЦК України не встановлює наслідків такої недійсності правочину.

Натомість, у випадку невідповідності правочину інтересам держави та суспільства, він за ч. 3 указаної статті може бути визнаний судом недійсним, що вказує на його оспорюваний характер. Ця ж правова норма передбачає й наслідки такої недійсності правочину.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

У даному випадку, прокурор звернувся до суду з оскарженням договору у зв`язку з його невідповідністю інтересам держави та суспільства та просить визнати його недійсним на підставі ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203, ч. 3 ст. 228 ЦК України.

У законодавстві відсутні визначення поняття "інтерес" та поняття "інтерес держави і суспільства". Законодавство не містить ні орієнтованого переліку сфер, де існують ці державні інтереси, ні критеріїв чи способів їх визначення.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20.03.2019 №922/1391/18, ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Питання про те, чи мало місце протиправне діяння та чи вчинене воно відповідною особою, як і спрямованість умислу особи, може доводитися іншими наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності з урахуванням вимог, визначених процесуальним законом. При цьому вирок суду, постановлений у кримінальній справі, не є єдиним та обов`язковим доказом вини.

Аналогічні правові висновки щодо застосування вказаних норм матеріального права неодноразово викладалися і в постановах Верховного Суду (зокрема від 09.07.2019 у справі №911/1113/18, від 10.06.2021 у справі №910/114/19, від 15.12.2021 у справі №910/6271/17, від 13.01.2022 у справі №908/3736/15).

Отже, для прийняття рішення у спорі необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою зі сторін і якою мірою виконано зобов`язання, а також з`ясувати наявність наміру (умислу), яка означає, що сторони (сторона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Як визначено у преамбулі Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на момент оголошення та проведення процедури закупівлі), цей Закон встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Тому інтерес держави полягає у неухильному дотриманні учасниками процедури закупівлі та замовником встановлених законом вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону закупівлі здійснюються за принципом добросовісної конкуренції серед учасників.

Принцип добросовісної конкуренції учасників закупівлі, закріплений у ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі", полягає у тому, що змагальність учасників конкурентних процедур закупівель ґрунтується на непевності щодо інших учасників та їх поведінки і зумовлює необхідність кожним з учасників пропонування кращих умов за найнижчими цінами.

У випадку коли учасники торгів домовляються між собою щодо умов своїх тендерних пропозицій - усувається непевність, а отже, усувається конкуренція між ними.

Оскільки замовник обмежений у ході здійснення процедури торгів лише тими пропозиціями, які подані, то у разі якщо учасники замінять конкуренцію між собою на координацію, замовник не отримує того результату, який би він мав в умовах справжньої конкуренції, тобто вибору переможця закупівлі на принципах прозорої конкурентної процедури.

Антиконкурентні узгоджені дії в силу закону характеризується антиконкурентною домовленістю між кількома (щонайменше двома) суб`єктами господарювання щодо їхньої поведінки на торгах. Метою антиконкурентних узгоджених дій на торгах, як правило, є підвищення ціни закупівлі вище конкурентного рівня, що зазвичай близька, дорівнює чи перевищує очікувану вартість.

Змагальність під час торгів забезпечується таємністю інформації. З огляду на зміст ст. 1, 5, 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" змагальність учасників процедури закупівлі передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з них, обов`язок готувати свої пропозиції окремо, без обміну інформацією.

Аналізуючи положення ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" при кваліфікації дій суб`єктів господарювання за п. 4 ч. 2 цієї статті - антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, узгодженість дій (поведінки) полягає саме в обміні інформацією, заміні конкуренції між учасниками торгів на координацію, в результаті чого усувається конкуренція між ними та спотворюється основний принцип торгів - здійснення конкурентного відбору.

Отже, узгодження учасниками торгів своїх тендерних пропозицій та дій в процесі здійснення державних закупівель усуває конкуренцію та змагальність між учасниками, а значить спотворює результат, порушує тим самим право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, який досягається у зв`язку з наявністю лише справжньої конкуренції.

За змістом приписів ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" для кваліфікації дій суб`єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених дій не є обов`язковим з`ясування наслідків у формі завдання збитків для його конкурентів чи споживачів або інше реальне порушення їх прав чи інтересів, оскільки достатнім є встановлення самого факту вчинення дій (зокрема, в антимонопольній справі), які визначено як антиконкурентні узгоджені дії, та можливість настання таких наслідків.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 15.12.2021 у справі № 922/2645/20 та від 24.04.2024 у справі № 922/3322/20.

При цьому у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.04.2024 у справі № 922/3322/20 зазначено, що виключні повноваження здійснювати системну оцінку та кваліфікацію дій суб`єктів господарювання у справах щодо порушення законодавства про економічну конкуренцію належать органам Антимонопольного комітету України (статті 7, 19 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Так, чинним рішенням адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.09.2020 №54/37-р/к у справі № 02/19-19 визнано, що ТОВ Машинобудівний завод КВІК (ЄРДПОУ 38284929) та ТОВ Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Аддішенел Ревенью Менеджмент (ЄДРПОУ 38563862), вчинили порушення, передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України Про захист економічної конкуренції.

Адміністративна колегія Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у рішенні від 24.09.2020 №54/37-р/к у справі № 02/19-19 дійшла висновку, що ТОВ Машинобудівний завод Квік та ТОВ Компанія Аддішенел Ревенью Менеджмент діяли не самостійно, а узгоджували свої дії, не змагалися між собою, що є обов`язковою умовою участі в конкурентних процедурах закупівель.

Узгодивши свої поведінку та пропозиції конкурсних торгів, вказані суб`єкти господарювання усунули конкуренцію та змагальність між собою, а отже, спотворили результати проведених замовником торгів, порушивши право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, тобто вчинили антиконкурентні узгоджені дії, заборонені Законом України Про захист економічної конкуренції.

Така поведінка ТОВ Компанія Аддішенел Ревенью Менеджмент та ТОВ Машинобудівний завод Квік становить порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів, заборонених відповідно до п. 1 ст. 50, п. 4 ч, 2 ст. 6 Закону України Про захист економічної конкуренції.

Таким чином, орган Антимонопольного комітету України своїм рішенням підтвердив порушення вимог законодавства, яке полягало у спотворенні його учасниками, у тому числі TOB МЗ Квік, результатів торгів. Протиправність таких дій полягала в їх спрямуванні на здобуття перемоги у процедурі закупівлі будь-якою ціною, утому числі шляхом домовленостей з іншим учасником.

Порушення відповідачем 2 законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів проведеного РФ Південна залізниця тендера, не сумісне з основними засадами цивільного законодавства, оскільки є проявом недобросовісної поведінки учасника цивільних відносин, призводить до порушення ним меж здійснення його цивільних прав, порушує принцип добросовісної конкуренції серед учасників, який встановлено Законом України Про публічні закупівлі, нівелює мету проведення конкурентної процедури закупівлі та загалом негативно впливає на економічні процеси у державі та суспільстві.

Через вчинення ТОВ МЗ Квік та ТОВ Компанія Аддішенел Ревенью Менеджмент антиконкурентних узгоджених дій, змагання між зазначеними суб`єктами господарювання під час підготовки та участі в торгах не відбувалося, тобто суб`єкти господарювання не намагалися здобути завдяки власним досягненням переваги над іншими учасниками торгів. Внаслідок цього замовник був змушений обрати найкращу запропоновану цінову пропозицію, яка склалася не завдяки економічній конкуренції, а в результаті узгодженої неконкурентної поведінки.

Відтак, дії ТОВ МЗ Квік спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже, суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки порушує правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяє, а навпаки, обмежує розвиток конкуренції у державі.

Враховуючи викладене, у діях ТОВ МЗ Квік вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Метою вказаних дій є усунення конкуренції під час проведення Регіональною філією Південна залізниця зазначеного тендера та недобросовісне отримання права на укладення договору.

Завідомо суперечлива мета дій відповідача 2 полягала в тому, щоб уникнути встановлених Законом України Про публічні закупівлі обмежень, протиправно усунути конкуренцію під час проведення публічної закупівлі, нівелювати ефективність її результатів, у незаконний спосіб одержати право на укладення спірного договору не на конкурентних засадах.

При цьому, відповідач-2 усвідомлював або повинен був усвідомлювати протиправність вчинення своїх дій та суперечність їх Закону України "Про публічні закупівлі", а також інтересам держави і суспільства та прагнув настання таких наслідків.

Отже, рішення тендерного комітету, яким відповідача-2 визнано переможцем та вирішено укласти з ним спірний договір, прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, водночас воно вичерпало свою дію виконанням шляхом укладення відповідного договору з переможцем відповідачем-2, який виконано сторонами.

Неправомірна поведінка ТОВ Машинобудівний завод Квік, що мала місце на стадії проведення процедури закупівлі та прийняття рішення тендерного комітету, явно несумісна з добросовісністю та принципами здійснення публічних закупівель, не може мати правомірного наслідку - укладення договору.

Тому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що договір, укладений за результатом процедури відкритих торгів, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу ТОВ Машинобудівний завод Квік, на підставі ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України.

Скаржник під час розгляду судом справи не надав будь-які контраргументи щодо доводів прокурора про те, що відповідача-2 було викрито на вчиненні антиконкурентних узгоджених дій при проведенні публічної закупівлі, що і стало фактичною підставою пред`явлення прокурором цього позову.

Доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції наданих документів на підтвердження відсутності нанесення пошкоджень майну Відповідача-1 чи його незаконного заволодіння, колегією суддів відхиляються як необґрунтовані. Скаржник не зазначає, які саме обставини підтверджують такі документи та яким чином вони доводять відсутність у діях відповідача-2 узгоджених дій з іншим підприємством під час проведення процедури закупівлі.

Окрім цього, відповідно до викладених вище правових висновків Верховного Суду, для кваліфікації дій суб`єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених дій не є обов`язковим з`ясування наслідків у формі завдання збитків для його конкурентів чи споживачів або інше реальне порушення їх прав чи інтересів, оскільки достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, зокрема, в антимонопольній справі, які визначено як антиконкурентні узгоджені дії, та можливість настання таких наслідків.

У постанові Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 922/3322/20 констатовано, що встановлене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, є підставою для визнання недійсними результатів аукціону, що зумовлює недійсність, зокрема, укладеного з переможцем договору купівлі-продажу відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Прокурор у цій справі заявив позовні вимоги про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності правочину, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України, що є ефективним способом захисту.

Правові наслідки, передбачені ч. 1 та 2 ст. 216 ЦК України, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Водночас ч. 3 ст. 228 ЦК України визначає особливі правові наслідки недійсності договору, який суперечить інтересам держави і суспільства та застосування яких ставиться в залежність від наявності умислу у сторін, зокрема:

1) при наявності умислу в обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного;

2) при наявності умислу лише в однієї зі сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (саме на цей випадок посилався прокурор у позові, заявляючи вимогу про стягнення бюджетних коштів шляхом запропонованої ним конструкції).

На момент проведення процедури закупівлі та укладення договору відповідач-1 не знав і не міг дізнатись, що ТОВ "Машинобудівний завод "КВІК" та ТОВ "Компанія "Аддішенел Ревенью Менеджмент" під час підготовки документації в процедурі закупівлі діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися між собою. Відповідач-2 відсутність узгоджених дій з другим учасником процедури закупівель не довів.

З викладеного вбачається наявність умислу лише у відповідача-2, як сторони оспорюваного договору, а тому одержані ним 37142,40 грн. за спірним правочином повинні бути повернуті іншій стороні договору відповідачу-1, а отримані ним за рішенням суду кошти - стягнуті в дохід держави в особі Північно-Східного офісу Держаудитслужби.

При цьому, суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 №106 "Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету" затверджено перелік кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Зокрема, Держаудитслужбою здійснюється контроль за правильністю та своєчасністю надходження доходів до бюджету за кодом класифікації 24060300 "Інші надходження".

Таким чином, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи господарським судом правомірно визнано недійсним спірний договір та підставно стягнуто з відповідача-2 кошти у сумі 37142,40 грн. на користь відповідача-1, а з відповідача-1 у дохід держави.

З огляду на усе вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а оскаржуване рішення таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282-284, 287-289 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Південна залізниця акціонерного товариства Українська залізниця на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.01.2024 у справі № 908/2939/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 16.01.2024 у справі № 908/2939/23 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта - Акціонерне товариство Українська залізниця в особі регіональної філії Південна залізниця акціонерного товариства Українська залізниця.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку з аварійними та стабілізаційними відключеннями електроенергії, відпусткою суддів колегії, повний текст постанови підписано 06.01.2025.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя М.О. Дармін