Постанова

від 16.10.2024 по справі 904/4783/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2024 року м.Дніпро Справа № 904/4783/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,

при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.

представники учасників провадження:

від позивача: Пренко А.В. (в залі суду);

від відповідача: Попко В.О. (в залі суду);

від третьої особи: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2024 (суддя Золотарьова Я.С., повний текст підписано 21.03.2024) у справі №904/4783/23

за позовом Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕР ФІНАНС", с. Тарнівці, Закарпатська обл.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Латоніс", м. Дніпро

про скасування державної реєстрації права власності та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

Дніпровська міська рада звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕР ФІНАНС" і просить суд:

- усунути перешкоди у користуванні Дніпровській міській раді земельною ділянкою, що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Заводська, 56 шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІДЕР ФІНАНС знести самочинно побудоване нерухоме майно, а саме: хоз. будівля (тимч.) літ. В; очисна споруда № 1; пристрій прийому та зливу палива № 12; цінове табло № 13; ємність для зберігання зріджених вуглеводних газів № 14; колонка газороздавальна № 15; блискавковідвід № 16, 17, 18; яма вигрібна № 19; септик № 20; очисна споруда № 21, 22, що розташовані на спірній земельній ділянці (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1200921212101);

- припинити право власності та скасувати державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Заводська, 56 (реєстраційний номер: 1200921212101) із закриттям розділу.

Позивач зазначає, що спірні правовідносини виникли щодо автозаправної станції з магазином, розташованої на території міста Дніпро, вул. Набережна Заводська, 56.

Звертаючись до суду з цим позовом, Дніпровська міська рада зазначає, що за вказаною адресою земельна ділянка належить до земель комунальної власності, цивільно-правові угоди укладені між міською радою та фізичними або юридичними особами щодо землі за вищезазначеною адресою відсутні.

На земельній ділянці за адресою м. Дніпро, вул. Набережна Заводська, 56, безпідставно відповідачем побудовано об`єкти нерухомого майна та розширено автозаправну станцію з магазином, а саме добудовано наступні складові: хоз. будівля тимч.1 літ. В: очисна споруда №1: пристрій прийому та зливу палива № 12: цінове табло №13: ємність для зберігання зріджених вуглеводних газів № 14: колонка газороздавальна №15: блискавковідвід № 16, 17, 18: яма вигрібна № 19: септик №20: очисна споруда №21, 22.

Відтак, з огляду на вищевикладене позивач просить суд усунути перешкоди у користуванні Дніпровській міській раді земельною ділянкою, що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Заводська, 56, шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІДЕР ФІНАНС знести самочинно побудоване нерухоме майно та припинити право власності та скасувати державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Заводська, 56, (реєстраційний номер: 1200921212101) із закриттям розділу.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на статті 83, 152, 211, 212 Земельного кодексу України та статті 331, 375, 376, 391 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2024 у цій справі у задоволенні позову Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕР ФІНАНС", третя яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Латоніс" про усунення перешкоди у користуванні Дніпровській міській раді земельною ділянкою, що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Заводська, 56, шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІДЕР ФНАНС знести самочинно побудоване нерухоме майно, а саме: хоз. будівля (тимч.) літ. В; очисна споруда №1; пристрій прийому та зливу палива № 12; цінове табло №13; ємність для зберігання зріджених вуглеводних газів № 14; колонка газороздавальна №15; блискавковідвід № 16,17,18;яма вигрібна № 19; септик №20; очисна споруда №21,22, що розташовані на спірній земельній ділянці (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1200921212101) та припинення право власності та скасувати державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Заводська, 56 (реєстраційний номер: 1200921212101) із закриттям розділу відмовлено.

Судовий збір за подання позову у розмірі 5 368, 00 залишено за позивачем.

Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулася Дніпровська міська рада, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов.

При цьому, заявник апеляційної скарги посилається на те, що на земельній ділянці за адресою м. Дніпро, вул. Набережна Заводська, 56, безпідставно ТОВ «ЛІДЕР ФІНАНС» побудовано об`єкти нерухомого майна та розширено автозаправну станцію з магазином, а саме добудовано наступні складові: хоз. будівля (тимч.) літ. В; очисна споруда №1; пристрій прийому та зливу палива № 12; цінове табло №13; ємність для зберігання зріджених вуглеводних газів № 14; колонка газороздавальна №15; блискавковідвід № 16, 17, 18; яма вигрібна № 19; септик №20; очисна споруда №21, 22.

Зазначає, що для самочинно побудованого нерухомого майна не є принциповим хто будував вказані будівлі та споруди (тим паче ТОВ «Латоніс» залучено третьою особою по справі), оскільки будь-яка особа позбавлена можливості, згідно норми ст. 376 ЦК України, будь-яким іншим чином набути права власності на самочинно побудоване нерухоме майно, окрім визначеного законодавством України способом.

Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що право приватної власності на самочинно збудоване нерухоме майно, деякі складові якого, відповідно до наданого на розгляд державного реєстратора технічного паспорту є тимчасовими спорудами та взагалі не підлягають державній реєстрації.

ТОВ «ЛІДЕР ФІНАНС» без звернення до компетентного органу задля отримання дозвільної документації на здійснення будівельних робіт та отримання земельної ділянки у власність або у користування для проведення будівельних робіт, здійснило самочинне будівництво на земельній ділянці, котра віднесена до комунальної власності та провело неправомірну державну реєстрацію, що надало можливість використовувати об`єкт нерухомого майна, який не пройшов процедуру відповідності архітектурно-будівельних норм та нормативних документів, зокрема, основним вимогам до об`єктів щодо забезпечення механічного опору та стійкості; дотримання вимог пожежної безпеки; забезпечення безпеки життя і здоров`я людини та захисту навколишнього природного середовища; забезпечення безпеки експлуатації; забезпечення захисту від шуму; вимогам з охорони праці та експлуатаційної надійності тощо, а отже, може становити загрозу життю та здоров`ю людей.

Експлуатація цього об`єкта без введення в експлуатацію і підтвердження відповідності його вимогам чинних будівельних норм та нормативних документів, зокрема, щодо забезпечення механічного опору та стійкості, дотримання вимог пожежної безпеки, забезпечення безпеки життя і здоров`я людини, безпеки експлуатації, створює небезпеку для життя і здоров`я осіб, які там перебувають, а також загрозу завдання шкоди або знищення їх майна.

Відповідачем, ТОВ «ЛІДЕР ФІНАНС» не було виконано визначені законодавством умови для добросовісного набуття права власності на самочинно побудовану річь, а саме позначені на плані розташування будівель та споруд: хоз. будівля (тимч.) літ. В; очисна споруда №1; пристрій прийому та зливу палива № 12; цінове табло №13; ємність для зберігання зріджених вуглеводних газів № 14; колонка газороздавальна №15; блискавковідвід № 16, 17, 18; яма вигрібна № 19; септик №20; очисна споруда №21, 22, що надає можливості дійти по висновку про протиправність державної реєстрації та правові підстави для її скасування, чого судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення не було враховано.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕР ФІНАНС", у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін. Зазначає, що позовні матеріали, так як і зміст апеляційної скарги, який повторює аргументацію позову, демонструє, що свої висновки позивач будує виключно на припущеннях. Належних та допустимих доказів на підтвердження своїх висновків про самочинне будівництво чи неправомірність реєстрації права власності позивач не надав, та, відповідно, не довів обґрунтованість своїх вимог при розгляді спору - чому суд і дав належну правову оцінку у своєму рішенні.

Апеляційна скарга містить непідкріплену суттєвими доводами незгоду позивача з рішенням суду, проте, ніяким чином не спростовує той факт, що побудовані на припущеннях вимоги позивача не знайшли доказового підтвердження під час розгляду справи.

Позивач не навів та не надав доказів на підтвердження своїх висновків щодо факту самочинного будівництва та незаконності реєстрації права власності. Висновки позивача будуються виключно на припущеннях, зроблених на підставі різного опису об`єкту нерухомості при його переоформленні.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 09.04.2024 здійснено запит матеріалів справи №904/4783/23 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

17.04.2024 матеріали справи №904/4783/23 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.04.2024 (колегія суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), судді Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2024 у справі №904/4783/23; розгляд справи призначений у судовому засіданні на 09.07.2024.

В судовому засіданні 09.07.2024 оголошено перерву до 16.10.2024.

В судовому засіданні 16.10.2024 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 25.02.1999 №362 затверджено акт державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію АЗС з магазином по вул. Набережній Заводській, 56.

Дозволено ТОВ Глоріус ввести в експлуатацію АЗС з магазином по вул. Набережній Заводській, 56, прийняту за актом державної технічної комісії, затвердженим цим рішенням, та оформити за ТОВ Глоріус право власності (арк.с.193-194, т.1).

Відповідно до Акту державної-технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації від 24.02.1999, а саме автозаправної станції з магазином за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Заводська, буд. 56.

11.05.2004 рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 1195 оформлено право колективної власності Товариству з обмеженою відповідальністю Славія на автозаправну станцію, в т.ч. будівля АЗС з магазином літ. А-1, загальною площею 106,1 кв.м., навіс літ. Б, колонки №7-11, резервуарний парк № 2-6 за адресою: вул. Набережна Заводська, 56, про що видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 17.04.2004, серія САА № 905147.

06.03.2009 на підставі договору купівлі-продажу об`єкту нерухомого майна, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Козіною А.В. за реєстровим №631, ТОВ Славія було передано ТОВ ЛАТОНІС автозаправну станцію з магазином по вул. Набережна Заводська, буд. 56 в м. Дніпро. Спірний об`єкт нерухомого майна, на момент відчуження мав опис: АЗС з магазином літ. А-1 (загальною площею 106,1 кв.м.); навіс літ. Б; хоз. будівля (тимч. метал.) літ. В; камера з фільтром №1; резервуари №2-6; бензоколонки №7-11; зливна горловина №12; мостіння І, ІІТ в тому числі основні засоби, які входять в балансову вартість АЗС, зокрема, опори освітлення, ціновий пілон №13.

У подальшому, ТОВ ЛАТОНІС передав в якості внеску до статутного капіталу ТОВ ЛІДЕР ФІНАНС, згідно акту приймання-передачі від 15.03.2017, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричка К.Ю. за реєстраційними №1338, 1339 автозаправну станцію з магазином, яке складається з: АЗС з магазином літ.А-1 (загальною площею 106.1 кв.м.); навіс №Б; хоз. будівля (тимч.) літ. В; камера з фільтром №1; резервуари №2-6; бензоколонки №7-11; зливна горловина №12; піновий пілон №13; мостіння І, II.

До матеріалів справи надано інформаційну довідку № 18 від 24.12.2018, видану інженером з інвентаризації нерухомого майна Ю.О. Гаврішевським, у якій зазначено: Мною, інженером з інвентаризації нерухомого майна Гаврішевським Ю.О., 24 грудня 2018 року, згідно договору з ТОВ ЛІДЕР ФІНАНС, проведено технічну інвентаризацію автозаправної станції з магазином, розташованої за адресою; Дніпропетровська обл. м, Дніпро, вул. Набережна Заводська, № 56, за результатом якої встановлено, що у будівлі АЗС з магазином літ. А-1 зменшилась загальна площа на 0,9 м2 та складає 105,2 м2 за рахунок уточнення лінійних розмірів, також проведено уточнення назв та кількості споруд, які під час попередньої інвентаризації були невірно названі та під час складання технічної документації перейменовані, а саме камера з фільтром № 1, резервуари № 2-6, бензоколонки № 8-11, зливна горловина № 12, ціновий пілон № 13, мостіння І, II стали №1 - очисна споруда, № 2-6 - ємності для зберігання паливно-мастильних матеріалів, № 8-11 - колонки паливороздавальні, № 12 - пристрій прийому та зливу палива, № 13 - цінове табло, І, ІІ - замощення, та помилково пропущені споруди такі, як: № 14 - ємність для зберігання зріджених вуглеводневих газів, № 15 - колонка газороздавальна, № 16-18 - блискавковідводи, № 19 - яма вигрібна, № 20 - септик, № 21, 22 - очисні споруди, ІІІ ІV - замощення, що, відповідно до п. 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 127, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за № 582/5773 (зі змінами і доповненнями) не належить до самочинного будівництва.

27.03.2020 ТОВ ЛІДЕР ФІНАНС звернулось до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради за внесенням змін до Державного реєстру прав з доданими документами: технічним паспортом виготовленим ФОП Гаврішевським Ю.О. станом на 24.12.2018 та інформаційна довідка №18 від 24.12.2018 виготовлена інженером з інвентаризації нерухомого майна Гаврішевським Ю.О.

Рішенням державного реєстратора Сакалюка Сергія Георгійовича від 27.03.2020 № 51802599 внесено зміни до розділу Державного реєстру прав з реєстраційним номером 1200921212101 та зазначено наступний опис нерухомого майна - автозаправна станція з магазином, яка складається з: АЗС з магазином літ. А-1 (загальною площею 105,2 кв.м.); навіс №Б: хоз. будівля (тимч.) літ. В; очисна споруда №1; ємність для зберігання паливно-мастильних матеріалів №2, 3, 4, 5, 6; колонка паливороздавальна № 8, 9, 10, 11; пристрій прийому та зливу палива № 12; цінове табло №13; ємність для зберігання зріджених вуглеводних газів № 14; колонка газороздавальна №15; блискавковідвід № 16, 17, 18; яма вигрібна № 19; септик №20; очисна споруда №21, 22; замощення І, II, III, IV.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Заводська, 56, зареєстровано право приватної власності на автозаправну станцію з магазином (тип об?єкту), яке складається з: АЗС з магазином літ.А-1 (загальною площею 105,2 кв.м.); навіс №Б; хоз. будівля (тимч.) літ. В; очисна споруда №1; ємність для зберігання паливно-мастильних матеріалів №2, 3, 4, 5, 6; колонка паливороздавальна № 8, 9, 10, 11; пристрій прийому та зливу палива № 12; цінове табло №13; ємність для зберігання зріджених вуглеводних газів № 14; колонка газороздавальна №15; блискавковідвід № 16, 17, 18; яма вигрібна № 19; септик №20; очисна споруда №21, 22; замощення І, II, III, IV (опис об?єкту) (реєстраційний номер: 1200921212101) за Товариством з обмеженою відповідальністю ЛІДЕР ФІНАНС на підставі акту прийому-передачі від 15.03.2017, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричка К.Ю. за реєстраційними №1338, 1339 (арк.с.122-124, т.1).

Дніпровською міською радою було направлено запити до компетентних органів з метою отримання інформації чи реєструвались дозвільні документи, які б надавали змогу проведення будівельних робіт та перебування земельної ділянки під спірним нерухомим майном у користуванні юридичних осіб, які здійснили вказані будівельні роботи на земельній ділянці комунальної форми власності.

Згідно листа Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради від 22.12.2021 №4/1-503, відомості щодо дозвільної документації (повідомлення про початок виконання підготовчих та будівельних робіт або дозволів) чи документи, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (декларації про готовність об`єкта до експлуатації або сертифікат) по об`єкту розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Заводська, буд.56 відсутні.

Також, листами Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 30.12.2021 № 4/1-1126 та від 10.03.2023 № 4/11-127 повідомлено, що станом на 28.02.2023 за результатами пошуку земельної ділянки за адресою вул. Набережна Заводська, 56 у Інформаційній (автоматизованій) підсистеми «Фіскальний кадастр Муніципальної земельної інформаційної системи м. Дніпропетровська» не виявлено реєстраційних записів щодо цивільно-правих угод, укладених між міською радою та фізичними або юридичними особами.

Вищевикладене і стало причиною звернення з позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджується, та не заперечується сторонами, що автозаправна станція з магазином, як об`єкт нерухомого майна була побудована та введена в експлуатацію без будь-яких порушень 24.02.1999 та зареєстрована як об`єкт нерухомого майна 17.05.2004. В 2017 році товариство з обмеженою відповідальністю ЛІДЕР ФІНАНС набуло право власності на Автозаправну станцію з магазином, що знаходиться за адресою вулиця Набережна Заводська, 56, шляхом отримання цього об`єкту нерухомості в якості внеску до статутного капіталу.

Жодних доказів, які б підтверджували реконструкцію, розширення або перебудову об?єкту нерухомого майна позивачем до матеріалів справи не надано. Довідка, складена інженером з інвентаризації нерухомого майна Ю.О. Гаврішевським не підтверджує факт самочинного будівництва.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з такими висновками господарського суду та зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 373 Цивільного кодексу України). Елементом особливої правової охорони землі є норма частини другої статті 14 Конституції України про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (частина друга статті 373 Цивільного кодексу України).

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина четверта статті 373 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Згідно із частиною першою статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, правовий режим самочинного будівництва врегульовано статтею 376 Цивільного кодексу України. Норми зазначеної статті є правовим регулятором відносин, які виникають у зв`язку із здійсненням самочинного будівництва.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.11.2023 у справі №916/1174/22 звернула увагу, що стаття 376 Цивільного кодексу України розміщена у главі 27 "Право власності на землю (земельну ділянку)", тобто правовий режим самочинного будівництва пов`язаний з питаннями права власності на землю.

Знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі (пункт 84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18).

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.11.2023 у справі №916/1174/22 висновувала, що самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки.

Разом із цим, сам по собі факт державної реєстрації права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду, не слід розглядати як окреме відносно факту самочинного будівництва порушення прав власника земельної ділянки.

Здійснення самочинного будівництва порушує права власника земельної ділянки, у тому числі у разі відсутності державної реєстрації права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за відповідною особою. Факт самочинного будівництва змушує власника земельної ділянки діяти з урахуванням того, що на відповідній земельній ділянці наявні певні об`єкти нерухомості - що обмежує можливості як користування, так і розпорядження земельною ділянкою.

Отже, самочинно побудоване нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване за жодною особою, все одно обмежує власника відповідної земельної ділянки в користуванні та розпорядженні такою земельною ділянкою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.11.2023 у справі №916/1174/22 виснувала, що права власника земельної ділянки порушуються в результаті факту самочинного будівництва, а не державної реєстрації права власності на самочинно побудоване майно. Державна реєстрація права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду поза встановленим статтею 376 Цивільного кодексу України порядком за особою, яка таке будівництво здійснила, лише додає до вже існуючих фактичних обмежень (які з`явились безпосередньо з факту самочинного будівництва) власника земельної ділянки в реалізації свого права власності додаткові юридичні обмеження.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, пункт 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, пункт 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).

Можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначені статтею 376 Цивільного кодексу України, яка регулює правовий режим самочинно побудованого майна.

Частинами третьою - п`ятою статті 376 Цивільного кодексу України, відповідно, встановлено таке право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Таким чином, знесення самочинно побудованого спірного об`єкта нерухомості відповідно до частини четвертої статті 376 Цивільного кодексу України є належним та ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво. Також потрібно враховувати положення частини третьої та п`ятої статті 376 Цивільного кодексу України.

Матеріалами справи підтверджується, та не заперечується сторонами, що автозаправна станція з магазином, як об`єкт нерухомого майна була побудована та введена в експлуатацію без будь-яких порушень ще 24.02.1999 та зареєстрована як об`єкт нерухомого майна 17.05.2004. У 2017 році товариство з обмеженою відповідальністю ЛІДЕР ФІНАНС набуло право власності на Автозаправну станцію з магазином, що знаходиться за адресою вулиця Набережна Заводська, 56, шляхом отримання цього об`єкту нерухомості в якості внеску до статутного капіталу.

Колегія суддів констатує, що Дніпровська міська рада не ставить під сумнів:

- рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 25.02.1999 №362, яким затверджено акт державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію АЗС з магазином по вул. Набережній Заводській, 56;

- акт державної-технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації від 24.02.1999, а саме автозаправної станції з магазином за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Заводська, буд. 56;

- рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 1195 від 11.05.2004, яким оформлено право колективної власності Товариству з обмеженою відповідальністю Славія на автозаправну станцію, в т.ч. будівля АЗС з магазином літ. А-1, загальною площею 106,1 кв.м., навіс літ. Б, колонки №7-11, резервуарний парк № 2-6 за адресою: вул. Набережна Заводська, 56, про що видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 17.04.2004, серія САА № 905147.

Вищенаведеним спростовуються доводи заявника апеляційної скарги про те, що:

- ТОВ «ЛІДЕР ФІНАНС» без звернення до компетентного органу задля отримання дозвільної документації на здійснення будівельних робіт та отримання земельної ділянки у власність або у користування для проведення будівельних робіт, здійснили самочинне будівництво на земельній ділянці, котра віднесена до комунальної власності;

- експлуатація цього об`єкта без введення в експлуатацію і підтвердження відповідності його вимогам чинних будівельних норм та нормативних документів, зокрема, щодо забезпечення механічного опору та стійкості, дотримання вимог пожежної безпеки, забезпечення безпеки життя і здоров`я людини, безпеки експлуатації, створює небезпеку для життя і здоров`я осіб, які там перебувають, а також загрозу завдання шкоди або знищення їх майна.

Набуття права власності було здійснено шляхом підписання Акта прийому-передачі від 15 березня 2017 року посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричка К.Ю. за реєстраційними № 1338, 1339.

Відповідно до п. 4 Акту ТОВ ЛАТОНІС передав, а ТОВ ЛІДЕР ФІНАНС прийняв нерухоме майно: автозаправна станція з магазином, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Набережна Заводська, будинок 56, та складається з: літ. А-1 - АЗС з магазином, цегла, загальною площею 106,1 кв.м., літ. Б - навіс, метал, стовпи, літ. В - хоз. будівля (тимч.), метал, № 1 - камера з фільтром, зал.бетон, № 2-6 - резервуари, зал.бетон, № 7-11 - бензоколонки, метал, № 12 -зливна горловина, цегла, № 13 - ціновий пілон, метал.каркас, І-ІІ - мостіння, та не обмежуючись викладеним все інше невідокремлене від цього нерухомого майна приналежне майно необхідне для функціонування згаданого об`єкту нерухомості та інше рухоме майно.

Відтак, автозаправна станція була отримана ТОВ ЛІДЕР ФІНАНС вже як повноцінний об`єкт нерухомого майна. Відповідно до інформаційної довідки тип об`єкту: автозаправна станція з магазином.

Цілісний майновий комплекс - це об`єкт, сукупність активів якого забезпечує провадження окремої господарської діяльності на постійній і регулярній основі.

Цілісними майновими комплексами є підприємства, а також їх структурні підрозділи (цехи, виробництва, дільниці тощо), які можуть бути виділені в установленому порядку в самостійні об`єкти з подальшим складанням відповідного балансу і можуть бути зареєстровані як самостійні суб`єкти господарської діяльності.

Зокрема, таке визначення наведено у постанові Національного банку "Про затвердження Положення про визначення банками України розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями" від 30.06.2016 № 351.

Таким чином, реєстрація права власності на автозаправну станцію з магазином, тобто на об`єкт, сукупність активів якого забезпечує провадження окремої господарської діяльності на постійній і регулярній основі, до складу якого входять, у тому числі, тимчасові споруд, які окремо, самі по собі не підлягають державній реєстрації, не заборонено діючим законодавством.

З огляду на що, доводи заявника апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не звернув увагу, що право приватної власності на самочинно збудоване нерухоме майно, деякі складові якого, відповідно до наданого на розгляд державного реєстратора технічного паспорту є тимчасовими спорудами та взагалі не підлягають державній реєстрації, є безпідставними.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що ТОВ «ЛІДЕР ФІНАНС» без звернення до компетентних органів розширено автозаправну станцію з магазином, а саме добудовано деякі складові об`єкту, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно інформації, що міститься в інформаційній довідці № 18 від 24.12.2018, було проведено уточнення назв:

- № 1 - камера з фільтром на № 1 - очисна споруда;

- № 2-6 - резервуари на № 2-6 ємності для зберігання паливо-мастильних матеріалів;

- № 7-11 - бензоколонки на № 8-11 - колонки паливо роздавальні;

- № 12 - зливна горловина на № 12 - пристрій прийому та зливу палива;

- № 13 - ціновий пілон на № 13 - цінове табло;

- І-ІІ - мостіння на І-ІІ - замощення.

Також зазначено помилково пропущені споруди, які приймались за Актом, як все інше невідокремлене від цього нерухомого майна приналежне майно необхідне для функціонування згаданого об`єкту нерухомості:

- № 14 - ємність для зберігання зріджених вуглеводневих газів;

- № 15 - колонка газораздавальна;

- № 16-18 - блискавковідвід;

- № 19 яма вигрібна;

- № 20 - септик;

- № 21, 22 - очисна споруда.

У пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), № 33202/96, пункт 120, «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), № 48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункту 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal V. Poland), № 10373/05, пункту 51).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (belas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинам, які зачіпають майнові інтереси (наприклад, рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz V. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (справа «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), № 10373/05, пункт 73). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункту 58, «Ґаші проти Хорватії» .(Gashi v. Croatia), № 32457/05, пункту 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), № 35298/04, пункту 67).

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов`язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за дії приватних нотаріусів чи інших державних чи приватних юридичних осіб.

Таким чином, недотримання іншими юридичними чи фізичними особами вимог чинного законодавства України, зокрема, щодо порядку опису складових об`єкту нерухомості у:

- акті державної-технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації від 24.02.1999;

- рішенні Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 1195 про оформлення право колективної власності Товариству з обмеженою відповідальністю Славія на автозаправну станцію;

- свідоцтві про право власності на нерухоме майно від 17.04.2004, серія САА № 905147,

має правові наслідки саме для цих юридичних та фізичних осіб, оскільки відповідні порушення тягнуть застосування заходів відповідальності саме до таких фізичних і юридичних осіб та не можуть негативно впливати на ТОВ "ЛІДЕР ФІНАНС" за відсутності факту причетності даного підприємства до таких правопорушень.

З огляду на що, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що неповний (неточний) опис складових об`єкту нерухомості у вищенаведених офіційних документах державних органів не спростовує правомірності набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕР ФІНАНС" права власності на нерухоме майно та розпорядження ним, оскільки ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

З огляду на що, колегія суддів констатує, що жодних доказів, які б підтверджували реконструкцію, розширення або перебудову об`єкту нерухомого майна позивачем до матеріалів справи не надано.

Довідка, складена інженером з інвентаризації нерухомого майна Ю.О. Гаврішевським, не підтверджує факт самочинного будівництва. Будь-яких інших доказів на підтвердження своєї позиції про те, що відповідач здійснив самочинне будівництво до матеріалів справи не надано.

Матеріали справи також не містять висновку та/або акту органу державного архітектурно-будівельного контролю про встановлення факту самочинного будівництва, а також його приписів про усунення порушень.

Відтак, позивачем не доведено, що відповідачем після отримання права власності на об`єкт нерухомого майна було здійснено його розширення, або перебудову, створено новий об`єкт нерухомого майна, тощо. Доводи апеляційної скарги позивача будуються виключно на припущеннях, зроблених на підставі різного опису об`єкту нерухомості при його переоформленні.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що господарський суд прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для застосування ч. 4 статті 367 Цивільного кодексу України, оскільки позивачем не доведено, що відповідач здійснив самочинне будівництво. З огляду на викладене, у задоволенні позову господарський суд правомірно відмовив.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми процесуального права (за виключенням ч. 5 ст. 244 ГПК України), що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційних скарг без задоволення, а рішення и додаткового рішення - без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2024 у справі №904/4783/23 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2024 у справі №904/4783/23 залишити без змін.

Судові витрати Дніпровської міської ради за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею Івановим О.Г. 25.12.2024, суддями Парусніковим Ю.Б., Верхогляд Т.А. 06.01.2025.

Головуючий суддяО.Г. Іванов

СуддяТ.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков