ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.11.2024 року м. Дніпро Справа № 904/4406/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чус О.В. (доповідач)
судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.
секретар судового засідання: Солодова І.М.
за участю представників сторін:
від ТОВ "Енерго Збут Транс": Слободяник І.П. (поза межами суду) - адвокат;
від Нікопольського УЗМДВ: Кобеляцький Д.М. (поза межами суду) - адвокат;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Збут Транс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2024 (повний текст рішення складено 11.03.2024, суддя Мілєва І.В.) у справі № 904/4406/23
за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Збут Транс", м. Київ
до Нікопольського управління захисних масивів Дніпровських водосховищ, Дніпропетровська область, м. Нікополь
про стягнення 319 461,00 грн.,
за зустрічним позовом Нікопольського управління захисних масивів Дніпровських водосховищ, Дніпропетровська область, м. Нікополь
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Збут Транс", м. Київ
про визнання недійсними додаткових угод,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго Збут Транс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Нікопольського управління захисних масивів Дніпровських водосховищ про стягнення 319 461,00 грн, з яких: 221 351,54 грн - основний борг, 20 032,31 грн - пеня, 10 115,46 грн - 3% річних, 67 961,69 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії споживачу № 1788 від 19.01.2021.
04.09.2023 відповідач подав до суду зустрічну позовну заяву, в якій просить суд:
- визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 11.02.2021 до договору № 1788 від 19.01.2021, укладену між Нікопольським управлінням захисних масивів дніпровських водосховищ та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Збут Транс";
- визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 26.02.2021 до договору № 1788 від 19.01.2021, укладену між Нікопольським управлінням захисних масивів дніпровських водосховищ та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Збут Транс";
- визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 31.05.2021 до договору № 1788 від 19.01.2021, укладену між Нікопольським управлінням захисних масивів дніпровських водосховищ та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Збут Транс";
- визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 02.07.2021 до договору № 1788 від 19.01.2021, укладену між Нікопольським управлінням захисних масивів дніпровських водосховищ та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Збут Транс";
- визнати недійсною додаткову угоду № 6 від 14.09.2021 до договору № 1788 від 19.01.2021, укладену між Нікопольським управлінням захисних масивів дніпровських водосховищ та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Збут Транс";
- визнати недійсною додаткову угоду № 7 від 25.10.2021 до договору № 1788 від 19.01.2021, укладену між Нікопольським управлінням захисних масивів дніпровських водосховищ та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Збут Транс";
- визнати недійсною додаткову угоду № 8 від 19.11.2021 до договору № 1788 від 19.01.2021, укладену між Нікопольським управлінням захисних масивів дніпровських водосховищ та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Збут Транс";
- визнати недійсною додаткову угоду № 9 від 10.12.2021 до договору № 1788 від 19.01.2021, укладену між Нікопольським управлінням захисних масивів дніпровських водосховищ та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Збут Транс";
- визнати недійсною додаткову угоду № 10 від 13.12.2021 до договору № 1788 від 19.01.2021, укладену між Нікопольським управлінням захисних масивів дніпровських водосховищ та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Збут Транс";
- визнати недійсною додаткову угоду № 11 від 17.12.2021 до договору № 1788 від 19.01.2021, укладену між Нікопольським управлінням захисних масивів дніпровських водосховищ та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Збут Транс";
- визнати недійсною додаткову угоду № 12 від 20.12.2021 до договору № 1788 від 19.01.2021, укладену між Нікопольським управлінням захисних масивів дніпровських водосховищ та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Збут Транс";
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Збут Транс" на користь Нікопольського управління захисних масивів дніпровських водосховищ грошові кошти у розмірі 3 970 792,72 грн.
21.09.2023 до Господарського суду Дніпропетровської області від позивача надійшла заява, якою подав до суду платіжну інструкцію № 24 від 18.09.2023 про сплату судового збору у розмірі 29 524,00 грн. та уточнену позовну заяву, в якій просить суд визнати недійсними додаткові угоди № 1 від 11.02.2021, № 2 від 26.02.2021, № 4 від 31.05.2021, № 5 від 02.07.2021, № 6 від 14.09.2021, № 7 від 25.10.2021, № 8 від 19.11.2021, № 9 від 10.12.2021, № 10 від 13.12.2021, № 11 від 17.12.2021, № 12 від 20.12.2021 до договору № 1788 від 19.01.2021, укладені між Нікопольським управлінням захисних масивів дніпровських водосховищ та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Збут Транс".
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2024, у даній справі, в задоволенні первісного позову відмовлено в повному обсязі.
Зустрічний позов задоволено частково.
Визнано недійсними додаткові угоди № 2 від 26.02.2021, № 4 від 31.05.2021, № 5 від 02.07.2021, № 6 від 14.09.2021, № 7 від 25.10.2021, № 8 від 19.11.2021, № 9 від 10.12.2021, № 10 від 13.12.2021, № 11 від 17.12.2021, № 12 від 20.12.2021 до договору № 1788 від 19.01.2021, укладені між Нікопольським управлінням захисних масивів дніпровських водосховищ та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Збут Транс".
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Збут Транс" (01135, м. Київ, вул. Златоустівська, буд. 23А літ. "М", ідентифікаційний код 42588390) на користь Нікопольського управління захисних масивів Дніпровських водосховищ (53207, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Лісна, буд. 3, ідентифікаційний код 05510177) витрати по сплаті судового збору у розмірі 26 840,00 грн., про що видати наказ.
В решті зустрічного позову відмовлено.
Місцевий господарський суд, розглянувши первісні та зустрічні позовні вимоги, дійшов висновку, що збільшення ціни сторонами шляхом укладання додаткових угод № 2 від 26.02.2021, № 4 від 31.05.2021, № 5 від 02.07.2021, № 6 від 14.09.2021, № 7 від 25.10.2021, № 8 від 19.11.2021, № 9 від 10.12.2021, № 10 від 13.12.2021, № 11 від 17.12.2021 та № 12 від 20.12.2021 до договору суперечить ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", відтак, відповідно до ст. 16, 203, 215 ЦК України підлягають визнанню недійсними. Суд першої інстанції зауважив, що в даному випадку спосіб захисту шляхом визнання недійсними додаткових угод № 2 від 26.02.2021, № 4 від 31.05.2021, № 5 від 02.07.2021, № 6 від 14.09.2021, № 7 від 25.10.2021, № 8 від 19.11.2021, № 9 від 10.12.2021, № 10 від 13.12.2021, № 11 від 17.12.2021, № 12 від 20.12.2021 до договору № 1788 від 19.01.2021 (за відсутності вимоги про застосування наслідків недійсності правочинів через скрутне фінансове становище позивача і неможливість сплати ним судового збору за відповідні вимоги) є належним та ефективним та призведе до відновлення порушення прав позивача за зустрічним позовом. Первісні позовні вимоги в частині стягнення з відповідача за первісним позовом основної заборгованості у розмірі 221 351,54 грн. визнав необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Таким чином, оскільки суд відмовив у стягненні 221 351,54 грн. основного боргу - первісні позовні вимоги в частині стягнення 20 032,31 грн. пені, 10 115,46 грн. 3% річних та 67 961,69 грн. інфляційних втрат задоволенню не підлягають.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги.
Не погодившись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго Збут Транс" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції; скасувати повністю рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2024 та ухвалити нове, яким позовну заяву ТОВ "Енерго Збут Транс" задовольнити в повному обсязі, стягнути з Нікопольського управління захисних масивів Дніпровських водосховищ на користь ТОВ "Енерго Збут Транс" 319 461,00 грн., з яких: 221 3251,54 грн. - основний борг, 20 032,31 грн. - пеня, 10 115,46 грн. - 3% річних, 67 961,69 грн. - інфляційні втрати. У задоволені зустрічного позову - відмовити. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Нікопольське управління захисних масивів Дніпровських водосховищ.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
- скаржник вважає, що судом першої інстанції не з`ясовано обставин, що мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів позивача, неправильного дослідження та оцінки доказів позивача, неправильно визначено відповідно до встановлених судом обставин правовідносини;
- позивач за первісним позовом посилається на неправильне застосування судом першої інстанції положень п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Не погоджується з твердженням про те, що Закон обмежує загальне підняття ціни за одиницю товару по договору 10 відсотками, вважає, що вказане не відповідає змісту п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", тому що там такі положення відсутні. Тлумачення зазначеної норми як такої що не дозволяє піднімати вартість одиниці товару на суму понад 10 відсотків є фактично створенням нової норми права, а не правовою позицією щодо застосування Закону. Позиція Суду про те, що Законом встановлена заборона піднімати ціну за одиницю товару суперечить принципу цивільного права, відповідно до якого учасникам цивільно правових відносин дозволено все, що прямо не заборонено Законом. Положення Закону, які аналізуються, не містять заборони піднімати ціну за одиницю товару за два, три, чотири 90 денних періоди на суму понад 10 відсотків. Скаржник зазначає, що Законодавець дозволив підняття вартості за одиницю електроенергії однією угодою до 10 відсотків без обмеження строків укладення таких угод, а відповідно їх кількості, тому що Постачальник не може закупити електроенергію наперед на тривалии? період, оскільки виробники не продають електроенергію наперед на значні проміжки часу через не прогнозованість її вартості; а також через наявність у Споживача права в будь-якии? момент відмовитися від одержання електроенергію? від конкретного Постачальника;
- апелянт вважає, що суд безпідставно визнав встановленим, що позивач надав споживачу неналежне підтвердження зростання ціни на електроенергію, а саме експертні висновки Черкаської ТПП;
- позивач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції положень ст. 216 ЦК України. Зазначає, що у випадку встановлення недійсності додаткових угод до Договору, Суд зобов?язаний зобов?язати Сторони Договору повернути одна одній у натурі все, що вони одержали на виконання цього правочину, а саме: Позивача - повернути одержані за Договором грошові кошти, а Відповідача - одержану за договором електроенергію, а у випадку неможливості повернути електроенергію - її вартість за цінами, які існують на момент відшкодування. Ст. 216 ЦК України не передбачає такий наслідок недійсності угоди, як часткове повернення надмірно сплачених за товар коштів з залишенням у сторін за договором товару та суми коштів, яку згоден заплатити за товар Позивач. Невірне застосування вимог ст. 216 ЦК України має наслідком порушення прав Відповідача, який фактично виявився позбавленим права ініціювати підняття ціни на електроенергію в період вересня-листопада 2021 року, у випадку невигідності для нього угоди (зокрема і через допущені помилки) ініціювати її розірвання; вживати додаткових заходів для зменшення збитковості для себе угоди шляхом пошуку електроенергії для постачання Споживачу по більш низьким цінам;
- відповідно до ст. 217 ЦК України « 1. Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини». Не зважаючи на положення ст. 217 ЦК України, Суд, визнавши недійсною додаткову угоду до Договору №1, використав зазначений факт для обґрунтування недійсності всіх решти додаткових угод за Договором, які були укладені з інших підстав, не пов`язані з додатковою угодою №1 та могли залишатися дійсними навіть не дивлячись на невизнання недійсною додаткової угоди №1 до Договору;
- апелянт вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано положення ст. 99 ГПК України, оскільки Суд, не володіючи спеціальними знаннями у сфері визначення вартості електроенергії, не зважаючи на те, що Позивачем не було надано висновок експертизи, яким встановлена вартість електроенергії, а прокурор, який підписав позовну заяву, не володіє спеціальними знаннями у сфері визначення вартості електроенергії; для встановлення рівня цін на електроенергію не призначив експертизу, а самостійно здійснив визначення ціни електроенергії, що мало наслідком невірні висновки Суду про те, що вартість електроенергії не зростала;
- в порушення вимог ст. 74 ГПК України, Суд визнав доведеним не підтверджене належними та допустимими доказами твердження Позивача про те, що вартість електроенергії у 2021 році не зростала, фактично здійснив за власною ініціативою збирання доказів, а саме провів дослідження цін на електроенергію, які містяться на сайті АТ «Оператор ринку» з метою визначення ринкової вартості електричної енергії, та фактично використав як доказ відсутність експертизи щодо вартості електроенергії наданої Відповідачем, поклавши на Відповідача обов`язок спростовувати нічим не підтверджені аргументи Позивача.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
10.05.2024 від Нікопольського УЗМДВ до ЦАГС надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким просить у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Енерго Збут Транс» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2024 по справі № 904/4406/23 за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» до Нікопольського управління захисних масивів Дніпровських водосховищ про стягнення 319 461,00 грн. та за зустрічним позовом Нікопольського управління захисних масивів Дніпровських водосховищ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» про визнання недійсними додаткових угод - відмовити у повному обсязі. Судові витрати покласти на ТОВ «Енерго Збут Транс».
Відзив обґрунтований наступним:
- Нікопольське УЗМДВ вважає, що ТОВ «Енерго Збут Транс» трактує п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» так, як вважає за належне, без вивчення загальної практики судів, які неодноразово у своїх рішеннях та постановах ретельно досліджували дане питання. Закон України «Про публічні закупівлі» встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 41 цього Закону, зокрема за пунктом 2 частини 5 наведеної норми - збільшення ціни за одиницю товару пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку, при цьому не більше ніж на 10% та не збільшуючи загальну суму договору. Вказана норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону «Про публічні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. При цьому, кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження;
- у своїй постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 Верховний Суд зробив висновок про те, що Постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є не прогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції). Обґрунтовуючи підстави для підписання додаткових угод та збільшення ціни товару Позивач частково посилався на експертні висновки та цінові довідки торгово-промислової палати. Однак, вказані документи не підтверджують коливання ціни електроенергії на ринку, оскільки не містять інформації за весь період між датами укладання додаткових угод;
- Закон України «Про торгово-промислові палати в Україні» не містить положень щодо наявності у торгово-промислової палати повноважень з видачі експертних висновків та цінових довідок на підтвердження істотної зміни обставин, якими сторони керувались під час укладення договорів. Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.12.2020 у справі № 910/11888/19, від 03.09.2020 у справі № 910/15637/19 та від 10.09.2020 у справі № 910/13459/18, від 26.10.2021 у справі № 910/18402/20;
- надані Позивачем експертні висновки Черкаської ТПП не містить будь-якої інформації про факт коливання цін на електричну енергію у порівнянні з моментом укладення договору та моментом звернення Позивача з пропозиціями внести зміни до договору в частині зміни (збільшення) ціни на одиницю товару або датою укладання додаткової угоди. Висновок про середньозважену ціну на ринку на електричну енергію зроблений експертом в результаті вивчення аналітичних матеріалів, розміщених на інтернет-сайті Оператору ринку (http:www.oree.com.ua), про що зазначено у відповідних консультативних висновках. Вказані документи (експертні висновки) не можна вважати експертним висновком оскільки, вони не зроблені фахівцем на підставі розгляду та аналізу ряду фактів з логічним підсумком. У ньому міститься інформація про ціну на електричну енергію, розміщену на інтернет-сайті Оператора ринку (http:www.oree.com.ua), яка перебуває у вільному доступі для будь-яких осіб та її одержання не потребує спеціальних знань, навичок та проведення експертних досліджень. Тобто вказаний експертний висновок не містить даних щодо розгляду та аналізу фактів, які покладено в основу його висновку. По-друге, вказані експертні висновки не підтверджують коливання ціни, оскільки містить констатування діапазону цін на електричну енергію, за відсутності підтвердження ринкової вартості електричної енергії на момент укладення договору, що позбавляє можливості порівняти рівень цін та дійти висновку про зменшення або збільшення ціни в період з дати укладення договору і до внесення до нього змін останньою додатковою. Отже, вказані висновки за своїм змістом та суттю є лише документом довідково-інформаційного характеру та фактично дублює дані із сайту ДП «Оператор ринку», в якому не міститься точної інформації про коливання цін на електричну енергію станом як на момент звернення товариства про внесення змін до договору, так і на момент підписання спірної додаткової угоди. Разом з тим, вони не відображають об`єктивну картину щодо зміни ціни на електроенергію на «ринку на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку. З урахуванням викладеного, вказані експертні висновки не підтверджують жодним чином коливання ціни на електричну енергію у бік збільшення та не є належним доказом збільшення ціни за одиницю товару. Таким чином, ті експертні висновки Черкаської ТПП, які наявні в матеріалах справи, не містить відомостей щодо динаміки ціни на електричну енергію, у них відсутні аналіз вартості ціни електричної енергії за період з дати укладання договору у порівнянні з аналогічним наступним періодом, чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни на ринку до дати укладання додаткової угоди або набрання нею чинності, у зв`язку з чим не містить належного обґрунтування для зміни істотних умов Договору на підставі Закону України «Про публічні закупівлі»;
- щодо зауважень Апелянта на невірне застосування судом положення ЦК України, Нікопольське УЗМДВ звертає увагу, що навіть при тому, що в судовому порядку було визнано вищезазначені додаткові угоди недійсними, Нікопольське УЗМДВ сплатило на користь ТОВ «Енерго Збут Транс» 11 183 151,00 грн. за спожиту електричну енергію із значною переплатою. В такому випадку, незрозумілим є висновок Апелянта про те, що Нікопольське УЗМДВ, у разі визнання судом додаткових угод недійсними, повинен повертати електричну енергію (за яку сплатив) або компенсувати збитки (які Постачальник документально не доводить);
- стосовно посилання апелянтом на недотриманням судом І інстанції приписів ст. 99 ГПК України, зазначає, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення у справі судової експертизи, необхідно враховувати, що тягар доведення наявності чи відсутності обставин, на яких ґрунтуються заперечення, лежить на стороні, яка на них посилається. Призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду, при цьому питання щодо призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи. В свою чергу, ТОВ «Енерго Збут Транс» жодного клопотання про призначення судової експертизи із належним обґрунтуванням необхідності в її проведені заявлено не було.
Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.04.2024 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/4406/23. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 904/4406/23.
19.04.2024 матеріали справи надійшли до ЦАГС.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Збут Транс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2024 у справі № 904/4406/23. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 24.07.2024 об 11 год. 00 хв. Зауважено, що достатнім для проведення судового засідання в режимі відеоконференції є направлення відповідного клопотання з даними представника і доказів його повноважень.
06.05.2024 від ТОВ «Енерго Збут Транс» до ЦАГС надійшла заява, якою просить надати представнику позивача адвокату Слободянику Ігорю Петровичу дозвіл приймати участь у судових засіданнях у справі № 904/4406/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів.
22.07.2024 від Нікопольського УЗМДВ до ЦАГС надійшло клопотання, яким просить здійснювати розгляд судового засідання по справі №904/4699/23, призначеного на 24.07.2024 року на 11:00 год., за апеляційною скаргою ТОВ «Енерго Збут Транс» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2024 по справі № 904/4406/23 за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» до Нікопольського управління захисних масивів Дніпровських водосховищ про стягнення 319 461,00 грн. та за зустрічним позовом Нікопольського управління захисних масивів Дніпровських водосховищ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» про визнання недійсними додаткових угод, за участю представника Відповідача - адвоката Кобеляцького Д.М. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
24.07.2024 судове засідання не відбулось у зв`язку з відпусткою члена колегії суддів - Кощеєва І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.07.2024 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Збут Транс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2024 у справі № 904/4406/23 призначено в судове засідання на 13.11.2024 о 12 год. 20 хв.
07.11.2024 від Нікопольського УЗМДВ до ЦАГС надійшло клопотання, яким просить здійснювати розгляд судового засідання по справі №904/4406/23, призначеного на 13.11.2024 року на 12:20 год., за апеляційною скаргою ТОВ «Енерго Збут Транс» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2024 по справі № 904/4406/23 за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» до Нікопольського управління захисних масивів Дніпровських водосховищ про стягнення 319 461,00 грн. та за зустрічним позовом Нікопольського управління захисних масивів Дніпровських водосховищ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» про визнання недійсними додаткових угод, за участю представника Відповідача - адвоката Кобеляцького Д.М. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
У судове засідання 13.11.2024 з`явилися представники сторін.
Представник ТОВ «Енерго Збут Транс» підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити. Представник Нікопольського УЗМДВ заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні.
У судовому засіданні 13.11.2024 колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови ЦАГС.
Встановлені судом першої інстанції та перевірені апеляційним господарським судом обставини справи.
За результатами проведення процедури закупівлі UA-2020-10-19-005964-b, лот № 1 -"електрична енергія по Дніпропетровській області" (т. 1 а.с. 148) 19.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Збут Транс" (постачальник) та Нікопольським управлінням захисних масивів Дніпровських водосховищ (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 1788 (далі - договір).
Цей договір встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії (п. 1.1. договору).
Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі", Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ) (п. 1.2. договору).
За цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу (код за ДК 021:2015 - 09310000-5 (Електрична енергія) для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії (далі - товар) включно з тарифом на передачу електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п. 2.1. договору).
Обсяг товару за цим договором становить 10 000 000 кВт*год (п. 2.2. договору).
Обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків (п. 2.3. договору).
Джерело фінансування: кошти загального фонду державного бюджету (п. 2.4. договору).
Строк (термін) поставки товару: з дати вказаної в заяві, яка є додатком № 1 до цього договору по 31.12.2021 (п. 3.1. договору).
Місце поставки (передачі) товару: межа балансової належності електроустановок споживача визначається згідно з додатком до договору № 2 (п. 3.2. договору).
Ціна цього договору встановлюється у національній валюті України та становить 14 358 000,00 грн, крім того ПДВ 20% - 2 871 600,00 грн, всього з ПДВ - 17 229 600,00 грн (п. 5.1. договору).
Відповідно до п. 5.2. договору ціна за одиницю товару визначається у додатку № 3 до договору "Договірна ціна".
Ціна за одиницю товару за цим договором може змінюватися з дотриманням сторонами норм, передбачених частиною 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме
- збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;
- погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;
- зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;
- зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.
Зміни оформлюються додатковою угодою. Для розрахунку ціни електричної енергії за договором застосовано регульований тариф на послуги з передачі електричної енергії для ПрАТ "НЕК "Укренерго", встановлений постановою НКРЕКП від 10.12.2019 № 2668 (зі змінами, що діяли станом на дату оприлюднення процедури закупівлі). Якщо протягом строку дії цього договору на підставі рішень уповноважених органів державної влади будуть змінені вказані у цьому пункті регульовані ціни (тарифи) і нормативи або будуть запроваджені нові регульовані ціпи (тарифи) і нормативи, які вплинуть на розмір ціни електричної енергії, сторони можуть відповідно до пункту 7 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" переглянути та змінити ціну електричної енергії за цим договором, урахувавши змінені та/або запроваджені нові регульовані ціни (тарифи) і нормативи, вказані в цьому пункті договору.
Розрахунковим періодом за цим договором є декада місяця (відповідно, перша декада - період з 1 дня по 10 день розрахункового місяця, друга декада - період з 11 дня по 20 день розрахункового місяця та третя декада - період з 21 дня по останній день розрахункового місяця (п. 5.3. договору).
Розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (далі - спецрахунок). Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Споживач здійснює оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковий період за фактичними показниками засобів комерційного обліку електричної енергії. Обсяги споживання товару підтверджуються складеним сторонами актом приймання-передачі товару (п. 5.4. договору).
Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання його споживачем. У випадку несвоєчасного виставлення постачальником рахунка на оплату або наявності в ньому розбіжностей між підписаним сторонами актом приймання-передачі електричної енергії, споживач має право повернути такий рахунок без оплати, при у цьому штрафні санкції за прострочення платежу споживача не застосовуються. В такому випадку споживач зобов`язань здійснити оплату за спожиту електричну енергію протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання виправленого рахунку на оплату (п. 5.5. договору).
Якщо споживач не здійснив оплату за спожиту електричну енергію у передбачені цим договором строки постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРКЕ. У разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується у розмірі 0,05 % від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу (п. 5.6. договору).
Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно умовами цього договору (пп. 1 п. 6.2. договору).
У випадку коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення, постачальник має право письмово звернутися до споживача з відповідною пропозицією, при цьому, така пропозиція в кожному окремому випадку, коли на ринку відбувається об`єктивне коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення, повинна бути обґрунтована і документально підтверджена. Постачальник разом із письмовою пропозицією щодо внесення змін до договору надає документ (або документи), що підтверджує збільшення середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару. Документ повинен бути наданий у формі належним чином оформленої довідки/інформації (або в іншій документальній формі), виданої торгово-промисловою палатою України, або регіональною торгово-промисловою палатою, або органом державної статистики (пп. 14 п. 7.2 договору).
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством (п. 9.1. договору).
Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення підписів печатками сторін (за наявності) і укладається на термін до 31.12.2021, а в частині виконання зобов`язань (надання акту про спожиту електроенергію, виставлення рахунків, проведення розрахунків) до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Термін дії договору, а також його певні умови можуть бути переглянуті за узгодженням сторін на підставах та у відповідності до законодавства у сфері публічних закупівель (п. 13.1. договору).
Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 41 ЗУ "Про публічні закупівлі". Дія договору про закупівлю може бути продовжена на строк, достатній для проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку (п. 13.6. договору).
Нікопольським управлінням захисних масивів дніпровських водосховищ підписано заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу, що є додатком 1 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 1788 від 19.01.2021 (т. 1 а.с. 23).
Також відповідачем за первісним позовом підписано додаток № 2 до договору "Перелік об`єктів споживача" (т. 1 а.с. 24).
Сторони підписали додаток № 3 до договору "Договірна ціна" (т. 1 а.с. 25), відповідно до якого вартість електричної енергії у кількості 10 000 000 кВт*год становить 17 229 600,00 грн з ПДВ, ціна за 1 кВт*год становить 1,4358 без ПДВ.
11.02.2021 сторони підписали додаткову угоду № 1 до договору (т. 1 а.с. 150), в якій, керуючись пп. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", у зв`язку із зміною тарифу на послуги з передачі електричної енергії з 01.01.2021, дійшли взаємної згоди внести зміни до п. 2.2 договору та викласти його в наступний редакції: " 2.2. Обсяг товару за цим договором становить 9 639 476,33 кВт*год.", викласти додаток № 3 до договору в новій редакції (т. 1 а.с. 151), відповідно до якого ціна за одиницю спожитої електричної енергії становить 1,4895 грн/кВт*год. без ПДВ.
26.02.2021 сторони підписали додаткову угоду № 2 до договору (т. 1 а.с. 153), в якій, керуючись п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", вирішили внести зміни до п. 2.2 договору та викласти його в наступний редакції: " 2.2. Обсяг товару за цим договором становить 8 763 962 644 кВт*год." та викласти додаток № 3 до договору в новій редакції (т. 1 а.с. 154), відповідно до якого ціна за одиницю спожитої електричної енергії становить 1,6383 грн/кВт*год. без ПДВ.
11.05.2021 сторони підписали додаткову угоду № 3 до договору (т. 1 а.с. 157), в якій погодили внести зміни до договору в частині реквізитів постачальника та викласти їх у новій редакції.
31.05.2021 сторони підписали додаткову угоду № 4 до договору (т. 1 а.с. 159), в якій, керуючись пп. 5 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", вирішили зменшити суму договору на 511 707,86 грн в т.ч. ПДВ 85 284,64 грн, викласти п. 5.1. в наступній редакції: " 5.1. Ціна цього договору встановлюється у національній валюті України та становить 13 931 576,78 грн, крім того ПДВ 20% - 2 786 315,36 грн, всього з ПДВ - 16 717 892,14 грн." та викласти додаток № 3 до договору в новій редакції (т. 1 а.с. 160), відповідно до якого ціна за одиницю спожитої електричної енергії з 01.02.2021 по 30.04.2021 становить 1,6383 грн/кВт*год. без ПДВ; ціна за одиницю спожитої електричної енергії з 01.05.2021 по 31.12.2021 становить 1,57393 грн/кВт*год. без ПДВ.
02.07.2021 сторони підписали додаткову угоду № 5 до договору (т. 1 а.с. 162), в якій, керуючись п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", вирішили внести зміни до п. 2.2. договору та викласти його в наступний редакції: " 2.2. Обсяг товару за цим договором становить 8 216 926 кВт*год."; викласти п. 5.1. в наступній редакції: " 5.1. Ціна цього договору встановлюється у національній валюті України та становить 13 931 576,69 грн, крім того ПДВ 20% - 2 786 315,34 грн, всього з ПДВ - 16 717 892,04 грн." та викласти додаток № 3 до договору в новій редакції (т. 1 а.с. 163), відповідно до якого ціна за одиницю спожитої електричної енергії з 01.02.2021 по 30.04.2021 становить 1,6383 грн/кВт*год. без ПДВ; ціна за одиницю спожитої електричної енергії з 01.05.2021 по 31.05.2021 становить 1,57393 грн/кВт*год. без ПДВ; ціна за одиницю спожитої електричної енергії з 01.06.2021 по 31.12.2021 становить 1,73116 грн/кВт*год. без ПДВ.
14.09.2021 сторони підписали додаткову угоду № 6 до договору (т. 1 а.с. 171), в якій, керуючись п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", вирішили внести зміни до п. 2.2 договору та викласти його в наступний редакції: " 2.2. Обсяг товару за цим договором становить 7 867 073 кВт*год."; викласти п. 5.1. в наступній редакції: " 5.1. Ціна цього договору встановлюється у національній валюті України та становить 13 931 574,91 грн, крім того ПДВ 20% - 2 786 314,98 грн, всього з ПДВ - 16 717 889,89 грн." та викласти додаток № 3 до договору в новій редакції (т. 1 а.с. 172), відповідно до якого ціна за одиницю спожитої електричної енергії з 01.02.2021 по 30.04.2021 становить 1,6383 грн/кВт*год. без ПДВ; ціна за одиницю спожитої електричної енергії з 01.05.2021 по 31.05.2021 становить 1,57393 грн/кВт*год. без ПДВ; ціна за одиницю спожитої електричної енергії з 01.06.2021 по 31.07.2021 становить 1,73116 грн/кВт*год. без ПДВ; ціна за одиницю спожитої електричної енергії з 01.08.2021 по 31.12.2021 становить 1,87474 грн/кВт*год. без ПДВ.
25.10.2021 сторони підписали додаткову угоду № 7 до договору (т. 1 а.с. 173), в якій, керуючись п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", вирішили внести зміни до п. 2.2 договору та викласти його в наступний редакції: " 2.2. Обсяг товару за цим договором становить 7 643 279 кВт*год."; викласти п. 5.1. в наступній редакції: " 5.1. Ціна цього договору встановлюється у національній валюті України та становить 13 931 574,52 грн, крім того ПДВ 20% - 2 786 314,90 грн, всього з ПДВ - 16 717 889,42 грн." та викласти додаток № 3 до договору в новій редакції (т. 1 а.с. 174), відповідно до якого ціна за одиницю спожитої електричної енергії з 01.02.2021 по 30.04.2021 становить 1,6383 грн/кВт*год. без ПДВ; ціна за одиницю спожитої електричної енергії з 01.05.2021 по 31.05.2021 становить 1,57393 грн/кВт*год. без ПДВ; ціна за одиницю спожитої електричної енергії з 01.06.2021 по 31.07.2021 становить 1,73116 грн/кВт*год. без ПДВ; ціна за одиницю спожитої електричної енергії з 01.08.2021 по 31.08.2021 становить 1,87474 грн/кВт*год. без ПДВ; ціна за одиницю спожитої електричної енергії з 01.09.2021 по 31.12.2021 становить 1,99188 грн/кВт*год. без ПДВ.
19.11.2021 сторони підписали додаткову угоду № 8 до договору (т. 1 а.с. 177), в якій, керуючись п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", вирішили внести зміни до п. 2.2 договору та викласти його в наступний редакції: " 2.2. Обсяг товару за цим договором становить 7 392 506 кВт*год."; викласти п. 5.1. в наступній редакції: " 5.1. Ціна цього договору встановлюється у національній валюті України та становить 13 931 572,90 грн, крім того ПДВ 20% - 2 786 314,58 грн, всього з ПДВ - 16 717 887,49 грн." та викласти додаток № 3 до договору в новій редакції (т. 1 а.с. 178), відповідно до якого ціна за одиницю спожитої електричної енергії з 01.02.2021 по 30.04.2021 становить 1,6383 грн/кВт*год. без ПДВ; ціна за одиницю спожитої електричної енергії з 01.05.2021 по 31.05.2021 становить 1,57393 грн/кВт*год. без ПДВ; ціна за одиницю спожитої електричної енергії з 01.06.2021 по 31.07.2021 становить 1,73116 грн/кВт*год. без ПДВ; ціна за одиницю спожитої електричної енергії з 01.08.2021 по 31.08.2021 становить 1,87474 грн/кВт*год. без ПДВ; ціна за одиницю спожитої електричної енергії з 01.09.2021 по 30.09.2021 становить 1,99188 грн/кВт*год. без ПДВ; ціна за одиницю спожитої електричної енергії з 01.10.2021 по 31.12.2021 становить 2,16151 грн/кВт*год, без ПДВ.
10.12.2021 сторони підписали додаткову угоду № 9 до договору (т. 1 а.с. 180), в якій, керуючись п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", вирішили внести зміни до п. 2.2 договору та викласти його в наступний редакції: " 2.2. Обсяг товару за цим договором становить 7 181 897 кВт*год."; викласти п. 5.1. в наступній редакції: " 5.1. Ціна цього договору встановлюється у національній валюті України та становить 13 931 570,62 грн, крім того ПДВ 20% - 2 786 314,12 грн, всього з ПДВ - 16 717 884,74 грн." та викласти додаток № 3 до договору в новій редакції (т. 1 а.с. 181), відповідно до якого ціна за одиницю спожитої електричної енергії з 01.02.2021 по 30.04.2021 становить 1,6383 грн/кВт*год. без ПДВ; ціна за одиницю спожитої електричної енергії з 01.05.2021 по 31.05.2021 становить 1,57393 грн/кВт*год. без ПДВ; ціна за одиницю спожитої електричної енергії з 01.06.2021 по 31.07.2021 становить 1,73116 грн/кВт*год. без ПДВ; ціна за одиницю спожитої електричної енергії з 01.08.2021 по 31.08.2021 становить 1,87474 грн/кВт*год. без ПДВ; ціна за одиницю спожитої електричної енергії з 01.09.2021 по 30.09.2021 становить 1,99188 грн/кВт*год. без ПДВ; ціна за одиницю спожитої електричної енергії з 01.10.2021 по 10.10.2021 становить 2,16151 грн/кВт*год. без ПДВ; ціна за одиницю спожитої електричної енергії з 11.10.2021 по 31.12.2021 становить 2,34808 грн/кВт*год. без ПДВ.
13.12.2021 сторони підписали додаткову угоду № 10 до договору (т. 1 а.с. 185), в якій, керуючись п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", вирішили внести зміни до п. 2.2 договору та викласти його в наступний редакції: " 2.2. Обсяг товару за цим договором становить 7 135 429 кВт*год."; викласти п. 5.1. в наступній редакції: " 5.1. Ціна цього договору встановлюється у національній валюті України та становить 13 931 568,60 грн, крім того ПДВ 20% - 2 786 313,72 грн, всього з ПДВ - 16 717 882,32 грн." та викласти додаток № 3 до договору в новій редакції (т. 1 а.с. 186), відповідно до якого ціна за одиницю спожитої електричної енергії з 01.02.2021 по 30.04.2021 становить 1,6383 грн/кВт*год. без ПДВ; ціна за одиницю спожитої електричної енергії з 01.05.2021 по 31.05.2021 становить 1,57393 грн/кВт*год. без ПДВ; ціна за одиницю спожитої електричної енергії з 01.06.2021 по 31.07.2021 становить 1,73116 грн/кВт*год. без ПДВ; ціна за одиницю спожитої електричної енергії з 01.08.2021 по 31.08.2021 становить 1,87474 грн/кВт*год. без ПДВ; ціна за одиницю спожитої електричної енергії з 01.09.2021 по 30.09.2021 становить 1,99188 грн/кВт*год. без ПДВ; ціна за одиницю спожитої електричної енергії з 01.10.2021 по 10.10.2021 становить 2,16151 грн/кВт*год. без ПДВ; ціна за одиницю спожитої електричної енергії з 11.10.2021 по 20.10.2021 становить 2,34808 грн/кВт*год. без ПДВ; ціна за одиницю спожитої електричної енергії з 21.10.2021 по 31.12.2021 становить 2,40005 грн/кВт*год. без ПДВ.
17.12.2021 сторони підписали додаткову угоду № 11 до договору (т. 1 а.с. 189), в якій, керуючись п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", вирішили внести зміни до п. 2.2 договору та викласти його в наступний редакції: " 2.2. Обсяг товару за цим договором становить 6 989 917 кВт*год."; викласти п. 5.1. в наступній редакції: " 5.1. Ціна цього договору встановлюється у національній валюті України та становить 13 931 566,65 грн, крім того ПДВ 20% - 2 786 313,33 грн, всього з ПДВ - 16 717 879,98 грн." та викласти додаток № 3 до договору в новій редакції (т. 1 а.с. 190), відповідно до якого ціна за одиницю спожитої електричної енергії з 01.02.2021 по 30.04.2021 становить 1,6383 грн/кВт*год. без ПДВ; ціна за одиницю спожитої електричної енергії з 01.05.2021 по 31.05.2021 становить 1,57393 грн/кВт*год. без ПДВ; ціна за одиницю спожитої електричної енергії з 01.06.2021 по 31.07.2021 становить 1,73116 грн/кВт*год. без ПДВ; ціна за одиницю спожитої електричної енергії з 01.08.2021 по 31.08.2021 становить 1,87474 грн/кВт*год. без ПДВ; ціна за одиницю спожитої електричної енергії з 01.09.2021 по 30.09.2021 становить 1,99188 грн/кВт*год. без ПДВ; ціна за одиницю спожитої електричної енергії з 01.10.2021 по 10.10.2021 становить 2,16151 грн/кВт*год. без ПДВ; ціна за одиницю спожитої електричної енергії з 11.10.2021 по 20.10.2021 становить 2,34808 грн/кВт*год. без ПДВ; ціна за одиницю спожитої електричної енергії з 21.10.2021 по 30.10.2021 становить 2,40005 грн/кВт*год. без ПДВ; ціна за одиницю спожитої електричної енергії з 01.11.2021 по 31.12.2021 становить 2,61045грн/кВт*год. без ПДВ.
20.12.2021 сторони підписали додаткову угоду № 12 до договору (т. 1 а.с. 193), в якій, керуючись п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", вирішили внести зміни до п. 2.2 розділу 2 договору та викласти його в наступний редакції: " 2.2. Обсяг товару за цим договором становить 6 490 662 кВт*год."; викласти п. 5.1. в наступній редакції: " 5.1. Ціна цього договору встановлюється у національній валюті України та становить 12 628 286,43 грн, крім того ПДВ 20% - 2 525 657,29 грн, всього з ПДВ - 15 153 943,72 грн." та викласти додаток № 3 до договору в новій редакції (т. 1 а.с. ), відповідно до якого ціна за одиницю спожитої електричної енергії з 01.02.2021 по 30.04.2021 становить 1,6383 грн/кВт*год. без ПДВ; ціна за одиницю спожитої електричної енергії з 01.05.2021 по 31.05.2021 становить 1,57393 грн/кВт*год. без ПДВ; ціна за одиницю спожитої електричної енергії з 01.06.2021 по 31.07.2021 становить 1,73116 грн/кВт*год. без ПДВ; ціна за одиницю спожитої електричної енергії з 01.08.2021 по 31.08.2021 становить 1,87474 грн/кВт*год. без ПДВ; ціна за одиницю спожитої електричної енергії з 01.09.2021 по 30.09.2021 становить 1,99188 грн/кВт*год. без ПДВ; ціна за одиницю спожитої електричної енергії з 01.10.2021 по 10.10.2021 становить 2,16151 грн/кВт*год. без ПДВ; ціна за одиницю спожитої електричної енергії з 11.10.2021 по 20.10.2021 становить 2,34808 грн/кВт*год. без ПДВ; ціна за одиницю спожитої електричної енергії з 21.10.2021 по 30.10.2021 становить 2,40005 грн/кВт*год. без ПДВ; ціна за одиницю спожитої електричної енергії з 01.11.2021 по 31.12.2021 становить 2,61045 грн/кВт*год. без ПДВ".
Споживач звернувся до постачальника листом № 01-13/611 від 16.12.2021 (т. 1 а.с. 28), в якому з метою закриття бюджетного року просив видати рахунок для оплати за очікуване споживання електричної енергії в грудні 2021 року по договору № 1788 від 19.01.2021 в кількості 589 066 кВт*год.
Позивач за первісним позовом зазначає, що у зв`язку із викладеним сформував акт приймання-передачі товарної продукції № 4398 від 17.12.2021 про постачання електричної енергії в обсязі 589 066 кВт*год на суму 1 845 272,81 грн з ПДВ (ціна за 1 кВт*год 2,61045 грн без ПДВ), в тому числі вартість послуг з передачі електричної енергії 207 773,00 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 29). Вказаний акт підписаний сторонами та скріплений їх печатками.
Позивач за первісним позовом стверджує, що у грудні 2021 року постачальником фактично передано, а споживачем прийнято 659 728 кВт*год, у зв`язку із чим позивачем було складено акт (остаточного) приймання-передачі товарної продукції № 4742 від 31.12.2021 про постачання електричної енергії в обсязі 659 728 кВт*год на суму 2 066 624,35 грн з ПДВ (ціна за 1 кВт*год 2,61045 грн без ПДВ), в тому числі вартість послуг з передачі електричної енергії 232 696,62 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 30).
Позивач за первісним позовом зауважує, що 14.08.2019 між ним та Акціонерним товариством "ДТЕК Дніпровські електромережі" укладено договір електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, який є публічним договором приєднання, що продовжувався кожен наступний рік за згодою сторін. Так, позивач звернувся до AT "ДТЕК Дніпровські електромережі" з листом № 746 від 20.07.2023 (т. 1 а.с. 57), в якому просив надати підтвердження фактичних (звітних) обсягів споживання електричної енергії споживача за договором № 1788 від 19.01.2021 за грудень 2021 року.
Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі" у відповідь на звернення № 746 від 20.07.2023 листом № 12864 від 25.07.2023 (а.с. 93) направило позивачу за первісним позовом довідку про обсяги розподіленої електричної енергії за грудень 2021 року по постачальнику Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго Збут Транс", а саме по споживачу Нікопольське управління захисних масивів Дніпровських водосховищ (т. 1 а.с. 94), відповідно до якої у грудні 2021 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Енерго Збут Транс" розподілено електричну енергію у кількості 659 728 кВт*год.
Таким чином, як зазначає позивач, обсяги фактичного споживання відповідачем поставленої позивачем електричної енергії перевищили очікувані обсяги, погоджені сторонами в договорі № 1788 на 70 662 кВт*год. Відповідно до різниці між очікуваним та фактичним обсягом отриманої відповідачем від позивача електроенергії в обсязі 70 662 кВт*год утворилась заборгованість у розмірі 221 351,54 грн, що є результатом наступного розрахунку: 70 662 кВт*год (різниця) х 2,61045 грн (ціна 1 кВт*год) х 1.2 (ПДВ).
Так, постачальником було виставлено споживачу рахунок № 113 від 11.01.2022 на оплату різниці між очікуваним та фактичним обсягом отриманої відповідачем електроенергії в сумі 221 351,54 грн (т. 1 а.с. 33).
Позивач за первісним позовом зазначає, що акт приймання-передачі товарної продукції № 4742 від 31.12.2021, засвідчений печаткою та підписом постачальника, відповідно до узгоджених умов направлено 11.01.2022 на адресу електронної пошти споживача: uzmdv@nik-up.gov.ua, яка зазначена ним у договорі № 1788, на підтвердження чого надав скріншоти екрану комп`ютера із відображенням електронної поштової скриньки (т. 1 а.с. 31-32). Разом з актом № 4742 від 31.12.2021 на адресу електронної пошти відповідача 11.01.2022 було направлено рахунок на оплату № 113 від 11.01.2022 за електроенергію за грудень 2021 року на суму 221 351,54 грн, на підтвердження чого позивач надав скріншоти екрану комп`ютера із відображенням електронної поштової скриньки (т. 1 а.с. 34-35).
Відповідно до п. 5.5. договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання його споживачем.
Однак, як зазначає позивач за первісним позовом, відповідач акт приймання-передачі товарної продукції № 4742 від 31.12.2021 не підписав, мотивованої відмови від підписання вказаного акту не надав, рахунок № 113 від 11.01.2022 за електроенергію за грудень 2021 року на суму 221 351,54 грн не оплатив, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 221 351,54 грн.
Позивач за первісним позовом зазначає, що з метою досудового врегулювання спору направив відповідачу претензію № 1368 від 30.09.2022 (т. 1 а.с. 36-38), в якій вимагав сплатити заборгованість. До вказаної претензії позивачем додано рахунок № 113 від 11.01.2022 та акт приймання-передачі товарної продукції № 4742 від 31.12.2021 про поставку електричної енергії в обсязі 70 662 кВт*год на суму 221 351,54 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 44).
В якості доказу направлення на адресу відповідача вказаної претензії, позивач надав до суду копію опису вкладення (т. 1 а.с. 46).
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (т. 1 а.с. 47) відповідач за первісним позовом отримав вказане вище поштове відправлення 06.10.2022.
Однак, як зазначає позивач за первісним позовом, відповідач відповідь на претензію не надав, акт не підписав, заборгованість не сплатив, що і стало причиною звернення до суду.
Відповідно до п. 5.6. договору, якщо споживач не здійснив оплату за спожиту електричну енергію у передбачені цим договором строки постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРКЕ. У разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується у розмірі 0,05 % від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.
У зв`язку із не здійсненням відповідачем оплати за спожиту електричну енергію у встановлені договором строки позивач за первісним позовом, відповідно до п. 5.6. договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 20 032,31 грн за період з 26.01.2022 по 25.07.2022.
Також позивач за первісним позовом нарахував та просить стягнути з відповідача 3 % річних за період з 26.01.2022 по 04.08.2023 у розмірі 10 115,46 грн. та інфляційні втрати за період з лютого 2022 року по червень 2023 року у розмірі 67 961,69 грн.
Нікопольське управління захисних масивів Дніпровських водосховищ подало до суду зустрічну позовну заяву, в якій просить суд визнати недійсними додаткові угоди № 1 від 11.02.2021, № 2 від 26.02.2021, № 4 від 31.05.2021, № 5 від 02.07.2021, № 6 від 14.09.2021, № 7 від 25.10.2021, № 8 від 19.11.2021, № 9 від 10.12.2021, № 10 від 13.12.2021, № 11 від 17.12.2021, № 12 від 20.12.2021 до договору № 1788 від 19.01.2021, укладені між Нікопольським управлінням захисних масивів дніпровських водосховищ та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Збут Транс".
В обґрунтування своїх зустрічних позовних вимог Нікопольське управління захисних масивів Дніпровських водосховищ зазначає наступне. За результатами проведення процедури закупівлі UA-2020-10-19-005964-b, лот № 1 - "електрична енергія по Дніпропетровській області" 19.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Збут Транс" (постачальник) та Нікопольським управлінням захисних масивів Дніпровських водосховищ (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 1788. Відповідно до п. 5.2. договору ціна за одиницю товару визначається у додатку № 3 до договору "Договірна ціна". Сторони підписали додаток № 3 до договору "договірна ціна" (т. 1 а.с. 25), відповідно до якого вартість електричної енергії у кількості 10 000 000 кВт*год становить 17 229 600,00 грн. з ПДВ, ціна за 1 кВт*год становить 1,4358 без ПДВ. Сторони підписали додаткові угоди № 1-12 до договору. Так, додатковою угодою № 1 від 11.02.2021 до договору підвищено ціну на електричну енергію до 1,4895 грн за 1 кВт*год., а обсяг електричної енергії за договором установлено в розмірі 9 639 476,33 кВт*год, загальною вартістю 17 229 600,00 грн з ПДВ. При цьому, як зазначає позивач за зустрічним позовом, всупереч вимог пп. 14 п. 7.2 договору постачальником не було надіслано на адресу позивача пропозицію щодо внесення змін до договору разом із документами, що підтверджують збільшення середньо ринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару. Таким чином, не надання оформленої пропозиції про зміну ціни договору із підтверджуючими документами є підставою для визнання додаткової угоди №1 недійсною.
Також позивач за зустрічним позовом зазначає, що у даній додатковій угоді постачальник, як на підставу зміну ціни, посилається на пп.7 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" та пропонує внести зміни вже з 01.02.2021, що є порушенням законодавства. Постанова НКРЕКП від 09.12.2020 № 2353 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ПрАТ "НЕК "Укренерго" на 2021 рік" було розміщено на сайті 21.12.2020, а тариф вступив в силу з 01.01.2021. В свою чергу, договір № 1788 про постачання електричної енергії споживачу був підписаний 19.01.2021, тобто коли постачальнику вже було відомо про такі зміни. При цьому, постачальник в ціну електричної енергії на момент підписання договору № 1788 вклав ціну поставки товару у розмірі, що діяли станом на дату оприлюднення процедури закупівлі. Додаткову угоду №1 було підписано 11.02.2021, тобто фактично через 1,5 місяці після того як тариф вже діяв та через місяць після підписання договору № 1788 із ціною, яка первісно була запропонована постачальником. Фактично постачальник, розуміючи та усвідомлюючи, що ціну на поставку змінено з початку року, мав право при підписання проекту договору № 1788 внести відповідні зміни до ціни або відмовитися від підписання договору, як того передбачає Закон України "Про публічні закупівлі". Проте, в порушення Закону України "Про публічні закупівлі" постачальник ініціював внесення змін до договору про закупівлю, коли змін тарифу на передачу електричної енергії не відбувалося, а послався на постанову НКРЕКП від 09.12.2020 № 2353 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ПрАТ "НЕК "Укренерго" на 2021 рік", яка набула чинності до підписання договору, що є підставою для визнання додаткової угоди №1 недійсною.
Позивач за зустрічним позовом зазначає, що запропонована у додатковій угоді № 2 від 26.02.2021 ціна на електричну енергію у розмірі 1,6383 грн/кВт*год. без ПДВ у порівняні із ціною, визначеною сторонами при укладанні договору збільшилася на 14,10 %, що є грубим порушенням п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Позивач за зустрічним позовом зауважує, що кожна наступна додаткова угода має фіксовану ціну за одиницю товару, є похідною від попередніх додаткових угод, а тому автоматично є укладеною в порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки без попередніх додаткових угод ціна, відображена у наступній, буде фактично перевищувати граничний дозволений (10%) законодавством відсоток підвищення ціни за одиницю товару.
Позивач за зустрічним позовом зазначає, що постачальник не надавав жодних доказів (договорів та актів купівлі-продажу), що закуповував електричну енергію для споживача у вказані періоди саме на РДН, а не на іншому сегменті ринку, або за двостороннім договором тощо, за якою ціною. Зміна середньозваженої ціни на ринку електричної енергії "на добу наперед" РДН не є безумовним підтвердженням коливання ціни електричної енергії, як вказано у п. 1.2.3. Комерційної пропозиції, оскільки постачальником у пропозиціях щодо зміни договірної ціни не надано документів, що підтверджують закупівлю ним електричної енергії саме на РДН, а не на іншому сегменті оптового ринку, та зробило для нього виконання умов договору вочевидь невигідним, збитковим.
До того ж, як зазначає позивач за зустрічним позовом, відразу після укладення договору від 19.01.2021, постачальник почав ініціювати питання щодо збільшення договірної ціни з підстав коливання ціни на ринку товарів. Указане свідчить про наявність мети постачальника не виконувати умови договору про закупівлю товарів. Такі дії постачальника порушують принципи закупівель, встановлені ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі", такі як: принцип максимальної економії та ефективності, відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель. Таким чином, можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі".
Враховуючи викладене, позивач за зустрічним позовом вважає, що додаткові угоди № 1,2, 4-12 укладені всупереч вимогам Закону України "Про публічні закупівлі", Закону України "При ринок електричної енергії", що є підставою для визнання вказаних додаткових угод недійсними.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Колегія суддів зауважує, що вимога зустрічного позову, в якій було відмовлено позивачу судом першої інстанції (про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 11.02.2021), апелянтом не оскаржується, відтак, в силу положень ст. 269 ГПК України, не входить до предмета апеляційного перегляду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Колегія суддів погоджується з правильним висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання додаткових угод №№2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 та 12 до Договору №1788 від 19.01.2021 недійсними, оскільки останні були укладені всупереч вимогам ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а доводи апеляційної скарги у відповідній частині відхиляються, з огляду на таке.
Законом України «Про публічні закупівлі» № 922-VIII (тут і в подальшому в редакції, чинній станом на момент укладання оспорюваних додаткових угод) встановлено правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади, метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Згідно зі ст. 5 Закону, закупівлі здійснюються, у тому числі, за принципами максимальної економії, ефективності та пропорційності.
Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі»).
У відповідності до ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю.
Відповідно до пункту 8 частини 2 статті 22 Закону "Про публічні закупівлі", тендерна документація має містити проект договору про закупівлю з обов`язковим зазначенням порядку змін його умов.
Відповідно до ч. 4 ст. 41 Закону, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору.
Частиною 1 ст. 525 ЦК встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 632 ЦК України, зміна ціни після укладання договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 651 ЦК України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Абзацом 2 частини 3 статті 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Так, частиною 5 ст. 41 Закону встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;
2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;
3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;
6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;
7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;
8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.
Отже, Закон України «Про публічні закупівлі» встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 41 цього Закону. Зокрема, у випадку коливання цін на ринку товару у сторону збільшення чи у сторону зменшення. Що надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни товару, разом з тим, не більше ніж на 10 % та не збільшуючи загальну суму договору.
В іншому випадку не досягається мета Закону № 922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.
Чинне законодавство не передбачає переліку документів, які можуть підтверджувати факт коливання цін. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що частина п`ята статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" дає можливість змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 % та має на меті запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Разом з тим ця норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним і збитковим. Документи щодо коливання ціни повинні підтверджувати, чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору за ціною, запропонованою замовнику на тендері та/або чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним (подібна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 915/346/18, від 12.02.2020 у справі № 913/166/19, від 21.03.2019 у справі №912/898/18, від 25.06.2019 у справі № 913/308/18, від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18, від 11 жовтня 2023 року у cправі № 903/742/22).
У постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 червня 2021 року у справі № 927/491/19, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 липня 2021 року у справі № 922/2030/20 викладено правову позицію, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 7 Закону України «Про публічні закупівлі», уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом.
Положенням про Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 459, визначено, що вказане Міністерство є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державних та публічних закупівель.
У листі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 «Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю» роз`яснено, що згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (ч. 4 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі») істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. Водночас внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 907/788/18, від 13 жовтня 2020 року у справі № 912/1580/18.
В рамках розгляду господарської справи № 922/2321/22 Великою Палатою Верховного Суду вирішувалось питання про те, чи дозволяють норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю. Відповідаючи на це питання, Велика Палата Верховного Суду в п. 56 постанови від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22 виклала наступний правовий висновок: «у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто, під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Як було встановлено вище, загальне збільшення ціни за одиницю електричної енергії (1кВт*год.) склало з 1,4358 грн. без ПДВ до 2,61045 грн. без ПДВ, що становить 81,81 % від початкової ціни товару, визначеної сторонами при укладенні договору.
Судова колегія зауважує, що, окрім, поступового підвищення ціни договору з порушенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», надані Постачальником експертні висновки Черкаської торгово-промислової палати в обґрунтування необхідності підвищення ціни за одиницю товару не можуть бути належними та допустимими доказами, а доводи апеляційної скарги в цій частині не є спроможними, з огляду на таке.
При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції). Виключно коливання цін на ринку пального не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 листопада 2023 року по справі № 917/1009/22.
Надані постачальником висновки Черкаської торгово - промислової палати за своїм змістом є лише документами довідково-інформаційного характеру та не містять точної інформації про коливання цін на електричну енергію у порівнянні з датою укладення договору та моментом звернення постачальника з пропозиціями внести зміни до нього у частині зміни (збільшення) ціни на одиницю товару.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" обов`язковими для застосування на всій території України є методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень.
Водночас, вказаний Закон не містить положень щодо наявності у торгово-промислової палати повноважень з видачі висновків на підтвердження істотної зміни обставин, якими сторони керувались під час укладення договорів.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 03.09.2020 у справі № 910/15637/19, від 10.09.2020 у справі № 910/13459/18, від 08.12.2020 у справі №910/11888/19.
Ураховуючи те, що за обставин даної справи ціна за одиницю товару загалом збільшилася на 81,81 % від вартості, що була визначена в договорі за результатами процедури закупівлі, а також відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження факту коливання ціни на ринку в бік зростання у спірний період, апеляційний господарський суд погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що додаткові угоди № 2 від 26.02.2021, № 4 від 31.05.2021, № 5 від 02.07.2021, № 6 від 14.09.2021, № 7 від 25.10.2021, № 8 від 19.11.2021, № 9 від 10.12.2021, № 10 від 13.12.2021, № 11 від 17.12.2021 та № 12 від 20.12.2021 до договору укладені з порушенням вимог ч. 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки цими додатковими угодами були змінені істотні умови договору після його підписання без достатніх правових підстав.
Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що зустрічні позовні вимоги в частині визнання недійсними додаткових угод № 2 від 26.02.2021, № 4 від 31.05.2021, № 5 від 02.07.2021, № 6 від 14.09.2021, № 7 від 25.10.2021, № 8 від 19.11.2021, № 9 від 10.12.2021, № 10 від 13.12.2021, № 11 від 17.12.2021 та № 12 від 20.12.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 1788 від 19.01.2021, укладених між Нікопольським управлінням захисних масивів дніпровських водосховищ та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Збут Транс" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції положень ст. 217 ЦК України та визнання недійсними додаткових угод з огляду на визнання недійсною Додаткової угоди №1 відхиляються як необґрунтовані, такі, що спростовуються матеріалами справи. Колегія суддів зауважує, що оскаржуваним рішенням суд першої інстанції відмовив позивачу за зустрічним позовом у визнанні недійсною додаткову угоду №1 від 11.02.2021, тому, зазначений аргумент скаржника не релевантний до обставин цієї справи.
Аргументи скаржника про неправильне застосування судом першої інстанції положень ст. 99 ГПК України (оскільки самостійно не призначив експертизу для встановлення рівня цін на електроенергію) та ст. 74 ГПК України, судом апеляційної інстанції відхиляються, з урахуванням, зокрема, ст. 14 ГПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 99 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду (ст. 1 Закону України "Про судову експертизу").
У рішенні ЄСПЛ у справі "Дульський проти України" зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №902/834/20, від 13.08.2021 у справі №917/1196/19, від 30.09.2021 у справі №927/110/18, від 23.12.2021 у справі №5015/45/11 (914/1919/20).
Призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду, при цьому питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи.
Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 27.04.2021 у справі №927/685/20.
Апеляційний господарський суд бере до уваги, що ТОВ "Енерго Збут Транс" не подавав клопотання про призначення відповідної експертизи до суду першої інстанції.
Колегія суддів зазначає, що з огляду на приписи ст. ст. 13, 14, 42, 74, 80, 164 ГПК України, законодавство покладає обов`язок з подання доказів на сторону у справі, зокрема разом із першою заявою по суті справи, сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.
Також, судова колегія звертається до правового висновку, що викладений у постанові Верховного Суду від 30.03.2018 у справі №910/24486/16, за яким неналежне виконання стороною свого процесуального обов`язку з доведення у суді першої інстанції обставин, на які остання (сторона) посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не може бути компенсоване цим учасником судового процесу на наступних етапах розгляду справи (у судах апеляційної чи касаційної інстанцій). В іншому випадку зазначене могло б призвести до безпідставного скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.
Частинами 1 та 2 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину.
Проте, згідно з ч. 5 ст. 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Відповідно до ст. 215 та 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об`єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову. Якщо позов щодо застосування наслідків недійсності правочину не подано, суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи, оскільки згідно з абзацом 2 частини п`ятої статті 216 ЦК України зазначене право є у суду лише щодо нікчемних правочинів.
Доводи апеляційної скарги в частині неправильного застосування судом першої інстанції положень ст. 216 ЦК України та необхідності повернення апелянту всієї одержаної Нікопольським УЗМДВ за договором електроенергії або відшкодування її вартості, у випадку визнання додаткових угод недійсними, відхиляються, оскільки визнано недійсними додаткові угоди до договору, якими змінено (підвищено) вартість товару, тоді як основний договір на постачання електричної енергії споживачу №1788 від 19.01.2021, в якому стороно визначили первісну ціну за товар є дійсним, відтак, стягненню підлягає лише різниця у ціні товару.
Стосовно незастосування наслідків недійсності правочинів, належності та ефективності способу захисту у даній справі, колегія суддів зазначає наступне.
Так, з матеріалів справи слідує, що звертаючись до суду із зустрічною позовною заявою Нікопольське управління захисних масивів Дніпровських водосховищ просило суд визнати недійсними додаткові угоди № 1 від 11.02.2021, № 2 від 26.02.2021, № 4 від 31.05.2021, № 5 від 02.07.2021, № 6 від 14.09.2021, № 7 від 25.10.2021, № 8 від 19.11.2021, № 9 від 10.12.2021, № 10 від 13.12.2021, № 11 від 17.12.2021, № 12 від 20.12.2021 до договору № 1788 від 19.01.2021, укладені між Нікопольським управлінням захисних масивів дніпровських водосховищ та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Збут Транс", та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Збут Транс" на користь Нікопольського управління захисних масивів дніпровських водосховищ грошові кошти у розмірі 3 970 792,72 грн.
Враховуючи вищевикладене, за подання до господарського суду такого зустрічного позову позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 89 085,89 грн, з яких: 29 524,00 грн за немайнові вимоги (2684,00 грн. х 11) та 59 561,89 грн за майнову вимогу (3 970 792,72 грн. х 1,5%).
Разом із зустрічною позовною заявою Нікопольське управління захисних масивів Дніпровських водосховищ подало до суду клопотання, в якому просило суд відстрочити сплату судового збору, враховуючи його складне матеріальне становище.
Вирішуючи питання про прийняття зустрічного позову до розгляду суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відстрочки сплати судового збору. У зв`язку із чим ухвалою від 06.09.2023 суд зустрічну позовну заяву Нікопольського управління захисних масивів Дніпровських водосховищ залишив без руху. Запропонував Нікопольському управлінню захисних масивів Дніпровських водосховищ усунути недоліки зустрічної позовної заяви шляхом подання до суду платіжного документу, який підтверджує факт сплати судового збору у встановленому чинним законодавством розмірі (сплатити 89 085,89 грн).
21.09.2023 до господарського суду від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2023 про залишення позовної заяви без руху. Разом із вказаною заявою позивач подав до суду платіжну інструкцію № 24 від 18.09.2023 про сплату судового збору у розмірі 29 524,00 грн та уточнену позовну заяву, в якій вже просив суд визнати недійсними додаткові угоди № 1 від 11.02.2021, № 2 від 26.02.2021, № 4 від 31.05.2021, № 5 від 02.07.2021, № 6 від 14.09.2021, № 7 від 25.10.2021, № 8 від 19.11.2021, № 9 від 10.12.2021, № 10 від 13.12.2021, № 11 від 17.12.2021, № 12 від 20.12.2021 до договору № 1788 від 19.01.2021, укладені між Нікопольським управлінням захисних масивів дніпровських водосховищ та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Збут Транс".
Тобто, з огляду на скрутне фінансове становище та неможливість сплатити судовий збір позивач за зустрічним позовом відмовився від вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Збут Транс" на користь Нікопольського управління захисних масивів дніпровських водосховищ грошових коштів у розмірі 3 970 792,72 грн.
У даній справі розглядається одночасно первісний позов (Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Збут Транс" до Нікопольського управління захисних масивів Дніпровських водосховищ про стягнення 319 461,00 грн, з яких: 221 351,54 грн - основний борг, 20 032,31 грн - пеня, 10 115,46 грн - 3% річних, 67 961,69 грн - інфляційні втрати) та зустрічний позов (Нікопольського управління захисних масивів Дніпровських водосховищ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Збут Транс" про визнання недійсними додаткові угоди № 1 від 11.02.2021, № 2 від 26.02.2021, № 4 від 31.05.2021, № 5 від 02.07.2021, № 6 від 14.09.2021, № 7 від 25.10.2021, № 8 від 19.11.2021, № 9 від 10.12.2021, № 10 від 13.12.2021, № 11 від 17.12.2021, № 12 від 20.12.2021 до договору № 1788 від 19.01.2021, укладених між Нікопольським управлінням захисних масивів дніпровських водосховищ та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Збут Транс"). Таким чином, відмова у задоволенні зустрічних позовних вимог з формальних підстав неефективності способу захисту призведе до задоволення вимоги за первісним позовом про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію за необґрунтованим тарифом.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відмова у задоволенні зустрічних позовних вимог в частині визнання недійсними додаткових угод № 2 від 26.02.2021, № 4 від 31.05.2021, № 5 від 02.07.2021, № 6 від 14.09.2021, № 7 від 25.10.2021, № 8 від 19.11.2021, № 9 від 10.12.2021, № 10 від 13.12.2021, № 11 від 17.12.2021, № 12 від 20.12.2021 до договору № 1788 від 19.01.2021 лише з підстав неефективності способу захисту, в даному випадку, буде "надмірним формалізмом", а також грубим порушенням судом принципу верховенства права, права на справедливий суд та повагу до прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, що, в свою чергу, не тільки не призведе до відновлення порушених прав позивача за зустрічним позовом, а навпаки, втягне позивача в стан правової невизначеності та призведе до незаконного стягнення з останнього вартості спожитої електричної енергії за необґрунтованим тарифом, а також позбавить його можливості на отримання відповідної компенсації в майбутньому.
Суд вважає, що в даному випадку задоволення зустрічних позовних вимог в частині визнання недійсними додаткових угод № 2 від 26.02.2021, № 4 від 31.05.2021, № 5 від 02.07.2021, № 6 від 14.09.2021, № 7 від 25.10.2021, № 8 від 19.11.2021, № 9 від 10.12.2021, № 10 від 13.12.2021, № 11 від 17.12.2021, № 12 від 20.12.2021 до договору № 1788 від 19.01.2021, не зважаючи на порушення принципу процесуальної економії через неможливість повного поновлення в даному випадку прав позивача за зустрічним позовом (за відсутності вимоги про застосування наслідків недійсності правочинів), не призведе до дефекту правосуддя та напроти надасть можливість останньому на отримання відповідної компенсації в майбутньому.
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду. Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію.
Судова колегія враховує, що зустрічні позовні вимоги у первісній редакції, окрім вимог немайнового характеру, містили також й вимогу про застосування наслідків недійсності правочинів, однак, позивач був саме вимушений добровільно відмовитися від них, оскільки не в змозі оплатити 59 561,89 грн. судового збору за розгляд майнової вимоги.
На переконання суду апеляційної інстанції, відмова у задоволенні зустрічних позовних вимог (немайнових, за розгляд яких було сплачено судовий збір) з підстав фінансової неспроможності позивача оплатити вимоги майнового характеру, суперечила б завданню господарського судочинства та самому визначенню JUSTITIA (лат. "справедливість, правосуддя").
Апеляційний господарський суд, за встановлених обставин цієї справи, вважає, що спосіб захисту шляхом визнання недійсними додаткових угод № 2 від 26.02.2021, № 4 від 31.05.2021, № 5 від 02.07.2021, № 6 від 14.09.2021, № 7 від 25.10.2021, № 8 від 19.11.2021, № 9 від 10.12.2021, № 10 від 13.12.2021, № 11 від 17.12.2021, № 12 від 20.12.2021 до договору № 1788 від 19.01.2021 (за відсутності вимоги про застосування наслідків недійсності правочинів) є належним та ефективним, таким, що призведе до відновлення порушених прав позивача за зустрічним позовом.
Стосовно вимог первісного позову, колегія суддів погоджується з правильним висновком суду першої інстанції про відмову в їх задоволенні з підстав необґрунтованості та з огляду на визнання додаткових угод № 2 від 26.02.2021, № 4 від 31.05.2021, № 5 від 02.07.2021, № 6 від 14.09.2021, № 7 від 25.10.2021, № 8 від 19.11.2021, № 9 від 10.12.2021, № 10 від 13.12.2021, № 11 від 17.12.2021, № 12 від 20.12.2021 до договору № 1788 від 19.01.2021 недійсними.
Підсумовуючи все вищенаведене, судова колегія вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги такими, що не спростовують правильних висновків суду та не можуть бути підставою для скасування рішення в розумінні ст. 277 ГПК України.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, колегія суддів вважає, що наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
Судові витрати.
У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282-284, 287-289 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Збут Транс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2024 у справі № 904/4406/23 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2024 у справі № 904/4406/23 - залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта - Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго Збут Транс".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
У зв`язку з аварійними та стабілізаційними відключеннями електроенергії, відпусткою суддів Дармін М.О., Чус О.В., повний текст постанови підписано 06.01.2025.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О. Дармін
Суд | Центральний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 13.11.2024 |
Оприлюднено | 07.01.2025 |
Номер документу | 124228603 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг енергоносіїв |
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Мілєва Ірина Вікторівна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Мілєва Ірина Вікторівна
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Чус Оксана Володимирівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні