Постанова

від 10.12.2024 по справі 904/377/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2024 року м.Дніпро Справа № 904/377/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),

суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М.

при секретарі судового засідання Карпенко А.С.

Представники сторін:

від позивача: Биструшкін Олександр Сергійович (в залі суду) - від ТОВ "ДІСАМ" - адвокат, ордер серія АЕ № 1302973 від 27.07.2024р.

від відповідача: Ромасько Євген Валерійович (в залі суду) - від ТОВ "Олімпус Консалт" - адвокат, ордер серія АР № 1161094 від 09.02.2024р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпіус Консалт" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2024 у справі № 904/377/24 (суддя Бєлік В.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дісам", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпіус Консалт", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором поставки №Д-14102022 від 14.10.2022 у загальному розмірі 2 214 157,81 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дісам" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпіус Консалт" (далі - відповідач) заборгованісті за договором поставки №Д-14102022 від 14.10.2022 у загальному розмірі 2 214 157,81 грн., що складається з: основний борг у розмірі 1 667 363,58 грн., пеня у розмірі 401 270,17 грн., 3% річних у розмірі 61 454,85 грн., інфляційні втрати у розмірі 84 069,21 грн., а також просить стягнути судові витрати.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2024 у справі №904/377/24 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпіус Консалт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дісам" основний борг у розмірі 1 667 363,58 грн., пеню у розмірі 401 270,17 грн., 3% річних у розмірі 61 454,85 грн., інфляційні втрати у розмірі 84 069,21 грн., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 33 212,37 грн.

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Дісам" про нарахування органом (особою), який здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/377/24, в порядку частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, пені та 3 % річних до повного виконання рішення - відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що загальна вартість поставленого товару на виконання умов укладенного 14.10.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дісам" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Олімпіус консалт" договору поставки №Д-14102022 за видатковими накладними складає 1 667 363,58 грн, а саме: від 01.08.2023 № 193 на суму 129 927,90 грн, від 14.08.2023 № 203 на суму 562 435,20 грн, від 15.08.2023 № 205 на суму 26 747,28 грн, від 16.08.2023 № 206 га суму 638 534,40 грн, від 17.08.2023 № 207 на суму 216 936,00 грн, від 10.10.2023 № 259 на суму 36 115,20 грн, від 17.10.2023 на суму 56 667,60 грн.

Відповідач за поставлений товар не розрахувався, у відзиві на позов не заперечує факту прийняття від позивача товару, доказів щодо повного погашення заборгованості до матеріалів справи не надав. За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 1 667 363,58 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені місцевим господарським судом встановлено вірність розрахунку, пеня розрахована відповідно до умов п. 7.3. договору, не суперечить вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим задоволена у повному обсязі.

Господарським судом також перевірено надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат та зроблено висновок, що вони здійснені правильно та підлягають задоволенню.

З огляду на недотримання позивачем приписів частини восьмої статті 129, частини першої статті 221 Господарського процесуального кодексу України, а саме, не подання до закінчення судових дебатів доказів понесених судових витрат до закінчення судових дебатів та заяви про неможливість подати докази, що підтверджують розмір понесених ними судових витрат на правову допомогу і вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав щодо покладення на відповідача витрат на правничу допомогу.

Щодо заяви позивача про зазначення в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, суд першої інстанції зазначив про відсутність підстав для застосування приписів частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у заяві відсутні доводи необхідності їх застосування.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпіус Консалт", в якій рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2024 у справі №904/377/24 просить скасувати із залишенням без розгляду в частині стягнення з ТОВ "Олімпіус Консалт" на користь ТОВ "Дісам" основної заборгованості на суму 129 927,90 грн, пені на суму 200 059,75 грн, 3% річних на суму 45 023,57 грн та 55 746,92 грн, та прийняти у цій частині нове рішення.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Скаржник стверджує, що позивачем було повторно заявлено вимогу щодо стягнення заборгованості на суму 129 927,90 грн за видатковою накладною №193 від 01.08.2023.

Апелянт зазначає, що судом не враховано висновок встановлення преюдиційних фактів викладений в постанові Верховного суду України від 11.12.2019р. в справі № 320/4938/15-ц, а саме: «Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.

Суб`єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законої сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини.»

Внаслідок неможливості надання доказів Відповідачем, а саме рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2023 року у справі №904/4796/23, яке набрало законної сили, Господарським судом Дніпропетровської області прийнято рішення, яким повторно розглянуто стягнення заборгованості за видатковою накладною №193 від 01.08.2023р. в межах договірних відносин за Договором №Д-14102022 від 14.10.2022р.

Відповідач вважає, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30 травня 2024 року у справі №904/377/24 підлягає скасуванню із залишення без розгляду в частині стягнення основної заборгованості на суму 129 927,90 грн., оскільки Позивачем заявлявся позов з даними вимогами (однаковий предмет та підстави) та відповідно за цими вимогами прийнято рішення у справі №904/4796/23.

Скаржник зауважує, що Господарським судом Дніпропетровської області не здійснювалась оцінка доказів виникнення заборгованості в період з 19.10.2022 по 24.07.2023р. оскільки, предметом позовної заяви та надані докази на їх підтвердження в даній справі є відносини з оплати за поставлений товар за договором №Д-14102022 від 14.10.2022р. в період від 12.08.2023 до дати останньої поставки товару 17.10.2023р., а період до 11.08.2023 року з відповідними доказами розглядався у справі 904/4796/23.

На переконання скаржника, Господарським судом Дніпропетровської області прийнято рішення, яким повторно розглянуто стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за продаж товарів у 2022 році, продаж товарів з 01.01.2023 року по 31.07.2023 рік та видатковою накладною №193 від 01.08.2023р. в межах договірних відносин за Договором №Д-14102022 від 14.10.2022р.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

14.08.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого зазначає наступне:

Вимоги про стягнення заборгованості за видатковою накладною №193 від 01.08.2023р. не були предметом розгляду у справі №904/4796/23. Додатковим підтвердженням цього факту є те, що, як вбачається з тексту рішення суду по справі №904/4796/23, ухвалою від 16.11.2023 у справі №904/4796/23 заяву позивача про збільшення позовних вимог повернуто без розгляду. А заява про збільшення позовних вимог (додаток 1) містила серед іншого вимогу про стягнення заборгованості за видатковою накладною №193 від 01.08.2023р.

Апелянт фактично намагається маніпулювати такими поняттями, як дата поставки товару (з якої фактично почалось порушення права Позивача) і період нарахування пені, 3% річних та інфляційних (який у даній справі охоплює лише ту частину строку прострочення, яка не була розглянута у справі №904/4796/23).

Позивач звертає увагу на той факт, що під час розгляду справи судом першої інстанції Апелянт не тільки не надав свого контррозрахунку вказаних сум, а і взагалі не надав жодних заперечень щодо пред`явлених до стягнення у даній справі №904/377/24 сум пені, 3% річних та інфляційних.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Дармін М.О. (доповідач), судді - Кощеєв І.М., Чус О.В.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 02.07.2024 здійснено запит матеріалів справи №904/377/24 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

05.07.2024 матеріали справи №904/377/24 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.07.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпіус Консалт" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2024 у справі № 904/377/24 залишено без руху.

Скаржнику надано можливість протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: сплатити судовий збір у сумі 7753,65 грн.

До канцелярії суду апеляційної інстанції від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої на виконання ухвали суду додано відповідні докази.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпіус Консалт" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2024 у справі № 904/377/24.

Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 10.12.2024 о 10:30 годин.

10.12.2024 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

Суд встановив, що 14.10.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дісам" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Олімпіус консалт" (далі - відповідач, покупець) був укладений договір поставки №Д-14102022 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 умов якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити продукцію, (далі - продукція), а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти і оплатити таку продукцію.

Поставка продукції здійснюється партіями за домовленістю (п. 1.2. договору).

Найменування та кількість товару зазначається у накладних, підписаних представниками сторін (п. 1.3. договору).

Моментом передачі права власності на товар є момент отримання товару покупцем та підписання уповноваженими представниками сторін накладних, що підтверджують передачу товару, поставленого згідно накладних, протягом дії даного договору (п. 1.4. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору ціна товару фіксується в накладних, що виписуються на весь асортимент товару, що постачається. Загальна вартість договору становить загальну вартість товару, поставленого згідно накладних, протягом дії даною договору (п. 2.2. договору).

Пунктом 5.1. договору передбачено, що розрахунок за цим договором між постачальником і покупцем провадиться у національній валюті - гривні - безготівково, шляхом перерахування коштів покупцем на розрахунковий рахунок постачальника (на реквізити, вказані в цьому договорі).

Оплата конкретної партії продукції проводиться на умовах зазначених в договорі і може передбачати як передоплату, так і оплату по факту поставки або на умовах відстрочки платежу (п. 5.2. договору).

В разі відстрочки платежу, або в разі часткової передплати, покупець проводить оплату поставленої партії - у строк не більше 7 (сім) календарних днів з моменту поставки (п. 5.3. договору).

Відповідно до п. 6.1. договору продукція, що є предметом поставки за цим договором, відвантажується на адресу покупця партіями.

Відповідно до п. 6.2. договору якщо письмово сторони не погодили інше, продукція, відвантажується на адресу покупця на наступних умовах: завантаження продукції здійснюється силами та за рахунок постачальника; доставка продукції здійснюється транспортом та за рахунок покупця або постачальника за згодою сторін; розвантаження продукції здійснюється силами та за рахунок покупця.

Адреса покупця для розвантаження продукції: м. Дніпро, вул. Гвардійська,28 Д (п. 6.3. договору).

Адреса постачальника для навантаження продукції: м, Дніпро, вул. Запасна 7 (п. 6.4. договору).

Всі ризики в період транспортування несе сторона, що надала транспортний засіб (п. 6.5. договору).

Пунктом 6.6. договору передбачено, що право власності на поставлену продукцію виникає у покупця з дати її фактичної передачі, що підтверджується датою підписання уповноваженим представником покупця товарно-транспортної або видаткової (товарної) накладної.

В разі порушення умов цього договору щодо строків поставки та оплати, винна сторона сплачує другій стороні неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ діючої на момент її нарахування за кожен день прострочки від суми несплати або від суми непоставленої продукції (п. 7.3. договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2023 року, але у всякому випадку до виконання Сторонами зобов`язань, узятих за даним Договором в періоді його дії. Строк дії Договору вважається подовженим на наступний календарний рік на тих. самих умовах, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про намір припинити дію даного договору у сірок 30 (тридцяти) днів до закінчення строку його дії (п. 8.1. договору).

Факт поставок підтверджується відповідними видатковими накладними (додатки 2-8) та товарно-транспортними накладними (додатки 9-15).

Загальна вартість поставленого по вищевказаним видатковим накладним товару складає 1 667 363,58 грн, а саме: від 01.08.2023 № 193 на суму 129 927,90 грн, від 14.08.2023 № 203 на суму 562 435,20 грн, від 15.08.2023 № 205 на суму 26 747,28 грн, від 16.08.2023 № 206 га суму 638 534,40 грн, від 17.08.2023 № 207 на суму 216 936,00 грн, від 10.10.2023 № 259 на суму 36 115,20 грн, від 17.10.2023 на суму 56 667,60 грн.

Відповідач не здійснював оплату цього товару.

Позивач зазначив, що в рішенні (надалі - Рішення) Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2023 у справі №904/4796/23 за позовом Позивача до Відповідача встановлений факт здійснення поставок, перелік яких наведений у тексті Рішення. Також в Рішенні зазначені дати і суми відповідних поставок.

Рішенням стягнуто, серед іншого, заборгованість Відповідача на користь Позивача. Як вбачається зі змісту ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 26.02.2024 року у справі №904/4796/23, Відповідач оскаржив Рішення виключно в частині стягнення пені у сумі 1 231 269,39 грн. та судового збору у сумі 78. 023,68 грн. Відповідно - Відповідач не оскаржив Рішення в частині як встановлених в мотивувальній частині фактів, так і в частині стягнення основного боргу.

У зв`язку з вищезазначеним, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення заборгованості з відповідача.

Предметом доказування є обставини, пов`язані з виконанням/невиконанням сторонами прийнятих на себе договірних зобов`язань в частині несвоєчасної оплати за поставлений товар.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

За текстом мотивувальної частини рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2023м. у справі № 904/4796/23 : « … Факт поставки товару позивачем відповідачу підтверджується видатковими накладними:

№212 від 19.10.2022 на суму 242.298,00 грн (арк. 23, том 1);…

…№146 від 03.07.2023 на суму 122.891,70 грн (арк.96, том 1);

№152 від 05.07.2023 на суму 42.021,00 грн (арк. 97, том 1);

№155 від 07.07.2023 на суму 42.021,00 грн (арк.98, том 1);

№162 від 13.07.2023 на суму 44.961,00 грн (арк. 99, том 1);

№172 від 19.07.2023 на суму 42.021,00 грн (арк.100, том 1);

№178 від 24.07.2023 на суму 73.941,00 грн (арк.101, том 1);

Також поставка товару підтверджується товарно-транспортними накладними:

№Р212 від 19.10.2022 на суму 242.298,00 грн (арк. 102,103, том 1);…

…№139 від 27.06.2023 на суму 15.369,00 грн (арк.229, том 1);

№143 від 29.06.2023 на суму 8.000,00 грн (арк.230, том 1);

№146 від 03.07.2023 на суму 122.891,70 грн (арк.231, том 1);

№152 від 05.07.2023 на суму 42.021,00 грн (арк. 232, том 1);

№155 від 07.07.2023 на суму 42.021,00 грн (арк.233, том 1);

№162 від 13.07.2023 на суму 44.961,00 грн (арк. 234, том 1);

№172 від 19.07.2023 на суму 42.021,00 грн (арк.235, том 1);

№178 від 24.07.2023 на суму 73.941,00 грн (арк. 236, том 1).

Як зазначає позивач у позові, відповідач оплатив товар частково, у зв`язку із чим станом на 11.08.2023 у відповідача залишилась заборгованість у розмірі 4.914.916,10 грн.

Таким чином позивач визнає, що відповідач оплатив усі інші накладні (за винятком накладних на суму 4.914.916,10 грн).

Відповідач також визнає вказані обставини щодо оплати усіх інших накладних (а також стверджує про часткове погашення і спірної заборгованості з числа зазначених накладних на суму 4.914.916,10 грн).

Відповідно ж до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.

Таким чином предметом спору є заборгованість у розмірі 4.914.916,10 грн, яка за твердженням позивача, станом на 11.08.2023 залишалася неоплаченою…»

Враховуючи вищевикладене, твердження апеляційної скарги про те, що : « під час подання позовної заяви Позивачем зазначено, що в провадженні Центрального апеляційного господарського суду знаходилась справа №904/4796/23 між тими ж сторонами та з приводу невиконання грошових зобов`язань Відповідачем за Договором №Д-14102022 від 14.10.2022р. за попередній період, а саме до 11.08.2023 року, що підтверджується описовою частиною рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2023 року: «Як зазначає позивач у позові, відповідач оплатив товар частково, у зв`язку із чим станом на 11.08.2023 у відповідача залишилась заборгованість у розмірі 4.914.916,10 грн. Таким чином предметом спору є заборгованість у розмірі 4.914.916,10 грн, яка за твердженням позивача, станом на 11.08.2023 залишалася неоплаченою.».

Додатково на підтвердження вказаного свідчить Акт звірки взаємних розрахунків по стану за період 01.10.2022р. - 10.04.2024р., який долучений представником Позивача 25.04.2024 року. Після здійснення обчислення суми вартості поставленого товару за період з 17.10.2022 року по 01.08.2023 року, загальна вартість поставленого товару склала 32 517 069,09 грн., а сума оплат Відповідачем склала 29 006 149,79 грн.

Отже, несплачена заборгованість Відповідача за Договором в період по 11.08.2023 рік становить 32 517 069.09 грн. - 29 006 149,79 грн. = 3 510 919,30 грн., що встановлено в рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2023 року.

Отже, Позивачем було повторно заявлено вимогу щодо стягнення заборгованості на суму 129 927,90 грн. за видатковою накладною №193 від 01.08.2023р…

судом не враховано висновок встановлення преюдиційних фактів викладений в постанові Верховного суду України від 11.12.2019р. в справі № 320/4938/15-ц, а саме: «Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.

Суб`єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законої сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини.»

Внаслідок неможливості надання доказів Відповідачем, а саме рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2023 року у справі №904/4796/23, яке набрало законної сили, Господарським судом Дніпропетровської області прийнято рішення, яким повторно розглянуто стягнення заборгованості за видатковою накладною №193 від 01.08.2023р. в межах договірних відносин за Договором №Д-14102022 від 14.10.2022р…» відхиляються колегією суддів як такі, що не відповідають фактичним обставинам справи.

За текстом мотивувальної частини рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2023м. у справі № 904/4796/23 : « … В разі порушення умов цього договору щодо строків поставки та оплати, винна сторона сплачує другій стороні неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ діючої на момент її нарахування за кожен день прострочки від суми несплати або від суми непоставленої продукції (п. 7.3. договору).

Позивач нарахував пеню за загальний період прострочення з 04.01.2023 по 31.07.2023 на загальну суму 1.231.269,39 грн.

Здійснивши перевірку розрахунку позивача, суд визнав його арифметично та методологічно вірним.

У відзиві на позовну заяву відповідач визнав позов в частині стягнення пені у розмірі 1.231.269,39 грн.

Таким чином позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 1.231.269,39 грн підлягають задоволенню…

…Позивач нарахував три проценти річних та інфляційні втрати за загальний період прострочення з 04.01.2023 по 31.07.2023 на загальну суму 82.980,48 грн та 180.769,23 грн відповідно.

Здійснивши перевірку розрахунку позивача, суд визнав його арифметично та методологічно вірним.

У відзиві на позовну заяву відповідач визнав позов в частині стягнення 3% річних у розмірі 82.980,48 грн; інфляційних нарахувань у розмірі 180.769,23 грн.

Таким чином позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 82.980,48 грн, інфляційних нарахувань у розмірі 180.769,23 грн. підлягають задоволенню…».

Відповідні доводи апеляційної скарги в частині того, що «..Проте, справи 904/4796/23 та 904/377/24 мають різні предмети, а саме, заборгованість із сплати за поставлений товар в періоди, в яких відбувалась поставка товарів. У справі 904/4796/23 - від дати укладення до 11.08.2023 року, а у справі 904/377/24 - від 12.08.2023 до дати останньої поставки товару 17.10.2023р.

Це розмежування вплинуло на стягнення пені, 3% річних та інфляційних.

Так, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2023 року у справі №904/4796/23 стягнуто з Відповідача 1 231 269,39 грн. пені, 82 980,48 грн. трьох відсотків річних, 180 769,23 грн. інфляційних втрат.

Базою для нарахування пені, три проценти річних та інфляційних втрат зазначено «заборгованість по оплаті за поставлений товар в загальний період прострочення з 04.012023 по 31.07.2023р.».

Зважаючи на викладене, Господарський суд Дніпропетровської області в рішенні від 30.05.2024р. неправомірно стягнув з Відповідача пеню у розмірі 401 270,17 грн., 3% річних у розмірі 61 454,85 грн., інфляційні втрати у розмірі 84 069,21 грн…

…Господарським судом Дніпропетровської області не здійснювалась оцінка доказів виникнення заборгованості в період з 19.10.2022 по 24.07.2023р. оскільки, предметом позовної заяви та надані докази на їх підтвердження в даній справі є відносини з оплати за поставлений товар за договором №Д-14102022 від 14.10.2022р. в період від 12.08.2023 до дати останньої поставки товару 17.10.2023р., а період до 11.08.2023 року з відповідними доказами розглядався у справі 904/4796/23.

Як вбачається із наданого Позивачем розрахунку суми стягнення:

- за продаж товарів у 2022 році нараховано 3% річних - 8 457,39 грн. та інфляційні втрати - 2 333,52 грн.;

- за продаж товарів з 01.01.2023 по 31.07.2023 роки нараховано пеня 180 268,74 грн., 3% річних - 34 985,75 грн. та інфляційні втрати - 52 763,77 грн.;

- за видатковою накладною №193 від 01.08.2023р. нараховано пеня 19 791,01 грн., 3% річних - 1 580,43 грн. та інфляційні втрати - 649,63 грн.

Отже, Господарським судом Дніпропетровської області прийнято рішення, яким повторно розглянуто стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за продаж товарів у 2022 році, продаж товарів з 01.01.2023 року по 31.07.2023 рік та видатковою накладною №193 від 01.08.2023р. в межах договірних відносин за Договором №Д-14102022 від 14.10.2022р.…» відхиляються колегією суддів як такі, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до вибіркового цитування змісту постанов Верхового Суду, які , як здається апелянту підтверджують його правовоу позицію, ігноруючи значну частину фактичних осбтавин даної справи, які суперечать цій позиції, відхиляються колегією суддів як такі, що носять характер помилки вибіркових доказів (приховування доказів, помилка неповних доказів) є актом вказівки на окремі випадки або дані, які, здається, підтверджують певну позицію, ігноруючи значну частину даних, які можуть суперечити цій позиції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційних скаргах не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2024 у справі № 904/377/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпіус Консалт" на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 7 753,65 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпіус Консалт" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2024 у справі № 904/377/24 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2024 у справі № 904/377/24 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 7 753,65 грн покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Олімпус Консалт".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 06.01.2025.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус