Ухвала

від 06.01.2025 по справі 908/3490/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

06.01.2025 Справа № 908/3490/24

м. Запоріжжя

Суддя Господарського суду Запорізької області Корсун Віталій Леонідович розглянувши матеріали заяви за вих. від 30.12.24 № 6069 про видачу судового наказу

від заявника (стягувача): товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання», 69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35

до боржника: відокремленого структурного підрозділу «Василівський фаховий коледж таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного», 71600, Запорізька область, м. Василівка, вул. 40 Років Перемоги, буд. 15

про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.21 № 187-ВЦ у розмірі 8 582,84 грн та 242,24 грн судового збору.

ВСТАНОВИВ:

30.12.24 до Господарського суду Запорізької області в системі «Електронний суд» звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» (далі ТОВ «Запоріжжяелектропостачання») з заявою за вих. від 30.12.24 № 6069 про видачу судового наказу про стягнення з боржника - відокремленого структурного підрозділу «Василівський фаховий коледж таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного» (надалі ВСП «Василівський фаховий коледж ТДАТУ ім. Д.Моторного») заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.21 № 187-ВЦ у розмірі 8 582,84 грн. Крім того, заявник просить стягнути з боржника 242,24 грн судового збору.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи № 908/3490/24 між суддями від 31.12.24 вказану заяву передано для розгляду судді Корсуну В.Л.

Частиною 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Положеннями ч. 2 ст. 4 ГПК України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених прав, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.

Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.

Наказне провадження, відповідно до ч. 2 ст. 12 ГПК України, призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

За приписами ч. 2 ст. 44 ГПК України, процесуальною дієздатністю (здатністю особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді) наділені фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Частиною 1 ст. 45 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 147 та ч. 1 ст. 148 ГПК України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 148 цього Кодексу. Судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У відповідності до ч. 3 ст. 147 ГПК України, заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці.

В силу статті 80 ЦК України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Відповідно до статті 64 Господарського кодексу України (далі ГК України), функції, права та обов`язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами. Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.

Частиною 1 ст. 95 ЦК України визначено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Відповідно до ч. 3 наведеної статті Цивільного кодексу України філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Тобто, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи наділяються певною господарською компетенцією. Втім, не маючи статусу юридичної особи, такі підрозділи не наділяються самостійною господарською процесуальною правоздатністю та дієздатністю.

Як визначено у п.п. 1.7 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18, коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому, слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу, наприклад: "Стягнути з підприємства "А" в особі його відокремленого підрозділу - філії № 1 на користь організації "Б" в особі її Н-ської філії таку-то суму".

Таким чином, боржником в наказному провадженні має право бути саме юридична особа, або юридична особа в особі її філії (якщо філія наділена відповідними повноваженнями і про це є належні докази).

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 155 ГПК України, під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.

Положеннями ч. 2 ст. 150 ГПК України визначено форма і зміст заяви про видачу судового наказу, а саме:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника;

3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання;

4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються;

5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Статтею 152 ГПК України визначено підстави для відмови у видачі судового наказу, а саме суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, якщо заяву подано з порушеннями вимог ст. 150 цього Кодексу (п. 1 ч. 1).

Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч. 2 ст. 152 ГПК України).

Судом встановлено, що у вступній частині заяви за вих. від 30.12.24 № 6069 заявник зазначає боржника відокремлений структурний підрозділ «Василівський фаховий коледж таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного», який згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, є філією (іншим відокремленим підрозділом) юридичної особи Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного, а отже не є юридичною особою та не має самостійної господарської процесуальної дієздатності.

Тому, як наслідок, суд констатує про те, що заявником (стягувачем) подано заяву за вих. від 30.12.24 № 6069 про видачу судового наказу з порушеннями вимог п. 2 ч. 2 ст. 150 цього Кодексу.

Вказане є підставою для відмови у видачі судового наказу відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 152 ГПК України.

Суд вважає за необхідне роз`яснити заявнику, що у відповідності до ч. 1 ст. 153 ГПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 ч. 1 ст. 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 ГПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або у разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 44, 45, 147, 148, 150-153, 155, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» у видачі судового наказу.

Екземпляр ухвали надіслати заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею 06.01.25 та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Суддя В.Л. Корсун