Рішення

від 11.09.2024 по справі 910/6968/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.09.2024Справа № 910/6968/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В., за участі секретаря судового засідання Рєпкіна Ю. Е., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін справу

за позовом Керівника Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області

в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою у спірних правовідносинах Виконавчого комітету Знам`янської міської ради Кіровоградської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СИНЕРГІЯ СИСТЕМ"

про стягнення попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 137 600,00 грн, трьох процентів річних у розмірі 1 364,72 грн та інфляційних втрат у розмірі 1 936,19 грн,

Представники учасників процесу згідно протоколу від 11.09.2024,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2024 року Керівник Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області (далі - Прокуратура) звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою у спірних правовідносинах Виконавчого комітету Знам`янської міської ради Кіровоградської області (далі - позивач, Комітет) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СИНЕРГІЯ СИСТЕМ" (далі - відповідач, Товариство) про стягнення попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 137 600,00 грн, трьох процентів річних у розмірі 1 364,72 грн та інфляційних втрат у розмірі 1 936,19 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/6968/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (без проведення судового засідання), встановлено сторонам строки на вчинення процесуальних дій.

28.06.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла заява відповідача про ознайомлення з матеріалами справи.

22.07.2024 від відповідача надійшла заява з запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Також у зазначеній заяві відповідач просив суд продовжити строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2024 судове засідання у справі призначено на 19.08.2024.

У судове засідання 19.08.2024 представники сторін не прибули.

Позивач 15.08.2024 через Електронний суд подав заяву про розгляд справи без участі його представника.

Відповідач представників у судове засідання не направив, про причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений шляхом направлення ухвали суду від 29.07.2024 в його електронний кабінет.

Розглянувши у судовому засіданні 19.08.2024 матеріали справи суд дійшов висновку про необхідність з метою повного всебічного та об`єктивного встановлення всіх обставин справ відповідачу нового строку на подання відзиву.

За наслідками судового засідання 19.08.2024 судом була постановлена ухвала суду, якою відкладено судове засідання на 11.09.24 та визначений відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву з доказами його направлення іншим учасникам справи - до 05.09.2024.

21.08.2024 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від Товариства надійшов відзив на позовну заяву.

02.09.2024 через систему «Електронний суд» Комітетом була подана відповідь на відзив.

Прокуратурою 05.09.2024 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва до суду була подана відповідь на відзив.

09.09.2024 позивачем до суду була подана заява про здійснення розгляду справи за відсутності представника.

Учасники справи не направили своїх представників для участі в судовому засіданні 11.09.2024, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

За результатами проведеної закупівлі UA-2023-05-12-004679-а між Виконавчим комітетом Знам`янської міської ради Кіровоградської області, як Замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Синергія Систем», як Постачальником, 21.06.2023 укладено договір про закупівлю товару згідно з «Єдиним закупівельним словником» ДК 021:2015 09130000-9 Нафта і дистиляти (Бензину марки А-95 у талонах), визначений за асортиментом, кількістю (обсягом) та цінами, зазначений у Специфікації (Додаток 1 до договору). Джерелом фінансування закупівлі є місцевий бюджет.

Пунктом 1.1 укладеного договору сторони передбачили, що Постачальник зобов`язується поставити Замовнику товар - згідно з «Єдиним закупівельним словником» ДК 021:2015 09130000-9 Нафта і дистиляти (Бензин марки А-95 у талонах), визначений за асортиментом, кількістю (обсягом) та цінами, зазначений у Специфікації (Додаток 1), що додається до договору про закупівлю і є його невід`ємною частиною, а Замовник - прийняти та оплатити такий товар.

Постачальник зобов`язується видати Замовнику талони на поставлений товар (бензин А-95) для заправки автотранспорту на АЗСЄ, а Замовник зобов`язується отримати товар на АЗС до закінчення терміну дії талонів (пункт 1.2 договору від 21.06.2023).

Відповідно до пункту 4.1 договору від 21.06.2023 розрахунки за товар здійснюються в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника протягом 7 (семи) робочих днів з дати підписання видаткової накладної (поставки товару).

Строк (термін) поставки (передачі) товару - до 31.12.2023 (пункт 5.1 договору від 21.06.2023).

Згідно з пунктом 5.2 договору місце поставки товару: автозаправні станції, які розташовані на території міста Знам`янка та/або не більше 3 км від Замовника та мережа АЗС по всій Україні.

Відповідно до специфікації до договору найменування товару - Бензин А-95 (талони) у кількості 4 000 л, вартістю 43,00 за одиницю з ПДВ у загальному розмірі 172 000,00 грн.

Із представлених суду документів вбачається, що Комітетом 26.06.2023 отримано 4000 л бензину А-95 від Товариства, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією видаткової накладної № 396 від 26.06.2023.

Згідно з платіжною інструкцією № 390 від 26.06.2023 Комітетом здійснена оплата товару в розмірі 172 000,00 грн на користь відповідача. Копія відповідної платіжної інструкції наявна в матеріалах справи.

Прокурор, з яким погоджується позивач. Зазначає, що протягом дії договору у 2023 році Виконавчим комітетом Знам`янської міської ради використано 6 талонів по 10 л та 37 талонів по 20 л, всього отримано 800 літрів палива на суму 34 400,00 грн. Залишок не отриманого бензину складає 3200 л на загальну суму 137 600,00 грн (10 талонів по 10 л та 155 талонів по 20 л).

Водночас, у матеріалах справи наявна копія гарантійного листа ТОВ «Синергія Систем» від 19.05.2023 до тендерної пропозиції на закупівлю, в якому відповідач гарантував Виконавчому комітету Знам`янської міської ради безкоштовно замінити або продовжити термін дії залишку паливних талонів, які не використані Замовником у встановлені терміни їх дії.

За твердженнями прокурора та позивача всупереч зазначеним зобов`язанням Товариство не замінило та не продовжило дію залишку наливних талонів, які не використані Замовником у 2023 році, що унеможливлює отримати Виконавчим комітетом Знам`янської міської ради поставлений на АЗС та оплачений ним бензин.

19.04.2024 Виконавчий комітет Знам`янської міської ради звертався до ТОВ «Синергія Систем» з претензією, яка була направлена за юридичною адресою Постачальника, про врегулювання питання отримання бензину у 2024 році згідно залишку паливних талонів та пропонував вирішити питання безкоштовної заміни талонів в кількості10 шт по 10 л та 155 шт по 20 л на загальну суму 137 600,00 грн на талони з новим строком дії або продовжити термін дії залишку наявних талонів, які не використані Виконавчим комітетом у 2023 році, або повернути авансом сплачені кошти за неотриманий бензин в сумі 137 600,00 грн на рахунок Виконавчого комітету Знам`янської міської ради.

Оскільки вказана претензія залишена Товариством без виконання, докази заміни талонів або повернення суми грошових коштів відсутні, Прокурор звернувся із цим позовом до суду в межах якого просив суд стягнути з відповідача 137 600,00 грн попередньої оплати, 1 364,72 грн три проценти річних та інфляційні втрати у розмірі 1 936,19 грн за період з 01.01.2024 по 01.05.2024.

Заперечуючи проти заявленого позову, Товариство в своєму відзиві посилалось на факт повного виконання зобов`язань за спірним договором від 21.06.2023. Відповідач зазначав, що оскільки оплата згідно з умовами договору мала здійснюватися після отримання товару, тому здійснення оплати засвідчує факт поставки товару. Крім того Товариство зазначало, що представлені суду копії талонів не були передані на підставі спірного договору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір від 21.06.2023 є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі статтями 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статті 11, 202, 509 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором купівлі-продажу.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з приписами статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Матеріалами справи (платіжна інструкція №390 від 26.06.2023) підтверджується сплата позивачем відповідачу 172 00,00 грн за бензин на підставі договору.

У свою чергу, виконуючи свої зобов`язання за договором, відповідач передав позивачу бланки-дозволи (талони) на Бензин А-95 у кількості 4000 літрів, що підтверджується видатковою накладною №396 від 26.06.2023.

При цьому суд критично оцінює твердження відповідача стосовно того, що видаткова накладна № 396 від 26.06.2023 є доказом поставки саме товару на підставі договору, оскільки умовами договору, а саме пунктом 1.2 договору від 21.06.2023, передбачений обов`язок відповідача видати замовнику талони. Крім того, до матеріалів справи на підтвердження факту використання частини талонів, Прокурором були додані копії фіскальних чеків про відпуск бензину на підставі талонів (а. с. 40-53) на загальну суму 34 400,00 грн.

Суд зауважує, що згідно з частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (пункт 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23.06.1993).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 33 Рішення віл 27.10.1993 Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").

У пункті 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Проте, всупереч наведеного вище, відповідачем обставин належного виконання своїх обов`язків за договором від 21.06.2023 документально обґрунтовано не було, доказів заміни талонів із продовженим строком їх дії суду представлено не було.

Приписами часини 1 статті 670 Цивільного кодексу України передбачено, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Як вказано судом вище, Комітет звертався до відповідача із претензією від 19.04.2024 щодо заміни талонів або повернення суми коштів, яка дорівнює вартості невикористаних талонів у розмірі 137 600,00 грн.

Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження повернення грошових коштів у розмірі 137 600,00 грн, а тому вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 1 364,72 грн трьох процентів річних та інфляційних втрат у розмірі 1 936,19 грн за період з 01.01.2024 по 01.05.2024 суд зазначає наступне.

За змістом статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три проценти річних від простроченої суми (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.07.2023 у справі № 910/16820/21).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України як складова грошового зобов`язання та особлива міра відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

У статті 625 Цивільного кодексу України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення.

Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13, від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17.

Суд відзначає, що умовами договору від 21.06.2023 передбачений строк його дії до 31.12.2023, а отже повернення грошових коштів, що є вартістю непереданого товару, у розмірі 137 600,00 грн мало бути здійснено після 31.12.2023. З огляду на вказане, суд погоджується із доводами Прокурора, що початок прострочення виконання зобов`язання з повернення грошових коштів припадає на 01.01.2024.

Здійснивши перерахунок заявлених Прокурором до стягнення компенсаційних виплат за обрахований позивачем період, суд дійшов висновку, що до стягнення з відповідача підлягає 1 364,72 грн трьох процентів річних та 1 936,19 грн інфляційних втрат, а тому позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Згідно із статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Прокурора в повному обсязі в заявленому розмірі.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 73-80, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Керівника Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою у спірних правовідносинах Виконавчого комітету Знам`янської міської ради Кіровоградської області про стягнення попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 137 600,00 грн, трьох процентів річних у розмірі 1 364,72 грн та інфляційних втрат у розмірі 1 936,19 грн задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СИНЕРГІЯ СИСТЕМ" (Україна, 01042, місто Київ, вул.Маккейна Джона, будинок 40; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 44876120) на користь Виконавчого комітету Знам`янської міської ради Кіровоградської області (Україна, Кіровоградська область, Кропивницький район, місто Знам`янка, вулиця Михайла Грушевського, 19; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 04055191) 137 600,00 грн (сто тридцять сім тисяч шістсот гривень 00 копійок), три проценти річних у розмірі 1 364,72 грн (одну тисячу триста шістдесят чотири гривні 72 копійки) та інфляційні втрати у розмірі 1 936,19 грн (одну тисячу дев`ятсот тридцять шість гривень 19 копійок).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СИНЕРГІЯ СИСТЕМ" (Україна, 01042, місто Київ, вул.Маккейна Джона, будинок 40; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 44876120) на користь Кіровоградської обласної прокуратури (Україна, 25006, Кіровоградська обл., місто Кропивницький, пр.Європейський, будинок 4; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 02910025) 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) судового збору.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 06.01.2025.

СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ