Рішення

від 18.11.2024 по справі 910/5244/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.11.2024Справа № 910/5244/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В., за участю секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ УКРАЇНИ"

до Приватного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО"

про стягнення заборгованості в розмірі 118 288 644,58 грн (з урахуванням заяви від 22.07.2024)

Представники учасників процесу згідно протоколу від 18.11.2024,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2024 року Акціонерне товариство "ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ УКРАЇНИ" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" (далі - відповідач, Компанія) про стягнення заборгованості в розмірі 114 145 356,69 грн, з яких: 112 460 667,26 грн основна заборгованість, 953 645,51 грн інфляційних втрат та 731 043,92 грн три проценти річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача умов договору про врегулювання небалансів електричної енергії № 2309-01024 від 18.07.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/5244/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.05.2024 та встановлено строки для вчинення процесуальних дій.

20.05.2024 через систему Електронний суд відповідачем було подано відзив на позовну заяву.

22.05.2024 через систему Електронний суд позивачем подано відповідь на відзив.

27.05.2024 через систему Електронний суд від відповідача надійшло клопотання про не приймання доказів.

У підготовчому засіданні 27.05.2024 було оголошено перерву до 06.06.2024.

28.05.2024 через систему Електронний суд від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Підготовче засідання 06.06.2024 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Джарти В. В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 підготовче засідання у справі призначено на 31.07.2024.

22.07.2024 через систему Електронний суд від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог в частині заявлених до стягнення 3 процентів річних та інфляційних втрат відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 112 460 667,26 грн основної заборгованості, 4 284 660,39 грн втрат від інфляції, 1 543 316,93 грн трьох процентів річних.

31.07.2024 через систему Електронний суд відповідачем подано заперечення на заяву про збільшення позовних вимог, а також заяву про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

За наслідками підготовчого засідання 31.07.2024 суд прийняв заяву позивача про збільшення позовних вимог, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення третьої особи та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 21.08.2024.

21.08.2024 перед початком судового засідання від відповідача через електронний суд надійшли клопотання про призначення судової експертизи, додаткові пояснення на заяву про збільшення позовних вимог та додаткові пояснення.

Представник позивача 21.08.2024 направила до суду електронним листом заяву про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2024 підготовче засідання у справі відкладено на 09.09.2024.

05.09.2024 через систему Електронний суд від позивача надійшли заперечення на клопотання по призначення судової економічної експертизи від 21.08.2024.

09.09.2024 через систему Електронний суд від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

У підготовче засідання 09.09.2024 прибули представники сторін та надали пояснення.

Представник відповідача підтримала подане 21.08.2024 клопотання про призначення судової економічної експертизи з огляду на наявність між сторонами спору щодо суми основної заборгованості, трьох процентів річних та інфляційних втрат. В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначає, що із наданого позивачем розрахунку без спеціальних знань неможливо перевірити та встановити правильності розрахунку штрафних санкцій, які нараховані за невиконання умов Договору.

Представник позивача у підготовчому засіданні підтримав викладену у запереченнях правову позицію проти призначення судової експертизи та зазначив, що клопотання є необґрунтованим та направлене на умисне затягування розгляду справи.

За наслідками підготовчого засідання 09.09.2024 судом була постановлена ухвала, якою відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової економічної експертизи, закрито підготовче провадження, призначений розгляд справи по суті в судовому засіданні 09.10.2024.

09.10.2024 через систему «Електронний суд» до суду від Компанії надійшло клопотання про відстрочення виконання рішення та закриття провадження у справі в частині погашеної суми основного боргу.

У судовому засіданні 09.10.2024 судом була оголошена перерва до 18.11.2024, про що була постановлена протокольна ухвала.

15.11.2024 через систему «Електронний суд» Товариством до суду була подана заява про повернення судового збору через часткову оплату суми боргу відповідачем.

18.11.2024 відповідачем до суду через систему «Електронний суд» була подана заява з поясненнями для врахування при розгляді заяви про закриття провадження в справі в частині часткової сплати суми основного боргу.

У судовому засіданні 18.11.2024 представник позивача просив задовольнити позовні вимоги з урахуванням всіх пояснень поданих до суду та заперечував проти відстрочення виконання рішення.

Представник відповідача просив врахувати факт часткової сплати суми основного боргу та закрити провадження в справі, в іншій частині позову просив відмовити, посилаючись на обставини та факти, викладені у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Енергетична компанія України" (сторона, відповідальна за баланс/СВБ) є учасником ринку, зобов`язаним повідомляти та виконувати свої погодинні графіки електричної енергії (та/або балансуючої групи) відповідно до обсягів купленої та/або проданої електричної енергії та фінансово відповідальним перед оператором системи передачі за свої небаланси (та/або небаланси балансуючої групи).

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" є оператором системи передачі (ОСП) - юридичною особою, відповідальною за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії, на якого, зокрема, покладені функції адміністратора розрахунків (АР) - юридичної особи, яка забезпечує організацію проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" балансуючий ринок електричної енергії (далі - балансуючий ринок) - ринок, організований оператором системи передачі електричної енергії з метою забезпечення достатніх обсягів електричної потужності та енергії, необхідних для балансування в реальному часі обсягів виробництва та імпорту електричної енергії і споживання та експорту електричної енергії, врегулювання системних обмежень в об`єднаній енергетичній системі України, а також фінансового врегулювання небалансів електричної енергії.

Згідно з частиною 3 статті 3 Закону України "Про ринок електричної енергії" обов`язковою умовою участі в ринку електричної енергії (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) є укладення договору про врегулювання небалансів з оператором системи передачі.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, такі види договорів як договори про врегулювання небалансів.

Згідно з частиною 1 статті 68 Закону України "Про ринок електричної енергії" в Україні функціонує єдиний балансуючий ринок. На балансуючому ринку оператором системи передачі здійснюються: купівля та продаж електричної енергії для балансування обсягів попиту та пропозиції електричної енергії у межах поточної доби; купівля та продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії сторін, відповідальних за баланс.

За змістом статті 70 Закону України "Про ринок електричної енергії" усі учасники ринку, крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу, несуть відповідальність за свої небаланси електричної енергії. З метою врегулювання небалансів з оператором системи передачі учасник ринку має стати стороною, відповідальною за баланс, або передати свою відповідальність іншій стороні, відповідальній за баланс, шляхом входження до балансуючої групи. Електропостачальники є сторонами, відповідальними за баланс своїх споживачів. Сторони, відповідальні за баланс, зобов`язані нести фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії перед оператором системи передачі. Купівля-продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, здійснюється між стороною, відповідальною за баланс, та оператором системи передачі за договором про врегулювання небалансів. Оператор системи передачі врегульовує небаланси електричної енергії із сторонами, відповідальними за баланс, у порядку, визначеному цим Законом та правилами ринку. Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення стороною, відповідальною за баланс, правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії з оператором системи передачі в обсягах небалансів електричної енергії за цінами небалансів, визначеними відповідно до правил ринку. Типовий договір про врегулювання небалансів електричної енергії затверджується Регулятором. Вартість небалансів електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, розраховується адміністратором розрахунків для кожного розрахункового періоду доби залежно від обсягу небалансів електричної енергії цієї сторони та цін небалансів, визначених правилами ринку. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається правилами ринку. Під час визначення обсягів небалансів електричної енергії правила ринку визначають порядок урахування обсягів електричної енергії, відпущеної та/або спожитої постачальником допоміжних послуг у разі фактичного надання допоміжних послуг.

Відповідно до п.п. 1.2.1, 1.3.2 Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 307 учасниками ринку електричної енергії є: виробники; електропостачальники; трейдери; ОСП; ОСР; ОР; гарантований покупець; споживачі, які провадять свою діяльність на ринку електричної енергії у порядку, передбаченому цими Правилами та Законом. Для суб`єктів господарювання, визначених у підпункті 1.2.1 глави 1.2 цього розділу (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) обов`язковою умовою участі на ринку електричної енергії є укладення договору про врегулювання небалансів електричної енергії з ОСП, що є договором приєднання, типова форма якого наведена в додатку 1 до цих Правил. Учасники ринку укладають договір про врегулювання небалансів електричної енергії шляхом приєднання до договору.

Укладення між сторонами договору про врегулювання небалансів електричної енергії від 18.07.2022, відповідно до якого позивач, як СВБ приєднався до умов типового договору про врегулювання небалансів електричної енергії №2309-01024 (договір), укладеного з відповідачем, як ОСП, підтверджується повідомленням відповідача про укладення договору про врегулювання небалансів електричної енергії за вих.№01/29697 від 18.07.2022.

Відповідно до умов укладеного між Акціонерним товариством "Енергетична компанія України" як СВБ та Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" як ОСП договору про врегулювання небалансів електричної енергії (станом на січень 2023 року) цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії СВБ, у тому числі її балансуючої групи. Цей договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України, умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому. На підставі цього договору сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ. За цим договором СВБ врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи. ОСП врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Законом України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон) та Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №307 (далі - Правила ринку). Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку. (п.п.1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5).

Вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством. За підсумками місяця визначається індикативна величина - середньозважена ціна небалансів електричної енергії за розрахунковий місяць, що розраховується шляхом ділення загальної вартості небалансів електричної енергії на загальний обсяг небалансів електричної енергії. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку(п.п.2.1, 2.2 договору).

ОСП, зокрема, зобов`язаний виконувати розрахунки обсягу та вартості небалансу електричної енергії та інші розрахунки відповідно до цього договору та правил ринку; проводити розрахунки з СВБ у порядку та в терміни, визначені Правилами ринку (пункт 3.3 договору).

Виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього договору. Подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку. ОСП формує та направляє акт купівлі-продажу (далі - акт) до СВБ не пізніше 13 календарного дня місяця, наступного за розрахунковим. Підписання акта відбувається в електронній формі (за допомогою системи, яка забезпечує функціонування електронного документообігу з накладанням КЕП (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено Законом), що забезпечує юридично значимий електронний документообіг між сторонами та розміщений у мережі Інтернет за посиланням: https://online.ua.energy, або у паперовій формі шляхом підписання уповноваженою особою акта (у разі неможливості підпису в електронній формі). Сторонами має бути забезпечена можливість здійснення електронного документообігу шляхом реєстрації у системі, яка забезпечує функціонування електронного документообігу. Протягом двох робочих днів з дня направлення ОСП до СВБ акта СВБ розглядає та повертає ОСП один примірник акта, підписаного зі своєї сторони. Акт повинен бути підписаний сторонами в один і той самий спосіб. СВБ протягом двох робочих днів повертає ОСП один примірник підписаного зі своєї сторони акта купівлі-продажу у паперовому та/або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладанням КЕП). Урегулювання сторонами взаємних зобов`язань здійснюється згідно з чинним законодавством України, у тому числі сторонами може бути застосовано неттінг виключно шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Не допускається припинення взаємних зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог: 1) у випадку виникнення зобов`язань щодо купівлі або продажу небалансів електричної енергії в різних декадах; 2) за відсутності взаємної згоди сторін, яка виражається у підписанні сторонами акта зарахування зустрічних однорідних вимог (п.п. 5.1, 5.6, 5.9, 5.10, 5.11 договору).

Згідно з пунктом 9.1 договору цей договір набирає чинності з дати реєстрації ОСП СВБ відповідно до її заяви-приєднання до цього договору і є чинним до 31 грудня включно року, у якому була надана заява-приєднання. Після реєстрації учасника ринку ОСП зобов`язаний надати такій СВБ витяг з відповідного реєстру.

Якщо жодна зі сторін не звернулася до іншої сторони у строк не менше ніж за 1 місяць до закінчення терміну дії цього договору з ініціативою щодо його розірвання, то цей договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах (пункт 9.2 договору).

Як стверджує позивач у позовній заяві (з урахуванням заяви про зміну предмету позову), на виконання умов укладеного між сторонами договору, протягом періоду з 01.04.2023 по 31.12.2023 відповідачу (як АР) через систему управління ринком були виставлені наступні рахунки (інвойси) за небаланси електричної енергії, згідно з якими відповідач зобов`язаний сплатити за куплену електричну енергію з метою врегулювання небалансів, а саме: № 1407202300139 від 14.07.2023 за період 01.07.2023-10.07.2023 на суму 375 612,98 грн; № 2607202300336 від 26.07.2023 за період 11.07.2023-20.07.2023 на суму 5 835 259,70 грн; № 0408202300342 від 04.08.2023 за період 21.07.2023-30.07.2023 на суму 7 689 901,46 грн; № 0509202300140 від 05.09.2023 за період 21.08.2023-31.08.2023 на суму 2 843 726,66 грн; № 1409202300377 від 14.09.2023 за період 01.09.2023-10.09.2023 на суму 3 693 449,98 грн; № 0401202400380 від 04.01.2024 за період 21.12.2023-31.12.2023 на суму 33 744 128,32 грн; № 2903202400147 від 29.03.2024 за період 01.04.2023-30.04.2023 на суму 13 166 031,30 грн; № 1904202400147 від 19.04.2024 за період 01.05.2023-31.05.2023 на суму 45 112 556,86 грн.

Згідно з пунктом 5.9. договору ОСП надає СВБ в паперовому та/або електронному вигляді два примірники акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів (далі -акт), підписані зі свого боку.

Відповідно до пункту 5.10 договору СВБ протягом двох робочих днів повертає ОСП один примірник підписаного зі своєї сторони акта.

До позовної заяви були додані наступні Акти купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів:

- акт купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 30.04.2023 № - акт купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 30.04.2023 № ВН/23/04-2309 за договором від 18.07.2022 №2309-01024;

ВН/23/04-2309 за договором від 18.07.2022 №2309-01024;- акт купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 31.05.2023 № ВН/23/05-2309 за договором від 18.07.2022 №2309-01024;

- акт купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 30.06.2023 № ВН/23/06-2309 за договором від 18.07.2022 №2309-01024;

- акт купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 31.07.2023 № ВН/23/07-2309 за договором від 18.07.2022 №2309- 01024;

- акт купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 31.08.2023 № ВН/23/08-2309 за договором від 18.07.2022 №2309- 01024;

- акт купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 30.09.2023 № ВН/23/09-2309 за договором від 18.07.2022 №2309- 01024;

- акт купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 31.10.2023 № ВН/23/10-2309 за договором від 18.07.2022 №2309- 01024;

- акт купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 30.11.2023 № ВН/23/11-2309 за договором від 18.07.2022 №2309- 01024;

- акт купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 31.12.2023 № ВН/23/12-2309 за договором від 18.07.2022 №2309- 01024.

Також, Товариством до матеріалів справи були додані Акти - корегування (врегулювання) до Актів купівлі - продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів, які надходили від відповідача після сальдування по кожному місяцю в періоді, який заявлено до стягнення:

- акт-корегування (врегулювання) № ВР/23/04-2309 до акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 30.04.2023 № ВН/23/04-2309 від 04.07.2023;

- акт-корегування (врегулювання) № ВР/23/05-2309 до акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 31.05.2023 № ВН/23/05-2309 від 16.08.2023;

- акт-корегування (врегулювання) № ВР/23/06-2309 до акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 30.06.2023 № ВН/23/06-2309 від 16.10.2023;

- акт-корегування (врегулювання) № ВР/23/07-2309 до акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 31.07.2023 № ВН/23/07-2309 від 06.11.2023;

- акт-корегування (врегулювання) № ВР/23/08-2309 до акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 31.08.2023 № ВН/23/08-2309 від 20.12.2023;

- акт-корегування (врегулювання) № ВР/23/10-2309 до акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 31.10.2023 № ВН/23/10-2309 від 01.03.2024;

- акт-корегування (врегулювання) № ВР/23/11-2309 до акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 30.11.2023 № ВН/23/11-2309 від 05.03.2024.

Зазначені документи були направлені за допомогою системи АСКОД та підписані в електронному вигляді, що підтверджується накладенням кваліфікаційного електронного підпису сторонами.

Внаслідок несвоєчасного та неповного виконання обов`язку з оплати вартості небалансів електричної енергії за спірний період (01.04.2023-31.12.2023) за Компанією станом на 22.07.2024 рахується заборгованість у розмірі 112 460 667,26 грн, про стягнення якої Товариство звернулось із цим позовом до суду. Крім суми основного боргу Товариство також просило суд стягнути з відповідача 4 284 660,39 грн інфляційних втрат та 1 543 316,93 грн три проценти річних. Розрахованих за період з серпня 2023 року по червень 2024 року включно.

Компанія, заперечуючи проти позову, у своєму відзиві на позовну заяву та під час судових засідань зауважувала про те, що кошти з поточного рахунка із спеціальним режимом використання оператора системи передачі перераховуються відповідно до правил ринку, зокрема, на поточні рахунки сторін, відповідальних за баланс. На виконання вищенаведеного постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 № 140 визначено уповноважені банки ринку електричної енергії: АТ «Ощадбанк», АТ «Укргазбанк», АТ «Укрексімбанк» (доступно за посиланням: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/140-2019-%D0%BF#Text). При цьому постановою НКРЕКП від 27.06.2019 № 1247 (зі змінами) затверджено перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання електропостачальників, оператора системи передачі та оператора ринку (доступно за посиланням: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v1247874-19#Text), у тому числі НЕК «Укренерго». За твердженнями відповідача останній може сплачувати позивачу вартість балансуючої електричної енергії виключно з поточного рахунка із спеціальним режимом використання відповідно до Правил ринку та за наявності коштів, що надійшли від учасників балансуючого ринку, на такому рахунку. Сплата коштів учасникам балансуючого ринку здійснюється НЕК «Укренерго» регулярно у межах доступної на поточному рахунку із спеціальним режимом використання суми коштів згідно з положеннями статті 3 Закону України «Про ринок електричної енергії» на недискримінаційній основі усім сторонам, відповідальним за баланс (у тому числі позивачеві), перед якими існують зобов`язання у розрахунковому періоді. Таким чином, усі кошти, які надходять від учасників балансуючого ринку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання НЕК «Укренерго» протягом банківського дня, виплачуються учасникам ринку у межах наявної суми, на недискримінаційній основі. Вищевказані обставини, за твердженнями Компанії, вказують на дотримання відповідачем встановленого Законом України «Про ринок електричної енергії» спеціального порядку проведення розрахунків на балансуючому ринку. На переконання відповідача обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним, оскільки позивач міг подати позов про зобов`язання відповідача перерахувати на рахунок Товариства кошти в сумі заборгованості з рахунка НЕК «Укренерго» зі спеціальним режимом використання, натомість була заявлена позовна вимога про стягнення коштів (з будь-якого рахунка відповідача), що на думку Компанії суперечить вимогам законодавства, зокрема статті 75 Закону.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 1.1.2, п.1.11.1 та пунктів 1.11.8 Правил ринку система управління ринком - програмно-інформаційний комплекс, що складається з окремих систем та підсистем, які забезпечують автоматичне управління даними та процесами, а також виконання розрахунків, передбачених цими Правилами, з урахуванням інтеграції з іншими програмно-інформаційними комплексами, які забезпечують необхідні функції. За допомогою СУР здійснюється управління процесами, зокрема проведенням необхідних розрахунків, реєстрацією ринкових даних і результатів діяльності на ринку електричної енергії згідно з цими Правилами. АР надає кожному учаснику ринку через його персональний кабінет доступ до записів даних розрахунків, що створив АР щодо цього учасника ринку, відповідно до інструкції з користування системою управління ринком. Авторизація користувачів системи відбувається із застосуванням особистого кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП).

Позивач як учасник ринку використовує у своїй діяльності систему управління ринком через мережу Інтернет за http://mms.ua.energy/.

Пунктом 7.3.1 Правил ринку визначено, що АР на щодекадній основі надсилає платіжний документ кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов`язана сплатити АР, або суми, що АР зобов`язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду.

У той же час, згідно з п.7.7.1 Правил ринку платіжні документи для декади надаються відповідним учасникам ринку не пізніше четвертого робочого дня після останнього дня цієї декади, а згідно п.7.7.4. цих же Правил оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

У розумінні Правил ринку, з урахуванням змісту договору, направлення (надсилання, виставлення) рахунків на оплату учасникам ринку здійснюється АР через систему управління ринком, зокрема, систему розрахунків за небаланси електричної енергії.

З урахуванням наведеного вище, відповідач повинен був оплатити за вироблену позивачем електричну енергію протягом чотирьох робочих днів з дати направлення відповідного рахунку.

Однак, відповідач не здійснив оплату за вироблену позивачем у період з 01.04.2023 по 31.12.2023 електричну енергію для врегулювання небалансів.

Висловлені відповідачем зауваження щодо рахунків-фактур суд відхиляє, адже направлення (надсилання, виставлення) рахунків на оплату учасникам ринку здійснюється АР через систему управління ринком. Іншого порядку та способу направлення рахунків ані Правилами ринку, ані умовами договору не передбачено, а тому належним є їх направлення (формування) АР у системі управління ринком. Крім того, у матеріалах справи в системі «Електронний суд» наявні всі рахунки (інвойси) із доказами їх скріплення електронним цифровим підписом та направленням на адресу відповідача.

Відповідно до положень Закону України "Про ринок електричної енергії" відповідач виконує функції ОСП, а як ОСП виконує функції АР.

Отже, відповідач, будучи одночасно АР та ОСП, перебуває в цілком різних самостійних статусах учасника ринку електричної енергії, має можливість не тільки отримувати рахунки та ознайомлюватись з їх змістом у момент виставлення таких рахунків у системі управління ринком, а й проводити розрахунки за ними. Такі висновки викладено у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.12.2023 у справі №910/9216/22, від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21.

Дослідивши та надавши оцінку поданим сторонами доказам, суд встановив, що АР у системі управління ринком було виставлено рахунки відповідачу за небаланси електричної енергії за спірний період, що мали бути оплачені останнім на користь позивача.

Зазначене вище спростовує доводи відповідача щодо відсутності доказів направлення йому рахунків за небаланс електричної енергії за спірний період.

При цьому судом враховано, що положення статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" не містить імперативної заборони щодо розрахунку відповідача з позивачем тільки грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, а навпаки, передбачають можливість для належного виконання грошових зобов`язань, вносити відповідачем грошові кошти з інших власних рахунків на рахунок зі спеціальним режимом використання.

Зазначене свідчить, що відповідач не позбавлений можливості здійснити перерахування на такий рахунок коштів з інших рахунків, зокрема, з поточного рахунку, задля належного виконання своїх зобов`язань. Ненадходження коштів від інших учасників балансуючого ринку не може бути відкладальною обставиною для невиконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати за договором. Доводи відповідача про те, що прострочення виконання грошового зобов`язання виникло не з його вини, відхиляються судом, оскільки ця обставина не впливає на обсяг його зобов`язань як боржника, що прострочив грошове зобов`язання, а наявність особливого алгоритму розподілу коштів на спеціальних рахунках, впровадженого у зв`язку з особливістю здійснення розрахунків на ринку електричної енергії, не виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права. Аналогічні висновки викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду України від 03.02.2023 у справі №910/9374/21, у постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №910/6635/21, від 15.06.2022 у справі №910/6639/21, від 08.06.2022 у справі №910/6636/21, від 17.01.2024 у справі №910/18308/21.

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Наявність та розмір заборгованості Компанії за спірним договором у сумі 112 460 667,26 грн станом на день звернення (формування) із цим позовом до суду (29.04.2024) підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідач здійснив також наступні платежі: 25.09.2024 на загальну суму 58 278 588,16 грн, 17.10.2024 на загальну суму 4 918 660,43 грн, 18.10.2024 на суму 124 555,36 грн, 21.10.2024 на суму 269 652,09 грн та 22.10.2024 на загальну суму 8 587 906,26 грн. Наведене вбачається з реєстрів надходження грошових коштів , представлених до матеріалів справи відповідачем, та не спростовано Товариством.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові.

За наведених обставин, з урахуванням поданих доказів сплати грошових коштів, враховуючи, що грошові кошти у розмірі 72 179 362,30 грн, були сплачені після звернення позивачем з даним позовом до суду та відкриття провадження у справі, провадження у цій частині підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмету спору на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.

З огляду на викладене, судом встановлено, що станом на дату розгляду справи основний борг відповідача за договором за спірний період є таким, що не погашений у розмірі 40 281 304,96 грн, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 1 543 316,93 грн три проценти річних та 4 284 660,39 грн інфляційних втрат, розрахованих за період з серпня 2023 року по червень 2024 року включно.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунки трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку в їх обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства в частині стягнення з Компанії 1 543 316,93 грн три проценти річних та 4 284 660,39 грн інфляційних втрат, розрахованих за період з серпня 2023 року по червень 2024 року включно, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Згідно із статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства.

Разом з тим, Компанією до суду було подане клопотання про відстрочення виконання рішення на 1 рік з дня прийняття рішення.

За приписами частини 6 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Відповідно до частини 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно із частиною 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Обґрунтовуючи подане клопотання про відстрочення, Компанія зауважувала, що відповідач як оператор системи передачі зобов`язаний виконувати вимоги Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 09.11.2017 № 1388 (далі - Ліцензійні умови). Так, відповідно до пп. 15, 43 п. 2.3, абз. 12 п. 1.4 Ліцензійних умов при провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен: дотримуватися визначених напрямків та обсягів використання коштів за статтями витрат відповідно до встановленої НКРЕКП структури тарифу на послуги з передачі електричної енергії та на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління; використовувати кошти, отримані за рахунок діяльності з передачі електричної енергії, за цільовим призначенням; цільове призначення (використання) коштів - використання коштів, отриманих від здійснення діяльності з передачі електричної енергії, диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, у напрямках та обсягах, визначених структурою тарифу на передачу електричної енергії та тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління. Таким чином, НЕК «Укренерго» не може спрямувати на виконання рішення у справі № 910/5244/24 кошти, для яких Регулятор у структурі тарифу визначив інші напрямки витрат. Більше того, передбачені структурою тарифу кошти одночасно не перебувають у розпорядженні НЕК «Укренерго», а мають бути отримані і витрачені за визначеними напрямками протягом 12 місяців, за умови 100% оплати послуг користувачами послуг-учасниками ринку електроенергії. Наведені обставини фактично унеможливлюють виконання судового рішення і свідчать про наявність підстав для відстрочення його виконання. Більше того, невідкладне стягнення з НЕК «Укренерго» витрат, джерела покриття яких не передбачені, дестабілізує його фінансовий стан, ставить під загрозу його розрахунки з контрагентами і негативно впливає на роботу енергетично інфраструктури України.

НЕК «Укренерго» - акціонерне товариство зі 100% акцій у власності держави, що належить до сфери управління Міністерства енергетики України. НЕК «Укренерго» є єдиним підприємством в Україні, що виконує функції оператора системи передачі (ОСП) - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (п. 55 ч. 1 ст. 1, ст. 33, абз. 2 п. 8 розділу XVII Закону України «Про ринок електричної енергії», п. 2.2 Статуту НЕК «Укренерго»).

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про критичну інфраструктуру» до життєво важливих функцій та/або послуг, порушення яких призводить до негативних наслідків для національної безпеки України, належить, зокрема, енергозабезпечення. НЕК «Укренерго» забезпечує: баланс виробництва і споживання електроенергії і потужності в енергосистемі в режимі реального часу; експлуатацію та розвиток магістральних і міждержавних електромереж; паралельну роботу енергосистеми України з енергосистемами сусідніх країни; технічну можливість експорту/імпорту електроенергії до 4-х країн Євросоюзу та сусідніх країн. Організаційна структура НЕК «Укренерго» побудована за регіональним принципом та включає 4 територіальні управління обслуговування мережі: Північне, Південне, Східне та Західне. До їх складу входять 15 регіональних центрів обслуговування мереж (РЦОМ). Функції диспетчерського контролю в компанії виконують 6 регіональних диспетчерських центрів. Крім цього, складі компанії функціонують спеціалізовані відокремлені підрозділи «Будівництво і ремонт» та «Укренергосервіс». Персонал НЕК «Укренерго» чисельністю понад 7 тисяч працівників обслуговує унікальне високотехнологічне обладнання 103 підстанцій 220-750 кВ та понад 19 тис. км магістральних та міждержавних ліній електропередачі, якими щороку передається сотні мільярдів кіловат-годин електроенергії від генерації у розподільчі мережі. Укренерго будує нові підстанції та лінії електропередачі, реконструює діючі для підвищення ефективності та надійності мережі електропередачі, забезпечення видачі додаткових потужностей АЕС, можливості інтеграції ВДЕ в енергосистему та забезпечення технічної відповідності роботи мережі стандартам та вимогам ENTSO-E.

Діяльність енергетичної інфраструктури відповідача є надзвичайно важливою для держави, що вбачається на прикладі як минулого, так і поточного років, які характеризуються масованими атаками військовим агресором РФ на енергетичні об`єкти країни. Внаслідок обстрілів виник значний дефіцит електричної потужності. Численні пошкодження об`єктів Об`єднаної енергетичної системи України внаслідок бойових дій та терористичних актів держави-агресора вимагають додаткових витрат НЕК «Укренерго» для аварійних ремонтних робіт і відновлення енергопостачання, що є критично важливим, особливо в умовах опалювального періоду, для недопущення гуманітарної катастрофи всеукраїнського масштабу.

Частиною 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Підставами для задоволення заяви про відстрочку, розстрочку виконання рішення можуть бути обставини, якими його виконання ускладнюється чи видається неможливим. Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

За змістом частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини 3 статті 13, частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оцінивши наведені заявником посилання на обставини, які ускладнюють виконання рішення суду, надані заявником в обґрунтування своїх заяв документи, суд дійшов висновку про наявність підстав для відстрочки виконання рішення суду.

При цьому судом враховано, що відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

У рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

У справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.

Відстрочення - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні, необхідно враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Ураховуючи встановлені вище обставини, з урахуванням принципів розумності та справедливості, а також те, що рішення суду є обов`язковим до виконання та має бути виконане, з огляду на особливості господарської діяльності Компанії та з огляду на те, що в даному випадку мають місце обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, але не виключають його виконання в майбутньому, суд вважає, що відстрочення рішення суду не порушить прав стягувача.

Наведені заявником обставини щодо неможливості наразі виконати рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/5244/24, суд вважає достатніми для відстрочення вказаного рішення.

У контексті заявленого відповідачем строку відстрочення виконання рішення суду, суд зазначає, що відповідності до частини 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003 у справі "Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02).

Таким чином, для з`ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.

Відстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.

З огляду на викладене, з урахуванням майнового стану та балансу інтересів обох сторін, враховуючи специфіку діяльності підприємства боржника, а також той факт, що у разі блокування рахунків боржника, останнім не можливо буде здійснити забезпечення життєво важливих потреб міста, суд дійшов висновку, що відстрочення виконання рішення надасть змогу вирішити наявні фінансові проблеми, а також сприятиме нормальному функціонуванню товариства боржника та реальній можливості виконання рішення суду. Водночас, враховуючи специфіку діяльності підприємства боржника та тривалість опалювального сезону, суд дійшов висновку про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/5244/24 на рік з дати ухвалення рішення, тобто до 18.11.2025.

При цьому, визначений судом строк відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/5244/24 до 18.11.2025, в тому числі, зважаючи на необхідність таких дій задля забезпечення балансу інтересів всіх учасників відносин, жодним чином не зумовить порушення гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції позивачу права на суд.

За наведених обставин, суд задовольняє клопотання Компанії про відстрочення виконання рішення у справі № 910/5244/24.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

З огляду на вказане вище, беручи до уваги наявність клопотання Товариства, суд дійшов висновку про повернення суми судового збору з Державного бюджету України позивачеві за вимогами в яких провадження підлягає закриттю, а саме у розмірі 517 349,33 грн.

Керуючись статтями 73-80, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі за позовом Акціонерного товариства "ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ УКРАЇНИ" до Приватного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" про стягнення заборгованості 118 288 644,58 грн закрити в частині вимоги про стягнення 72 179 362,30 грн основного боргу.

2. Позов Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" задовольнити повністю.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО"(01032, Україна, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок, 25; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00100227) на користь Акціонерного товариства "ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ УКРАЇНИ" (Україна, 04070, місто Київ, вулиця Іллінська, будинок 8; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32984271) 40 281 304,96 грн (сорок мільйонів двісті вісімдесят одну тисячу триста чотири гривні 96 копійок) основного боргу, 4 284 660,39 грн (чотири мільйони двісті вісімдесят чотири тисячі шістсот шістдесят гривень 39 копійок) інфляційних втрат, 1 543 316,93 грн (один мільйон п`ятсот сорок три тисячі триста шістнадцять гривень 93 копійки) три проценти річних та 330 490,67 грн (триста тридцять тисяч чотириста дев`яносто гривень 67 копійок) судового збору.

4. Відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2024 у справі № 910/5244/24 на 1 (один) рік до 18.11.2025.

5. Повернути Акціонерному товариству "ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ УКРАЇНИ" (Україна, 04070, місто Київ, вулиця Іллінська, будинок 8; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32984271) з Державного бюджету України 517 349,33 грн (п`ятсот сімнадцять тисяч триста сорок дев`ять гривень 33 копійки) судового збору.

6. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 06.01.2025.

СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ