Рішення

від 26.11.2024 по справі 910/10264/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.11.2024Справа № 910/10264/24

Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В. В., розглянувши без виклику (повідомлення) представників учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КРИВООЗЕРСЬКИЙ ОЛІЙНИЙ ЗАВОД ОРГАНІК"

до Головного управління ДПС у м. Києві як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

про стягнення 350 242,16 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КРИВООЗЕРСЬКИЙ ОЛІЙНИЙ ЗАВОД ОРГАНІК" (далі - позивач, Підприємство) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Головного управління ДПС у м. Києві як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі - відповідач, ДПС) про стягнення 350 242,16 грн, з яких 300 242,16 грн складають збитки та 50 000,00 грн - моральна шкода.

Позовні вимоги обґрунтовані незаконними діями відповідача щодо безпідставних відмов у реєстрації податкових накладних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/10264/24; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного провадження. Також вказаною ухвалою було встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

Відповідач відзиву на позов не подав, клопотання про продовження строку на подачу відзиву не заявив, проте, про розгляд справи був повідомлений належним чином з урахуванням наступного.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Так, відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Тобто Господарський процесуальний кодекс України фактично передбачає два способи належного вручення судового рішення - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", в тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС в випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.

Згідно з частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Як встановлено судом станом відповідачем було здійснено реєстрацію електронного кабінету в підсистемі електронний суд.

Із матеріалів справи слідує, що ухвала суду про відкриття провадження від 23.08.2024 була доставлена до електронного кабінету відповідача 24.08.2024 о 02:09.

Днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Аналогічний підхід у визначенні часу надсилання (як часу доставки) судового рішення до електронного кабінету одержувача у розумінні приписів частини 6 статті 242 ГПК України є сталим та послідовним, і застосований Верховним Судом у низці ухвал, зокрема, в ухвалах від 18.12.2023 зі справи № 926/244/23, від 12.01.2024 зі справи № 907/773/21, від 25.01.20214 зі справи № 38/5005/6636/2012, від 26.01.2024 зі справи № 904/3823/19, від 01.02.2024 зі справи № 910/10792/22, від 05.02.2024 зі справи № 917/282/23 та ін.

Відповідно до частини 1 статті 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, датою вручення ухвали суду від 23.08.2024 вважається 25.08.08.2024.

Наразі, суд звертає увагу, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, з огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Кривоозерський олійний завод органік», як постачальником, було укладено з ТОВ «Дельта Вільмар Україна» (далі - контрагент, покупець) договори поставки від 29.10.2021 № 500008223, від 25.11.2021 № 500008575, від 09.12.2021 № 500008784 (далі - договори поставки).

Відповідно до пункту г) пункту 5.1. договорів поставки покупець здійснює оплату повної вартості прийнятого товару на поточний рахунок постачальника в тому числі після отримання податкової накладної, складеної в електронній формі з дотриманням умов щодо реєстрації у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Згідно з пунктом 5.3. договорів поставки покупець має право притримати оплату суми ПДВ від вартості поставленого товару до моменту реєстрації постачальником податкової накладної в ЄРПП та дотримання всіх вимог пункт 10.5.

Відповідно до пункту 10.5.2. договорів поставки у разі недотримання постачальником вимог чинного законодавства щодо оформлення та реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН у строки згідно чинного законодавства, та/або реєстрації таких податкових накладних в ЄРПН без підтвердження на реєстрацію в ЄРПП з боку Покупця, та/або відмови в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН та/або отримання Покупцем повідомлення податкового органу про проведення співставлених даних між Покупцем і Постачальником та/або виявлені розбіжності щодо Постачальника. Покупець в односторонньому порядку має право вирахувати суму ПДВ з сум, що підлягають сплаті Постачальнику за будь-яким договором між Покупцем та Постачальником, а якщо ці суми вже раніше були сплачені Покупцем - Постачальник зобов`язаний їх повернути Покупцю протягом 7 (семи) календарних днів з моменту направлення Покупцем відповідної вимоги Постачальнику.

Позивач у своєму позові зазначив, що за договорами поставки протягом грудня 2021 року ним було поставлено товар контрагенту на загальну суму 10 484 031,18 грн, у т.ч. ПДВ - 1 747 338,52 грн по видатковим накладним № 642 від 09.12.2021, № 643 від 09.12.2021, № 646 від 10.12.2021, № 647 від 11.12.2021, № 648 від 12.12.2021, № 649 від 13.12.2021, № 653 від 14.12.2021, № 662 від 15.12.2021, № 663 від 17.12.2021, № 664 від 18.12.2021, № 665 від 19.12.2021, № 667 від 20.12.2021, № 668 від 21.12.2021, №671 від 22.12.2021, № 672 від 23.12.2021, № 673 від 24.12.2021, № 674 від 25.12.2021, № 675 від 26.12.2021, № 680 від 29.12.2021, № 681 від 30.12.2021, № 682 від 30.12.2021 (далі - видаткові накладні).

Підприємством було складено та подано на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкові накладні від 09.12.2021 № 6; від 09.12.2021 № 7; від 10.12.2021№ 8; від 11.12.2021 № 9; від 12.12.2021 № 10; від 13.12.2021 № 12; від 14.12.2021 № 18; від 15.12.2021 № 19; від 17.12.2021 № 24; від 18.12.2021 № 26; від 19.12.2021 № 27; від 20.12.2021 № 28; від 21.12.2021 № 29; від 22.12.2021 № 30, від 23.12.2021 № 31; від 24.12.2021 № 34; від 25.12.2021 № 35; від 26.12.2021 № 36; від 29.12.2021 № 44; від 30.12.2021 № 45; від 30.12.2021 № 49 (далі - ПН) на загальну суму 10 484 031,18 грн у т.ч. ПДВ - 1 747 338,52 грн.

Відповідачем неодноразово приймались рішення про відмову у реєстрації ПН в ЄРПН, а саме: рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 20.12.2021 № 3545941/40504062; № 3545942/40504062, № 3545935/40504062, № 3545937/40504062, № 3545936/40504062; від 21.12.2021 № 3552183/40504062, № 3552182/40504062; від 25.01.2021, № 3705446/40504062, № 3705448/40504062, № 3705456/40504062, № 3705453/40504062, № 3705459/40504062, № 3705449/40504062, № 3705455/40504062, № 3705460/40504062 № 3705454/40504062, № 3705451/40504062, № 3705447/40504062, № 3705457/40504062, № 3705452/40504062, № 3705458/40504062.

Вказані обставини зумовили звернення Підприємства у травні 2022 року до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ДПС.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 640/7192/22 від 22.07.2022, залишеним в силі постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2022, були визнані протиправними, скасовані рішення відповідача та зобов`язано ДПС України зареєструвати ПН позивача в ЄРПН датою їх фактичного надходження.

29.05.2023 ДПС України зареєструвала ПН Підприємства в ЄРПН, що підтверджується долученими до матеріалів справи квитанціями про реєстрацію ПН в ЄРПН.

30.05.2023 відповідно до пунктів 5.1., 5.3., 10.5.2. договорів поставки контрагент доплатив ПДВ за поставлений товар (макуху) по видатковим накладним в загальному розмірі 1 747 338,52 грн.

Водночас, Підприємство зауважило, що 14.08.2020 між позивачем та Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (далі - Банк) було укладено кредитний договір № 015/190-2/58 про Овердрафт «90 Днів» для корпоративних клієнтів до Генерального договору на здійснення кредитних операцій № 010/14/462 від 01.10.2008 (далі - кредитний договір).

Відповідно до пункту 1.5.2. кредитного договору протягом всього максимального строку безперервного дебетового сальдо розмір процентної ставки за користування Овердрафтом складає 12,0 % річних (крім випадку, визначеного пунктом 1.5.3. договору).

З 06.07.2021 згідно з додатковою угодою № 015/190-2/58/2 до кредитного договору розмір процентної ставки став 11,0 % річних.

З 08.06.2022 згідно з додатковою угодою № 015/190-2/58/4 до кредитного договору, розмір процентної ставки став 19,0 % річних.

З 19.07.2022 згідно з додатковою угодою № 015/190-2/58/6 до кредитного договору, розмір процентної ставки став 20,0 % річних.

З 19.12.2022 згідно з додатковою угодою № 015/190-2/58/7 до кредитного договору, розмір процентної ставки став 21,0 % річних.

З 09.05.2023 згідно з додатковою угодою № 015/190-2/58/10 до кредитного договору, розмір процентної ставки став 20,0 % річних.

Відповідно до пунктів 5.1. договорів поставки контрагент мав здійснити оплату повної вартості прийнятого товару на поточний рахунок позивача протягом трьох банківських днів за днем після приймання ним товару.

Через неправомірні дії ДПС з ухилення реєстрації ПН до 29.05.2023 контрагент не здійснював оплату суми ПДВ з вартості поставленого товару в розмірі 1 747 338,52 грн по видатковим накладним, у той час як позивач зобов`язаний був належно виконувати умови кредитного договору та додаткових угод до нього, а саме сплачувати відсотки з цієї суми відповідно до розрахунку:

- по не оплаченій сумі ПДВ видаткової накладної № 642 від 09.12.2021 на суму 111 525,28 грн з 11.12.2021 по 29.05.2023 у розмірі 19 799,56 грн;

- по не оплаченій сумі ПДВ видаткової накладної № 643 від 09.12.2021 на суму 36 808,35 грн з 11.12.2021 по 29.05.2023 у розмірі 6 534,74 грн;

- по не оплаченій сумі ПДВ видаткової накладної № 646 від 10.12.2021 на суму 40 775,02 грн з 14.12.2021 по 29.05.2023 у розмірі 7 202,10 грн;

- по не оплаченій сумі ПДВ видаткової накладної № 647 від 11.12.2021 на суму 147 991,73 грн з 14.12.2021 по 29.05.2023 у розмірі 26 139,80 грн;

- по не оплаченій сумі ПДВ видаткової накладної № 648 від 12.12.2021 на суму 74 958,37 грн з 14.12.2021 по 29.05.2023 у розмірі 13 239,91 грн;

- по не оплаченій сумі ПДВ видаткової накладної № 649 від 13.12.2021 на суму 71 866,70 грн з 15.12.2021 по 29.05.2023 у розмірі 12 672,17 грн;

- по не оплаченій сумі ПДВ видаткової накладної № 653 від 14.12.2021 на суму 32 929,18 грн з 15.12.2021 по 29.05.2023 у розмірі 5 796,44 грн;

- по не оплаченій сумі ПДВ видаткової накладної № 662 від 15.12.2021 на суму 72 362,53 грн з 17.12.2021 по 29.05.2023 у розмірі 12 715,98 грн;

- по не оплаченій сумі ПДВ видаткової накладної № 663 від 17.12.2021 на суму 73 208,37 грн з 21.12.2021 по 29.05.2023 у розмірі 12 776,36 грн;

- по не оплаченій сумі ПДВ видаткової накладної № 664 від 18.12.2021 на суму 110 425,05 грн з 21.12.2021 по 29.05.2023 у розмірі 19 271,44 грн;

- по не оплаченій сумі ПДВ видаткової накладної № 665 від 19.12.2021 на суму 112 554,22 грн з 21.12.2021 по 29.05.2023 у розмірі 19 643,02 грн;

- по не оплаченій сумі ПДВ видаткової накладної № 667 від 20.12.2021 на суму 107 420,88 грн з 13.01.2022 по 29.05.2023 у розмірі 18 002,56 грн;

- по не оплаченій сумі ПДВ видаткової накладної № 668 від 21.12.2021 на суму 1 10 454,22 грн з 13.01.2022 по 29.05.2023 у розмірі 18 510,92 грн;

- по не оплаченій сумі ПДВ видаткової накладної № 671 від 22.12.2021 на суму 73 587,53 грн з 13.01.2022 по 29.05.2023 у розмірі 12 332,46 грн;

- по не оплаченій сумі ПДВ видаткової накладної № 672 від 23.12.2021 на суму 104912,55 грн з 13.01.2022 по 29.05.2023 у розмірі 17 582,19 грн;

- по не оплаченій сумі ПДВ видаткової накладної № 673 від 24.12.2021 на суму 179 987,58 грн з 13.01.2022 по 29.05.2023 у розмірі 30 163,95 грн;

- по не оплаченій сумі ПДВ видаткової накладної № 674 від 25.12.2021 на суму 75 629,20 грн з 13.01.2022 по 29.05.2023 у розмірі 12 674,63 грн;

- по не оплаченій сумі ПДВ видаткової накладної № 675 від 26.12.2021 на суму 35 408,35 грн з 13.01.2022 по 29.05.2023 у розмірі 5 934,05 грн;

- по не оплаченій сумі ПДВ видаткової накладної № 680 від 29.12.2021 на суму 104 504,21 грн з 13.01.2022 по 29.05.2023 у розмірі 17 513,76 грн;

- по не оплаченій сумі ПДВ видаткової накладної № 681 від 30.12.2021 на суму 35 408,35 грн з 13.01.2022 по 29.05.2023 у розмірі 5 934,05 грн;

- по не оплаченій сумі ПДВ видаткової накладної № 682 від 30.12.2021 на суму 34 620,85 грн з 13.01.2022 по 29.05.2023 у розмірі 5 802,08 грн.

Загально сума сплачених відсотків через несвоєчасну реєстрацію ДПС ПН, які за твердженнями позивача є збитками, становить 300 242,17 грн.

Крім того, Підприємство зауважувало в позові, що внаслідок протиправних дій службових осіб відповідача, позивач порушив свої зобов`язання перед контрагентом за договорами поставки, що крайнє негативно вплинуло на його ділову репутацію як суб`єкта підприємницької діяльності, а також був на межі розірвання цих договорів поставки та повної відмови від оплати товару на суму в розмірі 10 484 031,18 грн. З огляду на вказане позивач просить суд стягнути з відповідача 50 000,00 моральної шкоди.

Як вказано судом вище, відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву на позов.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення).

Для настання відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, г) вина.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

За приписами статті 22 Цивільного кодексу України під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі. Мова йде про реальну шкоду та упущену вигоду.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє її від відповідальності, крім випадків, коли за нормами Цивільного кодексу України відповідальність настає незалежно від вини.

Особливістю деліктної відповідальності за завдану шкоду є презумпція вини.

Відповідно до частини 2 статті 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди.

Умовами статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2)доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 1173 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

На відміну від загальної норми статті 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми статті 1173 ЦК України допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини органу державної влади та його посадової або службової особи.

Таким чином, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій чи бездіяльності цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями чи бездіяльністю і заподіяною шкодою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає цивільну відповідальність за заподіяну шкоду.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної влади та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Як судом встановлено вище та не спростовано сторонами у межах розгляду цього спору, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.07.2022 у справі № 640/7192/22, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2022, визнано протиправними та скасовані рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 20.12.2021 № 3545941/40504062; № 3545942/40504062, № 3545935/40504062, № 3545937/40504062, № 3545936/40504062; від 21.12.2021 № 3552183/40504062, № 3552182/40504062; від 25.01.2021, № 3705446/40504062, № 3705448/40504062, № 3705456/40504062, № 3705453/40504062, № 3705459/40504062, № 3705449/40504062, № 3705455/40504062, № 3705460/40504062 № 3705454/40504062, № 3705451/40504062, № 3705447/40504062, № 3705457/40504062, № 3705452/40504062, № 3705458/40504062. Вказаним рішенням зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривоозерський олійний завод органік» від 09.12.2021 року № 6; від 09.12.2021 року № 7; від 10.12.2021 року № 8; від 11.12.2021 року № 9; від 12.12.2021 року № 10; від 13.12.2021 року № 12; від 14.12.2021 року № 18; від 15.12.2021 року № 19; від 17.12.2021 року № 24; від 18.12.2021 року № 26; від 19.12.2021 року № 27; від 20.12.2021 року № 28; від 21.12.2021 року № 29; від 22.12.2021 року № 30; від 23.12.2021 року № 31; від 24.12.2021 року № 34; від 25.12.2021 року № 35; від 26.12.2021 року № 36; від 29.12.2021 року № 44; від 30.12.2021 року № 45; від 30.12.2021 року № 49 датами їх фактичного надходження.

При цьому, ухвалюючи таке рішення Окружний адміністративний суд міста Києва виходив з того, що ДПС неправомірно зупинено реєстрацію податкових накладних позивача та протиправно винесено оскаржувані рішення про відмову у її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки контролюючий орган обмежився лише загальною оцінкою наданих позивачем документів, при цьому, сукупність первинних документів, які містяться у матеріалах справи, не дають суду підстав для сумніву щодо здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентом, на виконання вимог яких складено спірні податкові накладні.

Отже, на момент розгляду господарським судом спору про відшкодування шкоди обставини щодо протиправної діяльності відповідача не підлягають доведенню в межах даної справи в силу приписів частини 4 статті 75 ГПК України обставини.

Щодо факту наявності шкоди та її розміру суд зазначає наступне.

Категорії "збитки" та "шкода" є дефініціями цивільного законодавства. Різниця між даними правовими поняттями полягає в тому, що під шкодою прийнято розуміти втрати, яких зазнала потерпіла сторона у формі знищення або пошкодження майна внаслідок протиправної поведінки іншої особи, тобто це зменшення кількості майнового блага. Збитки - це грошова оцінка (еквівалент) заподіяної матеріальної шкоди.

Як судом встановлено вище та не спростовано сторонами, у межах даного господарського спору, Підприємство заявляє до стягнення суму матеріальної шкоди, яку розраховує як суму сплачених відсотків за кредитним договором, через недостатність коштів отриманих від контрагента за договорами поставки через несплату останнім суми ПДВ, яке мало місце через ухилення відповідача від належного виконання обов`язку реєстрації НП в ЄРПН.

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Із врахуванням викладеного вище та з огляду на встановлені судом обставини, суд погоджується з доводами позивача та наявністю всіх складових категорії збитків, завданих саме неправомірними рішеннями ДПС, а тому позовні вимоги щодо стягнення 300 242,16 грн підлягають задоволенню. При цьому суд відзначає, що за розрахунком суду та позивача в описовій частині позовної заяви сума збитків становить 300 242,17 грн, однак у прохальній частині позову Підприємство просило стягнути 300 242,16 грн.

Згідно із частиною 1, пунктами 2, 4 частини 2, частиною 3 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18.

Порушення особою зобов`язання призводить до приниження її ділової репутації, а тому суд дійшов обґрунтованого висновку про заподіяння відповідачем позивачу моральної шкоди. З огляду на вказане позовні вимоги в частині стягнення 50 000,00 грн моральної шкоди є такими, що підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Згідно із статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КРИВООЗЕРСЬКИЙ ОЛІЙНИЙ ЗАВОД ОРГАНІК" про стягнення 350 242,16 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, ЄДРПОУ 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КРИВООЗЕРСЬКИЙ ОЛІЙНИЙ ЗАВОД ОРГАНІК" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 5, ЄДРПОУ 40504062) 300 242,16 грн (три ста тисяч двісті сорок дві гривні 16 копійок) збитків, 50 000,00 грн (п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок) моральної шкоди та 5 253,63 грн (п`ять тисяч двісті п`ятдесят три гривні 63 копійки) судового збору.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ