Рішення

від 02.01.2025 по справі 910/11910/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.01.2025Справа № 910/11910/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-транспортна компанія "Едельвейс"

до Державного підприємства "Гарантований покупець"

про стягнення 62037,05 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Піскунова О.Ю.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-транспортна компанія "Едельвейс" (далі - позивач, ТОВ "Будівельно-транспортна компанія "Едельвейс") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - відповідач, ДП "Гарантований покупець") про стягнення 62 037,05 грн на підставі Договору № 5840/04 від 24.12.2009, з яких: 35 586,78 грн основного боргу; 6 262,58 грн 3 % річних, 20 187,69 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обгрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань з оплати відпущеної позивачем у жовтні 2021 року електричної енергії за "зеленим тарифом".

Позовна заява сформована позивачем в системі "Електронний суд" та зареєстрована у КП "Діловодство спеціалізованого суду" 27.09.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2024 позовну заяву ТОВ "Будівельно-транспортна компанія "Едельвейс" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/11910/24, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

05.10.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" та зареєстровано в КП "Діловодство спеціалізованого суду" заяву на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 04.10.2024 та надано суду якісну копію Договору № 5840/04 від 24.12.2009.

05.10.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" та зареєстровано в КП "Діловодство спеціалізованого суду" заяву про внесення даних представника позивача до додаткових відомостей про учасника справи, про переведення в електронну форму процесуальних та інших документів, які надійшли по справі.

23.10.2024 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

24.10.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" та зареєстровано в КП "Діловодство спеціалізованого суду" відповідь на відзив.

25.10.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" та 28.10.2024 зареєстровано в КП "Діловодство спеціалізованого суду" заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

31.10.2024 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли заперчення на відповідь на відзив.

14.11.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" та зареєстровано в КП "Діловодство спеціалізованого суду" додаткові пояснення у справі стосовно позиції відповідача про застосування нказів Міністерства енергетики України № 140 від 28.03.2022, № 206 від 15.06.2022; щодо посилання відповідача на обставини непереборної сили; щодо клопотання відповідача про зменшення стягнення 3% річних.

15.11.2024 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" та зареєстровано в КП "Діловодство спеціалізованого суду" заперечення на заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

02.12.2024 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" та зареєстровано в КП "Діловодство спеціалізованого суду" клопотання про зупинення провадження у справі, відповідно до якого відповідач просив суд зупинити провадження у справі № 910/11910/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/444/24.

05.12.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" та зареєстровано в КП "Діловодство спеціалізованого суду" заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі.

Клопотання про зупинення провадження у справі, подане представником відповідача, судом відхилено.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань і додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

ТОВ "Будівельно-транспортна компанія "Едельвейс" є виробником електричної енергії з відновлювальних джерел енергії, що підтверджується Постановою НКРЕКП № 1152 від 21.06.2019.

ТОВ "Будівельно-транспортна компанія "Едельвейс" є учасником ринку електричної енергії та включено у реєстр учасників ринку електричної енергії, координатором якого є ДП "НЕК "Укренерго".

24.12.2009 між Державним підприємством "Енергоринок" (далі - ДПЕ) та ТОВ "Будівельно-транспортна компанія "Едельвейс" (далі - ВАД) укладено Договір № 5840/04 (далі - Договір № 5840/04 від 24.12.2009 або Договір), відповідно до умов якого ВАД зобов`язується продавати, а ДПЕ зобов`язується купувати електроенергію, вироблену ВАД, та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору.

До Договору № 5840/04 від 24.12.2009 неодноразово вносились зміни, зокрема, 30.06.2019 між Державним підприємством "Енергоринок" (ДПЕ), Державним підприємством "Гарантований покупець" (далі - гарантований покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-транспортна компанія "Едельвейс" (далі - виробник за "зеленим" тарифом, позивач) укладена Додаткова угода № 91/01 до Договору, згідно п. 1, 2 якої сторони дійшли згоди в преамбулі Договору слова "Державне підприємство "Енергоринок" замінити на слова "Державне підприємство "Гарантований покупець" та замінити статті 1-10 Договору статтями 1-8 в новій редакції.

31.03.2020 між Державним підприємством "Гарантований покупець" (далі - гарантований покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-транспортна компанія "Едельвейс" (далі - продавець за "зеленим" тарифом, позивач) укладена Додаткова угода № 962/01/20 до Договору, згідно п. 1, 2 якої сторони дійшли згоди в преамбулі Договору слова "виробник за "зеленим" тарифом" замінити на слова "продавець за "зеленим" тарифом" та статті 1-7 Договору викласти в новій редакції.

Згідно з п. 1.1. Договору (тут і далі - в редакції Додаткової угоди від 31.03.2020 № 962/01/20) за цим Договором продавець за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку затвердженого електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13 грудня 2019 року № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).

Згідно з п. 2.3 Договору продавець за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

Відповідно до п. 2.4 Договору (в редакції Додаткової угоди від 31.03.2020 № 962/01/20) сторони погодили, що продавець за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за "зеленим" тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за "зеленим" тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України.

Пунктом 2.5 Договору передбачено, що вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачам на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.

Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживача (пункт 3.1 Договору).

Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за зеленим тарифом, з урахуванням ПДВ (п. 3.2 договору).

Пунктом 3.3 Договору (в редакції Додаткової угоди від 11.02.2021 № 478/01/21) встановлено, що оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за "зеленим" тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюються згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

Пунктом 4.5 Договору (в редакції Додаткової угоди від 31.03.2020 № 962/01/20) встановлено, що гарантований покупець зобов`язаний: 1) купувати у виробника за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; 2) у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за "зеленим" тарифом електричну енергію.

Пунктом 10.4 Порядку (в редакції, чинній станом на час спірних правовідносин) передбачено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

Позивач в обґрунтування позовних вимог у позовній заяві посилається на те, що 31.10.2021 між позивачем та відповідачем підписано Акт купівлі-продажу електроенергії, відповідно до якого сторони підтвердили, що позивач продав, а відповідач купив вироблену позивачем електричну енергію за жовтень 2021 року на суму 1 007 427,72 грн з ПДВ.

09.09.2022 НКРЕКП прийнято Постанову № 1117 "Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у січні - травні, липні, жовтні 2021 року та у лютому - червні 2022 року", якою затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець", зокрема у жовтні 2021 року - 2 280 276 616,66 грн (без ПДВ).

Враховуючи умови п. 3.3 Договору, положення п. 10.4 глави 10 Порядку та те, що вказана постанова НКРЕКП від 09.09.2022 № 1117 була оприлюднена 12.09.2022, позивач вважає, що остаточний розрахунок з позивачем із забезпечення йому 100% оплати відпущеної електричної енергії за жовтень 2021 року відповідач повинен був здійсненити у строк до 15.09.2022 включно.

Станом на дату звернення позивача з позовом до суду відповідач здійснив розрахунок з позивачем за обсяг проданої електричної енергії за жовтень 2021 року лише частково, на суму 971 840,94 грн з ПДВ, що підтверджується наданими суду платіжними дорученнями та платіжними інструкціями, перелік яких наведено до додатку №1 до позовної заяви.

Позивач стверджує, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем за продану електричну енергію за жовтень 2021 року складає 35 586,78 грн з ПДВ (1 007 427,72 грн - 971 840,94 грн).

Оскільки відповідач, всупереч взятим на себе зобов`язанням за Договором, оплату за придбану електроенергію здійснив частково, позивач звернувся з даним позовом до суду, згідно якого просить суд стягнути відповідача 62 037,05 грн, з яких: 35 586,78 грн основного боргу; 6 262,58 грн 3 % річних, 20 187,69 грн інфляційних втрат.

Відповідач у відзиві на позов заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач послався на те, що зобов`язання сторін у спірний період виникли під час дії воєнного стану. З метою забезпечення безпеки постачання електричної енергії споживачам та униукнення ризиків призупинення діяльності виробників електричної енергії з альтернативних джерел в умовах воєнного стану, Міністерством енергетики України було прийнято накази №140 від 28.03.2022 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" та № 206 від 15.06.2022 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим" тарифом" (далі - відповідно Наказ № 140, Наказ № 206). Відповідач стверджує про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин Наказів № 140, № 206.

Відповідач заперечив наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, оскільки нарахування цих сум здійснено позивачем з 15.09.2022, тоді як прострочення оплати виникло з 16.09.2022. Крім того, день оплати у розрахунках визначено позивачем як день прострочення, на який протиправно здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідач зазначив, що у зв`язку із здійсненням збройної агресії Російської Федерації в Україні запроваджено воєнний стан, збройна агресія спричинила тяжкі наслідки, в т.ч. для відповідача, крім того, відповідач недоотримує кошти від НЕК "Укренерго" в якості оплати послуги, в результаті чого не може своєчасно та в повному обсязі виконувати свої зобов`язання, зокрема перед виробниками електричної енергії за "зеленим" тарифом.

Відповідач стверджує про наявність підстав для застосування п. 5.1, 5.2 Договору, ст. 617 ЦК України та відмови позивачу у стягненні 3% річних та інфляційних втрат. Водночас, у разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, відповідач просив суд зменшити розмір 3% річних до 1 грн.

Позивач у відповіді на відзив вказав, що доводи відповідача стосовно спеціального регулювання порядку розрахунків за договорами купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом та відсутності у відповідача заборгованості перед позивачем з урахуванням положень наказів Міністерства енергетики України № 140 та № 206, є необугрунтованими та безпідставними. Позивач посилався на висновки об`єднаної палати Верховного Суду у постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23.

Позивач зазначив, що у додатку №2 до позовної заяви ним детально розраховано розмір 3% річних та інфляційних втрат на суму заборгованості з врахуванням часткових оплат та розміру заборгованості, починаючи з дати прострочення (16.09.2022). Позивач зауважив, що відповідач, вказуючи про невірність наданого позивачем розрахунку, не наводить власного контррозрахунку.

Позивач вважає безпідставними доводи відповідача про звільнення його від нарахувань за ст. 625 ЦК України.

Позивач заперечив проти клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних до 1 грн, оскільки позивач, стягуючи компенсаційні виплати у вигляді 3 % річних та інфляційних втрат, використовує спосіб захисту свого майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні своїх матеріальних втрат від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив просив суд повністю відмовити у задоволенні позову, зокрема наголосив, що при розрахунках з позивачем він діяв в рамках нормативно-правових актів (накази Міністерства енергетики України № 140, № 206), виконував свої зобов`язання, а отже наявні підстави для застосування п. 5.1, 5.2 Договору, ст. 617 Цивільного кодексу України та відмови позивачу у стягненні 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідач зазначив, що позивачем не спростовано доводи відповідача щодо допущених позивачем помилок у розрахунках 3% річних та інфляційних втрат. Відповідач не визнає настання строку виконання грошового зобов`язання, що унеможливлює стягнення 3% річних та інфляційних втрат, тому контррзрахунок цих сум відповідачем не надавався.

Відповідач вважає, що стягнення з нього відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України 3% річних за несвоєчасну оплату, враховуючи при цьому, що знецінення суми простроченого основного боргу повністю покривається нарахуванням інфляційних втрат, не відповідає принципам розумності, справедливості та пропорційності. На думку відповідача, стягнення 3% річних може підірвати можливість виконання ним як стратегічним підприємством пріоритетних для безпеки держави завдань.

Позивач у додаткових поясненнях у справі вказав на безпідставність тверджень відповідача про те, що об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23 констатувала про наявність правових підстав для застосування наказів Міністерства енергетики України №140, №206 при вирішенні питання розміру коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергію у жовтні 2021 року.

Позивач звернув увагу, що відповідач посилається на обставини непереборної сили як підставу для звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, при цьому посилається на п. 5.1, п. 5.2. Договору, однак залишає поза увагою п. 5.3 - 5.5 Договору. Саме лише посилання відповідача на обставини непереборної сили без надання відповідних доказів не може слугувати підставою для звільнення від виконання зобов`язань за Договром.

Позивач зауважив, що правові підстави для зменшення розміру 3% річних у даній справі відсутні.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 ЦК України).

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами (ч. 3 ст. 714 ЦК України).

Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на встановлений ст. 204 ЦК України принцип презумпції правомірності правочину, суд приймає укладений між сторонами Договір № 5840/04 від 24.12.2009 (із додатковими угодами до нього) як належну підставу, у розумінні норм статті 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Спір у даній справі виник у зв`язку з нездійсненням відповідачем остаточного розрахунку з позивачем за відпущену останнім за Договором у жовтні 2021 року електричну енергію за "зеленим" тарифом.

Спірні правовідносини регулюються нормами ЦК України та ГК України, Закону України "Про ринок електричної енергії", Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою від 26.04.2019 №641 (далі - Порядок №641).

Закон України "Про ринок електричної енергії" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Відповідно до п. 10, 16, 72 ч. 1 ст. 1 Закон України "Про ринок електричної енергії" (тут і далі - у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) виробник електричної енергії (далі - виробник) - суб`єкт господарювання, який здійснює виробництво електричної енергії; гарантований покупець електричної енергії (далі - гарантований покупець) - суб`єкт господарювання, що відповідно до цього Закону зобов`язаний купувати електричну енергію у виробників, яким встановлено "зелений" тариф, а також у виробників за аукціонною ціною та виконувати інші функції, визначені законодавством; Регулятор - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно з ч. 2 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, або у суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби.

Відповідно до ч. 3 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" купівля-продаж такої електричної енергії за "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником або споживачем, якому встановлено "зелений" тариф, та гарантованим покупцем. Такий договір укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом. Типова форма договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом затверджується Регулятором. Договір купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом укладається між гарантованим покупцем та виробником або споживачем, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) на весь строк дії "зеленого" тарифу.

Відповідно до ч. 5 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.

Відповідно до Порядку № 641 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено порядок розрахунку платежів та порядок їх здійснення гарантованим покупцем споживачам за "зеленим" тарифом, а саме.

Фактичний обсяг відпущеної/спожитої продавцем електричної енергії визначається в кожному розрахунковому місяці, щодо якого здійснюється оплата відповідно до договору (пункт 8.3 Порядку № 641).

Пунктом 10.1 Порядку № 641 встановлено, що до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку (АКО), підписаної кваліфікованим електронним підписом (КЕП) уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Якщо надходження оперативних даних щодо обсягу товарної продукції за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця від АКО припадає на день здійснення авансового платежу та/або на вихідний день, то оплата платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати здійснюється впродовж двох робочих днів після отримання даних.

Пунктом 10.4 Порядку передбачено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.

Відповідно до пункту 3.3 Договору (в редакції Додаткової угоди від 11.02.2021 № 478/01/21) встановлено, зокрема, що оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці здійснюється згідно з главою 10 Порядку № 641.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, на виконання умов Договору позивач у жовтні 2021 року відпустив відповідачу електричну енергію за "зеленим тарифом" на загальну суму 1 007 427,72 грн (з ПДВ), що підтверджується наявним в матеріалах справи Актом купівлі-продажу електроенергії від 31.10.2021.

Постановою НКРЕКП від 09.09.2022 № 1117 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" у січні - травні, липні, жовтні 2021 року та у лютому - червні 2022 року (дата оприлюднення на офіційному вебсайті Регулятора 12.09.2022).

З огляду на встановлені Договором строки оплати, враховуючи норми чинного законодавства та зазначену вище Постанову НКРЕКП від 09.09.2022 № 1117, відповідач був зобов`язаний здійснити 100 % оплати відпущеної позивачем електричної енергії за жовтень 2021 року у строк до 15.09.2022 включно (протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел).

Станом на час розгляду справи по суті погоджений сторонами строк оплати за відпущену електричну енергію за "зеленим" тарифом за жовтень 2021 року є таким, що настав, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 35 586,78 грн.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначав, що позивачем не враховано особливості регулювання зобов`язань сторін під час дії воєнного стану, зокрема, положень Наказів Міністерства енергетики України № 140 та № 206 від 15.06.2022.

Відповідно до частини восьмої статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії" у разі введення особливого періоду електроенергетичні підприємства діють згідно із Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" і нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі, які регулюють функціонування електроенергетики в умовах особливого періоду.

Центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі є Міністерство енергетики України (пункт 1 Положення про Міністерство енергетики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 507 (далі - Положення № 507).

Згідно із статтею 1 Закону України "Про оборону України" визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до приписів частини другої статті 11 Закону України "Про функціонування паливно енергетичного комплексу в особливий період" забезпечення функціонування паливно-енергетичного комплексу, в особливий період покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у паливно-енергетичному комплексі.

У зв`язку із введенням воєнного стану в Україні, з урахуванням вимог частини восьмої статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії", Міністерством енергетики України в межах повноважень, передбачених пунктом 8 Положення № 507, видано наказ "Про розрахунки на ринку електричної енергії" від 28.03.2022 № 140, який був чинний до 05.07.2022 (втратив чинність на підставі наказу від 05.07.2022 № 221) та наказ "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" від 15.06.2022 № 206 (втратив чинність на підставі наказу від 01.04.2024 № 136). Накази Міністерства енергетики України від 28.03.2022 № 140 та від 15.06.2022 № 206 зареєстровані в Міністерстві юстиції України і є нормативно-правовими актами (далі - Наказ № 140, Наказ № 206).

Згідно Наказу № 140 Державному підприємству "Гарантований покупець" наказано з дати набрання чинності цим наказом на період дії воєнного стану в Україні з кошів, що наявні на поточному рахунку та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, забезпечити перерахування коштів на сплату авансових платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з ДП "Гарантований покупець", із дотриманням Порядку №641, та з урахуванням таких положень:

- за результатами продажу електричної енергії за перші 10 днів розрахункового місяця розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку ДП "Гарантований покупець" (за винятком необхідних для здійснення господарської діяльності ДП "Гарантований покупець") станом на 10 число розрахункового місяця, здійснюється відповідно до таких показників: сума, що дорівнює значенню 35 відсотків від середньозваженого розміру "зеленого" тарифу за 2021 рік, - для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з гідроенергії (пп. 1.1.3 пп. 1.1 п. 1 Наказу № 140);

- у випадку нестачі грошових коштів для забезпечення виплати сум, передбачених підпунктом 1.1.1 - 1.1.5, наявні грошові кошти розподіляються між виробниками пропорційно до показників, зазначених у підпунктах 1.1.1 - 1.1.5 (пункт 1.2 Наказу № 140);

- за результатами продажу електричної енергії за подальші 10 днів розрахункового місяця, а також за результатами розрахункового місяця, розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку Державного підприємства "Гарантований покупець" станом на 20 число (або на кінець) розрахункового місяця, здійснюється таким чином, щоб за результатами 20 днів розрахункового місяця (або за результатами розрахункового місяця) було збережено показники розрахунків передбачених підпунктами 1.1.1- 1.1.5 (пункт 1.3 Наказу № 140).

Згідно Наказу № 206 Державному підприємству "Гарантований покупець" наказано:

- Державному підприємству "Гарантований покупець" на період дії воєнного стану в Україні з коштів, що наявні на поточному рахунку та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, забезпечити перерахування коштів на сплату платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам електричної енергії з альтернативних джерел енергії (далі - виробники), що мають договірні відносини з Державним підприємством ДП "Гарантований покупець" , із дотриманням вимог Порядку 641, та з урахуванням положень, викладених у пункті 2 цього наказу (п. 1 Наказу № 206);

- установити, що за результатами продажу електричної енергії за перші 10 днів розрахункового місяця розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку Державного підприємства "Гарантований покупець" (за винятком необхідних для забезпечення господарської діяльності Державного підприємства "Гарантований покупець") станом на 10 число розрахункового місяця, здійснюється відповідно до таких показників: 3) сума, що дорівнює значенню 35 відсотків від середньозваженого розміру "зеленого" тарифу за 2021 рік, - для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з гідроенергії (п. 2 Наказу № 206);

- у випадку наявності залишку грошових коштів, що залишився на поточному рахунку після виконання підпунктів 1-5 цього пункту, цей залишок розподіляється та спрямовується виробникам пропорційно розміру нарахувань для відповідного виробника, здійснених з урахуванням підпунктів 1-5 цього пункту, але не більше вартості товарної продукції розрахункового періоду, розрахованої за "зеленим" тарифом для такого виробника (пп 6 п. 2 Наказу № 206);

- у випадку нестачі грошових коштів для забезпечення виплати сум, передбачених підпунктами 1-5 цього пункту, наявні грошові кошти розподіляються між виробниками пропорційно до показників, зазначених у підпунктах 1-5 цього пункту (пп 7 п. 2 Наказу № 206);

- установити, що за результатами продажу електричної енергії за подальші 10 днів розрахункового місяця, а також за результатами розрахункового місяця, розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку Державного підприємства "Гарантований покупець" (за винятком необхідних для забезпечення господарської діяльності Державного підприємства "Гарантований покупець") станом на 20 число (або на кінець) розрахункового місяця, здійснюється таким чином, щоб за результатами 20 днів розрахункового місяця (або за результатами розрахункового місяця) було збережено показники розрахунків, передбачених підпунктами 1-5 пункту 2 цього наказу. У випадку наявності залишку грошових коштів, що залишився на поточному рахунку після виконання підпунктів 1-5 пункту 2 цього наказу, цей залишок розподіляється та спрямовується виробникам відповідно до підпункту 6 пункту 2 цього наказу (п. 3 Наказу № 206).

Згідно з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23 та від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22, у наведених вище Наказах № 140 та № 206:

- мова йде про розподіл грошових коштів на оплату авансових платежів виробникам з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з Державним підприємством "Гарантований покупець";

- накази не звільняють ДП "Гарантований покупець" від повної оплати придбаного товару;

- накази не змінюють обов`язку Державного підприємства "Гарантований покупець" здійснити остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці;

- на час воєнного стану на Державне підприємство "Гарантований покупець" було покладено обов`язок пропорційного розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел з урахуванням коштів, що наявні на його поточному рахунку, та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23 не знайшла підстав для відступу від наведених висновків щодо застосування положень частини восьмої статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії", пункту 10.4 Порядку № 641, Наказів № 140 та № 206, викладених в раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/6185/23, від 11.04.2024 у справі №910/9100/22, з урахуванням уточнення такого змісту:

- Накази №140 та №206 ніяким чином не обмежують право виробника електричної енергії за "зеленим" тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами договором, а також не змінюють терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань Гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку № 641.

- Накази не звільняють ДП "Гарантований покупець" від обов`язку щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар. Відтак, вказані вище накази не є підставою для Гарантованого покупця не виконувати грошове зобов`язання, передбачене умовами договору.

Отже, Міністерство енергетики України змінило відсоткове співвідношення розподілу коштів між виробниками за "зеленим" тарифом з метою збереження можливості для всіх виробників здійснювати виробництво електричної енергії з альтернативних джерел. Обов`язок розподілу було покладено на Державне підприємство "Гарантований покупець" у залежності від коштів, що наявні на його поточному рахунку, та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.

Між тим Наказ № 206, як і попередній Наказ № 140, ніяким чином не обмежують право виробника електричної енергії за "зеленим" тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за Договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку № 641.

Оскільки положення Наказів № 140 та № 206 не змінюють порядок та строки розрахунків за придбану електричну енергію за договором, укладеним з виробником електричної енергії за "зеленим" тарифом на час дії особливого періоду, тому для визначення строку виконання грошового зобов`язання гарантованого покупця у розмірі 100 % оплати за поставлену електричну енергію виробника за "зеленим" тарифом у період дії воєнного стану не має значення та не потребує доведення обставина наявності / відсутності на рахунках ДП "Гарантований покупець" коштів, необхідних для розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел, позаяк визначення строків розрахунків наведено у пункті 10.4 Порядку № 641.

Крім того, Міністерство енергетики України наказом № 136 від 01.04.2024 скасувало дію Наказу № 206.

З урахуванням наведеного, оскільки відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами обставини, на які він посилався у відзиві на позовну заяву, суд вважає заперечення відповідача необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується прострочення відповідачем оплати відпущеної позивачем за Договором у жовтні 2021 року електричної енергії за "зеленим" тарифом, а відтак суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за Договором в сумі 35 586,78 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат.

У зв`язку із простроченням відповідачем оплати відпущеної у жовтні 2021 року електричної енергії за "зеленим" тарифом, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 6 262,58 грн та інфляційні втрати у сумі 20 187,69 грн. Суми 3 % річних та інфляційних втрат розраховані позивачем станом на 10.09.2024 (додадок № 2 до позовної заяви).

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Така плата за користування чужими коштами не є штрафною санкцією.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Судом встановлено, що відповідачем порушено строк виконання грошового зобов`язання за Договором, а відтак наявні підстави для нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України.

Судом встановлено, що відповідач був зобов`язаний здійснити оплату відпущеної у жовтні 2021 року електричної енергії за "зеленим" тарифом у строк до 15.09.2022 (включно).

Отже, визначений позивачем початок періоду прострочення відповідачем оплати відпущеної у жовтні 2021 року електричної енергії за "зеленим" тарифом (16.09.2022), відповідає встановленим судом обставинам справи.

Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунок позивача щодо заявлених до стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних втрат (додаток №2 до позовної заяви), суд встановив його помилковість.

Здійснивши перерахунок сум 3% річних та інфляційних втрат, які нараховано судом на наявну у відповідача станом на 16.09.2022 заборгованості у сумі 386 327,49 грн (1 007 427,72 грн згідно Акту купівлі-продажу електроенергії від 31.10.2021 - 621 100,23 грн загальна сума оплат згідно платіжних доручень від 13.10.2021, від 25.10.2021, від 29.10.2021, від 29.10.2021, від 15.11.2021 = 386 327,49 грн) з урахуванням здійснених відповідачем подальших часткових оплат (28.09.2022 - 136 252,76 грн, 18.10.2022 - 148 942,15 грн, 18.10.2023 - 484,21 грн, 20.10.2023 - 202,95 грн, 26.10.23203 - 734,56 грн, 30.11.2023 - 653,63 грн, 28.12.2023 - 1 116,04 грн, 21.02.2024 - 3 294,14 грн, 30.07.2024 - 53 364,71 грн, 28.08.2024 - 5 695,56 грн), не включаючи у період прострочення день фактичної сплати суми заборгованості, суд встановив, що обґрунтованими сумами 3% річних та інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача за порушення виконання ним своїх грошових зобов`язань за Договором, є 6 228,85 грн та 17 075,89 грн відповідно. При цьому розрахунок сум 3% річних та інфляційних втрат здійснювався судом в межах заявленого позивачем періоду нарахування цих сум (з 16.09.2022 по 10.09.2024).

У зв`язку із зазначеним, заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у сумі 6 228,85 грн 3% річних та 17 075,89 грн інфляційних втрат.

Щодо обставин непереборної сили.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилався на настання обставин непереборної сили, у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За змістом ч. 2 ст. 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності і невідворотності.

Із аналізу наведених правових норм вбачається, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

Зазначене узгоджується із правовою позицією, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Президент України видав Указ №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.

Відповідно до п. 5.1 Договору обставинами непереборної сили є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами Договору, обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, військові дії, оголошена та неоголошена війна, що спричиняють неможливість виконання однією зі сторін зобов`язань за Договором.

Відповідно до п. 5.2 Договору при настанні обставин непереборної сили сторони звільняються від виконання зобов`язань за цим Договором на термін дії обставин непереборної сили і усунення їх наслідків.

Пунктами 5.3 та 5.4 Договору встановлено, що наявність обставин непереборної сили підтверджується відповідним документом Торгово-промислової палати України або її територіальних підрозділів відповідно до законодавства. Потерпіла сторона негайно надсилає будь-яким засобом зв`язку повідомлення другій стороні про подію, що оголошується обставиною непереборної сили і якомога швидше подає інформацію про вжиті заходи щодо усунення наслідків цієї події.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України "Про торгово-промислові палати в Україні" та деталізовано в розділі 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 №40(3) (з наступними змінами) (далі - Регламент).

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.

Проте, у порушення приписів чинного законодавства та умов Договору, на підтвердження форс-мажорних обставин відповідач не надав відповідного документа.

Суд зауважує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Отже, відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України та ст. 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.

Тобто, введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що введення воєнного стану не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань особою, яка посилається на такі обставини, має бути підтверджено не факт настання цих обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання конкретного зобов`язання.

Судом встановлено, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів неможливості виконання ним зобов`язань за Договором № 5840/04 від 24.12.2009 (зокрема, в частині здійснення повної оплати за відпущену позивачем у жовтні 2021 року електричну енергію за "зеленим" тарифом) внаслідок настання обставини непереборної сили.

За таких обставин, доводи відповідача про настання обставини непереборної сили, які унеможливлюють стягнення з відповідача основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат, судом відхиляються як необґрунтовані.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних до 1 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 2 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Разом з тим, суд зазначає, що 3% річних та інфляційні витрати за своєю правовою природою не є штрафними санкціями у розумінні ст. 549 ЦК України та ч. 1 ст. 230 ГК України.

Інфляційні втрати та відсотки річні не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, у зв`язку зі знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та користування цими коштами (правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, від 22.02.2022 у справі № 924/441/20).

Відповідно правових висновків, викладених у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що "виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання".

У відзиві відповідачем належним чином не обґрунтовано та не надано належних доказів на підтвердження існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру 3% річних.

Враховуючи, що судом не встановлено обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру 3% річних, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних до 1 грн.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази в порядку ст. 86 ГПК України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ "Будівельно-транспортна компанія "Едельвейс" та стягнення з ДП "Гарантований покупець" 35 586,78 грн основного боргу, 6 228,85 грн та 17 075,89 грн.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивач у позовній заяві навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, згідно якого зазначив, що судовий збір за подання позовної заяви становить 3 028,00 грн, а розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 6 203,70 грн. Позивач повідомив суд, що докази щодо розміру витрат на правову допомогу будуть надані позивачем до закінчення судових дебатів або протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.

Відповідач не подав до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6 203,70 грн, оскільки вважає її неспівмірною із складністю цієї справи. Також зазначив, що у разі подання позивачем заяви про стягнення витрат на правничу допомогу в порядку, визначеному ГПК України, відповідачем будуть надані заперечення виходячи із заявленої до стягнення суми.

Щодо судового збору.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За змістом підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви встановлюються у таких розмірах: майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, за подання до господарського суду позовної заяви (ціна позову 62 037,05 грн) позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (3 028,00 грн х 0,8 = 2 422,40 грн).

В той же час, позивач за звернення до Господарського суду міста Києва із майновою вимогою про стягнення з відповідача 62 037,05 грн сплатив судовий збір у загальному розмірі 3 028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 679 від 24.09.2024.

Тобто позивачем при зверненні до суду із даним позовом було надмірно сплачено судовий збір у сумі 605,60 грн (3 028,00 грн - 2 422,40 грн).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, судовий збір у сумі 605,60 грн не підлягає розподілу між сторонами за наслідками розгляду спору у справі № 910/11910/24, а може бути повернутий за клопотанням особи, яка його сплатила - ТОВ "Будівельно-транспортна компанія "Едельвейс" на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Щодо розподілу судового збору, який підлягав сплаті позивачем за звернення до суду із даним позивом, - 2 422,40 грн, то суд відзначає, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, частиною 9 статті 129 ГПК України передбачено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи приписи статті 129 ГПК України, судовий збір у сумі 2 422,40 грн повністю покладається на відповідача як на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір.

Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

25.10.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 20370 грн. До наведеної заяви позивач долучив докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу.

15.11.2024 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" заперечення на заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Згідно цих заперечень відповідач просив суд відмовити у покладенні на відповідача витрат на правничу допомогу в повному обсязі, з огляду на їх надмірний розмір, неспіврозмірність розміру таких витрат категорії справи, очевидне завищення позивачем кількості часу, витраченого адвокатом на правничу допомогу, наявність інших аналогічних справ представника позивача, складання документів, що не були необхідними для розгляду даної справи та, як наслідок, необґрунтованість їх вартості. У разі, якщо суд дійде висновку про необхідність задоволення клопотання позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, відповідач просив суд обмежити розмір компенсації таких витрат, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, до 1 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ч. 3 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ч. 3 статті 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ч. 3 статті 126 ГПК України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

На підтвердження заявлених до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи надано копії: Договору про надання правничої допомоги від 01.08.2024 № 01/08-2024/ЕД (далі - Договір); Додаткової угоди № 1 від 01.08.2024 до Договору; Акту про надання послуг від 25.10.2024 згідно з Додатковою угодою № 1 від 01.08.2024 до Договору; Опису робіт (наданих послуг) виконаних Адвокатським об`єднанням "ПРІОРИТЕТ" для надання правничої допомоги згідно з Додатковою угодою № 1 від 01.08.2024 до Договору (від 25.10.2024); свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ХМ № 000081 від 12.07.2017; ордеру серії ВХ № 1080145 від 26.09.2024 на надання правничої допомоги позивачу адвокатом Волощук П.Ю., виданого Адвокатським об`єднанням "ПРІОРИТЕТ" на підставі Договору про надання правничої допомоги від 01.08.2024 № 01/08-2024/ЕД.

Суд встановив, що Договір про надання правничої допомоги від 01.08.2024 № 01/08-2024/ЕД укладено між Адвокатським об`єднанням "ПРІОРИТЕТ" (далі - адвокатське об`єднання) та позивачем (далі - клієнт). Предметом цього Договору сторони визначили зоюов`язання адвокатського об`єднання здійснити захист, представництво та інші передбачені цим договором види правової допомоги клієнту, на умовах і в порядку, що визначені цим Договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 1.1).

Відповідно до п. 4.1 Договору погоджено, що за надання правової допомоги клієнт зобов`язується сплачувати адвокатському об`єднанню гонорар, який встановлюється із урахуванням складності справи та витраченого часу і вказується в рахунках на оплату. Гонорар може бути і вигляді фіксованої суми, аоб погодинної оплати та сплачуватись виключно за фактично надані послуги, відповідно до письмового рахунку адвокатського об`єднння.

Згідно з п. 4.4 Договору, за результатами надання правової допомоги складається акт про надання правової допомоги, який підписується сторонами, в якому вказується обсяг наданої адвокатським об`єднанням правової допомоги та її вартість.

Водночас, за укладеною між адвокатським об`єднанням та позивачем 01.08.2024 Додатковою угодою № 1 до Договору (далі - Додаткова угодо № 1) адвокатське об`єднання зобов`язалось надати позивачу правничу допомогу в ході здійснення позовної роботи щодо стягнення на користь ТОВ "Будівельно-транспортна компанія "Едельвейс" з Державного підприємства "Гарантований покупець" суми основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат у загальному розмірі 62 037,05 грн за Договором № 5840/04 від 24.12.2009, в тому числі, забезпечити представництво прав та охоронюваних законом інтересів позивача при розгляді даної справи судами.

У п. 3.1 Додаткової угоди № 1 сторони погодили, що вартість послуг, які передують поданню позовної заяви, надаються при складанні та поданні позовної заяви, складанні інших процесуальних документів до суду першої інстанції та під час супроводження справи в суді першої інстанції становить 6 203,70 грн, які підлягають сплаті клієнтом на користь адвокатського об`єднання протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішення суду першої інстанції.

Відповідно до Акту про надання послуг від 25.10.2024 визначено вартість наданих за Додатковою угодою № 1 від 01.08.2024 до Договору послуг у розмірі 6 203,70 грн. Опис робіт (наданих послуг) від 25.10.2024 містить перелік виконаних адвокатським робіт (наданих послуг) та час, витрачений на їх виконання.

Наявні в матеріалах справи Акт про надання послуг від 25.10.2024 на суму 6 203,70 грн та Опису робіт (наданих послуг) виконаних Адвокатським об`єднанням "ПРІОРИТЕТ" для надання правничої допомоги згідно з Додатковою угодою № 1 від 01.08.2024 до Договору, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, є належними доказами на підтвердження обсягу та вартості наданих послуг з надання професійної правничої допомоги.

Судом встановлено, що сукупність поданих позивачем доказів підтверджує факт надання позивачу професійної правничої допомоги саме по справі № 910/11910/24, а рівно понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу по даній справі.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд відзначає, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Відповідний висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок сторони, не на користь якої ухвалено рішення, відповідно до положень статті 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати сторони, на користь якої ухвалено рішення, були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанови КГС ВС від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17, від 13.02.2019 у справі № 911/739/15).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, господарський суд має враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні як клієнту послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи. Також у порядку статті 86 ГПК України слід надавати належну оцінку доказам фактичного надання стороні адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг із виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг (додаткова постанова КГС ВС від 07.12.2018 у справі № 922/749/18).

Дослідивши надані позивачем докази щодо обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт та їх вартості, суд дійшов висновку про те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв?язку з розглядом даної справи у сумі 6 203,70 грн є доведеним, документально обґрунтованим та таким, що відповідає критерію розумної необхідності цих витрат. При цьому, відповідач не довів відповідно до частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України неспівмірності таких витрат із складністю даної справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); ціною позову.

З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для зменшення заявленого позивачем до стягнення з відповідача розміру витрат на професійну правничу допомогу чи відмови у їх задоволенні.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, витрати позивача на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 5 889,15 грн.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 232, 233, 236-238, 241, 327 ГПК України Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (Україна, 01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ СИМОНА ПЕТЛЮРИ, будинок 27; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-транспортна компанія "Едельвейс" (Україна, 03040, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВАСИЛЬКІВСЬКА, будинок 1; ідентифікаційний код 34698924) 35 586,78 грн (тридцять п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят шість гривень 78 коп.) основного боргу; 6 228,85 грн (шість тисяч двісті двадцять вісім гривень 85 коп.) 3% річних та 17 075,89 грн (сімнадцять тисяч сімдесят п`ять гривень 89 коп.) інфляційних втрат, 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) судового збору, 5 889,51 грн (п`ять тисяч вісімсот вісімдесят дев`ять гривень 15 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині позову вімовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку, передбаченому ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 02.01.2025

Суддя Оксана ГУМЕГА