Рішення

від 02.01.2025 по справі 910/12072/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.01.2025Справа № 910/12072/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА ТРАНС ЮА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ ЛОГІСТИК ПЛЮС"

про стягнення збитків

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Піскунова О.Ю.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НОВА ТРАНС ЮА" (далі - позивач, ТОВ "НОВА ТРАНС ЮА") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ ЛОГІСТИК ПЛЮС" (далі - відповідач, ТОВ "ГАРАНТ ЛОГІСТИК ПЛЮС") про стягнення збитків у розмірі 159 180,00 грн.

Позовна заява сформована в системі "Електронний суд" та зареєстрована у КП "Діловодство спеціалізованого суду" 01.10.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 позовну заяву ТОВ "НОВА ТРАНС ЮА" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

10.10.2024 представником позивача сформована в системі "Електронний суд" та зареєстрована у КП "Діловодство спеціалізованого суду" заява про зменшення розміру позовних вимог та усунення недоліків позовної заяви. Відповідно до поданої заяви, позивач просив суд зменшити розмір позовних вимог до 83 000,00 грн.

Суд прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог, з ураховуванням якої розглядає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 83 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/12072/24, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

08.11.2024 через відділ діловодства суду надійшла заява про залучення адвоката Засухи Г.Є. до участі у справі № 910/12072/24 у якості представника відповідача та надання можливості ознайомитись з матеріалами справи в електронному кабінеті.

11.11.2024 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

19.11.2024 та 25.11.2024 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, направлений до суду засобами електронної пошти та поштового зв`язку відповідно. Відповідно до відзиву відповідач просив суд відмовити у задовленні позовних вимог повністю.

24.11.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" та 25.11.2024 зареєстровано у КП "Діловодство спеціалізованого суду" відповідь на відзив.

29.11.2024 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" та 02.12.2024 зареєстровано у КП "Діловодство спеціалізованого суду" заперечення на відповідь на відзив, у якості додатка до яких додано клопотання про призначення експертизи. Відповідно до наведеного клопотання відповідач просив суд призначити у справі судову почеркознавчу експертизу, запропонував питання, яке, на його думку, необхідно поставити судовому експерту та експертну установу, якій доручити проведення судової експертизи.

05.12.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" та зареєстровано у КП "Діловодство спеціалізованого суду" відповідь на подані відповідачем заперечення на відповідь на відзив.

Судом розглянуто та відхилено клопотання відповідача про призначення експертизи з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

В обгрунтування клопотання про призначення експертизи, відповідач зазначив, що позивач стверджує про наявність підпису водія ОСОБА_1 на товарно-транспортних накладних №1247, №1248. На думку відповідача, для з`ясування обставин, що мають значення для справи, а саме справжності підпису водія ОСОБА_1 , необхідні спеціальні знання, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

З огляду на предмет та підстави заявленого позивачем позову про стягнення з відповідача збитків на підставі ст. 224, 225, 308, 310, 314 Господарського кодексу України, ст. 22, 611 Цивільного кодексу України, обставини стосовно справжності підпису водія на товарно-транспортних накладних не входять до предмету доказування у даній справі, а відповідно не мають значення для даної справи, у зв`язку з чим відсутні підстави для призначення експертизи судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено подані сторонами заяви по суті справи та додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх доказів, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ГПК України).

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 наведеної статті визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності господарського судочинства (ст. 14 ГПК України), позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

ТОВ "НОВА ТРАНС ЮА" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з даним позовом про стягнення з ТОВ "ГАРАНТ ЛОГІСТИК ПЛЮС" (відповідач) збитків у розмірі 83 000,00 грн.

В обґрунтованя позовних вимог позивач зазначив, що на підставі укладеного між позивачем (експедитор) та відповідачем (перевізник) Договору-замовлення на перевезення вантажів № 1 від 16.07.2024, відповідачем було здійснено перевезення товару, під час якого не було дотримано температурного режиму, що підтверджується випискою та графіком показників термотестера (логера) замовника перевезення (ТОВ "ГРІН ФЕКТОРІ ЮА"). Недотримання температурного режиму

призвело до пошкодження (псування) товару, що було виявлено при прийманні цього товару вантажоодержувачем (ТОВ "СІЛЬПО-ФУД"). Вантажоодержувач відмовився від приймання товару в повному обсязі, а товар був повернутий на склад замовника перевезення (ТОВ "ГРІН ФЕКТОРІ ЮА"). На вимогу ТОВ "ГРІН ФЕКТОРІ ЮА" позивач сплатив понесені замовником перевезення збитки у вигляді вартості пошкодженого товару у розмірі 83 000,00 грн (ціна собівартості пошкодженого товару), що підтверджується платіжною інструкцією № 131 від 27.08.2024. У свою чергу, позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача збитків у розмірі 83 000,00 грн на підставі ст. 224, 225, 308, 310, 314 Господарського кодексу України, ст. 22, 611 Цивільного кодексу України.

Відповідач заперечив проти заявлених позивачем позовних вимог повністю, зазначивши таке:

- виписку з термотестера (логера), якою позивач підтверджує недотримання температурного режиму на всьому шляху перевезення, неможливо ідентифікувати, як таку, що вона зроблена з термотестера (логера), який належить замовнику, як і те, що даний пристрій перебував у вантажному автомобілі по всьому маршруту переміщення товару;

- відсутня інформація про дату виготовлення та серійний номер термотестера (логера) та виписка термотестера (логера) не засвідчена підписом водія автомобіля, який здійснював дане перевезення;

- не доведено, що термотестер (логер) замовника встановлювався для вимірювань та використовувався відповідно до технічних умов використання виробника цього приладу, що термотестер (логер) повірений відповідно до вимог чинного законодавства України;

- в Акті фіксації факту псування товару через недотримання температурного режиму перевізником при транспортуванні від 18.07.2024 (далі - Акт фіксації факту псування товару від 18.07.2024) зазначені сторони, які склали та підписали цей акт, а саме представник замовника ТОВ "ГРІН ФЕКТОРІ ЮА", представник вантажоодержувача ТОВ "СІЛЬПО-ФУД" та представник ТОВ "НОВА ТРАНС ЮА", який вказав себе представником перевізника, але до перевізника ТОВ "НОВА ТРАНС ЮА" ніякого відношення не має і не має права від імені перевізника підписувати акти;

- перевезення здійснював відповідач - перевізник ТОВ "ГАРАНТ ЛОГІСТИК ПЛЮС" згідно з Договором-замовлення на перевезення вантажів №1 від 16.07.2024, за яким позивач - ТОВ "НОВА ТРАНС ЮА" є експедитором, який здійснював організацію перевезення;

- Акт розбіжностей по кількості/якості товару від 18.07.2017 (далі - Акт розбіжностей від 18.07.2024) підписаний представниками ТОВ "ГРІН ФЕКТОРІ ЮА", ТОВ "СІЛЬПО-ФУД", ТОВ "НОВА ТРАНС ЮА", проте до ознайомлення з цим актом та його підписання не було залучено представника відповідача;

- в Акті фіксації факту псування товару від 18.07.2024 вказана інформація про те, що водій ОСОБА_1 прийняв вантаж до перевезення, про що свідчить його підпис у ТТН № 1247, №1248, проте така інформація спростовується поясненнями водія ТОВ "ГАРАНТ ЛОГІСТИК ПЛЮС" ОСОБА_1 , які викладені в пояснювальній записці від 20.07.2024, в якій водій ОСОБА_1 зазначив, що він отримав підписані ТТН. Тобто, на твердження відповідача, до прийняття експедитором ТОВ "НОВА ТРАНС ЮА" вантажу водій ОСОБА_1 залучений не був, про що свідчить відмінність підпису водія ОСОБА_1 в ТТН від особистого підпису водія ОСОБА_1 в посвідченні водія та пояснювальній записці від 20.07.2024, відтак додані до позовної заяви позивачем ТТН №1247,1248 викликають у відповідача сумнів з приводу їх достовірності;

- до Акту фіксації факту псування товару від 18.07.2024 додані фотографії вантажу, на яких відсутня дата та час здійснення фотофіксації, що, на думку відповідача, дозволяє стверджувати, що даний акт складався не в день перевезення або не до тієї партії товару, яку перевозив по маршруту водій ТОВ "ГАРАНТ ЛОГІСТИК ПЛЮС" ОСОБА_1 , відтак Акт фіксації від 18.07.2024 не може бути належним доказом втрати товару з вини відповідача;

- у якості доказу понесених збитків позивача надано платіжну інструкцію, за якою позивачем сплачено 83 000,00 грн замовнику ТОВ "ГРІН ФЕКТОРІ ЮА" за претензією останнього. З огляду на те, що позивач добровільно сплатив замовнику 83 000,00 грн, відповідач не вбачає у цій сплаті своєї вини і не погоджується з тим, що ця сума є сумою збитку позивача, яку повинен відшкодувати відповідач, оскільки відсутні докази того, що саме до цієї суми зменшиласть вартість товару.

Позивач у відповіді на відзив заперечив доводи відповідача проти задоволення позовних вимог. Позивач вказав на докази протиправної поведінки відповідача, відповідно до якої отримані збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, вину відповідача.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив зазначив таке: відсутність доказу прийняття відповідачем вантажу до перевезення виключає настання наслідків у вигляді компенсації вартості пошкодженого, знищеного, викраденого або втраченого вантажу; оскільки по тексту Акту розбіжностей та Акту факту псування товару не здійснено письмову фіксацію обставини відмови водія від їх підписання, то в матеріалах справи відсутні докази відмови водія ОСОБА_1 від підпису виписки термотестера, Акту розбіжностей, і Акту фіксації факту псування товару; преписка у вайбері не є допустимим засобом доказування. На думку відповідача, позивачем не надано доказів протиправної поведінки відповідача, відповідно до якої отримані збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, вина.

Відповідно до частин 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Докази отримані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Відповідно правового висновку Верховного Суду, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За змістом ч. 2 ст. 908 ЦК України та ч. 5 ст 306 Господарського кодексу України (далі - ГК України) перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 ЦК України, ч. 1 ст. 307 ГК України).

Відповідно до ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами)

Згідно з ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало (ч. 1). Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (ч. 2).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає, зокрема, у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість.

За змістом ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання (ч. 1). Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ч. 2).

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 526, 611 ЦК України.

Частиною 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч. 1, 3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За змістом статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено (ч. 1). Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч. 2).

Відповідно до частини 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшення немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Такий елемент як наявність шкоди полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях чи бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкода.

Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

Предметом позову у даній справі є вимога позивача про стягнення збитків, яких зазнав позивач внаслідок протиправних дій відповідача.

Виходячи з наведеного та в силу вимог статті 74 ГПК України саме позивач повинен довести наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача. Відповідач повинен довести відсутність його вини у спричиненні шкоди (збитків) позивачу.

По матеріалам справи судом встановлено наступне.

Між ТОВ "НОВА ТРАНС ЮА" (далі - експедитор, позивач) та ТОВ "ГАРАНТ ЛОГІСТИК ПЛЮС" (далі - виконавець (перевізник), відповідач) було укладено Договір-замовлення на перевезення вантажів № 1 від 16.07.2024 (далі - Договір-замовлення), за умовами якого відповідач взяв на себе зобов`язання здійснити перевезення за маршрутом: смт. Макарів (Київська обл.) - м. Луцьк - м. Львів (4 точки розвантаження); автомобіль: МАN НОМЕР_1 , вид кузова: рефрижератор (t +2 +4); водій: ОСОБА_1 (водійські права НОМЕР_2 , тел. НОМЕР_3 ), вид вантажу: салати на палетах (далі - товар); температурний режим: +2 +4 градуси постійно, наявність термописця обов`язково; вартість перевезення: 17 000,00 грн, в т.ч. ПДВ.

Договором-замовлення передбачено, що виконавець (перевізник) несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу на всьому шляху перевезення і компенсує експедитору повну його вартість у разі пошкодження чи псування через недотримання температурного режиму.

Прийняття перевізником вантажу до перевезення підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними №№1247, 1248 від 18.07.2024 (далі - ТТН №№1247, 1248), підписаними водієм ОСОБА_1 .

Вантажовідправником та замовником перевезення вантажу, щодо якого між позивачем та відповідачем укладено Договір-замовлення, у товарно-транспортних накладних (ТТН) №№1247, 1248 вказано ТОВ "ГРІН ФЕКТОРІ ЮА".

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "ГРІН ФЕКТОРІ ЮА" та позивачем укладено Договір надання транспортних/транспортно-експедиційних послуг № 0101/23-01 від 01.01.2023 та погоджено до цього договору Заявку № 17/07-НТ від 17.07.2024, за якими ТОВ "ГРІН ФЕКТОРІ ЮА" визначено замовником, а позивач - перевізником.

Згідно Заявки № 17/07-НТ від 17.07.2024 позивачу замовлено транспортні послуги на таке перевезення: вантаж: пакетовані салати, овочі - 12 палет 1200 мм х 800 мм; адреса розвантаження: м. Луцьк, вул. Карбишева, 2 - Дорожній провулок, 4, м. Львів, вул. Городоцька, 359 - с. Зимна Вода, вул. Білогірська, 111; транспортний засіб, водій: МАN 18.224, фургон-рефрижератор-С, державний номер НОМЕР_1 , водій ОСОБА_1 , посвідчення водія НОМЕР_2 , моб.тел. НОМЕР_3 ; температурний режим: режим роботи холодильної установки постійний (безперервний) t+3 С.

У Заявці № 17/07-НТ від 17.07.2024 передбачено, що перевізник несе відповідальність, зокрема, за повну або часткову втрату вантажу, за його пошкодження (псування) з моменту прийняття вантажу для перевезення до моменту його передачі замовнику, в такому випадку, перевізник зобов`язаний компенувати замовнику всі фактичні витрати (вартість вантажу).

Згідно з ч. 1 ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Відповдно до ч. 1, 2 ст. 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Таким чином, судом встановлено, що згідно Договору надання транспортних/транспортно-експедиційних послуг № 0101/23-01 від 01.01.2023 та Заявки № 17/07-НТ від 17.07.2024, які укладено між замовником (ТОВ "ГРІН ФЕКТОРІ ЮА") та позивачем, останній є перевізником, який залучив до виконання спірного перевезення іншого перевізника (відповідача), з яким уклав Договір-замовлення. Тобто позивач був експедитором спірного перевезення.

Факт завантаження замовником перевізнику (відповідачу) товару, зазначеного у ТТН №№1247, 1248, належної якості підтверджується наступними документами, долученими позивачем до матеріалів справи:

- Замовлення для підбору (контроль температури продукту) від 17.07.2024 до документу Реалізація товарів та послуг № 1247 від 18 липня 2024 року для Замовлення покупця № 00000001183 від 09.07.2024 до Договору поставки № 6100Р від 16.02.2018, що складено замовником на складі № 4 (готова продукція) для одержувача ТОВ "СІЛЬПО-ФУД" (Львівська обл., с. Зимна Вода, Білогірська, 111), з фіксацією температури в момент завантаження (3,2 - 3,6 градусів) ) (далі - лист підбору або внутрішня накладна замовника);

- Замовлення для підбору (контроль температури продукту) від 17.07.2024 до документу Реалізація товарів та послуг № 1248 від 18 липня 2024 року для Замовлення покупця № 00000001201 від 10.07.2024 до Договору поставки № 6100Р від 16.02.2018, що складено замовником на складі № 4 (готова продукція) для одержувача ТОВ "СІЛЬПО-ФУД" (Львівська обл., с. Зимна Вода, Білогірська, 111) з фіксацією температури в момент завантаження (3,2 - 3,6 градусів) (далі - лист підбору або внутрішня накладна замовника);

- Декларація виробника ТОВ "ГРІН ФЕКТОРІ ЮА" для покупця ТОВ "СІЛЬПО-ФУД", видана 18.07.2024 до видаткової накладної № 1247 від 18.07.2024, в якій зазначено дату виробництва, температуру зберігання і термін придатності продукції;

- Декларація виробника ТОВ "ГРІН ФЕКТОРІ ЮА" для покупця ТОВ "СІЛЬПО-ФУД", видана 18.07.2024 до видаткової накладної № 1248 від 18.07.2024, в якій зазначено дату виробництва, температуру зберігання і термін придатності продукції.

Відповідно ч. 3 ст. 917 ЦК України перевізник має право відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.

Матеріали справи не містять жодних доказів відмови відповідача від прийняття спірного товару до перевезення, тоді як підпис водія відповідача ОСОБА_1 на ТТН №№ 1247, 1248 підтверджує факт приймання спірного товару до перевезення відповідачем, зданого на перевезення відповідальною особою вантажовідправника (ТОВ "ГРІН ФЕКТОРІ ЮА"). Жодних застережень щодо кількості і якості товару у товарно-транспортних накладних №№ 1247, 1248 або інших документах, складених до спірного перевезення, водієм відповідача не було зазначено.

Твердження відповідача про те, що водій ОСОБА_1 не був залучений до прийняття експедитором ТОВ "НОВА ТРАНС ЮА" вантажу, про що свідчить відмінність підпису водія ОСОБА_1 в ТТН від особитстого підпису водія ОСОБА_1 в посвідченні водія та пояснювальній записці останнього від 20.07.2024, суд оцінює критично з огляду на таке.

Як підтверджується матеріалами справи, в автомобіль відповідача одночасно був завантажений товар для 4-х точок розвантаження (у т.ч. згідно ТТН №№1247, 1248). Перевезення було здійснено автомобілем відповідача за маршрутом смт. Макарів (Київська обл.) - м. Луцьк - м. Львів, узгодженим позивачем та відповідачем у Договорі-заявці. Здійснення перевезення за таким маршрутом відповідач підтвердив у відповіді на претензію позивача (вих. № 01-28/2024 від 28.08.2024). Водій відповідача ОСОБА_1 також підтвердив таке перевезеення у наданій ним на ім`я директора відповідача пояснювальній записці від 20.07.2024, на яку посилався відповідач у відзиві на позовну заяву. Пояснювальна записка від 20.07.2024 не містить жодних зазначень водія ОСОБА_1 про те, що він не підписував ТТН №№ 1247, 1248, не приймав товар згідно цих ТТН до перевезення, напроти, водій ОСОБА_1 підтвердив, що доставлений ним товар за адресою: Львівська обл., с. Зимна Вода, вул. Білогірська, 111 (остання точка розванатаження) не було прийнято ТОВ "СІЛЬПО-ФУД".

Наведене, у свою чергу, повністю спростовує доводи відповідача про відстуність доказів прийняття відповідачем спірного вантажу до перевезення.

Матеріалами справи підтверджується, що 18.07.2024 при прийнятті доставленого відповідачем за накладними №№1247, 1248 товару (салат, салатна суміш) по кількості і якості, вантажоодержувачем (ТОВ "СІЛЬПО-ФУД") було виявлено пошкодження (псування) товару, а саме: товар був підморожений, що підтверджується фотофіксацією замірів температури товару, здійсненою вантажоодержувачем під час приймання товару. Як встановлено судом, зроблені вантажоодержувачем фотографії пошкодженого товару містять дату і час їх здійснення (наприклад: "18.07.2024 15:43"). На фотографіях чітко видно надписи на упаковках салатів, назву виробника, імпортера та постачальника, дату фасування, рекомендації щодо зберігання: від +2С до +7С, тощо. На фотографіях також чітко видно показники термометрів, що занурені у товар, доставлений відповідачем: від -0,8С до -0,2С, візуально товар має темно-зелене забарвлення листя, наявний конденсат в упаковках.

У зв`язку з пошкодженням товару, вантажоодержувач (ТОВ "СІЛЬПО-ФУД") відмовився від його приймання в повному обсязі, у зв`язку з чим були складені такі акти:

- Акт розбіжностей по кількості/якості товару від 18.07.2024, який підписаний представниками ТОВ "СІЛЬПО-ФУД", ТОВ "ГРІН ФЕКТОРІ ЮА", ТОВ "НОВА ТРАНС ЮА". У цьому акті наявний висновок такого змісту: "Повернення в повному обсязі згідно накладних № 1247, № 1248 відповідно до рішення департаменту якості";

- Акт фіксації факту псування товару через недотримання температурного режиму перевізником при транспортуванні від 18.07.2024, підписаний представниками замовника ТОВ "ГРІН ФЕКТОРІ ЮА", представником вантажоодержувача ТОВ "СІЛЬПО-ФУД" та представником перевізника ТОВ "НОВА ТРАНС ЮА". У цьому акті зафіксовано такі недоліки щодо товару, що поставлявся згідно ТТН №№1247, 1248: "Температурний режим в момент розкриття контейнера, автофургона: температура продукції -0,8 - -0,2С", "Температура транспортування та температура продукції, що транспортувалась, не відповідає вимогам, відображеним у Заявці на перевезення № 17/07-НТ від 17.07.2024, а саме: +3С (копії заявки на транспортування, копії ТТН з підписом водія про приймання товару на складі замовника, листи підбору (внутрішні накладні замовника) з фіксацією температури продукції в момент завантаження, фото замірів температури при прийманні товару на складі покупця, акт покупця щодо якості та стану товару при прийманні, показники термотестера додаються)", у зв`язку з чим у акті зазначено, що "товар не може бути прийнятий для реалізації і повернуто замовнику в повному обсязі".

В матеріалах справи наявні копії виписки по температурі та графіка температури термотестера замовника ТОВ "ГРІН ФЕКТОРІ ЮА", серійний номер 12696, період вимірювання з 00:00 09.07.2024 по 11:14 19.07.2024, згідно яких вбачається коливання температури під час здійснення спірного перевезення товару, зокрема від +12,9С в момент завантаження товару 17.07.2024, 18:04 год. (що свідчить про непідготовленість автомобіля до прийому товару відповідно до узгодженої температури у Договорі-замовленні) до -0,4С 18.07.204 14:44 год.

Наведені обставини та докази на їх підтвердження свідчать, що під час перевезення товару перевізник (відповідач) не забезпечив дотримання температурного режиму, передбаченого у Договорі-замовленні (t +2 +4 постійно), що призвело до пошкодження товару.

Не прийнятий вантажоодержувачем товар згідно ТТН №№1247, 1248 був завантажений в автомобіль відповідача та безкоштовно перевезений (повернутий) відповідачем на склад вантажовідправника за адресою смт. Макарів, Київська обл., вул. Ватутіна 65А, що не заперечувалось відповідачем.

Додатково факт псування товару та непридатність його до подальшої реалізації підтверджується наявним в матеріалах справи Актом списання зіпсованої продукції № 259 від 20.07.2024, згідно якого комісія ТОВ "ГРІН ФЕКТОРІ ЮА" встановила факт псування продукції на суму 83 000,00 грн, яка належить до утилизації, зазначена в акті причина псування: не дотримання температурного режиму (приморожено) при транспортуванні в період 17-18 липня 2024 до вантажоодержувача ТОВ "СІЛЬПО-ФУД".

30.07.2024 на адресу позивача від замовника (ТОВ "ГРІН ФЕКТОРІ ЮА") надійшла претензія №137 від 29.07.2024 з вимогою про сплату відповідачем понесених замовником збитків у вигляді вартості пошкодженого вантажу у розмірі 83 000,00 грн внаслідок порушення перевізником температурного режиму під час переведення вантажу.

Повністю погоджуючись з правомірністю виставленої замовником претензії, враховуючи приписи ст. 932 ЦК України, позивач, як експедитор спірного перевезення, сплатив на користь ТОВ "ГРІН ФЕКТОРІ ЮА" 83 000,00 грн за пошкоджений (зіпсований) товар, що підтверджується платіжною інструкцією № 131 від 27.08.2024. При цьому суд звертає увагу, що загальна вартість товару, зазначеного у ТТН №№1247, 1248 становить 159 180,00 грн, тоді як претензія №137 від 29.07.2024 була виставлена позивачу та відповідно сплачена останнім лише на суму 83 000,00 грн, що складає собівартість товару, не прийнятого ТОВ "СІЛЬПО-ФУД". Саме така сума собівартості товару зазначена в Акті фіксації факту псування товару через недотримання температурного режиму перевізником при транспортуванні від 18.07.2024.

Позивач, у свою чергу, направив відповідачу претензію № 11 від 02.08.2024 про відшкодування збитків за Договором-замовленням на перевезення вантажів № 1 від 16.07.2024, згідно якої вимогав від відповідача компенсувати понесені позивачем збитки у розмірі 83 000,00 грн протягм 10 (десяти) робочих днів з дня отримання даної претензії.

На претензію позивача відповідач надіслав відповідь № 01-28/2024 від 28.08.2024, згідно якої повідомив про відмову у задоволенні вимоги позивача про сплату суми понесених збитків у вигляді вартості пошкодженого вантажу у розмірі 83000,00 грн, зазначивши, що:

- вантаж згідно ТТН №№ 1243, 1245, 1244, 1247, 1248 доставлений вчасно та в повному обсязі за адресами, які зазначені в ТТН, претензій щодо пошкодженого товару через недотримання температурного режиму від інших вантажоодержувачів не надходило, єдиним вантажоодержувачем, який відмовився від прийняття вантажу, є ТОВ "СІЛЬПО-ФУД";

- відповідач піддав сумніву інформацію, викладену в претензії позивача, щодо пошкодження всієї партії товару за ТТН №№ 1247,1248, оскільки в претензії відсутні документи, що встановлюють факт псування цієї партії товару та/або відсутній розрахунок суми зменшення вартості товару, його подальше списання в повному обсязі, винні дії або бездіяльність ТОВ "ГАРАНТ ЛОГІСТИК ПЛЮС" по факту псування цієї партії товару, а також до претензії не додано документ, що підтверджує відповідність термотестера "Технічному регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки", до претензії не додано документ, що підтверджує сплату ТОВ "НОВА ТРАНС ЮА" на користь ТОВ "ГРІН ФЕКТОРІ ЮА" 83 000,00 грн.

Аналогічні обставини відповідачем викладено у відзиві на позовну заяву, на підставі яких він заперечив проти задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 83 000,00 грн.

Твердження відповідача у відзиві на позовну заяву про те, що виписку з термотестера (логера) неможливо ідентифікувати, як таку, що зроблена з термотестера (логера), який належить замовнику, як і те, що даний пристрій перебував у вантажному автомобілі по всьому маршруту переміщення товару, а також твердження відповідача про відсутність інформації про дату виготовлення та серійний номер термотестера (логера) та те, що виписка термотестера (логера) не засвідчена підписом водія автомобіля, який здійснював дане перевезення, - судом відхиляються як безпідставні з огляду на таке.

Матеріалами справи підтверджується, що виписка з термотестера (логера) була додана до претензії замовника ТОВ "ГРІН ФЕКТОРІ ЮА" №137 від 29.07.2024, надісланої позивачу у зв`язку з пошкодженням товару при перевезенні внаслідок недотримання температурного режиму.

На кожному аркуші виписки з термотестера (логера), як і на графіку температури, вгорі зліва вказано серійний номер термотестера 12696, зазначений заданий діапазон температур між +2С та +4С, що відповідає температурному режиму, узгодженому у Договорі-замовленні на спірне перевезеення, встановлено період вимірювання: 5 хвилин.

Листом №312 від 22.11.2024 замовник ТОВ "ГРІН ФЕКТОРІ ЮА" повідомив позивача про те, що термотестер (серійний номер 12696) було придбано замовником і введено в експлуатацію 06.02.2024, повірки здійснюються один раз на 2 роки. Відтак, станом на час спірного перевезення необхідність проведення повірки не настала, докази технічної несправності термотестера матеріали справи не містять.

Водночас суд звертає увагу, що у Договорі-замовленні, який відповідач погодив, передбачено "наявність термописця у перевізника обов`язково". Відповідач не надав суду доказів наявності у нього термописця, встановленого в автомобілі, який здійснював спірне перевезення. За таких обставин, відповідачем не доведено суду, що під час спірного перевезенння ним підтримувався температурний режим на рівні узгоджених у Договорі-замовленні +2+4 С, а рівно не спростовано наявні в матеріалах справи дані термотестера (логера), який надано для спірного перевезення замовником (вантажовідправником).

Щодо відсутності на виписці термотестера (логера) підпису водія автомобіля, який здійснював спірне перевезеення, суд зазначає, що наявність підпису водія на виписці термотестеру не передбачена умовами Договору-замовлення. Крім того, наявність або відсутність підпису водія на виписці термотестеру жодним чином не спростовує даних, зафіксованих цим пристроєм, щодо не дотримання температурного режиму під час перевезення спірного товару. ТОВ "СІЛЬПО-ФУД" не прийняло до реалізації спірний товар саме у зв`язку із виявленням недотримання температури транспортування та температури товару, що транспортувався.

Твердження відповідача про те, що при підписанні Акту фіксації факту псування товару від 18.07.2024 представник ТОВ "НОВА ТРАНС ЮА" не мав права підписувати цей акт від імені перевізника, оскільки ніякого відношення до перевізника не має, судом відхиляються як безпідставні. Так, з матеріалів справи вбачається, що Акт фіксації факту псування товару від 18.07.2024 складено щодо товару, що поставлявся відповідно до ТТН №№1247, 1248 та згідно з Договором надання транспортних/транспортно-експедиційних послуг № 0101/23-01 від 01.01.2023 За цим договором, укладеним з ТОВ "ГРІН ФЕКТОРІ ЮА", позивач є перевізником. Згідно Договору-замовлення, укладеного між позивачем та відповідачем, позивач є експедитором, а відповідач - перевізником спірного перевезення.

Щодо зауважень відповідача про те, що до підписання Акту розбіжностей по кількості/якості товару від 18.07.2017 не було залучено представника відповідача, судом встановлено наступне. Згідно наявного в матеріалах справи листа замовника ТОВ "ГРІН ФЕКТОРІ ЮА" №312 від 22.11.2024 вбачається, що водій ОСОБА_1 відмовився від підписання виписки термотестера, Акту розбіжностей та Акту фіксації факту псування товару від 18.07.2024.

Відповідно до Договору-замовлення, укладеного між позивачем (експедитор) та відповідачем (перевізник), останній несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу на всьому шляху перевезення і компенсує позивачу повну його вартість у разі пошкодження чи псування через недотримання температурного режиму.

Отже, враховуючи вище встановлені судом обставини справи, позивач довів факт завдання йому відповідачем збитків, обґрунтував їх розмір, довів наявність безпосереднього причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та завданими збитками.

Натомість, відповідачем не доведено відсутності його вини у спричиненні збитків позивачу.

З урахуванням приписів статті 79 ГПК України суд відзначає, що докази, надані на підтвердження обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, є більш вірогідними, ніж докази, надані на їх спростування відповідачем.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Здійснивши оцінку наявних в матеріалах справи доказів в порядку статті 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що позивачем належними і допустимими доказами доведено склад всіх елементів цивільного правопорушення як необхідної умови для застосування такої міри відповідальності до відповідача, як стягнення збитків. Водночас відповідач не довів відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, оцінивши докази у порядку ст. 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "НОВА ТРАНС ЮА" про стягнення з ТОВ "ГАРАНТ ЛОГІСТИК ПЛЮС" збитків у розмірі 83 000,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 3 028,00 грн.

Відповідач у якості додатку до відзиву на позовну заяву подав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які поніс відповідач у зв`язку із розглядом справи у розмірі 30 000,00 грн.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За змістом підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви встановлюються у таких розмірах: майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, за подання до господарського суду позовної заяви в електронній формі (ціна позову 83 000,00 грн) позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (3 028,00 грн х 0,8 = 2 422,40 грн).

В той же час, позивач за звернення до Господарського суду міста Києва сплатив судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 145 від 26.09.2024.

Тобто позивачем при зверненні до суду із даним позовом було надмірно сплачено судовий збір у сумі 605,60 грн (3 028,00 грн - 2 422,40 грн).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, судовий збір у сумі 605,60 грн не підлягає розподілу між сторонами за наслідками розгляду спору у справі № 910/12072/24, а може бути повернутий за клопотанням особи, яка його сплатила - ТОВ "НОВА ТРАНС ЮА" на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Щодо розподілу судового збору, який підлягав сплаті позивачем за звернення до суду із даним позивом, - 2 422,40 грн, то суд відзначає, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи приписи статті 129 ГПК України та задоволення позову повністю, судовий збір у сумі 2 422,40 грн покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позову повністю, у суду відсутні підстави для покладання на позивача витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем.

Керуючись статтями 4, 13, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ ЛОГІСТИК ПЛЮС" (Україна, 04119, м. Київ, вул. Зоологічна, будинок 4А, офіс 139; ідентифікаційний код 38518165) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА ТРАНС ЮА" (Україна, 07401, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул. Мельника Михайла, будинок 4; ідентифікаційний код 44756249) 83 000,00 грн (вісімдесят три тисячі гривень 00 коп.) збитків, 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.

Повне рішення складено 02.01.2025

Суддя Оксана ГУМЕГА