Рішення

від 23.12.2024 по справі 910/4821/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.12.2024Справа № 910/4821/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Андромеда-2014"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Раді"

третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Міжрегіональна будівельна компанія"

про стягнення 4 432 741,54 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: Мазур С.В., ордер серія АА № 1285604; Пермяков М.Ю., керівник;

від відповідача: Межова К.П., ордер серія АХ № 1191015;

від третьої особи: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Андромеда-2014» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Раді» про стягнення 4 432 741,54 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані проведенням відповідачем робіт з реконструкції приміщення без погодження з позивачем, чим завдано шкоди позивачу, а також неповерненням відповідачем приміщення з оренди за Договором оренди нежитлових приміщень № 22/09-01 від 07.09.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, поставлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 03.06.2024.

03.06.2024 представником відповідача подано клопотання про відкладення підготовчого засідання.

У судове засідання 03.06.2024 представники позивача з`явились, представник відповідача не з`явився.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання до 01.07.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.

13.06.2024 представником відповідача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи та відзив на позовну заяву.

01.07.2024 представником позивача подано відповідь на відзив.

У судове засідання 01.07.2024 представники сторін з`явились.

За результатами судового засідання судом оголошено перерву до 29.07.2024.

24.07.2024 представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив.

24.07.2024 представником ТОВ «Будівельна фірма «Міжрегіональна будівельна компанія» подано заяву про залучення до участі у справі в якості третьої особи.

У судове засідання 29.07.2024 представники сторін з`явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2024 залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Міжрегіональна будівельна компанія» в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача та відкладено підготовче засідання на 16.09.2024.

31.07.2024 представником відповідача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

06.08.2024 представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

06.09.2024 представником третьої особи подано письмові пояснення.

13.09.2024 представником позивача подано відповідь на пояснення третьої особи.

У судове засідання 16.09.2024 представники сторін з`явились, представник третьої особи не з`явився.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання до 07.10.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.

04.10.2024 представником третьої особи подано заперечення на відповідь.

04.10.2024 представником відповідача подано заперечення на відповідь на пояснення.

У судове засідання 07.10.2024 представники сторін з`явились, представник третьої особи не з`явився.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання до 04.11.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.

У судове засідання 04.11.2024 представники сторін з`явились, представник третьої особи не з`явився.

За результатами судового засідання 04.11.2024, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 09.12.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.

У судове засідання 09.12.2024 представники сторін з`явились, представник третьої особи не з`явився.

За результатами судового засідання 09.12.2024, судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 23.12.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.

У судове засідання 23.12.2024 представники сторін з`явились, представник третьої особи не з`явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на викладене, оскільки неявка представника третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 23.12.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

07 вересня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Андромеда-2014» (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Раді» (далі - орендар, відповідач) укладено Договір оренди нежитлових приміщень № 22/09-01 (далі - Договір), за умовами якого орендодавець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором передати, а орендар - в порядку та на умовах, визначених цим договором прийняти в строкове платне користування нежитлове приміщення, визначене у п. 1.2 цього договору, для здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 1.2 Договору нежитлові приміщення, які передаються в оренду за цим договором, мають загальну площу 450 кв.м., і розташовані в комплексі адміністративних будівель за адресою: м. Київ, вул. Василя Стуса, 35-37, на 1-му поверсі будівлі під літерою "Д" (далі - "будівля"), що належить орендодавцю на праві власності згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 83146436 від 22.03.2017, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу О.В. Стрельченко, номер запису про право власності 19578419, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1203490280000.

Цільове призначення приміщення: розміщення діагностичного МРТ/КТ/УЗД центру з медичними кабінетами та приміщеннями для пацієнтів, лікарів, працівників компанії. Інші варіанти використання приміщення можливі, але за умови додаткового письмового погодженням з орендодавцем (п. 1.4 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору приміщення, зазначені в п. 1.2 цього договору, передаються орендарю орендодавцем згідно акта приймання-передачі приміщень, який підписується уповноваженими представниками сторін станом на дату фактичної передачі приміщень та є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 2.3 Договору орендар вступає у строкове платне користування приміщенням з дня підписання сторонами акта приймання-передачі. Дата підписання акта приймання-передачі є датою початку оренди. Передача в оренду приміщення не тягне за собою передачу орендарю права власності на це приміщення. Орендар користується приміщенням протягом строку дії цього договору.

У відповідності до п. 2.4 Договору у випадку дострокового розірвання Договору, закінчення терміну його дії або відмови від його продовження, орендар зобов`язаний передати орендодавцю приміщення протягом п`яти календарних днів з моменту закінчення строку оренди за відповідним актом здачі-приймання приміщення з оренди. Протягом визначеного строку орендар зобов`язаний звільнити приміщення та підготувати його до передачі орендодавцеві. Приміщення передається у належному стані, не гірше, ніж на момент передачі його в оренду з врахуванням нормального зносу.

Пунктом 2.5 Договору узгоджено, що приміщення та майно вважаються фактично переданими орендодавцеві з моменту підписання акту здачі-приймання приміщення. У момент підписання цього акту орендар передає орендодавцеві ключі від приміщення. У випадку, якщо орендодавець відмовляється прийняти приміщення чи уникає його прийняття, орендар має право надіслати підписаний з свого боку Акт приймання-передачі приміщення та ключі на визначену в Договорі адресу орендодавця. В такому разі, датою повернення приміщення вважається дата передачі відповідного листа (поштового відправлення) на пошту.

У відповідності до п. 3.1 Договору розмір орендної плати з урахуванням її індексації складає 380,00 грн., в тому числі ПДВ 63,33 грн. за 1 кв.м. орендованого приміщення за місяць. Загальний розмір орендної плати за один місяць оренди приміщення складає 171 000,00 грн., в тому числі ПДВ 28 500,00 грн. Орендна плата за кожний поточний місяць сплачується орендарем не пізніше 5-го числа такого поточного місяця на підставі відповідних рахунків орендодавця.

Згідно з п. 3.2 Договору орендар протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня підписання сторонами цього договору сплачує орендодавцю гарантійний платіж у сумі, що відповідає двократному загальному розміру орендної плати за один місяць оренди приміщення, відповідно до п. 3.1 цього договору, на підставі рахунків орендодавця. Гарантійний платіж, протягом строки дії цього договору, має відповідати сумі двомісячного орендного платежу, встановленого п. 3.1 цього договору та індексується відповідно до п. 3.4 договору. У разі виникнення заборгованості по оплаті платежів визначених у розділі 3 цього договору, гарантійний платіж може бути використано орендодавцем у рахунок її погашення.

Відповідно до п. 3.3 Договору сторони погодили, що на період з 07.09.2022 по 15.01.2023, розмір орендної плати з урахуванням її індексації становить 01,00 грн. в тому числі ПДВ 00,17 грн. за 1 кв.м. орендованого приміщення на місяць. Загальний розмір орендної плати за один місяць оренди приміщення складає 450,00 грн., в тому числі ПДВ 75,00 грн.

Відповідно до п. 3.4 Договору, протягом строку дії цього договору, розмір орендної плати за оренду приміщення індексується (збільшується) відповідно до індексу річної споживчої інфляції за минулий рік, але не більше 15 % від розміру орендної ставки. Орендна ставка за цим договором індексується кожного року, починаючи з 01.02.2024, про що сторони укладають відповідну додаткову угоду.

У п. 3.5 Договору сторони домовились, що на період дії військового стану в Україні, орендна плата сплачується орендарем у розмірі 50 % від ставки зазначеної в п. 3.1 цього договору з урахуванням положень п. 3.4 цього договору.

Відповідно до п. 4.1.6 Договору орендар зобов`язується не проводити перепланування приміщення та капітального ремонту без дозволу орендодавця, а також вживати усіх необхідних заходів для запобігання пошкодженню та псуванню приміщення.

Згідно з п. 4.2.4 Договору орендар має право за письмовим погодженням із орендодавцем за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого приміщення.

У відповідності до п. 6.2 Договору орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю збитки, завдані йому невиконанням та/або неналежним виконанням цього Договору.

Відповідно до п. 6.5 Договору за порушення строків звільнення приміщень орендар сплачує орендодавцю штраф у подвійному розмірі орендної плати з розрахунку добової вартості оренди за кожний день затримки повернення приміщення.

Цей договір вважається укладеним сторонами і набуває чинності, з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31 серпня 2025 року.

Цей договір може бути достроково (до закінчення строку оренди) розірваний орендодавцем виключно в таких випадках: при використанні орендарем орендованого приміщення не за його цільовим призначенням, в тому числі у випадку здачі приміщення в суборенду без попередньої згоди орендодавця; при суттєвому погіршенні технічного або санітарного стану приміщення внаслідок дій (або бездіяльності) орендаря; у випадку повного або часткового руйнування приміщення, вилучення земельної ділянки, на якій розташоване приміщення, що орендується; у випадку недотримання орендарем правил пожежної безпеки, у разі порушення орендарем умов пунктів 4.1.1 - 4.1.15 цього договору, або несплати ним в повному обсязі або частково платежів, передбачених розділом 3 цього договору протягом десяти календарних днів після настання строку оплати. При настанні цих обставин договір припиняє свою дію на третій день після надсилання орендарю відповідного листа-попередження орендодавцем (п. 9.1 та п. 9.4 Договору).

07 вересня 2022 року за Актом № 1 приймання-передачі приміщення орендодавець передав, а орендар прийняв нежитлові приміщення, що знаходяться на першому поверсі будівлі під літерою "Д" (далі - "приміщення"), в комплексі адміністративних будівель, за адресою: м. Київ, вул. Василя Стуса, 35-37. Загальна площа переданих за цим актом приміщень, разом з приміщеннями загального користування, складає 450 кв.м. Приміщення, що передані за цим Актом, знаходяться в належному стані, придатному для їх використання за цільовим призначенням, під здійснення ремонтних та оздоблювальних робіт, для організації діяльності орендаря. Основне обладнання систем кондиціонування вентиляції та протипожежної безпеки змонтоване, приміщення оздоблені силовою мережею та комп`ютерною розводкою.

ТОВ "Раді" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Андромеда-2014", в якому просило:

- визнати відсутнім право ТОВ "Андромеда-2014" на нарахування та стягнення з ТОВ "Раді" орендної плати та експлуатаційних витрат за договором оренди нежитлових приміщень № 22/09-1 від 07.09.2022 з 11.11.2022;

- зобов`язати ТОВ "Андромеда-2014" повернути ТОВ "Раді" гарантійний платіж в сумі 342 000 грн.;

- зобов`язати ТОВ "Андромеда 2014" відшкодувати завдані ТОВ "Раді" збитки в сумі 3 747 139, 17 грн.

Позовні вимоги узагальнено обґрунтовувало доводами про невизнання відповідачем факту припинення укладеного між сторонами договору оренди нежитлових приміщень з 11.11.2022 за його ж власною ініціативою, факту повернення об`єкта з оренди, а також відмовою відповідача від підписання відповідного акта приймання-передачі, від повернення гарантійного платежу, сплаченого позивачем за договором оренди та від відшкодування збитків, завданих позивачеві, які він поніс у зв`язку із залученням великої кількості проєктних, консультаційних та підрядних робіт, необхідних для функціонування діагностичного центру в орендованому приміщенні.

Рішенням Господарського суд міста Києва від 27.06.2023 у справі № 910/2491/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 та постановою Верховного Суду від 29.05.2024, позов задоволено частково, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Андромеда-2014" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Раді" гарантійний платіж в сумі 342 000,00 грн. та судовий збір в розмірі 5 130,00 грн., в іншій частині позову відмовлено.

Звертаючись з даним позовом до суду, ТОВ «Андромеда-2014» зазначає, що оскільки на підставі Договору та за Актом ТОВ «Раді» одержало від ТВО «Андромеда-2014» в оренду приміщення, загальною площею 450 кв.м., які знаходяться на першому поверсі будівлі під літерою «Д», за адресою: м. Київ, вул. Василя Стуса, буд. 35-37, і в період з 10 жовтня 2022 року по 08 листопада 2022 року на замовлення ТОВ «Раді» в приміщеннях проводилися будівельно-ремонтні роботи, пов`язані з переплануванням та зміною конфігурації інтер`єру приміщень, визначені у Висновку експерта № 1007/07/2023 від 27.07.2023 як реконструкція, які ТОВ «Раді» проводило без отримання погодження від ТОВ «Андромеда-2014», що суперечить умовам Договору, у зв`язку з чим, ТОВ «Андромеда-2014» повідомило ТОВ «Раді» про розірвання Договору та вказало на необхідність приведення приміщень в належним стан та подальшого повернення приміщень з оренди шляхом підписання Акту здачі-приймання нежитлових приміщень, чого ТОВ «Раді» виконано не було, приміщення в стан не були повернуті, наслідки несанкціонованих будівельно-ремонтних робіт не були усунуті, чим ТОВ «Андромеда-2014» завдано майнової шкоди (збитків), яка полягає в необхідності проведення відновлювальних ремонтних робіт, необхідних для приведення приміщень в стан, придатний для їх нормального використання для подальшої здачі їх в оренду, в зв`язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача збитки в розмірі 1 863 228,00 грн., розмір яких визначено за результатами будівельно-технічної експертизи.

Також, позивач зазначає, що оскільки дій спрямованих на відновлення приміщення та повернення його з оренди ТОВ «Раді» не вчинило, а отже не виконало належним чином взятого на себе за 2.4 Договору зобов`язання з повернення приміщень з оренди, в зв`язку з чим, позивач на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України просить стягнути з відповідача неустойку в розмірі 2 569 513,54 грн.

Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву зазначає, що судами у справі № 910/2491/23 не досліджувалося питання збитків, завданих ТОВ «Андромеда-2014», а відповідні докази навіть не приймалися до розгляду, а отже позиція позивача про те, що причинно-наслідковий зв`язок між нібито протиправною поведінкою відповідача та нібито завданими збитками позивачу є встановленими в межах судової справи №910/2491/23 та мають силу преюдиційного факту для даної справи є помилковою, оскільки посилання позивача на те, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 по справі №910/2491/23 встановлено причинно-наслідковий зв`язок між діями ТОВ «Раді» та збитками ТОВ «Андромеда-2014» спростовується як, власне, текстом постанови Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 по справі №910/2491/23, так і фактично досліджуваними у вказаному процесі доказами. Відповідач зазначає, що оскільки орендодавець чітко усвідомлював цільове призначення приміщення (МРТ центр з кабінетами та приміщеннями), очевидно надав орендарю пільговий період оренди у 4 місяці (по 1 гривні на місяць) - орендодавець розумів та погоджував проведення ремонтних робіт в цьому приміщенні, при цьому, з п. 3 Акту приймання-передачі приміщення № 1 від 07.09.2022 вбачається, що сторони погодили наступне: «Приміщення, що передані за цим Актом, знаходяться в належному стані, придатному для їх використання за цільовим призначенням, під здійснення ремонтних та оздоблювальних робіт, для організації діяльності Орендаря», а отже з тексту Акту приймання-передачі, підписаного директором орендодавця, М.Ю.Пермяковим, вбачається, що приміщення передавалося орендарю саме під здійснення ремонтних та оздоблювальних робіт, необхідних для здійснення господарської діяльності відповідача. Також відповідач зазначає, що ТОВ «Раді» вело листування з питань ремонту, зокрема про: відсутність зауважень до планування 26.09.2022; рекомендував підрядників 27.09.2022; отримання листів щодо запланованого перепланування приміщення 25.10.2022; встановлення часових проміжків для ремонтних робіт через скарги інших орендарів 01.11.2022, 07.11.2022, з особою на ім`я ОСОБА_1, яку обґрунтовано сприймало як уповноважену особу від орендодавця оскільки: орендоване приміщення, згідно інформації в мережі Інтернет, розташоване в Бізнес-центрі «Хай-Тек Парк» (м. Київ, вул. Василя Стуса, 35-37); згідно інформації, розміщеної на сайті https://smida.gov.ua/, ОСОБА_1 зазначений контактною особою ПрАТ «Хайтек Парк», зареєстрованою за адресою м. Київ, вул. Василя Стуса, 35-37, основною діяльністю якої є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (КВЕД 68.20); з наявного в мережі Інтернет, у відкритому доступі, на сайті WORK.UA резюме ОСОБА_1 (за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1/) вбачається, що ОСОБА_1 мав досвід роботи на посаді Заступника керівника ТОВ «Андромеда-2014» в період з « 2017-05.2023»; в межах справи № 910/2491/23 відповідачем було зроблено адвокатський запит до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з метою отримання інформації щодо наявності/відсутності трудових відносин між відповідачем та ОСОБА_1 і у своїй відповіді Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 06.11.2023 зазначає, що за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та відповідно до поданої ТОВ «Андромеда-2014» звітності гр. ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з зазначеним страхувальником в період з 03.01.2017 по 02.05.2023;вВідповідно до Додатку 5 податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску поданого відповідальними особами ТОВ «Андромеда-2014» за ІІ квартал 2023 року гр. ОСОБА_1 звільнено з посади - заступник директора», а отже, вказана відповідь Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 06.11.2023 підтверджує відомості, вказані у вищезазначеному резюме ОСОБА_1 , зокрема, що ОСОБА_1 у період виникнення спірних правовідносин (вересень 2022 - листопад 2022) працював у ТОВ «Андромеда-2014» на посаді Заступника директора; з метою з`ясування наявності/відсутності у органів управління позивача повноважень на погодження проведення робіт в орендованих приміщеннях, відповідачем через Центр надання адміністративних послуг було отримано копію статуту ТОВ «Андромеда-2014», з якої не вбачається будь-яких обмежень у керівника ТОВ «Андромеда-2014» щодо надання згоди на проведення робіт в орендованих приміщеннях, відсутні будь-які обмеження щодо поширення таких повноважень і на заступника керівника/директора. Також відповідач зазначає, що з доданої позивачем копії Доповідної записки Заступника директора з питань безпеки ТОВ «Андромеда-2014» Тихорського В.В. вбачається наступне: по-перше, позивач був обізнаний про проведення робіт в орендованому приміщенні щонайменше з 14.09.2022 та не висловлював жодних заперечень з цього приводу; по-друге, первинні етапи робіт (обслідування, проведення експертиз тощо) проводились за погодженням/за згодою позивача, оскільки допуск як орендаря, так і працівників підрядної організації надавався охоронцями Позивача, в тому числі, ОСОБА_1 ; по-третє, ОСОБА_1. був безпосередньо присутній під час проведеннях всіх робіт в орендованому приміщенні та був обізнаний про відповідні роботи. Отже, відповідач зазначає, що із взаємного зв`язку наведених вище доказів (Доповідної записки Заступника директора з питань безпеки ТОВ «Андромеда-2014», резюме ОСОБА_1 , відповіді ГУ Пенсійного фонду України в м. Києві від 06.11.2023, статуту ТОВ «Андромеда-2014») у їх сукупності, застосовуючи категорії стандартів доказування, можна дійти до обґрунтованого висновку, що обставини про обізнаність орендодавця з проведенням Відповідачем ремонтних робіт ще з вересня 2022 року та наявність у ОСОБА_1. повноважень на погодження виконання робіт в орендованих приміщеннях і означені докази не досліджувалися судами під час розгляду справи №910/2491/23. Як зазначає відповідач, після закінчення Договору оренди орендодавець не складав дефектний акт про виявлені недоліки орендованого майна, що надало б суду можливість переконатися у тому, що станом на листопад 2022 року приміщення взагалі мало якісь конкретні недоліки; орендодавець не звертався до орендаря з пропозицією скласти дефектний акт відразу після розірвання договору оренди та не заявляв жодної обґрунтованої суми збитків до відшкодування, а отже, в матеріалах позовної заяви немає жодного доказу, який підтверджував би той факт, що стан приміщення на момент здійснення його огляду судовим експертом у червні 2023 року, відповідав стану приміщення на момент розірвання договору оренди у листопаді 2022 року та відповідно починаючи з листопада 2022, позивач мав змогу втручатися у конструкції приміщення самостійно або здати таке приміщення в оренду третім особам, жодних доказів, які б свідчили, що стан приміщення не змінився з листопада 2022 по липень 2023 до позовної заяви не надано, натомість, як встановлено Верховним Судом в межах розгляду справи № 910/2491/23 ТОВ «Раді» направило ТОВ «Андромеда-2014» лист вих. № 01/30-11, до якого додав підписаний зі свого боку акт приймання-передачі об`єкта оренди, від підписання якого ухилилося саме ТОВ "Анромеда-2014" (змінивши свою позицію щодо дострокового розірвання Договору оренди), а отже враховуючи те, що з 11.11.2022 ТОВ «Раді» втратило доступ до орендованих приміщень, а від підписання акту приймання-передачі об`єкта оренди ухиляється саме позивач. При цьому, відповідач зазначає, що передбачений пунктом 5.6 Договору оренди вид відповідальності застосовується саме у разі порушення орендарем строків звільнення приміщень, а жодних доказів того, що ТОВ «Раді» користувалося орендними приміщеннями після розірвання договору оренди з ініціативи орендодавця - матеріали справи не містять. Таким чином, відповідач зазначає, що оскільки ТОВ «Раді» з 11.11.2022 не користується об`єктом оренди, що не заперечується і самим позивачем, який власне, і позбавив відповідача фізичного доступу до об`єкта оренди, а отже у даному випадку відсутній факт неправомірного користування орендарем приміщенням після закінчення строку дії договору - тому вимога про стягнення неустойки з відповідача є необґрунтованою, та базується виключно на маніпулюванні позивачем фактом не підписання акту приймання-передачі об`єкта оренди з боку самого ж позивача.

Третя особа в свою чергу, у письмових поясненнях зазначає, що ремонтні роботи проводилися на підставі технічного звіту, виконаного ТОВ «Проектстудія», яким визначено можливість виконання робіт із врахуванням особливостей приміщення, його конструкцій та перегородок, без проведення капітального ремонту та втручання у несучі конструкції відповідного приміщення. Третя особа зазначає, що перед початком ремонтних робіт та отримання доступу до приміщення між ТОВ «Будівельна фірма «Міжрегіональна будівельна компанія» та ТОВ «Андромеда-2014» підписано Акт передачі прийомки приладів обліку води, в якому чітко вказано, що ТОВ «Андромеда-2014» передав, а ТОВ «Будівельна фірма «Міжрегіональна будівельна компанія» прийняло точку підключення збору води для виконання будівельно-монтажних робіт за проектом «Діагностичний центр» в адміністративній будівлі за адресою: м. Київ, вул. Василя Стуса, 35/37, який погоджено директором ТОВ «Андромеда-2014» М.Ю. Пермяковим та підписано головним інженером ТОВ «Андромеда-2014» С.А.Криловим, а також відповідальними посадовими особами ТОВ «Андромеда-2014» проводився інструктаж працівників ТОВ «Будівельна фірма «Міжрегіональна будівельна компанія» з безпеки праці та протипожежної безпеки. Також, третя особа зазначає, що надання доступу до приміщень та обізнаність ТВО «Андромеда-2014» про виконання будівельних робіт підтверджується Актом-допуском на виконання будівельно-монтажних робіт на території діючого підприємства від 27.10.2022, підписаного головним інженером ТОВ «Андромеда-2014» Криловим С.А. та відповідальним представником ТОВ «БФ «МБК» Пісковицем А.Ф.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частинами 1, 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 526 ЦК України і статтею 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Статтею 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною третьою статті 651 ЦК України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до частини другої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

У п. 64 постанови Верховного Суду від 29.05.2024 у справі № 910/2491/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Раді" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Андромеда-2014" про визнання відсутнім права та стягнення 4 089 139,17 грн. встановлено наступне: «Оскільки у спірних правовідносинах відповідний лист-попередження про припинення Договору оренди був надісланий орендодавцем орендарю 08.11.2022, орендар заперечень щодо розірвання договору не висловив, а наполіг лише на поверненні гарантійного платежу та необхідності узгодження суми збитків, завданих одностороннім розірванням правочину, висновки судів попередніх інстанцій про те, що Договір оренди припинив свою дію 11.11.2022 є обґрунтованими та такими, що зроблені з правильним застосуванням наведених правових норм.».

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 по справі №910/9823/17.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Вказану правову позицію викладено у постанові від 03.07.2018 Великої палати Верховного Суду по справі №917/1345/17.

При цьому, суд зазначає, що преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення Суду у справах Христов проти України, no. 24465/04, від 19.02.2009, Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008).

Отже, у справі № 910/2491/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Раді" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Андромеда-2014" про визнання відсутнім права та стягнення 4 089 139,17 грн. встановлено обставини щодо припинення дії Договору 11.11.2022.

Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Невиконання наймачем обов`язку щодо поверненні речі є підставою для виникнення права наймодавця на застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який прострочив виконання обов`язку щодо повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до частини другої статті 785 ЦК України.

Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди, і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України обов`язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди, та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.

Тобто, судам необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постановах від 09.09.2019 у справі №910/16362/18, від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18 та Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17.

До предмета доказування при вирішенні спорів щодо стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди входять обставини, пов`язані з невжиттям орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин, за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисним ухиленням орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утриманням орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджанням орендарем у доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутністю з боку орендодавця бездіяльності та невчиненням ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.

Обставини вчинення орендарем дій з повернення орендованого майна та відсутність у нього умислу на ухилення від повернення об`єкта оренди виключають можливість застосування орендодавцем до орендаря відповідальності у вигляді неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України.

Аналогічну правову позицію викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 08.05.2018 у справі № 910/1806/17, Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17 та у постанові КГСВС від 24.09.2020 у справі № 922/2665/17.

У відповідності до п. 2.4 Договору у випадку дострокового розірвання Договору, закінчення терміну його дії або відмови від його продовження, орендар зобов`язаний передати орендодавцю приміщення протягом п`яти календарних днів з моменту закінчення строку оренди за відповідним актом здачі-приймання приміщення з оренди. Протягом визначеного строку орендар зобов`язаний звільнити приміщення та підготувати його до передачі орендодавцеві. Приміщення передається у належному стані, не гірше, ніж на момент передачі його в оренду з врахуванням нормального зносу.

Пунктом 2.5 Договору узгоджено, що приміщення та майно вважаються фактично переданими орендодавцеві з моменту підписання акту здачі-приймання приміщення. У момент підписання цього акту орендар передає орендодавцеві ключі від приміщення. У випадку, якщо орендодавець відмовляється прийняти приміщення чи уникає його прийняття, орендар має право надіслати підписаний з свого боку Акт приймання-передачі приміщення та ключі на визначену в Договорі адресу орендодавця. В такому разі, датою повернення приміщення вважається дата передачі відповідного листа (поштового відправлення) на пошту.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач на підставі п. 2.5 Договору надіслав 30.11.2022 позивачу лист вих. № 01/30-11, до якого долучив підписаний зі свого боку Акт приймання-передачі приміщення від 08.11.2022, у відповідь на який, позивач Листом вих. № 22/12-21 від 01.12.2022 повідомив відповідача, що вважає надісланий проект Акту приймання-передачі приміщення передчасним та таким, що не несе жодних юридичних наслідків для сторін Договору, оскільки останній у відповідності до п. 9.7 Договору має припинити свою дію через 185 днів з дня направлення Листа ТОВ «Андромеда-2014» № 22/11-18 від 24.11.2022.

Однак, як вже зазначалось судом, у справі № 910/2491/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Раді" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Андромеда-2014" про визнання відсутнім права та стягнення 4 089 139,17 грн. встановлено обставини щодо припинення дії Договору 11.11.2022, а отже заперечення позивача проти прийняття приміщення з оренди, є фактично ухиленням від прийняття орендованого майна з оренди, в зв`язку з чим, відповідач правомірно повернув приміщення з оренди шляхом направлення Акту приймання-передачі приміщення засобами поштового зв`язку.

Наведене узгоджується з п. 66 постанови Верховного Суду від 29.05.2024 у справі № 910/2491/23, у якому зазначено: «Більше того, судами у цій справі також було встановлено, що 30.11.2022 Позивач направив Відповідачу лист вих. № 01/30-11, до якого додав підписаний зі свого боку акт приймання-передачі об`єкта оренди, від підписання якого ухилилося саме ТОВ "Анромеда-2014" (змінивши свою позицію щодо дострокового розірвання Договору оренди), а тому заперечення скаржником законності судових рішень з підстав не підписання акта приймання-передачі майна з оренди є безпідставними та декларативними.».

Суд також враховує, що у пунктах 4-7 постанови Верховного Суду від 29.05.2024 у справі № 910/2491/23 вже надавалась оцінка доводам ТОВ «Андромаде-2014», які покладені в основу цього позову, за результатами яких Верховним Судом зазначено наступне: «ТОВ "Андромеда-2014" з рішеннями судів не погодилось і звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій поставило питання щодо моменту припинення, укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна. Позиція Відповідача полягала в тому, що згідно з приписами частини другої статті 795 Цивільного кодексу України договір оренди будівлі або іншої капітальної споруди припиняється з моменту підписання сторонами відповідного акта приймання-передачі майна, тоді як суди попередніх інстанцій такий момент пов`язали із направленням орендодавцем орендарю повідомлення про розірвання договору оренди.

Здійснюючи касаційне провадження у цій справі, Верховний Суд констатував, що у статті 795 Цивільного кодексу України законодавець дійсно передбачив загальне правило, за яким визначається як початок, так і припинення договірних правовідносин з оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини). Згідно з цим правилом фактом початку та відповідно припинення правовідносин є підписання акта приймання-передачі нерухомого майна як від орендаря до орендодавця, так і від орендодавця до орендаря.

Водночас врахувавши правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16.05.2018 у справі № 127/14633/16-ц суд касаційної інстанції підкреслив, що сторони можуть установити й інший момент відліку строку, однак цю обставину вони повинні узгодити та викласти у договорі оренди.

Оскільки суди попередніх інстанцій встановили, що умовами, укладеного між Позивачем і Відповідачем договору оренди було передбачено, що при настанні обставин, які є підставою для дострокового розірвання договору зі сторони орендодавця договір припиняє свою дію на третій день після надсилання орендарю відповідного листа-попередження, їх висновки про те, що укладений між сторонами договір оренди припинив свою дію на третій день після надсилання ТОВ "Анромеда-2014" відповідного попередження ТОВ "Раді" про припинення договору оренди Верховний Суд визнав підставними та правомірними. Окремо суд касаційної інстанції відмітив і те, що непідписання відповідного акта приймання-передачі майна з оренди у спірних правовідносинах відбулося внаслідок дій самого орендодавця.».

Отже, як встановлено судом вище, відповідачем після закінчення дії договору оренди звільнено орендоване приміщення та вчинялись дії щодо повернення майна за актом приймання-передачі, а тому відсутній умисел на ухилення від повернення об`єкта оренди, що виключає можливість застосування до відповідача відповідальності у вигляді неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, що узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 29.05.2024 у справі № 910/2491/23.

При цьому, у. 70 означеної постанови також зазначено: «Водночас судами попередніх інстанцій встановлено, що Позивач сплатив передбачену Договором оренди орендну плату та вартість експлуатаційних витрат за весь час користування приміщенням у повному обсязі, а тому їх висновки про те, що гарантійний платіж підлягає поверненню ТОВ "Раді" також відповідають правовим нормам та умовам, укладеного між сторонами Договору оренди.».

З огляду на викладене позовна вимога щодо стягнення з відповідача 2 569 513,54 грн. неустойки передбаченої ст. 785 ЦК України є безпідставною, не доведеною належними доказами та такою, що задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги позивача про стягнення 1 863 228,00 грн. збитків суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника, збитками та вини.

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України.

Обов`язковими умовами покладення відповідності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв`язку між діями особи та збитками, які складають об`єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Отже, зменшення майнових благ внаслідок неправомірних дій наступає об`єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання зобов`язань.

Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов`язань - причиною. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань (виключає його відповідальність).

Отже, відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляду відшкодування збитків не наступає.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Враховуючи норми ч. 4 ст. 623 ЦК України, на кредитора покладений обов`язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов`язання. При цьому кредитор повинен не тільки точно підрахувати розмір збитків, але і підтвердити їх документально. При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов`язання було виконано боржником належним чином.

Таким чином, позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування, а також, на позивача покладено обов`язок доведення того факту, що ці доходи (вигода) не є абстрактними.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Частинами 2 та 3 ст.80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Я вбачається з матеріалів справи, 15.06.2023 позивач звернуся до відповідача із Листом вих. № б/н від 15.06.2023, у якому зазначив, що позивачу була завдана майнова шкода (збитки) у зв`язку зі самовільними діями, спрямованими на перепланування та реконструкцію нежитлових приміщень, привівши їх в стан непридатний до використання, в зв`язку з чим, запропонував взяти участь в експертному дослідженні 20.06.2023.

Означений Лист було створено та направлено відповідачу більш ніж через пів року від дати закінчення строку дії Договору та відповідно повернення приміщення з оренди.

Зокрема, в обґрунтування власної позиції щодо завдання відповідачем збитків, позивачем надано Висновок експерта № 1007/07/2023 від 27.07.2023, відповідно до якого:

1) Вид будівельних робіт, які фактично виконані у групі приміщень будівлі за адресою: м. Київ, вул. В.Стуса, 35-37, площею 450 кв.м., яке належить на праві власності ТОВ «Андромеда-2014» відносяться до реконструкції;

2) Технічний стан конструктивних (несучих та огороджувальних) елементів у групі приміщень будівлі за адресою: м. Київ, вул. В.Стуса, 35-37, площею 450 кв.м., яке належить на праві власності ТОВ «Андромеда-2014» та є об`єктами дослідження, відносять до категорії технічного стану « 2» задовільний. В приміщення наявні незавершені будівельні роботи, в тому числі, яка мають ознаки втручання в несучі конструкції будівлі.

Також, позивачем надано Висновок експерта № 1046/10/2023 від 17.10.2023 відповідно до якого, згідно проведеного розрахунку вартість ремонтно-будівельних робіт відповідно проектного рішення, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень унаслідок механічного впливу, для відновлення несучої здатності перекриття у приміщенні будівлі за адресою: м. Київ, вул. Василя Стуса, буд. № 35-37 площею 450 кв.м., яке належить на праві власності ТОВ «Андромеда-2014» становить 1 863 228,00 грн.

Водночас, як вбачається з наявного в матеріалах справи Акту приймання-передачі приміщення № 1 від 07.09.2022, за яким приміщення площею 450 кв.м. було прийнято в оренду відповідачем, приміщення передавалось під здійснення ремонтних та оздоблювальних робіт, тобто перебувало фактично в стані, використання в якому без проведення ремонтних робіт було неможливе.

Жодних доказів того, що приміщення перебувало в іншому стані, аніж із незавершеними будівельним роботами, в тому числі, із ознаками втручання в несучі конструкції будівлі на момент передачі його позивачем в оренду, матеріали справи не містять, при цьому, як на момент передачі означеного приміщення, так і на момент повернення його з оренди, означене приміщення потребувало ремонтних робіт.

Наведене також спростовує твердження позивача про неможливість використання нежилого приміщення без проведення відновлювальних ремонтних робіт, необхідних для приведення приміщень в стан, придатний для їх нормального використання для подальшої здачі їх в оренду, оскільки означене приміщення і до передачі в оренду відповідачу, перебувало в стані, який потребував проведення ремонтних робіт для його використання.

Більше того, фіксація стану приміщення, повернутого з оренди, була проведена 20.06.2023, тобто більш ніж через пів року після повернення приміщення відповідачем.

Отже, оскільки сторони не складали переліку складових приміщень, як на момент передання приміщення в оренду, так і на момент припинення Договору, не давали опису їх попереднього стану чи наявних пошкоджень - неможливо встановити чи були спричинені пошкодження приміщенню відповідачем, чи такі пошкодження вже були наявні в приміщенні до підписання договору між сторонами.

Також позивачем не надано обґрунтованих доказів того, що відновлювальний ремонт приміщення, вартість якого розрахована відповідно до висновку, відновить приміщення саме до того стану, в якому воно передавалось в оренду відповідачу.

З урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи, суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що у позивача виникло право вимоги відшкодування збитків.

Враховуючи не доведення позивачем складу цивільного правопорушення (збитків, порушення договірних зобов`язань, причинно-наслідкового зв`язку між діями та понесеними збитками), відсутні підстави для стягнення збитків, як правового наслідку порушення зобов`язання, відповідно до ст.ст. 22, 611 ЦК України та ст.ст. 224, 225 ГК України.

При цьому, оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 06.01.2025

Суддя О.А. Грєхова