Рішення

від 23.12.2024 по справі 910/7683/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.12.2024Справа № 910/7683/24Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київеско"

до Національної академії внутрішніх справ

треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство внутрішніх справа України, Національна поліція України, Міністерство економіки України, Департамент поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України "Лють", Державна установа "Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України"

про стягнення 3 080 870,42 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: Острянко М.М., в порядку самопредставництва;

від відповідача: Підгородський Б.М., в порядку самопредставницва, Лагода В.В., ордер серія АА № 1467332;

від третьої особи 1: Ільницька Л.В., в порядку самопредставництва;

від третьої особи 2: Чугай О.О., в порядку самопредставництва;

від третьої особи 3: Івашковський Д.В., в порядку самопредставництва;

від третьої особи 4: не з`явився;

від третьої особи 5: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київеско» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Національної академії внутрішніх справ про стягнення 3 080 870,42 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Енергосервісним договором № П-605 від 07.09.2020, в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, поставлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 22.07.2024.

08.07.2024 представником позивача подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

10.07.2024 представником відповідача подано відзив на позовну заяву.

15.07.2024 представником позивача подано відповідь на відзив.

У судове засідання 22.07.2024 представники сторін з`явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 залучено до участі у справі Міністерство внутрішніх справа України, Національну поліцію України, Міністерство економіки України, Департамент поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють», Державну установу «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» в якості третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, підготовче засідання відкладено на 09.09.2024.

05.08.2024 представником третьої особи 4 подано письмові пояснення.

05.08.2024 представником третьої особи 3 подано письмові пояснення.

12.08.2024 представником третьої особи 5 подано письмові пояснення.

14.08.2024 представником третьої особи 1 подано письмові пояснення.

15.08.2024 представником позивача подано відповідь на письмові пояснення третьої особи.

16.08.2024 представником позивача подано відповіді на письмові пояснення третіх осіб, заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судове засідання 09.09.2024 представники третіх осіб 4 та 5 не з`явились, представники інших учасників справи з`явились.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання до 07.10.2024.

30.09.2024 представником відповідача подано відповіді на пояснення третіх осіб 1, 2, 4 та 5.

30.09.2024 представником позивача подано заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

07.10.2024 представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

07.10.2024 представником третьої особи 2 подано додаткові письмові пояснення.

У судове засідання 07.10.2024 представники третіх осіб 3-5 не з`явились, представники інших учасників справи з`явились.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання до 04.11.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.

04.11.2024 представником відповідача подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судове засідання 04.11.2024 представники третіх осіб 4 та 5 не з`явились, представники інших учасників справи з`явились.

Враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.12.2024.

22.11.2024 представником позивача подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

02.12.2024 представником відповідача подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судове засідання 02.12.2024 представники третіх осіб 4 та 5 не з`явились, представники інших учасників справи з`явились.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 23.12.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.

19.12.2024 представником відповідача подано додаткові пояснення.

20.12.2024 представником позивача подано відповідь на додаткові пояснення відповідача.

У судове засідання 23.12.2024 представники позивача, відповідача та третіх осіб 1-3 з`явились, представник третіх осіб 4-5 не з`явились, про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

При цьому, третя особа 4 у поданих поясненнях по суті спору, розгляд справи просила здійснювати за відсутності представника останньої.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на викладене, оскільки неявка представників третіх осіб 4 та 5 не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача проти позову заперечили, з підстав викладених у відзиві.

Представники третіх осіб надали усні пояснення по суті спору.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 23.12.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, представників позивача, відповідача та третьої особи 1, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

07 вересня 2020 року між Національною академією внутрішніх справ (далі - замовник, відповідач), в оперативному управлінні або господарському віданні якого перебуває об`єкт енергосервісу, та Товариство з обмеженою відповідальністю «Київеско» (далі - виконавець, позивач) укладено Енергосервісний договір № П-605 (далі - Договір), предметом якого є здійснення виконавцем енергосервісу комплексу споруд Навчально-наукового інституту № 3 за адресою: м. Київ, вул. Колекторна, 4 (далі - енергосервіс), оплата якого здійснюється за рахунок досягнутого в результаті здійснення енергосервісу скорочення замовником та/або споживання теплової енергії порівняно із споживанням (витратами) за відсутності енергосервісу. Енергосервісом є комплекс технічних та організаційних енергозберігаючих (енергоефективних) та інших заходів енергосервісу, перелік яких наведено у Додатку № 1. Енергосервісний договір розроблено відповідно до вимог Примірного енергосервісного договору, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 845.

Ціна Договору становить 16 374 519,54 грн., в тому числі податок на додану вартість становить 2 729 086,59 грн. (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору характеристика об`єкта енергосервісу, режими та умови використання теплової енергії на об`єкті енергосервісу наведено у Додатку № 2.

Строк дії Договору становить 10 років 203 дні, з 07.09.2020 до 29.03.2031.

Договір набирає чинності з дати його укладення та діє в частині надання послуг енергосервісу відповідно до Додатку 1 до 31.10.2030.

Дія Договору припиняється достроково у разі, коли сукупна сума виплат (платежів) за Договором досягла ціни Договору, визначеної пунктом 2 Договору (пункти 6.1-6.3 Договору).

У пунктах 7.1-7.4 Договору узгоджено, що оплата за Договором здійснюється замовником за рахунок суми скорочення споживання та/або витрат замовника на оплату теплової енергії порівняно із споживанням та/або витратами на оплату теплової енергії за відсутності таких заходів (як передбачено частиною п`ятою статті 5 Закону України «Про запровадження нових інвестиційних можливостей, гарантування прав та законних інтересів суб`єктів підприємницької діяльності для проведення масштабної енергомодернізації») за відповідний період на підставі тарифів, що діяли у період, за який здійснюється оплата.

Сума скорочення витрат замовника визначається як різниця між базовим рівнем споживання теплової енергії, та фактичним рівнем споживання теплової енергії, скорегованим із врахуванням зміни факторів, що впивають на обсяг тепло споживання помножена на тариф на оплату теплової енергії, що діяв на період, за який здійснюється оплата.

Оплата за Договором здійснюється щомісяця.

Щорічний платіж визначається як сума платежів за розрахункові періоди.

Згідно з п. 7.5 Договору платіж за розрахунковий період визначається формулою:

- фіксований відсоток суми скорочення витрат замовника на оплату теплової енергії, що підлягає до сплати виконавцю відповідно до пункту 7.6 Договору, %;

- базовий рівень загального споживання теплової енергії, Гкал;

- фактичний рівень загального споживання теплової енергії, що визначається за даними приладів обліку скорегованими із врахуванням факторів, що впливають на обсяг тепло споживання (зміна середньодобової температури зовнішнього повітря та тривалості опалювального періоду; зміна режиму роботи установи та кількості споживачів енергоресурсів; зміна площі та призначення приміщень і інше) Гкал;

- тариф на теплову енергію, що діє на кінець відповідного розрахункового періоду, грн./Гкал.

Відповідно до пунктів 7.6-7.8 Договору фіксований відсоток суми скорочення витрат замовника на оплату теплової енергії, що підлягає до сплати виконавцю за Договором становить 95%.

Оплата за Договором здійснюється замовником протягом 5 робочих днів з дати підписання акту про виконання зобов`язань відповідно до пункту 8.6 Договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

За згодою сторін, акт про виконання зобов`язань може складатися за декілька розрахункових періодів. До такого Акту додаються протоколи розрахунків скорочення рівня споживання теплової енергії, щодо кожного розрахункового періоду окремо.

Згідно з п. 8.3 Договору для перевірки та підтвердження фактичного скорочення рівня споживання теплової енергії та/або витрат в результаті впровадження енергосервісу за розрахунковий період виконавець протягом п`яти робочих днів після закінчення розрахункового періоду надсилає замовникові акт про виконання зобов`язань та протокол розрахунків скорочення рівня споживання теплової енергії за формою згідно з Додатками 9,10.

У пунктах 8.5-8.7 Договору узгоджено, що замовник розглядає і підписує акт про виконання зобов`язань протягом трьох робочих днів з дня його надходження.

Акт про виконання зобов`язань підписується сторонами та скріплюється печаткою (за наявності). Такий акт є підставою для здійснення платежів за Договором.

У випадку, якщо замовник протягом 3 робочих днів з дня надходження Акту про виконання зобов`язань, безпідставно (без вказівки в письмовому вигляді причин, які не дозволяють фактично або юридично здійснити підписання Акту пр. виконання зобов`язань) не підпише Акт про виконання зобов`язань, то такий Акт про виконання зобов`язань вважається погодженим та підписаним замовником, а платіж за відповідний розрахунковий період повинен бути сплачений виконавцю протягом 5 робочих днів на підставі рахунку виконавця.

За умовами п. 9.3 Договору замовник зобов`язаний, зокрема у разі переходу (передачі) прав (повноважень) щодо сплати за цим Договором, забезпечити процедуру належного переукладення цього Договору із залученням сторони, що набула права (повноваження) на сплату за цим Договором, зокрема шляхом укладення додаткових угод.

У пункті 12.5 Договору узгоджено, що після закінчення строку дії Договору замовник (в особі Національної академії внутрішніх справ) набуває право власності без додаткової плати на все майно, утворене (встановлене) за цим Договором.

Відповідно до п. 12.7 Договору право власності на обладнання (матеріали) переходить до замовника (в особі Національної академії внутрішніх справ) на підставі:

- дострокового припинення цього Договору (за умов виплати замовником в повному обсязі усіх платежів (ціни договору, штрафних санкцій, відшкодувань та компенсацій), що належать до сплати виконавцю за цим Договором;

- закінчення строку цього Договору після виплати замовником в повному обсязі усіх платежів (ціни договору, штрафних санкцій, відшкодувань та компенсацій), що належать до сплати виконавцю за цим Договором;

- дострокового розірвання цього Договору після сплати замовником усіх платежів (ціни договору, штрафних санкцій, відшкодувань та компенсацій), що належать до сплати виконавцю у зв`язку з достроковим розірвання цього Договору).

У відповідності до п. 15.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором, якщо це стало наслідком обстави непереборної сили - стихійних лих, повеней, посухи, землетрусів, ураганів, злив, підтоплення, заморозків, раптових пошкоджень і поломок на об`єкті, які сталися з причин зовнішніх факторів, але не через неграмотність персоналу (некваліфікованих дій персоналу), війни, путчу, виробничого страйку, громадських хвилювань і інших обставин, що не залежать від волі сторін (далі - форс-мажорних обставин) і їх наслідків, які безпосередньо впливають на виконання Договору.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що починаючи з розрахункового періоду - березня 2023 року відповідач припинив платежі за енергосервіс, а також почав ухилятись від підписання отриманих актів про виконання зобов`язань з енергосервісу та доданих до них протоколів розрахунків за розрахункові періоди березень і квітень 2023 року, в зв`язку з чим позивач повторно направив відповідачу акти про виконання зобов`язань за енергосервісом та протоколи розрахунків скорочення рівня споживання теплової енергії на об`єкті енергосервісу за періоди з березня по червень 2023 року, на загальну суму 677 462,09 грн., в тому числі: за березень 2023 року на суму 371 549,01 грн., за квітень 2023 року на суму 147 467,48 грн., за травень 2023 року на суму 91 936,85 грн. і за червень 2023 року на суму 66 508,75 грн., які отримані відповідачем 27.07.2023, у відповідь на які, відповідач Листом від 02.08.2023 №46/05/2570 відмовив у підписанні отриманих актів, пославшись на те, що з 24.02.2023 увесь комплекс будівель і споруд, розташованих за адресою м. Київ, вул. Колекторна, 4 не перебуває у власності (користуванні, оперативному управлінні, господарському віданні тощо) відповідача і, як наслідок, відповідач не несе та не може нести будь-яких фінансових зобов`язань (витрат) на утримання зазначеного нерухомого майна, в тому числі щодо здійснення енергосервісу, що за твердженням відповідача є форс-мажорною обставиною яка фактично та юридично унеможливлює здійснення підписання та подальшу оплату надісланих позивачем актів зі сторони відповідача. До означеного листа відповідач також додав ксерокопію листа від 01.08.2023 №46/01/968м, адресованого заступнику міністра внутрішніх справ України, з клопотанням опрацювати питання щодо заміни сторони енергосервісного договору.

Позивач зазначає, що незважаючи на зміну балансоутримувача об`єкту енергосервісу його експлуатація продовжується, об`єкт енергосервісу продовжує споживання теплової енергії на опалення і гаряче водопостачання, а енергоефективні заходи, впроваджені позивачем на об`єкті енергосервісу, призводять до отримання економії споживання теплової енергії об`єктом енергосервісу порівняно з базовими показниками споживання, які встановлені у додатку 3 до енергосервісного договору. Отже, позивач зазначає, що послуга енергосервісу продовжує споживатись відповідачем у процесі здійснення енергосервісу позивачем одночасно із споживанням теплової енергії об`єктом енергосервісу та відповідно послуги енергосервісу продовжують надаватись позивачем.

Листом від 06.09.2023 №172 позивач направив відповідачу рахунок №25 на оплату за енергосервіс у сумі 677 462,09 грн. (за період з березня по червень 2023 року),

12.12.2023 позивач разом з супровідним листом від 11.12.2023 №223 надіслав відповідачу акт про виконання зобов`язань за енергосервісом та протокол розрахунків до нього за листопад 2023 року на суму 536 591,80 грн.

Окрім того, зважаючи на те, що акти за березень - червень 2023 року не були підписані відповідачем і не була здійснена оплата за енергосервіс за вказаний період, позивач склав і надіслав відповідачу зведений акт за енергосервісом за період з березня по листопад 2023 року на загальну суму 1 214 053,89 грн. Також до листа позивачем було додано три різні рахунки на оплату за енергосервіс (рахунок на оплату № 5 від 06.09.2023 на суму 677 462,09 грн. (плата за енергосервіс за період з березня по червень 2023 року), рахунок на оплату №7 від 11.12.2023 на суму 536591,80 грн. (плата за енергосервіс за листопад 2023 року) і рахунок на оплату №8 від 11.12.2023 на суму 1 214 053,89 грн. (плата за енергосервіс за період з березня по листопад 2023 року)), які були отримані відповідачем 28.12.2023.

02.02.2024 позивач разом з супровідним листом від 01.02.2024 №15 направив відповідачу акт про виконання зобов`язань за грудень 2023 року на суму 342 575,32 грн., протокол розрахунків до нього, а також рахунки на оплату за послуги енергосервісу за березень - грудень 2023 року, які отримано відповідачем 06.02.2024.

Листом від 01.04.2024 №79 позивач направив відповідачу акт про виконання зобов`язань за енергосервісом (зведений за січень і лютий 2024 року) на загальну суму 758 797,90 грн., в тому числі 410 332,98 грн. за січень 2024 року і 348 464,92 грн. за лютий 2024 року, з протоколами розрахунків, а також рахунок №3 від 01.04.2024 на оплату за енергосервіс на суму 758 797,90 грн.

Разом з листом від 11.04.2024 №104 позивач надав відповідачу акт про виконання зобов`язань за енергосервісом за березень 2024 року на суму 719 347,63 грн., з протоколом розрахунків і рахунком на оплату.

14.05.2024 позивач отримав лист відповідача від 26.04.2024 №46/05/2726, яким відповідач відмовив у підписанні актів за енергосервісом за січень, лютий і березень 2024 року та в оплаті за спожиті послуги енергосервісу з підстав того, що нерухоме майно за адресою м. Київ, вул. Колекторна, 4 з 22.02.2023 не перебуває на балансі відповідача.

Таким чином, позивач зазначає, що відповідач безпідставно ухилився або прямо відмовився від підписання отриманих від позивача актів про виконання зобов`язань за енергосервісом, протоколів розрахунків до них на загальну суму 3 034 774,74 грн. за наступні розрахункові періоди (місяці): березень 2023 року на суму 371 549,01 грн.; квітень 2023 року на суму 147 467,48 грн.; травень 2023 року на суму 91 936,85 грн.; червень 2023 року на суму 66 508,75 грн.; листопад 2023 року на суму 536 591,90 грн.; грудень 2023 року на суму 342 575,39 грн.; січень 2024 року на суму 410 332,98 грн.; лютий 2024 року на суму 348 464,92 грн.; березень 2024 року на суму 719 347,62 грн., та не здійснив оплату за послуги енергосервісу за вказані вище розрахункові періоди, в зв`язку з чим позивач вимушений був звернутись до суду з даним позовом.

Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення територіального органу Національної поліції» від 13.01.2023 № 30 утворено Департамент поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють», для належного виконання яким своїх функцій, Міністерством внутрішніх справ України та Національною поліцією України, відповідно до наказу МВС України від 22.02.2023 № 92 та наказу НПУ від 25.07.2023 № 679, вирішено передати нерухоме майно в кількості 16 інвентарних об`єктів за адресою м. Київ, вул. Колекторна, буд. 4 з балансу Національної академії внутрішніх справ до сфери управління Національної поліції України на баланс Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» та, в подальшому, в оперативне управління Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють». Відповідач зазначає, що враховуючи те, що наказом МВС України вирішено передати об`єкт енергосервісу з балансу НАВС на баланс ДУ «ЦОП НПУ», що впливає на виконання умов Договору, відповідач листом від 04.05.2023 № 46/05/1430 попередньо запропоновано позивачу розірвати Енергосервісний договір від 07.09.2020 № П-605 та одночасно підняте питання щодо можливості зміни замовника за договором, а також, з метою вирішення та урегулювання питання подальшого виконання Договору та заміни сторони договору (з НАВС на ДПОП «ОШБ «ЛЮТЬ»), академією, листом від 01.08.2023 № 46/05/968м «Про заміну сторони енергосерівсного договору» звернулась до МВС України з проханням опрацювати питання щодо заміни сторони енергосервісного договору з передачею до ДУ «ЦОП НПУ» (балансоутримувач на той момент) всіх прав та обов`язків Замовника за договором, про що позивача, листом від 02.08.2023 № 46/05/2570 було також повідомлено. Поряд із цим, відповідач також зазначає, що листом від 08.08.2023 № 46/01/187п «Про заміну сторони енергосерівсного договору» також звернувся до Національної поліції України з цим самим питанням та 25.08.2023 на адресу відповідача надійшов лист МВС України від 25.08.2023 № 61566/25-16370-2023 «Про заміну сторони енергосервісного договору» з пропозицією звернутись до ДУ «ЦОП НПУ» (балансоутримувач майна на той момент) з метою заміни сторони Договору. Відповідач зазначає, що за результатами тривалого листування та проведеної під керівництвом Національної поліції України спільної наради між уповноваженими представниками НАВС, ДУ «ЦОП НПУ» ДПОП «ОШБ» ЛЮТЬ» та ТОВ «Київеско», Національна академія внутрішніх справ, зважаючи на відсутність правового регулювання зазначеної обставини, звернулась до МВС України з проханням доручити відповідним підрозділам Міністерства внутрішніх справ України звернутися до Міністерства економіки України для надання правових роз`яснень щодо можливості та процедури заміни сторони в Енергосервісному договорі та передачею усіх прав та обов`язків замовника за договором, за результатами чого, 13.11.2023 на адресу відповідача надійшов лист МВС України від 13.11.2023 № 84042/25-23276-2023 яким надіслано офіційні роз`яснення Мінекономіки, а саме лист Мінекономіки від 09.11.2023 № 3323-04/60856-03 «Щодо надання відповіді», у якому роз`яснено, що положеннями законодавства, зокрема Закон № 327, не передбачено можливості заміни сторони в енергосервісному договорі, крім випадку реорганізації замовника в енергосервісному договорі, у разі, якщо його права та обов`язки за енергосервісним договором переходять до правонаступника. Таким чином, відповідач зазначає, що передача зазначеного нерухомого майна з балансу НАВС на баланс ДУ «ЦОП НПУ», а в подальшому в оперативне управління ДПОП «ОШБ» ЛЮТЬ» не залежала від волі НАВС та об`єктивно унеможливлює подальше виконання замовником взятих на себе зобов`язань, передбачених Договором.

Третя особа 1 в своїх поясненнях зазначає, що з моменту передачі зазначених об`єктів, зі сфери управління МВС до сфери управління Національної поліції України на баланс іншої установи, куди входили об`єкти енергосервісу, НАВС як замовник згідно Договору № П-605 не міг забезпечувати виконання своїх зобов`язань та реалізовувати свої права згідно умов цього Договору. При цьому, з огляду на положення розділу 7 Договору, яким урегульовано порядок оплати енегосервісу, оскільки об`єкти енергосервісу не перебували в оперативному управління НАВС, замовник ними не володів та не користувався, а отже не володіє інформацією щодо витрат на його утримання, що впливає на розрахунок щомісячних платежів згідно умов Договору. Враховуючи викладене, третя особа 1 зазначає, що з метою забезпечення в подальшому виконання умов Договору як зі сторони замовника, так і зі сторони виконавця, та враховуючи пункт 9.3 Договору, з урахуванням приписів статті 512 Цивільного кодексу України, слід замінити сторону (замовника) в Договорі, що буде відповідатиме засадам добросовісності, розумності та справедливості.

Третя особа 2 в свою чергу у поданих поясненнях зазначає, що виконавець не відповідає вимогам п. 72 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року № 1178, в зв`язку з чим відсутні законодавчі підстави для укладення прямого договору з позивачем на отримання енергосервісних послуг та подання його на реєстрацію до органів державного казначейства. Третя особа 2 також зазначає, що ані енергосервісний договір, укладений НАВС, ані спеціальне законодавство у сфері енергосервісу не передбачає такий спосіб вирішення спірного питання як передачу прав та обов`язків третій особі, у разі передачі нерухомого майна до сфери управління та в оперативне управління іншим державним органом, або укладення такими державними органами договору про відшкодування вартості понесених замовником енергосервісного договору витрат.

В свою чергу, третя особа 4 у поданих поясненнях зазначає, що власником комплексу будівель та споруд по вул. Колекторна, буд. 4 є Держава, а не Національна академія внутрішніх справ, та Державна установа «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України», чи ДПОП «ОШБ «Лють», в яких зазначене нерухоме майно певний час перебувало в оперативному управлінні (на балансі), а отже право державної власності реалізується шляхом здійснення функцій з управління майном від імені держави, тобто власником майна у будь-якому випадку є держава в особі того чи іншого органу державної влади та передача майна від одного суб`єкта управління об`єктами державної власності до іншого не припиняє права власності держави на це майно. Також, третя особа 4 зазначає, що кошторис ДПОП «ОШБ «Лють» на 2023 та 2024 роки, затверджений розпорядником бюджетних коштів вищого рівня, не передбачає асигнувань та видатків на відшкодування або оплату послуг енергосервісу, а тому, покладення обов`язків за енергосервісним договором на ДПОП «ОШБ «Лють» є неможливим та суперечить умовам договору та чинному законодавству.

Третя особа 5 у своїх поясненнях зазначає, що Законом не врегульовано питання переходу прав і обов`язків за енергосервісним договором до іншої особи у зв`язку з передачею права оперативного управління або господарського відання на об`єкт нерухомості до іншого суб`єкта управління і при цьому відсутні правові підстави зміни сторони в енергосервісному договорі від 07.09.2020 № П-605 крім випадків реорганізації замовника енергосервісу, у разі якого його права та обов`язки за енергосервісним договором переходять до правонаступника.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Стаття 17 Закону України «Про енергетичну ефективність» визначає, що для здійснення енергоефективних та інших заходів, спрямованих на скорочення споживання та/або витрат на оплату паливно-енергетичних ресурсів та/або житлово-комунальних послуг порівняно із споживанням та/або витратами, які існували б за відсутності таких заходів, фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа може укласти енергосервісний договір. Предметом енергосервісного договору є здійснення енергосервісу. Об`єктом енергосервісу можуть бути будівля, будинок, інша споруда або їх комплекс, група будівель (споруд), система інженерних споруд, об`єднаних єдиним технологічним циклом, або їх окреме енергоспоживаюче обладнання, об`єкт та/або елемент (частина) об`єкта благоустрою населених пунктів, щодо яких здійснюються енергоефективні заходи при виконанні енергосервісного договору. Оплата енергосервісу за енергосервісним договором здійснюється за рахунок суми (або її частини) скорочення споживання та/або витрат на оплату паливно-енергетичних ресурсів та/або житлово-комунальних послуг порівняно із споживанням (витратами) за відсутності таких заходів. Кошти на здійснення енергосервісу можуть залучатися замовником енергосервісу, виконавцем енергосервісу, а також частково за рахунок грантів, державних програм та інших джерел, не заборонених законом. У разі якщо замовником енергосервісу є юридична особа, що здійснює діяльність за регульованим тарифом, кошти на оплату виконавцю енергосервісу за енергосервісним договором включаються до структури регульованих тарифів у обсязі, що не перевищує розмір економії енергії в результаті впровадження енергоефективних заходів за енергосервісним договором.

В свою чергу, Закон України «Про запровадження нових інвестиційних можливостей, гарантування прав та законних інтересів суб`єктів підприємницької діяльності для проведення масштабної енергомодернізації» встановлює правові та економічні засади здійснення енергосервісу для підвищення енергетичної ефективності об`єктів державної та комунальної власності.

Відповідно до визначень, наведених у ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запровадження нових інвестиційних можливостей, гарантування прав та законних інтересів суб`єктів підприємницької діяльності для проведення масштабної енергомодернізації»: енергосервіс - комплекс технічних та організаційних енергозберігаючих (енергоефективних) та інших заходів, спрямованих на скорочення замовником енергосервісу споживання та/або витрат на оплату паливно-енергетичних ресурсів та/або житлово-комунальних послуг порівняно із споживанням (витратами) за відсутності таких заходів; енергосервісний договір - договір, предметом якого є здійснення енергосервісу виконавцем енергосервісу, оплата якого здійснюється за рахунок досягнутого в результаті здійснення енергосервісу скорочення споживання та/або витрат на оплату паливно-енергетичних ресурсів та/або житлово-комунальних послуг порівняно із споживанням (витратами) за відсутності таких заходів; об`єкт енергосервісу - будинок, будівля, споруда, їх комплекс, об`єкт та/або елемент (частина) об`єкта благоустрою населених пунктів, група будівель (споруд), комплекс (будова), які перебувають у державній або комунальній власності та щодо яких центральним органом виконавчої влади, до сфери управління якого належить замовник енергосервісу (щодо об`єктів державної власності), виконавчим органом місцевої ради або місцевим органом виконавчої влади (щодо об`єктів комунальної власності) прийнято рішення про закупівлю енергосервісу.

У цьому Законі термін "паливно-енергетичні ресурси" вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про енергозбереження", термін "житлово-комунальні послуги" - у значенні, наведеному в Законі України "Про житлово-комунальні послуги", терміни "головні розпорядники бюджетних коштів", "розпорядник бюджетних коштів" і "місцевий фінансовий орган" - у значенні, наведеному в Бюджетному кодексі України, термін "об`єкт" - у значенні, наведеному в Законі України "Про регулювання містобудівної діяльності", терміни "об`єкт благоустрою населених пунктів" і "елемент (частина) об`єкта благоустрою" - у значенні, наведеному в Законі України "Про благоустрій населених пунктів", а термін "публічні закупівлі" та інші терміни, не визначені в цьому Законі, вживаються у значенні, наведеному в Законі України "Про публічні закупівлі" (п. 2 ч. 1 Закону України «Про запровадження нових інвестиційних можливостей, гарантування прав та законних інтересів суб`єктів підприємницької діяльності для проведення масштабної енергомодернізації»).

Стаття 31 Закону України «Про запровадження нових інвестиційних можливостей, гарантування прав та законних інтересів суб`єктів підприємницької діяльності для проведення масштабної енергомодернізації» визначає, що виконавчий орган відповідної місцевої ради або місцевий орган виконавчої влади (щодо об`єктів комунальної власності), центральний орган виконавчої влади (щодо об`єктів державної власності), до сфери управління якого належить замовник енергосервісу, мають право прийняти рішення про проведення закупівлі енергосервісу щодо окремих будівель (споруд) об`єкта енергосервісу, які перебувають в оперативному управлінні або господарському віданні різних розпорядників бюджетних коштів, визначивши відповідальним за проведення такої закупівлі одного з таких розпорядників бюджетних коштів (далі - уповноважений замовник).

Уповноважений замовник проводить процедуру закупівлі та обирає переможця процедури закупівлі відповідно до вимог цього Закону та з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Розпорядники бюджетних коштів та уповноважений замовник кожний окремо укладають енергосервісні договори з переможцем процедури закупівлі, проведеної уповноваженим замовником закупівлі, щодо об`єктів, які перебувають в їх оперативному управлінні чи господарському віданні, на умовах, визначених у тендерній документації та відповідно до поданої тендерної пропозиції.

Згідно із ч. 7 ст. 22 Бюджетного Кодексу України розпорядники бюджетних коштів, в оперативному управлінні або господарському віданні яких знаходяться об`єкти, щодо яких здійснюється закупівля енергосервісу, мають право брати довгострокові зобов`язання за енергосервісом на підставі істотних умов договору енергосервісу, затверджених центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива (щодо об`єктів державної власності), Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідною місцевою радою (щодо об`єктів комунальної власності).

Пунктом 211 ч. 1 ст. 2 Бюджетного Кодексу України визначено, що довгострокове зобов`язання за енергосервісом - зобов`язання за енергосервісним договором розпорядника бюджетних коштів, в оперативному управлінні або господарському віданні якого знаходиться об`єкт, щодо якого здійснюється закупівля енергосервісу, відповідно до якого необхідно здійснити платежі протягом майбутніх та/або поточного бюджетних періодів у межах суми скорочення видатків на оплату комунальних послуг та енергоносіїв (порівняно з видатками, які були б здійснені за відсутності енергосервісу).

Як вбачається з умов укладеного Національною академією внутрішніх справ та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київеско» Енергосервісного договору № П-605 від 07.09.2020, його предметом є здійснення виконавцем енергосервісу комплексу споруд Навчально-наукового інституту № 3 за адресою: м. Київ, вул. Колекторна, 4 (далі - енергосервіс), оплата якого здійснюється за рахунок досягнутого в результаті здійснення енергосервісу скорочення замовником та/або споживання теплової енергії порівняно із споживанням (витратами) за відсутності енергосервісу. Енергосервісом є комплекс технічних та організаційних енергозберігаючих (енергоефективних) та інших заходів енергосервісу, перелік яких наведено у Додатку № 1. Енергосервісний договір розроблено відповідно до вимог Примірного енергосервісного договору, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 845.

Невід`ємною складовою правильної правової кваліфікації спірних договірних відносин є визначення правової природи договору, який згідно із частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України є підставою виникнення у сторін певного обсягу прав та обов`язків.

За змістом ст. ст. 509, 627 Цивільного Кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Відповідно до ч. ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку про його змішану правову природу, а саме про те, що договір містить елементи як договору підряду (щодо обов`язків з виконання енергосервісу комплексу споруд), так і договору про надання послуг (щодо похідних обов`язків з подальшого надання послуг зі скорочення споживання теплової енергії за результатами енергосервісу).

При цьому, як вбачається з позовної заяви, предметом позову є заборгованість за надані послуги зі скорочення споживання теплової енергії за результатами енергосервісу, в зв`язку з чим, суд надає оцінку правовідносинам сторін у відповідності до предмету позову.

За приписами ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з п. 8.3 Договору для перевірки та підтвердження фактичного скорочення рівня споживання теплової енергії та/або витрат в результаті впровадження енергосервісу за розрахунковий період виконавець протягом п`яти робочих днів після закінчення розрахункового періоду надсилає замовникові акт про виконання зобов`язань та протокол розрахунків скорочення рівня споживання теплової енергії за формою згідно з Додатками 9,10.

У пунктах 8.5-8.7 Договору узгоджено, що замовник розглядає і підписує акт про виконання зобов`язань протягом трьох робочих днів з дня його надходження.

Акт про виконання зобов`язань підписується сторонами та скріплюється печаткою (за наявності). Такий акт є підставою для здійснення платежів за Договором.

У випадку, якщо замовник протягом 3 робочих днів з дня надходження Акту про виконання зобов`язань, безпідставно (без вказівки в письмовому вигляді причин, які не дозволяють фактично або юридично здійснити підписання Акту пр. виконання зобов`язань) не підпише Акт про виконання зобов`язань, то такий Акт про виконання зобов`язань вважається погодженим та підписаним замовником, а платіж за відповідний розрахунковий період повинен бути сплачений виконавцю протягом 5 робочих днів на підставі рахунку виконавця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем неодноразово надавались на погодження відповідачу Акти про виконання зобов`язань за енергосервісом та протоколи розрахунків до них на загальну суму 3 034 774,74 грн. за наступні розрахункові періоди (місяці): березень 2023 року на суму 371 549,01 грн.; квітень 2023 року на суму 147 467,48 грн.; травень 2023 року на суму 91 936,85 грн.; червень 2023 року на суму 66 508,75 грн.; листопад 2023 року на суму 536 591,90 грн.; грудень 2023 року на суму 342 575,39 грн.; січень 2024 року на суму 410 332,98 грн.; лютий 2024 року на суму 348 464,92 грн.; березень 2024 року на суму 719 347,62 грн., у погодженні яких, відповідач відмовив, з підстав того, що нерухоме майно за адресою м. Київ, вул. Колекторна, 4 з 22.02.2023 не перебуває на балансі відповідача.

Також, заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення територіального органу Національної поліції» від 13.01.2023 № 30 утворено Департамент поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють», для належного виконання яким своїх функцій, Міністерством внутрішніх справ України та Національною поліцією України, відповідно до наказу МВС України від 22.02.2023 № 92 та наказу НПУ від 25.07.2023 № 679, вирішено передати нерухоме майно в кількості 16 інвентарних об`єктів за адресою м. Київ, вул. Колекторна, буд. 4 з балансу Національної академії внутрішніх справ до сфери управління Національної поліції України на баланс Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» та, в подальшому, в оперативне управління Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють».

Як вбачається з матеріалів справи, Наказом Міністерства внутрішніх справ України «Про передачу нерухомого майна зі сфери управління Міністерства внутрішніх справ України до сфери управління Національної поліції України» № 92 від 22.02.2023 передано зі сфери управління Міністерства внутрішніх справ України з балансу Національної академії внутрішніх справ до сфери управління Національної поліції України нерухоме майно в кількості 16 інвентарних об`єктів, що знаходяться за адресою: вул. Колекторна, 4, м. Київ.

Отже, з 22.02.2023 нерухоме майно за адресою м. Київ, вул. Колекторна, 4 з 22.02.2023 не перебуває на балансі відповідача.

Водночас, передання майна за адресою м. Київ, вул. Колекторна, 4 зі сфери управління Міністерства внутрішніх справ України до сфери управління Національної поліції України не змінює правового статусу такого майна як державного, та не змінює наявне зобов`язання за енергосервісним договором розпорядника бюджетних коштів.

Разом з тим, ані умовами Договору, ані чинним законодавством не передбачено автоматичного переходу права та обов`язків за Енергосервісним договором до особи, на баланс якої передано об`єкт енергосервісу.

В свою чергу, за умовами п. 9.3 Договору замовник зобов`язаний, зокрема у разі переходу (передачі) прав (повноважень) щодо сплати за цим Договором, забезпечити процедуру належного переукладення цього Договору із залученням сторони, що набула права (повноваження) на сплату за цим Договором, зокрема шляхом укладення додаткових угод.

Однак, жодних доказів як переходу прав щодо сплати за цим Договором до іншої сторони, як і доказів забезпечення процедури належного переукладення цього Договору із залученням такої сторони, яка б набувала прав на сплату за цим Договором, до матеріалів справи не надано.

За приписами ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Таким чином, цивільне законодавство обмежується презумпцією добросовісності та розумності поведінки особи.

Зміст добросовісності (bona fides) виражається через поняття "розумність і справедливість". При цьому згідно з обмежувальною функцією добросовісності, правило, обов`язкове для сторін, не застосовується настільки, наскільки за даних обставин це буде неприйнятним відповідно до критерію розумності та справедливості. Отже, добросовісність може за певних обставин анулювати чи виключити застосування правил, встановлених сторонами.

Водночас, принцип справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо.

При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм.

Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків.

Розумність - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).

У даному випадку, відповідач взявши на себе зобов`язання за Енергосервісним договором, зобов`язаний забезпечувати належне виконання власних зобов`язань за Договором, на яке розраховує позивач, виконавши свої зобов`язання та здійснивши енергосервіс об`єкту, оскільки протилежне ж фактично суперечитиме означеним основним принципам.

Суд також враховує, що у пункті 12.5 Договору узгоджено, що після закінчення строку дії Договору замовник (в особі Національної академії внутрішніх справ) набуває право власності без додаткової плати на все майно, утворене (встановлене) за цим Договором.

Відповідно до п. 12.7 Договору право власності на обладнання (матеріали) переходить до замовника (в особі Національної академії внутрішніх справ) на підставі:

- дострокового припинення цього Договору (за умов виплати замовником в повному обсязі усіх платежів (ціни договору, штрафних санкцій, відшкодувань та компенсацій), що належать до сплати виконавцю за цим Договором;

- закінчення строку цього Договору після виплати замовником в повному обсязі усіх платежів (ціни договору, штрафних санкцій, відшкодувань та компенсацій), що належать до сплати виконавцю за цим Договором;

- дострокового розірвання цього Договору після сплати замовником усіх платежів (ціни договору, штрафних санкцій, відшкодувань та компенсацій), що належать до сплати виконавцю у зв`язку з достроковим розірвання цього Договору).

Отже, за результатами виконання Договору, саме Національна академія внутрішніх справ набуває право власності без додаткової плати на все майно, утворене (встановлене) за цим Договором.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За умовами п. 7.7 Договору оплата за Договором здійснюється замовником протягом 5 робочих днів з дати підписання акту про виконання зобов`язань відповідно до пункту 8.6 Договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

Отже, оскільки ані умовами Договору, ані чинним законодавством не передбачено автоматичного переходу права та обов`язків за Енергосервісним договором до особи, на баланс якої передано об`єкт енергосервісу, відмови відповідача від погодження Актів про виконання зобов`язань є необґрунтованими та такими, що нівелюють взяті сторонами за Договором зобов`язання.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Таким чином, відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором, оплату отриманих послуг у повному обсязі не здійснив, у зв`язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 3 034 774,74 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати заборгованості за Договором не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 43 785,00 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 20 519,52 грн. та 3 % річних у розмірі 25 576,16 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат за заявлений позивачем період, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних в розмірі 25 576,16 грн. та інфляційні втрати в розмірі 20 519,52грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Національної академії внутрішніх справ (03035, м. Київ, вул. Солом`янська, буд. 1; ідентифікаційний код: 08751177) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київеско» (02090, м. Київ, вул. Володимира Сосюри, буд. 5; ідентифікаційний код: 40364772) заборгованість у розмірі 3 034 774 (три мільйони тридцять чотири тисячі сімсот сімдесят чотири) грн. 74 коп., інфляційні втрати у розмірі 20 519 (двадцять тисяч п`ятсот дев`ятнадцять) грн. 52 коп., 3% річних у розмірі 25 576 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот сімдесят шість) грн. 16 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 36 970 (тридцять шість тисяч дев`ятсот сімдесят) грн. 45 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Повне рішення складено: 06.01.2025.

Суддя О.А. Грєхова