Рішення

від 06.01.2025 по справі 910/11899/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.01.2025Справа № 910/11899/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Акванова Інвестмент» (вул. Васильківська, буд. 1, м. Київ, 03040; ідентифікаційний код 36001847)

до Державного підприємства «Гарантований покупець» (вул. Симона Петлюри, буд. 27, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 43068454)

про стягнення 81 826, 53 грн,

Представники сторін: не викликались

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивача.

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Акванова Інвестмент» (далі за текстом - ТОВ «Акванова Інвестмент», Позивач) з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі за текстом - ДП «Гарантований покупець», Відповідач) про стягнення заборгованості за договором № 5951/04 від 31.12.2009 (далі за текстом - Договір) в розмірі 46 938, 77 грн за електричну енергію за жовтень 2021, нараховані 3 % річних - 8 260, 31 грн, інфляційні втрати - 26 627, 45 грн за прострочення виконання грошового зобов`язання.

В обґрунтування позовних вимог, Позивач зазначає, що згідно з умовами Договору та пункту 10.4 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок № 641) Відповідач мав забезпечити остаточний розрахунок з Позивачем за Договором за відпущену електричну енергію за жовтень місяць 2021 року у строк до 15.09.2022 включно оскільки постанова НКРЕКП від 09.09.2022 № 1117 оприлюднена 12.09.2022, а відповідний акт підписано без зауважень.

Станом на дату звернення до суду з позовом, Відповідачем здійснено частковий розрахунок з Позивачем за обсяг проданої електричної енергії за жовтень 2021 в розмірі 1 281 852,91 грн з ПДВ у зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 46 938,77 грн з ПДВ та що стало підставою для звернення до суду.

Із поданої відповіді на відзив вбачається, що Позивач не погоджується із посиланнями Відповідача на законність проведених розрахунків з огляду на накази Міненерго від 28.03.2022 № 140 та № 206 від 15.06.2022 оскільки зміни в частині порядку розрахунку сторонами до Договору не внесено, а станом на дату звернення до суду з позовом такі акти скасовані Міненерго.

При цьому Позивачем посилається на судову практику по справі № 910/4439/23.

2. Стислий виклад позиції Відповідача.

Із поданого відзиву на позовну заяву вбачається, що Відповідач посилаючись на положення частини 8 статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії» вказує, що з огляду на введення на території України воєнного стану, ДП «Гарантований покупець» діє згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі, які регулюють функціонування електроенергетики в умовах особливого періоду.

Такими нормативно - правовими актами є накази Міненерго від 28.03.2022 № 140, який був чинний до 05.07.2022 (втратив чинність на підставі наказу № 221 від 05.07.2022) та № 206 від 15.06.2022.

Згідно доводів Відповідача, оплата за спожиту електричну енергію здійснювалась ним у відповідності до вказаних вище наказів, якими зобов`язано ДП «Гарантований покупець» з дати набрання ним чинності на період дії воєнного стану України з коштів, що наявні на поточному рахунку забезпечити перерахування коштів на сплату платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, в межах 35 % від середньозваженого розміру «зеленого» тарифу за 2021 рік із дотриманням Порядку (підпункт 3 пункту 2 наказу № 206 від 15.06.2022), а відтак порушення з боку Відповідача відсутні.

З огляду на відсутність порушення основного зобов`язання, нарахування похідних сум у вигляді інфляційних втрат та 3 % річних є необґрунтованим.

При цьому Відповідач звертає увагу, що нарахування інфляційних втрат з 16.09.2022 не відповідає судовій практиці, викладені у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, а день сплати не є днем прострочення виконання зобов`язання, що також не враховано Позивачем при розрахунках.

Також, Відповідач стверджує про існування форс-мажорних обставин, які існують з 24.02.2022, а тому нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за період дії воєнного стану та їх стягнення є незаконним оскільки ускладнить ситуацію на ринку електричної енергії.

Відповідач просить суд зменшити 3 % річних та інфляційні втрати, посилаючись на правову позицію Верховного Суду у справі № 902/417/18.

У запереченнях на відповідь на відзив Відповідачем цитується постанова Верховного суду від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23 та зазначається про незаконність вимог Позивача, оскільки строки виконання зобов`язань у спірний період є такими, що не настали.

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

23.10.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.

24.10.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив.

29.10.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява Позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

31.10.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.

15.11.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення на заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

15.11.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли додаткові пояснення Позивача по справі.

02.12.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Відповідача про зупинення провадження.

05.12.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли письмові заперечення Позивача на клопотання про зупинення.

Розглянувши клопотання Відповідача про зупинення провадження у справі, суд дійшов висновку відмовити у його задоволенні з огляду на відсутність підстав, на які сторона посилається.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

31.12.2009 між Позивачем та Відповідачем укладено Договір, з моменту підписання якого до нього неодноразово вносились зміни, зокрема, згідно з пункту 1.1 Договору (в редакції Додаткової угоди від 31.03.2020 № 958/01/20) продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку затвердженого електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804 (далі-Порядок продажу електричної енергії споживачами).

Відповідно до пункту 2.3 Договору (в редакції Додаткової угоди від 31.03.2020 № 958/01/20) виробник за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючи одиниці виробника за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

Умовами пунктів 2.4, 2.5 Договору (в редакції Додаткової угоди від 31.03.2020 № 958/01/20), сторони погодили, що продавець за «зеленим» тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за «зеленим» тарифом, за тарифами, величини яких, для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені Регулятором, у Національній валюті України. Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку.

Згідно з розділом 3 Договору (в редакції Додаткової угоди від 31.03.2020 № 958/01/20) обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ.

Оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за «зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюються згідно з главою 10 Порядку (пункту 3.3 Договору, в редакції Додаткової угоди від 26.02.2021 № 869/01/21).

Так, судом встановлено, що порядок розрахунків врегульовано Порядком № 641.

Позивач зазначає, що ним на виконання умов Договору передано Відповідачу електричну енергію, зокрема, за жовтень 2021 на підтвердження чого надано підписаний сторонами Акт купівлі-продажу електричної енергії, відповідно до якого Сторони підтвердили та зафіксували обсяг виробленої електричної енергії за жовтень 2021 на суму 1 328 791,68 грн. з ПДВ.

09.09.2022 НКРЕКП прийнято Постанову № 1117 «Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» у січні - травні, липні, жовтні 2021 та у лютому - червні 2022», якою затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у жовтні 2021 - 2 280 276 616,66 грн (без ПДВ).

Оскільки вказана постанова НКРЕКП від 09.09.2022 № 1117 оприлюднена 12.09.2022, остаточний розрахунок з Позивачем із забезпечення йому 100% оплати відпущеної електричної енергії за жовтень 2021 повинен був бути здійснений Відповідачем у строк до 15.09.2022 включно.

Судом встановлено, вказаний вище акт купівлі-продажу електричної енергії підписаний сторонами без зауважень та претензій, що відповідно підтверджує обсяги переданої Позивачем електричної енергії Відповідачу у жовтні 2021 та виникнення у останнього обов`язку з її оплати у відповідності до умов Договору та Порядку № 641.

Згідно доводів Позивача, станом на дату звернення до суду із позовною заявою Відповідачем здійснено розрахунок з Позивачем за обсяг проданої електричної енергії за жовтень 2021 лише частково - на суму 1 281 852,91 грн. з ПДВ, що підтверджується наданими платіжними дорученнями, а відтак сума боргу становить 46 938,77 грн з ПДВ.

Згідно наданого Позивачем графіку розрахунків Відповідача вбачається, що останні Відповідачем здійснювалися з простроченням, що також стало підставою для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.

Судом встановлено, що сума існуючої заборгованості так як і обсяги отриманої електричної енергії Відповідачем не заперечуються.

Доводи Відповідача фактично зводяться до ненастання у нього строку виконання зобов`язання з оплати заборгованості за спірний період, а відтак і відсутність прострочення виконання грошового зобов`язання, на підтвердження чого Відповідач зокрема посилається на судову практику Верховного Суду у справах № 910/4439/23, № 910/13071/19 в частині невірних розрахунків Позивача 3 % річних та пені, а також № 902/417/18 в частині наявності підстав для звільнення/зменшення від сплати нарахувань на підставі статті 625 ЦК України.

Позивач окрім викладеного вище просить суд відшкодувати витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 182, 65 грн, на підтвердження понесення яких Позивачем до матеріалів справи надано наступні копії документів:

- ордер серії ВХ № 1080146 від 25.09.2024;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ХМ № 000081 від 12.07.2017;

- договір про надання правничої допомоги № 01/08-2024/АІ від 01.08.2024;

- додаткова угода № 1 від 01.08.2024 до договору про надання правничої допомоги № 01/08-2024/АІ від 01.08.2024, пунктом 3.1 якої сторонами погоджено фіксовану вартість адвокатських послуг - 8 182, 65 грн, які підлягають сплаті клієнтом протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішення суду першої інстанції;

- акт від 25.10.2024 про надання адвокатом послуг на суму 8 182, 65 грн, який підписано клієнтом (Позивачем) та адвокатом;

- деталізований опис виконаної адвокатом роботи в межах розгляду справи № 910/11899/24.

Заперечуючи щодо суми заявлених до відшкодування витрат, Відповідач зазначає, що останні є неспівмірними зі складністю останньої, зокрема, з причин, що адвокатське об`єднання «Пріоритет», з яким у Позивача підписано договір про надання правової допомоги, є представником ще у 11-ти справах аналогічного характеру, що свідчить про обізнаність адвокатів вказаного об`єднання з категорією даної справи та не склало для них труднощів при підготовці позову та вчинення інших процесуальних дій.

Крім того, Відповідач зазначає, що позовні вимоги повністю базуються на первинних та бухгалтерських документах Позивачем, об`єм яких є незначним, а тому розмір таких витрат у даній справі є завищеним, що свідчить про необхідність їх зменшення до суми 1 грн або відмови у їх стягненні.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, двосторонній договір купівлі-продажу електричної енергії (двосторонній договір).

Двосторонній договір - договір купівлі-продажу електричної енергії, укладений між двома учасниками ринку поза організованими сегментами ринку, крім договору постачання електричної енергії споживачу (пункт 17 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії).

Згідно з частиною 1 статті 66 Закону України «Про ринок електричної енергії» купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець та споживачі.

Згідно вимог статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Вказані положення кореспондуються з положеннями статті 275 ГК України. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (частини 6, 7 статті 276 ГК України).

Відповідно до частини 2 статті 65 цього Закону України «Про ринок електричної енергії» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.

За умовами пункту 3.3 укладеного між сторонами у справі Договору (у редакції додаткової угоди № 869/01/21 від 26.02.2021), оплата електричної енергії здійснюється відповідно до Порядку № 641.

Пунктом 10.4 розділу 10 Порядку № 641 (в редакції чинній станом на вересень 2022) визначено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів (пункт 10.4 Порядку).

Як встановлено судом вище, постанова НКРЕКП від 09.09.2022 № 1117 оприлюднена 12.09.2022, тому остаточний розрахунок з Позивачем із забезпечення йому 100% оплати відпущеної електричної енергії за жовтень 2021 повинен був бути здійснений Відповідачем в строк до 15.09.2022 року включно.

З огляду на викладене вище, зобов`язання у Відповідача з остаточної оплати за відпущену Позивачем за «зеленим» тарифом електричну енергію за жовтень 2021 є таким, що настало 15.09.2022.

Суд зазначає, що Відповідачем не надано доказів на спростування зазначеного.

Враховуючи заперечення Відповідача суд зазначає, що Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23 у схожих за суттю правовідносинах зазначила, що Наказ № 206, як і попередній Наказ № 140 ніяким чином не обмежує право позивача як виробника електричної енергії за "зеленим" тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами в справі договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку № 641.

У відносинах між гарантованим покупцем та виробниками електричної енергії за «зеленим» тарифом, які виникли у період до введення воєнного стану в України та до прийняття Міністерством енергетики України Наказів № 140 та № 206, а також у правовідносинах, які виникли під час дії воєнного стану в Україні (особливого періоду у розумінні положень статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії») строк виконання грошового зобов`язання гарантованого покупця у розмірі 100 % оплати за поставлену електричну енергію за «зеленим» тарифом визначається виключно згідно з умовами двостороннього договору та Порядку № 641, при цьому розмір коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергію, має обраховуватися з урахуванням положень, викладених у Наказах № 140 та № 206.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 30 Закону України «Про ринок електричної енергії» Виробник має право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.

Згідно з пунктом 8 частини 9 статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» Підприємство зобов`язане сплачувати своєчасно та повному обсязі за електричну енергію, куплену у виробників, яким встановлено «зелений» тариф, а також у виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку.

Суд зазначає, що заборгованість у Відповідача існує за надану електроенергію у жовтні 2021, що передує даті запровадження на території України воєнного стану, а враховуючи викладену вище судову практику заперечення Відповідача є такими, що спростовані.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на встановлене судом вище, суд дійшов висновку, що Відповідачем неналежним чином виконано умови Договору в частині оплати вартості електричної енергії за жовтень 2021, тобто здійснення розрахунків не у повному обсязі та з порушенням строків, у зв`язку з чим вимоги Позивача про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному розмірі - 46 938, 77 грн.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, що є способом захисту майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат судом встановлено, що Позивачем такі нарахування не здійснюються з 15.09.2022 як про це стверджує Відповідач, а натомість проведені з урахуванням часткових оплат.

За підрахунками суду арифметично вірними та такими, що підлягають стягненню з Відповідача є сума 3 % річних - 8 215, 80 грн та інфляційні втрати - 19 866, 37 грн (оскільки Позивачем здійснювалися нарахування за періоди коли прострочення існувало менше ніж 15 днів, а також не враховано дефляцію в розмірі - 2 656, 66 грн, яка існувала в період липень-серпень 2023).

У справі № 910/13071/19 Велика Палата Верховного Суду також вказала на порядок розрахунку інфляційних втрат та наголосила, «що якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою від 17.07.2003 № 1078 Кабінет Міністрів України (подібний висновок, викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 11.07.2024 у справі №910/5349/22).

Відтак, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 910/24266/16.

Так, вимоги Позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).

Зобов`язання зі сплати як 3% річних, так і інфляційних втрат, є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19; пункт 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).

Заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, передбачені статтею 625 ЦК України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, тому не можуть бути зменшені судом на підставі статті 233 ГК України, статі 551 ЦК України.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.04.2020 у справі № 920/653/19 та від 31.01.2022 у справі № 910/15116/18.

При цьому суд зазначає, що згідно висновків Верховного Суду у постанові 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зменшено може бути розмір таких відсотків річних, а не нараховані суми таких відсотків.

Крім того, суд зазначає, що в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі № 922/444/24, до вирішення якої Відповідач просив суд зупинити провадження у даній справі, зазначено, що судова практика в частині порядку нарахування 3 % річних є сталою, а позиція застосована у справі № 902/417/18 (в частині нарахованих відсотків річних) не може бути застосована судами як «загальна практика» при розгляді в інших справах питання зменшення розміру відсотків річних, нарахованих на підставі приписів статті 625 Цивільного кодексу України на рівні мінімально визначеного розміру трьох процентів.

Так, в питанні підстав для зменшення розміру штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення (пункт 47 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі № 922/444/24).

Великою Палатою Верховного Суду справу № 922/444/24 повернуто відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Зазначене спростовує заперечення Відповідача, викладені у відзиві на позов в цій частині та є підставою для відмови у зменшенні здійснених Позивачем нарахувань 3 % та інфляційних втрат за клопотанням Відповідача.

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання особа повинна довести: наявність обставин непереборної сили; їх надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками. Для звільнення від відповідальності сторона також повинна довести неможливість альтернативного виконання зобов`язання.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 01.10.2020 у справі №904/5610/19.

Крім того, частиною першою статті 14-1 ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України (далі - ТППУ) та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Зазначений сертифікат є документом, який підтверджує виникнення форс-мажорних обставин та строк їх дії.

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Таких саме висновків дотримуються колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, у постанові від 09.11.2021 у справі №913/20/21, у постанові від 04.10.2022 у справі № 927/25/21.

Доводи Відповідача в частині існування форс-мажорних обставин Відповідачем не підтверджено належним та допустимими доказами, зокрема не надано документів передбачених пунктами 5.3-5.5 Договору, що свідчить про неможливість прийняття останніх судом.

Відтак, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, які заявляються Позивачем до відшкодування, суд зазначає наступне.

Так, зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 1 та 2 частини 3 статті 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із визначеними частиною 4 вказаної статті критеріями.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 5 статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Дослідивши доводи сторін, суд зазначає, що відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Частинами 1 та 2 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд вказує, що з аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру та/або погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 вказано Закону, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

З огляду на зазначене, Позивачем та адвокатом погоджено гонорар за оплату послуг адвоката у фіксованому розмірі шляхом підписання додаткової угоди № 1 від 01.08.2024 до договору про надання правничої допомоги № 01/08-2024/АІ від 01.08.2024.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Дослідивши надані Позивачем докази та заперечення Відповідача щодо заявленої до відшкодуванням суми витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку що останні відповідають критеріям, визначених частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, тобто є пов`язані з розглядом справи, обґрунтованим та пропорційними до предмета спору, з урахуванням ціни позову та виконаних адвокатом робіт в межах розгляду даної справи, що свідчить про наявність підстав для їх відшкодування стороні Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: 7 502, 09 грн.

При цьому суд зазначає, що посилання Відповідача на те, що адвокатським об`єднанням «Пріоритет» здійснюється представництво у аналогічних справах не приймаються судом до уваги, оскільки у перелічених Відповідачем справах позивачем є інші товариства, що відповідно не спростовує обов`язок адвоката знайомитися з документами клієнта навіть при обізнаності судового процесу в даній категорії справ.

В іншій частини суд не погоджується з доводами сторони Відповідача з огляду на вищезазначене та в силу фактичності наданих адвокатом послуг.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Підсумовуючи встановлене вище судом, за сукупність наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що Відповідачем порушено умови Договору в частині здійснення оплати за поставлену електричну енергію, у зв`язку з чим вимоги Позивача є правомірними, а позов підлягає частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Акванова Інвестмент» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (вул. Симона Петлюри, буд. 27, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Акванова Інвестмент» (вул. Васильківська, буд. 1, м. Київ, 03040; ідентифікаційний код 36001847) основний борг - 46 938 (сорок шість тисяч дев`ятсот тридцять вісім) грн 77 коп, 3 % річних - 8 215 (вісім тисяч двісті п`ятнадцять) грн 80 коп, інфляційні втрати - 19 866 (дев`ятнадцять тисяч вісімсот шістдесят шість) грн 37 коп, судовий збір - 2 776 (дві тисячі сімсот сімдесят шість) грн 16 коп та витрати на професійну правничу допомогу - 7 502 (сім тисяч п`ятсот дві) грн 09 коп.

3. У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

4. У відшкодуванні Товариству з обмеженою відповідальністю «Акванова Інвестмент» іншої частини судових витрат - відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 06.01.2025

Суддя Антон ПУКАС