Рішення

від 03.01.2025 по справі 912/2586/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 січня 2025 рокуСправа № 912/2586/24

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., за участю секретаря судового засідання Лупенко А.І., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу №912/2586/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРТНЕР-2 000", вул. Магістральна, 2А, смт Пантаївка, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28023

до відповідача: Акціонерного товариства "Страхова компанія "ББС ІНШУРАНС", вул. Білоруська, 3, м. Київ, 04050

про стягнення 13 500,00 грн

Представники сторін:

від позивача - участі не приймали;

від відповідача - Голяр І.С., адвокат, довіреність №236 від 15.12.2023 (в режимі відеоконференції).

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРТНЕР-2 000" (далі - ТОВ "ПАРТНЕР-2 000") до Акціонерного товариства "Страхова компанія "ББС ІНШУРАНС" (далі - АТ "Страхова компанія "ББС ІНШУРАНС") з вимогами про стягнення 13 500,00 грн, з покладенням судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки, що стало підставою витрат понесених на відновлювальний ремонт майна.

Ухвалою від 14.10.2024 суд залишив без руху позовну заяву та встановив строк для усунення встановлених недоліків.

17.10.2024 через систему "Електронний суд" позивач подав суду заяву про усунення недоліків позовної заяви з відповідними доказами.

Ухвалою від 18.10.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №912/2586/24 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 14.11.2024 об 11:00 год та встановив сторонам строки для подання заяви по суті справи.

01.11.2024 через систему "Електронний суд" відповідач подав суду відзив на позов, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

13.11.2024 в системі "Електронний суд" позивачем сформовані додаткові пояснення в порядку ст. 42 ГПК України, що подані, за твердженням останнього, за результатами розгляду отриманого від відповідача відзиву на позовну заяву.

Ухвалою від 14.11.2024 суд залишив без розгляду додаткові пояснення позивача від 13.11.2024, закрив підготовче провадження у справі №912/1918/24 та призначив справу до судового розгляду по суті на 10.12.2024 о 11:00 год.

10.12.2024 відповідач подав суду заяву в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України щодо надання доказів судових витрат на правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

10.12.2024 суд розпочав розгляд справи по суті та оголосив перерву в судовому засіданні до 03.01.2025 о 11:00 год.

27.12.2024 від позивача надійшли пояснення на виконання вимог суду, а також заява про проведення засідання без участі позивача та про підтримання позовних вимог.

03.01.2025 суд продовжив розгляд справи по суті. Відповідач свою позицію підтримав, позивач участі не приймав, судом враховано подане клопотання.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступні обставини.

ТОВ "ПАРТНЕР-2 000" на праві власності належить автозаправна станція за адресою Олександрійський район, смт Пантаївка, вул. Магістральна, буд. 2а, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 15.11.2007.

Відповідно до акта приймання-здачі виконаних робіт №1 від 31.01.2023 Замовником (ТОВ "ПАРТНЕР-2 000") прийнято роботи по виготовленню та монтажу стрілки вказівника руху на загальну суму 17 842,00 грн.

16.03.2023 о 22 годині 00 хвилин, в Олександрійському районі, смт Пантаївка по вул. Магістральній, буд. 2А, АЗС "Партнер", ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи транспортним засобом DAF XF 105.406, державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом Van Hool, державний номерний знак НОМЕР_2 , не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного інтервалу та здійснив наїзд на рекламний щит АЗС "Партнер".

Постановою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17.04.2023 у справі №398/1465/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн.

Зазначена постанова набрала законної сили 28.04.2023.

Згідно полісу №212845459, який був чинний на дату скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу DAF XF 105.406, державний номерний знак НОМЕР_1 , застрахована в АТ "Страхова компанія "ББС ІНШУРАНС".

Як вказує позивач, внаслідок зазначеного ДТП стрілка вказівника на АЗС отримала механічні пошкодження, вартість відновлювального ремонту майна склала 13 500,00 грн, що підтверджується договором №18/10/23 від 18.10.2023 про надання послуг, актом №605 від 06.12.2023 здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжною інструкцією №11015 від 03.11.2023.

Позивач вказує, що дані про порушника, номер автомобіля та страхову компанію, йому стали відомі лише 12.12.2023 на підставі довідки №3023077599517410 про дорожньо-транспортну пригоду.

Тому, за доводами позивача, строк на звернення до відповідача, як страховика винної у ДТП особи, з вимогою щодо відшкодування матеріальної шкоди починається саме з 12.12.2023.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, господарський суд враховує таке.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної шкоди) та моральної шкоди іншій особі.

Стаття 22 ЦК України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом вказаної норми, за загальним правилом шкода підлягає відшкодуванню: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала.

Проте, із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.

Страхування - правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов`язаних з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством (ст. 1 Закону України "Про страхування").

За змістом статті 980 ЦК України, статті 4 Закону України "Про страхування" залежно від предмета договору страхування може бути особистим, майновим, а також страхуванням відповідальності.

У свою чергу, за вольовою ознакою згідно з положеннями статті 999 ЦК України, страхування може бути добровільним і обов`язковим, тому кожен вид страхування має свої особливості правового регулювання.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон №1961-IV).

За змістом Закону №1961-IV (статті 9, 22, 28, 35-36), настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

За правилами пункту 35.1 статті 35 Закону №1961-IV для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Закону №1961-IV страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

За положенням пункту 36.2 статті 36 Закону №1961-IV страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Відповідно до підпункту 37.1.4 статті 37 Закону №1961-IV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому, зазначений у пункті 37.1.4 статті 37 Закону №1961-IV строк є присічним і поновленню не підлягає, а отже, підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування передбачені у статті 37 Закону №1961-IV, їх перелік є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.

Тому, саме річний строк звернення із заявою про виплату страхового відшкодування є припинювальним і з його спливом у страховика настає право на відмову у виплаті страхового відшкодування.

Аналогічний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.12.2019 у справі №465/4287/15.

Відтак, право отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів узятих на себе зобов`язань виникає виключно за умови подання потерпілим у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов`язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону №1961-IV права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків.

При цьому, закріплюючи в положеннях указаної норми відповідні правові наслідки, законодавець не ставив їх настання в залежність від суб`єкта звернення із заявою до страховика за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів про здійснення страхового відшкодування, а навпаки, презюмував те, що з відповідною заявою має звернутися потерпілий або інша особа, яка має право на отримання відшкодування, що закріплено в положеннях статті 35 Закону №1961-IV.

З огляду на викладене, закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону №1961-IV право страховика за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб`єкта звернення з відповідною заявою.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №910/7449/17.

Крім того, у постанові від 19.06.2019 по справі №465/4621/16-к Велика Палата Верховного Суду зазначила, що законодавець передбачає дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому. Перша з них - передбачена статтею 35 Закону №1961-IV. Шкода може бути відшкодована на підставі звернення потерпілого до МТСБУ за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування. Інший спосіб передбачає можливість звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до МТСБУ про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення. Так, згідно з пунктом 36.1. статті 36 Закону №1961-IV рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Велика Палата Верховного Суду у наведеній постанові у справі №465/4621/16-к зауважила, що у системному зв`язку зі статтею 36 положення підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 цього Закону щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.

Отже, за наведеним висновком Великої Палати Верховного Суду, неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених пунктом 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону №1961-IV строків є підставою для відмови у відшкодуванні у випадку, коли впродовж цих строків потерпілий (або інша особа, яка має право на отримання відшкодування) взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду.

У постанові від 12.02.2021 у справі №910/6013/20 Верховний Суд сформував правовий висновок, відповідно до якого Законом №1961-IV прямо не передбачено, досудовий порядок урегулювання спору. Тобто, з вимогою про стягнення страхового відшкодування особа в межах передбаченого законодавством строку має право звернутися як до страховика так і до суду з відповідним позовом.

У свою чергу, позивач звернувся до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою 10.10.2024, тобто поза межами річного строку з дня ДТП (16.03.2023), встановленого Законом №1961-IV.

У позовній заяві позивач вказує, що йому стало відомо про дані порушника, номер автомобіля та номер кузова лише 12.12.2023 на підставі довідки про дорожньо-транспортну пригоду №3023077599517410, що в свою чергу дало змогу встановити страхову компанію, в якій застрахована цивільно - правова відповідальність порушника.

Тому, позивач вважає, що строк на звернення до відповідача з вимогою щодо відшкодування матеріальної шкоди починається саме з 12.12.2023. Не звернення до страховика (страхової компанії) обумовлене обставинами, які не залежали від дій позивача.

Суд відхиляє такі доводи позивача, з огляду на наступне.

Закон №1961-IV передбачає, що потерпілий, який володіє правом на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди, повинен вчинити ряд активних дій, які б свідчили про його волевиявлення щодо здійснення цього права. Вказані активні дії потерпілого закон пов`язує, зокрема, із поданням заяви про страхове відшкодування впродовж визначеного законом строку (підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону №1961-IV), зі сприянням у визначенні характеру та розміру збитків (пункт 33-1.1статті 33-1 Закону №1961-IV).

Разом з тим, вказаний у підпункті 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону №1961-IV строк поновленню не підлягає (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №465/4287/15.

Як вже зазначено, спірна дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої майну позивача завдано шкоди, відбулася 16.03.2023, тоді як позовна заява про відшкодування шкоди, подана до господарського суду та зареєстрована лише 10.10.2024, тобто із спливом річного строку.

Доказів звернення до відповідача з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та із заявою про виплату страхового відшкодування з дати настання дорожньо-транспортної пригоди 16.03.2023 до моменту подання позову 10.10.2024, суду не подано.

Жодних інших доказів, окрім поданої позовної заяви до господарського суду, на підтвердження звернення позивача до відповідача про відшкодування шкоди, - позивачем не надано.

Слід зазначити, що відповідно до статті 12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Водночас, цивільне законодавство встановлює правило, згідно з яким нездійснення особою своїх майнових прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом (частина 2 статті 12 ЦК України).

Відтак, зазначена норма визначає, що саме законом встановлюється випадки, коли право особи припиняється внаслідок його нездійснення.

Згідно з положеннями Закону №1961-IV та статті 13 ЦК України сторони повинні діяти добросовісно, не порушуючи права інших осіб - учасників цих правовідносин.

За змістом зазначених норм права встановлюється, як добросовісність поведінки особи, чиї права порушено, так і передбачається, що припинення права може бути лише у випадках, передбачених законом.

Зміст суб`єктивного цивільного права становлять такі юридичні правомочності, як реалізація особою права на дії; можливість вимагати певної поведінки від інших; можливість захисту порушеного права в юрисдикційному порядку (зокрема, у досудовому та судовому порядку).

Під здійсненням цивільного права слід розуміти реалізацію тих можливостей, які становлять зміст суб`єктивного цивільного права. Здійснення цивільного права відбувається шляхом вчинення фактичних та юридичних дій, що свідчить про свободу поведінки учасників цивільних правовідносин при реалізації своїх прав та обов`язків на власний розсуд.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №147/66/17 зазначено:

"133. Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням із загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред`явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.

134. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, крім зазначених вище випадків, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону №1961-IV).

135. Відтак, аналізуючи зазначене законодавство в сукупності з загальними принципами цивільного права, як то добросовісність поведінки та спрямованість на відновлення порушеного права, слід дійти висновку, що потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв`язку з пропуском річного строку, має право на пред`явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності.

136. У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку."

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону №1961-IV страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Вказані рішення страховика є дискреційними та приймаються останнім виключно за результатами дослідження наявних у нього документів та матеріалів страхової справи.

За статтею 35 Закону №1961-IV для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; прізвище, ім`я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; підпис заявника та дата подання заяви.

Згідно з пунктами 34.1. та 34.2. статті 34 Закону №1961-IV страховик зобов`язаний протягом 2-х робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10-ти робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Поряд із цим, у зв`язку з відсутністю поданої потерпілою особою заяви про страхове відшкодування у встановлений Законом №1961-IV строк відповідач був позбавлений права та можливості отримати документи, на підставі яких останній міг би оцінити завдану шкоду внаслідок спірної ДТП, у тому числі провести огляд пошкодженого майна за участі уповноваженого представника страхової компанії, а відтак і був позбавлений можливості реалізувати надане Законом №1961-IV право прийняти відповідне рішення про здійснення страхового відшкодування та визначення його розміру, чи про відмову в задоволенні такої вимоги.

На підтвердження розміру завданої шкоди, ТОВ "ПАРТНЕР-2 000" до позовної заяви додано документи про проведення ремонту стрілки вказівника на АЗС, а саме: договір про надання послуг №18/10/23 від 18.10.2023, акт здачі-прийняття робіт №605 від 06.12.2023 та платіжна інструкція №11015 від 03.11.2023.

У договорі про надання послуг №18/10/23 від 18.10.2023 передбачено, що виконавець зобов`язується надати послуги по ремонту стрілки вказівника на АЗС (п. 1.1.); перелік видів робіт вказується у специфікації (п. 1.2.).

Однак, специфікації до позову не подано, в матеріалах справи відсутня.

Суд враховує, що у вказаних документах, поданих позивачем на підтвердження розміру шкоди, відсутня інформація щодо обсягу пошкодження внаслідок ДТП 16.03.2023, на підтвердження необхідності здійснення ремонту стрілки вказівника АЗС.

Крім цього, з наданих документів, неможливо встановити їх відношення до АЗС "Партнер", яка знаходиться в Олександрійському районі, смт Пантаївка, по вул. Магістральній, буд 2А, і до збитку завданого внаслідок ДТП.

Подані документи не містять жодного посилання на адресу знаходження вказівника на АЗС.

Водночас, в постанові Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17.04.2023 у справі №398/1465/23 вказується про наїзд на рекламний щит АЗС "Партнер", а не стрілки вказівника на АЗС.

Вказане свідчить, що у АТ "Страхова компанія "ББС ІНШУРАНС" була відсутня можливість оглянути пошкоджене майно та, відповідно, оцінити розмір заподіяної шкоди, незважаючи на те, що обов`язок щодо таких дій першочергово належить страховику.

Отже, позивачем порушено свій обов`язок сприяти страховику у розслідуванні причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), що закріплено статтею 33-1 Закону №1961-IV, оскільки позивачем не повідомлено страховика про спірну ДТП (в силу відсутності таких доказів), що за своїм наслідком позбавило останнього можливості прийняти участь у визначенні суми страхового відшкодування, погодження її з позивачем та виконання відновлювального ремонту.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що звертаючись до суду, позивач не посилається на те, що не звернення до страховика (страхової компанії) було обумовлене обставинами, які не залежали від його дій, та ним було здійснено розумних, необхідних та достатніх заходів щодо такого відшкодування, а тому з огляду на вищевикладене підстав для задоволення позову немає (п. 158 постанови від 14.12.2021 у справі №147/66/17).

Позивач наголошує, що його не звернення до страховика обумовлене обставинами, які не залежали від дій позивача.

Вказує, що лише після 12.12.2023 (отримання довідки про ДТП) позивачу стало відомо про порушника та з`явилася можливість звернутися до страховика.

Інших обставин, які перешкоджали ТОВ "ПАРТНЕР-2 000" звернутися до страховика в межах встановленого строку, позивач не наводить.

Водночас, суд враховує, що з позовною вимогою до відповідача позивач звернувся лише 10.10.2024, тобто майже через десять місяців після отримання вказаної довідки.

При цьому, позивачем не наведено обґрунтованих пояснень щодо неможливості подання позову відразу після отримання 12.12.2023 довідки про ДТП.

Зазначені обставини вказують на зволікання самого позивача як потерпілої особи.

Суд враховує, що матеріали справи не містять, а позивачем в свою чергу не надано суду доказів на підтвердження здійснення ним розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика й строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини.

Так, позивачем не наведено обґрунтованих пояснень та не надано належних доказів неможливості подання ним заяви про виплату страхового відшкодування в межах річного строку з дати настання спірної ДТП.

Як вказувалося судом, відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону №1961-IV, підставою для відмови страховиком (страховою компанією) у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є, зокрема, неподання потерпілою особою заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП.

Тобто, Закон №1961-IV передбачає, що потерпілий, який володіє правом на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди, повинен вчинити ряд активних дій, які б свідчили про його волевиявлення щодо здійснення цього права. Вказані активні дії потерпілого Закон №1961-IV пов`язує, зокрема, із поданням заяви про страхове відшкодування впродовж визначеного законом строку (пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону), зі сприянням у визначенні характеру та розміру збитків.

Відтак, право потерпілого на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №910/7449/17).

Підпункт 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону №1961-IV визначає наслідком пропуску потерпілою особою річного строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування, право страховика на відмову у виплаті регламентних виплат.

Враховуючи правову позицію Верховного Суду та керуючись підпунктом 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону №1961-IV, відповідачем прийнято рішення №2090-05 від 30.10.2024 про відмову позивачу у виплаті страхового відшкодування, про що ТОВ "ПАРТНЕР-2 000" повідомлено листом від 30.10.2024.

Виходячи з того, що доказів звернення позивача до відповідача із заявою про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди та доказів неправомірної відмови відповідача у здійсненні такої виплати матеріали справи не містять, суд вважає, що у відповідача відповідно до пп. 37.1.4. п. 37.1. ст. 37 Закону №1961-IV не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування.

Враховуючи викладені обставини, оцінивши подані докази, беручи до уваги, що позивачем пропущено річний строк, встановлений ст. 37 Закону №1961-IV, керуючись правовими висновками Верховного Суду та зважаючи на ті обставини, що позивачем не надано суду доказів здійснення ним розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

За таких обставин, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Судовий збір відповідно до статті 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст. 74, 76-77, 129, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення направити сторонам до електронних кабінетів.

Повне рішення складено 06.01.2025.

Суддя В.Г. Кабакова