Рішення

від 24.12.2024 по справі 916/1493/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" грудня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1493/24

За позовом: Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» (04071, м. Київ, вул. Електриків, 8, код ЄДРПОУ 00017733)

За участю третьої особи на стороні позивача: Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 )

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ ТЕРМІНАЛ ВИЛКОВЕ» (68355, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 44940033)

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Корчевський М.Ю.

Представники сторін:

Від позивача: Гордієнко Л.М. - на підставі ордера серії АІ №1582586 від 03.04.2024р.;

Від відповідача: не з`явився;

Від третьої особи: Добров О.Ю. - на підставі довіреності від 10.01.2024р.

В засіданні брали участь:

Від позивача: Гордієнко Л.М. - на підставі ордера серії АІ №1582586 від 03.04.2024р.;

Від відповідача: не з`явився;

Від третьої особи: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: Позивач - Приватне акціонерне товариство «Судноплавна компанія (далі- АСК) «Укррічфлот», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ( далі _ТОВ) «ПЕРШИЙ ТЕРМІНАЛ ВИЛКОВЕ» про стягнення суми основного боргу у розмірі 9 819 522 грн 46 коп., пені у розмірі 1 005 242 грн 28 коп., штрафних втрат у розмірі 3 154 616 грн 44 коп., інфляційних втрат у розмірі 145 763 грн 02 коп., 3 % річних у розмірі 98 636 грн 56 коп., курсової різниці у розмірі 11 318 грн 03 коп.

Ухвалою суду від 15.04.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/1493/24, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.05.2024р.

Ухвалою суду від 07.05.2024р. відкладено підготовче засідання на 28.05.2024р.

28 травня 2024р. позивач надав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з ТОВ «ПЕРШИЙ ТЕРМІНАЛ ВИЛКОВЕ» заборгованість у розмірі 13 064 239 грн 89 коп., пеню у розмірі 831 550 грн 05 коп., штрафні санкції у розмірі 3 241 480 грн 66 коп, інфляційні втрати у розмірі 217 937 грн 61 коп., 3% річних у розмірі 143 901 грн 26 коп., курсову різницю у розмірі 11 318 грн 03 коп.

Протокольною ухвалою від 28.05.2024р. відкладено підготовче засідання на 09.07.2024р. Протокольною ухвалою від 09.07.2024р. відкладено підготовче засідання на 30.07.2024р. Ухвалою суду від 30.07.2024р. відкладено підготовче судове засідання на 22.08.2024р. Ухвалою суду від 22.08.2024р.

Ухвалою суду від 22.08.2024р. залучено до участі у справі як третю особу на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору військову частину НОМЕР_1 та відкладено підготовче судове засідання на 10.09.2024р.

Протокольною ухвалою від 10.09.2024р. задоволено клопотання третьої особи та ухвалено здійснювати розгляд справи у закритому судовому засіданні, відкладено підготовче засідання на 26.09.2024р. Протокольною ухвалою від 26.09.2024р. відкладено на 03.10.2024р.

02 жовтня 2024р. відповідач надав до суду заяву про залучення до участі у справі як третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міністерства оборони України. В обгрунтування заяви відповідач зазначив, що з 07.08.2024р. власником майна, зазначеного в договорі оренди від 01.06.2023р., є держава в особі Міністерства оборони України, у зв`язку із чим до Міністерства перейшли права та обов`язки наймодавця - АСК «Укррічфлот» за вказаним договором. Таким чином, на думку відповідача, рішення суду у даній справі може сплинути на права та обов`язки Міністерства оброни України щодо сторін у справі.

Представник позивача проти залучення Міністерства оброни України заперечує, посилаючись на те, що предметом розгляду у справі є правовідносини сторін за договором оренди від 01.06.2023р., що був укладений між АСК «Укррічфлот» та ТОВ «ПЕРШИЙ ТЕРМІНАЛ ВИЛКОВЕ», і періодом нарахування боргу є період, у який власником об`єкту оренди був саме позивач. Таким чином, на думку позивача, рішення суду у даній справі жодним чином не вплине права та інтереси Міністерства оброни України.

Крім того, позивач зауважив, що як представника нового власника об`єкта нерухомості судом вже залічено як третю особу військову частину НОМЕР_1 , а подача відповідачем заяви про залучення до участі у справі як третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міністерства оборони України направлена лише на затягування розгляду справи.

Протокольною ухвалою від 03.10.2024р. судом відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «ПЕРШИЙ ТЕРМІНАЛ ВИЛКОВЕ» про залучення до участі у справі як третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міністерства оборони України у зв`язку із його необгрунтованістю, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 19.11.2024р. Протокольною ухвалою від 19.11.2024р. відкладено розгляд справи по суті на 11.12.2024р. Ухвалою суду від 11.12.2024р. відкладено розгляд справи на 24.12.2024р.

Представник позивача позовні вимоги підтримує, наполягає на задоволенні позову з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив, що надійшла до суду 06.05.2024р., 22.08.2024р.

Третя особа у справі - військова частина НОМЕР_1 свою позицію виклала у поясненнях. Що надійшли до суду 26.09.2024р.

Відповідач, згідно відзиву, що надійшов до суду 26.04.2024р., проти позову заперечує, вважає, що сума боргу з орендної плати має складати 6 186 482 грн 46 коп. 30 липня 2024р. до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву у зв`язку із подачею позивачем заяви про збільшення суми позовних вимог.

Суд вважає за необхідне також зауважити, що ч. 4 ст.11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Закон України Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність прави, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі «Kudla v. Poland» заява № 30210/96, пункт 30 рішення у справі «Vernillo v. France» заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі «Frydlender v. France» заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland» заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» заява №9381/81 та ін.).

Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява № 30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов`язків.

У ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання «розумного строку», під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття «розумний строк» та «своєчасний розгляд» застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття «розумний строк» вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи.

При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття «розумний строк».

Враховуючи все викладене вище, матеріали справи, суд вважає, що у даному випадку справу було розглянуто у розумні строки.

Позивач у справі - ПрАТ «СК «Укррічфлот», зазначає, що 01.06.2023р. між ТОВ «ПЕРШИЙ ТЕРМІНАЛ ВИЛКОВЕ» (Орендар) та АСК «Укррічфлот» (Орендодавець) було укладено Договір оренди окремого нерухомого та рухомого майна, відповідно до п. 1.1 якого АСК «Укррічфлот» передає, а Орендар приймає в строкове оплатне користування (оперативна оренда) належні Орендодавцю на праві приватної власності нежитлові приміщення (будівлі та споруди) та об`єкти рухомого майна, що знаходяться за адресою - АДРЕСА_2, в подальшому майно.

Термін оренди становить 2 роки 11 місяців. Початок перебігу терміну оренди починається з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі майна в оренду.

Таким чином, враховуючи, що Акт приймання-передачі майна в оренду був підписаний сторонами 07.06.2023 р., позивач вважає, що термін оренди майна становить з 07.06.2023 р. по 07.05.2026 р.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що за оренду майна Орендар сплачує Орендодавцю щомісячно орендну плату, яка складається з Базової ставки оренди та Додаткових орендних платежів. Базова ставка оренди сплачується Орендарем в розмірі еквівалентному 30 000 дол.США на місяць, що на дату укладання Договору за офіційним курсом НБУ складає 1 097 100,00 грн., без врахування ПДВ. Додатково на суму орендної плати нараховується та сплачується Орендарем ПДВ у розмірі згідно вимог чинного законодавства.

Коригування орендної плати здійснюється щомісяця відповідно до п. 3.2 Договору. До складу Базової ставки оренди не входять та сплачуються Орендарем додатково наступні платежі : компенсація податку на нерухоме майно; компенсація плати за землю; компенсація комунальних послуг.

Відповідно до п. 3.3 Договору Базова орендна ставка сплачується Орендарем на підставі рахунку Орендодавця щомісячно не пізніше 10-го числа місяця, наступного за тим, за який здійснюється оплата (звітним), або протягом 5 робочих днів з моменту отримання Орендарем відповідного рахунку Орендодавця, в залежності від того який строк настане раніше. Додаткові орендні платежі сплачуються Орендарем на підставі рахунків Орендодавця щомісячно авансом не пізніше 10-го числа звітного місяця або протягом 5 робочих днів з моменту отримання Орендарем відповідного рахунку Орендодавця, в залежності від того який строк настане раніше. Рахунок на оплату як Базової орендної ставки, так і Додаткових орендних платежів вважається направленим належним чином, в тому числі, якщо він відправлений засобами електронної пошти. Неотримання Орендарем рахунків або актів приймання-передачі наданих послуг не звільняє Орендаря від виконання грошових зобов`язань за даним договором у встановлені в Договорі строки, та не звільняє від відповідальності за порушення таких строків.

Позивач зазначає, що Орендар, підписавши Договір оренди, взяв на себе зобов`язання сплачувати своєчасно та в повному обсязі орендну плату та інші платежі за цим Договором (пп. 6.2.8 п. 6.2 Договору). Однак, договірні зобов`язання з боку ТОВ «ПЕРШИЙ ТЕРМІНАЛ ВИЛКОВЕ» не виконуються.

АСК «Укррічфлот» зазначає, що Товариство своєчасно, у порядку та строки встановлені Договором формувало та направляло ТОВ «ПЕРШИЙ ТЕРМІНАЛ ВИЛКОВЕ» рахунки на оплату Базової ставки оренди та Додаткових орендних платежів, а також актів приймання-передачі наданих послуг за Договором. Вказані Акти, як це передбачено п. 9.8 Договору, були направлені через систему M.E.Doc (Медок), проте до даного часу залишаються не підписаними Орендарем.

При цьому, як зазначає позивач, неотримання Орендарем рахунків або актів приймання-передачі наданих послуг не звільняє його від виконання грошових зобов`язань за даним договором у встановлені в Договорі строки та не звільняє від відповідальності за порушення таких строків (абз. 5 п. 3.3 Договору).

Також позивач зазначив, що незважаючи на взяті на себе договірні зобов`язання, ТОВ «ПЕРШИЙ ТЕРМІНАЛ ВИЛКОВЕ» протягом строку дії Договору періодично порушувало договірні зобов`язання. Станом на 28.03.2024р. у ТОВ «ПЕРШИЙ ТЕРМІНАЛ ВИЛКОВЕ» перед АСК «Укррічфлот» існувала прострочена заборгованість з орендної плати по Договору у розмірі 9 819 522 грн 46 коп.

Станом на 27.05.2024р. за розрахунком позивача розмір заборгованості по Договору збільшилася та становить 13 064 239 грн 89 коп. з ПДВ.

Позивач зазначає, що АСК «Укррічфлот» неодноразово зверталось на адресу ТОВ «ПЕРШИЙ ТЕРМІНАЛ ВИЛКОВЕ» з проханням сплатити на користь АСК «Укррічфлот» заборгованість за Договором від 01.06.2023р., у тому числі з претензію від 29.01.2024 № 1-1-23/43, проте заборгованість залишилася непогашеною.

Невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань щодо оплати платежів, передбачених умовами Договору від 01.06.2023р. позивач вважає порушенням своїх прав та охоронюваних законом інтересів, у зв`язку із чим звернувся до суду за захистом та просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором у розмірі 13 064 239 грн 89 коп. з ПДВ.

Крім того, позивач зауважив, що згідно п. 7.1 Договору за прострочення виконання Орендарем будь-яких грошових зобов`язань у встановлений цим Договором строк, Орендар за вимогою Орендодавця сплачує на його користь пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

На підставі зазначеної умови Договору, у звязку із невиконанням Орендларем своїх зобовязань, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 831 550 грн 05 коп.

Відповідно до п. 7.2 Договору за прострочення виконання Орендарем будь-яких грошових зобов`язань у встановлений цим Договором строк більше ніж на 30 календарних днів, Орендар за вимогою Орендодавця сплачує на його користь додатково штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу, і такий штраф сплачується за кожен наступний місяць прострочення до дати погашення заборгованості.

З розрахунком позивача сума штрафу за прострочення виконання Орендарем грошових зобов`язань строком більше ніж на 30 календарних днів становить 3 241 480 грн 66 коп.

Також, позивач зазначив, що абз. 3 п. 3.2 Договору передбачено, що у разі, якщо рахунок не був оплачений у строки, передбачені Договором, Орендодавець має право виставити новий рахунок, застосувавши діючи на момент такого виставлення курс обміну долара до гривні НБУ.

Враховуючи, що Орендарем рахунок №688 від 27.06.2023 був оплачений з порушенням встановлених в Договорі строків, АСК «Укррічфлот» виставила новий рахунок № 24 від 25.01.2024 р. на оплату курсової різниці у розмірі 11 318 грн 03 коп. Зазначений рахунок не був оплачений Орендарем, у звязку із чим позивач вважає, що наявні підстави для стягнення курсової різниці у примусовому порядку за рішенням суду.

При цьому, позивач зауважив, що п. 3.9 Договору встановлено забезпечення виконання Орендарем грошового зобов`язання за даним Договором шляхом сплати Орендарем Орендодавцю Гарантійного платіжу.

На виконання даної умови договору ТОВ «ПЕРШИЙ ТЕРМІНАЛ ВИЛКОВЕ» внесено на рахунок АСК «Укррічфлот» Гарантійний платіж в розмірі 2 633 040 грн.

Пунктами 3.11 та 3.12 Договору оренди врегульовано питання використання Гарантійного платежу, згідно якого за рахунок Гарантійного платежу Орендодавець має право на власний вибір зарахувати суми в рахунок оплати будь-яких платежів та штрафів/пені/компенсацій збитків передбачених даним Договором, строки оплати яких настали. Про зарахування суми за рахунок Гарантійного платежу Орендодавець повідомляє Орендаря за 10 днів до проведення такого зарахування. Таке повідомлення вважається надісланим належним чином, в тому числі засобами електронної пошти. Орендар зобов`язаний протягом 10 днів поповнити Гарантійний платіж до рівня суми, яка була до моменту такого зарахування Орендодавцем.

Умовами Договору встановлено право Орендодавця здійснювати зарахування суми в рахунок оплати будь-яких платежів та штрафів/пені/компенсацій збитків передбачених даним Договором, строки оплати яких настали. Крім цього, договором також передбачений порядок проведення такого зарахування, строки його проведення та направлення повідомлення Орендарю.

Позивач зазначив, що при розрахунку позовних вимог ним було відображено факт отримання від відповідача Гарантійного платежу, проте, так як на час звернення до суду не відбулося його зарахування в рахунок оплати заборгованості, підстави для зменшення фактичного розміру заборгованості на суму Гарантійного платежу були відсутні.

Оскільки у відзиві на позовну заяву ТОВ «ПЕРШИЙ ТЕРМІНАЛ ВИЛКОВЕ» не визнало заборгованість в розмірі внесеного Гарантійного платежу, а саме 2 633 040 грн., позивач здійснив дії по зарахуванню Гарантійного платежу у порядку та строки, встановлені п.п. 3.11 та 3.12 Договору оренди. Повідомленням про зарахування Гарантійного платежу по Договору оренди від 15.05.2024 № 1-4-1/1010 АСК «Укррічфлот» повідомило ТОВ «ПЕРШИЙ ТЕРМІНАЛ ВИЛКОВЕ» про зарахування гарантійного платежу в розмірі 2 633 040 грн. в рахунок оплати платежів, строк оплати яких вже настав, а саме: 451 034 грн 50 коп. пені за період з 10.06.2023р. по 25.01.2024р., згідно рахунку від 25.01.2024р. №20; 135 964 грн 96 коп. пені за період з 10.06.2023р. по 25.01.2024р., згідно рахунку від 25.01.2024р. №21; 2 014 грн 25 коп. пені за період з 26.01.2024р. по 30.04.2024р., згідно рахунку від 30.04.2024р. №548; 1 324 728 грн 80 коп. штраф за період з 10.07.2023р. по 25.01.2024р., згідно рахунку від 25.01.2024р. №22; 326 023 грн 47 коп. штраф за період з 10.07.2023р. по 25.01.2024р., згідно рахунку від 25.01.2024р. №23; 8 208 грн 80 коп. штраф за період з 26.01.2024 р. по 30.04.2024р., згідно рахунку від 30.04.2024р. №549; 385 065 грн 22 коп.. штраф за період з 26.01.2024р. по 30.04.2024 р., згідно рахунку від 30.04.2024 №551 р. (частково).

Також, позивач зазначив, що відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної норми законодавства позивач нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 143 901 грн 26 коп. та інфляційні втрати у розмірі 217 937 грн 61 коп., які також просить суд стягнути з відповідача.

При цьому, в обгрунтування позовних вимог позивач послався на загальні положення законодавства, зокрема. ст.ст.509, 525,526, 530, 549,610, 626,627 Цивільного кодексу України та ст.ст.193, 284, 286 Господарського кодексу України.

Крім того, позивач у справі зауважив, що листом Військової частини НОМЕР_1 від 07.03.2024 № 919 на адресу АСК «Укррічфлот» для підпису власником було направлено Акту про примусове відчуження майна від 07.03.2024 № 909,

Позивач вважає, що твердження третьої особи, що перехід права власності на нерухоме майно до нового власника відбувся 07.03.2024, не відповідає фактичним обставинам справи, адже, відповідно до положень ч. 3 ст. 7 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного та надзвичайного стану» право державної власності на майно виникає з дати підписання акта.

Частиною 2 даної статті регламентовано, що Акт підписується 1) власником майна або його законним представником і 2) уповноваженими особами військового командування та 3) органу, що погодив рішення про примусове відчуження майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення, і скріплюється печатками військового командування та/або зазначених органів.

Форма Акту затверджена постановою Кабінету Міністрів України 31 жовтня 2012 р. № 998.

Проте, як зазначає позивач, як долучений до матеріалів справи відповідачем примірник Акту, так і примірник Акту долучений Військовою частиною НОМЕР_1 , не містять ані підпису власника майна, тобто АСК «Укррічфлот» або його законного представника, ані органу, що погодив рішення про примусове відчуження майна, а саме Одеської обласної державної (військової) адміністрації, яка листом від 21.02.2024р. №231/1/01-45/2148/2-24 погодила рішення (наказ) командира військової частини НОМЕР_1 від 24.11.2023р. № 217 «Про примусове відчуження майна».

Крім того, ч.5 ст. 7 Закону України Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного та надзвичайного стану» передбачає, що у разі відсутності особи, у якої відчужується або вилучається майно, або її законного представника під час складання акта про примусове відчуження або вилучення майна такий акт складається без її участі. У такому разі власник майна або його законний представник має право на ознайомлення з актом про примусове відчуження або вилучення майна. Примірник акта та документ, що містить висновок про вартість майна, вручаються під розписку особі, у якої відчужується або вилучається майно, або її уповноваженому представнику.

Позивач зауважив, що за місцезнаходженням майна знаходяться працівники АСК « ІНФОРМАЦІЯ_1 », які забезпечують контроль за експлуатацією даного нерухомого об`єкта, але їх не було залучено для підписання Акту. Про місце, дату та час складання Акту власник не був повідомлений.

Також, позивач звернув увагу суду на те, що як зазначено в листі військової частини НОМЕР_1 від 07.03.2024 № 919, Акт направляється АСК «Укррічфлот» саме для підписання власником, а не для ознайомлення. Отже, Акт не підписаний власником майна.

Додатковим підтвердженням факту не підписання Акту примусового відчуження нерухомого майна 07.03.2024 позивач вважає лист військової частини НОМЕР_1 від 31.05.2024 № 1981, яким запропоновано представнику АСК «Укррічфлот» прибути для підписання Акту 12.06.2024 р.

Таким чином, позивач дійшов висновку про те, що в дату складання військовою частиною Акту про примусове відчуження майна - 07.03.2024р., даний Акт не був підписаний в розумінні вимог ч. 2 ст. 7

Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного та надзвичайного стану», отже, не є документом, що підтверджує факт переходу права власності на нерухоме майно від АСК «Укррічфлот» до нового власника - держави в особі Міністерства оборони України

За таких обставин, на думку позивача, перехід права власності на об`єкт оренди до Держави саме 07.03.2024р. не відбувся. Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав №390390530 від 09.08.2024р. право власності на нерухоме майно, яке є предметом Договору оренди від 01.06.2023р. належить державі в особі Міністерства оборони України. Державна реєстрація права власності проведена 07.08.2024р.

Щодо права на отримання орендної плати за Договором оренди від 01.06.2023р. новим власником, а саме державою в особі Міністерства оборони України з 07.03.2024р., позивач зазначив, що за матеріалами справи фінансово-економічною службою військової частини НОМЕР_1 вилучене майно поставлене на бухгалтерський облік Військової частини НОМЕР_1 та наказом начальника Білгород-Дністровської КЕЧ району від 06.09.2024р. №147 присвоєно номер військового містечка.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 5 Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.08.2000р. № 1225, військові частини використовують закріплене за ними військове майно виключно за його цільовим та функціональним призначенням.

Таким чином, позивач вважає, що факт поставлення на бухгалтерський облік Військової частини НОМЕР_1 вилученого майна 06.09.2024р. та виявлення договору оренди відносно вилученого майна під час проведення роботи щодо постановки на облік вказаного майна, свідчить, що до 06.09.2024 р. майно не було закріплено за військовою частиною, не набуло статусу військового майна та фактично не використовувалося військовими.

При цьому, позивач звернув увагу суду на те, що право власності в Україні гарантується ст. 41 Конституції України, яка передбачає, що право приватної власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Примусове ж відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Закон України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» визначає механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна у юридичних та фізичних осіб для потреб держави. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, як примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, зокрема, об`єкти фонду захисних споруд цивільного захисту, вилучати майно державних підприємств, державних господарських об`єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видавати про це відповідні документи встановленого зразка.

Отже, єдиною законодавчою підставою примусового відчуження майна є потреби держави в умовах правового режиму воєнного стану.

Як зазначив позивач, згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 з адміністративно- господарської діяльності від 24.11.2023р. № 217 про примусове відчуження майна, примусове відчуження майна АСК «Укррічфлот» відбулося з метою забезпечення виконання завдань з відсічі збройної агресії та забезпечення потреб Військово-Морських Сил Збройних Сил України, функцій та обов`язків, покладених під час дії правового режиму воєнного стану за потребою розміщення на належного проживання підрозділів, зберігання, обслуговування, ремонту і підготовки до бойового застосування озброєння, бойової та іншої техніки, на виконання розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21.11.2023р. №154/111/799 ПУ-Одеса, відповідно до вимог Указів Президента України від 24.02.2022р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», від 14.03.2022р. № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», Законів України «Про правовий режим воєнного стану», «Про оборону України», «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного та надзвичайного стану».

За таких обставин, на думку позивача, твердження військової частини щодо права на отримання орендної плати за Договором оренди від 01.06.2023р. новим власником, а саме державою в особі Міністерством оборони України з 07.03.2024р. суперечить як меті вилучення даного майна, так і його цільовому та функціональному призначенню.

Також, позивач звернув увагу на примірник Акту про примусове відчуження майна від 07.03.2024 р.№ 909, долучений до матеріалів справи Військовою частиною НОМЕР_1 25.09.2024р., який відрізняється від примірника Акту, направленого на адресу АСК «Укррічфлот».

Так, в долученому третьою особою до матеріалів справи примірнику, на відмінну від примірника, направленого АСК «Укррічфлот», виявилася заповненою графа «Дата підписання акта «___» ____р.*

* Дата, з якої виникає право державної власності на майно».

У графі «Примірник цього акта (серія № ) та документ, що містить

висновок про вартість майна, вручено під розписку колишньому власнику майна (або його законному представникові):» з`явився наступний запис: «направлено засобами поштового зв`язку - цінним листом з описом, через відсутність колишнього власника майна або його представника за адресою відчуженого майна».

Крім того, примірник Акту про примусове відчуження майна від 07.03.2024р. № 909 наданий Військовою частиною НОМЕР_1 , на відміну від примірника направленого АСК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » затверджений Командиром ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_1 .

На думку позивача, такі дії можуть свідчити про фальсифікацію документів, у зв`язку з чим Акт про примусове відчуження майна від 07.03.2024 № 909, долучений до матеріалів справи Військовою частиною НОМЕР_1 , на думку позивача, не може розглядатися як належний та допустимий доказ враховуючи положення ст.ст.73,74, 77 ГПК України.

Враховуючи все викладене, позивач вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 13 064 239 грн 89 коп., пені у розмірі 831 550 грн 05 коп., штрафних санкцій у розмірі 3 241 480 грн 66 коп, інфляційних втрат у розмірі 217 937 грн 61 коп., 3% річних у розмірі 143 901 грн 26 коп., курсової різниці у розмірі 11 318 грн 03 коп.

Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -Військова частина НОМЕР_1 у своїх поясненнях зазначила, що з метою забезпечення виконання завдань з відсічі збройної агресії Російської Федерації, на виконання вимог розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21.11.2023р. №154/111/799ПУ-Одеса, військовою частиною НОМЕР_1 проведено примусове відчуження нерухомого майна АСК "Укррічфлот" (ЄДРПОУ 00017733).

Командиром військової частини НОМЕР_1 було видано наказ (з адміністративного- господарської діяльності) від 24.11.2023р. №217 «Про примусове відчуження майна», який було погоджено Одеською обласною військовою адміністрацією.

На виконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 було складено Акт про примусове відчуження від 07.03.2024 р. №909, яким було примусово відчужено нерухоме майно.

Як зазначає третя особа, на виконання вимог ч. 5 ст. 8 та ч. 3 ст. 7 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у військовій частині НОМЕР_1 проведена робота щодо реєстрації права власності на відчужене нерухоме майно та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав, власник - Міністерство оборони України.

Фінансово-економічною службою військової частини НОМЕР_1 вказане майно поставлене на бухгалтерський облік військової частини НОМЕР_1 та наказом начальника Білгород-Дністровської КЕЧ району від 06.09.2024р. № 147 присвоєно номер військового містечка.

При цьому, третя осо зауважила, що відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" право державної власності на майно виникає з дати підписання акту (відчуження, вилучення).

Третя особа також зазначила, що під час проведення роботи щодо постановки на облік вилученого нерухомого майна, спільною комісією із Білгород-Дністровською КЕЧ району на території був виявлений орендар згідно діючого договору оренди нерухомого та рухомого майна від 01.06.2023р., укладеного між АСК "Укррічфлот" (ЄДРПОУ 00017733) та ТОВ «ПЕРШИЙ ТЕРМІНАЛ ВИЛКОВЕ» (ЄДРПОУ 44940033).

У зв`язку зі складанням Акту примусового відчуження майна від 07.03.2024р. №909, відповідно до положень ч. 3 ст. 7 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" та ч. 1 ст. 770 Цивільного кодексу України, третя особа вважає, що моментом переходу права власності на нерухоме майно та права на отримання орендної плати за Договором оренди від 01.06.2023р. є 07.03.2024 р.

Враховуючи вищезазначене, на думку військової частини НОМЕР_1 , з 07.03.2024 року орендну плату за договором від 01.06.2023 р. має отримувати новий власник нерухомого майна, а саме держава в особі Міністерства оборони України, за яким зареєстроване відповідне право власності.

За таких обставин, третя особа вважає, що заява зозивача про збільшення позовних вимог від 28.05.2024р. є безпідставною.

Щодо задоволення позовних вимог без урахування заяви про збільшення позовних вимо, третя особа) заперечень не має.

Відповідач - ТОВ «ПЕРШИЙ ТЕРМІНАЛ ВИЛКОВЕ», у відзивах на позовну заяву та заяву про збільшення позовних вимог зазначив, що позивачем невірно здійснено суми заборгованості, адже, АСК «Укррічфлот» не враховано сплачені на рахунок Орендодавця гарантійні платежі та не здійснено перерахунок боргу орендної плати за рахунок внесених ТОВ «ПЕРШИЙ ТЕРМІНАЛ ВИЛКОВЕ» гарантійних платежів.

Також ТОВ «ПЕРШИЙ ТЕРМІНАЛ ВИЛКОВЕ», на підставі п. 18 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, не погоджується з розрахунком в тому числі і щодо нарахування пені у розмірі 1 005 242,24 грн. та штрафу у розмірі 3 154 616,44 грн.

Здійснивши аналіз та перерахунок відшкодування вартості електроенергії ТОВ «ПЕРШИЙ ТЕРМІНАЛ ВИЛКОВЕ» дійшло до висновку щодо завищення суми виставлених АСК «Укррічфлот» рахунків відносно фактично використаного об`єму електроенергії та необґрунтованого включення даного відшкодування до розрахунку заборгованості станом на 28.03.2024 року, та вважає, що загальна вартість повинна бути зменшена на 183 456,74 грн., які увійшли до розрахунку заборгованості по сплаті орендної плати ТОВ «ПЕРШИЙ ТЕРМІНАЛ ВИЛКОВЕ», проведеного АСК «Укррічфлот» станом на 28.03.2024 року.

Враховуючи вищевикладене, за розрахунком відповідача, загальна сума боргу з орендної плати за Договором №б/н від 01.06.2023 р. оренди окремого нерухомого та рухомого майна повинна складати 6 186 482,46 грн.

Також, відповідач зазначив, що від керівництва АСК «Укррічфлот» йому стало відомо, що на підставі наказу від 24.11.2023р. №217 командира військової частини НОМЕР_1 прийнято рішення про примусове відчуження майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану та складено Акт про примусове відчуження майна від 07.03.2024 року за № 909, відповідно до якого здійснено примусове відчуження майна, а саме нерухомого майна, власником якого є АСК «Укррічфлот» (нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_2), яке в теперішній час орендується ТОВ «ПЕРШИЙ ТЕРМІНАЛ ВИЛКОВЕ» за Договором оренди від 01.06.2023 р., та на підставі якого стягується заборгованість в даній справі.

Відповідач, посилаючись на положення ст.7 Закону України « Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного та надзвичайного стану», зазначив, що вищевказаний Акт від 07.03.2024 р. підписано представником військової частини НОМЕР_1 як уповноваженою особою військового командування.

В даному випадку позивачем отримано пощтовим зв`язком вищезазначений Акт від 07.03.2024 р., у зв`язку з чим в даному Акті відсутній підпис представника АСК «Укррічфлот» як власника майна та відповідно до ч.5 ст.7 зазначеного Закону наявність такого підпису не є обов`язковою.

Відповідно до ч.1 ст.770 Цивільного кодексу України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця.

Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що з 07.03.2024 р. власником майна, зазначеного в Договорі оренди від 01.06.2023 р., є Держава Україна та до Держави перейшли права та обов`язки наймодавця за зазначеним Договором.

За таких обставин, відповідач вважає, що позивачем невірно здійснено розрахунок грошових вимог та завищено суму заборгованості за березень та квітень 2024 року в розмірі 3 305 370 грн 34 коп.

При цьому, відповідач зауважив, що визнає позовні вимоги про стягнення заборгованості за Договором оренди майна від 01.06.2023р. на суму 6 186 482 грн 46 коп., в іншій частині заборгованості позов відповідач не визнає.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, судом встановлено, що відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №256605263 від 14.05.2021р. АСК «Укррічфлот» є власником Обєктів виробчничо-господарського призначення, обєктів житлової нерухомості загальною площею 3654,7 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

01червня 2023р. між ТОВ «ПЕРШИЙ ТЕРМІНАЛ ВИЛКОВЕ» (Орендар) та АСК «Укррічфлот» (Орендодавець) було укладено Договір оренди окремого нерухомого та рухомого майна, відповідно до п. 1.1 якого АСК «Укррічфлот» передає, а Орендар приймає в строкове оплатне користування (оперативна оренда) належні Орендодавцю на праві приватної власності нежитлові приміщення (будівлі та споруди) та об`єкти рухомого майна, що знаходяться за адресою - АДРЕСА_2, а саме: нерухоме майно, господарська та інженерна інфраструктура, обєкти виробничо-господарського призначення у складі: прохідна літ.»А» площею 42,2 кв.м; адмінбудівля літ.»Б» площею 987,7 кв.м; склад літ «В» площею 1517,8 кв.м; сторожка літ «Г» площею 21,6 кв.м; дерев.склад літ «Д» площею 181 кв.м; газосварочний корпус літ «Ж» площею 16.8 кв.м; мех. корпус, сварочний участок літ «Е» плошею 423,4 кв.м; компресорна -котельня літ «З» площею 246,8 кв.м; склад доків літ «И» площею 71,3 кв.м; малярний цех літ «К» площею 113,7 кв.м; трансформаторна підстанція літ «М» площею 16,6 кв.м; склад для зберігання балонів літ.»Л» ; гідротехнічна споруда-причал №ІХ; надвірні споруди №№1-13; електромережа живлення силового обладнання; залізобетонна дорога; підїзна дорога; система водяного опалення та гарячого водопостачання адміністративних та побутових приміщень (п.1.1.1). Перелік рухомого майна, яке передається в оренду, наводиться в переліку рухомого майна, що передається в оренду» (додаток №1), який є невідємною частиною даного Договору ( п.1.1.2).

Відповідно до ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Отже, виходячи з зазначених положень законодавства, правовідносини, що виникли між сторонами за Договором, є орендними.

Відповідно до п.9.1 Договору термін оренди становить 2 роки 11 місяців. Початок перебігу терміну оренди починається з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі майна в оренду.

Таким чином, враховуючи, що Акт приймання-передачі майна в оренду був підписаний сторонами 07.06.2023 р., термін оренди майна становить з 07.06.2023 р. по 07.05.2026 р.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з положень ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що за оренду майна Орендар сплачує Орендодавцю щомісячно орендну плату, яка складається з Базової ставки оренди та Додаткових орендних платежів. Базова ставка оренди сплачується Орендарем в розмірі еквівалентному 30 000 дол.США на місяць, що на дату укладання Договору за офіційним курсом НБУ складає 1 097 100,00 грн., без врахування ПДВ. Додатково на суму орендної плати нараховується та сплачується Орендарем ПДВ у розмірі згідно вимог чинного законодавства.

Коригування орендної плати здійснюється щомісяця відповідно до п. 3.2 Договору. До складу Базової ставки оренди не входять та сплачуються Орендарем додатково наступні платежі : компенсація податку на нерухоме майно; компенсація плати за землю; компенсація комунальних послуг (електро-, газо, водо-, теплопостачання, вивезення побутових відходів, витрати Орендодавця на утримання мереж, екологічний збір та інші платежі, які фактично сплачуються Орендодавцем для можливості проведення діяльності Орендарем).

Згідно п.3.2 Договору у випадку збільшення на дату платежу, офіційного курсу долара США до гривні більше від його офіційного курсу, встановленого на дату укладання цього Договору, базова орендна ставка по договору індексується за формулою Оп=Ох(К1/К) де: Оп- Базова орендна ставка, яка підлягає оплаті, О- Базова орендна ставка в гривні на дату укладання договору, (п.3.1.), К1- курс долара США по курсу НБУ на дату платежу/виставлення рахунку, К-курс долара США на дату укладання договору. Якщо офіційний курс НБУ долара США на який повинно проводитися перерахунок на дату виставлення рахунку, складає менше, ніж попередній, орендна плата сплачується Орендарем на рівні попереднього місяця.

Орендодавець при складанні рахунків та щомісячних актів приймання-передачі послуг' самостійно в односторонньому порядку перераховує Базову ставку оренди за вище вказаною формулою, а Орендар зобов`язаний прийняти та оплатити відповідний рахунок.

Якщо рахунок не був оплачений у строки, передбачені Договором, Орендодавець має право виставити повий рахунок, застосувавши діючи на момент такого виставлення курс обміну долара до гривні НБУ.

У випадку неможливості застосування норми щодо корегування розміру орендної плати у відповідності до співвідношення курсу валют гривня/долар (наприклад, виключення долару з переліку вільно конвертованих валют тощо) Орендодавець має право вимагати від Орендаря встановлення нових механізмів індексації розміру орендної плати шляхом укладання відповідної додаткової угоди до даного Договору.

Орендна плата за перший календарний місяць оренди сплачується у розмірі, зазначеному в п. 3.1 Договору, виходячи з кількості дггів оренди в такому місяці.

Коригування орендної плат и на офіційний індекс інфляції не здійснюється.

За умовами п.3.3 Договору Базова орендна ставка сплачується Орендарем на підставі рахунку Орендодавця щомісячно не пізніше 10-го числа місяця, наступного за тим, за який здійснюється оплата (звітним), або протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання Орендарем відповідного рахунку Орендодавця, в залежност і від того який строк настане раніше.

У разі, якщо Орендар не отримав рахунку від Орендодавця, він самостійно розраховує Базову орендну ставку згідно умов, визначених п.3.2 даного Договору та сплачує її у встановлений даним Договором строк.

Додаткові орендні платежі сплачуються Орендарем на підставі рахунків Орендодавця щомісячно авансом (розраховуються за встановленими тарифами, ставками та погодженими Орендарем лімітами споживання) не пізніше 10-го числа звітного місяця, або прот ягом 5 (п`яти) робочих дггів з моменту отримання Орендарем відповідного рахунку Орендодавця, в залежності від того який строк настане раніше.

Рахунок на оплату як Базової орендної ставки так і Додаткових орендних платежів вважається направленим належним чином, в тому числі, якщо він відправлений засобами електронної пошти.

Не отримання Орендарем рахунків або акт ів приймання-передачі наданих послуг не звільняє Орендаря від виконання грошових зобов`язань за даним договором у встановлені в Договорі строки, та не звільняє від відповідальності за порушення таких строків.

Відповідно до п.3.4 Договору Орендна плата нараховується та сплачується Орендарем з моменту вступу у строкове платне користування майном, згідно Договору. Орендна плата за неповний місяць оренди сплачується в розмірі, пропорційному кількості днів оренди майна в такому місяці.

Сплата орендної плати, а також оплата вартості спожитих електроенергії, комунальних послуг, здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок Орендодавця, якщо інше не буде узгоджено Сторонами( п.3.7 Договору).

За приписами ст.286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Крім того, відповідно до п.6.2.8 Договору Орендар зобовязався сплачувати своєчасно та у повному обсязі орендну плату та інші платежі за цим Договором.

Отже, прийнявши на себе зобов`язання щодо своєчасної та у повному обсязі сплати орендної плати та додаткових платежів у встановленому Договором розмірі та у встановлені Договором строки відповідач мав виконувати прийняті на себе зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.629 цього Кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасникик господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторонни та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Статтею 526 Цивільного кодексу України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що відповідачем виконано не було.

Але, як вбачається з матеріалів справи та частково не заперечується відповідачем, ТОВ «ПЕРШИЙ ТЕРМІНАЛ ВИЛКОВЕ» не виконувало належним чином свої зобовязання перед АСК «Укррічфлот» за Договором оренди окремого нерухомого та рухомого майна, зокрема, у частині своєчасної та у повному обсязі сплати орендної плати та інших платежів за цим Договором, у звязку із чим станом на 28.03.2024р. за ним утворилася заборгованість по платежам у розмірі 9 819 522 грн 46 коп., а станом на 28.05.2024р. розмір заборгованості склав вже 13 064 239 грн 89 коп.

Судом перевірено надані позивачем розрахунки суми заборгованості та додані на підтвердження цих розрахунків документи, та встановлено, що вони є вірними та арифметично правильними.

Крім того, судом враховано, що у п.3.9 Договору сторони також домовилися. що з мстою забезпечення виконання грошових зобов`язань за даним Договором Орендар сплачує Орендодавцю Гарантійний платіж у розмірі двократної Базової орендної ставки, встановленої п. 3.1 Договору у наступні строки: гривневий еквівалент 30 000 (тридцяти тисячам) доларів США без ПДВ за офіційним курсом НБУ на дату оплати у строк не пізніше 10 (десяти) календарних днів з дати укладення Договору; - гривневий еквівалент 30 000 (тридцяти тисячам) доларів США без ПДВ за офіційним курсом НБУ на дату оплати у строк не пізніше 40 (сорока) календарних днів з дати укладення Договору. Додатково на суми гарантійних платежів нараховується та сплачується Орендарем ПДВ (податок на додану вартість) у розмірі згідно вимог чинного законодавства.

За п.3.10 Договору у разі збільшення курсу обміну гривні до долару США більше ніж на 10% (десять відсотків) порівняло з курсом на дату укладання даного Договору, Орендодавець перераховує розмір гарантійного платежу у гривневому еквіваленті та виставляє Орендарю рахунок на поповнення гарантійного платежу, а Орендар зобов`язаний оплатити такий рахунок протягом 5 (п`ят и) робочих днів з моменту направлення рахунку.

За рахунок гарантійного платежу Орендодавець має право на власний вибір зарахувати суми в рахунок оплати будь-яких платежів та штрафів /пені/компенсацій/збитків, передбачених даним Договором, строки оплати яких настали. Про зарахування суми за рахунок гарантійного платежу Орендодавець повідомляє Орендаря за 10 днів до проведення такого зарахування. Таке повідомлення вважається надісланим належним чином у тому числі засобами електронної пошти. Орендар зобовязаний протягом 10 днів поповнити гарантійний платіж до рівня суми, яка була до моменту такого зарахування Орендодавцем.

За матеріалами справи, на виконання умов п.3.9 Договору Орендар перерахував Орендодавцю в розмірі 2 633 040 грн., про що було зазначено позивачем у розрахунку суми боргу та що не заперечується відповідачем.

15 травня 2024р. за № 1-4-1/1010 АСК «Укррічфлот» направило на адресу ТОВ «ПЕРШИЙ ТЕРМІНАЛ ВИЛКОВЕ» Повідомлення про зарахування гарантійного платежу в розмірі 2 633 040 грн. в рахунок оплати платежів, строк оплати яких вже настав, а саме: 451 034 грн 50 коп. пені за період з 10.06.2023р. по 25.01.2024р., згідно рахунку від 25.01.2024р. №20; 135 964 грн 96 коп. пені за період з 10.06.2023р. по 25.01.2024р., згідно рахунку від 25.01.2024р. №21; 2 014 грн 25 коп. пені за період з 26.01.2024р. по 30.04.2024р., згідно рахунку від 30.04.2024р. №548; 1 324 728 грн 80 коп. штраф за період з 10.07.2023р. по 25.01.2024р., згідно рахунку від 25.01.2024р. №22; 326 023 грн 47 коп. штраф за період з 10.07.2023р. по 25.01.2024р., згідно рахунку від 25.01.2024р. №23; 8 208 грн 80 коп. штраф за період з 26.01.2024 р. по 30.04.2024р., згідно рахунку від 30.04.2024р. №549; 385 065 грн 22 коп.. штраф за період з 26.01.2024р. по 30.04.2024 р., згідно рахунку від 30.04.2024 №551 р. (частково).

Отже, в розрахунку станом на 28.05.2024р. позивачем вже враховано гарантійний платіж у розмірі 2 633 040 грн.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи все викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості з оплати платежів за Договором оренди від 01.06.2023р. у розмірі 13 064 239 грн 89 коп.

Відповідно до п.7.1 Договору за прострочення виконання Орендарем будь-яких грошових зобов`язань у встановлений цим Договором строк, Орендар за вимогою Орендодавця сплачує на його користь пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, нарахованої у зв`язку із простроченням ТОВ «ПЕРШИЙ ТЕРМІНАЛ ВИЛКОВЕ» виконання свого зобов`язання щодо сплати орендної плати та додаткових платежів у визначені Договором строки, суд дійшов висновку про те, що він є вірним, та стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 831 550 грн 05 коп.

Крім того, як вже зазначалося вище, згідно абз. 3 п. 3.2 Договору у разі, якщо рахунок не був оплачений у строки, передбачені Договором, Орендодавець має право виставити новий рахунок, застосувавши діючи на момент такого виставлення курс обміну долара до гривні НБУ.

На підставі п.3.2 Договору позивач виставив відповідачу рахунок №688 від 27.06.2023р., який був оплачений з порушенням встановлених в Договорі строків, у звязку із чим АСК «Укррічфлот» виставила новий рахунок № 24 від 25.01.2024 р. на оплату курсової різниці у розмірі 11 318 грн 03 коп., який також не був оплачений відповідачем.

За таких обставин, на думку суду, правомірним є стягнення з відповідача курсової різниці у розмірі 11 318 грн 03 коп.

Відповідно до п.7.2 Договору за прострочення виконання Орендарем будь-яких грошових зобов`язань у встановлений цим Договором строк більше ніж на 30 календарних днів, Орендар за вимогою Орендодавця сплачує на його користь додатково штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу, і такий штраф сплачується за кожен наступний місяць прострочення до дати погашення заборгованості.

Перевiривши наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій судом встановлено, що він є вірним та стягненню з відповідача підлягає штраф у розмірі 3 241 480 грн 66 коп.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок інфляційних втрат та 3% річних та встановлено, що він є вірним, у зв`язку із чим стягненню з відповідача підлягають: 3% річних у розмірі 143 901 грн 26 коп., а також інфляційні втрати у розмірі 217 937 грн 61 коп.

Що стосується періоду нарахування заборгованості, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21.11.2023р. №154/111/799ПУ-Одеса, Командиром військової частини НОМЕР_1 було видано наказ (з адміністративного- господарської діяльності) від 24.11.2023р. №217 «Про примусове відчуження майна», який було погоджено Одеською обласною військовою адміністрацією листом від 21.02.2024р. за №231/1/01-45/2148/2-24, та на підставі якого військовою частиною НОМЕР_1 проведено примусове відчуження нерухомого майна АСК "Укррічфлот" (ЄДРПОУ 00017733), а саме: нежитлових приміщень (будівлі та споруди) та об`єкти рухомого майна, що знаходяться за адресою - АДРЕСА_2 , а саме: нерухоме майно, господарська та інженерна інфраструктура, обєкти виробничо-господарського призначення у складі: прохідна літ.»А» площею 42,2 кв.м; адмінбудівля літ.»Б» площею 987,7 кв.м; склад літ «В» площею 1517,8 кв.м; сторожка літ «Г» площею 21,6 кв.м; дерев.склад літ «Д» площею 181 кв.м; газосварочний корпус літ «Ж» площею 16.8 кв.м; мех. корпус, сварочний участок літ «Е» плошею 423,4 кв.м; компресорна -котельня літ «З» площею 246,8 кв.м; склад доків літ «И» площею 71,3 кв.м; малярний цех літ «К» площею 113,7 кв.м; трансформаторна підстанція літ «М» площею 16,6 кв.м; склад для зберігання балонів літ.»Л» ; гідротехнічна споруда-причал №ІХ; надвірні споруди №№1-13.

На виконання зазначеного наказу командира військової частини НОМЕР_1 було складено Акт про примусове відчуження майна від 07.03.2024 р. №909.

Суд зазначає, що механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна у юридичних та фізичних осіб для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану регулюється Законом України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", відповідно до п.1 ч.1 ст.1 якого примусове відчуження майна - позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України « Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного та надзвичайного стану» примусове відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану здійснюється за рішенням військового командування, погодженим відповідно з органом військового управління, визначеним Міністерством оборони України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

Згідно ст.7 зазначеного Закону про примусове відчуження або вилучення майна складається акт. Бланк акта про примусове відчуження або вилучення майна виготовляється за єдиним зразком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

В акті зазначаються: 1) назва військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження або вилучення майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення; 2) відомості про власника (власників) майна: для юридичних осіб - повне найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код; для фізичних осіб - прізвище, ім`я, по батькові, постійне місце проживання та ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів, крім осіб, які з релігійних або інших переконань відмовилися від ідентифікаційного номера, про що мають відповідну відмітку у паспорті; 3) відомості про документ, що встановлює право власності на майно (у разі наявності); 4) опис майна, достатній для його ідентифікації. Для нерухомого майна - відомості про місцезнаходження (адреса), для рухомого майна (наземні, водні та повітряні транспортні засоби) - відомості про реєстраційний номер транспортного засобу, марку, модель, номер шасі, рік випуску та інші реєстраційні дані; 5) сума виплачених коштів (у разі попереднього повного відшкодування вартості майна).

Акт підписується власником майна або його законним представником і уповноваженими особами військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення, і скріплюється печатками військового командування та/або зазначених органів.

Право державної власності на майно виникає з дати підписання акта.

Право державної власності на рухоме майно, що використовується чи може використовуватися для забезпечення діяльності підприємств оборонно-промислового комплексу України і щодо якого існує ризик переривання його функціонування у зв`язку з перебуванням такого майна на території адміністративно-територіальної одиниці України, щодо якої існує загроза її тимчасової окупації та межі якої розташовані на відстані не більше 30 кілометрів від району ведення воєнних (бойових) дій або від тимчасово окупованої території, виникає з дня введення в дію указом Президента України рішення Ради національної безпеки і оборони України про примусове відчуження або вилучення такого майна.

У разі примусового відчуження майна до акта додається документ, що містить висновок про вартість майна на дату його оцінки, яка проводилася у зв`язку з прийняттям рішення про його примусове відчуження, якщо інше не встановлено цим Законом.

У разі відсутності особи, у якої відчужується або вилучається майно, або її законного представника під час складання акта про примусове відчуження або вилучення майна такий акт складається без її участі. У такому разі власник майна або його законний представник має право на ознайомлення з актом про примусове відчуження або вилучення майна. Примірник акта та документ, що містить висновок про вартість майна, вручаються під розписку особі, у якої відчужується або вилучається майно, або її уповноваженому представнику.

В ході розгляду справи судом було встановлено, що при складанні Акту про примусове відчуження майна від 07.03.2024 р. №909 представник власника - АСК "Укррічфлот" не був залучений, доказів повідомлення власника про проведення примусового відчуження саме 07.03.2024р. та складання у зв`язку із цим Акту про примусове відчуження майна, доказів вручення власнику примірника Акту про примусове відчуження майна третьою особою до матеріалів справи не надано.

Крім того, з наявного у справі листування між АСК "Укррічфлот" та військової частини НОМЕР_1 вбачається, що документ, що містить висновок про вартість майна на дату його оцінки, яка проводилася у зв`язку з прийняттям рішення про його примусове відчуження ( звіт №02595 «Про незалежну оцінку майна: нерухомого майна - нежилих будівель та споруд, загальною площею 3 654,7 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , складений ФОП Лелекіна Надія Вікторівна ), що є порушенням положень ст.7 Закону України « Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного та надзвичайного стану».

Також слід зауважити, що надісланий військовою частиною НОМЕР_1 власнику - АСК "Укррічфлот" для підписання екземпляр Акту про примусове відчуження майна від 07.03.2024 р. №909 не містив підпису органу, що погодив рішення про примусове відчуження майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення, і скріплюється печатками військового командування та/або зазначених органів, а саме командира військової частини НОМЕР_1 , що також є порушенням ч.2 ст.7 Закону України « Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного та надзвичайного стану».

Копію з екземпляру Акту про примусове відчуження майна від 07.03.2024 р. №909 із написом «Затверджую» командир військової частини НОМЕР_1 капітан 1 рангу ОСОБА_2 » надано третьою особою вже в ході розгляду справи, після висловлення позивачем своєї правової позиції щодо оформлення Акту в день його складання.

Таким чином, станом на 07.03.2024р. Акт про примусове відчуження майна від 07.03.2024 р. №909 не був підписаний всіма обов`язковими сторонами та не містив у якості додатку документ, що містить висновок про вартість майна на дату його оцінки, яка проводилася у зв`язку з прийняттям рішення про його примусове відчуження, отже, не був оформлений належним чином, внаслідок чого станом на 07.03.2024р. право державної власності на зазначене в Акті майно у цю дату не виникло.

Суд також звертає увагу на листування між АСК " ІНФОРМАЦІЯ_1 " та військової частини НОМЕР_1 після складання Військовою частиною Акту про примусове відчуження майна від 07.03.2024 р. №909, та зауважує, що листом від 09.03.2024р. №1697 військова частина НОМЕР_1 направила АСК "Укррічфлот" для підписання Акт примусового відчуження майна, витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 з адміністративно- господарської діяльності та копію звіту про незалежну оцінку майна. При цьому, з складеного АСК "Укррічфлот" акту про відсутність вкладень у конверт від 11.03.2024р., та листа військової частини НОМЕР_1 від 09.05.2024р. №1697 вбачається, що у конверті, що надійшов від військової частини НОМЕР_1 , були відсутні витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 з адміністративно- господарської діяльності та копія звіту про незалежну оцінку майна ( Військова частина вважає зміст цього звіту конфіденційним, що суперечить нормі ст.7 Закону України « Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного та надзвичайного стану»).

Листом від 31.05.2024р. за №1981 військова частина НОМЕР_1 запропонувала представнику власника - АСК "Укррічфлот" прибути для підписання Акту примусового відчуження майна за місцем його розташування 12.06.2024р. о 12:00.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів вручення /направлення військовою частиною НОМЕР_1 власнику - АСК "Укррічфлот" належним чином оформленого Акту примусового відчуження майна.

Матеріали справи містять Витяг з Державного реєстру речових прав від 09.08.2024р. за №390390530, відповідно до якого 07.08.2024р. право власності на об`єкти виробчничо-господарського призначення, об`єкти житлової нерухомості загальною площею 3654,7 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: нежитлові приміщення (будівлі та споруди) та об`єкти рухомого майна, що знаходяться за адресою - АДРЕСА_2 , а саме: нерухоме майно, господарська та інженерна інфраструктура, об`єкти виробничо-господарського призначення у складі: прохідна літ.»А» площею 42,2 кв.м; адмінбудівля літ.»Б» площею 987,7 кв.м; склад літ «В» площею 1517,8 кв.м; сторожка літ «Г» площею 21,6 кв.м; дерев.склад літ «Д» площею 181 кв.м; газосварочний корпус літ «Ж» площею 16.8 кв.м; мех. корпус, сварочний участок літ «Е» плошею 423,4 кв.м; компресорна -котельня літ «З» площею 246,8 кв.м; склад доків літ «И» площею 71,3 кв.м; малярний цех літ «К» площею 113,7 кв.м; трансформаторна підстанція літ «М» площею 16,6 кв.м; склад для зберігання балонів літ.»Л» ; гідротехнічна споруда-причал №ІХ; надвірні споруди №№1-13, зареєстровано за Міністерством оброни України.

За таких обставин, виходячи з матеріалів справи, у даному випадку суд вважає, що право власності на зазначені об`єкти перейшло до держави саме з дати реєстрації - 07.08.2024р.

Отже, позивачем правомірно включено до складу заборгованості за Договором період березень, квітень 2024р.

Суд також звертає увагу, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.11.2023р. №217, нерухоме майно АСК "Укррічфлот" було примусово відчужене з метою забезпечення виконання завдань з відсічі збройної агресії та забезпечення потреб Військово-Морських Сил Збройних Сил України, функцій та обов`язків, покладених під час дії правового режиму воєнного стану, за потребою розміщення та належного проживання підрозділів, зберігання, обслуговування, ремонту і підготовки до бойового застосування озброєння, бойової та іншої техніки.

За таких обставин, незрозумілими є знаходження до цього часу у примусовано відчуженому об`єкті відповідача - Орендаря за Договором від 01.06.2023р., та позиція військової частини НОМЕР_1 щодо отримання орендної плати Міністерством оборони України.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У ч.3 ст.2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.3-4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ч.4 зазначеної статті Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016р. у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача у відповідності до положень ст.129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ ТЕРМІНАЛ ВИЛКОВЕ» про стягнення суми основного боргу у розмірі 13 064 239 грн 89 коп., пені у розмірі 831 550 грн 05 коп., штрафних санкцій у розмірі 3 241 480 грн 66 коп., інфляційних втрат у розмірі 217 937 грн 61 коп., 3% річних у розмірі 143 901 грн 26 коп., курсової різниці у розмірі 11 318 грн 03 коп.- задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ ТЕРМІНАЛ ВИЛКОВЕ» (68355, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 44940033) на користь Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» (04071, м. Київ, вул. Електриків, 8, код ЄДРПОУ 00017733) основний борг у розмірі 13 064 239 грн 89 коп., пеню у розмірі 831 550 грн 05 коп., штрафні санкції у розмірі 3 241 480 грн 66 коп., інфляційні втрати у розмірі 217 937 грн 61 коп., 3% річних у розмірі 143 901 грн 26 коп., курсову різницю у розмірі 11 318 грн 03 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 210 125 грн 14 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 03 січня 2025 р.

Суддя Н.В. Рога