Рішення

від 26.12.2024 по справі 920/1260/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.12.2024м. СумиСправа № 920/1260/24

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши матеріали справи № 920/1260/24 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін

за позовомМалої приватної фірми «Д.Д.Д.» (провул. Вільний, буд. 8, кв. 1, м.Суми, 40004; код за ЄДРПОУ 21114593),

до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «Сумимостобуд» (пр-т Перемоги, буд. 32, м. Суми, 40020, код за ЄДРПОУ 21118361),

про стягнення 286890,07 грн

установив:

15.10.2024 позивач звернувся з позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача 228039,64 грн (двісті двадцять вісім тисяч тридцять дев`ять грн 64 коп.) заборгованості з орендної плати, 22803,96 грн (двадцять дві тисячі вісімсот три грн 96 коп.) штрафу, 36046,47 (тридцять шість тисяч сорок шість грн 47 коп.) пені, а також 4303,35 грн (чотири тисячі триста три грн 35 коп.) судового збору.

15.10.2024 за електронним запитом суду сформований витяг з ЄДРПОУ, за яким відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумимостобуд», зареєстрований як юридична особа з місцезнаходженням: пр-т Перемоги, буд. 32, м. Суми, 40020.

Ухвалою від 21.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/1260/24; постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; установлено сторонам строки для надання заяв по суті справи.

Відповідно до інформації комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» та системи «Електронний суд» позивач та відповідач мають зареєстровані електронні кабінети в системі «Електронний суд».

На виконання абз. 1 ч. 7 ст. 6 ГПК України копія ухвали від 21.10.2024 про відкриття провадження у справі №920/1260/24 надіслана сторонам відповідно до вимог ч. 6-7 ст.6 ГПК України до їх електронних кабінетів.

Згідно з довідками про доставку електронного листа копія зазначеної ухвали доставлена до електронного кабінету позивача та відповідача 21.10.2024, 21:45.

08.11.2024 відповідач подав відзив на позов (вх №3457), в якому відповідач не заперечує заборгованість з орендної плати та просить зменшити нараховані позивачем штраф та пеню на 50%.

18.11.2024 позивач подав відповідь на відзив (вх №6422/24), за якою позивач заперечує щодо зменшення неустойки та просить позов задовольнити.

26.11.2024 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив (вх №3694, 5108), в якому відповідач підтримав свою позицію, викладену у відзиві на позовну заяву, та просить зменшити розмір неустойки на 50%.

Подані сторонами заяви по суті спору з доданими доказами прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

Враховуючи зазначене, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Згідно із статтею 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд установив наступне.

01.04.2017 між Малою приватною фірмою «Д.Д.Д.» (далі позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумимостобуд» (далі орендар, відповідач) укладено договір оренди землі (далі договір).

Відповідно до п. 1 договору орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості з кадастровим номером 5924755800:01:001:0299, яка розташована: вул. Робітнича, 2/5, смт. Степанівка, Сумського району, Сумської області.

За пунктом 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,5769 га.

Згідно з п. 3 договору на земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна: цех дозбірки, підкрановий майданчик, майданчик для будматеріалів, асфальтовий майданчик, які знаходяться у власності орендодавця, що підтверджується договором купівлі-продажу від 03.08.2016, посвідченим приватним нотаріусом СМНО Нанка Т.І.; земельна ділянка має тверде (асфальтобетонне) покриття.

Земельна ділянка передається в оренду разом: з цех дозбірки, підкрановий майданчик, майданчик для будматеріалів, асфальтовий майданчик, які знаходяться в стані прийнятному до експлуатації (п. 4 договору).

Згідно з п. 8 договору, договір укладено на 7 років.

За пунктом 9 договору розмір орендної плати складає 360000,00 грн з урахуванням ПДВ за рік.

Відповідно до п. 11 договору орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно, не пізніше 05 числа місяця, наступного за місяцем, за який сплачується орендна плата. Розмір щомісячного внесення орендної плати визначається шляхом поділу річного розміру орендної плати на 12 календарних місяців у році. Внесення орендної плати у 2018 та наступних роках провадиться з урахуванням річного індексу інфляції попереднього року, при цьому орендна плата за лютий (в зв`язку з оголошенням річного індексу інфляції не одразу по закінченню року та внесенням орендної плати за січень без урахування річного індексу інфляції) вноситься з урахуванням відповідного збільшуючого коригування на оголошений річний рівень інфляції. Сторони за цим договором можуть погодити інші умови, строки та розміри оплати, про що укладається відповідна додаткова угода, при цьому повідомлення про необхідність перегляду умов договору, в тому числі про збільшенні розміру орендної плати, зацікавлена сторона повідомляє іншу сторону в письмовому вигляді не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до фактичної зміни відповідних умов договору шляхом підписання додаткової угоди.

Згідно з п. 14 договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Земельна ділянка передається в оренду для використання в виробничій діяльності орендаря. Цільове призначення земельної ділянки: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (п. 15-16 договору).

Відповідно до п. 28 договору орендар зобов`язаний сплатити на користь орендодавця штраф у розмірі 10% від суми невнесеної орендної плати у випадку прострочення внесення орендної плати більш ніж на 2 банківські дні.

Сторони погодили, що визначені цим договором правота обов`язки набирають обов`язкової сили для сторін починаючи з 01 квітня 2017 року, незважаючи від дати державної реєстрації права оренди (п. 40 договору).

01.04.2017 між орендодавцем та орендарем підписаний акт прийому-передачі земельної ділянки, відповідно до якого за договором орендарю передано у платне тимчасове користування земельну ділянку площею 0,5769 га для використання у виробничій діяльності орендаря, що розташована за адресою: вул. Робітнича, 2/5, смт. Степанівка, Сумський р-н, Сумська обл.

Відповідно до витягу від 27.04.2017 №85977745 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 24.04.2017 відповідач зареєстрував за собою право оренди земельної ділянки за договором.

09.04.2024 позивач направив відповідачу претензію за вих №09/04, в якій зазначив, що враховуючи положення п. 9 договору розмір орендної плати встановлено в 360000,00 грн на рік з ПДВ. Оплата при цьому проводиться з урахуванням річного індексу інфляції попереднього року. Враховуючи вказане та річні індекси інфляції за 2023-2024 роки, щомісячна сума орендної плати у 2023 році складає 57009,91 грн, у 2024 році - 59917,42 грн. У претензії орендодавець зауважив про заборгованість відповідача за договором за період з квітня 2023 року по березень 2024 року в розмірі 692841,45 грн та про нараховану пені в розмірі 107858,65 грн та штраф 69284,15 грн. Зазначений борг позивач пропонував відповідачу сплатити у законодавчо визначений строк для розгляду претензії.

У позовній заяві позивачем зазначено про заборгованість відповідача за договором в розмірі 228039,64 грн за період з липня по жовтень 2023 року, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено факт заборгованості відповідача за договором, який підтверджується матеріалами справи та не заперечується самим відповідачем у відзиві на позов та запереченнях, у зв`язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 228039,64 грн боргу за договором за період з липня по жовтень 2023 року є правомірними, обґрунтованими та задовольняються судом.

Щодо стягнення пені та штрафу.

Відповідно до розрахунку, позивач просить стягнути з відповідача 36046,47 грн пені та 22803,96 грн штрафу.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист інтересів держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі ст. 1 та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22 листопада 1996 року №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 14 договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 28 договору орендар зобов`язаний сплатити на користь орендодавця штраф у розмірі 10% від суми невнесеної орендної плати у випадку прострочення внесення орендної плати більш ніж на 2 банківські дні.

Суд, перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку пені та штрафу, за допомогою «Калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій» на офіційному вебсайті «Платформа: Ліга Закон» за посиланням https://ips.ligazakon.net/calculator/ff, зазначає що такий розрахунок здійснений арифметично правильно.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем умов договору щодо повної та своєчасної оплати заборгованості за договором за період з липня по жовтень 2023 року, позовні вимоги в частині стягнення 36046,47 грн пені та 22803,96 грн штрафу суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, розглянувши клопотання відповідача про зменшення неустойки, заявлене у відзиві на позов та в запереченнях суд зазначає наступне.

Зазначене клопотання відповідач обґрунтовує тим, що порушення строків сплати за договором перебувало у прямому причинно-наслідковому зв`язку зі збройною агресією зі сторони збройних сил Російської Федерації, про що свідчить копія витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні № 42022202510000032, копії акту від 05.03.2022 про фіксацію факту пошкодження майна ТОВ «Сумимостобуд» внаслідок авіаційного бомбардування, копія довідки Сумського районного управління Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області №264 від 21.03.2022, копія акту про пожежу від 24.06.2022, копія акту комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації №654 від 10.10.2022. Також відповідач зазначає, що він звертався до позивача із проханням зменшити розмір орендної плати та не нараховувати пеню та штраф, повідомляв про часткову сплату боргу та намір вживати заходів для подальшого погашення заборгованості частинами.

Суд зауважує, що частиною 1 статті 233 ГК України передбачено право суду зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Аналогічне положення міститься в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз наведених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, і відповідно питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Таким чином, розмір штрафних санкцій (неустойки: штрафу та/або пені) може бути зменшений за рішенням господарського суду. При цьому, статті 551 ЦК України, 233 ГК України та положення ГПК України не містять норм, які б ставили можливість суду використати право на зменшення заявлених до стягнення з боржника штрафних санкцій в залежність від наявності відповідного клопотання з цього приводу сторони у справі. Тобто суд може реалізувати своє право та прийняти рішення про зменшення розміру неустойки за власною ініціативою.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.11.2020 у справі № 927/184/13-г.

Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Загальновідомим та нормативно врегульованим є питання щодо існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який на час розгляду справи не скасований.

Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс - мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 року відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи викладене, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для об`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди тощо) обов`язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Суд приймає до уваги докази, надані відповідачем на підтвердження факту знищення його майна унаслідок збройної агресії Російської Федерації, та вважає, що зменшення розміру пені та штрафу є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

З огляду на викладене, а також встановлені у цій справі обставини, оскільки зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши матеріали справи, враховуючи співмірність негативних наслідків для відповідача з інтересом позивача, задовольняє клопотання відповідача про зменшення неустойки та зменшує розмір неустойки на 50%: пені з 36046,47 грн до 18023,24 грн та штрафу з 22803,96 грн до 11401,98 грн.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до матеріалів справи позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову щодо стягнення з відповідача 228039,64 грн основного боргу за договором за період з липня по жовтень 2023 року, 36046,47 грн пені та 22803,96 грн штрафу. Водночас, з урахуванням наведених вище обставин зі зменшення неустойки, суд задовольняє позовні вимоги в межах стягнення 228039,64 грн основного боргу, 18023,24 грн пені, 11401,98 грн штрафу. В іншому суд відмовляє.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача судовий збір в сумі 4303,35 грн, що сплачений при зверненні з позовом за платіжною інструкцією №2760 від 14.10.2024.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).

Згідно з ч. 9 ст. 129 ГПК України, позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 4303,35 грн судового збору.

Керуючись статтями 123, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумимостобуд» (пр-т Перемоги, буд. 32, м. Суми, 40020, код за ЄДРПОУ 21118361) на користь Малої приватної фірми «Д.Д.Д.» (провул. Вільний, буд. 8, кв. 1, м. Суми, 40004; код за ЄДРПОУ 21114593) 228039,64 грн (двісті двадцять вісім тисяч тридцять дев`ять грн 64 коп.) заборгованості, 18023,24 грн (вісімнадцять тисяч двадцять три грн 24 коп.) пені, 11401,98 грн (одинадцять тисяч чотириста одна грн 98 коп.) штрафу, а також 4303,35 грн (чотири тисячі триста три грн 35 коп.) судового збору.

3.В іншому відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256, ст. 257 ГПК України).

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст рішення складено та підписано 06.01.2025.

СуддяВ.Л. Котельницька