Рішення

від 24.12.2024 по справі 922/3024/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.2024м. ХарківСправа № 922/3024/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Київ до Комунального підприємства Безлюдівської селищної ради "Комуненерго", смт. Безлюдівка про стягнення коштів за участю представників учасників справи:

позивача - Рильцова Є.Ю.

відповідача - Пирогов О.І.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства Безлюдівської селищної ради "Комуненерго", відповідач, в якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 30.09.2024) борг у загальній сумі 2 780 278,20 грн., у тому числі: основний борг у сумі 2 181 933,30 грн., пеня у сумі 376 238,96 грн., три проценти річних у сумі 106 690,66 грн.; інфляційні втрати у сумі 115 415,28 грн. та суму сплаченого судового збору за подання цього позову в розмірі 33 363,34 грн. Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором №2006-ПСО(ТКЕ)-32 від 27.10.2022.

Ухвалою суду від 29.08.2024 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

11.11.2024 до суду позивачем були подані додаткові письмові пояснення, в яких позивач вказав на те, що відповідачем повністю сплачено основну заборгованість за спірним Договором №2006-ПСО(ТКЕ)-32 від 27.10.2022, а саме: 16.10.2024 на суму 2 181 933,30 грн. Таким чином, станом на 31.10.2024 сума основної заборгованості за спірним Договором №2006-ПСО(ТКЕ)-32 від 27.10.2022 складає 0,00 грн.

09.12.2024 відповідачем було подане клопотання, в якому він просить суд врахувати істотні інтереси Безлюдівської територіальної громади Харківського району Харківської області та її КП "Комуненерго" і застосувати ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України зменшивши стягнення пені до суми 3 810,89 грн.

У судовому засіданні 24.12.2024 представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд зменшити розмір нарахованої пені.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі Позивач) та Комунальним підприємством Безлюдівської селищної ради "Комуненерго" (далі Відповідач) 27.10.2022 укладено договір № 2006-ПСО(ТКЕ)-32 постачання природного газу (далі Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві, який є виробником теплової енергії в розумінні п.п.1) п.4 Положення, природний газ, а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

Приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (пункт 3.5. Договору).

На виконання умов Договору, Позивач у період з листопада 2022 по липень 2023 (включно) передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 3 784 504,03 грн, що підтверджується наступними актами приймання-передачі природного газу в розрізі періодів постачання: 1. період постачання листопад 2022: акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2022 на суму 620 960,15 грн (обсяг ІІІ); 2. період постачання грудень 2022: акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2022 на суму 981 610,58 грн (обсяг ІІІ); 3. період постачання січень 2023: акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2023 на суму 641 1790,7 грн (обсяг ІІІ); 4. період постачання лютий 2023: акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2023 на суму 572 166,07 грн (обсяг ІІІ); 5. період постачання березень 2023: акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2023 на суму 453 171,28 грн (обсяг ІІІ); 6. період постачання квітень 2023: акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2023 на суму 245 547,78 грн (обсяг ІІІ); 7. період постачання травень 2023: акт приймання-передачі природного газу від 31.05.2023 на суму 84 424,82 грн (обсяг ІІІ), акт приймання-передачі природного газу від 31.05.2023 на суму 21 957,42 грн (обсяг ІІ); 8. період постачання червень 2023: акт приймання-передачі природного газу від 30.06.2023 на суму 82 426,12 грн (обсяг ІІІ); 9. період постачання липень 2023: акт приймання-передачі природного газу від 31.07.2023 на суму 81 060,74 грн (обсяг ІІІ).

Відповідно до пункту 5.1 Договору, оплата за природний газ за розрахунковий період здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту/актів приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту/актів приймання-передачі природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому Відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

Проте, оплату за переданий газ Відповідач не здійснював та не виконав зобов`язання у строк визначений Договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 5.1 Договору. Сума простроченого та несплаченого основного боргу Відповідача перед Позивачем за Договором станом на день подання позову до суду складала 2 181 933,30 грн.

Згідно пункту 7.2. Договору у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, позивачем останньому до стягнення нараховані також 376 238,96 грн. пені, 106 690,66 грн. три проценти річних та 115 415,28 грн інфляційних втрат.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог частини 1 статті 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі ГК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Частиною 1 статті 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог частини 1 статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно вимог статті 509 ЦК України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до вимог частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалося вище по тексту рішення, відповідачем сума основного боргу була сплачена у повному обсязі, що підтверджується копією платіжної інструкції №32_00000/2944abd9-f761-48b5-bcad-cd5c4b0eb343 від 14.10.2024 на суму 2 181 933,30 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи, що заявлена до стягнення сума основного боргу у розмірі 2 181 933,30 грн. сплачена відповідачем у повному обсязі після подачі позову до суду, що підтверджується наданими доказами, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості, відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Суд роз`яснює сторонам, що у відповідності до ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Відповідно до вимог статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За положеннями частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Встановлені вище обставини, а саме наявність прострочення виконання відповідачем господарського зобов`язання, свідчить про наявність правових та фактичних підстав для нарахування відповідачу пені у розмірі 376 238,96 грн., інфляційних втрат у розмірі 115 415,28 грн. та трьох процентів річних у розмірі 106 690,66 грн.

Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку пені, процентів річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що останній виконано арифметично вірно, згідно з нормами чинного законодавства та у відповідності до умов договору.

Як зазначалося вище по тексту рішення, відповідачем заявлено про зменшення пені. В обґрунтування такого зменшення відповідач вказує на те, що КП "Комуненерго" є підприємством Безлюдівської територіальної громади та віднесено до підприємств критичної інфраструктури, оскільки є єдиним централізованим постачальником питної води та водовідведення в селищах Безлюдівка, Васищеве, Хорошеве, в селі Котляри Харківського району Харківської області. В цих населених пунктах зараз проживають в основному люди поважного віку та жінки з малолітніми дітьми. Люди працездатного віку виїхали на правобережну Україну та мобілізовані до ЗСУ. Крім цього КП "Комуненерго" є виробником і постачальником теплової енергії, питної води та водовідведення в "Хорошевський геріатричний пансіонат" Харківської обласної ради. Підприємство працює за тарифами 2018 року і відшкодувань різниці фактичного тарифу від Безлюдівської селищної ради не має. Підприємство перебуває в постійному скрутному фінансовому становищі, борг по ПДВ на 01.06.2024 складає 3 998 676, 86 грн. та пеня 109 281,26 грн. Працівники працюють без оплати їх праці за вересень, жовтень та листопад 2024 року, страйки у воєнний час заборонені, та і працівники розуміють, що якщо вони припинять виконувати свої трудові обов`язки, то наступить техногенно-екологічна катастрофа та масові протести населення, бо без води і водовідведення не можливо зберігати здоров`я та життя. Позивач просить суд стягнути з підприємства пеню у сумі 381 089,32 грн. яка складає 50% місячної оплати праці працівників і цих грошових коштів немає у підприємства. Підприємство не завдало збитків (ст. 22 ЦК України) позивачу чи іншим учасникам господарських відносин.

Згідно з частиною першою статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За частиною другою статті 233 ГК України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічні положення також містить частина третя статті 551 ЦК України, положення якої України надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому суд наголошує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).

Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити

У цих висновках суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.04.2023 у справі № 199/3152/20 (Провадження № 14-224цс21) з посиланням на висновки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, (провадження № 12-79гс19) (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, (провадження № 14-623цс18) (пункт 85).

У визначенні підстав для зменшення розміру неустойки суд виходить з такого.

Так, положеннями статті 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.

Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості. А тому, в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, може бути застосований також закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).

При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).

З урахуванням викладеного у сукупності, враховуючи дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, в умовах воєнного стану, введеного за наслідком збройної агресії Росії проти України, сплату відповідачем заборгованості у повному обсязі, суд вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права висновок щодо необхідності зменшення розміру пені на 90% та про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 3 762,39 грн.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістомст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Отже, для вирішення питання повернення позивачу сплаченого судового збору у розмірі 32 787,20 грн, останньому необхідно звернутись до суду з відповідним клопотанням.

Згідно наказу Голови Господарського суду Харківської області у період з 30.12.2024 по 03.01.2025 суддя О.В. Погорелова перебувала у щорічній відпустці, отже, повний текст рішення підписується у перший робочий день судді.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Закрити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 2 181 933,30 грн.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства Безлюдівської селищної ради "Комуненерго" (62489, Харківська область, Харківський район, смт. Безлюдівка(з), в`їзд Мостобудівників, 13-А, код ЄДРПОУ 39402730) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 42399676) - 3 762,39 грн. пені, 106 690,66 грн. три проценти річних, 115 415,28 грн. інфляційних втрат та 634,34 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 42399676).

Відповідач - Комунальне підприємство Безлюдівської селищної ради "Комуненерго" (62489, Харківська область, Харківський район, смт. Безлюдівка(з), в`їзд Мостобудівників, 13-А, код ЄДРПОУ 39402730).

Повне рішення підписано 06 січня 2025 року.

СуддяО.В. Погорелова