Рішення

від 06.01.2025 по справі 925/1411/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2025 року Справа № 925/1411/24

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В., розглянувши у письмовому провадженні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Промтехторг,

м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю Золотоніський

лікеро-горілчаний завод Златогор, м. Золотоноша, Черкаської

області

про стягнення 78 145 грн. 58 коп.

без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області з позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Промтехторг до товариства з обмеженою відповідальністю Золотоніський лікеро-горілчаний завод Златогор про стягнення 78 145 грн. 58 коп. заборгованості, а саме: 62 052 грн. 48 коп. основного боргу, 10 511 грн. 62 коп. пені, 1 185 грн. 10 коп. 3% річних та 4 396 грн. 38 коп. інфляційних втрат, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №1906зл від 19 червня 2023 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 20 листопада 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У визначені законом строки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило.

Відповідач відзиву на позовну заяву суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Ухвалу суду від 20 листопада 2024 року було доставлено відповідачу до його електронного кабінету 21 листопада 2024 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа виготовленої з комп`ютерної програми Діловодство спеціалізованого суду.

Сторони в розумні інтервали часу зобов`язані вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, як це, зокрема, вказано в п. 41 та п. 27 рішення Європейського суду з прав людини у справі Пономарьов проти України та Олександр Шевченко проти України.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного:

З матеріалів справи вбачається, що 19 червня 2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю Промтехторг (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю Золотоніський лікеро-горілчаний завод Златогор (покупець) було укладено договір поставки №1906зл.

Згідно п. 1.1. вищевказаного договору постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупця вироби з гофрокартону (гофроящики, гофролотки), а покупець зобов`язався прийняти та своєчасно оплатити товар на умовах даного договору.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Позивач свій обов`язок щодо постави товару виконав та поставив відповідачу товар на загальну суму 62 052 грн. 48 коп., що підтверджується копіями накладної №29 від 23 лютого 2024 року та товарно-транспортної накладної №29 від 23 лютого 2024 року.

Водночас, обов`язок щодо оплати поставленого товару відповідач не виконав, у зв`язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 62 052 грн. 48 коп. боргу.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 2.4 договору з урахуванням Протоколу узгодження розбіжностей від 19 червня 2023 року розрахунки здійснюються покупцем за кожну отриману партію товару згідно з рахунком-фактурою постачальника, перерахуванням коштів на банківський рахунок постачальника після 20 (двадцяти) банківських днів після отримання покупцем товару.

Враховуючи умови п. 2.4. договору, кінцевий термін оплати за поставлений товар 22 березня 2024 року.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту своєчасного та повного виконання на підставі умов договору розрахунку з позивачем за поставлений товар.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином борг в розмірі 62 052 грн. 48 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 4 396 грн. 38 коп. інфляційних втрат нарахованих за період з квітня по жовтень 2024 та 1 185 грн. 10 коп. 3% річних, нарахованих за період з 26 березня 2024 року по 13 листопада 2024 року на суму боргу.

Здійснивши перевірку правильності нарахування 3% річних та інфляційних судом встановлено, що розмір інфляційних та річних нараховано вірно, а тому заявлені до стягнення суми підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов`язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов`язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

У відповідності до п. 5.4. договору за прострочення оплати товару, покупець зобов`язаний оплатити пеню з дати прострочення терміну оплати, вказаного в договорі, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє за період прострочення від загальної суми заборгованості за кожний календарний день прострочення.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 10 511 грн. 62 коп. пені, нарахованої за період з 26 березня 2024 року по 13 листопада 2024 року на суму боргу.

Проте, позивачем при нарахуванні пені порушено вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому судом враховано, що п. 5.4. договору не містив умови нарахування пені понад строки, що встановлені ч. 6 ст. 232 ГК України.

Отже, розмір пені нарахований за період з 26 березня 2024 року (дата вказана позивачем) по 22 вересня 2024 року (шестимісячний строк з моменту прострочення) на суму боргу 62 052 грн. 48 коп. складає 8 219 грн. 41 коп.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню 8 219 грн. 41 коп., а в решті вимог про стягнення пені слід відмовити.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Золотоніський лікеро-горілчаний завод Златогор, вул. Січова, 22, м. Золотоноша, Черкаської області, ідентифікаційний код 31082518 на користь товариства з обмеженою відповідальністю Промтехторг, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, 4/6, м. Київ, ідентифікаційний код 25275985 62 052 грн. 48 коп. основного боргу, 8 219 грн. 41 коп. пені, 1 185 грн. 10 коп. 3% річних, 4 396 грн. 38 коп. інфляційних втрат та 2 939 грн. 28 коп. судового збору.

3. В решті вимог в позові відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 06 січня 2025 року.

Суддя А.В.Васянович